Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Шляхи підвищення ефективного використання основних фондів підприємства (ВАТ "Промприлад")
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
КУРСОВА РОБОТА
з курсу „Економіка підприємства та фінанси”
Тема:
Шляхи підвищення ефективного використання основних фондів підприємства (ВАТ «Промприлад”)
ЗМІСТ
Вступ 1.Теоретичні та методичні питання аналізу використання основних фондів.
1.1. Визначення, склад та структура основних фондів.
1.2. Характеристика показників використання, технічного стану і руху основних фондів.
2. Характеристика об'єкта дослідження ВАТ «Промприлад».
2.1 Предмет і ціль діяльності підприємства.
2.2 Аналіз роботи діяльності в динаміці за 2–3 роки.
2.3 Аналіз використання основних виробничих фондів підприємства.
2.4. Шляхи підвищення використання основних фондів. Висновки і пропозиції
Додатки Список використаної літератури
ВСТУП
Ринкові економічні процеси останніх років змусили підприємства України переглянути свою політику щодо ефективності використання всіх наявних ресурсів з метою найшвидшого вирішення проблем конкурентноздатності та економічної стабільності.
Для того щоб вирішити це важливе питання підприємство має звернутись до методів наукового пошуку оптимальних шляхів розв'язання цієї проблеми, ґрунтовного економічного аналізу своєї діяльності та ринкової ситуації в цілому, методів планування та прогнозування.
Отже, кожне підприємство має розглядати питання стабілізації та виходу на зазначений рівень конкурентноздатності через призму своєї самостійності та незалежності як товаровиробника, з одного боку, і залежності від впливу зовнішнього економічного середовища та, зокрема, макроекономічного впливу держави з іншого.
Основна мета ринкової економіки — задовольнити потреби споживачів шляхом нарощування випуску конкурентоспроможної продукції. Проте підприємства (фірми), що випускають таку продукцію далекі від альтруїстичних мотивів. Кожне підприємство повинно мати прибуток, розміри і способи одержання якого залежать від знань та досвіду, що набуваються поступово.
Для того щоб вивести фірму у ранг прибуткової часто звертаються до кількісного ї якісного вдосконалення основних виробничих фондів шляхом введення нових фондів та модернізацію статкування, використовуючи, при цьому, здобутки науково-технічного прогресу, але одним з найважливіших факторів вдосконалення виробництва залишається підвищення ефективності вже існуючих засобів праці. Для цього необхідно провести серйозний аналіз складу та структури основних фондів, їх технологічного стану, резервів покращення використання основних фондів та їх ефективності. Це і є мета даної курсової роботи.
1.Теоретичні та методичні питання аналізу використання основних фондів.
1.1. Визначення, склад та структура основних фондів.
У процесі виробництва на підприємстві беруть участь три фактори: - засоби праці;
- робоча сила;
- гредмети праці;
Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва, що становлять матеріальний зміст виробничих фондів підприємства. У свою чергу, виробничі фонди — це суспільна праця і матеріальна основа виробництва. У цьому полягає схожість засобів праці та предметів праці. Проте вони також істотно різняться.
Засоби праці беруть участь в утворенні продукту протягом ряду виробничих циклів. При цьому вони втрачають лише частку загальної вартості, зберігаючи споживну вартість та речову форму.
На відміну від засобів праці предмети праці за один виробничий цикл втрачаються повністю.
Іншими словами, засоби праці — це різні верстати, механізми, інструменти, двигуни тощо, тобто це засоби. за допомогою яких виготовляють продукцію і надають послуги.
Предмети праці — це все те, до чого докладається людська праця, що полягає в обробці сировини, матеріалів у процесі виробництва з метою пристосування їх до особистого і виробничого споживання. Це все те, з чого виготовляється продукція (вугілля, метал, тканини, вовна, нафта, заготовки, дошки та ін.).
Засоби праці відбиваються в основних фондах підприємства, а предмети праці — в оборотних. Проте слід зазначити, що засоби праці та предмети праці стають виробничими фондами підприємства лише тоді, коли беруть участь в утворенні вартості продукції. Отже, засоби виробництва складаються із засобів та предметів праці, а виробничі фонди — з основних і виробничих фондів.
Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.
Основну класифікацію виробничих фондів підприємства наведено на рис. 2.1.
Усі основні фонди підприємства поділяються на дві групи:
• невиробничого призначення;
• виробничі
Кожна організація чи підприємство при створенні наділяються необхідними виробничими фондами, що з розвитком підприємства чи організації поповнюються та оновлюються.
Рис. 2.1. Основна класифікація виробничих фондів підприємства
До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть участі у процесі виробництва але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників, це фонди, що належать до соціальних умов виробництва, зокрема:
житлово-комунальні приміщення;
побутові, спортивні приміщення;
будинки та устаткування медичного призначення;
дитячі дошкільні заклади;
багаторічні насадження та ін.
Усі ці заклади, приміщення, будинки є основними фондами невиробничого призначення лише тоді, коли перебувають на балансі підприємства, і саме підприємство відповідає за їх
утримання, експлуатацію і ремонт.
До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95—98% загальної вартості основних фондів підприємства.
Оскільки елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини.
До активної частиш основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).
До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу.
Вони забезпечують нормальне використання активної частини х-:овних виробничих фондів.
Відношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає видову (технологічну) структуру використання засобів праці. За інших однакових умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більшою у їх складі є питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів:
• виробничо-технологічних особливостей підприємства;
• науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва;
• ступеня розвитку різних форм організації виробництва;
• відтворюваної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів;
• вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування;
• територіального розміщення підприємства та ін. Звичайно, громадськості не байдуже, яким є співвідношення між різними видами основних виробничих фондів, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, або у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. З одного боку, здавалося б, чим ваща на підприємствах частка активної частини основних фондів, тим вищий рівень їх технічного оснащення та більше можливостей мають підприємства щодо збільшення обсягу випуску продукції при однаковому обсязі основних виробничих фондів. Проте, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня недостатня кількість елементів пасивної частини негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для найефективнішого використання основних виробничих фондів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами. Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально-технічної бази, має галузевий характер. Залежно від належності до певної галузі народного господарства підприємство матиме різну питому вагу засобів, які відносять до активної чи пасивної частини. Наприклад, на транспорті транспортні заоби становлять 60 - 70 %; будинки, споруди та передавальні пристрої - 20 - 25 %; силові, робочі машини та устаткування - 3 - 5 %; тоді як в інших галузях народного господарства питома вага транспортних засобів становить 2-4% загальної вартості основних виробничих фондів.
За сукупністю промислових підприємств України в загальному обсязі основних фондів питома вага окремих їх видів останніми роками коливалась у межах: будівель і споруд – 45 - 47 %. машин і устаткування - 40 - 42 %; транспортних засобів - 2,5 - 3 %.
Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних амортизаційних сум згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" застосовують групову класифікацію, що охоплює засоби праці аналогічного виробничо-технологічного призначення з приблизно однаковим терміном експлуатації. Наведемо видову класифікацію основних виробничих фондів підприємства, що використовується в системах бухгалтерського
обліку та статистики:
1. Земельні ділянки.
Капітальні витрати на поліпшення земель.
Будівлі, споруди та передавальні притрої.
Машини і обладнання.
Транспортні засоби
Інструменти прилади інвентар.
Робоча і продуктивна худоба
Багато річні насадження.
Інші основні засоби.
В групі “Інші основні засоби” ведеться облік засобів, які не включені до наведених вище груп.
Окрім цього в національних стандартах бухгалтерського обліку виділяють окремо інші необоротні матеріальні активи,які класифікуються за такими групами:
Бібліотечні фонди.
Малоцінні необоротні активи.
Тимчасові не титульні споруди.
Приридні ресурси.
Інвентарна тара.
Предмети прокату.
Інші необоротні мтеріальні активи.
Структура основних фондів.
Під структурою основних фондів розуміють питому вагу кожної групи основних фондів у зальній вартості ОФ по підприємству, галузі і промисловості в цілому.
Виробнича структура основних фондів і її зміна за той або інший відрізок часу дають можливість характеризувати технічний рівень промисловості й ефективність використання капілітальних вкладень в основні фонди. Зокрема, чим вище в складі основних фондів питома вага машин, устаткування й інших елементів активної частини основних фондів, тим більше продукції буде зроблено на кожну гривню основних фондів.
Розходження виробничої структури основних фондів у різних галузях промисловості є результатом техніко-економічних особливостей цих галузей. Навіть підприємства усередині однієїтієї ж галузі промисловості, як правило, мають неоднакову виробничу структуру основних фондів, Найбільш висока питома вага активних елементів основних фондів на підприємствах із високим рівнем технічної оснащеності і електроозброєності праці, де виробничі процеси механізовані й автоматизовані і широко використовуються хімічні методи обробки.
На виробничу структуру основних фондів впливає розвиток концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва, на неї також впливає капітальне будівництво. Домагаючись зниження вартості будівництва, наприклад, виробничих будинків, можна зменшити частку пасивних елементів основних фондів у загальній їх вартості і тим самим підвищити ефективність витрат, вкладених в основні фонди нового підприємства.
Все це говорить про те, що підприємство зацікавлене в підвищенні частки машин і обладнання-найбільш активної частини основних фондів і в зниженні питомої ваги насамперед будинків і господарського інвентарю без збитку для ефективного функціонування виробничого процесу.
Майже кожне підприємство може поліпшити структуру основних виробничих фондів за рахунок підвищення частки виробничого устаткування. Це можливо завдяки більш раціональному розставлянню устаткування усередині цехів, розміщення його на відкритих площадках, де це можливо, а також виносу з виробничих площ невиробничих служб (складів, контор і т.д.) і розміщення на них додаткової кількості устаткування.
Структуру промислово-виробничих основних фондів варто розглядати й у галузевому розтині. Вона відбиває рівень матеріально-технічної бази промислового виробництва, а також ступінь індустріального розвитку країни.
Основна частина виробничих основних фондів промисловості знаходиться на підприємствах важкої промисловості, у тому числі значна їхня частка сконцентрована в галузях, що забезпечують технічний прогрес у народному господарстві (у електроенергетиці, машинобудуванні, у хімічній, нафтохімічній і паливній промисловості, у чорній металургії й інших галузях).
1.2. Характеристика показників використання, технічного стану і руху основних фондів.
Показники використання основних виробничих фондів переважно поділяються на дві великі групи:
• натуральні;
• вартісні.
Іноді додатково виокремлюють ще одну групу показників — умовно-натуральні.
До натуральних показників належить продуктивність на одиницю часу роботи устаткування, машини чи механізму. Така продуктивність називається технологічною і .-вимірюється в натуральних одиницях (Інт./год; км/год; т/год). Вона заноситься в технічний паспорт основного фонду. Натуральні показники використання основних виробничих фондів є найбільш вірогідними, але вони не дають змоги реально оцінити ступінь використання основних фондів різних видів. Так, неможливо порівняти продуктивність доменної печі та металорізального верстата. З метою усунення таких незручностей на деяких підприємствах застосовують умовно натуральні показники, їх сутність полягає в тому, що продуктивність устаткування, яке має на підприємстві найбільшу питому вагу, беруть за базову. На її основі спочатку розраховують індекси зведення, а потім, з урахуванням цих індексів — продуктивність іншого устаткування. У результаті отримують продуктивність в умовно-натуральних одиницях.
Натуральні та умовно-натуральні показники використання основних виробничих фондів застосовують для активної їх частини. Проте визначити в натуральних одиницях продуктивність будинків, споруд тощо майже неможливо. З огляду на це для визначення ефективності використання всіх основних фондів застосовують вартісні показники.
Формули, які будуть використовуватись при розрахунках підкреслимо.
Вартісні показники поділяються на три основні групи.
І. Показники, що характеризують технічний стан основних виробничих фондів.
1. Коефіцієнт зносу Показує, яка частка вартості основних фондів підприємства вже -перенесена на вартість готової продукції, інакше кажучи, характеризує ступінь зносу основних фондів і визначається відношенням вартості зносу до первісної вартості основних фондів на кінець року:
кзн = Cзн / Сперв.к.р. (2.1)
2. Коефіцієнт придатності. Характеризує ступінь придатності основних фондів до експлуатації і визначається відношенням недоамортизованої вартості основних фондів Сзал до їх первісної вартості на кінець року Сперв.к.р.
Кприб = Cзал / Сперв .к .р =( Сперв.п..р - Cзн) / Сперв. к. р (2,2)
Слід пам'ятати, що
Кприб+ Кприб=1 (2,3)
II. Показники, що характеризують рух основних фондів.
1. Коефіцієнт оновлення. Характеризує інтенсивність уведення в дію нових виробничих потужностей і визначається відношенням вартості введених основних фондів до первісної вартості всіх основних фондів на кінець року:
Конов= Cввед / Сперв .к .р (2,4)
2. Коефіцієнт вибуття. Характеризує інтенсивність вибуття основних фондів упродовж розрахункового періоду і визначається відношенням вартості основних фондів, що вибули до первісної вартості основних фондів на початок року:
Квиб= Cвиб / Сперв .п .р (2,5)
III. Показники, що характеризують технічне оснащення підприємства.
1. Фондооснащеність. Показує, яка частина загальної вартості основних фондів припадає на одиницю основного устаткування і визначається за формулою:
Фосн= Cср / А обл (2.6)
де Cср—середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства;
А обл облікова кількість устаткування на підприємстві, що має найбільшу питому вагу.
2. Фондоозброєність. Характеризує ступінь озброєності фондами одного працівника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника:
Фозб= Cср / Ч п (2.7)
де Чп— середньооблікова чисельність працівників,
3. Енергоозброєність. Показує, яка частка виробничих енергетичних потужностей припадає на одного робітника і визначається за формулою
Еозб= Wел / Ч.с..р (2,8)
де Wел — сумарна потужність усіх електродвигунів устаткування на підприємстві;
Ч.с..р — середньооблікова чисельність робітників, які працюють на цьому устаткуванні.
4. Машиноозброєність. Показує, яка частка машин і обладнання припадає на одного робітника і визначається за формулою
Мозб= Cмаш .обл / ССЧ (2,9)
де Cмаш .обл –загальна вартість машин і обладнання
VI. Показники, що характеризують ефективність використання основних виробничих фондів підприємства.
Загальні показники
1. Фондовіддача. Показує, яка частка валового доходу припадає на 1 гри. вартості основних виробничих фондів:
ФВ=ВД/ Cср (2,10)
де ВД — валовий дохід протягом розрахункового періоду,
2. Фондомісткість. Характеризує, яка частка вартості основних виробничих фондів припадає на 1 грн. валового доходу підприємства. Цей показник обернений до фондовіддачі і визначається за формулою:
ФМ=Cср / ВД (2,11)
На збільшення фондовіддачі та зменшення фондомісткості можуть істотно впливати інфляційні процеси або підвищення рівня цін тобто фактори, від яких не залежить ступінь використання фондів. Щоб уникнути необгрунтованого збільшення або зменшення цих показників, їх визначають в умовно-натуральних одиницях за формулою:
ФМ=ЧП/ Cср (2,12)
де ЧП — чиста продукція підприємства.
3. Рентабельність основних виробничих фондів. Визначається відношенням балансового прибутку П б до середньорічної вартості фондів Сср:
Мо .в .ф.= П б / Сср
Часткові показники
Коефіцієнт екстенсивного використаніІя (часткове завантаження ОФ) Кс= Тф / Тп або Кс= Тф / Тк (2.14)
Тп - планово відпрацьований час
Тф - фактично відпрацьований час
Тк - календарний час
3. Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання
Кі=Пф/Ппасп= КУф /КУмах (2.16)
Ппасп - паспортна потужність
Пф - фактична потужність
КУмах - максимально можливий об"єм випуску продукції на даному обладнанні
КУф – фактично можливий об"єм випуску продукції на даному обладнанні.
Показує використання потужності обладнання.
4. Інтегральний коефіцієнт використання обладнання.
Кінт=Ке*Кі (2.17)
Показує використання обладнання як в часі так і по потужності.
2. Характеристика об'єкта дослідження ВАТ «Промприлад».
2.1 Предмет і ціль діяльності підприємства.
Завод в своєму становленні, як приладобудівний, починає розвиток з січня 1957 року, на базі вагомеханічного і машинобудівного заводів, котрі були засновані в 1915-1918 рр. Ці заводи були невеликими, мало оснащеними, виготовляли водяні насоси, автоваги, виконували ремонт ваг.
Територія головного заводу - 11,16 га, загальна площа заводських приміщень - 55400 кв.м, в виробнича - 26630 кв.м.
Завод має такі види виробництва, як литво чавунне і кольорове, мехобробка, штампуванння, складання і регулювання, гальванопокриття, фарбування, литво пластмас, плати друкованого монтажу інструментальне виробництво.
З 1958 р. почалась спеціалізація заводу по виготовленню газових лічильників. Було освоєно випуск ротаційних газових лічильників типу РС з діапазоном вимірювання 4,0 - 1000 м.куб./год. Найбільший випуск цих лічильників припадає на 1968 р. і складає 16800 шт.
В 1982 р. завод освоїв випуск турбінних витратомірів газу типу "Тургас" з діапазоном вимірювання 20-800 м.куб./год.
З 1986 р. завод починає випуск турбінних витратомірів газу ЛГ з діапазоном вимірювання 16-25 м.куб./год.
Завод був єдиним виготовлювачем промислових лічильників газу в колишньому СРСР.
Лічильники газу РГ, Тургас, ЛГ експортувались в багато країн світу, в тому числі у Польщу, Чехословаччину, Угорщину, Румунію, Болгарію, Іран, Ірак, Китай та інші країни.
В даний час поставка лічильників газу здійснюється в країни СНГ.
На даному етапі частка експортної продукції складає 20% від загального обсягу виробництва..
Багаторічний досвід виготовлення промислових газових лічильників дозволив за короткий час, спільно з інженерно-впровадницькою фірмою "Темпо", розробити і вперше на Україні з 1993 р. розпочато серійний випуск побутових газових лічильників ротаційного типу РЛ-4, РЛ-6, які є найменшими за розмірами : габарити лічильника 100x100x170. Для його виготовлення використовуються матеріали, які в достатній кількості є на Україні.
Для метрологічного забезпечення виробництва та перевірки лічильників газу створена сучасна випробувальна станція "Тургас", на базі якої сформовано державний Еталон по витратометрії газу.
За цей період сформувався інтелектуальний потенціал заводу, що налічує більш 400 спеціалістів різного профілю, об'єднаних в інженерному центрі та інших підрозділах. Значний внесок в його сторення зробив національний університет нафти і газу, який має значний кадровий потенціал технічн птахівників вищої кваліфікації в галузі вимірювань та метрології. Івано-Франківський центр стандартизації, метрології і сертифікації (ЦСМ) визначений Держстандартом України, як головна організація в галузі вимірювання газу, розробляє концепції метрологічного забезпечення витратної кількості газу в галузі теоретичних метрологій.
В даний час завод проводить актуальні роботи, пов'язані з розробкою, випробуванням освоєнням серійного виробництва гами лічильників. До Державної Програми "Приладобудування енергоресурсозбереження" увійшли як особливо важливі завдання і перспективні напрацювання завод
- комплекс апаратури обчислення витрат газу;
- лічильники газу ротаційні (стандарт СЕВ);
- лічильники газу вибухобезпечного виконання до 2500 м.куб./год.
ВАТ "Промприлад" випускає вироби особливої складності, на базі яких створюються системи управління; забезпечує технічне переоснащення таких галузей, як енергетична, в тому числі чорна і кольорова металургії, нафтова, газова та хімічна промисловість.
Об'єм виготовленої за 1999 рік продукції становить близько 9 млн. грн., в тому числі 1245 тис. грн. прибутку.
Колектив постійно працює над оновленням і освоєнням виробництва нових видів
продукції, розроблена і діє "Програма НДР-КДР і оновлення продукції ВАТ "Промприлад",атакож "Програма освоєння нових видів товарів народного споживання ВАТ "Промприлад". Колектив у своїй діяльності постійно зацікавлений в довгостроковому та стабільному співробітництві на взаємовигідни умовах.
Номенклатура виробів основного виробництва підприємства.
Основні види продукції:
1. Лічильник газу ротаційний РЛ-4, РЛ-6, РЛ-20.
2. Лічильник газу ЛГ.
3. Лічильник газу ротаційний РГ.
4. Лічильник витратомір мазуту СМ.
5. Обчислювач кількості теплової енергії ОТЕ-1111.
6. Перетворювач вимірювальних різниць тисків.
7. Посудини зрівнювальні (СУ), зрівнювальні двокамерні (5412, 5423, 5424), зрівнювальні конденсаційні (СК), розділювальні (СР).
8. Діафрагма для вимірювання витрати рідини і газу ДКС, ДВС, ДБС.
9. Манометр показуючий МП.
10. Манометр та термометр свердловинний уніфікований МСУ, ТСУ.
11. Контролер логічний мікропроцесорний «Ломіконт» Л-110, Л-112, Л-120, Л-122.
12. Контролер малоканальний мікропроцесорний «Реміконт» Р-130.
13. Блок живлення і спряження сигналів БПС-300.
14. Блок живлення 22БП-36.
15. Блок добування кореня БИК-1.
16. Блок регулюючий програмний РЗ1.
17. Уніфікований комплекс технічних засобів УКТЗ-М.
Аналіз роботи діяльності в динаміці за 2-3 роки.
Швидкість та інтенсивність розвитку різних суспільних явищ значно варіюють, що відбивається в структурі відповідних динамічних рядів. Для оцінки цих властивостей динаміки використовують взаємопов’язані характеристики. Серед них абсолютний приріст, темпи росту, темпи приросту і абсолютне значення 1% приросту.
Абсолютний приріст:
Ланцюговий (1.1.1) Базисний (1.1.2)
і – yі-1 i - i-1
yi – розмір явища в і- му періоді;
уі-1 – розмір явища в попередньому періоді;
у1 – розмір явища в базисному періоді;
Абсолютний приріст відображає абсолютну швидкість змінювання рівнів ряду за певний інтервал часу.
Інтенсивність зміни рівнів ряду оцінюється відносною величиною – темпом зростання :
Ланцюговий (1.2.1) Базисний (1.2.2)
Відносну швидкість зростання називають темпом приросту:
Ланцюговий (1.3.1) Базисний (1.3.2)
або
Середньорічні темпи росту: (1.4)
n – кількість років.
При вивченні закономірного розвитку, широкого вжитку набули, “трендові криві”, тобто певні функції, за допомогою яких списується основна тенденція. На практиці віддається перевага функції, параметри яких мають чіткий економічний зміст і означають абсолютну чи відносну швидкість розвитку.
Лінійна функція , де параметр характеризує стабільну абсолютну швидкість.
t – порядковий номер періоду, а – рівень ряду при t = 0
Параметри лінійної функції обчислюються, розв’язуючи систему нормальних рівнянь:
(1.5)
Якщо відлік значень t перенесли в середину динамічного ряду, що розглядається, то .
Парабола другого ступеня, для якої характерний стабільний приріст абсолютної швидкості 2с.
Параметри параболи другого ступеня обчислюють, розв’язуючи систему нормальних рівнянь:
, при (1.6)
Використовуючи вище наведені формули проведемо розрахунки.
Таблиця 1.3.1 - Динаміка розвитку обсягу реалізованої продукції. Показник тис.грн.
Роки
Назва показника
Значення показника
Абсолютний приріст
Темпи росту
Темпи приросту
Середньо річний темп росту
Ланцюговий
Базовий
Ланцюговий
Базовий
Ланцюговий
Базовий
2003
Обсяг реалізованої продукції
6717,0
-
-
-
-
-
-
106,06%
2004
8283,0
1566,0
1566,0
123,3
123,3
23,3
23,3
2005
8498,4
215,4
1781,4
102,6
126,5
2,6
26,5
Отже за 2004р. в порівнянні з 2003р. було вироблено продукції на 1566 тис.грн. більше, а в 2005 збільшення обсягів продукції становить 215,4 тис.грн. в порівнянні до 2004 р. Це збільшення являється досить відносним, адже на нього суттєво впливали інфляційні процеси, тому про реальне збільшення обсягів продукції говорити не можна.
Аналізуючи темпи росту можна сказати, що в 2004 р. було виготовлено продукції в 1,233 рази більше ніж в 2003 р., а в 2005 р. показник збільшився до 1,265 порівняно з 2003 р. і становив 1,026 порівняно з 2003 роком.
Отже, темпи росту обсягів виробництва продукції в 2004р. становлять 23,3%, за 2005 р. Темпи росту зменшилися і становлять лише 2,5%, це в даному випадку пояснюється зменшенням попиту продукцію заводу і відповідними зменшеннями обсягів замовлень.
Таблиця 1.3.2 - Динаміка розвитку собівартість продукції. Показник тис.грн.
Роки
Назва показника
Значення показника
Абсолютний приріст
Темпи росту
Темпи приросту
Середнйо річний темп росту
Ланцюговий
Базовий
Ланцюговий
Базовий
Ланцюговий
Базовий
2003
Собівартість продукції
7071,0
-
-
-
-
-
-
101,12%
2004
6680,0
-391,0
-391,0
94,5
94,5
-5,5
-5,5
2005
7392,0
712,0
321,0
110,7
104,5
10,7
4,5
Таким чином собівартість в 2004 р. порівняно з 2003 р. зменшилась на 391 тис.грн. За 2005 собівартість збільшилась на 712 тис.грн. порівняно з 2004р.і на 321 порівняно з 2003р.
Отже в 2004 р. собівартість зменшилась порівняно з 2003 р. На 5,5% в2005 р. порівняно з 2003 р. становив 104,5 а порівняно з 2004р. 110,7%.
Отже темп приросту собівартості продукції вказує на її зменшення на 5,5% в 2004 р. Порівняно з 2003р. і збільшення собівартості в 2005 р. порівняно з 2003р. на 10,7%.
Таблиця 1.3.3 – Динаміка розвитку середньоспискової чисельності Показник чол.
Роки
Назва показника
Значення показника
Абсолютний приріст
Темпи росту
Темпи приросту
Середнйо річний темп росту
Ланцюговий
Базовий
Ланцюговий
Базовий
Ланцюговий
Базовий
2003
ССЧ
1944,0
-
-
-
-
-
-
87,89%
2004
1444,0
-500,0
-500,0
74,3
74,3
-25,7
-25,7
2005
1160,0
-284,0
-784,0
80,3
59,7
-19,7
-40,3
Отже чисельність прцівників в 2004р. Зменшилась на 500 чоловікпорівняно з 2003р.,а в 2005р.284чол. порівняно з 2004р.
ССЧ постійно зменшується, становлячи в 2004 р. 74,3% від ССЧ 2003р., а в 2005 р. - 59,7% від ССЧ 2003р.
Отже, ССЧ зменшився за 2003р. на 25,7% і за 2004 р. - на 19,7%. Це стається за рахунок зменшення реального обсягу реалізованої продукції в наслідок зменшення обсягів замовлень і зменшення конкурентноздатності, а отже підприємство вимушене скорочувати фонд оплати праці і звільняти працівників.
Табл.1.3.4- Динаміка розвитку продуктивність праці . Показник грн/чол
Роки
Назва показника
Значення показника
Абсолютний приріст
Темпи росту
Темпи приросту
Середнйо річний темп росту
Ланцюговий
Базовий
Ланцюговий
Базовий
Ланцюговий
Базовий
2003
Продуктивність праці
3455,0
-
-
-
-
-
-
120,94%
2004
5785,0
2330,0
2330,0
167,4
167,4
67,4
67,4
2005
7392,0
1607,0
3937,0
127,8
214,0
27,8
114,0
Отже, продуктивність праці, що характеризується виробітком на одного працюючого в 2004 зросла на 2330 грн/чол порівняно з 2003 р, а в 2005 р. порівняно з 2004 р. - на 1607 грн/чол.
Виробіток в 2004 р. відносно 2003 р. зріс в 1,674 рази, в 2005 р. відносно 2004 р. в 1,278 рази відносно 2003р. - в 2,139 рази. Такий зріст продуктивності праці обумовлюється зростанням обсягу продукції на одного працюючого і зменшенням середньої спискової чисельності. Але цей показник можна вважати відносним так як грошовий вираз обсягів продукції не враховує інфляційні процеси
В 2004 р. відбувається збільшення продуктивності праці на 67,4% порівняно з 2003 р., а за 2004р. приріст продуктивності праці становив 27,8%.
Для розрахунку рентабельності візьмемо значення з таблиці 1.3.5.
Рентабельність це співвідношення балансового прибутку до суми середнйорічної вартості ОФ та нормованих ОЗ.
Таб.1.3.5.-Рентабельність. Показник тис.грн.
Роки
Балансовий прибуток
Середнйо річна вартість ОФ
Нормовані ОЗ
Рентабельність
2003
277
2472,9
320,5
9,9
2004
1245
2440,5
788
38,6
2005
2733
2314,2
1200
77,8
Використовуючи дані з таблиці 1.3.5 розрахуємо динаміку розвитку рентабельності.
Таб.1.3.6- Динаміка розвитку рентабельності.
Роки
Назва показника
Значення показника
Абсолютний приріст
Темпи росту
Темпи приросту
Середньо річний темп росту
Ланцюговий
Базовий
Ланцюговий
Базовий
Ланцюговий
Базовий
2003
Рентабельність
9,9
-
-
-
-
-
-
167,43%
2004
38,6
28,7
28,7
389,9
389,9
289,9
289,9
2005
77,8
39,2
67,9
201,6
785,9
101,6
685,9
Рентабельність в 2004 р. порівняно з 2003 р. зросла на 28,7%, а в 2005 р. порівняно з 2004 р.- на 39,2%
В 2004 р. рентабельність заводу була в 3,8 рази більшою порівняно з 2003 р., а в 2005 р. в 2 рази більшою порівняно з 2004 р. і в 7,85 рази більшою по відношенню до 2003 р.
Отже, в 2004р. рентабельність зросла на 290% по відношенню до 2003 р., а в 2005 р. приріст рентабельності склав 100%.
На зростання рентабельності впливає зростання балансового прибутку і зменшення вартості ОФ. Показники рентабельності в даному випадку дещо завищені так як балансовий прибуток зростає в основному за рахунок інфляції, тому реальний прибуток і рентабельність значно менші.
2.3 Аналіз використання основних виробничих фондів ВАТ «Промприлад».
2.З.1 Аналіз складу та структури основних фондів.
Аналіз складу і структури ОФ підприємства ВАТ «Промприлад» проводимо за даними таблиць 3.1.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора