Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Факультет економіки та підприємництва
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
РІВЕНЬ ФОНДОВІДДАЧІ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ПІДПРИЄМСТВА
Навчально-дослідна робота
(курсова робота)
з „Економіки підприємства” за галуззю знань 0305
„Економіка та підприємництво”
Зміст
стор.
Вступ………………………………………………………….…………….3
Розділ1.Теоретичні засади фондовіддачі основних виробничих фондів підприємства ………………………………………….………....6
1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення…………………………..……………….………………………..6
1.2.Фондовіддача основних виробничих фондів як економічна категорія………………………………………………………….………...8
1.3.Механізм впливу фондовіддачі основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства ……………………………….....10
1.4.Заходи щодо підвищення рівня фондовіддачі основних виробничих фондів……………………………………………………………………...12
Розділ 2. Економічна оцінка фондовіддачі основних виробничих фондів підприємства та їх вплив на господарську діяльність ……16
2.1.Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження..………………………………….…………………………..16
2.2.Характеристика об’єкта дослідження…………………………….....19
2.3.Оцінка впливу фондовіддачі на обсяги виробництва продукції………….………………………………………………………24
2.4.Оцінка оборотності основних виробничих фондів підприємства на фондовіддачу……………………………………………………………..29
2.5.Оцінка впливу фондовіддачі основних виробничих фондів підприємства на продуктивність праці основних виробничих фондів підприємства на придатність..…………………………………………..34
2.6.Оцінка впливу фондовіддачі основних виробничих фондів підприємства на ефективність виробництва…………………………...43
Розділ3.Обґрунтування рівня фондовіддачі основних виробничих фондів підприємства і її вплив на господарську діяльність………….…….……………………………………………….49
Висновки……………………………………………….…….…..............54
Література………………….…….….…………………………………...56
Додатки…………………………………………………………………..57
Вступ
Перехід до ринкових відносин на даному етапі в Україні потребує глибоких зрушень в усіх сферах економіки-одній з найважливіших сфер людської діяльності. Ринкова економіка по своїй суті є засобом, що стимулює ріст продуктивності праці і збільшення ефективності виробництва. Підвищення ефективності суспільного виробництва означає ефективніше використання наявних трудових ресурсів для збільшення випуску якісної і потрібної країні продукції, а також постійно співставляти затрати з отриманими результатами і вносити певні корективи для того, щоб вкладені кошти принесли максимальну віддачу. В умовах ринкової економіки підвищення ефективності виробництва на підприємстві невіддільно пов’язане із проблемою економіки всіх видів ресурсів, в тому числі і основних виробничих фондів, величина і підвищення ефективності використання яких в певній мірі визначають виробничі можливості підприємства. Тільки в цих умовах наше народне господарство може підвищити рівень життя людей.
Велика роль відводиться проблемі підвищення ефективності фондовіддачі з ОВФ, які визначають рівень його матеріально-технічної бази, яка в значній мірі визначає обсяг виробництва продукції. Проте, ефективність виробництва на підприємстві залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними фондами, але й ступеня такого узагальнюючого показника як фондовіддача. Підприємству потрібно прагнути до зростання даного показника, що дозволить підвищити ефективність виробництва.
Задоволення потреб населення на ринку у тій чи іншій продукції залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від пропозиції. Проте, обсяг виробництва продукції на підприємстві залежить від того наскільки ОВФ повно використовуються і забезпечують ефективність виробництва.
Таким чином, підвищення ефективності фондовіддачі підприємства знаходять свій вираз у збільшенні обсягу виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондозйому, та підвищенні ефективності виробництва.
Крім того, підвищення резервів фондовіддачі ОВФ є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частка витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов’язана із фондовіддачею ОВФ на підприємстві. Так, у собівартості продукції знаходиться значна частка витрат на утримання і експлуатацію ОВФ. Збільшення резервів фондовіддачі ОВФ збільшує обсяг виробництва продукції. При зменшенні умовно-постійної частини у витратах по експлуатації ОВФ –величина яких є умовно-постійною по відношенню до річного обсягу продукції, збільшується сама фондовіддача. Внаслідок цього, чим більше буде вироблятися продукції, тим меншою буде питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції, а це веде і до збільшення прибутку підприємства. Підвищення ефективності виробництва також зменшує потреби підприємств у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази підприємства з метою зменшення обсягу виробництва продукції, тобто відбувається економія коштів на ці цілі. Ефект від збільшення резервів фондовіддачі з ОВФ реалізується значно швидше, ніж від повних капітальних вкладень. Крім того, резерви підвищення фондовіддачі з ОВФ зменшує витрати від їх морального зносу.
Таким чином, в умовах ринкової економіки, резерви підвищення фондовіддачі з ОВФ , поліпшення цього узагальнюючого показника є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві і на цій основі забезпечення стабілізації виробництва.
Мета даної курсової роботи – ознайомитися з методикою впровадження заходів по резервах підвищення фондовіддачі з ОВФ на підприємстві. За допомогою розрахунків обгрунтувати доцільність впровадження цих заходів, а також розрахувати величину ефекту від здійснення необхідних господарських операцій.
Робота складається з вступу, трьох розділів та висновків.
Перший розділ знайомить з такими поняттями як фондовіддача як економічна категорія, механізм впливу фондовіддачі, основні фонди. Дає їх характеристику, допомагає зрозуміти роль фондовіддачі у діяльності підприємства, а також проводить коротке ознайомлення з основними резервами підвищення ефективності фондовіддачі з ОВФ на підприємстві.
У другому розділі дається економічна оцінка фондовіддачі і його вплив на господарську діяльність.
Третій розділ розрахунково-модельна частина. У ньому проводимо обґрунтування позицій щодо підвищенню величини фондовіддачі з ОВФ на підприємстві, а також проведена загальна порівняльна характеристика стану підприємства до і після впровадження запропонованих заходів.
Розділ1. Теоретичні засади фондовіддачі основних виробничих фондів підприємства
1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або ж це засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні.
Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент. До основних фондів не відноситься спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються.
Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобом впливу на предмет праці, а навпаки, самі є предметом праці.
Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо.
Первісне формування основних засобів на підприємстві залежить від форми його власності. Державні підприємства і організації одержують основні засоби від держави і обліковують як частину статутного капіталу. Підприємства, що приватизуються, основні засоби викуповують у держави або створюють шляхом акціонування. Заново створювані товариства з повною і обмеженою відповідальністю формують основні засоби за рахунок пайових внесків замовників. Окремі пайовики можуть вносити як пай будівлі, машини, обладнання або право користуватися ними, інші вносять гроші, за рахунок яких купуються основні засоби. Заново створювані акціонерні товариства купують основні засоби, головним чином, за рахунок виручки від реалізації акцій.
Соціальне значення основних виробничих фондів полягає в тому, що вони поліпшують умови праці і сприяють відтворенню робочої сили.
Підприємства, що мають у розпорядженні основні виробничі фонди, що дістались, як спадщина від соціалістичної економіки, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але й максимально ефективно використовувати ті що є, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів і виробничих інвестицій. Заходи для поліпшення використання основних виробничих фондів і підняття ефективності повинні займати високе місце серед завдань сучасної економіки України.
1.2.Фондовіддача основних виробничих фондів як економічна категорія
Фондовіддача, як економічна категорія характеризується обсягом продукції, що виробляється на одну гривню основних виробничих фондів, визначається як відношення обсягів виконаних робіт (виробленої продукції) до середньорічної вартості основних виробничих фондів підприємства.
Історично показник фондовіддачі пропонувалося використовувати винятково для підведення підсумків економічної й виробничої діяльності по всій сукупності наявних основних виробничих фондів. У системі контролінгу, використання показника фондовіддачі передбачається як самостійного інтегрального показника, що формується під впливом сукупності факторів. Крім того, фондовіддача може виступати як критерій ефективності не тільки всієї сукупності основних виробничих фондів підприємства, але й окремо активної й пасивної частини основних виробничих фондів, а також критерієм ефективності роботи устаткування певного виробничого цеху, ділянки або одиниці устаткування.
Незважаючи на можливу ясність у розрахунку показника фондовіддачі, у цей час існує проблема її вирахування. При визначенні фондовіддачі питання полягає в тому, щоб чисельник був порівнянний з його знаменником, тобто, щоб чисельник дробу характеризував всю продукцію, створену в результаті використання з'єднаних з робочою силою виробничих засобів підприємства, а знаменник - використовувані основні виробничі фонди для виробництва цієї продукції. Аналіз різних способів розрахунку чисельника фондовіддачі дозволяє зробити висновок, що валова продукція щонайкраще відповідає вимогам повноти обліку зробленої продукції за певний період часу й у різних масштабах виробництва. До деякої міри, підсумковий результат можуть спотворити спожиті комплектуючі вироби, придбані в сторонніх організацій, а також послуги, зроблені сторонніми організаціями. Їх рекомендується виключити з вартості валової продукції.
Основною проблемою для визначення фондовіддачі різних ділянок або одиниць устаткування є те, що неможливо визначити результат функціонування окремого об'єкта або групи об'єктів, оскільки вони не створюють кінцевої продукції й відсутні ринкові ціни на проміжні вироби. У цьому випадку може бути використаний аналітичний показник фондовіддачі, що може бути обчислений як відношення обсягу робіт (послуг), виконаного даним парком устаткування за той або інший період часу (місяць, квартал, півріччя, рік), до середнього значення вартості цього парку в розглянутий період.
При розгляді показника фондовіддачі як і будь-якого іншого, варто пам'ятати, що його величина залежить від характеру діяльності підприємства й не можна, наприклад, сказати, що фонди одного підприємства більше, або менш "рентабельні" у змісті фондовіддачі. Так, наприклад, якщо підприємство практично не має власних основних засобів на балансі, а бере їх в оренду, те, отже фондовіддача по власних основних засобах у нього буде набагато вище, ніж у підприємства - орендодавця. У такому випадку було б вірніше аналізувати вартість основних виробничих фондів, враховуючи і ті, що перебувають на збалансових рахунках.
В останні роки відмічається зниження рівня фондовіддачі, що викликано подорожчанням основних фондів, зміною їх структури, недостатнім рівнем організації виробництва та праці. Визначення фондовіддачі на основі валової продукції як показника ефективності використання основних виробничих фондів має обмежене застосування. Цей показник можна лише спів ставити із плановим показником. Використання динаміки фактичної фондовіддачі за ряд років не дає об’єктивного уявлення про реальну ефективність основних фондів. Це зумовлено змінами методології планування та обліку валової продукції, цін, структури виробництва.
1.3.Механізм впливу фондовіддачі основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства
Ріст фондовіддачі веде до відносної економії виробничих основних виробничих фондів і до збільшення обсягу продукції, що випускається. Розмір відносної економії ресурсів і частка приросту продукції в результаті росту фондовіддачі визначаються спеціальним розрахунком.
Підвищення фондовіддачі веде до зниження суми амортизаційних відрахувань, що доводяться на одну гривню готової продукції або амортизаційної ємності.
Ріст фондовіддачі є одним з факторів інтенсивного зростання обсягу випуску продукції (ВП). Цю залежність описує факторна модель:
Підвищення фондовіддачі - внутрішній резерв зростання виробництва
Ріст фондовіддачі дозволяє знижувати обсяг нагромадження й відповідно збільшувати частку фонду споживання. Отже, не міняючи загального обсягу нагромаджується части, що, національного доходу, можна підвищити частку засобів на розвиток невиробничої сфери (наприклад, на житлове будівництво, медичне обслуговування й ін.).
Підвищення фондовіддачі сприяє:
поліпшенню проектування, скороченню часу розробки технічної документації, прискоренню будівництва й зменшенню строків освоєння знову основних виробничих фондів, що вводяться, тобто всілякому скороченню циклу «наука - виробництво - продукція»;
поліпшенню структури основних виробничих фондів, підвищенню питомої ваги їхньої активної частини до оптимальної величини із установленням раціонального співвідношення різних видів устаткування;
екстенсивному використанню основних виробничих фондів, збільшенню коефіцієнтів змінності, ліквідації простоїв устаткування;
інтенсифікації виробничих процесів шляхом впровадження передової технології, підвищенню швидкості роботи машин і встаткування, впровадженню синхронного виконання одною машиною двох операцій або декількох, розвитку наукової організації праці;
поліпшенню умов і режиму праці з урахуванням виробничої естетики, створенню необхідних соціальних умов (житлові, побутові, чіткої роботи транспорту й ін.);
скороченню ремонту активної частини основних виробничих фондів шляхом спеціалізації й концентрації ремонтного господарства;
поліпшенню матеріально-технічного постачання основних виробничих фондів.
Реалізація резервів, що відносяться до випущеної продукції, дозволяє одержати такі результати, як:
зниження собівартості й підвищення рентабельності продукції;
підвищення якості й конкурентоспроможності продукції;
оптимізація асортиментів;
економія дефіцитних і дорогих матеріалів, енергоресурсів і комплектуючих виробів.
Реалізація резервів, що ставляться до майнового комплексу, дозволяє одержати наступні результати:
зниження витрат на експлуатацію, технічне обслуговування й ремонт основних виробничих фондів;
підвищення корисного використання основних виробничих фондів;
реалізація або здача в оренду зайвих основних виробничих фондів;
модернізація й реконструкція основних виробничих фондів;
вироблення рекомендацій з ефективної амортизаційної політики й інвестиційної політики відновлення основних виробничих фондів.
1.4.Заходи щодо підвищення рівня фондовіддачі основних виробничих фондів
Фондовіддача - це складний економічний показник, на величину якого впливають багато факторів, у тому числі галузева структура виробництва. Фактори першого порядку зміни фондовіддачі - це обсяг валової продукції (прибутку) і середньорічна вартість основних виробничих фондів. Якщо обсяг валової продукції збільшується більшою мірою, чим величина основних виробничих фондів, то фондовіддача буде рости, і навпаки. Тому важливо встановити, у якому співвідношенні перебувають ці показники в аналізованому господарстві, і як у зв'язку із цим змінюється фондовіддача.
Ефективність керування основними фондами виробництва залежить також від їхнього технічного стану, ступеня відновлення й зношування. Високий ступінь зношування й поганий технічний стан приводять до зниження фондовіддачі. І навпаки, своєчасне відновлення основних виробничих фондів шляхом придбання, будівництва нових, реконструкції й ремонту старих об'єктів сприяє підвищенню продуктивності їхнього використання. Тому при аналізі причин зміни фондовіддачі необхідно враховувати вплив і цього фактора.
Аналіз фондовіддачі ще раз підтверджує економічну недоцільність штучного нарощування вартості майна у відриві від росту випуску продукції й відповідно виторгу. Різна динаміка приватних показників фондовіддачі пов'язана з таким фактором, як зміна структури основних виробничих фондів.
Зміни виробничої структури, при яких збільшується активна частина основних виробничих фондів, оцінюється в економічній літературі позитивно. Така оцінка обумовлена тим, що активна частина основних виробничих фондів і особливо робітники машини й устаткування визначають виробничу потужність підприємства, його потенційну здатність робити максимальну кількість продукції. Реалізація цієї здатності багато в чому визначається раціональною структурою основних виробничих фондів, що припускає таку питому вагу пасивної частини, при якій забезпечується максимальна ефективність функціонування активної частини.
Підвищення фондовіддачі - складний процес одночасної дії багатьох взаємозалежних між собою факторів, що охоплюють всі сторони діяльності підприємства. Всі сфери діяльності підприємства перебувають у взаємозв'язку, взаємозалежності, одні процеси безпосередньо зв'язані між собою, інші - побічно.
Кінцева мета вивчення використання основних виробничих фондів полягає у виявленні резервів їхнього завантаження, які можуть бути реалізовані шляхом прийняття управлінських рішень. У загальному виді можна сказати, що підвищення економічної ефективності використання основних виробничих фондів відбувається при: 1) поліпшенні використання виробничої потужності; 2) підвищенні технічного рівня виробництва; 3) удосконалюванні організації виробництва й підвищення його ритмічності.
Резерви підвищення фондовіддачі
Технічне вдосконалення основних виробничих фондів(мінімізація марних витрат)
Використання прогресивних методів обліку основних виробничих фондів.
Удосконалювання процедури ремонту.
Модернізація устаткування
Висновок і заміна непродуктивного устаткування
Збільшення кількості використання ресурсів (збільшення кількості фондів, чи збільшення чисельності працюючих)
Реорганізація виробничої структури підприємства
Інституціональні утворення в організаційній структурі підприємства
Оптимальне завантаження техніки виробничих площ
Ліквідація вузьких місць, забезпечення відповідності потужності окремих дільниць
Удосконалювання структури основных виробничих фондів
Удосконалювання організації управління
Збільшення часу роботи устаткування (підвищення коефіцієнта змінності, ліквідація внутрішньозмінних простоїв , збільшення тривалості функціонування обладнання)
Скорочення часу перебування обладнання в ремонті
Отже, на рівень фондовіддачі впливають різні чинники, пов'язані як зі зміною обсягу продукції, так і з ефективністю використання основних виробничих фондів, особливо їх активної частини.
Всі чинники можна поділити на дві групи:
- ті, що не залежати від ступеня використання основних виробничих фондів;
- ті, що залежати від ступеня використання основних виробничих фондів.
До першої групи чинників належати: розвиток кооперованих зв'язків і зміна матеріаломісткості та трудомісткості продукції; зміна цін на сировину, матеріали, готову продукцію та ін. Зростання кооперованих поставок, матеріаломісткості веде до зростання фондовіддачі.
До другої групи чинників належати: зміна питомої ваги машин і устаткування в складі основних виробничих фондів, підвищення змінності роботи устаткування; зменшення внутрішньозмінних простоїв; зміна рівня внутрішньозаводської спеціалізації та ін.
Аналіз фондовіддачі проводять у двох напрямках. Перший з їх є визначення впливу фондовіддачі на обсяг виробництва.
Проаналізуємо вплив на рівень фондовіддачі таких чинників, як: продуктивність устаткування; коефіцієнт змінності вартості одиниці устаткування; питома ваги машин і устаткування в загальній вартості фондів.
Щоб розрахувати вплив даних чинників, формулу фондовіддачі подають у такому вигляді:
де П - обсяг виробництва товарної продукції, грн. Пбм - обсяг продукції без урахування матеріальних витрат, грн.; Омс - кількість машино-змін роботи устаткування, од.; Ооб - кількість встановленого устаткування, од.; Фоб - вартість машин і устаткування, грн.; Ф - середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.
Слід зауважити, що фондовіддача, коефіцієнт матеріальних витрат, продуктивність устаткування, коефіцієнт змінності роботи устаткування, питома ваги машин і устаткування в загальній вартості фондів перебувають у прямій залежності, а залежність фондовіддачі від вартості одиниці устаткування є оберненою, тому формула фондовіддачі має вигляд:
де Км - коефіцієнт матеріальних витрат (співвідношення вартості продукції до її вартості без матеріальних витрат); Прус - продуктивність устаткування, грн./од.; Кзм - коефіцієнт змінності роботи устаткування; Сус - вартість одиниці устаткування, грн.; Уд - питома ваги машин і устаткування в загальній вартості фондів.
Безпосереднього пропорційного функціонального зв'язку між цими показниками немає, що не дає змоги використовувати в аналізі традиційні методи дослідження, наприклад елімінування, хоч немає й сумніву щодо існування певної тенденції зростання фондовіддачі залежно від збільшення значення коефіцієнта змінності. І справді, що триваліший година працюватиме обладнання, те більшим має бути й обсяг продукції в розрахунку на одну гривню вартості основних промислово-виробничих фондів, тобто показник фондовіддачі, а ще точніше - фондовіддачі активної частини цього виду виробничих ресурсів. Вихідними даними для необхідних розрахунків є низка спостережень фактичних значень цих показників. Що більше буде таких спостережень, те вірогіднішим буде значення коефіцієнта кореляції, а також постійних коефіцієнтів регресії.
Розділ 2. Економічна оцінка рівня фондовіддачі основних виробничих фондів
2.1 Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження
Основними методами опрацювання результатів статистичного спостереження є:
економічне групування;
середні і відносні величини;
графічні прийоми;
кореляційний аналіз;
індексний метод;
безповторна вибірка;
дисперсійний аналіз.
Вибрана чисельність одиниць піддається економічному обгрунтуванню, яке передбачає розчленування сукупності одиниць на групи за суттєвими ознаками з метою вивчення структури і структурних зрушень, закономірностей розвитку явищ.
Відносними величинами називаються статистичні величини, що характеризують зміни явища у часі. Представляють собою відношення значення показника за даний період до його значення , що відноситься до одного з минулих періодів.
Середня величина – абстрактна, узагальнююча величина, що характеризує рівень варіаційної ознаки у якісно-однорідній сукупності. Вона завжди узагальнює кількісну варіацію ознаки. Є основою для розрахунку граничних помилок вибіркового спостереження і базою для кореляційного аналізу.
Кореляційний аналіз – метод, за допомогою якого можна отримати кількісні вираження взаємозв′язку між соціально-економічними явищами. Його суть полягає у побудові економічно-математичної моделі, у вигляді рівняння регресії, рівняння кореляційного зв′язку , яка приблизно виражає залежність середнього значення результативної ознаки від одного або кількох ознак факторів.
Основною метою дисперсійного аналізу є виявлення на основі величини загальної дисперсії впливу окремих чинників, які визначають варіацію ознаки.
Мені були представлені 100 підприємств. Для визначення чисельності даної випадкової вибірки була застосована безповторна статистична вибірка. Для массиву даних із 100 підприємств при заданих параметрах µ=0,10; σ = 0,5; t =2, об’єм вибірки буде порахований за формулою:
, де ∆х=μ*t , N=100.
(підприємств)
Я вибрала безповторну вибірку, яка передбачає те, що кожна обстежувана одиниця (серія) не повертається в генеральну сукупність.
Таблиця 2.1.1. Вихідні дані про об’єкт дослідження.
В таблиці 1 розраховані показники, що потрібні для характеристики наших об’єктів дослідження.
Підприємство
Річний обсяг виробництва продукції, тис.грн
Балансова вартість ОВФ, тис.грн
Залишкова вартість
Витрати виробництва, всього тис.грн
Знос
Чисельність персо-налу
Фондо-віддача
Продуктивність праці
Придатність
Ефективність виробництва
Річні амортизаційні відрахування
Оборотність
1 (58)
4800
2000
1800
4000
0,08
400
2,4
12,0
0,90
0,83
160
0,08
2 (61)
5200
2500
1800
4400
0,09
390
2,1
13,3
0,72
0,85
225
0,09
3 (07)
4800
2200
2100
4000
0,08
400
2,2
12,0
0,95
0,83
176
0,08
4 (69)
4000
2000
1600
3500
0,09
410
2,0
9,8
0,80
0,88
180
0,09
5 (05)
5600
2700
2000
5000
0,09
350
2,1
16,0
0,74
0,89
243
0,09
6 (94)
4600
2300
2000
4000
0,1
420
2,0
11,0
0,87
0,87
230
0,1
7 (80)
4000
2000
1900
3500
0,08
450
2,0
8,9
0,95
0,88
160
0,08
8 (17)
3700
1900
1500
3000
0,09
460
1,9
8,0
0,79
0,81
171
0,09
9 (96)
3700
1800
1000
3000
0,08
500
2,1
7,4
0,56
0,81
144
0,08
10 (13)
4800
2000
1700
4200
0,09
380
2,4
12,6
0,85
0,88
180
0,09
11 (12)
4100
2000
1500
3600
0,1
390
2,1
10,5
0,75
0,88
200
0,1
12 (41)
4100
1800
1500
3600
0,1
390
2,3
10,5
0,83
0,88
180
0,1
13 (18)
4200
2000
1500
3500
0,08
330
2,1
12,7
0,75
0,83
160
0,08
14 (30)
3600
2700
2000
5000
0,1
450
1,3
8,0
0,74
1,39
270
0,1
15 (19)
4500
2000
1600
3800
0,09
400
2,3
11,3
0,80
0,84
180
0,09
16 (26)
3900
1900
1900
3200
0,1
450
2,1
8,7
1,00
0,82
190
0,1
17 (72)
4000
2100
1500
3600
0,08
420
1,9
9,5
0,71
0,90
168
0,08
18 (23)
4600
2000
1500
4000
0,09
380
2,3
12,1
0,75
0,87
180
0,09
19 (32)
4600
2000
1500
4000
0,09
380
2,3
12,1
0,75
0,87
180
0,09
20 (16)
4100
2000
1500
3600
0,08
420
2,1
9,8
0,75
0,88
160
0,08
Таблиця 2.1.1. Вихідні дані про об’єкт дослідження.
2.2.Характеристика об’єкта дослідження
Об’єктом дослідження виступає підприємство. На основі вихідних даних обраховуємо коефіцієнт фондовіддачі основних виробничих фондів підприємства.
Фондовіддача – це економічний показник, який характеризує використання основних виробничих фондів.
Для визначення коефіцієнту фондовіддачі необхідно знати обсяги виробництва ОВФ та балансову вартість.
Визначаємо коефіцієнт фондовіддачі по кожному підприємству у вибірці (табл.2) за формулою:
,
Де Фв – фондовіддача,
Ов – обсяг виробництва продукції,
Бв – балансова вартість ОВФ.
Табл.2.2.2. Вихідні дані, необхідні для розрахунку показника фондовіддачі
Підприємство
Річний обсяг виробництва продукції, тис.грн
Балансова вартість ОВФ, тис.грн
Фондовіддача
1 (58)
4800
2000
2,4
2 (61)
5200
2500
2,1
3 (07)
4800
2200
2,2
4 (69)
4000
2000
2,0
5 (05)
5600
2700
2,1
6 (94)
4600
2300
2,0
7 (80)
4000
2000
2,0
8 (17)
3700
1900
1,9
9 (96)
3700
1800
2,1
10 (13)
4800
2000
2,4
11 (12)
4100
2000
2,1
12 (41)
4100
1800
2,3
13 (18)
4200
2000
2,1
14 (30)
3600
2700
1,3
15 (19)
4500
2000
2,3
16 (26)
3900
1900
2,1
17 (72)
4000
2100
1,9
18 (23)
4600
2000
2,3
19 (32)
4600
2000
2,3
20 (16)
4100
2000
2,1
Кількість підприємств = 4
Визначаємо ширину інтервала:
Ширина інтервала: ==0.3
1 група : 1.3-1.6 ;
2 група : 1.6-1.8 ;
3 група : 1.8-2,1 ;
4 група : 2,1-2,4 .
Так як в одній із груп немає підприємств, то ми автоматично зменшуємо кількість з 4 до трьох.
Таким чином, ми маємо 3 групи, які мають наступні інтервали:
1 група : 1.3-1.6 ;
2 група : 1.8-2,1 ;
3 група : 2,1-2,4 .
Для того, щоб оцінити вплив фондовіддачі на обсяги виробництва продукції, потрібно додатково розрахувати витрати на 1 грн. та продуктивність праці (табл 3).
Формули для розрахунку:
Витрати на 1 грн - ;
Продуктивність праці вираховується за формулою виробітку - .
Для прикладу, розрахуємо вищезгадані показники для 1-го підприємства.
1)== 0,833грн/грн;
2)== 12 грн/ос.
Табл. 2.2.3
Підприємство
Річний обсяг виробництва продукції, тис.грн
Балансова вартість ОВФ, тис.грн
Витрати виробництва, всього тис.грн
Показник фондовіддачі для даного п-ва
Витрати на 1 грн
Чисельність персоналу
Продуктивність праці
1 (58)
4800
2000
4000
2,4
0,83
400
12,0
2 (61)
5200
2500
4400
2,1
0,85
390
13,3
3 (07)
4800
2200
4000
2,2
0,83
400
12,0
4 (69)
4000
2000
3500
2,0
0,88
410
9,8
5 (05)
5600
2700
5000
2,1
0,89
350
16,0
6 (94)
4600
2300
4000
2,0
0,87
420
11,0
7 (80)
4000
2000
3500
2,0
0,88
450
8,9
8 (17)
3700
1900
3000
1,9
0,81
460
8,0
9 (96)
3700
1800
3000
2,1
0,81
500
7,4
10 (13)
4800
2000
4200
2,4
0,88
380
12,6
11 (12)
4100
2000
3600
2,1
0,88
390
10,5
12 (41)
4100
1800
3600
2,3
0,88
390
10,5
13 (18)
4200
2000
3500
2,1
0,83
330
12,7
14 (30)
3600
2700
5000
1,3
1,39
450
8,0
15 (19)
4500
2000
3800
2,3
0,84
400
11,3
16 (26)
3900
1900
3200
2,1
0,82
450
8,7
17 (72)
4000
2100
3600
1,9
0,90
420
9,5
18 (23)
4600
2000
4000
2,3
0,87
380
12,1
19 (32)
4600
2000
4000
2,3
0,87
380
12,1
20 (16)
4100
2000
3600
2,1
0,88
420
9,8
Далі проводимо групування наших об’єктів дослідження за рівнем фондовіддачі:
Таблиця 2.2.4 Групування підприємств за рівнем фондовіддачі ОВФ
Номер групи
Кількість підприємств
Процент до підсумку, %
Інтервал групи
Річний обсяг виробництва продукції, тис.грн
Витрати на 1 грн
Продуктивність праці
тис.грн
%
1
1
5
1,3-1,6
4800
5,52
0,833
12,000
2
12
60
1,8-2,1
52800,0
60,76
10,278
132,031
3
7
35
2,1-2,4
29300
33,72
6,571
84,140
86900
Отже, найбільша кількість підприємств входить до другої групи, де коефіцієнт фондовіддачі знаходиться в межах від 1,8 до 2,1. Ця група складає 60 % від загальної кількості підприємств у вибірці. Дана група підприємств виробляє 60,76% обсягу продукції, витрати на 1 грн. у цій групі становлять в середньому 0,8565 проте продуктивність праці, враховуючи інші групи – є найменшою – 11.03
До першої групи входить одне підприємство (5% від загальної кількості). Річний обсяг виробництва продукції в даній групі є найменшим. Він складає 5.52 %, середні показники витрат на 1 грн. (найменші) та продуктивності праці дорівнюють 0,833 та 12,00 відповідно.
До третьої групи входить 7 підприємств (35% від загальної кількості). Річний обсяг виробництва продукції в даній групі складає 33.72 %. Найвищі витрати на 1 грн. – 0,939. Продуктивність праці також найвища і становить в середньому 12.02
2.3.Оцінка впливу фондовіддачі на обсяги виробництва продукції
Економічним показником, який характеризує використання основних фондів, є фондовіддача. Фондовіддача характеризує величину обсягу виробництва продукції, яка
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора