Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
КН
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Звіт про науково - дослідну роботу
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
УДК 330.142.211
КП ХХХ
№ ХХХ
І.І.Тищук
33000, м. Рівне, вул. В.Чорновола 55а
тел. 80667740510
Звіт
про науково-дослідну роботу
«Рівень використання основних виробничих фондів, їх стан та ефективність виробництва»
Зміст
Реферат…………………………………………………………………………….
Вступ……………………………………………………………………………….
РОЗДІЛ І : Теоретичні засади підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ОВФ
1.1 Ефективність виробництва як економічна категорія………………….
1.2 Механізм впливу використання ОВФ на ефективність виробництва………………………………………………………………........
1.3 Шляхи підвищення використання ОВФ……………………………...
РОЗДІЛ ІІ : Дослідження впливу рівня використання ОВФ, їх стану на ефективність виробництва
2.1 Характеристика об’єкта дослідження…………………………………..
2.2 Методи дослідження……………………………………………………..
2.3 Дослідження рівня впливу ОВФ………………………………………..
2.4 Дослідження придатності на ефективність виробництва……………..
Висновки………………………………………………………………………
Перелік посилань………………………………………………………………..
Додатки…………………………………………………………………………..
План
Реферат
Вступ
РОЗДІЛ І : Теоретичні засади підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ОВФ
1.1 Ефективність виробництва як економічна категорія
1.2 Механізм впливу використання ОВФ на ефективність виробництва
1.3 Шляхи підвищення використання ОВФ
РОЗДІЛ ІІ : Дослідження впливу рівня використання ОВФ, їх стану на ефективність виробництва
2.1 Характеристика об’єкта дослідження
2.2 Методи дослідження
2.3 Дослідження рівня впливу ОВФ
2.4 Дослідження придатності на ефективність виробництва
Висновки
Перелік посилань
Додатки
Реферат
В даній роботі досліджувався вплив рівня використання основних виробничих фондів, їх стан та ефективність виробництва. Об’єктом дослідження була вибірка, об’єм якої складав 24 підприємства.
В даному звіті я дослідила вплив рівня використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва, тобто витрати на 1 грн продукції. Одним із завдань наукового дослідження було визначення впливу стану ОВФ на обсяги і ефективність виробництва. Основним показником, який характеризує стан основних виробничих фондів є коефіцієнт придатності.
В науково-дослідній роботі були використані наступні методи дослідження: метод середніх величин, метод кореляційного зв’язку, метод економічного групування, аналіз, синтез та інші.
В даній роботі представлено 7 таблиць і 2 рисунки, які допомагають узагальнити результати даного дослідження.
Ключові слова: коефіцієнт придатності, рівень використання основних виробничих фондів, основні виробничі фонди, фондовіддача, стан основних виробничих фондів.
Вступ
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці, предмети праці. Виражені у грошовій формі вони утворюють запаси підприємства. У процесі виробництва здійснюється споживання, в результаті чого створюються матеріальні блага. А в залежності від характеру їх споживання, тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби на основні та оборотні.
Основні фонди на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають ан готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва підприємства. Речовим змістом ОФ є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент. Тому однією з найбільш важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Ефективне використання ОФ та виробничих потужностей має велике значення як для підприємства, так і для економіки країни. Для цього необхідно раціонально використовувати ОФ і виробничі потужності.
Об’єктом мого дослідження є підприємство як господарська одиниця.
Отже, метою моєї роботи є дослідження впливу використання ОВФ та підвищення ефективності їх використання. Щоб досягти поставленої мети необхідно провести розрахунки показників використання ОФ на підприємстві, за допомогою яких розраховуються даний інтегральний коефіцієнт: фондовіддача, ефективність виробництва (витрати на 1 грн.), коефіцієнта придатності ОВФ, обґрунтувати пропозиції щодо збільшення ефективності діяльності підприємства.
РОЗДІЛ І : Теоретичні засади підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ОВФ
1.1 Ефективність виробництва як економічна категорія
Економічна ефективність виробництва – це поняття, яке характеризує результати діяльності трудових колективів по відношенню до виробничих витрат. Механізм керування ефективністю включає множину кількісних і якісних показників (ріст продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення якості продукції) та інших вимірювачів, що визначають розміри результату і витрат живої та уречевленої праці. Керувати ефективністю означає постійно підтримувати ріст об’єму продукції, яка випускається.
Економічна ефективність суспільного виробництва вимірюється шляхом співставлення результатів виробництва з витратами чи застосовуваними ресурсами. ЇЇ рівень оцінюється на основі єдиного народногосподарського критерію – максимізації росту національного доходу (чистої продукції по відношенню до витрат чи до застосованих у виробництві ресурсів при оптимальному співвідношенні росту фондів споживання і накопичення.
Підвищення інтенсивності використання виробничих фондів пов’язане з рішенням двох важливих взаємопов’язаних проблем. Одна з них полягає в раціональному використанні капітальних вкладень на створення нових потужностей, більш ефективних засобів праці, їх обновлення і технічне переозброєння.
Друга проблема полягає в повному використанні накопичених фондів і удосконаленні механізму управління цим процесом. Загальною метою рішення цих проблем є досягнення кінцевих народногосподарських результатів: підвищення споживчої вартості виробничих фондів; забезпечення запланованого росту об’єму виробництва й якості продукції; активна заміна живої праці машинною; покращення умов праці робітників. З народногосподарської точки зору важливо не тільки задоволення потреб суспільства в необхідній продукції, але й забезпечити її виробництво з мінімальними затратами трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Економічна ефективність виробничих фондів – це комплексне поняття. Воно виражається сукупно декількома усуспільнюючими показниками ефективності: зростанням якісних і кількісних характеристик засобів праці, зниженням капітальних і поточних витрат на процес відтворення основних фондів, підвищення інтенсивності їх використання, зростанням фондовіддачі та ін.
В роботі використовуються поняття “ефективність виробничих фондів”. Вони виражають загальну суть і тісно взаємопов’язані. Економічна ефективність виробничих фондів – це більш ширше поняття, яке передбачає перш за все їх потенційну можливість та інші якісні та кількісні зміни їх характеристик. Найбільш важливими показниками ефективності виробничих фондів являється: фондоозброєність праці одного працюючого, фондоємкість продукції, питомі капітальні вкладення на одиницю потужності і на 1 грн. приросту продукції.
Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність ОВФ, охоплює два блоки: перший - показники ефективності і відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий - показники рівня використання ОВФ у цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.
Чинна система показників ефективності відтворення ОВФ в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Визначення коефіцієнтів відтворення ОВФ за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним.
Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів —екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих ОВФ. Інтенсивне оновлення передбачає зміну діючих ОВФ новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих ОВФ не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого.
Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення ОВФ доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття ОВФ (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).
Показники, що характеризують рівень ефективності використання ОВФ, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже з самої назви. Пояснень потребують лише деякі , а саме:
Коефіцієнт змінності роботи устаткування – відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;
Напруженість використання устаткування (виробничих площ) – випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);
Коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування – відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.
З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6).
Раціональне та економне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємств має неабияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати окремих видів ресурсів, дає змогу з такої самої кількості сировини й матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.
1.2 Механізм впливу використання ОВФ на ефективність виробництва
В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов’язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить ОВФ.
Кількість продукції що виробляється підприємством, або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства ОВФ, але від того, на скільки повно використовуються. Тому поліпшення використання та тривалість використання ОВФ має велике народно господарське значення. Підвищення тривалості використання ОВФ знаходить свій вираз у збільшені виробництва планової продукції, в рості продуктивності праці і фондовіддачі, зниження собівартості продукції тощо.
Збільшення тривалості використання ОВФ забезпечує зменшення витрат на експлуатацію обладнання в собівартості продукції. Зменшення цих витрат проходить за рахунок зменшення постійної величини амортизаційних відрахувань, у витратах на експлуатацію обладнання.
Крім того, від тривалості використання ОВФ залежить обсяг виробленої продукції. Кількість виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, а з іншого – від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу. Тобто чим більше тривалість використання ОВФ тим більше виробляється продукції.
Наприклад, основним показником, який характеризує тривалість використання ОВФ є робочий час. Таким чином, із збільшенням робочого часу обсяг виробництва зростає.
Також тривалість використання ОВФ впливає на собівартість одиниці продукції. Із збільшенням тривалості використання ОВФ собівартість одиниці продукції зменшується.(Із збільшенням робочого часу, собівартість продукції(витрати) зменшуються).
Тривалість використання ОВФ впливає на рівень продуктивності праці. Із збільшенням тривалість використання ОВФ продуктивність праці зменшується.(Із збільшенням робочого часу рівень продуктивності праці зменшується.)
Тривалість використання ОВФ також впливає і на заробітну плату. Із збільшенням тривалість використання ОВФ заробітна плата збільшується.(Із збільшенням робочого часу заробітна плата працівників збільшується.) Тривалість використання ОВФ впливає на фондовіддачу. Із збільшенням тривалість використання ОВФ фондовіддача також зростає.
Тривалість використання ОВФ також впливає і на стан ОВФ.
1.3 Шляхи підвищення використання ОВФ
Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів різноманітні. Основними з них є збільшення тривалості роботи обладнання, більш повне використання і вдосконалення основних виробничих фондів.
Для збільшення часу роботи обладнання необхідно: ліквідувати надпланові простої обладнання за рахунок йото поточного обслуговування, підвищення якості ремонтів, покращення організації та планування виробництва і матеріально-технічного обслуговування виробництва; скоротити тривалість планових ремонтів при одночасному підвищенні їх якості шляхом впровадження передових методів ремонту, широкого використання деталей та вузлів, які виготовляються на спеціалізованих заводах, чіткої організації ремонту; скоротити витрати робочого часу на підготовчо-заключні та допоміжні операції; підвищити змінність роботи, якщо це доцільно по умовам виробництва в даній галузі промисловості; можливо повніше використовувати парк обладнання; підвищити інтенсивність використання обладнання.
Технічне вдосконалення основних виробничих фондів припускає використання прогресивних технологічних процесів, застосування більш ефективних технічних рішень, модернізацію обладнання, реконструкцію підприємств на базі нової техніки та технології, розвиток раціоналізаторського руху.
Реконструкція підприємств в наш час – основне направлення розвитку виробництва. В ряді держав на протязі більше двох десятиріч не будують нові підприємства; виробництво розвивається за рахунок того, що достатньо часто змінюється “начинка” підприємств – техніка та технологія. Реконструкція в порівнянні з новим будівництвом забезпечує економію капітальних вкладень (частина засобів праці м
отже використовуватись на протязі строку, що залишився до виводу їх з експлуатації). Звичайно на реконструкцію уходить менше часу, ніж на нове будівництво, так що вона забезпечує певний виграш в часі. Аналогічний ефект приносить модернізація техніки та обладнання. При визначенні економії ефективності модернізації треба врахувати, що витрати на модернізацію повинні окупитися до моменту списання модернізованих станків, машин тощо. Ця обставина іноді находить своє вираження у вимозі, щоб модернізація окупилась в строк не більше 1-2 роки.
Значний економічний ефект може принести скорочення строків служби засобів праці, більш швидка зміна їх новою технікою та технологією. Це дозволяє швидше впровадити у виробництво досягнення НТП, скоротити витрати на ремонт, час, що витрачається на очікування ремонту та ремонт, підвищити за рахунок цього фондовіддачу та продуктивність праці. Нова техніка забезпечує більш високу якість продукції, ритмічність виробництва, скорочення об’єму капітальних ремонтів. Робітники, що раніше зайняті ними, тепер зможуть робити на сучасних підприємствах, в кращих умовах, з значно більш високою продуктивністю. Однак прискорення зміни засобів праці потребує значне збільшення об’єму виробництва в першому підрозділі, перш за все в машинобудуванні, витрат енергії, збільшує екологічне навантаження. Воно потребує збільшення витрат на перевивчення робітників. Зменшує потребу в основних виробничих фондах використовування вторинної сировини. Кращому їх використанні сприяє організація чіткого обліку, контролю, аналіз використання, нормування та інші міри організаційно-економічного характеру.
Прискорення оборотності оборотних засобів позначає збільшення кількості обертів оборотних засобів, від чого залежать і інші показники використання.
Основними шляхами прискорення оборотності оборотних засобів є:
Зменшення матеріальних витрат на одиницю продукції;
Поліпшення матеріально-технічного забезпечення підприємства;
Вивчення ринку продукції підприємства, що буде сприяти прискоренню реалізації продукції;
Поліпшення тривалості виробництва продукції, якщо дозволяють технічні умови;
Зменшення дебіторської заборгованості;
Зміцнення платіжної дисципліни тощо.
Джерелом формування оборотних засобів підприємства є власні і залучені засоби. До власних належать виділені підприємству при його утворенні кошти (якщо підприємства державні), статутні фонди недержавних підприємств, а також поповнення цих фондів. Поповнення може відбуватися за рахунок прибутку підприємства, а також за рахунок залучення в оборот стійких пасивів (заборгованості по заробітній платі, внесків на соціальне страхування, резервів майбутніх платежів).
Залученими оборотними засобами є кредити банків, якими покривається нестача власних оборотних засобів.
Значна частина оборотних фондах підприємства належить виробничим запасам (матеріальним ресурсам), тому від ефективності їх використання залежать показники використання оборотних засобів взагалі.
Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризується системою показників, основним з них є матеріаломісткість.
Розрізняють абсолютну, питому (відносну) та загальну матеріаломісткість.
Абсолютна матеріаломісткість показує витрати основних видів сировини і матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виготовленої продукції.
Питома матеріаломісткість – це витрати основних видів сировини і матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції.
Загальна матеріаломісткість (Мм) відображає вартість всіх матеріальних затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовленої продукції. Її можна обчислити:
,
де: Мз – загальна сума матеріальних затрат, грн.;
Q, N – обсяг виготовлення продукції в грошовому і натуральному вимірниках відповідно.
Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача (Мв):
.
На окремих підприємствах важливим показником використання оборотних фондів є витрати сировини на одиницю готової продукції в натуральних показниках, коефіцієнт використання матеріалів, який визначається як відношення чистої, передбаченої проектом маси виробу до норми витрат на нього матеріалів; коефіцієнт використання площі матеріалів (шкіра, тканина тощо); коефіцієнт використання об’єму матеріалу (пиломатеріали); коефіцієнт корисної дії використання палива тощо.
Як відомо, оборотні засоби знаходяться у постійному русі, переходять у процесі кругообороту із однієї форми в іншу. Чим швидше проходить цей рух, тим менше часу оборотні засоби знаходяться на кожній окремій стадії кругообороту, тим швидше вони можуть вступити у новий кругооборот, тим менші розміри оборотних засобів необхідно для виконання певного обсягу робіт. Економічне значення оборотності оборотних засобів полягає в тому, що від неї залежить розмір коштів, що їх потребує підприємство при даних обсягах виробництва і реалізації продукції.
Для характеристики оборотності оборотних засобів на підприємстві використовують такі показники:
Коефіцієнт оборотності характеризує кількість обертів, які здійснюють оборотні засоби за певний період. Він визначається як відношення обсягу реалізованої продукції до середньорічного залишку оборотних засобів:
,
де Ко – коефіцієнт оборотності оборотних засобів;
ОР – обсяг реалізованої продукції;
ОЗ – середньорічний залишок оборотних засобів.
Чим вищий коефіцієнт оборотності тим ефективніше використовуються оборотні засоби, тим ефективніше виробництво.
Тривалість одного обороту оборотних засобів характеризує час одного обороту, який необхідний для повернення оборотних засобів в результаті реалізації продукції. Вона визначається як відношення тривалості періоду, за який визначається оборотність оборотних засобів, до коефіцієнта їх оборотності:
, де
То – тривалість одного обороту оборотних засобів (днів);
Д – тривалість періоду, за який визначається оборотність оборотних засобів (місяць – 30, квартал – 90, рік – 360).
Чим менше витрачається часу на один оборот тим ефективніше використовуються оборотні засоби.
Якщо відомо коефіцієнт оборотності і обсяги виконуваних робіт, то можна визначити необхідні оборотні засоби для підприємства:
При прискоренні оборотності оборотних заходів приходить вивільнення їх частини із обороту, а при уповільненні оборотності виникає потреба у додатковому залученні коштів. Тому при визначенні ефективності використання оборотних засобів необхідно враховувати можливе вивільнення або додаткове залучення оборотних засобів у господарську діяльність.
Коефіцієнт завантаження оборотних засобів характеризує потребу в оборотних засобах на гривню виконуваних робіт:
де Кз – коефіцієнт завантаження оборотних засобів;
Коефіцієнт ефективності оборотних засобів показує величину економічного ефекту (прибутку), що припадає на одну гривню оборотних засобів, визначається як відношення прибутку до середньорічного залишку оборотних засобів:
,
де КЕ – коефіцієнт ефективності оборотних засобів,
П – величина прибутку.
Цей показник також характеризує рентабельність оборотних засобів підприємства:
Коефіцієнт використання спожитих оборотних фондів характеризує окупність матеріальних витрат, визначається відношенням вартості валової продукції (виконаних робіт) до матеріальних витрат (крім амортизації основних фондів):
де Мв – матеріальні витрати.
Розділ 2. Дослідження рівня використання основних виробничих фондів їх стану та їх впливу на ефективність виробництва.
2.1. Характеристика об’єкту дослідження і вихідної інформації.
Нам були представлені 100 підприємств. Для визначення чисельності даної випадкової вибірки була застосована безповторна статистична вибірка. Кількість підприємств, які є вибірковою сукупністю і репрезентують генеральну сукупність ми обчислюємо за формулою:
де, – це обсяг генеральої сукупності (дано 100);
– це обсяг вибіркової сукупності;
- гранична похибка вибірки (при =0,09, а при =2 становитиме 0,18 ());
- дисперсія сукупності (дано 0,5);
- критерій значущості.
В таблиці 2.1 наведені вихідні дані по 24 об’єктам дослідження:
Таблиця 2.1
Вихідні дані
Підприємство
Обсяг виробництва продукції, тис.грн.
Балансова вартість, тис.грн.
Витрати виробництва, тис.грн.
Річний знос ОВФ, %
Поступило новий ОВФ, тис. грн.
Первісна
Залишкова
3
5140
3240
2100
4180
8
50
14
3100
2600
1580
2800
7,3
40
20
4340
3620
2010
3690
7,2
50
56
4520
4080
2670
4140
8,1
60
95
3940
3510
2160
3440
8,1
40
68
4310
3780
2000
3710
8,1
40
78
3290
3580
1840
3460
8
50
36
1720
1420
780
1470
7,2
30
42
2590
2120
1050
1980
7,7
55
66
4180
3510
2200
3420
8,2
50
76
3840
3400
1840
3350
8,1
50
44
3300
2840
1620
2840
7,9
50
30
4400
3610
2060
3810
8
60
96
3980
3460
2240
3720
8
50
75
3710
3310
1980
3360
8
50
1
4200
2400
1310
3670
8,4
60
64
4810
4390
2910
4310
8,2
50
88
3710
3190
1800
3300
8,1
40
51
4260
3800
2240
3820
8,2
40
47
3780
3010
1720
3310
8
60
79
3030
2690
1580
2440
7,6
50
4
6000
4810
2840
5310
8,2
55
2
1980
1720
890
1720
8,1
40
12
2480
2010
1480
2140
7,2
30
Разом
90610
76100
44900
79390
189,9
1150
Сер.значе-
ння
3775,41667
3170,8333
1870,8333
3307,917
7,9125
47,91667
Методи дослідження
Основними методами опрацювання результатів статистичного спостереження є:
- економічне групування - розподіл одиниць сукупності на однорідні групи за істотними ознаками, при групуванні можна розділити всю сукупність на групи виділити основні типи і форми явища, це дозволяє вивчити взаємовідносини між групами, типами, формами явищ. Розглядаючи зміну ознак від групи до групи, можна визначити залежність результативної ознаки від факторної;
- середня величина - абстрактна узагальнююча величина, що характеризує рівень варіаційної ознаки у якісно-однорідній сукупності. За допомогою середньої величини можна охарактеризувати сукупність по кількісній варіації ознаки. При розрахунку середньої величини погашаються випадкові відхилення окремих величин, явищ;
- відносні величини – співвідношення абсолютних величин. Необхідні для відображення кількісного співвідношеннями між ознаками соціально-економічних явищ. Отримують шляхом ділення однієї статистичної величини на іншу, при цьому величина з якою проводять порівняння називають базою, а порівнювана величина (чисельник) – звітною;
- кореляційний аналіз взаємозв'язків – метод за допомогою якого можна отримати кількісні вираження взаємозв’язків між соціально-економічними явищами. Його суть полягає у побудові економічно-математичної моделі, у вигляді рівняння регресії , формування кореляційного зв'язку, що виражає залежність середньої зміни результативної ознаки від одного або кількох ознак факторів.
Етапи кореляційного аналізу:
сформувати завдання дослідження і обґрунтувати методику вимірювання результативної ознаки тобто обрати показник, який найбільш чітко характеризує цю ознаку, виходячи із завдання дослідження;
обрати найбільш важливі фактори, які теоретично мають вплив на результативну ознаку;
обрати факторні показники;
визначити математичну формулу, яка виражає залежність у від х;
оцінити тісноту зв'язку і перевірити їх достовірність за допомогою критеріїв економічної статистики.
В даній курсовій роботі використовувався прямолінійний зв’язок
У = а + bх, де
a =
b=
Ще одним завданням кореляційного аналізу - визначення тісноти зв’язку між ознаками.
За шкалою Чеддока, якщо кореляційне співвідношення знаходиться знаходить в межах
0,1-0,3 - зв'язок слабкий;
0,3-0,5 - помірний;
0,5-0,7 - помітний;
0,7-0,9 - високий;
0,9-0,99 - занадто високий;
- індексний метод
Індекс – особлива відносна величина, за допомогою якої можна виміряти безпосередньо неспівставні явища і проводити оцінку окремих факторів, що формують складне соціально-економічне явище;
- дисперсійний аналіз – основною метою дисперсійного аналізу є виявлення на основі величини загальної дисперсії, впливу окремих чинників, які визначають варіацію ознаки. Для оцінки частки варіації, яка зумовлена тією чи іншою ознакою, сукупність розділяється на групи за ознакою впливу якої досліджується.
Групова дисперсія - характеризує варіацію ознаки навколо групової дисперсії.Міжгрупова – міра варіації групових середніх навколо загальної середньої.
- вибіркове спостереження – поширений вид несуцільного спостереження при якому досліджується не вся сукупність, а лише її частина, відібрана за певними правилами і забезпечує отримання даних, які характеризують сукупність в цілому цим забезпечує репрезентативність вибіркової сукупності, тобто є властивість відтворювати всю сукупність.
2.3. Дослідження впливу рівня використання ОВФ на ефективність виробництва.
Для того, щоб дослідити вплив рівня використання основних виробничих фондів необхідно обрахувати фондовіддачу та витрати на 1 гривню по кожному підприємству.
Обрахунки представлені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2.
Розрахунок фондовіддачі та витрати на 1 грн. продукції
Підприємство
Балансова вартість первісна, тис.грн.
Обсяг виробництва продукції, тис.грн.
Фондовіддача грн/грн
Витрати виробництва, тис.грн.
Витрати на 1 грн. проданої продукції, грн.
3
3240
5140
1,59
4180
0,81
14
2600
3100
1,19
2800
0,9
20
3620
4340
1,2
3690
0,85
56
4080
4520
1,11
4140
0,92
95
3510
3940
1,12
3440
0,87
68
3780
4310
1,14
3710
0,86
78
3580
3290
0,92
3460
1,05
36
1420
1720
1,21
1470
0,85
42
2120
2590
1,22
1980
0,76
66
3510
4180
1,19
3420
0,82
76
3400
3840
1,13
3350
0,87
44
2840
3300
1,16
2840
0,86
30
3610
4400
1,22
3810
0,87
96
3460
3980
1,15
3720
0,93
75
3310
3710
1,12
3360
0,91
1
2400
4200
1,75
3670
0,87
64
4390
4810
1,1
4310
0,9
88
3190
3710
1,16
3300
0,89
51
3800
4260
1,12
3820
0,9
47
3010
3780
1,26
3310
0,88
79
2690
3030
1,13
2440
0,81
4
4810
6000
1,25
5310
0,89
2
1720
1980
1,15
1720
0,87
12
2010
2480
1,23
2140
0,86
Разом
76100
90610
28,8
79390
21
Сер.значення
3170,833
3775,417
1,2
3307,917
0,87
Економічним показником, який характеризує використання основних фондів, є фондовіддача. Фондовіддача характеризує величину обсягу виробництва продукції, яка отримана з одиниці основних виробничих фондів. В таблиці 2.3. наведений ранжирований ряд в залежності ефективності виробництва від фондовіддачі ОВФ.
Таблиця 2.3
Ранжерований ряд
Підприємство
Фондовіддача грн/грн
Витрати на 1 грн. проданої продукції, грн.
78
0,92
1,05
64
1,1
0,9
56
1,11
0,92
95
1,12
0,87
51
1,12
0,9
75
1,12
0,91
79
1,13
0,81
76
1,13
0,87
2
1,15
0,87
96
1,15
0,93
44
1,16
0,86
88
1,16
0,89
66
1,19
0,82
14
1,19
0,9
20
1,2
0,85
36
1,21
0,85
42
1,22
0,76
30
1,22
0,87
12
1,23
0,86
4
1,25
0,89
47
1,26
0,88
68
1,4
0,86
3
1,59
0,81
1
1,75
0,87
Далі, враховуючи ранжирований ряд показника фондовіддачі, ми будуємо діаграму впливу коефіцієнта фондовіддачі на витрати виробництва на 1 гривню (Рисуонк 2.1.)
Рисунок 2.1. Залежність рівня ефективності витрот на ефективність фондовіддачі.
Визначаємо рівняння, яке опису дану залежність, за даним рівнянням знаходимо у і визначаємо теоретичну криву.
y= а + bх
Для розвязання даного рівняння потрібно визначити а і b. Це можна зробити за допомогою системи рівнянь:
Для розвязання даної системи потрібно побудувати допоміжну кореляційну таблицю.
Табл. 2.4.
Кореляційна таблиця
Підприєства
х
y
2
2
x * y
(x – x) *(y - y)
x 2
78
0,92
1,05
-0,28
0,18
0,0784
0,0324
0,966
-0,0504
0,85
64
1,1
0,9
-0,1
0,03
0,01
0,0009
0,99
-0,003
1,21
56
1,11
0,92
-0,09
0,05
0,0081
0,0025
1,0212
-0,0045
1,23
95
1,12
0,87
-0,08
0
0,0064
0
0,9744
0
1,25
51
1,12
0,9
-0,08
0,03
0,0064
0,0009
1,008
-0,0024
1,25
75
1,12
0,91
-0,08
0,04
0,0064
0,0016
1,0192
-0,0032
1,25
79
1,13
0,81
-0,07
-0,06
0,0049
0,0036
0,9153
0,0042
1,28
76
1,13
0,87
-0,07
0
0,0049
0
0,9831
0
1,28
2
1,15
0,87
-0,05
0
0,0025
0
1,0005
0
1,32
96
1,15
0,93
-0,05
0,06
0,0025
0,0036
1,0695
-0,003
1,32
44
1,16
0,86
-0,04
-0,01
0,0016
0,0001
0,9976
0,0004
1,35
88
1,16
0,89
-0,04
0,02
0,0016
0,0004
1,0324
-0,0008
1,35
66
1,19
0,82
-0,01
-0,05
0,0001
0,0025
0,9758
0,0005
1,42
14
1,19
0,9
-0,01
0,03
0,0001
0,0009
1,071
-0,0003
1,42
20
1,2
0,85
0
-0,02
0
0,0004
1,02
0
1,44
36
1,21
0,85
0,01
-0,02
0,0001
0,0004
1,0285
-0,0002
1,46
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора