Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Статистика основних фондів і виробничого устаткування
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Статистика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота
з дисципліни „Статистика” на тему: „Статистика основних фондів і виробничого устаткування”
Зміст
Втуп
1.Теоретична частина……………………………………………………3-13 ст.
2.Розрахункова частина…………………………………………………13-27 ст. Висновок.........................................................................................28 ст
Список використаної літератури.................................................................29 ст.
Вступ
Статистика як наука покликана відображати реалії суспільного життя , його проблеми, успіхи й невдачі. Оволодіння методами статистичного вимірювання й аналізу складних суспільних явищ – невід’ємний елемент об’єктивного сприйняття процесів розвитку господарства держави , окремо взятої галузі, підприємства чи установи.
Матеріальною основою виробничого процесу виступають насамперед засоби праці, які характеризують технічний і економічний рівень розвитку суспільства. На підприємствах сукупність засобів праці, що застосовують, набуває економічної форми основних фондів.
Детальне вивчення і дослідження динаміки зміни основних фондів є актуальним, оскільки саме вони створюють необхідні умови для науково-технічного прогресу як фактора розвитку народного господарства і соціального розвитку суспільства. Збільшення обсягів виробничих основних фондів, удосконалення їх якісного складу виступає передумовою поліпшення умов праці, ліквідації ручної і малопродуктивної праці, підвищення ї продуктивності.
Зростання основних фондів , їх удосконалення є одним з головних завдань розвитку народного господарства.
1.Теоритична частина
План
1.Соціально-економічне значення вивчення основних фондів(ОФ) і основні напрямки підвищення ефективності їх використання……………………….......................................................... 4 ст.
2.Класифікація ОФ, її особливості в окремих галузях народного господарства. Види оцінок ОФ. Генеральні інвентаризації і переоцінки основних фондів…………………………………………………………5-7 ст.
3.Статистиичне вивчення ,утворення і використання амортизаційних фондів. Баланси основних фондів підприємства……...........................7-9 ст.
4.Система показників руху, стану і використання виробничих ОФ, озброєності праці основними фондами………………………………..9-11 ст.
5.Основні показники руху статистики складу і використання виробничого устаткування………………………………………….....11-13 ст.
1. Соціально-економічне значення вивчення основних фондів(ОФ) і основні напрямки підвищення ефективності їх використання
Матеріальною основою виробничого процесу виступають насамперед засоби праці, які характеризують технічний і економічний рівень розвитку суспільства. На підприємствах сукупність засобів праці, що застосовують, набуває економічної форми основних фондів. Основні фонди – це найважливіша частина національного багатства країни. Їх поділяють на виробничі і невиробничі.
Основні виробничі фонди багаторазово беруть участь у циклах виробництва, що повторюються, поступово зношуються і, не змінюючи своєї натуральної форми, по частинам переносять свою вартість на готовий продукт, утворюючи тим самим фонд відтворення. Грошові ресурси, які при цьому накопичуються, утворюють амортизаційний фонд ,що використовується для відтворення використаних засобів праці.
У практиці об’єкти стають основними фондами(ОФ) з моменту зачислення їх на баланс основної діяльності підприємства, організації чи установи, тобто коли вони починають функціонувати як засоби праці. У практиці обліку і статистики до основних фондів умовно відносять об’єкти вартістю більше як 1500 грн. за одиницю незалежно від періоду використання або з періодом використання більш ніж 1 рік незалежно від вартості. Порядок зарахування об’єктів до складу ОФ обумовлюється відповідною інструкцією. Як виняток до складу виробничих ОФ (ОВФ) включають дорослу робочу і продуктивну худобу незалежно від її вартості, літературу технічних бібліотек виробнчих підприємств і організацій.
ОФ створюють необхідні умови для науково-технічного прогресу як фактора розвитку народного господарства і соціального розвитку суспільства. Збільшення обсягу ОВФ, удосконалення їх якісного складу виступають передумовою поліпшення умов праці, ліквідації ручної і малопродуктивної праці, підвищення її продуктивності.
Зростання ОФ, їх удосконалення є одним з головних завдань розвитку народного господарства.
Соціально-економічне значення ОФ в народному господарстві зумовлює необхідність їх всебічного статистичного вивчення. На основі даних бухгалтерського обліку, статистичної звітності статистика вивчає обсяг і склад ОФ, технічний стан і динаміку, характеризує використання ОФ і озброєння праці ними, досліджує фактори і виявляє резерви підвищення ефективності використання.
2.Класифікація ОФ, її особливості в окремих галузях народного господарства. Види оцінок ОФ. Генеральні інвентаризації і переоцінки основних фондів
ОФ дуже різноманітні за своїм натурально-предметним складом, призначенням залежно від ролі, яку вони відіграють у виробничому процесі. З метою проведення обліку ОФ і складання звітності, планування їх відтворення, проведення переоцінок й інвентаризації, а також складання балансів ОФ у практиці використовують класифікацію за окремими ознаками в якісні однорідні групи. Науково обґрунтована класифікація ОФ дає змогу аналізувати структуру засобів праці, динаміка якої характеризує зміну пропорцій у народному господарстві і напрям її розвитку.
У статистичних розробках при вивченні складу основних фондів широко використовують їх групування за виробничим призначенням, формами власності, галузями народного господарства, натурально-предметним складом .
Згідно з єдиною типовою класифікацією ОФ виділяють 12 видів(груп) :
1.За економічним призначенням:
А)Виробничі;
Б)Невиробничі;
2.За формами власності:
А)державні; Б) колгоспно-кооперативні;
В)громадських організацій;
Г)населення;
3.За галузями народного господарства:
А)промисловості;
Б)сільського господарства;
В)транспорту і зв’язку;
Г)будівництва та ін.;
Д)житлового господарства;
Е)комунального господарства і побутового обслуговування;
Є)охорони здоров’я, освіти тощо.
По натурально-предметному складі:
I.Будинки.
II.Споруди.
III.Перед
IV.Машини
Разом:
1.силові машини та устаткування;
2.робочі машини та устаткування;
3.вимірювальні та регулювальні прилади, обладнання та лабораторне устаткування;
4.обчислювальна техніка;
5.інші машини та устаткування;
V.Транспортні засоби;
VI.Інструмент;
VII.Виробничий інвентар та прилади;
VIII.Господарський інвентар;
IX.Робоча і продуктивна худоба;
X.Багаторічні насадження ;
XI.Капітальні витрати для кращого використання земель(без споруд);
XII.інші основні фонди.
Для кожної галузі народного господарства, враховуючи її специфіку, класифікація ОФ за натуральним (предметним) складом, виробничим призначенням конкретизується, але при цьому зберігається можливість приведення всіх галузевих класифікацій до народногосподарської.
Наприклад, у промисловості в складі ОВФ виділяють промислово-виробничі і виробничі інших галузей народного господарства; в будівництві – ОВФ будівельного призначення і ОВФ інших галузей народного господарства; в сільському господарстві – ОВФ сільськогосподарського і не сільськогосподарського призначення.
Види оцінки ОФ.Облік ОФ здійснюють у натуральному і вартісному вираженні. Вартісна оцінка дає змогу дістати загальні підсумки різноманітних засобів праці, що необхідно для нарахування амортизації, визначення рентабельності підприємств тощо.
Кожен об’єкт, що належить до ОФ, має кілька вартісних оцінок. Це зумовлено тривалим функціонуванням ОФ, змінами в умовах їх відтворення в різні періоди. Залежно від моменту, на який визначається вартість ОФ, розрізняють первісну та відновлювальну вартість; залежно від стану в період оцінки – повну або залишкову вартість(вартість без зносу). Враховуючи обидві ознаки, мають місце такі 4 види оцінки ОФ:
Повна первісна – це вартість ОФ в їх новому вигляді за цінами придбання, включаючи витрати на доставку і монтаж. На балансах підприємства облік ОФ здійснюється саме в цій оцінці. Тому її часто називають балансовою. Оскільки грошові витрати підприємств в зв’язку з придбанням ОФ у різні строки при різних рівнях суспільної продуктивності праці не однакові, то однакові за своїми споживчими властивостями об’єкти можуть мати різну первісну вартість. Виникає так звана змішана оцінка ОФ. А це приводить до того, що показники обчислені на основі первісної вартості, не завжди будуть порівнянними за обсягом і в динаміці.
Первісна вартість без зносу(залишкова первісна вартість) характеризує ту частину вартості ОФ, яка ще не перенесена на виготовлений продукт, тобто залишилася у засобах праці на даний момент. Її розміри можна визначити, якщо від повної первісної вартості (актив балансу) відняти суму зносу, яка є в пасиві балансу.
Повна відновна вартість ОФ – це вартість відтворення ОФ у новому вигляді в сучасних умовах їх придбання. Цей вид оцінки забезпечує порівняльнність ОФ.
Відновна вартість без зносу (залишкова відновлювальна вартість) – це вартість засобів праці, за якою вони можуть бути оцінені в сучасних умовах відтворення, враховуючи їх фактичну зношеність.
Проведення переоцінки ОФ – складна робота, яка потребує грошових і трудових витрат. Перед переоцінкою проводиться генеральна інвентаризація ОФ, під час якої здійснюють звірку фактичної наявності об’єктів ОФ з даними бухгалтерського обліку.
3.Статистиичне вивчення ,утворення і використання амортизаційних фондів. Баланси основних фондів підприємства
ОФ, які використовують у народному господарстві тривалий час, поступово зношуються і переносять свою вартість на виготовлений продукт. Тобто рівень зносу характеризує як технічний стан засобів праці, так і ту частину вартості, яка перенесена на випущену продукцію.
Розрізняють 2 види зносу: фізичний і моральний .
Фізичний знос – це поступова втрата засобами праці своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей внаслідок їх використання у виробництві (1 форма), а також від бездіяльності, під впливом сил природи (корозія металу,вивітрювання..) і надзвичайних обставин (2 форма).Чим інтенсивніше ОФ використовуються, тим швидше вони фізично зношуються.
Фізичний знос можна визначити двома способами: на підставі даних про тривалість експлуатації та за даними обстежень технічного стану ОФ.
Ці методи використовуються при проведенні інвентаризації і переоцінки ОФ.
Моральний знос виражається в знеціненні об’єктів ОФ під впливом технічного прогресу ще задовго до повного їх фізичного зносу. Розрізняють 2 форми морального зносу: знецінення машин в наслідок здешевлення їх виробництва; внаслідок випуску нових машин , які є більш досконалі і продуктивні. Найбільшою мірою морально зношуються активні ОФ.
Розмір фізичного зносу ОФ частково відшкодовується ремонтами. В практиці згідно з існуючою методикою сума зносу ОФ характеризується сумою нарахованої амортизації.
Амортизаційні відрахування – частина вартості ОФ, яка перенесена на виготовлену продукцію. Відповідно після реалізації продукції, певна частина коштів відраховується у амортизаційні фонди.
Сума амортизації визначається за формулою:
А=
Де Na – норма амортизації;- середня (місячна , річна) повна первісна вартість ОФ;
Норми амортизації періодично переглядаються, удосконалюються. З 1 січня 1991р. введені єдині норми амортизаційних відрахувань на повне відшкодування ОФ народного господарства.
Для наукового обґрунтування планування відтворення ОФ необхідні дані про їх стан, який характеризують коефіцієнти зносу і придатності засобів праці. Коефіцієнт зносу характеризує ту частину вартості ОФ, яка перенесена при їх використанні, а коефіцієнт придатності – частку перенесеної вартості на створюваний продукт.
Коефіцієнт зносу розраховують як відношення суми зносу, накопичуваної на балансі підприємства, до повної первісної вартості ОФ. Сума зносу ОФ може бути визначена на підставі даних статистичної звітності, як різниця їх повної і залишкової вартості на кінець року. Коефіцієнт придатності визначають як відношення залишкової вартості ОФ до їх повної, або як різницю між 100% і коефіцієнтом зносу. Коефіцієнт зносу і придатності – показники моментні .
В умовах господарської самостійності підприємств надзвичайно актуальним є питання визначення зносу машин та устаткування, оскільки від рівня продуктивності їх залежить виробнича потужність. Тобто слід вирішити питання про доцільність заміни технічно застарілих об’єктів новими. При цьому треба враховувати не тільки фізичний знос, але й моральний. Тоді інтегральний(сумарний) показник зносу, що враховує фізичний і моральний знос, буде вищим.
Поряд з розглянутими коефіцієнтами зносу і придатності всіх ОВФ доцільно визначати їх за окремими групуваннями засобів праці, які мають різну ступінь зносу. Проте в статистичній звітності потрібні дані для визначення таких показників відсутні.
Баланс ОФ . Для характеристики зміни обсягу і руху ОФ, їх відтворення будують баланси ОФ по окремим підприємствам (галузях,регіонах і народному господарству в цілому).
В статистичній практиці широко застосовують міжгалузеві баланси ОФ. У підметі таблиць таких балансів наведені види ОФ, у присудку – галузі, в яких вони функціонують. Дані таких балансів дають змогу охарактеризувати склад і структуру ОФ, обчислити показники прямої і повної водоємності продукції тощо.
На підставі даних балансу ОФ вивчають їх динаміку, розраховують показники оновлення і вибуття.
Баланс ОФ може бути побудований за повною первісною і залишковою первісною вартістю.
В основу балансу ОФ за повно вартістю покладено таку рівність:
ОФп+Н=В+ОФк ,
де ОФп, ОФк - основні фонди за повною вартістю відповідно на початок і кінець року; Н – надходження ОФ за первісною вартістю протягом року; В – вибуття ОФ за первісною вартістю.
Баланс ОФ за повною вартістю відображають в річному звіті підприємства. Будують баланси всіх ОФ, у тому числі ОВФ основного виду діяльності. Окремо будують баланси основних засобів для охорони навколишнього середовища, машин і устаткування, ОВФ інших галузей і невиробничих ОФ.
Дані балансу ОФ за повною вартістю дозволяють обчислити частку нових введених в дію ОФ в загальному обсязі їх надходження і ліквідованих в загальному обсязі вибулих засобів праці. Такі показники можуть бути розраховані за видами ОФ і проаналізовані в динаміці.
4.Система показників руху, стану і використання виробничих ОФ, озброєності праці основними фондами
На балансах підприємств ОФ відображають у змішаній оцінці, тобто в окремі періоди одні і ті самі види ОФ оцінюються за різними цінами. При вивченні динаміки ОФ необхідно визначити їх обсяг у порівнянних цінах.
Для характеристики руху ОФ використовують показники надходження, оновлення і вибуття , які виступають узагальнюючою характеристикою інтенсивності цього процесу.
Загальний коефіцієнт надходження Кнадх.з. розраховують як відношення повної вартості ОФ, що надійшли в звітному періоді на підприємство Н, до повної вартості засобів праці на кінець періоду
Кнадх.з.=*100%
Загальний коефіцієнт надходження ОФ може бути поділений на часткові залежно від джерел надходження(коефіцієнт надходження ОФ і коефіцієнт інших надходжень). Особливе значення надається надходженню нових ОФ.
Коефіцієнт, який у цьому випадку розраховується , називають коефіцієнтом оновлення Кон.. Він характеризує частку нових ОФ в загальному обсязі ОФ на кінець року
Кон=*100%,
Де Н – ОФ , які надійшли протягом року;
Загальний коефіцієнт вибуття ОФ Квиб.з=*100%
Окремі види ОФ мають різну інтенсивність руху. Так, наприклад , машини і устаткування як зношуються, так і вибувають скоріше ніж будівлі. Тому показники надходження і вибуття доцільно обчислювати за видами ОФ. Дані статистичної звітності дають змогу обчислити ці коефіцієнти окремо по машинам і устаткуванню.
Показники використання ОВФ
Для характеристики використання ОФ застосовують систему показників, в якій виділяють загальні і часткові. Використання тих чи інших показників залежить від цілей аналізу.
1.По окремим галузях, підприємствах загальним показником використання ОФ виступає амортизаціоємність виробництва, яка розраховується як відношення суми амортизації за період до обсягу продукції за цей період. Чим менше приходиться амортизації на одиницю продукції, тим нижчою буде собівартість продукції і тим самим буде підвищуватись ефективність використання ОВФ.
Показник амортизаціоємності, не буде залежати від тривалості періоду (в даному випадку функціонування ОФ).
2.Фондовіддача – розраховують як відношення обсягу продукції або прибутку, як результат виробничої діяльності підприємства до вартості ОВФ, які використовувалися у звітному періоді.
Результат виробничої діяльності підприємства можна визначити за допомогою різних показників. Вибір чисельника показника фондовіддачі залежить від конкретно поставленої цілі. Щодо ОФ , то для розрахунку фондовіддачі беруть середньорічну вартість виробничих засобів праці за повною первісною вартістю, враховуючи при цьому не тільки власні, але й орендовані. Середньорічну вартість ОФ визначають за такою формулою:
ОФ=ОФп+ ,
Де ОФп – вартість ОФ на початок року;
ОФн, ОФв – відповідно вартість фондів, що надійшли і вибули протягом року;
Ч1 – число місяців до кінця року, протягом яких діяли фонди;
Ч2 – число місяців до кінця року після того, як ці фонди вибули.
Показник фондовіддачі характеризує кількість продукції , одержаної від кожної одиниці вартості засобів праці, тобто ефективність їх використання.
3.Зворотнім показником фондовіддачі є фондоємність продукції, яку обчислюють як відношення середньорічної вартості ОВФ до вартості продукції. Даний показник характеризує величину ОФ, яка використовується для виробництва одиниці продукції на підприємстві, галузі, а її зниження – скорочення раніше затраченої праці на одиницю вартості випущеної продукції.
Між обсягом ОВФ - ОФ, фондоємністю і вартістю продукції Q існує така залежність:
ОФ=; ОФ=,
Тобто фондоємність одиниці продукції і вартості останньої виступають факторами зміни обсягу ОВФ.
Залежно від поставленої мети розраховують фондовіддачу не тільки ОВФ, але й активних засобів праці, які беруть безпосередню участь у створенні продукції. Її обчислюють як відношення обсягу продукції до середньорічної вартості активних засобів праці А, тобто fa= . добуток віддачі активних ОФ на їх частку в загальній вартості основних фондів характеризує використання всіх виробничих засобів праці .
Підвищення рівня використання ОФ, збільшення обсягів ОВФ і частки в їх складі активних засобів праці приводить до збільшення випуску продукції в народному господарстві.
Поряд з розглянутими загальними показниками в статистиці для характеристики використання ОФ застосовують і часткові показники.
4.Постійне зростання ОВФ, удосконалення їх приводять до підвищення озброєння праці основними фондами, що сприяє зростанню продуктивності праці, обсягу виробництва і підвищенню ефективності виробництва. Показник фондоозброєності праці обчислюють на зумовлену дату і здебільшого як середньорічний, що дозволяє порівняти його з продуктивністю праці. Чим вища озброєність працівника ОФ, тим буде вища за інших рівних умов його продуктивність.
Середньорічний показник характеризує озброєність одного працівника ОВФ і розраховується діленням середньорічної вартості останніх на середньоспискову чисельність робітників за рік в найбільшу зміну Т.
5.Аналогічно розраховують показник механоозброєності , який характеризує озброєність праці виробничим устаткуванням.
Між фондоозброєністю праці О, її продуктивністю і фондовіддачею f існує залежність:
: О = f ;
Індекси цих показників також взаємопов’язані. Якщо продуктивність праці росте швидше, ніж її озброєність, то фондовіддача зростає.
В економіко-статистичних розробках вивчають використання устаткування за чисельністю, змінністю, часом, потужністю та обсягом робіт.
5.Основні показники руху статистики складу і використання виробничого устаткування
У економіко-статистичних розробках вивчають використання устаткування за чисельністю, змінністю, часом, потужністю та обсягом робіт.
На підставі даних обліку устаткування за категоріями обчислюють:
1.коефіцієнт використання парку машин як відношення середньої кількості фактично працюючих машин до середньої кількості встановленого або наявного устаткування.
2.коефіціент змінності показує , скільки в середньому змін працювала кожна одиниця устаткування, і обчислюється як відношення відпрацьованих станко-змін у звітному періоді до відпрацьованих станко-днів в цьому періоді.
Більш детальну характеристику екстенсивного навантаження устаткування дістають на основі аналізу складу календарного фонду часу його і визначення при цьому показників використання фондів робочого часу устаткування.
3.Коефіцієнт використання фондів часу за економічним змістом – це частка фактично відпрацьованого часу у відповідних фондах часу.
Устаткування може по різному використовуватися не тільки по часу його роботи ,але й за потужністю(продуктивність).
4.коефіцієнт використання потужності обчислюється як відношення фактичного виробітку продукції за одиницю відпрацьованого (машинного) часу до паспортної продуктивності(потужності) устаткування.
5.Помноживши коефіцієнт екстенсивного використання устаткування і коефіцієнт його по потужності (інтенсивності), дістають інтегральний коефіцієнт використання устаткування, який характеризує завантаження його за загальним обсягом виконаної роботи.
6.Коефіцієнт використання виробничих потужностей обчислюють як відношення фактичного обсягу випущеної продукції до середньорічної потужності. Остання при цьому розраховується аналогічно середньорічній вартості основних фондів .
За провідною частиною устаткування на підприємстві обчислюють виробничу потужність як максимально можливий випуск продукції за період в умовах заданого режиму роботи підприємства. У зв’язку з рухом провідних засобів праці протягом року виробнича потужність підприємства змінюється.
Зміна потужностей відбувається в наслідок вибуття, зношення або морально застарілого устаткування, реконструкції і технологічного переоснащення діючих та будівництва нових цехів (підприємств), зміни номенклатури продукції та інших причин.
2.Розрахункова частина
Завдання 1:
Відомі такі дані про (табл.1) роботу 30-ти плодоконсервних заводів за рік:
Таблиця 1
№ заводу
Вартість ОВФ,тис.грн
Середньоспискова чисельність робітників,чол
Валова продукція,тис.грн
Питома вага активної частини ОВФ,%
1
1240
336
3540
51
2
2310
302
3911
48
3
4501
440
5630
61
4
4906
510
5492
32
5
2803
290
2901
41
6
6507
591
9410
39
7
1620
271
1920
37
8
2005
304
2569
42
9
4780
340
3520
37
10
1740
271
2340
46
11
3020
363
3921
48
12
7201
381
8671
51
13
2100
227
1586
52
14
2521
267
3223
53
15
3930
467
4224
34
16
5297
395
3410
41
17
3300
254
1326
60
18
4200
437
4774
86
19
3954
575
2801
49
20
4340
189
3556
87
21
4929
570
6958
83
22
4382
574
5096
67
23
4900
630
8414
69
24
4340
350
2086
43
25
7840
686
5194
92
26
1900
308
1890
16
27
7000
644
4900
81
28
4480
532
1736
59
29
1736
209
2436
64
30
3241
421
2646
69
Змінені дані з коефіцієнтом:
№ заводу
Вартість ОВФ,тис.грн
Середньоспискова чисельність робітників,чол
Валова продукція,тис.грн
Питома вага активної частини ОВФ,%
1
1674
336
3540
51
2
3119
302
3911
48
3
6076
440
5630
61
4
6623
510
5492
32
5
3784
290
2901
41
6
6507
591
9410
39
7
2187
271
1920
37
8
2707
304
2569
42
9
6453
340
3520
37
10
2349
271
2340
46
11
4077
363
3921
48
12
7201
381
8671
51
13
2835
227
1586
52
14
3403
267
3223
53
15
5306
467
4224
34
16
7151
395
3410
41
17
4455
254
1326
60
18
5670
437
4774
86
19
5338
575
2801
49
20
5859
189
3556
87
21
6654
570
6958
83
22
5916
574
5096
67
23
6615
630
8414
69
24
5859
350
2086
43
25
10584
686
5194
92
26
2565
308
1890
16
27
9450
644
4900
81
28
6048
532
1736
59
29
2344
209
2436
64
30
4375
421
2646
69
Всього:
157981
12134
120081
1.Побудуємо ряд розподілу плодоконсервних заводів за вартістю ОВФ. Утворимо 5 груп з рівними інтервалами.
Формула висоти інтервалу:
,
xmax=10584 тис.грн – найбільше значення ознаки;
xmin=1674 тис.грн. – найменше значення ознаки;
n=5 – число груп;
тис.грн.
Таблиця 2. Групування заводів за вартістю ОВФ
Групи заводів за вартість ОВФ,тис.грн
Кількість заводів
Чисельність робітників,чол
Валова продукція
Фондовіддача,грн
Всього ,тис.грн
в тому числу на 1 робітника,грн
1674-3456
9
2495
23415
9384
1010
3456-5238
4
1328
10794
8130
650
5238-7020
13
6205
63697
10270
781
7020-8802
2
776
12081
15571
720
8802-10584
2
1330
10094
7594
502
Всього:
30
12134
120081
9890
763
Висновок: У результаті групування встановили, що у галузі плодоконсервного виробництва переважають заводи, у яких вартість ОВФ коливається 1674-7020 (26 заводів = 9+13+4).
У середньому по галузі на одного робітника припадає вартості валової продукції 9890 грн., також найбільша кількість робітників припадає на дану групу заводів. Загальна по групам фондовіддача становить 76%.
Закономірності: Встановлено, що також між вартістю ОВФ та чисельністю робітників тенденції до взаємозалежності немає, проте зі зростанням вартості ОВФ, обсяг випуску також збільшується, що може свідчити про наявність прямого і тісного зв’язку . Також не помітно зв’язку між чисельністю робітників і обсягом випуску. Не спостерігається також зв’язок між фондовіддачею і вартістю ОВФ та чисельністю робітників.
2.Групування заводів за 2-ма ознаками: чисельністю робітників та вартістю ОВФ(табл.3)
Висота інтервалу за чисельністю робітників:
чол..
xmin = 189 чол.
xmax = 686 чол.
n = 3 групи
Таблиця 2.Групи заводів за чисельністю робітників та вартістю ОВФ
№ групи
групи заводів за середньосписковою чисельністю,чол
Групи заводів за вартістю ОВФ,тис.грн
Кількість заводів, од.
Валова продукція
Фондовіддача
Всього тис.грн.
на 1 робітника,грн
1
189-355
1674-3456
9
23415
9380
1010
3456-5238
2
4227
7770
513,05
5238-7020
3
9162
10420
504,21
7020-8802
8802-10584
Разом
14
36,804
9390
740
2
355-521
1674-3456
3456-5238
2
6567
8380
780
5238-7020
4
20120
10850
850
7020-8802
2
12081
15570
720
8802-10584
Разом
38768
11360
790
3
521-686
1674-3456
3456-5238
5238-7020
6
34415
9910
930
7020-8802
8802-10584
2
10094
7590
500
Разом
8
44509
9270
780
Всього:
30
120081
9890
760
Висновок: До першої групи з чисельність 189-355 чол. відносять практично половину заводів (14заводів), але на дану групу припадає найменший обсяг виробленої продукції, відповідно порівно розподілилося по двох наступних групах кількість заводів(8=8), спостерігається відповідно залежність певна між кількістю робітників і вартістю валової продукції, чим більша кількість, тим більша вартість, на жаль спостерігається зворотня залежність між припаданням вартості валової продукції на 1 робітника, тобто чим більша чисельність на заводі, тим менше вартості валової продукції припадає на одного робітника.
Завдання 2:
За даними таблиці 2 про розподіл ОВФ обчислимо:
1.середню вартість ОВФ.
Групи заводів за вартість ОВФ,тис.грн
Кількість заводів
х
х*f
1674-3456
9
2565
23085
3456-5238
4
4347
17388
5238-7020
13
6127
79677
7020-8802
2
7911
15822
8802-10584
2
9693
19386
Всього:
30
155358
Визначимо даний показник за формулою простої середньої арифметичної зваженої :
f – частота зустрічаємості варіанти(х);
x – варіанта ознаки;
= 155358/30=5178.6 (тис.грн)
Висновок: В середньому вартість ОВФ по плодоконсервних заводах становить 5178,6 тис.грн.
2.Мода даного ряду розподілу:
Модою називають значення варіантної ознаки, яка найчастіше зустрічається в даному ряді розподілу.
Групи заводів за вартість ОВФ,тис.грн
Кількість заводів
х
х*f
1674-3456
9
2565
23085
3456-5238
4
4347
17388
5238-7020
13
6127
79677
7020-8802
2
7911
15822
8802-10584
2
9693
19386
Всього:
30
155358
В даному випадку у нас інтервальний варіантний ряд розподілу, тому мода Мо визначається за залежністю:
Мо інтер.= 5238+801,9=6040 тис.грн.
Мінтервал.=5238 – 7020 тис.грн
хмо=5238 – нижня або мінімальна межа моди;
імо=1782 – величина могдального інтервалу;
fмo=13 – частота модального інтервалу;
fмо-1=4 – частота інтервалу,що передує модальному;
fмо+1=2 – частота інтервалу,наступного за модальний;
Висновок: найбільше зустрічається (або переважають) підприємства,в яких вартість ОВФ становить 6040 тис.грн.
3.Медіану даного ряду .
Медіана – це чисельне значення ознаки у тієї одиниці сукупності,яка знаходиться в середині ранжированого ряду.
В даному випадку ряд не ранжирований.,тому розмістимо у порядку зростання частоти зустрічаємості ознаки:
Групи заводів за вартістю
ОВФ,тис.грн.
К-сть заводів,од.
Комулятивна частота (накопичення)
8802-10584
2
2
7020-8802
2
4
3456-5238
4
8
1674-3456
9
17
5238-7020
13
30
Всього:
30
Xme=1674 тис.грн. –нижня межа медіанного інтервалу;
Ime = 1782 – ширина медіанного інтервалу;
Sme – 1=8 – сума частот інтевалів,що передують медіанному;
fme= 17 - частота медіанного інтервалу.
Висновок: отже до половини всіх заводів має вартість ОВФ меншу за 2405, а друга половина більшу вартість.
4 .Середнє лінійне відхилення або середнє арифметичне – це середній модуль відхилень індивідуальних значень ознаки від їх середньої величини..
Групи заводів за вартістю
ОВФ,тис.грн.
Кількість заводів
середина інтервалу
1674-3456
9
2565
2614
23085
3456-5238
4
4347
832
3328
5238-7020
13
6129
950
12350
7020-8802
2
7911
2732
5464
8802-10584
2
9693
4514
9028
30
53255
тис.грн.
dзв==1775 тис.грн.
Висновок: У середньому вартість ОВФ становить 5179 +\- 1775 тис.грн.
Завдання 3
На основі даних про ОВФ заводів визначемо:
1.Розмах варіації - це є відхилення між верхньою та нижньою межею варіації ознаки.
R = xmax- xmin
xmax – верхня межа останнього інтервалу;
xmin – нижня межа першого інтервалу;
R = 10584 – 1674 =8910 тис.грн.
2. Дисперсія – це один з основних узагальнюючих показників варіації;- це середнє квадратичне відхилення індивідуального значення ознаки від їх середньої величини.
=132678400\30=4422613,3
Групи заводів за вартістю
ОВФ,тис.грн.
Кількість заводів
середина інтервалу
1674-3456
9
2565
2614
6832996
61496964
3456-5238
4
4347
832
692224
2768896
5238-7020
13
6129
950
902500
11732500
7020-8802
2
7911
2732
7463824
14927648
8802-10584
2
9693
4514
20376196
40752392
30
131678400
3.Середнє квадратичне відхилення – представляє собою корінь квадратичний з дисперсії:
тис.грн.
Висновок: отже вартість ОВФ по заводах коливається в межах 5179+\-2103
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора