Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Аудит
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ПЛАН
Вступ
Мета та техніка планування аудиту
Характер та процес аудиторської перевірки
Методика перевірки для вивчення бізнесу клієнта
Робоча документація
Висновок
Вступ
Перехід економіки на ринкові відносини пов'язаний з розширенням прав підприємців, демократизацією управління і використанням економічних важелів і стимулів, спрямованих на підвищення ефективності праці та її оцінки за економічним результатом.
У зв'язку з цим визначається новий напрямок розвитку економічного контролю фінансово-господарської діяльності підприємств - незалежний аудиторський контроль. Виникнення аудиторського контролю в Україні обумовлено проведенням приватизації державного майна, управління яким приводив власник адміністративними методами, використовуючи для цього різні державні структури.
Створення спільних підприємств з іноземним капіталом, орендних комерціалізованих, кооперативів, приватних та інших суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами власності і господарювання, керуючись законами України про власність, підприємницьку діяльність, власник набув право обирати незалежний контроль своєї фінансово-господарської діяльності.
Таке право власника закріплено Законом України "Про аудиторську діяльність", який передбачає організаційне і методичне забезпечення виконання контрольних функцій - аудиту на договірних засадах з власником, передбачає відповідальність сторін за об'єктивну, неупереджену перевірку фінансової діяльності підприємства, відображення результатів її у публічній звітності та правильність розрахунків з державою по сплаті податків, нарахування дивідендів акціонерам і володарів цінних паперів тощо.
1. Мета та техніка планування аудиту
Ефективна організація управління аудиторським процесом передбачає дотримання певних етапів проведення аудиторської перевірки. Першим етапом проведення аудиторської перевірки є планування. Процес планування досить громіздкий і може займати до 30 % часу, витраченого на перевірку. Норми та рекомендації щодо планування аудиту визначені Міжнародним стандартом аудиту № 300 «Планування», 310 «Знання бізнесу», 320 «Суттєвість в аудиті», 400 «Оцінка ризиків та системи внутрішнього контролю» та іншими нормативно-правовими актами. Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку. Планування — це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду, а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури. Аудитори і аудиторські фірми України під час розробки плану аудиту та протягом тривалості його проведення мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду. Метою планування аудиту є привернення уваги аудитора до найважливіших напрямків аудиту, виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше. Планування допоможе аудиторові належним чином організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.(рис.1.)
Рис.1. Загальна схема планування аудиту
2. Характер та процес аудиторської перевірки
Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві. Процес планування аудиту можна умовно поділити на два великі етапи: попереднє планування та розробка загального плану та програми аудиту. Попереднє планування здійснюється на початковій стадії аудиту і має ґрунтуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта. Отже, отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві є найважливішою складовою планування аудиту. Згідно з МСА № 310 «Знання бізнесу» під час проведення аудиторської перевірки фінансової звітності аудитор повинен мати або одержати інформацію про бізнес клієнта. Ці знання дають аудиторові можливість встановити та осягнути події, операції та практичні дії, які, на думку аудитора, можуть серйозно вплинути на фінансову звітність або на процес проведення аудиту чи на складання аудиторського висновку. Наприклад, такі знання використовуються аудитором при оцінці властивого ризику або ризику невідповідності внутрішнього контролю, а також для визначення характеру, термінів та масштабу аудиторських процедур перш ніж прийняти пропозицію від клієнта. Вважаються достатніми знання аудитора про бізнес підприємства, якщо вони охоплюють загальновідому інформацію про економіку та галузь, в межах якої здійснює діяльність підприємство, що підлягає аудиторській перевірці, а також більш докладну інформацію про те, як це підприємство працює. Однак інформація, яка необхідна аудитору, як правило, за обсягом менша за дані, що є у розпорядженні керівництва. Тому перш ніж прийняти пропозицію від клієнта щодо проведення аудиту, аудиторові треба отримати попередню інформацію про галузь економічної діяльності, форму власності підприємства, систему управління і види здійснюваних операцій, а також оцінити економічну інформацію про діяльність клієнта, якою він володіє, що буде сприяти якісному і кваліфікованому проведенню аудиту. Отримання необхідних знань про бізнес клієнта — це безперервний процес накопичування та оцінювання даних, а також співвідношення набутої інформації з новими даними протягом усієї аудиторської перевірки. Наприклад, інформація про бізнес підприємства збирається на стадії планування, але, як правило, вона проходить обробку та доповнюється новими даними пізніше, коли аудитор та його асистенти отримають більше даних про діяльність клієнта. Для продовження аудиторської перевірки аудитору необхідно внести відповідні коригування до плану проведення перевірки та проаналізувати інформацію, зібрану раніше, в тому числі й дані з робочих документів попередніх років. Аудитор також повинен проаналізувати та виявити значні зміни, що мали місце після проведення останнього аудиту. Аудитор може отримувати інформацію про галузь економічної діяльності підприємства з різних джерел.
Основними з них є: * попередній досвід співпраці з підприємством та робота в економічній галузі, в межах якої воно працює; * співбесіди із співробітниками підприємства (наприклад, з директорами та старшим персоналом); * співбесіди зі спеціалістами служби внутрішнього аудиту та аналіз звітів про проведення процедур внутрішнього аудиту; * співбесіди з іншими аудиторами, юрисконсультами та іншими радниками, які надавали послуги підприємству або працювали в цій сфері; * співбесіди з обізнаними особами, які не входять до штату співробітників підприємства (наприклад, з економістами цієї галузі, її керівним персоналом, клієнтами, постачальниками, конкурентами); * публікації та видання про конкретну галузь діяльності підприємств (наприклад, урядова статистика, опубліковані дані досліджень та оглядів, комерційні бюлетені, звіти, підготовлені банками або торгівцями цінними паперами, фахова фінансова преса); * законодавчі акти та розпорядження, що значною мірою впливають на діяльність підприємства; * результати відвідування офісів підприємства та виробничих приміщень; * внутрішня документація підприємства (наприклад, протоколи засідань правління та ради директорів, річні та фінансові звіти за попередні роки, звіти внутрішнього керівництва, посадові інструкції тощо). Усвідомлення аудитором цього питання допоможе йому визначити події, операції та заходи, які можуть істотно вплинути на звітність підприємства і зменшити ризик аудиту (загальний ризик). Для досягнення ефективності та результативності аудиту, узгодження порядку проведення аудиторських процедур із внутрішнім регламентом роботи фахівців підприємства аудитор обговорює з керівництвом та співробітниками підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури. Отже планування — це процес, що дає можливість раціонально виконати аудит і одночасно зменшити ризик невиявлення найсуттєвіших моментів діяльності клієнта. Щоб планування було ефективним, аудитори повинні здійснювати контроль за виконанням робіт та підтвердити їх результати в своїх робочих документах.
3. Методика перевірки для вивчення бізнесу клієнта
Аудитор одержує аудиторські свідчення шляхом застосування таких процедур:
- перевірка, спостереження, опитування, підтвердження, підрахунки,
- аналітичні процедури.
Перевірка складається з вивчення бухгалтерських регістрів, документів які дають змогу зібрати аудиторські свідчення різного ступеня.
Аналітичні процедури полягають в аналізі найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, котрі суперечать іншій інформації, що стосується цієї справи, або відхиляються від показників, які очікуються.
Підрахунок. полягає у перевірці арифметичної точності первинних документів та реєстрів обліку або у самостійному проведенні підрахунків.
Аналітичні процедури. Аналітичні процедури полягають в аналізі найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, котрі суперечать іншій інформації, що
Аудитор одержує аудиторські свідчення шляхом застосування однієї або кількох із процедур, які він безпосередньо використовує під час аудиту підприємства:
- перевірка;
- спостереження;
- опитування ;
- підтвердження;
- підрахунки.
Перевірка - складається із вивчення бухгалтерських регістрів; документів, які дають змогу зібрати аудиторські свідчення різного ступеня надійності. До основної категорії документальних аудиторських свідчень, які мають різний ступінь надійності належать: аудиторські свідчення , які створенні і зберігаються трьома особами; документальні аудиторські свідчення, які зберігаються в клієнта.
Спостереження - аналіз процесу або процедури, що використовується іншими особами.
Опитування - зберігання інформації від обізнаних осіб клієнта і поза межами їх. Воно може дати аудитору нову інформацію або підтвердити стару інформацію.
Підрахунки - перевірка відповідності сум, які зазначені в регістрах обліку і первинних документах.
Аудитор має отримати вичерпні роз'яснення від персоналу підприємства про середовище контролю, щоб оцінити ставлення керівництва до порядку внутрішнього контролю і усвідомлення ним його значення для підприємства.
Аудитор мусить знати систему обліку клієнта, що дасть йому змогу зрозуміти основні види операцій підприємства, закономірність виникнення таких операцій; бухгалтерські проводки, первинні документи і специфічні рахунки, на підставі яких складається фінансова звітність; порядок ведення обліку і підготовки фінансових звітів, у тому числі електронно-обчислювальну обробку облікових даних.
Аудитору слід отримати вичерпні пояснення стосовно порядку процедур контролю, щоб правильно спланувати аудиторську перевірку, отримати необхідні знання процедур контролю. Наприклад, під час отримання пояснень про систему обліку грошових коштів аудитор отримує уявлення про стан справ на рахунках у банку клієнта.
При плануванні своєї методики перевірки, аудитору необхідно вивчити попередню оцінку розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю (враховуючи власну оцінку внутрішнього (притаманного) ризику), щоб визначити відповідний ризик невиявлення помилок. Аудитор може зробити попереднє оцінювання ризику невідповідності внутрішнього контролю тільки тоді, коли він має спроможність визначити процедури систем обліку і внутрішнього контролю, що відповідають внутрішнім положенням підприємства і що сприяють виявленню перекручень у фінансовій звітності, коли він планує виконати процедури узгодження, щоб підтвердити свою оцінку перевіреної фінансової звітності.
Докази, отримані аудитором, можуть дати йому більше впевненості, аніж докази, отримані ним від інших осіб.
4. Робоча документація
Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації — робочої та підсумкової.
Аудитор зобов'язаний вести документацію справ, які стосуються прийнятих рішень за результатами проведеної аудиторської перевірки і які, в свою чергу, будуть покладені в основу аудиторського вис новку.
Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль над процесом її проведення. В ній реєструються результати аудиторсь ких експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудитором рішень.
Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документації, що передається замовникові перевірки.
Робоча документація виконує такі функції:
- обґрунтовує твердження в аудиторському висновку та засвід чує відповідність зроблених процедур аудиту прийнятим нормати вам;
- полегшує процес керування, нагляду та контролю за якістю проведення аудиторської перевірки;
- сприяє виробленню методологічного підходу до процесу ауди торської перевірки;
допомагає аудиторові в роботі.
Робоча документація має містити:
методику проведеної аудиторської перевірки;
проведені під час перевірки тести;
зроблені аудитором висновки та прийняті рішення і пропози ції.
Зміст робочої документації значною мірою залежить від профе сійного судження аудитора, оскільки немає ні можливості, ні необ хідності документувати кожне спостереження або обстеження.
При визначенні майбутнього змісту документації аудиторові доцільно взяти за орієнтир те, що робочою документацією буде користуватися, наприклад, інший аудитор, який не мас великого досвіду роботи в галузі аудиту. Переглянувши цю документацію, інший аудитор зміг би зрозуміти основний зміст проведеної перевірки та прийнятих рішень з результатів перевірки без визначення окре мих деталей процедур перевірки. Окремі деталі процедур перевірки інший аудитор може зрозуміти лише тоді, коли він обговорить їх з аудитором, який підготував робочу документацію.
Робочі документи необхідно фахово та грамотно оформляти, щоб забезпечити доступність для прочитання й усвідомлення змісту. Конкретні форми робочих документів визначають аудитори (ауди торські фірми). Оскільки використання стандартних форм робочої документації (наприклад, стандартні бланки тощо) позитивно впли ває на ефективність і якість аудиторської роботи, необхідно впро ваджувати єдині форми ведення такої документації. Доцільно вико ристовувати в робочій документації дані, підготовлені клієнтом. Це прискорює процес оформлення робочої документації. У таких випад ках аудитор повинен переконатися в тому, що ці дані відповідають дійсному стану справ, і перевірити їх ретельність та правильність. Бажано до початку перевірки попросити клієнта підготувати необ хідні матеріали для використання їх якості аудиторської докумен тації.
З огляду на те, що клієнта буде постійно перевіряти аудитор, робочі документи доцільно поділити на:
постійні, тобто такі, які вміщують насамперед інформацію про перевірку окремих питань, що повторюються з року в рік (копії статутних та реєстраційних документів та ін.);
поточні, тобто такі, які вміщують інформацію, що стосується насамперед аудиторської перевірки поточних періодів фінансово-господарської діяльності клієнта (каса, банк, реалізація та ін.).
Під час оформлення робочої документації необхідно дотриму ватися таких вимог:
на першій сторінці кожного робочого докумен та зазначено назву аудиторської фірми, назву підприємства, період перевірки чи дата перевірки документації клієнта;
кожному робочо му документу дається назва, наприклад : "Аудит обліку основних засобів", "Аудит порядку проведення інвентаризації...";
для приско рення пошуку необхідної робочої документації кожному документо ві присвоюється код (шифр). Існує багато різноманітних систем присвоєння індексів, такі, як алфавіт, цифри, номери рахунків, різноманітні сполучення цих систем. Сторінки кожного робочого документа в межах однієї назви слід пронумеровувати;
в кожному робочому документі проставляється прізвище аудитора, який під готував його (або скорочені ініціали), та дата остаточного виконан ня процедур аудиторської перевірки, відображених у цьому доку менті.
Робочі документи складаються з:
інформації про юридичну й організаційну структуру підпри ємства; необхідних витягів або копій юридичних документів, угод і протоколів; інформації про галузь діяльності підприємства та нор мативної документації, яка регулює діяльність підприємства;
документації про вивчення й оцінку систем обліку та внутріш нього контролю підприємства;
документації про порядок планування аудиту;
аналізу важливих показників й тенденцій;
документації, що відображає час проведення аудиторських операцій та отриманий з них результат, списку фахівців, які вико нували аудиторські процедури, та часу їх роботи;
висновків сторонніх аудиторів або експертів, котрих залучали до перевірки окремих питань діяльності підприємства;
листування з клієнтом з окремих питань, якщо таке мало місце, або нотатки про проведені бесіди й обговорення; копій листів, надісланих (чи отриманих ) до третіх осіб, що стосуються пере вірки;
копій фінансових звітів клієнта;
опису змісту відповідей аудитора на запитання клієнта;
висновків, зроблених аудитором за різноманітними аспектами перевірки, в тому числі за випадковими та незвичайними ситуація ми, що виникли під час перевірки, а також фактів та міркувань про ці висновки.
Мета складання робочих документів:
– планування аудиторської перевірки;
– документальне підтвердження виконаних аудитором процедур, робіт;
– збір матеріалів для перевірки фінансової звітності з їх подальшим узагальненням;
– складання аудиторського звіту і підготовлення висновку про фінансову звітність;
– забезпечення юридичної обґрунтованості проведення аудиту, законності;
– контроль робочого часу аудитора та обґрунтування оплати його праці (гонорару);
– контроль за якістю проведеної перевірки;
– отримання у випадку необхідності інформації про перевірку конкретного підприємства, що відбувалася декілька років тому, наприклад, у випадках судової справи, виникненні спорів, претензій та ін.;
– забезпечення можливості отримання відповідей на так названі зворотні питання (від клієнта, акціонерів та інших зацікавлених осіб), тобто довести правоту аудитора або доповнити деякі питання;
– обґрунтований вибір методики, методів та способів проведення аудиту, напрямів та підходів перевірки;
– документальне оформлення встановленого або визначеного самим аудитором аудиторського ризику з наведенням його величини;
– формування уявлення про професіоналізм, кваліфікацію аудитора, його компетентність та можливості їх підвищення;
– отримання матеріалів для наступних аудиторських перевірок.
Необхідно забезпечити достатній рівень розкриття та деталізації процедур аудиту в робочій документації для того, щоб:
забезпечувати будь-якому аудиторові можливість контролюва ти процес проведення аудиторської перевірки поточного року;
підтверджувати обгрунтування аудиторського висновку;
підтверджувати відповідність проведеної перевірки до прий нятих аудиторських нормативів;
забезпечувати ефективну допомогу будь-яким аудиторам у плануванні та проведенні наступних перевірок підприємства;
слугувати аудиторові довідковим матеріалом, щоб при необ хідності він міг надати будь-кому пояснення про зміст проведеної перевірки.
Після завершення перевірки робочі документи залишаються в аудитора. Робочі документи є власністю аудитора, він має право складати різноманітні довідки на підставі витягів зі своїх робочих документів. Однак його право власності обмежене етичними норма ми та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтами. Робочі до кументи аудитора не можна використовувати як частину фінансової документації клієнта або як її заміну. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено українським законодавством, тобто коли на ауди торську фірму буде заведено кримінальну справу.
Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих доку ментів. Термін зберігання документації визначається практикою аудиторської діяльності та терміном позовної давності у випадку, якщо клієнт порушить справу проти аудитора, а також залежно від інших додаткових міркувань. У зв'язку з цим мінімальний термін зберігання документації повинен бути не менше ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнтові.
Окрім основної робочої документації, аудитор оформляє додат кову підсумкову. Така документація не обов'язкова і видається за мовникові тільки у випадку, якщо аудитор вважає це за необхідне, або коли це обумовлено у договорі чи додатковій угоді між ауди тором та клієнтом.
Додаткова підсумкова документація оформляється як додаток до аудиторського висновку або як самостійний документ.
Аудитор самостійно визначає зміст та форму додаткової підсум кової документації аудиту. Її оформляють під однією з таких назв: "Звіт перед замовником", "Звіт про проведення аудиту", "Звіт про результати проведення аудиту", "Зауваження та рекомендації за результатами аудиторської перевірки", "Лист-інформування клієн та" та ін.
Порядок зберігання підсумкової документації встановлює ауди торська фірма з урахуванням забезпечення вимог зберігання та конфіденційності. Підсумкову документацію не можна вимагати або вилучати в аудитора (аудиторської фірми) за винятком випадків, передбачених чинним законодавством. Термін зберігання підсумко вої документації визначають, беручи до уваги практику аудиторсь кої діяльності, юридичні вимоги та інші міркування.
Склад, кількість і зміст робочих документів аудитора визначають, зауважуючи:
стан бухгалтерського обліку і звітність клієнта;
надійність системи внутрішнього контролю;
вид аудиторських послуг;
характер та складність господарської діяльності суб'єкта аудиторської перевірки;
необхідний рівень керівництва і контроль за роботою персона лу аудиторської фірми при виконанні окремих процедур контролю.(Рис.2)
За умов, коли аудитор самостійно виконує аудиторські послуги, тобто як підприємець, кількість і склад робочої документації різко зменшується.
Ознака класифікації
Види робочих документів
1 . Стадії процесу аудиторської перевірки
1 Документи початкової стадії (підготовчого періоду)
2. Документи дослідної стадії (робочі) 3. Документи завершальнії стадії (підсуумкові)
2, Термін використання
1. Документи довгострокового використання 2. Документи нетривалого використання
3. Спосіб і джерела отримання
1. Отримані від підприємства - клієнти 2. Отримані від третіх осіб 3. Складені аудитором
4. За характером інформації
1. Нормативно-правового характеру 2. Організаційно-установчого характеру 3. Про структуру підприємства 4. Про діяльність підприємства 5. Про систему бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю 6. Аудиторські організаційно-функціональні документи 7. Документи оцінки системи внутрішнього контролю та аудиторського ризику 8. Аудиторські документи з перевірки статей і показників фінансової звітності 9. Документи з кореспонденції аудитора 10. Підсумкові документи аудиту
5. За призначенням і використанням споживачами інформації
1. Аудитори 2. Власники (керівники)
6. За змістом аудиторських процедур
1, Оглядові 2. Інформативні 3. Підтверджу вальні 4 Розрахункові 5. Аналітичні 6. Документи перевірки
7. За ступенем стандартизації
1. Стандартизовані 2. Довільної форми
8. За технікою складання
1. Ручної обробки 2. Довільної форми
9. За формою подання
1. Графічні
2. Табличні 3. Тестові 4. Комбіновані
10. За часом зберігання
1. Короткотермінового зберігання 2. Довгострокового зберігання
Рис.2. Класифікація робочих документів аудитора
Висновок
Можна зробити висновок, що отримання необхідних знань про бізнес клієнта — це безперервний процес накопичування та оцінювання даних, а також співвідношення набутої інформації з новими даними протягом усієї аудиторської перевірки. Наприклад, інформація про бізнес підприємства збирається на стадії планування, але, як правило, вона проходить обробку та доповнюється новими даними пізніше, коли аудитор та його асистенти отримають більше даних про діяльність клієнта.
Робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, що здійснюють ся під час проведення аудиторської перевірки. До робочої докумен тації вводиться інформація, яка, на думку аудитора, важлива для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку, і яка повин на підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації.
Робоча документація виконує такі функції:обґрунтовує твердження в аудиторському висновку та засвід чує відповідність зроблених процедур аудиту прийнятим нормати ; полегшує процес керування, нагляду та контролю за якістю проведення аудиторської перевірки; сприяє виробленню методологічного підходу до процесу ауди торської перевірки; допомагає аудиторові в роботі.
Після завершення перевірки робочі документи залишаються в аудитора. Робочі документи є власністю аудитора, він має право складати різноманітні довідки на підставі витягів зі своїх робочих документів. Однак його право власності обмежене етичними норма ми та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтами. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено українським законодавством, тобто коли на ауди торську фірму буде заведено кримінальну справу.
Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих доку ментів. Мінімальний термін зберігання документації повинен бути не менше ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнтові.
Науково обгрунтована класифікація аудиторських документів дає аудитору змогу глибше зрозуміти їх зміст і форму, тривалість використання, термін зберігання та інші чинники, що безпосередньо впливають на ефективність аудиторської перевірки.
Література:
1.Закон "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993р. зі змінами і доповненнями 26 березня 1996р.
2.Кодекс професійної етики аудиторів України від 18.12.98.
3.Національний норматив аудиту № 9 " Планування"
4.Положення про ліцензування аудиту затверджене АПУ від 17 лютого 1994р. №12
5.Білуха М.Т. Курс аудиту: - К.: Вища школа - Знання, 1998, 574с.
6.Жила В.Т. Ревізія і аудит : - К.: МАУП, 1998, 96с.
7.Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту: - К.: Ділова Україна - 1996, 370с.
8.Лабьшцев Н.Т. Аудит: - М.: ПРИОР- 1999,- 208с.
9.Романов А.Н., Одинцов Б.Е. Автоматизация аудита: - М.: ЮНИТИ, 1999.- 336с.
10.Вимоги до аудиту в умовах реформування обліку і звітності в Україні //Аудит, ревізія, контроль// №10, 1999р., с38-42.
05.02.2013 12:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора