Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2001
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Охорона праці
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство аграрної політики України.
Львівська державна академія ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького
Факультет ветеринарної дисципліни.
Кафедра Клінічної діагностики
Сольга Ірина Борисівна
Електрорефлексопунктура при лікуванні діарей у телят
Дипломна робота
на присвоєння кваліфікації
лікаря ветеринарної медицини
Науковий керівник:
в/о зав. кафедри клінічної
діагностики, доцент Гайдук Б.С.
Консультанти
доцент кафедри епізоотології
Лемківський Д.М.
завідувач кафедри МЕТ
і охорони праці доцент Лисий В.А.
Старший викладач циклу
цивільної оборони
Львів – 2001.
ЗМІСТ.
Реферат.
Вступ.
Мета та завдання роботи.
Огляд літератури.
Власні дослідження.
Матеріали і методи виконання роботи.
Характеристика господарства.
Результати власних досліджень та їх обговорення.
Розрахунок економічної ефективності ветеринарних заходів.
Охорона праці.
Цивільна оборона.
Висновки і принципи виробництва.
Список використаної літератури.
Додатки.
Реферат.
Дипломна робота надрукована на ____ сторінках, вміщає _____ таблиць, ____ джерел літератури та _____ висновків і рекомендації.
Тема: “Електрорефлексопунктура при лікуванні діарей у телят”.
Ключові слова: біологічно активні точки (БАТ), фізіологічні константи, рефлексопунктура, імуномодулятори, полі сорбенти, неспецифічна терапія, аеросів, нормофунин, поліфузор, індикація.
Об‘єктом нашого дослідження були хворі і здорові телята від народження і до місячного віку господарств Коломийського району івано-Франківської області. За принципом аналогів було відібрано контрольні та дослідні групи. Від усіх телят провели аналіз крові з визначенням імунологічних, морфологічних та біохімічних показників, а також клінічних показників стану їх здоров‘я. Тварини у ранньому віці і особливо телята, часто хворіють з розладом функцій шлунково-кишкового тракту. Детальне вивчення цих розладів є дуже актуальним як з наукової так і практичної точки зору.
Виходячи з цього, головним завданням нашої роботи було всебічне вивчення етіологічної структури шлунково-кишкових захворювань телят, методів ранньої діагностики та клінічної синдроматики з відповіднім підбором ефективних і екологічно чистих засобів їх лікування та профілактики. На кафедрі клінічної діагностики МДАВМ імені С.З. Гжицького вивчається питання.
Застосування у діагностиці та терапії електрорефлексопунктури разом з полі сорбентами і засобами неспецифічного лікування.
Наші дослідження є фрагментом цієї наукової теми та продовження поглибленого вивчення комплексного підходу до терапії шлунково-кишкових хвороб телят, що протікають з явищами діареї.
Вступ.
Розповсюдження шлунково-кишкових хвороб у телят, зумовлена порушеннями умов годівлі, догляду та утримання, часто приводить до їхньої резистеності, порушення білкового, вуглеводного і водо-електролітного обмінів. З тяжкими токсикозами і аутоінтоксикацями. Відомо, що берегти молодняк від народження і двох-трьох місячного віку складає певні труднощі тому, що у ранньому постнаментальному періоді у телят ще доволі низький рівень природної резистентності, а це призводить до виникнення шлунково-кишкових розладів.
Одночасно тварини, які перехворіли у ранньому віці повільніше розвиваються, знижується потенціал їхнього росту, продуктивності та резистентності, збільшуються затрати на лікування, часто їх вибраковують або тварини гинуть чим наноситься великі економічні збитки.
Тому ми продовжили наукові пошуки методів ранньої діагностики з вивчення етіологічної структури та обслуговуванням патогенезу шлунково-кишкових захворювань телят і на цій основі розробляти комплекс терапевтичних заходів головним в якому є використання електрорефлексопунктури.
Електрорефлексопунктура, як і вколювання чи припікання проводять до збудження тканин. Сприяють їхньому виведенню з парабіотичного стану, поліпшують функціональний стан нервово-м‘язевого, проявляють рефлекторний вплив на центральну нервову систему.
Щораз більшого розповсюдження і визнання набувають погляди, які свідчать про доцільність застосування рефлектотерапії через вплив на біологічно активні точки (БАТ).
Діючи на БАТ можна впливати на різні патологічні процеси, які зв‘язані з електричними і електромагнітними явищами окремих органів і клінічних асоціацій складової системи організму тварини. Одночасно дія електрорефлексопунктури являється досить складною і багатокомпонентною, що включає різні сторони нейрогуморальних, біохімічних і ферментативних процесів. Все це впливає на окремі системи організму стимулюючи їх діяльність, зокрема імуногенез, фагоцитоз та інші захисні і комплектарні реакції, а також активізує обмін у зоні патологічного вогнища та взагалі в організмі.
Вважають, що пряма дія на БАТ нормалізує функцію функції органу до якого ця точка відноситься і посередньо через цей орган впливає на життєдіяльність цілого організму. БАТ являються свого роду периферійними елементами рефлекторних реакцій, які проявляються при електропциктурі. На сьогодні склалося тверде переконання, що за рівнем електричних потенціалів можна визначати не лише топографію БАТ, але і функціональний стан органів і систем організмів, тобто здійснювати діагностику.
Дією електрорефлексопунктури на відповідних каналах і певних біологічно-активних точках забезпечується підвищення резистентності телят і належний терапевтичний вплив при розладах шлуково-кишкового тракту з явищами діареї. Одночасне використання полі сорбентів з різних марок аеросілу для інтентистінособції є ефективним і екологічно чистим засобом детоксикації організму телят при лікуванні дисперсій різноманітної етіології, а застосування фізіологічних розчинників чи нормофундину або поліфузору запобігають згубному впливу на організм ексікозу, який завжди притаманний при проносах.
Таким чином наша робота показує доцільність застосування комплексної терапії розладів шлунково-кишкового тракту у телят, а саме стимуляція імуногенезу через вплив на біологічно-активні точки, детоксикація ентеросорбентами і запобігання дегідратації організму введенням фізіологічних розчинів.
Мета та завдання роботи.
Мета і завдання роботи нашої роботи – це вивчити і спів ставити основні фізіологічні константи та метаболічні процеси у хворих і здорових телят для відбору і обґрунтування оптимально коригуючої імуномоделюючої терапії, ефективного використання електростимуляторів, неспецифічних засобів, неспецифічних засобів і ентеросорбентів та виявлення їх механізмів їх терапевтичної і профілактичної дії, з визначенням економічної доцільності.
Використовували переважно загальноприйняті методи і методики клінічних та гематологічних досліджень.
Наукова і практична значимість роботи полягала у вивченні політекономічної структури, вдосконалення методів ранньої діагностики та їх обґрунтуванні, розробці імуномоделюючої та патогенетичної терапії і профілактики розладів травного тракту у телят.
Огляд літератури.
Дисперсією хворіють новонароджені телята в перші години або дні життя. Інколи в п‘ятиденному віці (63, незалежно від віку і вгодованості.
Економічні битки, які наносить дисперсія, великі (6) так як їх летальність досягає 70% від числа телят, що захворіли.
Дисперсія – це гостро протікаюча хвороба, яка характеризується розладами харчо травлення, обезводненням і інтоксикацією організму.
Багато численні дослідження і вивчення дисперсії новонароджених свідчать про те, що на сьогодні немає єдиної думки щодо етіології даної хвороби.
Одні дослідники (11, 44, 45) у виникненні захворювання надають перевагу мікробним факторам. Друга група авторів (38) вважає, що у виникненні захворювання мікробний фактор відіграє супутню роль, тобто є другорядним. Головною причиною хвороби на думку інших (4) є порушення обміну речовин (вітамінного, білкового, мінерального) на ґрунті неповноцінної годівлі тільних корів і порушення санітарно-гігієнічних норм утримання і годівлі новонароджених телят. Окремі автори (46) вважають, що неповноцінна годівля корів-матерів в період до порушення обміну речовин, збільшенню (бета масляної, ацетооцтової кислоти і ацетону), які разом з іншими кислими продуктами при порушенні матеріальної функції печінки проходять через плаценту до плода, викликаючи сенсибілізацію у нього внутрішньоутробне отруєння.
Важливе значення в етіології хвороби має порушення режиму новонароджених: пізня дача першої порції молозива (67), надлишкова або недостатня його кількість в перші випойки, напування охолодженим молозивом.
У порушенні дисперсії новонароджених телят важливе значення має порушення білкового обміну (39, 40). Білкам належить важливе значення в обміні речовин, відповідно в житті організму. В останні роки тісний взаємозв‘язок в порушенні білкового, вуглеводневого, жирового і вітамінно-мінерального обміну у корів – матерів з народженням приплоду вказуючи на те, що телятам виповнюють неповноцінне молозиво, неякісне молозиво, холодного, забрудненого молока, яке одержане від хворих корів із запаленням вимені.
Порушення режиму утримання новонароджених телят при низькій температурі (-4-6 С) викликає переохолодження організму у телят і наступає дисбактеріоз, і як наслідок – і як наслідок – появляється розлад шлунково-кишкового тракту.
Перебіг паталогічного процесу погіршується розвитком патогенної мікрофлори. Розвивається дисбактеріоз (46). Продукти життєдіяльності мікрофлори і гнилісного розпаду поживних речовин, в кишечнику – попадають в кров і викликають токсикоз організму. При цьому в ендокринній, серцево-судинній, дихальній і інших системах розвиваються дистрофічні і дегенеративні процеси.
На фоні зменшення рівня загального білку в сироватці крові (17) хворих дисперсією телят відбувається порушення білкових реакцій. Диспротеінемія характеризується зменшенням кількості альбумінів і гамма глобулінів і незначними порушеннями зі сторони бета-фракцій(20).
У новонароджених телят до десятиденного віку спостерігається нестача соляної кислоти в сичужному соці, мало пепсину і низька його активність. В наслідок в сичу зі молозиво перетравлюється і утворюються різної величини казеїнові згустки, які подразнюють слизову оболонку, порушується пристінкове всмоктування не тільки поживних речовин, але води, що веде до розвитку ексікозу (1).
Важливе значення у патогенезі диспепсії належить організму матері оскільки у ньому закладаються індивідуальні особливості новонародженого (47, 48). Випоювання молозива з віра, а також даванка його з його запізненням приводить до заковтування його великими порціями. В такому випадку молозиво недостатньо змішується з слиною, а також переповнює харчовий жолоб, попадає ще у не функціонуючі передшлунки, починаються гнилосні процеси розпаду. Порушення харчо травлення молозива приводить до того, що в кишечник поступає непідготовлений для цього відділу хімус, який являється поразником слизової. Розвивається посилена його евакуація. Рідкими каловими масами виділяється багато води, білку, мінеральних солей, що веде до порушення обміну речовин (49).
Як видно із вищевказаних даних літератури, на ґрунті порушення годівлі і розтелу корів, а також правил прийому і вирощування новонароджених, виникає розлад шлунково-кишкового тракту, на ґрунті якого розвивається порушення обміну речовин, інтоксикація і дегідрація організму у хворих тварин(21).за перебігом і клінічними ознаками дисперсію поділяють на просту і токсичну (5). Враховують (32), що немає простої і токсичної, а існує одна хвороба, яка клінічно протікає легко і з явищами токсикозу. Стадія легкого перебігу характеризується загальною в‘ялістю, новонароджені телята неохоче піднімаються на ноги, в‘яло приймають молозиво. В цей період у хворих ще немає проносу. Дієтичні і лікувальні заходи, проведені в даній стадії, дають добрий ефект, якщо вчасно не надано допомоги, то хвороба затягується і розвиваються клінічні ознаки, які характеризуються відсутністю апетиту, пригніченням. Температура тіла в межах норми. Дефекація посилюється, фекалії жовто-білого або сірого кольору, неприємного запаху. Хворі телята більше лежать, на відстані чуткі перистальтичні шуми кишечнику, що нагадують звуки вурчання. Телята непокояться. Дихання і пульс прискорені, з розвитком хвороби калові маси стають водянисті, містять слиз і пухирців газів, неприємного запаху. Шерсть скуйовджена, шкіра суха. Хворі телята лежать, непокояться. Такий стан тягнеться один – два дні і наступає важкий перебіг, у телят голова закидається назад, очі сильно западають в орбіти, носове дзеркало сухе. Апетит відсутній, слизова оболонка рота суха. Хворі виконують пусті жувальні рухи. Акт дефекації самовільний, калові маси рідкі, зеленого кольору, неприємного запаху. Температура тіла понижена на один-два градуси. Пульс малий, слабого наповнення, тони серця глухі, дихання сповільнене. Часто хворі тварини знаходяться в коматозному стані і гинуть.
При постановці діагнозу необхідно враховувати клінічні ознаки, дані при отриманні при паталого-анатомічному розтині, також результати отримані при лабораторному дослідженні крові, органів і вмістимо му травного тракту (5). Для раціонального проведення профілактики і лікування хворих, необхідно дисперсію диференціювати від інших хвороб, що супроводжуються розладами шлунково-кишкового тракту і спостерігається в ранньому віці тварин (62).
Диференціальну діагностику подаємо у таблиці.
№ пп.
Показники
Дисперсія
Колібактеріоз
Сальмонельоз
Диплококом
1.
Сезонність
Часто весною
Зимою, весною
Часто
весною, восени
Зима, весна
2.
Вік
10-12 днів
1-8 днів
10-15 днів
До 6 міс.
3.
Температура
Нормальна
41-42 до проносу
40,5-41,5
41-42
4.
Пронос
Народжуються з проносом
З 1 хвороби
На 2-3 день хвороби
Відсутні
5.
Крововиливи
Відсутні
Наявні
При гострій формі
Геморагічний діатез
6.
Печінка, нирки
Анемічні
П-вишнева
Н-анемічні
П-плямиста
Н-вогнище некрозу
П-вишневого кольору
7.
Селезінка
Зменшена
Збільшена, щільна
Збільшена накротичні вогнища
Збільшена, щільна
8.
Потовщення стінки кишки
Виражена
Відсутня
При підго-стреній і хронічній формі
-“-“-“-
9.
Бактеріолог-гічні дослі-дження
Негативні в 85% випадків
Позитивні
Позитивні
Позитивні
10
Серотерапія
Гама-глобулін
Сироватка
Сироватка
Сироватка
11.
Специфічна профілактика
-----
Вакцина
Вакцина
Вакцина
12.
Фаготерапія
-----
Колі-фаг
Гертнер-фаг
-----
13.
Летальність
До 40-50%
100%
40-50%в хронічній формі
До 70%
14
Пневмонія
-----
Рідкока-таральна
Катаральна
Крупозна
Трупи телят виснажені, трупне задубіння виражене добре, видимі слизові оболонки бліді з синюшним відтінком, шерсть скуйовджена, шкіра суха, мало еластична (63).
Область анального отвору, хвіст і тазові кінцівки забруднені каловими масами. Анус напіввідкритий, із нього витікають рідкі неприємного запаху маси сіро-білого кольору. Очі глибоко запавши в орбіти. Скелетні м‘язи нагадують варене м‘ясо. Брижа в стані застійної гіперемії. Найбільш значні зміни спостерігаються в шлунково-кишковому тракті. В сичу зі як правило знаходять згустки казеїну різної величини (від грецького горіха до курячого яйця) і водянисту рідину сіро-бурого кольору. Згустки мають переважно щільну консистенцію, але іноді рихлу. Слизова оболонка сичуга, тонкого відділу кишечнику набрякла, покрита густим тягучим слизом, наявні поодинокі крововиливи, нерідко зібрана у складки і потовщена. Часто спостерігається наповненнями окремих петель кишечнику газами. В товстому відділі кишечнику слизова оболонка набрякла і сильно відображена гіперемія каудальної частини і прямої кишки. Печінка збільшена в об‘ємі, а селезінка зменшена.
Запропоновано велику кількість методів і засобів для лікування телят, хворих диспепсією. Багато авторів рекомендують (1, 14) починати лікування з голодної дієти. При появі перших ознак захворювання відміняють прийом чергових двох, трьох порцій молозива (молока), частіше замінюючи його ізотонічним розчином хлориду натрію, кип‘яченою водою з додаванням глюкози. Після цього теляті дають лише один (4-1) три частини звичайної норми молозива (молока), частіше всього розведеної з вище вказаними засобами. Потім кількість молозива (молока), поступово збільшують і при покращенні загального стану доводять до звичайних норм.
Голодна дієта для новонароджених телят, хворих диспепсією, є фізіологічно оправданою (32), але користування нею потрібно в межах 10-12 год., при обов‘язковій дачі різних дієтичних засобів у вигляді ізотонічного розчину хлориду натрію, різних відварів і поживних сумішей. Для підтримання водно-сольової рівноваги на відповідному рівні і проти інтоксикації в середину і підшкірно задають різні розчини електролітів (61), а також рекомендують використовувати 0,85-1% розчин хлориду натрію разом з окис тетрацикліном в дозі 20-30 тис. од. на 2кг маси тіла (57, 58).
Рекомендують (42) сольову суміш вводити внутрішньочеревно телятам, хворим диспепсією. Цей розчин, що вводять внутрішньочеревно, мже бути корисним в тому випадку, якщо із його складу виключити кофеїн і припарати калію. Як відомо, кофеїн сприяє накопиченню в крові вільного гістаміну, а вводити препарати калі зайво, тому що при дисперсії спостерігається гіперкальцеємія. Окремі автори (54) пропонують для збереження кількості лікувальних маніпуляцій медикаментозні засоби застосовувати у вигляді складних сумішей. Зокрема:
Антибіотик, фуразолідон – 0, 42 мл, лунковий сік – 50мл, вітамін С – 0,03, вівсяний кисіль – 200мл.
Внутрічеревне, підшкірне або внутрім‘язево суміш Шарабріна №4 (без кофеїну) – 1000мл., натрій лимоннокислий – 10г, свіжа кров коня – 1000мл. В дозі 15-29 мл/кг ваги. В боротьбі з патогенною мікрофлорою застосовують антибіотики, сульфаніламідні препарати нітрофуранового ряду.
На сьогоднішній день велика кількість велика кількість авторів рекомендують лікувати хворих телят комплексно, тобто водно-сольова дієта, пригнічення умовно-патегенної мікрофлори, усунення обезводнення і інтоксикації, покращення серцевої діяльності і підвищення захисних сил організму (19, 22, 23, 24, 25, 26, 27).
При розробці заходів лікування дисперсії у телят (2,14) важливо підбирати засоби, які нормалізують функцію харчо травлення (панкреатин, шлунковий сік, панкреозолін) при диспепсії (35, 43)потрібно застосовувати ферментативні препарати (пепсин з соляною кислотою, ацидинпепсин, еквін, штучний і натуральний, шлунковий сік) (50, 52). Застосовують також гемолізовану кров (29, 32) з додаванням 2мл од стрептоміцину і п‘ятсот тисяч одиниць дії пеніциліну внутрімускульно і 20 мл внутрішньо, а також гідролізати і при цьому отримувати позитивний лікувальний ефект.
Для профілактики диспепсії потрібна належна кормова база (51) покращення якості годівлі корів, своєчасний запуск, правильну підготовку і проведення розтелу, організацію догляду за молодняком. Слідкувати за утриманням і доглядом великої рогатої худоби у відповідності з зоогігієнічними і ветеринарно-санітарними вимогами у відповідні сезони, проведення активного і пасивного моціону.
Профілактика диспепсії новонароджених телят повинна складатися із широких комплексних заходів і в першу чергу, із доброякісної і повноцінної годівлі корів, як в період тільності, так і після розвитку так і після розтелу. Раціон тільних корів повинен бути збалансований у відношенні білків, вуглеводів і вітамінно-мінеральних речовин (42).
Рекомендують (36, 64) вводити в раціон сухостійних корів солі, йоду, міді, цинку, кобальту, марганцю. Виключати із раціону високотільних корів кислі форми. Не менш важливим в профілактиці диспепсії новонароджених ттелят є дотримання правил і норм випойки молозива, дотримання відповідного санітарного режиму утримання (37, 60).
Підсисний метод вирощування новонароджених телят до 2-4 днів в боксах – в результаті одержали високорезидентних телят. Окремі автори рекомендують (7, 9, 34) з метою профілактики диспепсії застосовувати гемоглобулін, збагачувати молозиво легкозасвоюючими білками і вітамінами, лізати гідролізин – Л-103, аміно пептиди – 1 і 2 і інші.
Для того щоб попередити диспепсію телят необхідно випоювати телят молозивом, так як в перших його порціях міститься найбільша кількість імуноглобулінів і лейкоцитів, які мають велике значення в формуванні загального і місцевого імунного захисту новонароджених тварин (16, 18, 32).
Багато авторів рекомендують комплексну систему заходів для профілактики диспепсії, а також одержання здорових телят (32, 35, 38, 51). Вони вказують на строге дотримання правил утримання і годівлі маточного поголів(я, особливо в сухостійний період, високий рівень гігієни проведення розмелів і утримання новонароджених телят, правильне випоювання їм молозива, систематичну санацію родильних приміщень і особливо боксів для проведення розмелів і секційних профілакторіїв для новонароджених телят, строге дотримання принципу “порожньо, зайнято”.
Правильна підготовка тільних і особливо сухостійних корів до розтелу забезпечує нормальний розвиток плода і перебіг родів, повноцінність молозива – важливого засобу профілактики захворювання новонароджених телят, єдиного джерела захисних білків (гема-глобулінів) і інших життєво важливих компонентів.
Історія розвитку рефлексотерапії.
Батьківщиною рефлексотерапії вважають Китай, але за даними президента Англійського товариства акупунктури в Лондонському музеї зберігається єгипетський папірус, де позначені точки для голковколювання, 1550р. до н.е. (53). Можливо, голкотерапія і припускання появилося раніше, але в Тібеті, Непалі, або Індії – де наука була розвинута краще. Але найбільш широке розповсюдження і застосування голкотерапія і припікання отримали в країнах сходу і в першу чергу в Китаї, а тому даний метод лікування отримав назву китайського.
В розвитку рефлексотерапії розрізняють два періоди:
Коли дія відбувалася на хворобливу точку.
Період систематики точок.
Рефлексотерапія відноситься до найдавніших методів лікування. В різний час людина прагнула позбавити себе від болю, при цьому люди виявляли хворобливі точки (пункти), на які людина діяла. Точки отримали свою назву і топографічний опис.
Електропунктура, як і вколювання чи припікання приводить до збудження тканин, сприяють їх виведенню з парабіотичного стану, підвищують лояльність, поліпшують скоротливу функцію м(язів, функціональний стан нервово-м(язевого апарату, проявляють рефлекторний вплив на центральну нервову систему (70). Діючи на біологічно активні точки проявляється вплив на різні патологічні процеси, які зв(язані з електричними і електромагнітними явищами окремих органів і клітинних асоціацій складної системи організму людини і тварини.
За останній час щораз більше розповсюдження і визнання дістають погляди, які свідчать про доцільність застосування рефлексотерапії через біологічно активні точки. Розташування останніх пов(язується з відомим зонами Захар(їна-Геда. Одночасно дія електропунктури являється досить складною і багатокомпонентною, що зачіпляє різні сторони нейрогуморальних, біохімічних і ферментативних процесів (53). Все це впливає на окремі системи організму, стимулюючи їх діяльність, імуногенез, фагоцитоз та інші захисні та компенсаторні реакції, а також активізує обмін у зоні патологічного вогнища і взагалі організмі. Вважають таким чином, що пряма дія на біологічно активні точки нормалізує функцію органу, до якого ця точка відноситься і посередньо, через цей орган впливає на життєдіяльність цілого організму.
Всі органи тваринного організму знаходяться між собою у тісній взаємодії (70). Цей взаємозв(язок і взаємовплив органів здійснюється за відповідними “каналами” або “меридіанами”, які зв(язують органи у відповідній послідовності один з одним та з периферією, де на каналі кожного органу розташовані активні точки. Отже всі органи тіла тварини находяться між собою у тісному взаємозв(язку. При цьому одні з них у відношенні до інших можуть бути синергістами, а другі – антагоністами. Одночасно подразнення точок, які розташовані на каналах органів синергістів цілком доцільно і навпаки подразнення біологічних активних точок каналів органів - антагоністів може викликати погіршення стану здоров(я тварин.
Необхідно визначити, що переважна більшість біологічно активних точок і їх каналів співпадають за розташуванням з ходом судин і нервів. Певна частина точок співпадає з місцями скупчення нервових клітин (гангліїв) або провідників вегетативної системи. Але є і такі точки, що не співпадають ні з скупченням судин, нервів, гангліїв і елементів вегетативної нервової системи, а вплив через них супроводжується добре вираженим терапевтичним ефектом.
Морфологічним дослідженням встановлено (53), що у місцях розташування біологічно активних точок немає певних специфічних структур, одночасно значна частина біологічно активних точок і їх відповідає скупченню судин і нервів. У клітинному стані підшкірної клітковини з місць біологічно активних точок біли фібробласти, мікрофаги, окремі нервові клітини і скупчення тканинних базофілів (66). Подразнення останніх струмом стимулює вироблення біологічно-активних речовин-гепарину і гістаміну, які здатні впливати на капілярний кровообіг, проникливість стінок судин і клітинних оболонок і в цілому на обмінні процеси в тканинах. Таким чином біологічно-активні точки являється свого роду периферичними елементами рефлекторних реакцій, які проявляються при електропунктурі на сьогодні склалося тверде переконання, що за рівнем електричних потенціалів можна визначити не лише топографію біологічно-активних точок, але й функціональний стан відповідних органів. І систем організму, тобто здійснювати діагностику.
Активізоване вугілля якості в сорбентів люди почали використовувати давно (15). Стародавні єгиптяни, а потім і античні лікарі рекомендували його для присипок ран і виразок. Застосування внутрішньо сорбентів для лікування уремії було описано Гіппократом в 40р до н.е. (33).
Наукове обругнтування застосування активного вугілля з лікувальною метою почалося після того, як петербургський фармацевт Т.Е. Ловиц в 1785 році відкрив його універсальні поглинаючі властивості і описав способи і обґрунтував способи приготування вуглекислих сорбентів із природних органічних матеріалів. Він рекомендував застосувати активоване вугілля всередину (54). Спроби регулярного застосування порошкоподібного активованого вугілля при лікуванні хронічних захворювань печінки і шлунково-кишкового тракту успіху не принесло із-за багато чисельних побічних реакцій (30). Перше повідомлення про успішне застосування високих доз активованого вугілля припаде на 1976 рік. Грецький нефролог Гіппократ Язик у хворих з термінальною стадією ниркової недостатністю вживанням великих доз активованого вугілля у поєднанні із послаблюючим досяг помітного пом(якшення уремічної гастроентеропатії (12).
Експериментально встановлено (55) властивість активуючого вугілля поглинати різні токсичні речовини і метаболіти (сечовину, креатинін, аміак, жовчні кислоти, білірубін, порфірін), що супроводжується їх концентрації в плазмі крові. Активно поглинають вугільні сорбенти також солі важких металів, алкалоїди, інші розчинні яди, гербіциди, органічні сполуки і лікарські препарати. Активоване вугілля складається із дрібних шипуватих кристалів, що можуть викликати механічне пошкодження і невеликі запальні явища в шлунково-кишковому тракті (15, 30).
Серед кремнієвих сорбентів найкраще відомі полісорб (аеросил-300). Це хімічно чистий, білого кольору, дуже легкий і пухкий порошок, який складається з частинок розмірами (100-200)(10-10м. (30). Препарати виготовлені на кремнієвій основі, мають тривалішу (пролонговану)дію (68), забезпечуючи поступове звільнення ліків, наприклад антибіотиків і високу концентрацію їх у крові. Це явище дозволяє істотно знизити добову терапевтичну дозу антибіотиків, а відповідно їх токсичність і вартість лікування. Полісорб має високу хімічну частоту (99,8%) і гідрофільність – змішується з водою і розчинниками різних лікарських препаратів у будь-яких пропорціях, утворює гель і колоїди (31). Цей препарат виявляє високий ступінь осмотичної дії та насиченості й значну адсорбційну активність, особливо щодо білків і мікрооганізмів. Здатність адсорбувати білки є дуже важливою особливістю полісорбу, бо з цими складними сполуками зв(язані всі види життєдіяльності, саме білкову природу мають бактеріальні токсини, які відіграють суттєву роль у інфекційних процесах. Завдяки спорідненості з білками частини полісорбу легко проникають до поверхні бактерій, що було підтверджене з допомогою електронної мікроскопії. Препарат активно адсорбує різні види мікроорганізмів (стафілокок, кишкова паличка, протей, синьо гнійна паличка, сальмонела та інші). Досліди показали, що 1 г. речовини може зв(язати від 1(108 до 1 ( 109 мікробних тіл. Після контакту з полісорбом можуть змінюватися властивості перелічених організмів, зокрема підвищується їх чутливість до антибіотиків. Крім білка і мікроорганізмів, полісорб добре асорбує холестерин і його ефірні похідні (30). Дослідження показали, що при інкубацій сироватки крові з полісорбом вже через 5 хв. кількість загального, вільного і ефірозв(язаного холестерину зменшується відповідно на 79, 1, 53, 9 і 93%. У дослідах була виявлена здатність полісорбу стимулювати ріст свиней і дрібних лабораторних тварин подібно до дії соматотропного гормону. Цю властивість препарату пояснюють різними причинами: сорбцією, полісорбом токсичних продуктів бактеріального гниття в кишечнику, зміною складу і властивостей кишкової мікрофлори, всмоктування невеликої кількості кремнію. Але у тварин, які одержували полісорб в максимальних дозах, збільшення рівня кремнію в крові і сечі не виявлено.
При порівнянні деяких властивостей полісорбу (аеросил - 300) з іншими сорбентами було виявлено, що він значно кращий (13). Так вологоємність цього елементу становить 10-12г/г, асорбаційна емність 300-320мг-г, тоді як у вугільних сербентів відповідно 2,5-3г/г і 2-4мг/г. Вказані переваги і низька собівартість в кремнієвих препаратів забезпечить в майбутньому широке використання їх для ентеросорбції з метою лікування і профілактики різних хвороб.
Крім вугільних і кремнієвих сорбентів в практиці застосовують клас полімерних адсорбентів, до них належать спеціально-синтезовані з вугільних мономерів матеріали, які здатні вибірково зв(язувати окремі компоненти складних розчинів.
Полімерні сорбенти являють собою нерозчинні в звичайних умовах тверді, високомолекулярні з(єднання з ковалентно-фіксованими активними групами різного хімічного складу. Вони відрізняються високою хімічною стійкістю і механічною міцністю, відсутністю власної токсичності. При введенні в біологічні субстрати не змінюються їхня структура і функція (28).
Відповідно до будови каркасу і пористості полімерні сорбенти ділять на гелеві і пористі. Гелеві не мають видимої неозброєним оком пористості. Тільки при набуханні в розчинниках полімерні ланцюги цих сорбентів розтягуються , забезпечуючи проникнення речовин, які поглинаються.
Макропористі сополімери є конгломератом мікрочастинок полімерного гелю, що утворюють розвинену поверхню, яка інколи в іг сорбенту налічує декілька сотень квадратних метрів. При цьому ефективний радіус пор залежить від умов синтезу і коливається від 100 ( 10-7до 2 ( 10-5м (56, 59).
Класичним прикладом полімерного адсорбенту є смола ХАД-4, яка випускається у вигляді білих нерозчинених гранул і являє собою стабільний сополімер стиролу і дивінбензолу. Гранули цього сорбенту термостійкі, механічно міцні і стабільні в часі. Крім ентеросорбції він може використовуватися і для гемосорбції, оскільки гранули практично не стираються і гранулярний пил з кров(ю не розноситься.
Кожна гранула смоли – сплавлений агломерат поперечно злитих полістирольних мікросферз сітчатою структурою, яка складається із безперервної твердої фази і порожнини. У зв(язку з цим вода та інші розчинники дуже легко проникають у пори. При абсорбції гідрфона поверхня смоли взаємодіє з неполярною частиною молекули залишається в фазі води та розчинника, який заповнює пористі простори гранул смоли.
ХАД-4 добре адсорбує фенол і його похідні сполуки, а також широкий спектр ліків, що мають заспокійливу і снотворну дію, отруєння якими досить часто зустрічається в лікарській практиці.
З розвитком науки і техніки з(являються нові види сорбентів. Недавно було отримано високоефективні сорбенти з відходів виробництва антибіотиків. Вони виробляються з грибниці різних грибів, є продуктом їх кондиціювання у вигляді пухкого порошку.
Ці сорбенти мають виражену здатність сорбувати кольорові метали, залізо. 1 сорбоційна ємність при зв(язуванні хрому становить 150-220мг/г, міді – 50-120 мг/г, заліа – 70-130мг/г (при рН2,5 –0,1 концентрація металів у біологічних субстратах і розчинниках до 2г/л). Вони застосовуються вже для очищення виробничих розчинів і стічних вод.
Сорбційні властивості мають такі харчові волокна, які містяться в нашій щоденній рослинній їжі. З волокон в основному побудована клітинна стінка рослин. Їх структура, хімічний склад і властивості обумовлені функціональними, морфологічними і ботанічними особливостями рослинної тканини.
Харчові волокна входять до складу продуктів переробки зерна, овочів, фруктів, ягід, водоростей. Вони формуються одними і тими же біологічними полімерами (геміцелюлоза, целюлоза, лігнін) і в меншій кількості пектиновиновими речовинами.
В експерименті доведено, що харчові волокна зв(язують іони кальцію, міді, цинку та заліза. Є дані про те, що вони можуть сорбувати і виводити з організму жовчні кислоти. Заслуговують на увагу сорбіційні властивості пективних речовин, які використовуються в якості драглів при виробництві кондитерських виробів, джемів, фруктових напоїв, соків, молочних продуктів. Пектини – це вільні від целюлози водорозчинні сполуки, які складаються з частково або повністю метоксильованих залишків полігалактуронової кислоти. Їх виготовляють за спеціальною технологією з бурякового жому, кошиків соняшнику, диків сортів яблука, цитрусових плодів айви, кормового гарбуза, кори хвойних дерев . отже для виробництва пектину є досить велика і недорога сировинна база.
Після прийому в середину пектини проходять транзитом через травний канал, не всмоктуючись в кров, а утворюють міцні нерозчинні комплекси з полівалентними катіонами токсичних, важких і радіоактивних металів. Аналогічні комплекси виникають з органічними отрутами (феноли, аміни та інші), що потрапили в організм. Утворюючи ці комплекси пектини сприяють виведенню їх з організму. Крім цього, в кишечнику пектинові речовини створюють кислу реакцію, яка несприятлива для патогенних мікроорганізмів.
Пектини і харчові продукти, що їх містять, ефективні при лікуванні і профілактиці атеросклерозу завдяки здатності нормалізувати концентрацію холестерину в крові. Широко відомі кровоспинні властивості пектинових препаратів. Це дозволяє використовувати їх при кровотечах з легень, стравоходу, шлунка і кишечнику. З пектину виготовляють ліки Гермоген і гемостоп, які зменшують час згортання крові на 40-92%. Пектинові препарати при тривалому прийомі в середину визначають значний лікувальний ефект у хворих з ерозійними і виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту. Вони рекомендовані для дитячого харчування.
З ентеросорбентів рослинного походження в медицині досить широко використовують препарат пліфенан, який одержують із залишків деревини – лігніну, що утворюється після кислотного гідролізу вуглецевих компонентів. До складу поліфенану входить також гідро целюлоза, вміст якої складає 5-20%. Молекули поліфенану мають різні функціональні групи, що забезпечують йому високі сербеційні властивості.
Це томно-коричневий дрібноперсний порошок без запаху і смаку, що не розчиняється в воді і органічних розчинниках. Для лікувальних цілей випускається у вигляді гранул і пасти.
Поліфенан адсорбує з шлунково- кишкового тракту сечовину, жовчні кислоти, креатинін, а також різні мікроорганізми, зокрема кишкову палочку, золотистого стафілокока, сальмонелу.
Власні дослідження.
Матеріал і методи виконання роботи.
Матеріалами наших досліджень були в основному хворі диспепсією телята раннього віку з КСП ім.Т. Г. Шевченка с. Джурків Коломийського району. Досліди було проведено на протязі двох років, починаючи з 1999 – 2000 навчального року за такою схемою:
Перший період – група хворих диспепсією 12 телят 3-4 денного віку КСП ім.Т. Г. Шевченка. У цих телят за допомогою ПЕРТ – 4м було встановлено три біологічно активні точки – це точка (“Вей-дьян”) на кінці хвоста, (“Пі-юй”) у 10 міжрбер(ї на 10-12 см відступаючи від остистих відростків хребта і (“Вай-хуей”) за остистим відростком останнього поперекового хребця. Після пошуку точок приступили до лікування, який тривав чотири сеанси. Сеанс електропунктури проводили один раз на добу.
У другому періоді – дослідження провели у КСП ім.Т. Г. Шевченка с. Джурків Коломийського району під час навчальної практики. Для дослідження було відібрано три групи телят по 5 голів у кожній групі віком від 3-7 днів. Перша група контрольна-це здорові телята. Друга група – хворі телята з розладами шлунково-кишкововго тракту. Для лікування телят цієї групи застосовували елктрорефлексотерапію на 3-х точках як у першому досліді і поліфузор внутрішньовенно. Третя група – теж хворі телята з розладами шлунково-кишкового тракту. Для лікування цієї групи використовували електрорефлексотерапію, полі сорбент аеросіл у вигляд суспензії з водою через рот і нормофундин внутрівенно.
У всіх телят дослідних груп вивчали клінічні та гематологічні показники.
Для дослідження крові від піддослідних тварин та стану їх здоров(я використовували загально прийняті методики. Зокрема: клі нічне дослідження-проводили за рекомендаціями кафедри з визначен ням загального стану І найважливіших показників організму: темпера туру, пульс, дихання
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора