Міністерство освіти та науки України
Київський національний економічний університет
З.П. Бараник
Статистика праці
Навчальний посібник
Допущено Міністерством освіти та науки України
Київ – 2002
Зміст
Стор.
Вступ 4
Розділ 1. Предмет, метод і завдання статистики праці. 5
1.1. Предмет статистики праці. 5
1.2. Методи статистики праці. 6
1.3. Завдання статистики праці. 7
Основні джерела статистики праці. 8
Основні форми державної статистичної звітності з праці. 10
Розділ 2. Основні положення формування агрегованої системи показників статистики праці. 12
2.1. Роль міжнародної організації праці. 12
2.2. Проблеми інтеграції національної економіки в світову. 17
2.3. Рекомендовані системи показників статистики праці. 19
2.4. Вимоги, які ставляться до показників статистики праці. 19
Розділ 3. Статистика трудових ресурсів. 23
3.1. Поняття та склад трудових ресурсів. 23
Задачі статистики трудових ресурсів. 27
Основні показники статистики трудових ресурсів. 28
3.4. Методика розрахунку коефіцієнтів інтенсивності зайнятості та безробіття.34
Розділ 4. Статистика чисельності, складу та руху робочої сили. 41
4.1. Статистика чисельності робочої сили. 41
4.2. Статистика складу робочої сили. 47
4.3. Оцінка забезпеченості підприємств робочою силою. 52
4.4. Статистика вивчення руху чисельності робочої сили. Вимір сезонних коливань у її чисельності. 54
Розділ 5. Статистика робочого часу. 62
5.1. Сутність закону економії часу та задачі його статистичного вивчення. 62
5.2. Поняття робочого часу, його облік та структура. 64
5.3. Показники використання робочого часу. 67
5.4. Методика побудови й аналізу балансу робочого часу. 74
5.5. Показники змінності, безперервності, інтегральний показник завантаження робочих місць. 77
Джерела статистичних даних з використання робочого часу. 79
Статистичні методи виявлення резервів поліпшення використання робочої сили. 80
Методичні рекомендації з організації та проведення моментно- вибіркових спостережень використання робочого часу на підприємствах. 85
Розділ 6. Статистика робочого місця. 98
6.1. Методологічні підходи до визначення поняття “робоче місце”. 98
6.2. Оцінка ефективності функціонування робочих місць. 99
6.3. Система показників статистичного аналізу використання робочого місця у вартісному вираженні та методика їх розрахунку. 103
Розділ 7. Статистика продуктивності праці. 108
7.1. Вимірювання рівня продуктивності праці. 108
7.2. Аналіз динаміки продуктивності праці. 109
7.3. Статистичні методи вивчення чинників, які впливають на рівень продуктивності праці. 121
Розділ 8. Статистика оплати праці. 125
8.1. Суть оплати праці та завдання статистики. 125
8.2. Заробітна плата, її види. 126
Фонд оплати праці. 127
Середня заробітна плата працівників та аналіз її динаміки. 130
Концептуальні положення щодо визначення реальної заробітної плати. 135
Методика розрахунку індексів реальної заробітної плати. 137
8.7. Склад витрат на робочу силу. 145
Оцінка економічної ефективності використання ресурсів робочої сили. 147
Розділ 9. Система показників статистики праці в сільському господарстві. 151
Основні групування показників статистики праці. 151
Показники статистики праці та їх інформаційні джерела. 153
Питання, тести, задачі. 160
Післямова. 182
Визначення найважливіших термінів. 183
Список рекомендованої літератури. 188
Роз’яснення щодо складання статистичної звітності за формами №1-ПВ термінова-місячна, №1-ПВ термінова квартальна “Звіт з праці”. 190
Додатки. 201
ВСТУП
Мета цього навчального посібника дати можливість студентам вивчити основні положення "Статистики праці", оволодіти системою теоретичних знань і практичних навичок успішного застосування статистичної методології та методики досліджень кількісної сторони масових процесів та явищ, які відбуваються у сфері праці, з метою виявлення тут якісних особливостей, взаємозв’язків та закономірностей.
Процес праці, як цілеспрямована діяльність людей , являє собою необхідні умови існування і розвитку людського суспільства, а люди, які здійснюють виробництво матеріальних благ, представляють основну і головну продуктивну силу суспільства.
Статистика праці — суспільна наука, яка вивчає склад і структуру трудових ресурсів, ступінь їх використання в процесі суспільного виробництва , ступінь використання робочої сили і робочого часу в процесі виробництва в нових економічних умовах. Велика увага приділяється вивченню робочого місця. Розглядаються методологічні питання до визначення поняття “робоче місце”, пропонується статистична оцінка ефективності функціонування робочих місць у часі, представлена система статистичних показників аналізу робочого місця у вартісному вираженні та методика їх розрахунку. У посібнику особлива увага приділяється вивченню продуктивності праці як в натуральному, так і в вартісному виразі, розглядаються статистичні методи вивчення чинників, які впливають на рівень продуктивності праці. Розглядаються питання заробітної плати та витрат на робочу силу. Представлені концептуальні положення щодо визначення реальної заробітної плати. В посібнику розглядаються основні положення формування агрегованої системи показників статистики праці, основні статистичні показники, що використовуються для забезпечення інформаційного моніторингу процесів ринку праці України.
Системи показників статистики праці розглядаються у відповідності з Міжнародними нормами та стандартами Міжнародної організації праці і ООН. Такий підхід дозволить, з одного боку більш повно охарактеризувати ситуацію, що склалася в економіці України (з боку основних даних про статистику праці) у перехідному періоді, а з іншого боку, надасть можливість проведення порівняльного аналізу нашої країни з іншими державами. Знайомство з рекомендованим навчальним посібником надасть можливість майбутнім фахівцям самостійно вивчити "Статистику праці", допоможе їм оцінити окремі ситуації у сфері праці, вирішувати комплексні економічні проблеми як на макрорівні, так і на рівні підприємства.
З метою найкращого засвоєння матеріалів по статистиці праці посібник містить теоретичні питання, тести і практичні завдання по всім розділам. Крім того, він містить роз’яснення щодо складання статистичної звітності з статистики праці, а також роз’язання щодо складання статистичних показників. У посібнику представлений список рекомендованої літератури і додатки.
РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД І ЗАВДАННЯ СТАТИСТИКИ ПРАЦІ.
Предмет статистики праці.
Методи статистики праці.
Завдання статистики праці.
Основні джерела статистики праці.
Основні форми державної статистичної звітності з праці.
Предмет статистики праці.
Статистика праці - суспільна наука , котра вивчає кількісну сторону масових явищ та процесів, які відбуваються в межах праці з метою виявлення якісних особливостей , взаємозв’язків та закономірностей.
Процес пращ , як цілеспрямована діяльність людей , являється необхідною умовою існування та розвитку суспільства, а люди, які здійснюють виробництво матеріальних благ , складають основну і головну продуктивну силу суспільства.
Статистика праці вивчає чисельність , склад , розподіл і відтворення трудових ресурсів, ступінь їх використання в процесі суспільного виробництва , виявляє резерви робочої сили , що не використовується в суспільному виробництві.
Статистика праці визначає ступінь залучення трудових ресурсів в суспільне виробництво і вивчає чисельність та склад зайнятих в економіці, ступінь використання робочої сили та робочого часу в процесі виробництва.
Продуктивність праці також є предметом постійного вивчення статистики праці. Статистика праці вивчає рівень та динаміку продуктивності праці, фактори , що викликають зміни продуктивності праці , вплив зростання продуктивності праці на зміну обсягу виробленої продукції , на показники собівартості продукції.
Велику увагу приділяє статистика праці вивченню оплати праці. При цьому розглядаються фонди оплати праці, рівень і динаміка цих показників, шляхи їх найбільш вірного використання.
Вивчення динаміки середньої заробітної плати провидиться паралельно з вивченням динаміки продуктивності праці.
Усі перераховані показники розглядаються в зв'язку з показниками фінансової діяльності підприємств та галузей економіки.
Статистика праці вивчає рівень життя населення, який є найбільш важливою умовою розширеного відтворення трудових ресурсів.
Вивчення проблем статистики праці ведеться в міжнародному масштабі, в масштабі всієї економіки, областей, економічних районів і т.д., а також по окремим галузям економіки, окремим підприємствам, установам, організаціям, по окремим цехам й ланкам виробництва.
Оскільки предмет статистики праці, як суспільної науки, явища й процеси, що відбуваються в області праці, який не є галуззю економіки, а головною умовою існування людського суспільства, статистика праці не відноситься до галузевих статистик. Це самостійна наука, що має свій предмет та метод, свою систему показників, що дозволяє вести дослідження в будь-якій галузі економіки, так і в цілому по економіці.
В той же час вона органічно входить в склад будь-якої галузевої статистики (статистика праці в промисловості, статистика праці в сільському господарстві, статистика праці в будівництві та ін.) як один з найважливіших розділів.
Комплексний розгляд питань галузевих статистик, включаючи питання статистики праці даної галузі, дозволяє найбільш широко, всебічно охарактеризувати роботу кожної конкретної галузі економіки.
Об'єктом дослідження статистики праці є трудові ресурси, а одиницею спостереження - головним чином підприємства та установи сфери матеріального виробництва й невиробничої сфери будь-якої форми власності.
Методи статистики праці.
Статистика праці – наука суспільна, а тому вона базується на діалектичному й історичному матеріалізмі, основним її методом є діалектичний метод пізнання дійсності.
Однією з головних умов діалектичного методу є вимога об'єктивності розгляду суспільних явищ. В основі розвитку суспільства закладені суспільні, незалежні від волі та свідомості людини, закони. В своїй діяльності людина повинна вивчати внутрішні закономірності розвитку явищ, пізнавати ці закони й свідомо використовувати в інтересах трудящих.
В умовах розвитку ринкових відносин дія об'єктивних законів розвитку суспільних явищ попадає під контроль людей. В зв'язку з цим при розгляді кожного явища треба прагнути найбільш повного його вивчення. Непомічання цього важливого принципу діалектичного методу пізнання дійсності веде до волюнтаризму.
Діалектичний метод потребує розгляд явищ, що вивчаються в їх розвитку й взаємозв’язку, виявлення в них нових сторін та тенденцій. Діалектичний метод є найбільш важливим правилом наукового вивчення взагалі та діалектики як такої.
Щоб дійсно знати предмет, явища, необхідно вивчати всі його сторони, всі зв’язки з урахуванням їх рухомості та змінності. Вивчаючи те чи інше явище в області праці, потрібно розглядати його розвиток, зміни, з урахуванням зв'язку з іншими економічними явищами. Одна з найважливіших вимог до статистики праці в необхідності вивчати працю в залежності від конкретних умов, з урахуванням місця, часу та етапу суспільного розвитку.
Діалектичний матеріалізм вчить, що процес розвитку суспільних відносин в результаті наростання кількісних змін призведе до корінних якісних змін. Статистика праці стежить за процесом переходу кількісних змін в якісні в області праці, вимірює ці зміни, визначає їх фактори. Всі зміни в області праці статистика розглядає в процесі боротьби протилежностей, в процесі боротьби між старим та новим.
Успішна реалізація поставлених завдань в багато чому визначається ступенем використання трудових ресурсів країни. Статистика праці, використовуючи свої специфічні методи вивчення, знаходить резерви найбільш ефективного використання трудових ресурсів й таким чином вносить свій вклад в вирішення завдань прискорення соціально-економічного розвитку країни.
Базуючись на діалектичний метод пізнання статистика розробляє власні специфічні методи дослідження. До них можна віднести: метод відносних та середніх величин, індексний метод, балансовий метод. Широко використовуються в статистики праці математичні методи аналізу: кореляційний, дисперсійний тощо.
Основною формою статистичного спостереження є звітність підприємств та установ виробничої і невиробничої галузей, яку вони укладають на основі даних первинного обліку та регулярно представляють органам державної статистики.
Крім того, значну частину статистичних даних по праці збирають шляхом проведення спеціальних одноразових статистичних обстежень ( вибіркових або повних), які здійснюються періодично. Наприклад, проводяться одноразові обстеження чисельності робітників та службовців по загальному стажу роботи, облік чисельності спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою, зайнятих в економіці, облік професійного складу робітників за галузями економіки та інше.
Нарешті, статистика праці використовує дані галузевих статистик (статистика промисловості, сільського господарства, будівництва, демографічної статистики, бюджетної статистики тощо).
Завдання статистики праці.
На різних етапах розвитку ринкової економіки перед статистикою праці постають особливі конкретні питання. Як вже було відмічено, в сучасних умовах важливу роль мають задачі характеристики ефективності використання трудових ресурсів, виявлення резервів її підвищення. До числа основних завдань статистики праці можна віднести:
1. Вивчення наявності, складу, розподілу, ефективності використання трудових ресурсів та зайнятих в економіці;
2.Вивчення робочого й неробочого часу; процесу скорочення ручної та важкої, а також некваліфікованої праці; вдосконалення показників, що характеризують використання робочого часу;
3.Вивчення рівня, динаміки, факторів й резервів підвищення продуктивності праці в різних секторах економіки та в економіці в цілому. При цьому особливу увагу треба приділити вивченню темпів й факторів прискорення зростання продуктивності праці; аналіз виконання норм виробітку;
4.Вивчення оплати праці, а саме складу фонду заробітної плати, шляхів раціонального використання фонду; аналіз динаміки середньої заробітної плати, її співвідношення з темпом зростання продуктивності праці; вивчення диференціації заробітної плати;
5.Вивчення збільшення життєвого рівня населення; удосконалення системи показників, що характеризують рівень життя населення; удосконалення статистики домашніх господарств як важливого джерела інформації про рівень життя окремих соціальних груп та всього населення. Вивчення показників рівня життя повинно вестися в тісному зв’язку з показниками виробництва й продуктивності праці;
6.Розробка й удосконалення методів визначення показників, що характеризують умови та охорону праці, діяльність професійних союзів;
7.Вивчення народногосподарських пропорцій в області відтворення й використання трудових ресурсів - побудова та аналіз звітного балансу праці;
8.Удосконалення методології розрахунку та аналіз системи показників статистики праці з метою найбільш повного відображення ефективності використання трудових ресурсів, збільшення продуктивності праці і добробуту населення. Це потребує удосконалення звітності й розробку нових показників.
Перехід до нових форм господарювання, прийняття законів України “Про зайнятість населення”, “Про оплату праці”, а також ратифікації Україною у 1991 році Конвенцій МОП №160 (1985р.) “Про статистику праці” обумовили необхідність створення загальнометодологічних та організаційних основ національної статистики праці з метою адекватного відображення нових явищ та процесів, які відбуаються в суспільстві, на ринку праці, відповідно до міжнародних стандартів та запровадження їх моніторингу.
Процес реформування передбачає удосконалення інформаційної системи показників, методів їх збору, технології обробки, аналізу та методології розповсюдження даних.
Пріоритетними напрямками роботи в галузі статистики праці визначено:
(створення та удосконалення методів вимірювання та аналізу економічної активності населення;
(приведення у відповідність до міжнародних стандартів структури витрат на оплату праці;
(розробку методики вивчення реальної зарообітної плати;
(розробку методики обліку витрат на робочу силу та визначення її фактичної вартості за галузями економіки;
(створення української класифікації професій тощо.
1.4.Основні джерела статистики праці.
У країнах з ринковою економікою дані отримують з різних джерел, які відрізняються залежно від типу та ступеня деталізації, охоплення, періодичності, концепцій та визначень, покладених за основу очікуваної інформації, а також одоноць виміру, вартості отримання і якості інформації, своєчасності результатів.Взагалі, статистичні дані з праці отримують з таких трьох основних груп джерел:
1.Переписи населення та обстеження домашніх господарств
(переписи населення та житла
(вибіркові обстеження робочої сили
(вибіркові обстеження доходів і витрат домашніх господарств
(вибіркові обстеження зайнятості в неформальному секторі
2.Переписи і обстеження підприємств/одиниць виробничої діяльності
(переписи підприємств/одиниць виробничої діяльності
(вибіркові обстеження зайнятості і заробітної плати
(вибіркові обстеження заробітної плати за професіями та кількістю вакантних місць
(вибіркові обстеження зайнятості в неформальному секторі
3.Адміністративні джерела
(записи (регістри) служби зайнятості
(регістри страхування на випадок безробіття
(документація служб соціального забезпечення
(відомості про заробітну плату в державному секторі та особисті листки обліку кадрів
(відомості податкової інспекції
(записи інспекції праці
(облікові списки членства в організаціях робітників і підприємців.
З огляду на те, що система збирання даних у країнах з адміністративно-командною економікою переважно базувалася на безперервній обов’язковій звітності, що охоплювала всі одиноці господарської діяльності державного сектору економіки, наступною задачею статистики праці стало впровадження в наявний арсенал зовсім нових джерел збирання даних, спроможних охопити як державний, так і приватний сектори економіки.
За визначенням, джерела групи 1 і 2 потребують відповідно проведення регулярних вибіркових обстежень домашніх господарств і підприємств/ одиниць виробничої діяльності.На практиці це означає перехід від системи суцільної статистичної звітності до нової системи отримання даних, що базується на сучасних засобах ведення статистичних робіт, включаючи методи випадкового формування вибірки для збирання первинної інформації.
У національній статистичній практиці , як і в країнах колишнього СРСР, основним джерелом відомостей про склад робочої сили та її характеристики була інформація підприємств, установ та організацій. Законодавчо офіційного безробіття до 1991 року не існувало.
Зараз в Україні відбувається реформування системи збору інформації, яке здійснюється шляхом впровадження нових сучасних методів статистичного вимірювання на вибірковій основі замість суцільних спостережень. Статистика праці сьогодні є інтегрованою системою показників, які базються на таких джерелах інформації:
(державна статистична звітність (місячна, річна) підприємств, установ та організацій;
(вибіркові анкети обстеження промислових підприємств;
(державна статистична звітність (місячна, квартальна) служб зайнятості населення;
(вибіркові обстеження домашніх господарств.
Важливим кроком до підвищення інформаційного рівня статистичной інформації є впровадження сучасних технологій її розробки. Це дасть змогу більш ефективно використовувати первинну звітність, застосовуючи на її основі додаткові групування, розрахунки, оцінки, що сприятиме поглиблибленню аналізу та розширенню програми публікацій. Реалізація вищеназваних напрямків дозволить покращити забезпеченість статистичної інформацією як основних її користувачів, так і громадськості з питань економічної активності населення, зайнятості, безробіття, професійно-кваліфікаційної структури робочої сили, її вартості, тривалості робочого часу тощо.
1.5 Основні Форми державної статистичної звітності з праці.
У 2001 році 25 форм державної звітності з праці, які містять 13,6 тис. показників. Збір та розробка 11 (44%) форм централізована в органах державної статистики (2,1 тис. (15,4%) показників). Більша частина нецентралізованих форм статистичної звітності (90% показників) збираються державними службами зайнятості і стосуються питань зареєстрованого безробіття та працевлаштування громадян.
Інформація зі статистики праці широко використовується на усіх рівнях для аналізу соціально-економічного стану, публікується в тематичних, відомчих та міжнародних стандартах виданнях, а також надається користувачам на їх запити.
В даний час система показників з питань статистики праці є оптимальною з точки зору задоволення потреб користувачів. Розширення її відбувається з окремими дорученнями Уряду.
З іншого боку перехід до міжнаробних стандартів в галузі статистики праці вимагає запровадження нових обстежень. З метою ефективного витрачання коштів та оптимізації звітного навантаження на підприємства зазначені обстеження плануються на вибірковій основі. Так, у статистичну практику введено вибіркове обстеження вартості робочої сили, а також планується обстеження структури заробітної плати.
На 2002 рік плануються зміни форм статистичної звітності, зокрема №9-ДС “Розподіл чисельності працівників державної служби, які займають посади керівників і спеціалістів”. Планується відмінити форми №1-ПВ термінова (місячна) “Звіт з праці” та №1-ПВ (заборгованість) “Звіт про стан заборгованості” в існуючому вигляді, натомість запроваджуються нові форми державної статистичної звітності “Звіт з праці” №1-ПВ термінова (місячна) та №1-ПВ (квартальна). Фактично ці дві форми містять таку ж кількість показників, що була у формах, які передбачається відмінити. Принциповим є те, що замість двох форм місячної звітності запроваджується одна, це значно спрощує систему збору та обробки інформації та зменшує витрати праці підприємств. Така система поточного спостереження дозволить посилити контроль за потоками та якістю інформації, особливо на територіальному рівні, а також підвищити рівень її використання та забезпечити економію коштів і скоротити трудовитрати на збір і обробку даних.
Щодо нецентралізованої статистичної звітності, що збирається і розробляється Державними службами зайнятості, внесення змін до форм звітності можливо після прийняття нової редакції Закону України “Про зайнятість населення”.
Кількість форм державної статистичної звітності з праці та пропозиції щодо її зменшення представлено в додатках 1-2.
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ АГРЕГОВАНОЇ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ СТАТИСТИКИ ПРАЦІ.
2.1.Роль міжнародної організації праці.
2.2.Проблеми інтеграції національної економіки в світову.
2.3. Рекомендовані системи показників статистики праці.
2.4. Вимоги, які ставляться до показників статистики праці.
2.1. Роль міжнародної організації праці.
Починаючи з 1989 р. Бюро статистики МОП (ILO Bureau of Statistics) приймає активну участь у допомозі країнам Центральної та Східної Європи та колишнього СРСР під час перегляду та реформування їх систем статистики праці в цілях задоволення потреб, що виникають у процесі переходу до ринкової економіки.
Спільний Семінар ООН/МОП: “Економічна статистика у переписах населення та житла, в обстеженнях домашніх господарств” (Москва, листопад 1990 р.), заклав фундамент майбутніх змін у країнах перехідного періоду, як з точки зору статистичного мислення взагалі, так і підходів до методології збирання статистики праці та аналізу статистичних даних.
Цей семінар, а також Міжнародна конференція МОП: “Перебудова статистики праці в країнах перехідного періоду: перші результати та нові задачі” (Мінськ, 31 серпня - 2 вересня 1994 р.) стали двома значними міжнародними подіями, що підштовхнули розвиток нових національних систем статистики праці в країнах перехідного періоду, адаптованих до умов перехідного періоду від планової до ринкової економіки. Конференцію було організовано Міжнародною організацією праці спільно з Міністерством праці та соціального захисту і Міністерством статистики та аналізу Республіки Білорусь у рамках всесвітніх ювілейних заходів до 75-тої річниці створення МОП та 50-тої річниці від дня прийняття “Філадельфійської Декларації”.
У поточний період програма МОП з технічної допомоги та співробітництва в галузі статистики праці поширюється на такі двадцять сім країн:
• Центральна та Східна Європа: Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Угорщина, Македонія, колишня республіка у складі Югославії, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Чеська Республіка.
• Колишній СРСР: Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, Україна, Естонія.
• Інші регіони: Монголія.
Програма запроваджується по таких напрямках статистики праці: (а) статистика робочої сили (зайнятість, безробіття та неповна зайнятість, зайнятість у неформальному секторі), (б) статистика заробітної плати та вартості витрат на робочу силу, а також (в) класифікації занять і статусу в зайнятості.
Головна задача допомоги МОП полягає у сприянні країнам перехідного періоду в справах запровадження міжнародна визнаних концепцій та визначень, перегляду національних систем статистики праці та впровадження методів збирання даних, що базуються на вибіркових обстеженнях домашніх господарств та підприємств/одиниць виробничої діяльності, а також створення нових національних класифікацій, побудованих на базі міжнародної стандартної класифікації занять (МСКЗ-88) і Міжнародної класифікації статусу в зайнятості (МКСЗ-93).
Основні форми технічної допомоги такі:
1. Направлення спеціалістів для організації співробітництва та/або надання консультативної допомоги з конкретних питань.
2. Національні, регіональні та міжнародні семінари для статистиків і економістів праці.
3. Організація індивідуального короткотермінового навчання в статистичних органах країн Заходу.
4. Підготовка методологічних та технічних посібників з міжнародних визначень і методів збирання статистичних даних.
5. Навчання спеціалістів на спеціальних курсах МОП, організованих за різними напрямками статистики праці.
Однією з пріоритетних форм сприяння перебудові статистики є переклад відповідної методологічної документації МОП на мови країн перехідного періоду.
З 1989 р. по сьогоднішній день Бюро статистики МОП влаштувало дванадцять регіональних семінарів і робочих зустрічей, взяло участь в організації та проведенні двадцяти семінарів спільно з іншими міжнародними організаціями, провело близько восьмидесяти консультативних місій та прийняло спеціалістів з двадцяти країн перехідного періоду, які відвідали Бюро з метою ознайомлення з його роботою або короткотермінового навчання. Аби удосконалити загальну координацію допомоги і впровадження концепцій та визначень у країнах Центральної та Східної Європи та колишнього СРСР, МОП тісно співпрацювала з Євростатом і Керівним комітетом з координації технічної допомоги в галузі статистики країнам колишнього СРСР, брала участь у роботі міжнародних зустрічей, семінарів та нарад, де йшлося про питання статистики праці.
Слід зазначити, що навчання статистиків вважається МОП одним з головних напрямків технічної допомоги. З огляду на це в період з вересня
1992 р. по листопад 1994 р. Бюро статистики МОП влаштувало й провело три тижневих учбових семінари, присвячених проблемі “Статистика праці в інформаційних системах для соціальної політики в країнах з ринковою економікою”, що відбулися в м. Вільнюс, Литва (для спеціалістів з Естонії, Латвії та Литви), в м. Одеса, Україна (для спеціалістів з Білорусі, Молдови, Російської Федерації та України), а також в м. Алмати, Казахстан (для спеціалістів з Азербайджану, Казахстану, Киргизстану, Монголії, Таджикистану та Узбекистану). У вересні 1994 р. МОП влаштувала в м. Анкара, спільно з Державним інститутом статистики Туреччини, чотири тижневий курс навчання з статистики праці для статистиків праці з Албанії, Вірменії, Азербайджану, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану та Узбекистану. У вересні/жовтні 1996 року спеціалісти Бюро статистики МОП підготували та прочитали курс лекцій із статистики робочої сили в рамках десятиденного курсу навчання статистиків праці, організованого в м. Братислава, Словаччина, спільно з ЄЕК ООН, за фінансової підтримки Регіонального відділення ПРООН для країн Центральної та Східної Європи та колишнього СРСР (для фахівців з 12 країн Центральної та Східної Європи, а також Латвії, Литви та Естонії). У вересні 1998 року подібний курс навчання було організовано в м. Києві для фахівців з 12 країн-членів СНД, під час якого також пройшли навчання спеціалісти з Латвії, Литви та Естонії.
Загалом Бюро статистики МОП змогло охопити влаштованими ним програмами навчання всі 27 країн перехідного періоду, за якими пройшли навчання близько 300 спеціалістів.
Окрім зазначеної вище програми навчання Бюро надавало консультативну допомогу за такими напрямками статистики праці:
Обстеження робочої сили.
Класифікація осіб, що перебуваютьу тривалій неоплачуваній відпустці.
Статистика заробітної плати та вартості витрат на робочу силу.
Побудова нових національних класифікацій занять.
Обстеження робочої сили.
Експерти МОП здійснили консультативні місії до таких країн: Росії (двічі в 1992 р. з метою підготовки до пілотного обстеження робочої сили та в 1993 р. з метою проведення загально масштабного ОРС); України: слід зазначити, що в рамках Меморандуму про співробітництво, підписаного між Бюро статистики МОП, Держкомстатом і Міністерством праці та соціальної політики України у листопаді 1991 р., від часу підписання Меморандуму до 1998 р. включно, фахівці МОП 15 разів відвідали відповідні статистичні служби цієї країни на надали практичну допомогу за такими напрямками: підготовка, проведення та удосконалення ОРС; підготовка та проведення обстеження зайнятості в неформальному секторі; підготовка та проведення обстеження з питань трудової участі дітей та підлітків; Болгарії (грудень 1991 р., липень і жовтень 1992 р., квітень 1993 р. і лютий 1994 р.); Словенії (жовтень 1993 р.); Азербайджану (листопад 1993 р. і 1994 р.); Білорусі (листопад 1993 р., вересень 1994 р. і червень 1995 р. з метою підготовки та тестування пілотного ОРС); Естонії (лютий, жовтень 1995 р., а також травень 1998 р.); Казахстану (березень і червень 1994 р. з метою вивчення можливості проведення пілотного ОРС); Латвії (лютий і жовтень 1995 р. з метою підготовки до пілотного та загально масштабного ОРС); Македонії (1996-1998 р.р.), Молдови (лютий 1993 р. з метою підготовки до пілотного ОРС); Хорватії (червень 1995 р.). Окрім цього для спеціалістів з Росії та України було організовано курс практичного навчання з планування, підготовки та проведення ОРС в національних статистичних службах Норвегії (1991 р.) та Німеччини (1991 р. і 1992 р.), для спеціалістів з Грузії з цих же питань - у Бюро статистики праці США (1997 р. і 1998 р.), а також навчання для спеціалістів з України з питань проведення обстеження зайнятості в неформальному секторі - у Національному інституті географії та статистики Бразилії (1997 р.)
Класифікація осіб, що перебувають у тривалій неоплачуваній відпустці.
У 1993 р. МОП уклала договір з експертом з Чеської Республіки на проведення дослідження з метою з'ясування статусу та національної практики країн Центральної та східної Європи та колишнього СРСР щодо підходу до тлумачення окремих показників зайнятості та безробіття, зокрема, до урахування осіб, що перебувають у таких відпустках:
(а) відпустка для догляду за дитиною (для матері або батька);
(б) учбова відпустка;
(в) неоплачувана відпустка з ініціативи працівника;
(г) неоплачувана відпустка з ініціативи адміністрації.
З урахуванням висновків експерта МОП, а також наступної роботи, проведеної фахівцями Бюро статистики МОП, було скликано спільну нараду під назвою “Статистичний облік осіб, що перебувають у тривалих відпустках різного виду, з огляду на міжнародні визначення зайнятості та безробіття” (Прага, 15-17 листопада 1995 р.). Нарада ухвалила ряд відповідних рекомендацій, що надали змогу проводити класифікацію осіб, які перебувають у тривалих відпустках, за статусом в зайнятості: “зайняті”, “не повністю зайняті”, “безробітні”, “економічно неактивні”. (Рекомендації Наради стисло викладені вище у відповідному розділі даної глави; повний текст рекомендацій опубліковано в ILO Bulletin of Labour Statistics, 1996-1). Рекомендації було остаточно затверджено на 16-й Міжнародній конференції статистиків праці (м. Женева, 6-15 жовтня 1998 р.) та опубліковано у ILO Bulletin of Labour Statistics, 1999-1.
Статистика заробітної плати та вартості витрат на робочу силу.
У рамках цієї програми технічної допомоги Бюро статистики МОП провело, зокрема, семінар, під час якого йшлося про широке коло питань щодо створення нових систем статистики заробітної плати та вартості витрат на робочу силу, а також методи збирання даних, покладені за їх основу (Прага, листопад 1991 р.). Другий семінар на цю ж тему було влаштовано урядом Німеччини за участю МОП в Берліні (лютий 1993 р.). Бюро статистики МОП також брало участь у розробці обстежень вартості витрат на робочу силу в Словенії (вересень 1993 р.); Україні (травень 1993 р.); Казахстані (червень 1994 р.); та опосередковано в Росії, у співпраці з Інститутом статистики та економічних досліджень Франції (червень 1994 р.). Бюро статистики також надало допомогу під час організації обстеження гнучкості праці в Росії (вересень 1991 р.) та Україні (січень, березень 1994 р.). Для спеціалістів з України в жовтні 1993 р. було влаштовано тижневий курс практичного навчання з організації вибіркових обстежень підприємств/одиниць виробничої діяльності у Центральному бюро статистики Нідерландів і стислий курс статистики заробітної плати в Бюро статистики МОП (травень 1995 р.).
Класифікація занять.
Участь МОП у сприянні розробці та побудові нових класифікацій занять у країнах перехідного періоду включала організацію такого ряду заходів: семінар з адаптації Всесоюзного класифікатору професій до МСКЗ-88 (Москва, жовтень-листопад 1989 р.), влаштований спільно з Державним комітетом з питань праці СРСР; семінар, присвячений ролі національних класифікаторів професій країн Центральної та Східної Європи у перебудові економіки (грудень 1990, р. м. Женева). Це був перший широкий міжнародний форум, де було закладено основні принципи розробки міжнародних класифікацій занять у країнах перехідного періоду; робоча зустріч, організована спільно Міждержавним комітетом статистики СНД та МОП (м. Москва, листопад 1995 р.), учасники якої ухвалили резолюцію щодо структури та змісту МСКЗ-88 (версія СНД), а також механізму подальшої роботи щодо створення сумісних з нею національних класифікацій занять в окремих країнах-членах СНД. Окрім цього, консультації щодо побудови нових класифікацій занять також проводилися для колишньої Чехословаччини (квітень 1991 р.), Угорщини (вересень 1992 р.), Болгарії (листопад 1992 р.), України (травень 1993 р.), Російської Федерації (травень 1993 р.), Словенії (листопад 1993 р. і листопад 1994 р.), Киргизстану (листопад 1993 р. і квітень 1994 р.) та Хорватії (листопад 1994 р.).
Окрім вищезазначеного було укладено угоди в рамках співробітництва з рядом інших країн перехідного періоду, включаючи Узбекистан (липень 1993р.), Туркменистан (березень 1994 р.), Хорватію (березень 1994р.), Македонію, колишню республіку у складі Югославії (червень 1994 р.), Вірменію (листопад 1994 р.), Таджикистан (грудень 1994 р.) і Грузію (березень 1996 р.). Спеціальна програмна подорож з метою підготовки програми співробітництва була здійснена в серпні 1996 р. до Боснії та Герцеговини.
Позначені вище зусилля дозволили МОП охопити своєю програмою технічної допомоги всі двадцять сім країн перехідного періоду з Центральної та Східної Європи, колишнього СРСР і Монголії. Це, у поєднанні з рішучим настроєм національних органів статистики, дозволило багатьом країнам перехідного періоду здобути перші конкретні результати перебудови систем статистики праці. Наприклад, як вже зазначалося вище, багато з них розпочали використовувати новий статистичний інструментарій та нові методи отримання даних, що застосовуються у країнах з ринковою економікою. Інші країни ухвалили Державні програми перебудови національних систем статистики праці, аби останні задовольняли вимогам перехідного періоду, а також здійснюють перегляд практики отримання статистичних даних, що існує у поточний період, але з огляду на міжнародні рекомендації.
Слід зазначити, що технічна допомога МОП сягнула стадії, коли основні проекти технічної допомоги в галузі статистики мають своєю остаточною метою вироблення...