Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Відповідальність державних службовців за інші правопорушення, пов'язані з корупцією
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний технічний університет України Київський політехнічний інститут
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Соціологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»
ФАКУЛЬТЕТ СОЦІОЛОГІЇ І ПРАВА
Курсова робота
З дисципліни: «Державна служба»
на тему:
«Відповідальність державних службовців за інші правопорушення, пов'язані з корупцією»
Київ - 2011 Зміст
Вступ 3
Розділ 1. Визначення, зміст та правова характеристика протиправних діянь, які повязані з корупцією
1.1 Поняття та зміст пов'язаних з корупцією протиправних діянь
1.2 Відповідальність державних службовців за скоєння протиправних діянь, які повязані з корупцією..
Розділ 2. Нормативно-правове регулювання відповідальності державних службовців за інші правопорушення, пов'язані з корупцією
2.1. Закон України «Про боротьбу з корупцєю» як законодавче забезпечення правової відповідальністі державних службовців за протиправні діяння, повязані з корупцією
2.2. Відповідальність державних службовців за правопорушення, які повязані з корупцією у Законі України «Про засади запобігання та протидії корупції».
Розділ 3. Практичний розгляд стану реалізації антикорупційної політики в Україні
З.1 Реальний стан правового забезпечення регулювання корупційних правопорушень в Україні..
3.2 Перспективи подальшого розвитку боротьби з корупцією в Україні..
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми зумовлена цілим рядом обставин. По-перше, ні для кого не секрет, що Україна займає одне з перших місць серед держав, що мають проблеми з корупцією. Про це свідчать дані міжнародної недержавної організації з боротьби з корупцією та дослідженню питань корупції у світі Трансперенсі Інтернешнл (Transparency International), відповідно до яких Україна у 2010 році посіла 134 місце наряду з малорозвиненими країнами [54]. Крім того ,за іншими даними вона посідає друге місце в Європі та 57 з 59 розглянутих за версією IMD. По-друге, нещодавно відбулися значні зміни в антикорупційному законодавстві, через це імідж України, як держави, що активно бореться з корупцією та її проявами, вже ставиться під сумнів, так як в Україні немає наразі жодного діючого антикорупційного закону.
Іншими словами, будь-яка спроба науково розглянути аспекти життя суспільства, пов’язані з корупцією, є дуже актуальною.
Глибину наукової розробки можна відзначити як середню, оскільки річ піде здебільшого не про суто корупційні діяння, а про вузький специфічний ряд діянь, що пов’язані з корупцією, тому наукові надбання, такі як тлумачення чи інтерпретація цих явищ, є погано розвинутими у науковій юридичный літературі.
Основною методологічною базою при написанні роботи стали як загальнонаукові, так і спеціальні правові методи дослідження. Зокрема аналіз (основні положення та висновки, що подані в роботі, ґрунтуються на аналізі чинного законодавства, особливостей його застосування), абстрагування та узагальнення, системно-структурний (у процесі виявлення особливостей відставки державних службовців), формально-юридичний (у процесі аналізу правових норм щодо відставки державних службовців та подальшого їх удосконалення), порівняльно-правовий метод (при вивченні вітчизняного та зарубіжного законодавства щодо місця інституту відставки державних службовців).
Емпіричну базу дослідження даної роботи склала нормативно-правова база України.
Мета даної роботи – розкрити поняття, зміст, основні характеристики та властивості інших правопорушень, пов’язаних з корупцією в галузі державної служби, а також по можливості визначити місце цих понять в системі українського законодавства.
Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження ставилися такі основні задачі:
розкрити зміст понять корупція, корупційне діяння та інші протиправні діяння, пов’язані з корупцїєю;
розкрити функціональне призначення відповідальності державних службовців за інші протиправні діяння, пов’язані з корупцїєю;
проаналізувати нормативно-правове регулювання відповідальності державних службовців за скоєння інших протиправних діянь, пов’язаних з корупцією;
дослідити реалізацію відповідальності державних службовців за скоєння інших протиправних діянь, пов’язаних з корупцією, на практиці.
Об’єктом дослідження даної роботи є відповідальність державних службовців за скоєння інших протиправних діянь, пов’язаних з корупцією.
Предмет – порядок та особливості відповідальності державних службовців за скоєння інших протиправних діянь, пов’язаних з корупцією.
Наукова новизна роботи зумовлена в першу чергу тим, що ця робота є фактично однією з перших робіт, що стосується корупції в період, коли в Україні втратили чинність практично всі антикомерційні нормативно-правові акти.
Практичне застосування даної роботи полягає в тому, що вона дає уявлення про питання корупції в Україні як на законодавчому рівні, так і на рівні вираження цього питання у суспільстві, але передусім ці питання розглядаються в ракурсі державної служби та специфічних правовідносин, пов’язаних з іншими правопорушеннями що пов’язані з корупцією. Використовуючи матеріал даної роботи, можна дати оцінку корупційним та антикорупційним процесам, що може допомогти у діяльності по створенні антикорупційної законодавчої бази.
Розділ 1. Визначення, зміст та правова характеристика протиправних діянь, які повязані з корупцією
1.1 Поняття та зміст пов'язаних з корупцією протиправних діянь
Історичний аналіз свідчить, що у перехідний період масштаби відносин, що можуть підпадати під корупційні діяння, значно зростають. Прийняті у жовтні 1995 р. Закон України «Про боротьбу з корупцією», відповідні акти Президента та Кабінету Міністрів України створили організаційно-правову основу для проведення єдиної державної політики у сфері боротьби з корупцією, запобіганні її проявів в органах виконавчої влади. До органів, які ведуть боротьбу з корупцією, віднесено підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, органів Прокуратури України, інші органи та підрозділи, що створюються для боротьби з корупцією згідно з чинним законодавством. Відповідними Указами Президента України затверджені та реалізуються «Національна програма боротьби з корупцією», «Концепція боротьби з корупцією на 1998—2005 роки». Подальший процес реформ вимагає загальнодержавної уваги та підвищення ефективності боротьби з корупційними діяннями та організованою злочинністю.
Термін «корупція» означає багатолике явище. Узагальнено корупція — це зловживання службовим становищем у неслужбових цілях (наприклад: хабарництво, вимагання, лобіювання за винагороду, родинні зв’язки, шахрайство, «швидкі гроші», розтрата тощо). Закон України «Про боротьбу з корупцією» визначає корупцію як діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовану на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. У ст. 1 визначено, що корупційними діяннями є: а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв’язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості; б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р., правопорушення, пов'язані з використанням посадовими особами в особистих чи інших неслужбових цілях державних коштів, наданих їм у службове користування приміщень, засобів транспорту чи зв'язку, техніки або іншого державного майна, до корупційних діянь у розумінні цього Закону не належать. Відповідальність за такі правопорушення передбачена ст. 184-1 КУпАП, а відповідальність за корупційні діяння, визначені Законом «Про боротьбу з корупцією», передбачена лише цим Законом. Це ж стосується й інших правопорушень, які пов'язані з неправомірним використанням особою владних повноважень або службового становища (мають корупційний характер) і відповідальність за які встановлена іншими законами, наприклад, КК (йдеться, зокрема, про діяння, передбачені статтями 364, 423 КК). [30]
Отже, корупція – це діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, що спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Вона характеризується наступними основними ознаками: може здійснюватися тільки особами, уповноваженими на виконання функцій держави; дане діяння пов'язане з протиправним використанням особами, уповноваженими на виконання функцій держави, наданих їм повноважень; така діяльність має на меті одержання матеріальних благ, послуг, пільг та інших переваг.
Визначення корупційного діяння, на відміну від корупції, в статті 1 Закону «Про боротьбу з корупцією» не дається, а тільки вказується які діяння є такими:
а) незаконне одержання особою, уповноваженою на вико нання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій, матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою за фактичну (дійсну) вартість. Подарунок (винагорода), отриманий зазначеними особами за даних обставин (у тому числі такий, що надійшов без відома державного службовця), а також вартість незаконно одержаних послуг, підлягають стягненню в дохід держави. Особливістю даного діяння є те, що уповноважена особа одержує матеріальні блага, послуги тощо з вико ристанням певних «полегшень», на які вона не має права. Таке «полегшення» може бути у формі одержання чи придбання їх за ціною, яка є істотно нижчою за фактичну вартість. Чинне законодавство не передбачає визначення терміну «фактична вартість». Визначення дається у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 жовтня 1991 р. «О практике применения судами законодательства, регулирующего право собственности граждан на жилой дом»[41], згідно з яким «під дійсною вартістю житлового будинку мається на увазі грошова сума, за яку будинок може бути проданий в даному населеному пункті або місцевості на час розгляду справи у суді». Незаконне одержання предмету або послуги може бути здійснене «із рук в руки» або ж через членів сім'ї, через третіх осіб або іншим способом. При цьому спосіб і обстановка прийняття предметів і послуг не має значення для визнання діяння корупційним. Водночас, не може бути визнано корупційним одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, винаго роди, премії, інших матеріальних благ у зв'язку із викладаць кою, творчою, науковою діяльністю або медичною практикою (наприклад, одержання гонорару за опубліковану книгу, заробітну плату за лекції, плату за консультації тощо);
б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг або переваг, не передбачених чинним законодавством. Даний пункт відрізняється від наведеного вище тим, що в ньому мова йде про одержання кредитів, позичок тощо з використанням пільг або переваг, які взагалі не передбачені чинним законодавством (на відміну від попереднього, в якому мова йшла про те, що такі пільги передбачені чинним законодавствам, але не передбачені для даної особи). Кредит — це гроші, цінності або товар, які надаються іншій особі на умовах повернення і, як правило, з оплатою процентів за це. Позичка — це гроші або речі, визначені родовою ознакою, які передаються зайомщику займодавцем у власність за умови повернення такої ж суми грошей або такої ж кількості грошей того роду і якості.
Корупція і корупційні діяння мають за мету одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Матеріальні блага — це речі, предмети, які здатні дати достаток, матеріальний добробут, задовільнити меркантильні інтереси. Під послугами розуміють діяльність щодо надання побутових зручностей, які вимагають матеріальних затрат (ремонт квартири, будівництво дачі, пошив одягу тощо). Пільги — це вигоди, полегшення, які надаються особам, уповноваженим на виконання функцій держави, як виняток із загальних правил, пов'язаних з можливістю одержати матеріальні блага або послуги, або з можливістю уникнути матеріальних затрат. Чинне законодавство не передбачає переліку інших переваг. Як правило, до них відносять переваги, не названі вище, привілеї, виключні права на дещо, які здатні задовольнити матеріальні інтереси осіб, уповноважених на виконання функцій держави.
Підставами для притягнення державних службовців до відповідальності відповідно до цього закону, є вчинення ними таких діянь:
корупції, тобто діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, яка спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;
корупційних діянь, якими є: а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою за їх фактичну (дійсну) вартість; б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьомупільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством;
3) інших правопорушень, пов'язаних з корупцією (порушення спеціальних обмежень, порушення вимог фінансового контролю, невжиття заходів щодо боротьби з корупцією, умисне невиконання своїх обов'язків по боротьбі з корупцією).
За вчинення корупційних діянь чинне законодавство передбачає і адміністративну, і дисциплінарну відповідальності. Дисциплінарна відповідальність проявляється в тому, що до винної особи застосовуються такі стягнення як звільнення із займаної посади або усунення від виконання функцій держави. Під усуненням розуміється дострокове припинення депутатських повноважень, або звільнення з виборної посад, а так само й звільнення з військової служби військової посадової особи (крім військовослужбовців строкової служби). Водночас, до неї застосовуються такі стягнення, як штраф та заборона протягом трьох років з дня звільнення займати посади в державних органах та їхньому апараті, або протягом п'яти років балотуватися у депутати або на виборні посади в державні органи[27].
Суб'єктивну сторону корупційних діянь характеризують вина, мотив і мета. Вина — це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності. Корупційні діяння можуть вчинятися тільки за наявності прямого умис лу, тобто, особа, яка його вчиняє усвідомлює протиправний характер свого діяння чи бездіяльності, передбачає його шкідливі наслідки і бажає їх настання.
За загальним правилом мотив і мета є факультативними ознаками суб'єктивної сторони адміністративного проступку. Водночас, при вчиненні такого діяння як корупція, мета є обов'язковою ознакою, оскільки вона передбачається в диспозиції статті 1 Закону «Про боротьбу з корупцією». Метою корупції, яка зазначена у названій статті, є незаконне одержання «винагороди, подарунку, інших матеріальних благ, послуг, пільг та інших переваг».
Спеціальним об'єктом корупційних діянь є встановлений порядок здійснення державним службовцем своїх службових обов'язків. Окрім названого, об'єктом конкретних корупційних діянь також можуть бути інші суспільні відносини, наприклад: встановлений порядок надання державними службовцями інформації фізичним і юридичним особам; встановлений порядок сприяння фізичним і юридичним особам у здійсненні ними під приємницької діяльності та ін.
Об'єктивна сторона корупційних діянь характеризується діями (наприклад, здійснення функцій повіреного третіх осіб, здійснення діяльності на умовах сумісництва та ін.) або безді яльністю (неподання декларації, нескладання протоколу про адміністративний проступок, ненадання інформації та ін.). Для деяких корупційних діянь характерним є така ознака об'єктивної сторони, як спосіб здійснення протиправного діяння, наприклад, одержання кредиту шляхом використання пільг, не передбачених чинним законодавством.
Відповідальність державних службовців за скоєння протиправних діянь, які повязані з корупцією
Вчинення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, корупційних діянь, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади або інше усунення від виконання функцій держави.
Таким особам забороняється займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня їх звільнення. Вчинення корупційних діянь, передбачених цим Законом, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом або головою місцевої Ради народних депутатів тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і дострокове припинення депутатських повноважень або звільнення з виборної посади.
Порядок притягнення народного депутата України до відповідальності у цих випадках визначається Законом України "Про статус народного депутата України". Таким особам забороняється балотуватися у депутати або на виборні посади в державні органи протягом п'яти років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення з посади та займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення з посади.
Під іншим усуненням від виконання функцій держави розуміється дострокове припинення депутатських повноважень або звільнення з виборної посади, а так само звільнення з військової служби військової посадової особи (крім військовослужбовців строкової служби).
Порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вимог щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру) тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави, а також є підставою для відмови у призначенні на посаду та для позбавлення права балотуватись у депутати або на виборні посади в державні органи.
Неподання або невчасне подання державним службовцем або іншою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, відомостей про відкриття валютного рахунку в іноземному банку тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцятип'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави.
Керівники міністерств і відомств, державних підприємств, установ та організацій чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання інформації про вчинення підлеглим корупційного діяння або порушення спеціальних обмежень, встановлених чинним законодавством, в межах своєї компетенції зобов'язані вжити заходів до припинення таких діянь та негайно повідомити про їх вчинення відповідних державних органів. Умисне невжиття такими керівниками заходів, передбачених чинним законодавством, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Умисне нескладення або невчасне складення протоколу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, за наявності для цього підстав, або умисне неподання до суду протоколу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, особою, на яку покладено ці обов'язки, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави.
Порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, а також виконання постанов про накладення адміністративних стягнень визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення, за винятком положень, встановлених Законом по боротьбі з корупцією.
Протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, складається відповідними органами, а у разі, коли факт вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, що не містить складу злочину, встановлено прокурорською перевіркою чи попереднім слідством, також слідчим або прокурором. Підставою для складання протоколу є достатні дані, які свідчать про наявність в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією. Орган дізнання в разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, передбачених чинним законодавством, за наявності в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, зобов'язаний у триденний строк надіслати матеріали перевірки або попереднього розслідування, що стосується корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, до відповідного органу.
Протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, разом з матеріалами перевірки у триденний строк з моменту його складення надсилається до районного (міського) суду за місцезнаходженням органу, який склав про це протокол. Розгляд адміністративних справ про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, здійснюється районним (міським) судом у п’ятиденний строк з моменту надходження протоколу. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, у триденний строк направляється відповідному державному чи виборному органу для вирішення питання про звільнення особи з посади або інше усунення від виконання нею функцій держави згідно з чинним законодавством.
Таким чином, в умовах державотворення в Україні, а відповідно й ускладнення завдань та функцій держави, роль і значення державної служби невпинно зростають. Останнім часом законодавчими та виконавчими органами здійснені певні заходи щодо вдосконалення правового регулювання державно-службових відносин та організації державної служби. Прийнято низку законів та законодавчих актів, що регулюють окремі напрямки державно-службової діяльності: «Про місцеву державну адміністрацію», «Про Прикордонні війська України», «Про Прокуратуру України», «Про Збройні Сили України», «Про освіту», «Про міліцію України» та ін. Усі вони тією чи іншою мірою стосуються питань орга нізації та проходження державної служби у відповідях державних органах. Закон України «Про державну службу» спрямований на вре гулювання суспільних відносин, що охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних, соціальних умов реалізації громадянами права на державну службу.
Невиконання державним службовцем своїх обов(язків тягне застосування щодо нього юридичної відповідальності у вигляді одного з чотирьох її видів.
Згідно статті 14 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовуються дисциплінарні стягнення за: "… невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює". До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду тощо. Кримінальна відповідальність службових осіб настає за так звані службові злочини (ст.ст. 165-171 Кримінального Кодексу України), які за характером та проявом порушень поділяються на три види: порушення повноважень: невиконання (неналежне виконання) повноважень (недбалість, "бездіяльність влади") (ст. 167 КК України); перевищення повноважень: вчинення службовою особою акту, на який вона не мала законної влади, вихід за межі такої або недотримання відомих форм, процедур (одноособове вирішення справи, яка має вирішуватися колегіально, або вчинення дій, які ніхто не має права здійснювати чи дозволяти тощо( ст. 166 КК України); вчинення акту, що входить до повноважень, але з метою, яку не передбачає закон (зловживання владою або службовим становищем (ст. 165 КК України), хабарництво (ст. 168 КК), посадовий підлог (ст. 172 КК).
Поняття адміністративно-службового правопорушення (проступку) властиве й такому видові відповідальності як адміністративна відповідальність.
Особливості підстав адміністративної відповідальністі службових осіб у тому, що вони несуть таку за порушення встановлених загальнообов(язкових правил своїми власними діями, у тому числі неправомірними вказівками, виконуючи які підпорядковані їм службовці, інші працівники порушують встановлені правила. Службові особи можуть нести адміністративну відповідальність і за невживання заходів щодо забезпечення виконання правил іншими особами, якщо забезпечення їх дотримання входить до кола службових повноважень цих службових осіб.
Відповідальність за шкоду, заподіяну службовою особою у галузі виконавчо-розпорядчої діяльності, полягає в обов(язковому відшкодуванні збитків державними-им органами-ам, від імені, за дорученням котрих службова особа вчиняє службові дії.
Розділ 2. Нормативно-правове регулювання відповідальністі державних службовців за інші правопорушення, пов'язані з корупцією
2.1. Закон України «Про боротьбу з корупцєю» як законодавче забезпечення правової відповідальністі державних службовців за пртиправні діяння, повязані з корупцією
Основним джерелом регулювання законодавства в галузі корупції та корупційних діянь є Закон «Про боротьбу з корупцією», який визначив правові та організаційні засади запобігання корупції, виявлення та припи нення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізич них і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь.
На жаль, на сьогодні цей закон втратив чинність, але оскільки не було введено нового антикорупційного закону, предметом нашого розгляду стане саме він. В будь-якому випадку в ході подальшого розвитку антикорупційного законодавства в Україні набере юридичної сили цей закон або проект нового закону, який, безумовно, буде базуватися на даному. Отже, розглянемо основні положення закону, що визначають відповідальність за інші діяння, пов’язані з корупцією.
Закон складається з 5 розділів («Загальні положення», «Попередження корупції», «Відповідальність за корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією», «Усунення наслід ків корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією», «Контроль і нагляд за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією») та 17 статей.
Закон закріплює поняття корупції і розкриває сутність корупційних діянь (стаття 1), а також передбачає інші правопорушен ня, пов'язані з корупцією. Відповідно до статті 2 Закону суб'єк тами корупції можуть бути особи, які уповноважені на виконан ня функцій держави (державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, депутатів всіх рівнів). Стаття 5 Закону передбачає перелік обмежень, які встановлюються щодо дер жавних службовців при проходженні ними державної служби. До прийняття цього Закону такий перелік обмежень передба чався в статті 16 Закону «Про державну службу». В даний час ця стаття має відсилочний характер на статтю 5 Закону «Про боротьбу з корупцією». Окрім корупції і корупційних діянь, Закон передбачає інші правопорушення, пов'язані з корупцією, до яких належать: порушення вимог фінансового контролю, невжиття заходів щодо боротьби з корупцією, умисне невиконання своїх службових обов'язків по боротьбі з корупцією. [27]
Під іншими правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, слід розуміти наступні діяння: порушення спеціальних обмежень (ст. 5); вимог фінансового контролю (статті 6, 9); невжиття заходів щодо боротьби з корупцією (ст. 10); невиконання обов'язків по боротьбі з корупцією (ст. 11).
Тепер послідовно розглянемо особливості цих видів правопорушень у відповідності до Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Порушення спеціальних обмежень.
Стаття 5. Спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовані на попередження корупції.
Державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права: а) сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг; б) займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики); в) входити самостійно (крім випадків, коли державний службовець здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії господарського товариства), через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність; г) відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію; ґ) сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам учасникам процедур закупівель у досягненні перемоги всупереч вимогам Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
Обмеження, передбачені у пунктах «б» і «в» частини першої цієї статті, не поширюються на депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад, які здійснюють депутатські повноваження, не пориваючи з виробничою чи службовою діяльністю.
Стаття 8. Відповідальність за порушення спеціальних обмежень, встановлених для осіб, уповноважених на виконання функцій держави.
Порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого із зазначених у статті 5 обмежень, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративне стягнення у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року порушення будь-якого із зазначених у статті 5 обмежень тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вимоги фінансового контролю.
Стаття 6. Фінансовий контроль. Декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, здійснюється в порядку і на підставах, передбачених статтею 13 Закону України «Про державну службу».
В разі відкриття валютного рахунку в іноземному банку державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, зобов'язана у десятиденний строк письмово повідомити про це податкову службу із зазначенням номера рахунку і місцезнаходження іноземного банку.
Відомості про доходи, цінні папери, нерухоме та цінне рухоме майно і вклади у банках посадових осіб, зазначених у частині першій статті 9 Закону України «Про державну службу», та членів їх сімей підлягають щорічній публікації в офіційних виданнях державних органів України. До обрання або призначення кандидата на відповідні посади ці відомості попередньо подаються органу чи посадовій особі, які здійснюють обрання або призначення на ці посади.
Стаття 9. Відповідальність за порушення вимог фінансового контролю.
Порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вимог щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру) тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також є підставою для відмови у призначенні на посаду та для позбавлення права балотуватись у депутати або на виборні посади в державні органи.
Неподання або невчасне подання державним службовцем або іншою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, відомостей про відкриття валютного рахунку в іноземному банку тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Невжиття заходів щодо боротьби з корупцією.
Стаття 10. Відповідальність керівників за невжиття заходів щодо боротьби з корупцією.
Керівники міністерств і відомств, державних підприємств, установ та організацій чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання інформації про вчинення підлеглим корупційного діяння або порушення спеціальних обмежень, встановлених статтею 5, в межах своєї компетенції зобов'язані вжити заходів до припинення таких діянь та негайно повідомити про їх вчинення будь-який з державних органів, зазначених у пунктах «а», «а-1» і «б» статті 4.
Умисне невжиття такими керівниками заходів, передбачених частиною першою цією статті, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. [28].
Повторне протягом року вчинення діяння, передбаченого частиною другою цієї статті, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Невиконання обов'язків по боротьбі з корупцією.
Стаття 11. Відповідальність за умисне невиконання своїх обов'язків по боротьбі з корупцією.
Умисне нескладення або невчасне складення протоколу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, за наявності для цього підстав, або умисне неподання до суду протоколу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, особою, на яку покладено ці обов'язки, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
2.2. Відповідальність державних службовців за правопорушення, які повязані з корупцією у Законі України «Про засади запобігання та протидії корупції»
Цей нормативно правовий акт був вельми важливий для запобігання корупційних процесів в Україні, остання редакція його значно розширена в порівнянні з попередньою. На жаль, і цей закон наразі втратив чинність. Натомість, це аж ніяк не заважає проаналізувати його положення, особливо ті, що прийняті в останній редакції, так як це один з небагатьох антикорупційних законів України і не виключено, що він знову буде введений в дію.
В новому законі більш широке тлумачення надане терміну «корупція». Так, якщо раніше під корупцією розумілася лише діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, то з 1 січня 2010 року під це поняття підпадає також відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей.
Крім того, дається визначення термінам «близькі особи», «конфлікт інтересів», «корупційне правопорушення», «неправомірна вигода».
Значно розширився перелік осіб, які можуть бути суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення. Так, окрім осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування до цього переліку увійшли також: особи, які до них прирівнюються, особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків в юридичних особах, а також фізичні особи-підприємці; посадові особи юридичних осіб, фізичні особи; юридичні особи у визначених законом випадках.
У новому законі значно розширено перелік суб’єктів, які діють у напрямку запобігання та протидії корупції. Крім тих органів, які були раніше перелічені у відповідній статті старого Закону також визначено напрямки діяльності в цій сфері Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органів Прокуратури України. Визначено органи, які здійснюють координацію і контроль за діяльністю щодо запобігання та протидії корупції. Такими органами є Кабінет Міністрів України щодо органів виконавчої влади та Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори – щодо правоохоронних органів.
Крім того, новим положенням є й те, що у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках і у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень можуть приймати участь не тільки органи державної влади та місцевого самоврядування, а й підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові особи, а також громадяни, об'єднання громадян за їх згодою.
В іншій редакції викладені спеціальні обмеження, спрямовані на попередження корупції, але по суті ця стаття залишилася майже незмінною. Головним нововведенням стала заборона фізичним та юридичним особам здійснювати фінансування органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, у тому числі надавати їм матеріальну та/або нематеріальну допомогу, безоплатно виконувати роботи, надавати послуги, передавати кошти та інше майно, крім випадків, передбачених законами та чинними міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.
Крім того, перелік видів діяльності, займатися якою держслужбовцям не заборонено, доповнився інструкторською та суддівською практикою із спорту.
З’явилися нові статті, які встановлюють обмеження: щодо одержання подарунків; роботи близьких осіб; щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування; щодо юридичних осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення.
Крім того, введено нову процедуру – спеціальну перевірку. Сутність процедури полягає в перевірці відомостей про особи, яка претендує на заняття посади, пов'язаної із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування.
Що стосується порядку здійснення фінансового контролю, то він значних змін не зазнав. Виключено пункт про обов’язкову публікацію відомостей про доходи, цінні папери
06.02.2013 12:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора