Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Аналіз діяльності ФСП НТУУ "КПІ" з позицій концепції ЖЦ організації "
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний технічний університет України Київський політехнічний інститут
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Основи менеджменту
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»
ФАКУЛЬТЕТ СОЦІОЛОГІЇ
КУРСОВА РОБОТА
З ДИСЦИПЛІНИ „ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ”
НА ТЕМУ:
Аналіз діяльності ФСП НТУУ "КПІ" з позицій концепції ЖЦ організації »
ЗМІСТ
ЗМІСТ 2
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. концепція життєвих циклів організації – теоретичний аспект 3
1. Основні положення концепції життєвих циклів організації, її етапи та характерні ознаки. 3
1.2. Моделі ЖЦ організації та їх порівняльний аналіз 3
РОЗДІЛ 2. Аналіз діяльності ФСП НТУУ "КПІ" з позицій концепції ЖЦ організації 3
2.1. Аналіз факультету соціології 1996-2007 з позицій моделі ЖЦО Адізеса 3
2.2. Аналіз ФСП з позицій моделі ЖЦО Адізеса 3
2.3. Напрямки діяльності ФСП у відповідності з його ЖЦО 3
ЛІТЕРАТУРА 3
ВСТУП
Актуальність даної роботи полягає у необхідності гармонійного розвитку Факультету соціології і права, що був створений на основі двох різних факультетів, що мали свої власні особливості, методику та методологію навчання. Новостворений факультет повинен розвиватися за певними законами, які діють на даній стадії його розвитку, тому головним завданням роботи слід вважати визначення стаді ЖЦО та підпорядкування своєї діяльності за рекомендаціями авторів, які займались даним питанням.
Проблема життєвих циклів організації була широко висвітлена багатьма авторами, що працювали в даному напрямку: І.Адізеса, Л.Грейлера, І.Івашковської, Г.Константінова та С.Філоновича, Смирнова Є, Широкова, тощо.
Об’єктом даної роботи є концепція життєвих циклів організації. Предметом роботи виступає Факультет соціології і права.
Метою даної роботи виступає аналіз діяльності Факультету соціології і права з позиції концепції життєвих циклів.
В ході роботи нам доведеться поставити наступні завдання:
встановити основні положення концепції життєвих циклів організації, її етапи та характерні ознаки;
розглянути моделі ЖЦ організації та здійснити їх порівняльний аналіз;
здійснити аналіз Факультету соціології 1996-2007 з позицій моделі ЖЦО Адізеса;
здійснити аналіз ФСП з позицій моделі ЖЦО Адізеса;
визначити напрямки діяльності ФСП у відповідності з його ЖЦО.
КОНЦЕПЦІЯ ЖИТТЄВИХ ЦИКЛІВ ОРГАНІЗАЦІЇ – ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
Основні положення концепції життєвих циклів організації, її етапи та характерні ознаки.
Життєвий цикл організації – це сукупність стадій розвитку, які проходить організація за час свого існування.
Існуюча концепція розглядається в рамках теорії менеджменту і характерна тим, що організація, за час свого існування, проходить певні етапи розвитку, що суттєво впливає на її структуру, діяльність, цілі та завдання. Як зазначає Шацька Є.Ю, концепція життєвих циклів організації передбачає розгляд функціонування організації з точки зору певних періодів, що характерні для будь-якої структури [14].
Концепція життєвого циклу, заснована на біологічній аналогії життєвого циклу живого організму, розвивається протягом останніх кілька десятиліть і широко застосовується в сучасних організаційних і управлінських дослідженнях. Існує декілька концепцій життєвого циклу в теорії управління, з різними об'єктами дослідження, кожен з яких є системою: галузь, організація, продукт, торгова марка, працівник, деякі внутрішньо організаційні характеристики. Але, незважаючи на відмінність об'єктів дослідження, можна виділити наступні основні характеристики поняття «життєвий цикл» [14]:
продовженість в часі;
наявність декількох взаємопов'язаних послідовних стадій;
перехід від однієї стадії до іншої характеризується кількісними і якісними змінами.
В даний час управління по стадіях життєвого циклу є дієвим інструментом для менеджменту організацій.
Основне призначення концепції життєвого циклу організації – пояснення змін, які відбуваються в організації з часом.
Оцінка розвитку організації на основі моделі її життєвого циклу дозволять визначити пріоритети, які важливі для її функціонування.
Розвиток заснований на життєвому циклі будь-якої матеріальної системи, який включає вісім взаємопов'язаних етапів: нечутливість, впровадження, зростання, зрілість, насичення, спад, крах і ліквідація або утилізація [11].
На кожній фазі циклу відбуваються певні зворотні і незворотні зміни параметрів внутрішнього та зовнішнього середовища, які по різному впливають на організацію і вимагають різних стратегій поведінки організації.
У практичній діяльності виникає потреба організації у визначенні стадії розвитку та вироблення подальшої стратегії.
Вчені розробили і представили досить велику кількість моделей життєвого циклу організацій. Найбільш відомі з них Адізес І., Грейнер Л., Ліппі Д. і Шмідт В., Молнар Б. З., Пригожин О. І., Данко Л. та ін. Кожен дослідник в основі своїй моделі життєвого циклу використовував різні організаційні характеристики і розглядав різну кількість етапів розвитку [1; 9; 15].
Але, як зазначає Шацька, не дивлячись на різницю в моделях життєвих циклів, у висновках дослідників є загальні твердження. Усі автори сходяться в тому, що існує певна послідовність стадій розвитку організацій, перехід до кожної наступної стадії пов'язаний з серйозної організаційної перебудовою, кожна стадія є наслідком попередньої і повернутися назад складно і всі моделі розглядають широкий спектр організаційних характеристик: вік, кількість співробітників, зростання продажу, розмір, концентрація власності, динаміка навколишнього середовища, стратегія, функції культури, покоління управління, складність, тощо.
Необхідно зазначити і те, що організація, під час свого життєвого циклу, розвивається по певним законам, ігнорування яких призведе до завдання суттєвої шкоди ефективному управлінню підприємством та завдасть істотних збитків його діяльності.
Закони мають велике значення для діяльності організації, тому що вони формують теоретичний фундамент і дозволяють оцінювати і прогнозувати розвиток управлінських ситуацій.
Існує кілька підходів до класифікації законів організації. Беляев А. А. и Коротков Е. М. розрізняють загальні, приватні і специфічні закони організації (Рис.1.1.) [14].
Рис.1.1. Закони організації
Смирнов Е. А. виділяє дві групи законів: універсальні, розділяючи їх в свою чергу на основні та фонові і специфічні (Рис.1.2.) [11].
Рис.1.2. Об’єктивні закони організації
Порівняльний аналіз, здійснений Шацькою, дозволяє зробити висновки, що основні закони другої класифікації відповідають загальним законам, а фонові приватним - у першій класифікації. Об'єднавши ці підходи можна говорити про загальні закони організації (діючих у всіх матеріальних сферах), об'єктивних (що діють в соціальних системах, що проявляються незалежно від волі і бажання керівництва організації), приватних (діють в одній зі сфер суспільства або будь-якої організації) і специфічних (діють в конкретних ситуаціях і певних видах діяльності).
До теперішнього часу вчені розробили і представили досить велику кількість моделей ЖЦО, проте до цих пір між різними дослідниками немає єдиної думки щодо кількості стадій і підходів до їх визначення [15, с.85].
Можна припустити те, що причини подібного різноманіття пояснюються в різних об’єктах дослідженнях по даній темі.
Наприклад, одна з перших моделей ЖЦО була присвячена життєвому циклу урядової організації, подальші дослідження були спрямовані на створення моделей життєвого циклу як комерційних, так і некомерційних організацій і присвячені аналізу стадій і їх зв'язку з відбуваються організаційними процесами. Деякі дослідження були сфокусовані на визначенні загальної моделі технологічних змін, яка впливала на стадії організаційного життєвого циклу [19], вивченні організаційної культури та її ролі в підприємницькій активності під час створення і розвитку нових організацій [43], аналізі новостворених організацій, вивченні організаційної ефективності [45].
Мінливі пріоритети топ менеджерів постають на різних стадіях життєвого циклу ставали предметом відразу декількох досліджень: [21; 24; 32;47]. Життєвий цикл промислових підприємств був центром дослідження протягом декількох десятиліть [28; 41], в останні роки все більш пильна увага стала приділятися особливостям формування життєвого циклу малих і середніх підприємств [39]. Крім того, концепція ЖЦО виступала як предмета аналізу при вивченні видавничої справи [30], закономірностей розвитку університетів [36; 22; 20] і для дослідження лікарень [23], агентства космічних досліджень NASA [40] та голлівудської кіностудії [42].
Більш рання література по життєвих циклів організації носила скоріше теоретичний, ніж емпіричний характер, і дослідники сильно розходилися в оцінці кількості стадій або етапів ЖЦО. Наприклад, деякі автори пропонували моделі з трьох стадій [26; 46; 33], інші вважали, що стадій має бути чотири [38], є моделі, що містять п'ять і більше стадій, наприклад, модель Грейнера складається з п'яти стадій [2], модель Торберта містить дев'ять стадій [48] і модель Адізеса - десять стадій [18]. Різні автори роблять акцент на різному наборі унікальних характеристик кожної стадії їх моделей. Однак, незалежно від кількості стадій, у висновках дослідників є спільне. По-перше, послідовність стадій є закономірною. По-друге, кожна стадія-наслідок попередньої, і повернутися назад не дуже просто. По-третє, всі моделі розглядають досить широкий спектр організаційних характеристик і змінних [29].
Деякі вчені піддають сумніву наявність закономірностей у розвитку організації на основі лонгітюдних досліджень конкретних організацій [41; 35; 37; 42;]. Результати показують, що в житті організації існує швидше за невизначеність, а не детермінізм розвитку [42]. Таким чином, можна сказати, що життєвий цикл - це більшою мірою збірний інтерпретація топ менеджерів внутрішнього середовища організації. Більшість фірм не переходять непохитно від однієї стадії розвитку до іншої в традиційному біологічному сенсі [35; 42; 35].
Стадія життєвого циклу являє собою широкий набір різних характеристик організаційної діяльності [25; 31; 44]. Таким чином, ключ до розуміння того, що представляє собою стадія ЖЦО, лежить в тому, щоб усвідомити, як ці характеристики змінюються в часі. Наприклад, деякі дослідження демонструють, що топ менеджери звертають більше уваги на зовнішні проблеми на ранніх стадіях циклу життя і внутрішніх проблемах на стадіях росту і зрілості [25]. Крім того, організація здатна не тільки залишатися досить тривалий час на одній і тій же стадії розвитку [42], але і повертатися на більш ранні стадії [27] або банкрутувати на ранніх стадіях, іноді швидко просуваючись до стадії занепаду і смерті [21].
До теперішнього часу можна чітко виділити два підходи до досліджень життєвих циклів організацій. Перший підхід носить виключно емпіричний характер і включає в себе дослідження з застосуванням кількісних методів, вивчення конкретних кейсів або лонгітюдние спостереження. В більшості своїй ці дослідження відрізняються один від одного об'єктами вивчення, або типами організацій. Другий підхід, менш численний, припускає застосування концепції ЖЦО з метою її інтеграції з іншими областями досліджень організацій і менеджменту. У даному випадку концепція життєвого циклу використовується для пояснення змін того чи іншого явища у міру становлення та розвитку організації.
Як вже зазначалося вище, серед науковців немає однозначного твердження стосовно кількості життєвих циклів у будь-якої організації, тому доцільно приділити увагу найбільш відомим моделям життєвого циклу організації.
1.2. Моделі ЖЦ організації та їх порівняльний аналіз
Виходячи з того, що на сьогоднішній день існує досить велика кількість моделей ЖЦО зі своїми спільними та відмінними рисами, необхідно зупинитись на найбільш відомих моделях ЖЦО – моделях Л.Грейнера та І.Адізеса,як рекомендують І.Івашковська, Г.Константінов та С.Філонович [6].
В своїй моделі Грейнер аналізує наведені нижче фактори як найважливіші для розвитку організації:
вік організації;
розмір організації;
етапи еволюції;
етапи революції;
темпи зростання галузі.
Автор моделі вважає, що розвиток організації проходить через п'ять еволюційних етапів, які змінюють один одного внаслідок виникнення специфічних криз, що приводять до революційних перетворень в організації. Послідовність етапів і криз показана на рис. 1.3. [13].
Рис.1.3.Етапи ЖЦО по Грейнеру
На першому етапі більшість компаній переважно зосереджені на технології або на підприємництві і досить малу увагу приділяють менеджменту. Для даного етапу характерні низькі оклади для працівників, а контроль здійснюється в залежності від реакції ринку.
Для другого етапу притаманно введення функціональної структури за для виділення окремих видів діяльності та її виконання вузькопрофільним спеціалістами. Здійснюється налагодження компенсаційної системи та комунікаційних зв’язків в середині організації, відбувається прийняття відповідальності, що пов’язана з виконанням своїх посадових обов’язків.
Третій етап характерний делегуванням повноважень та перерозподілу відповідальності серед виконавців. Для підвищення мотивації використовуються бонуси та участь в прибутках. Керівництво згори здійснюється у разі відхилень, а структура організації поповнюється новим структурними одиницями, як на місцевому, так і на регіональному рівні.
Четвертий етап характерний децентралізацією та координацією дочірних організацій з основною, налагоджуються формальні процедури та зв’язки.
Для п’ятого етапу притаманні швидкі вирішення проблем шляхом командних методів, створення робочих команд та прив’язка винагороди до командних результатів та заохочення нових технологій.
Відзначимо, що в моделі Грейнера розвиток організації фактично ототожнюється з її ростом, і в цілому ця модель може бути застосована тільки до дуже великих компаній. Ясно, що такий підхід до опису життєвого циклу накладає серйозні обмеження на застосовність моделі, що проявляється, зокрема, в тому, що сам автор не зміг сформулювати, якого роду криза має піти за стадією співпраці.
Крім того, характеризуючи відповідні етапи життя організації, автор моделі розглядає майже виключно питання управління (або, як він їх називає, управлінські практики).
Типи управлінських практик на різних стадіях розвитку організації підсумовані в табл. 1. Фактично це означає, що модель Грейнера описує не розвиток організації, а трансформацію з часом її системи управління, що є другим обмеженням моделі.
Розглянемо типи управлінських практик на різних стадіях розвитку організації (Таблиця 1.1.), [5].
Табл.1.1.
Управлінські практики на різних стадіях розвитку організації
Тип практики
Стадія 1
Стадія 2
Стадія 3
Стадія 4
Стадія 5
Пріоритет менеджменту
Виробляти та продавати
Ефективність операцій
Розширення ринку
Консолідація організації
Вирішення проблем та інновації
Організаційна структура
Неформальна
Централізована та функціональна
Децентралізована і побудована за географічним принципом
Лінійно-штабна та продуктові групи
Матриця команд
Стиль вищого керівництва
Індивідуалістичний та підприємницький
Директивний
Делегуючий
Сторожовий пес
Партисипативний
Система контролю
Ринкові результати
Стандарти та центри витрат
Звіти та центри прибутків
Плани та центри інвестицій
Постановка загальних цілей
Акцент на винагороді менеджменту
Участь у власності
Оклади та їх збільшення за заслуги
Індивідуальні бонуси
Участь у прибутках та опціони у акціях
Командні бонуси
Модель Адізеса, на противагу моделі Грейнера, заснована на наступних основних припущеннях, що розвиток організації подібний еволюції живого організму - звідси й назви деяких етапів (рис. 1.4.). Однак, аналогія порівняння з живим організмом є неповною в тому відношенні, що неминуча для живого організму смерть необов'язкова для організації (пунктир фази старіння).
Також, на будь-якій стадії розвитку в організації є проблеми. Вони діляться на хвороби росту (які можна уподібнити дитячих інфекційних хвороб) і організаційні патології, з якими, на відміну від хвороб росту, самостійно організація справитися не може [6].
В загальному вигляді модель ЖЦО Адізеса має наступний вигляд [6]:
Рис.1.4. Модель ЖЦО Адізеса
Варто звернути увагу на те, що Адізес не уточнює, що саме як параметр зростання відкладено на його графіці по вертикалі. На його думку, конкретний параметр зростання сильно залежить від галузі (в цьому відношенні він згоден з Грейнером). Крім того, Адізес допускає загибель організації ще до досягнення нею розквіту, якщо вона потрапляє водну з «пасток», показаних на малюнку праворуч від висхідної гілки кривої.
Адізес детально описує кожну стадію своєї моделі, причому в його описах відображаються не тільки управлінські технології, але й елементи корпоративної культури та організаційного клімату.
Іншими словами, модель Адізеса представляється більш загальною, ніж модель Грейнера, однак їх навряд чи слід вважати взаємовиключними. Можна уявити собі, що модель Грейнера вбудовується в модель Адізеса, оскільки структура і стиль управління - це найважливіші характеристики організації. При це початок творчого стадії першого моделі збігається зі стадією «дитинство» друга, а завершальна стадія моделі Грейнера близько підходить до стадії розквіту в термінології Адізеса. Таким чином, об'єднуючи ці моделі, можна отримати інструмент для аналізу трансформації корпоративного управління.
Необхідно коротко пройтись по фазам ЖЦО організації Адізеса щоб мати можливість визначити, що характерно для кожної стадії життєвого циклу організації, а що є відхиленням на даному етапі розвитку [12].
На стадії вирощення нормою організації є цілеспрямованість керівництва та відданість ідеї даного підприємства, хоча дана відданість мусить мати фактичну основу. Засновник повинен бути схильним до помірного ризику та зберігати за собою контроль всіх процесів на підприємстві. Можливими відхиленнями від норми можуть бути занадто ідеалізоване керівництво, безмірний ризик та орієнтація виключно на повернення інвестицій та прибуток.
Для стадії ясел характерно негативний баланс прибутків та збитків, робота працівників ґрунтується на відданості справі, а система менеджменту є нерозвинутою з фактичною відсутністю делегування. Прийняття рішень здійснюється керівником, при активній участі підлеглих, а помилкові дії є звичним явищем. Можливі відхилення на даному етапі можуть бути пов’язані з низькою відданістю справі, хронічним негативним балансом прибутків, передчасним делегуванням, процедурами та рішеннями, а також через зарозумілість керівництва та небажання дослухатися до порад.
На стадії швидкого росту (давай-давай) для організації характерно зростання пріоритетів розвитку бізнесу, орієнтація на збільшення продаж, виключно швидке зростання, проявляються недоліки послідовності та концентрації зусиль, відбувається децентралізація управління, а контроль з боку засновника стає опосередкованим.
На даному етапі до нормальних явищ в організації можна віднести збої в системі матеріального стимулювання, конфлікти між людьми адміністративного та підприємницького складу в керівництві. Делегування повноважень за принципом «Впораєшся!», виробляється політика організації, однак, її не завжди дотримуються, впроваджуються нові системи контролю над персоналом.
Відхиленнями від норми можна вважати повернення до стадії «Давай-давай» і до «пастці засновника», витіснення підприємців адміністраторами або витіснення засновника з організації, не виважена компенсаційна політика, параліч внаслідок переходу влади з одних рук в інші, швидкого падіння взаємної довіри і поваги, а також витіснення з топ менеджменту людей підприємницького складу.
Наступною стадією розвитку є стадія розквіту, на даному етапі відбувається інституціоналізація перспективи і творчий підхід до справи; орієнтація на результати; організація задовольняє потреби клієнтів; організація розробляє плани і дотримується їх; передбачуваність організації виявляється в її діяльності.
Крім того, організація може дозволити собі як збільшення обсягів виробництва, так і підвищення прибутковості, а також відбувається зародження нових компаній.
Для періоду аристократії характерно витрати коштів на системи контролю, додаткові виплати та облаштування. Акцент робиться на імітації діяльності, а не на результаті, відбувається формалізація традицій та атрибутів організації, процвітають конфлікти; з'ясування відносин і внутрішня боротьба; параноя паралізує організацію; низький моральний дух.
На стадії бюрократизації в організації безліч систем, однак вони функціонально не орієнтовані; втрачаються контакти з навколишнім середовищем, організація концентрується на собі самій; втрачається почуття контролю. Щоб ефективно працювати з такою організацією, клієнти змушені виробляти особливі прийоми обходу або прямої атаки перешкод.
Однак, Адізес не виключає, що життя організації може бути продовжене через впровадження в її життєвий цикл нової бізнес ідеї. Графічно дане явище можна зобразити наступним чином (Рис.1.5):
Рис.1.5. Народження нового життєвого циклу за Адізесом
Варто зазначити, практично всі компанії, які існують тривалий час (понад сто років) так чи інакше по кілька разів проходили цю реінкарнацію. Приклад перетворень в американській торговельній мережі Sears, що дозволила їй проіснувати більше ста тридцяти років, наводить у своїй книзі П. Дракер [6].
Ідея реінкарнації компанії проста, однак число компаній, які виявляються здатними її реалізувати, вкрай обмежена. Основних причина цього обмеження, на наш погляд, три. Перша причина: керівники компаній не вміють визначати наближення до стадії розквіту. Причина друга: психологічно вкрай складно в період розквіту компанії змусити топ-менеджмент працювати над новою бізнес-ідеєю: здається, що ще не вичерпані можливості старої ідеї, накопичилася втома, пов'язана з її реалізацією і пр. Третя причина: Сам процес вироблення нової ідеї пов'язаний з труднощами і далеко не завжди може гарантувати успіх. Так, наприклад, компанія Motorola кілька років тому, прагнучи зберегти лідерство на ринку бездротового зв'язку запустила проект «Iridium», що ґрунтується на цілком професійних маркетингових дослідженнях. Однак цей проект привів до мільярдних збитків і до втрати лідерство, яке хотіла втримати компанія.
Перевагою моделі І.Адізеса над всіма іншими є саме можливість визначення стадії розвитку організації. Однак, головним обмеженням даної моделі є неповна аналогічність з бологічним організмом. Так, при правильній організації діяльності, вдалому виборі стратегії компанія може досягнути розквіту і довго залишатись в такому стані, на відміну від живого організму.
Варто зазначити, що моделі Грейнера і Адізеса є найбільш відомим, однак, крім них існують і інші моделі ЖЦО, що мають свої особливості. Необхідно здійснити стислий огляд інших моделей життєвих циклів організації.
Однією з найперших з’явилась модель А.Дауна «Рушійні сили зростання» (1967 р.). А.Даун досліджував розвиток урядових організацій і дійшов висновку, що ці організації проходять три основних етапи в своєму житті, а саме:
1 етап – боротьба за автономію – виникає ще до формальної появи самої організації і продовжується на перших порах діяльності організації;
2 етап – стрімке зростання – спостерігається швидке розширення організації за допомогою креативного підходу та впровадження інновацій;
3 етап – уповільнення – уточнення правил, формалізація процедур, підвищення контролюючої функції [6.
Щодо приватного сектору, то тут першою можна вважати модель «Управлінська участь», яку в 1967 році запропонували Г.Ліппіт та У.Шмідт. В даній моделі також розглядаються три етапи розвитку організацій: від народження (створення управлінських систем та досягнення життєздатності) до юності (стійкий розвиток, підвищення іміджу, створення репутації) і потім до зрілості (досягнення унікальності).
Б.Скотт в своїй моделі «Стратегія і структура» (1971 р.) знов таки виділяє три стадії розвитку організації: неформальна, формалізована бюрократія та промисловий конгломерат [2].
Ще однією моделлю, в якій виділяється три стадії розвитку організації є модель Д.Каца та Р.Кана «Організаційна структура» (1978 р.). Передумова розбудови даної моделі випливає з її назви, тобто основним об’єктом дослідження виступають організаційні зміни в організації на різних стадіях. Тут виділяються стадія простих систем, стійка стадія організації та стадія розробки структур. Саме після оприлюднення даної моделі організації почали розглядатись як відкриті соціальні системи.
В розглянутих вище моделях розвитку організації об’єктами досліджень були не тільки різні види організацій, а й різні аспекти діяльності організацій. Водночас, спостерігається і схожість у виділення та характеристиці етапів розвитку. Якщо на один графік нанести всі етапи кожної з цих моделей, можна помітити і приблизно однакову тривалість етапів (рис. 1.),[6].
Рис.1.6. Спільні риси моделей ЖЦО Горбачової О.М.
Як зазначає Горбачова О.М., всі вище перелічені моделі поєднує єдиний важливий аспект – організація розвивається, а розвиток виступає найвищим типом руху та змін і пов'язаний з переходом від одного якісного стану в інший. Аналіз представлених моделей дозволяє виділити їх спільні переваги та недоліки (табл. 1.2.).
Табл.1.2.
Основні переваги та недоліки деяких моделей розвитку організацій
Переваги
Недоліки
1.Організації розглядаються як відкриті соціальні системи.
2. Всі моделі сходяться в тому, що організації розвиваються і в процесі розвитку переходять від одного якісного стану в інший.
1.Відсутність єдиної думки щодо механізмів розвитку, структури, джерелах, формах змін.
2. Неможливість використання тільки однієї моделі для визначення стадії розвитку організації.
Продовження табл.1.2.
Переваги
Недоліки
3.У всіх моделях виділяються стадії зародження та занепаду (зникнення).
4.Моделі дають змогу сформувати характеристики і параметри кожного етапу ЖЦО з урахуванням різних аспектів діяльності організації.
3.Відсутність чітких параметрів визначення кожної стадії.
4.Моделі розроблені вже на існуючих публічних організаціях, діючих на розвинутих ринках.
5.Майже ігноруються стадії раннього розвитку та смерті, тільки виділяються.
6.Всі моделі виходять з того, що організація проходить один єдиний життєвий цикл – від зародження до смерті – ототожнюючи поняття життєвого циклу і загальної тривалості життя організації.
Горбачова О.М. наголошує те, що не дивлячись на переваги кожної окремої моделі та загальних їх перевагах, недоліки та обмеження не дозволяють їх використовувати для повноцінного дослідження розвитку організацій. В зв’язку з цим видається необхідним розроблення єдиної універсальної моделі розвитку організації, яка б включала в себе і всі попередні доробки.
В першому розділі курсової роботи розглядалися теоретичні аспекти концепції життєвого циклу організації. Визначено, що життєвий цикл має свою подовженість в часі та характеризує зміни, що відбуваються в організації та мають незворотній характер.
Наведені визначення ЖЦО різних авторів, їх погляди на дану проблему, виявлена я невизначеність по кількості стадій в ЖЦО по різним моделям та причини даного явища.
Розглянуті найбільш відомі моделі життєвого циклу організації, їх особливості, призначення та застосування, а також роль у аналізі діяльності та структури організації. Визначено переваги і недоліки цих моделей.
Крім відомих моделей ЖЦО Адізеса та Грейлера розглянуті інші моделі,що присвячені стадіям розвитку організацій. Розглянуті етапи цих моделей. Водночас здійснено узагальнення даних моделей, а також наведені загальні переваги та недоліки наведених моделей життєвого циклу організацій.
АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ФСП НТУУ "КПІ" З ПОЗИЦІЙ КОНЦЕПЦІЇ ЖЦ ОРГАНІЗАЦІЇ
2.1. Аналіз факультету соціології 1996-2007 з позицій моделі ЖЦО Адізеса
Факультет соціології НТУУ «КПІ» був заснований в 1996 році, у відповідності із моделлю Адізеса дану відправну точку можна назвати початку стадії зародження. Однак, слід мати на увазі, що Факультет соціології не пройшов всі стадії циклу Адізеса, тому ми будемо розглядати лише ті стадії, які на нашу думку пройшов факультет за даний період до моменту його реформування та об’єднанням з Факультетом права.
Розглянемо структуру Факультету соціології в станом на 2006 рік (Рис.2.1.) [17]:
Рис.2.1. Схема факультету соціології на 2006 рік
Дана схема відображає лише викладацьку структуру факультету і не включає в себе студентське самоуправління та наукові об’єднання студентів та аспірантів.
Крім того, проводячи аналіз факультету соціології за моделлю Адізеса, слід розуміти ті обставини, що більшість кафедр, які входили до даного факультету були засновані значно раніше, ніж початок життєвого циклу факультету, а також мають статус не тільки факультетських (ф), але й загально університетських (зу). Дати заснування кафедр, їх статус та напрямки діяльності розглянемо у таблиці (Табл.2.1.)[17].
Табл.2.1.
Загальна інформація кафедр факультету соціології
Назва кафедри
Рік заснування
Статус
Призначення
Кафедра філософії
1958
Зу, ф
Кафедра готує адміністративних менеджерів, здійснює підготовку аспірантів, пошукачів та докторантів етики, естетики та культурології з проблем соціальної філософії та філософії історії
Кафедра історії
1955
Зу, ф
Викладає історичні дисципліни для студентів усіх форм навчання. Бере участь в підготовці спеціалістів-соціологів та адміністративних менеджерів, забезпечуючи читання ряду спецкурсів. Здійснює підготовку аспірантів, пошукачів та докторантів з проблем історії України.
К-ра політології …
1990
Зу, ф
Готує соціологів-дослідників з проблем соціальної структури та соціальних відносин.
Ка-ра психології та педагогіки
1998
Зу, ф
Кафедра психології і педагогіки є загально-університетською і водночас здійснює підготовку магістрів (друга вища) в галузі "Специфічні категорії" за спеціальностями: 8.000005 – "Педагогіка вищої школи"; 8.000009 – "Управління навчальним закладом".
Ознайомившись із специфікою кафедр факультету соціології, роками їх заснування, статусом та напрямками діяльності,ми мусимо визнати, що розвиток даної організації не зовсім відповідає моделі розвитку Адізесза із-за того, що його структурні одиниці за часом створення в декілька порядків перевищують час існування самого факультету.
Однак, слід мати на увазі, що Адізес, створюючи дану модель ЖЦО, орієнтувався на організацію підприємницького типу, а не на структуру, що виникла як окремий факультет у вищому державному закладі.
Однак, даній фактор не заважає виділення життєвих циклів у факультету соціології 1996-2007 років.
Як вже зазначалося вище, розгляд факультету соціології буде здійснюватись не за всіма циклами ЖЦО Адізеса, це можна пояснити наступними причинами:
створення факультету є справою довготривалою, що не супроводжується бурхливим зростанням та спадами;
сфера освіти є досить консервативною та регулюється значно жорсткішими нормативними актами, ніж підприємництво та бізнес;
процедура отримання дозволу на викладання необхідних предметів,їх відповідності існуючим нормам законодавства та вимогам даного ВУЗу більш ускладнена, ніж оформлення підприємницької діяльності;
ознаки успішної діяльності або невдач проявляються значно повільніше, ніж в підприємницькій сфері.
Першою стадією ЖЦО за Адізесом є стадія зародження. Дана стадія характеризується зародженням ідеї організації. Вона ще не існує фізично, але ентузіазм та ідея щодо її майбутнього вже виникли. У цей період відбувається більше обговорення того, що необхідно, ніж робляться конкретні дії. Засновники закладають «теоретичний» фундамент майбутньої організації,з позицій ФС НТУУ «КПІ» засновникам факультету необхідно було обґрунтувати перед керівництвом «КПІ» доцільність даного утворення, а також перспективність даної ідеї).
Організація створиться тільки тоді, коли ідея отримує позитивну оцінку, коли засновник демонструє відданість цій ідеї, сформульовані певні внутрішні зобов'язання щодо її реалізації та є готовність взяти на себе ризик підстави нової справи.
З позицій Адізеса, для створення успішної організації, у даному випадку, нового факультету, що буде дієздатним та користуватиметься попитом серед абітурієнтів, необхідні не тільки гарна ідея, але і фінансова підтримка і готовність ринку. Головним мотиваційним чинником тут має бути задоволення потреб ринку, створення нової якості або у виробництві продукту, або в наданні послуг. Засновник розраховує на те, що його продукт або послуга буде купуватися на ринку. У нього існує орієнтація на створення продукту, а не на потреби ринку в ньому. Засновнику необхідно реально дивитися на світ і бути гнучким у своїх рішеннях.
Однак він обов'язково повинен мати відповіді на наступні питання: «Що ми реально збираємося робити?», «Як це буде зроблено?», «Коли це може бути зроблено?», «Хто збирається це робити і чому?» [12].
На прикладі новоствореного факультету твердження Адізеса про дану можна підігнати під необхідність донесення до керівництва університету ідею перспективності створення Факультету соціології, його рентабельність та майбутню результативність. Крім того, необхідно створити комплекс ідей, які забезпечать привабливість для абітурієнтів,не тільки бюджетної, але й контрактної та заочної форми.
Однак, необхідно провести чітку межу між підприємницькою діяльністю та діяльністю по наданню послуг у сфері освіти Дані особливості наведемо в таблиці 2.2..
Табл.2.2.
Різниця цілей підприємництва та надання освітніх послуг
Підприємництво
Освіта
Здобуття прибутку при найменших втратах і в мінімальний строк.
Прибуток можливий лише за суттєвих фінансових вкладень та відповідності знань, що викладаються сучасним потребам.
Продовження табл.2.2.
Підприємництво
Освіта
Можливість вчасно змінювати технологію виробництва та бізнес стратегії.
Можливість вибирати перспективні напрямки та змінювати виробничу діяльність.
Неможливість шивдкої відміни навчальних процесів через навчальні плани.
Факультет не в змозі змінювати свою спеціалізацію без проходження певних процедур та атестацій з боку ВУЗу та державних органів освіти і науки.
Наведені в таблиці причини не є кінцевими у різниці між підприємницькою діяльністю та наданням послуг у сфері освіти, однак, вони є основними, що відрізняють дані області.
Наступною стадією життєвого циклу є стадія ясел. Для даної стадії характерно те, що компанія не має чіткої структури, розпоряджається невеликим бюджетом, а процедури ведення бізнесу практично відсутні, критерії підбору персоналу та оцінки результатів праці практично відсутні[1].
Переводячи дане твердження на специфіку факультету у вищому навчальному закладі можна зазначити наступне:
сформований факультет не забезпечений повністю необхідним методичним, технічним та навчальним обладнанням, що повинно забезпечувати його повноцінну діяльність;
спостерігається проблема з забезпеченням необхідної учбової площі для здійснення навчання;
практично відсутній досвід роботи викладачів по викладанню базових та спеціалізованих дисциплін по факультетським спеціальностям;
можливі колізії з розподілом повноважень та навантаження на викладачів;
проблема залучення до факультету абітурієнтів, тощо.
Перелічені вище явища супроводжували факультет соціології з моменту його створення у 1996 році. Були присутні проблеми створення навчальних планів, відповідності професійної підготовки викладачів, які мусили викладати предмети, що мало перетиналися із їх спеціалізацією, існували проблеми забезпечення навчання на технічному та методологічному плані.
На даній стадії розвитку необхідно дотримуватися двох умов, щоб уникнути смерті організації. Одне з них - забезпечення постійного припливу грошових коштів, друге – відданість засновника ідеї побудови стійкої організації.
Розглянемо основні характеристики даного життєвого циклу організації та їх наявність при становленні факультету соціології та початку його професійної діяльності в таблиці 2.3.[1;17]
Табл.2.3.
Відповідність ФС стадії ясел
Стадії розвитку при інтенсивному рості
ФС
Ризик не виснажує відданості справі
Негативний баланс прибутків і збитків.
Інтенсивна робота підтримує відданість справі.
Нерозвиненість системи менеджменту
Відсутність системи.
Відсутність делегування
Здійснення помилок.
Інтервенції ззовні, що сприяють справі
Не зважаючи на всі перешкоди ФС не був розформований через віддану працю засновників.
Наявність контрактної форми, на перших етапах, не змогла повністю покрити затрати на розвиток факультету.
П1.
Кафедри факультету діяли раніше, тому істотної кризи системи менеджменту не існувало.
Факультет був сформований з різних кафедр, можливі конфлікти з кооперацією кафедр.
Не спостерігалася.
Були присутні (формування учбової програми, ефективність викладання, тощо).
Контрактна та заочна форми навчання призвели до збільшення потоку коштів.
Відхилення від норми на даному життєвому циклі, визначеному Адізесом, не були істотними та не призвели до деградації ЖЦО Факультету соціології.
Коли грошові потоки і діяльність організації стабілізуються, починається наступний етап її розвитку, а саме стадія інтенсивного росту («Давай-давай!»).
Основними характеристиками, як зазначалося вище, для цієї стадії є зростання пріоритетів розвитку бізнесу, орієнтація на збільшення продаж, виключно швидке зростання, проявляються недоліки послідовності та концентрації зусиль, відбувається децентралізація управління, а контроль з боку засновника стає опосередкованим.
Виходячи з того, що розвиток факультету відрізняється від розвитку організації, що в першу чергу орієнтована на прибуток через виготовлення та розповсюдження продукції або послуг, дану стадію по відношенню до факультету соціології можна віднести збільшення притоку коштів у розпорядження факультету та покращення технічного, методичного обладнання та забезпечення для ведення навчання.
На нашу думку більш детальніше зупинитись на аналізі факультету соціології на стадії юності, коли відбулося злиття Факультету соціології та Факультету права.
Здійснимо порівняння даної стадії
06.02.2013 15:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора