Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Страхування
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
План
Вступ
Економічна характеристика і сутність показників
з оплати праці і страхування
Облік заробітної плати:
Облік нарахування заробітної плати
Облік утримань із заробітної плати
Облік розрахунків зі страхування
Методика підготовки основних форм звітності по
розрахунках з оплати праці і страхуваня
Автоматизація обліку оплати праці
Висновок
Список використаної літератури
Додатки
Економічна характеристика і сутність показників з оплати праці і страхування
Відповідно до статті 1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.
Згідно зі статтею 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифнокваліфікаційних характеристик(довідники).
Тарифна система оплати праці – це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальність, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці. Вона використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Тарифна система є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:
тарифної ставки робітника першого розряду, що встановлюється у розмірі, не нижчому, ніж визначений генеральною (галузевою) угодою;
міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладі).
Згідно інструкції зі статистики заробітної плати витрати на оплату складаються з: фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат.
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’зки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу, виконану понад встановлених норм, за трудові успіхи і винахідництво та особдиві умови праці. Вона складається з доплат, надбавок, гарантійних та компенсаційних виплат, передбачених чинним законодавством, премій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлених зазначеними актами норм.
Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадттися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).
До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України з урахуванням пропозиції, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди.
Розмір мінімальної заробітної плати переглядається залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за угодою сторін колективних переговорів.
Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.
Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.
Організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів. Суб’єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об’єднання власників або їх представницькі органи; професійні спілки, об’єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.
На підприємстві застосовують дві форми оплати праці: погодинну і відрядну. Існують різновиди цих форм, які називають системами оплати праці: проста погодинна, погодинно-преміальна, пряма відрядна, відрядно –преміальна, відрядно-прогресивна та акордна.
Система оплати праці – це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці й мірою винагороди працівників.
Погодинна форма оплати праці – це оплата праці, які залежить від кількості відпрацованих годин і тарифної ставки (окладу) за одну годину. Вона має такі різновиди:
Погодинна проста оплата здійснюється за кількість відпрацьваних годин (днів) і встановлених тарифних ставок чи посадових окладів.
Погодинно-преміальна система оплати праці – це різновид погодинної оплати праці, при якій понад заробітної плати, належної за фактично відпрацьований час, сплачується преміальна винагорода за досягнення високих кількісних і якісних показників.
Відрядна форма оплати праці – це оплата праці, яка залежить від виготовленого обсягу продукції (робіт чи послуг) з урахуванням складності й умов праці та відрядних розцінок за одиницю продукції (робіт чи послуг) встановленої якості. Вона має такі різновиди:
Пряма відрядна система оплати праці – це система при застосуванні якої заробіток нараховуєть тільки за виконану роботу (виготовлену продукцію). Вона залежить від обсягу виготовленої продукції (робіт чи послуг) та розцінок.
Відрядно – преміальна система – це різновид відрядної форми оплати праці при якій понад заробітної плати, належної за виконану роботу,виплачується премія. Вона залежить від суми заробітку за відрядними розцінками й обсягу виготовленої продукції та встановленого розміру премій.
Непряма відрядна використовується для оплати праці допоміжних працівників у процентах від заробітку основних, яких вони обслуговують, що стимулює продуктивність праці допоміжного персоналу.
Відрядно – прогресивна система оплати праці – це різновид відрядної форми оплати праці, при якій робота, виконана в межах встановлених норм, оплачується за звичайними відрядними розцінками, а частина роботи, виконаної понад норм, за прогресивно-зростаючим розцінками і в залежності від проценту перевиконання норм. Грунтується на тому, що зі збільшенням обсягу виготовленої продукції зростає розцінка.
Акордна система оплати праці – це різновид відрядної системи при якій норма і розцінка для виконавця або групи виконавців встановлюється не за кожною окремою операцією, а на весь комплекс робіт. Акордна форма передбачає нарахування заробітної плати за наперед визначену роботу, виконану в обумовлений час. За скорочення робочого часу і виконання якісної роботи може бути додатково нарахована премія.
Цей заробіток розподіляється між членами бригади пропорційно до відпрацьованого ними часу і кваліфікаційного розряду.
Порядок нарахування основної заробітної плати
Проста-погодинна заробітна плата визначається множенням відпрацьованих годин чи днів на годинну тарифну ставку.
ЗП = ГТС * К-сть ВГ (Д)
Для працівників, що мають тверді посадові оклади сума заробітної плати розраховується за формулою:
ОКЛАД
ЗП = --------------------- * ФВД
НОРМУ ДНІ
Денна тарифна ставка в одному випадку визначається з точністю [0.001] арифметичні дії виконуються по черзі.
Погодинна-преміальна оплата здійснюється аналогічно погодинно-простої, але при цьому працівнику виплачується премія у встановленому проценту по встановленому договору, яка нараховується з суми фактично нарахованої заробітної плати.
Пряма відрядна оплата праці залежить від обсягу виготовленої продукції та розцінок.
ЗП = РОЗ. * КВП
Відрядно-преміальна оплати праці залежить від суми заробітку за відрядними розцінками та встановленого розміру премій:
(РОЗ. * КВП)*%
ЗП = РОЗ. * КВП + ------------------------------
100
Непряма-відрядна (опосередковано відрядна) використовується для оплата праці допоміжних працівників у відсотках до заробітку основних, яких вони обслуговують.
Відрядно-прогресивна форма оплати праці грунтується на тому що зі збільшенням обсягу виготовленої продукції збільшується розцінка.
Акордна форма передбачає нарахування заробітної плати за наперед визначену роботу в обумовлений час.
Колективно – відрядна (бригадна) форма застосовується у промисловості при випуску продукції на кінцевій операції і розподілі загальної суми заробітку між членами бригади пропорційно до їх тарифного заробітку. Нарахування здійснюється за такими етапами:
тарифний заробіток – годинна тарифна ставка на кількість відпрацьованих годин;
відрядний заробіток всіх членів бригади – розцінка * кількість виготовленої продукції;
сума відрядного заробітку
коефіціент розподілу = ---------------------------------- ;
сума заробітку по тарифу
d. коефіцієнт розподілу * тарифний заробіток кожного
робітника.
Порядок нарахування додаткової заробітної плати
за поєднання професій чи суміщення посад – передбачається згідно КЗпП “Про працю в Україні” ст. 105, яка свідчить, що працівники які сувміщають на підприємстві разом з основною роботою додаткову отримують доплату на умовах, що передбачає колективний договір. Розмір доплат не може становити менше 30% оклада особи яку заміщає.
робота в понад нормований час може проводиться лише з дозволу профспілкового комітету за два дні підряд дозволяється відпрацювати не більше 4 годин, а за рік не більше 120 годин. Роботав понад нормований час оплачується:
для робітників погодинників – за перші 2 години на 50% більше годинних тарифних ставок, а в наступні години - в подвійному розмірі годинних тарифних ставок;
для робітників відрядників – доплата здійснюється за всі понаднормовані години в розмірі 100% годинної тарифної ставки робітника погодинника відповідного розряду.
робота у святкові та неробочі дні – оплачується на тих підприємствах на яких технологічний процес є безперервним (хімічна, металургійна промисловісті,). Оплата здійснюється:
робітникам-погодинникам у розмірі подвійної погодинної чи денної ставки;
робітникам-підрядникам за подвійними відрядними розцінками;
працівникам із місячним окладом у розмірі одинарної погодинної чи денної ставки понад оклад за умови, що робота у святковий день здійснювалась в межах місячної норми годин та в межах подвійної погодинної чи денної ставки понад оклад за умови, що робота здійснювалась понад місячну норму годин.
4.невиконання робіт передбачених нарядом не звини працівника оплачується в частині виконаної роботи за існуючими нормами і розцінками. При невиконанні норм виробітку оплата проводиться за фактично виконану роботу, але місячний заробіток при цьому не може бути нижчим від 2/3 тарифної ставки встановленого розряду.
5. оплата браку виявленого при виконанні робіт не з вини працівника здійснюється за заниженими розцінками, якщо ступінь браку не менше 50%.
оплата часу простою допущеного не з вини працівника передбачається в розмірі не нижчому 2/3 тарифної ставки або окладу * на тривалість простою.
оплата часу освоєння нової продукції чи виробництва здійснюється за середнім заробітком робітника розрахунок якого здійснюється за раніше нарахованої заробітної плати.
робота в нічний час (з 22 до 6 ранку) оплачується в розмірі не менше 20% тарифної ставки за кожну годину.
доплата до заробітної плати за класність, керівництво бригадою визначається у відсотках, які встановлюються колективним договором.
оплата праці працівників молодші 18 років передбачає скорочення тривалості робочої зміни на 2 години та доплату за цей час в розмірі середньої заробітної плати.
Відпустки
Право на відпустки гарантує громадянам України Конституція, Закон України “Про відпустки” та КЗпП.
Таблиця 1.1
Види відпусток
Види відпусток
Характеристика
Щорічна основна
Тривалість не менше 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, але не більше 56 календарних днів, для працівників підземних гірських робіт 69 календарних днів. Право на відпустку виникає по закінченню 6 місяців безперервної роботи. Працівникам віком до 18 років, інвалідам відпустка надається у зручний для них час не менше 24 календарних днів. Роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника за 2 тижні до відпустки про дату її початку і за 3 дні до цієї виплатити відпускні. Відкликати з відпуски можна тільки за згодою працівника або з надзвичайних ситуацій.
Заборонено ненадавати щорічні відпуски повної тривалості:
протягом двох років підряд;
протягом робочого року особам до 18 років та особам, які мають право на додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці.
Сумісникам відпустку надають одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
Працівник свою щорічну відпустку може розділити на частини при цьому основна частина має бути не менша 14 календарних дні.
Додаткові щорічні відпустки
Надаються працівникам зайнятим на роботах пов’язаних зі шкідливими та важкими умовами праці та працівникам з ненормованим робочим днем (до 7 календарних днів).
Працюючим жінкам (за їх бажанням), які мають двох і більше дітей віком до 15 років – 7 календарних днів.
Особам віднесеним до І і ІІ катогорії громадян, що постраждали в наслідок ЧАЕС (до 14 календарних днів).
Одному з батьків дитини інваліда (до 5 календарних днів).
Відпустка у зв’язку з навчанням
Підставою для надання відпустки служить заява, довідка виклику навчального закладу, наказ керівника.
Тривалість відпустки:
в основній школі (за 9 класів) – 10 календарних днів на деожавні іспити;
у старшій школі (10-12 класів) – 23 календарних днів;
вищі учбові навчальні заклади І-ІV рівня акредитиву:
а) студентам заочникам 1, 2 курсу – 30 календарних днів;
б) на наступних курсах – 40 календарних днів;
в) здача державних іспитів – 30 календарних днів.
Творчі відпустки
Надаються працівнику, який успішно поєднує основну діяльність з науковою роботою для закінчення десертації, для досягнення вищого ступеня – один раз на рік.
Соціальні відпустки:
А) у зв’язку із вагітністю та пологами
Тривалість:
до пологів – 70 календарних днів;
після пологів – 56 календарних днів;
при народжуванні двох і більше дітей або при ускладнених пологах – 140 календарних днів.
За заявою жінки у зручний для неї час до цієї відпустки повинна бути приєднана щорічна відпустка.
Б) по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
Після закінчення відпустки по вагітності та пологами жінка може скористатися провом на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Така відпустка може надаватися батькові дитини або іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною. Джерелом виплати коштів є кошти фонду непрацездатності.
Неуплачувані відпустки
Беруться за власним бажанням працівника безоплатно.
Розрахунок та оформлення відпустки
Стаття 79 КЗпП та стаття 10 Закону України “Про відпустки” говорять про те, що на кожному підприємстві має бути розроблений графік відпусток узгоджений з працівником та профспілковим комітетом та затвердженим керівником установи.
Не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком строку власник зобов’язаний письмово повідомити працівників про дату початку відпустки.
Підставою для надання щорічної або іншої відпустки служить наказ керівника, що складається у двох примірниках. Згідно наказу відділ кадрів робить відповідний запис в особовій картці працівника, в табелі обліку робочого часу проставляє відповідні позначки згідно з якими бухгалтерія робить розрахунок відпускних.
Порядок обчислення середньої заробітної плати для розрахунку відпускних встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. Відповідно до цього розрахунок здійснюють із заробітної плати за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки (або виходячи з виплат за фактичний час роботи).
До розрахунку середньої заробітної плати для оплати відпускних включають:
основну заробітну плату;
доплати і надбавки;
виробничі премії за економію палива, теплоенергію, електроенергію;
винагороду за підсумками роботи за рік та за вислогу років;
виплати за час протягом якого працівнику зберігався середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, за виконання державних і громадських обов’язків, допомоги з тимчасової непрацездатності(крім вагітності та пологів) ).
Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається у середній заробіток шляхом додавання до заробітної плати кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди нарахованої в поточному році за попередній календарний період.
ЗП за останні 12к.м. (або за факт. відпрац. час)
Серед. Заробіток=----------------------------------------------------------------
Календ. Дні року – неробочі дні та святкові
Відпускні = серед. Заробіток * к-сть календ. Днів відпустки
Якщо відпустка припадає на два поточні місяці то сума відпускних розраховується окремо за кожний місяць.
У разі звільнення працівника або якщо працівник відпрацював не повний рік необхідно розрахувати тривалість відпустки в календарних днях пропоційно до відпрацьованого часу.
Тривалість календ. Розмір тривалості відпустки к-сть відпрац.
днів відпустки = -------------------------------------------- * повних к.д. в
к-сть днів року році
Порядок нарахування допомоги з тимчасової втрати працездатності
Підставою для призначення допомоги є листок непрацездатності, виданий у встановленому порядку за місцем проживанням або роботи хворого.
Допомогу з тимчасової втрати працездатності одержують застраховані особи (працівники підприємства, особи, які працюють за наймом у фізичних осіб ) незалежно від того на якій системі оподаткування – загальній чи спрощеній – знаходиться роботодавець. Таке право є у осіб (фізичних), які добровільно сплачують внески до Фонду непрацездатності.
Щоб одержати допомогу, працівник надає листок непрацездатності до комісії соціального страхування, що приймає рішення про надання матеріального забезпечення із соціального страхування, у тому числі і з виплати допомоги з тимчасової непрацездатності.
У листку непрацездатності на підприємстві роблять такі записи:
А) у табелі обліку робочого часу проставляють дні непрацездатності;
Б) відділ кадрів зазначає страховий стаж;
В) комісія із соціального страхування зазначає розмір належної допомоги у відсотках.
Відсоток оплати листки непрацездатності визначають згідно зі статею 37 Закону України “Про страхування від непрацездатності” де встановлено, що допомогу виплачують у таких розмірах:
60% середньої заробітної плати – страховий стаж до 5 років;
80% середньої заробітної плати – страховий стаж від 5 до 8 років;
100% середньої заробітної плати – страховий стаж понад 8 років:
а також особам, віднесеним до 1-4 категорії осіб, які постраждали від ЧАЕС;
одному з батьків, по догляду за дитиною віком до 14 років, яка постраждала від ЧАЕС;
витеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни”.
Страховий стаж – це період, протягом якого особа підлягає страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та сплачує або за неї сплачують страхові внески до Фонду. Сюди також зараховують час:
хвороби; - перебування у відпустці у зв‘язку з вагітністю та пологами;
у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-го віку;
одержання виплат за окремими видами соціального страхування.
Після усіх дій бухгалтер підприємства розраховує суму допомоги на підставі Порядку № 1266 від 26.09.2001 КМУ.
Застрахованим особам – найманим працівникам допомогу з тимчасової втрати працездатності виплачують тільки за основним місцем роботи, а добровільно застрахованим – у Фонді соціального страхування.
Перші 5 днів хвороби оплачує власник за рахунок коштів підприємства за робочі дні, які припадають на дні непрацездатності.
Починаючи з шостого дня внаслідок захворювання або травми оплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності.
За рахунок коштів фонду з першого дня оплачують період непрацездатності у випадках:
А) при догляді за хворою дитиною – не більше 14 календарних днів (амбулаторно) і на весь період – у стаціонарі;
Б) при догляді за хворим членом сім’ї – не більше трьох календарних днів, а в окремих випадках 7 календарних днів;
В) при захворюванні матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років, або дитиною – інвалідом віком до 16 років – без обмеження строків виплат;
Г) у зв’язку з карантином, який накладено санітарно-епідеміологічною службою.
Періодом, за який проводять розрахунок є останні шість календарних місяців (з 1-го по 1-ше), що передують місяцю хвороби, в якому настав страховий випадок (або за фактично відпрацьовані календарні місяці).
Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, із яких сплачують страхові внески до фонду соціального страхування.
До середньої заробітної плати (доходу) включається заробітна плата в межах максимальної величини заробітної плати (2100 грн.) з якої сплачуються страхові внески.
Середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом ділення нарахованої заробітної плати (доходу) з якою сплачують страхові внески на кількох відпрацьованих робочих днів за розрахунковий період.
Дохід (з/п) за 6 попер. місяців
Сдс = -------------------------------------------------------
Кільк. робочих днів за 6 попер. м-в
Допомоги С.д.с. * кільк. днів хвороби * % страхов. стажу
Причому розрахунок допомоги здійснюється спочатку за 5 (перших) днів хвороби, а потім за останні дні.
Частину допомоги з тимчасової непрацездатності за її перші 5 днів у випадку захворювання або травми не пов’язаної з нещасним випадком підприємство відносить на валові витрати.
Нараховано допомогу з тимчасової втрати Дт Кт
працездатності
1) за перші 5 днів 23, 91, 92, 93 661
2) за рахунок фонду 652 661
Страхування
У кожній державі існує система соціального страхування.
Соціальне страхування – система економічних відносин, завдяки яким формуються і використовуються грошові фонди, призначені для матеріального забезпечення тимчасово чи загалом непрацездатних. Сучасна система соціального страхування України налічує кілька загальнодержавних позабюджетних фондів (рис. 1)
Система соціального страхування
Пенсійний фонд
Фонд соціального страхування
від тимчасової втрати
працездатності
Фонд соціальногострахування Фонд соціального страхування
від нещасних випадків на
виробництві та профілактичних
захворювань
Фонд соціального страхування
на випадок безробіття
Платники внесків у фонди Юридичні особи – суб’єкти
соціального страхування підприємницької діяльності, що
використовують найману працю
Фізичні особи (як утримання із
заробітної плати)
Рис.1 Структура системи загальнообов’язкового соціального страхування.
Слід зазначити, що загального податкового законодавства для всіх фондів немає. Розрахунки за страхуванням у розрізі кожного з них регламентується окремими законами та інструкціями.
Так відповідно до Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” № 400/97 – ВР від 26.06.1997 р. Визначено порядок нарахування та сплати внесків на пенсійне страхування.
Розрахунки з іншими фондами соціального страхування – “від тимчасової втрати працездатності” та “на випадок безробіття” регламентується Законом України “Про соціальне страхування” в останній його реалізації: Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування”” від 07.03.2002 р. за № 3084-111.
Базою нарахування внесків до фондів соціального страхування є фонд нарахування заробітної пдати та заробітної плати самих громадян.
На основі вищезгаданих нормативних документів ставки відсотків за внесками на соціальне страхування є такі, як це показано на рис.2.
Фонди База та відсоток внесків
Пенсійний фонд 32% на фонд заробітної плати
1%,2% - утримання із заробітної
плати громадян
Фонд соціального страхування 2.9% на фонд заробітної плати
Від тимчасової втрати працездатності 1% від суми нарахованої заробітної
плати кожного працюючого
Фонд соціального страхування 1,9% від суми фактичних витрат на
на випадок безробіття оплату праці найманого персоналу
0.5% від фактично нарахованої
суми заробітної плати
Фонд соціального страхування Від 0.2% до 13.8% - залежить від
від нещасних випадків класу професійного ризику виробництва
Рис. 2 База та розміри внесків у фонди соціального страхування.
З 1 січня 2005 року почали діяти деякі норми Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03 р. № 1058-IV. У зв’язку з цим розширилася база обкладання пенсійними внесками.
У таблиці 1.2 наведені ставки платників податків, які необхідно сплатити до фондів загальнообов’язкового державного пенсійного і соціального страхування.
2.Облік заробітної плати
2.1 Облік нарахування заробітної плати
Документальне оформлення оплати праці
Наказом Міністерства статистики України № 253 від 09.10.1995р. затверджено наступні типові форми з обліку особового складу працівників підприємства:
П-1 “Наказ (розпорядження) про прийом на роботу”;
П-2 “Особова картка”;
П-3 “Алфавітна картка”;
П-4 “Особова картка спеціаліста з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проактно-конструкторські і технологічні роботи ”;
П-5 “Наказ (розпорядження) про проведення на іншу роботу ”;
П-6 “Наказ (розпорядження) про надання відпустки”;
П-7 “Список №_______ про надання відпустки“;
П-8 “Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)”.
Для обліку прийнятих на роботу працівників застосовується “Наказ (розпорядження) про прийом на роботу” (форма № П-1), який заповнюється у відділі кадрів.
Завізований начальником відділу кадрів або особою, відповідальною за прийняття на роботу, проект наказу (розпорядження) в необхідних випадках є направленням на переговори і пропуском в цех (відділ) для ознайомлення з умовами роботи.
Керівник структурного підрозділу – начальник (майстер) цеху (відділу) робить висновок про можливість зарахування: на зворотній стороні проекту наказу (розпорядження) вказується, ким може бути прийнятий на роботу той, хто наймається, по якому розряду, чи з яким окладом і тривалість строку випробування.
Згода працівника з умовами праці, результати переговорів, в разі необхідності медичного огляду, відмітки про проходження інструктажу з техніки безпеки, протипожежному мінімуму та інші відмітки проставляються на зворотній стороні форми.
Проект наказу (розпорядження) про прийом на роботу працівника, якому встановлюють оклад, візується у відповідній службі підприємства (організації) для пітвердження вакантної посади і окладу, що встановлюється за штатним розписом.
Підписаний керівником підприємства (організації) наказ (розпорядження) оголошується працівнику під розписку.
На підставі підписаного наказу (розпорядження) про прийом на роботу відділ кадрів заповнює документ первинного обліку форма № П-2 “Особова картка”, робить відповідні записи у трудовій книжці; бухгалтерія відкриває особовий рахунок чи аналогічний йому документ.
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п’ять днів.
Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п’яти днів після прицняття на роботу.
На великих підприємствах з метою полегшення роботи з картотекою, де це доцільно, на кожного працівника відкривається додатково “Алфавітна картка” (форма № П-3). Картотека алфавітних карток ведеться по підприємству в цілому і картки в ній розкладаються в алфавітному порядку.
При оформленні переведення працівника із одного цеху (відділу, дільниці) в інший застосовується “Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу” (форма № П-5). Заповнюється працівником відділу кадрів у двох примірниках. Один примірник зберігається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії.
Наказ (розпорядження) візує начальник цеху (відділу, дільниці) попереднього і нового місця роботи та підписує керівник підприємства (організації).
На підставі наказу (розпорядження) про переведення на іншу роботу відділ кадрів робить відмітки в особовій картці ф. № П-2, трудовій книжці та інших документах.
На зворотній стороні форми робляться відмітки про нездані майново-матеріальні та інші цінності, що рахуються за працівником на попередньому місці роботи.
Для оформлення щорічної та інших видів відпустки, що надається працівникам у відповідності з чинним законодавчими актами і положеннями, колективними договорами, контрактами та графіками відпусток застосовується “Наказ (розпорядження) про надання відпустки” (форма № П-6), який заповнюється у двох примірниках. Один залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії. Наказ підписується начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства (організації).
На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці ф. № П-2 працівника, а бухгалтерія робить розрахунок заробітної плати, що належить за відпустку. При наданні відпустки без оплати поруч із зазначенням кількості днів відпустки зазначається “без оплати”.
Відпустки для групи працівників доцільно оформлювати за допомогою форми “Список про надання відпустки” (форма № П-7).
Відмітки про здачу інструменту, спецодягу та іншого господарського інвентаря на період відпустки працівника в списку про надання відпустки не робляться.
Відділ кадрів на основі списку про надання відпустки відмічає в особовій картці працівника дані про відпустку, а розрахунковий відділ бухгалтерії робить розрахунок заробітної плати, що належить за відпустку.
При звільненні працівників, за винятком тих, які звільняються вищестоящим органом, оформляється працівником відділу кадрів у двох примірниках на всіх працівників “Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)” (форма № П-8). Один екземпляр залишається у відділі кадрів, а другий передається в бухгалтерію. Наказ підписується начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства (організації).
У розділі “Довідка про нездані майново-матеріальні та інші цінності” робляться відмітки про нездані цінності, що рахуються за працівником.
На підставі наказу (розпорядження)про припинення трудового договору бухгалтерія робить розрахунок із працівником.
На виконання заходів по реалізації Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики Міністерства статистики України № 253 від 09.10.1995 р. Затверджено і введено в дію з 01.01.1996 р. Наступні типові форми первинного обліку використання робочого часу:
П-12 “Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати”;
П-13 “Табель обліку використання робочого часу”;
П-14 “Табель обліку використання робочого часу”;
П-15 “Список осіб, які працювали в надурочний час”;
П-16 “Листок обліку простоїв”.
Для обліку використання робочого часу всіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням працюючими встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці використовують “Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати” (форма № П-12), який складається в одному примірнику уповноваженою на те особою та після відповідного оформлення передається в бухгалтерію.
Відмітки у табелі про причини неявок на роботу, чи про фактично відпрацьований час, про роботу в надурочний час чи інші відхилення від нормальних умов роботи повинні бути зроблені тільки на підставі документів, оформлених належним чином (листок непрацездатності і т. п.).
Форма № П-13 “Табель обліку використання робочого часу” застосовується в умовах автоматизованої системи управління підприємством. Бланк табеля форми № П-13 з зазделегідь заповненими окремими реквізитами може бути створений за допомогою засобів обчислювальної техніки. До таких реквізитів відносяться: цех (відділ), бригада, прізвище, ім’я, по батькові, професія (посада), табельний номер і т.д., що є у довідниках умовно-постійної інформації. В цьому випадку форма табеля змінюється відповідно до прийнятої технології обробки даних.
Разом з тим така форма повинна забезпечувати можливість відображати у ній облік використання робочого часу.
Типова форма № П-13, пристосована до різних умов організації виробництва, може бути доповнена необхідними даними, наприклад, для вугільної, гірничорудної та інших галузей промисловості, з метою контролю за знаходженням робітників на роботі під землею, доцільно включити показники часу спуску в шахту та підйому з неї.
Для обліку використання робочого часу працівників з твердим місячним окладом чи ставкою використовують типову форму № П-14 “Табель обліку використання робочого часу” (див. додаток 2.1 ).
Для забезпечення обліку використання робочого часу у вказаних документах застосовуються умовні позначення, приклади яких вміщуються в табелях, зокрема: ВШ – вихідні (дні щотижневого відпочинку), святкові та неробочі; Х – тимчасова непрацездатність та відпустки по догляду за хворими по карантину, оформлені листками непрацездатності; К – відрядження службові; В – відпустка (основна щорічна); ПЦ – цілозмінні простої не з вини працюючого; ПР – прогули та інші неявки з поважних причин і т.ін.
Табель ведеться на протязі місяця керівником або обліковцем конкретного підрозділу, а в кінці місяця керівником або обліковцем конкретного підрозділу, а в кінці місяця із підписами вказаних осіб передається до бухгалтерії.
Для працівників з погодинною оплатою праці дані табеля є основою для нарахування їм заробітної плати. Поряд з тим, для працівників як із погодинною, так і відрядної оплатою праці дані табеля є основою для здійснення аналізу використання робочого часу працівників підприємства.
Для обліку часу, який відпрацьовано надурочно, та оплати роботи в надурочний час використовується “Список осіб, які працювали в надурочний час” (форма № П-15), який заповнюється майстром або іншими посадовими особами, які відповідальні за облік робочого часу, та передається в бухгалтерію.
Облік часу простоїв здійснюється на підставі “Листка обліку простоїв” (форма № П-16). Аркуш обліку простоїв з відміткою про час простоїв використовується для запису в табелі.
Для обліку обсягів виконаних робіт, затрат робочого часу і нарахованої заробітної плати членам бригади, оплата праці яких здійснюється за відрядною формою оплати праці, у первинних виробничих підрозділах використовують “Наряд на відрядну роботу (для бригади)”. Наряд виписується строком до одного місяця в одному екземплярі. В ньому на протязі місяця поряд із обсягами виконаних бригадою робіт, на зворотній стороні щоденно відмічається також кількість відпрацьованого часу кожним працівником бригади (див. додаток 2.2).
По факту виконання завдання або закінчення календарного місяця визначається загальна сума заробітку, яка належить бригаді за виконані роботи. Заробіток кожного працівника визначається, виходячи із його кваліфікаційного розряду та кількості відпрацьованого ним часу.
Для обліку обсягів виконаних робіт, затрат робочого часу і нарахованої заробітної плати працівників – відрядників використовується також “Наряд на відрядну роботу (індивідуальний)”, який відкривається на кожного працівника у розрахунку на календарний місяць.
Для нарахування заробітної плати водіям вантажних автомобілів використовується “
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора