Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Звіт
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Звіт
на тему:
”Обґрунтування та оптимізація нормативу оборотних засобів на підприємстві”
Рівне 2006
Зміст
Вступ
Склад та структура оборотних засобів на підприємстві.
Елементи та економічний зміст оборотних засобів.
Класифікація оборотних засобів.
Оцінка оборотних активів підприємства.
Обґрунтування нормативу оборотних засобів.
Обчислення нормативу оборотних засобів за видами.
Нормування оборотних активів.
3. Ефективність використання оборотних засобів.
3.1. Показники використання оборотних засобів.
3.2. Шляхи прискорення оборотності оборотних засобів.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Процес виробництва на підприємстві пов’язаний з використанням оборотних фондів. Оборотні фонди на підприємстві представляють собою частину засобів виробництва, які функціонують у процесі виробництва як предмети праці. За характером обороту (споживання) вони приймають участь у виробничому процесі один раз, втрачаючи при цьому свою натуральну форму та якість, і переносять повністю свою вартість на новостворену продукцію, стають частиною собівартості цієї продукції.
Оборотні фонди на підприємстві представлені виробничими запасами та коштами (засобами) вкладеними у виробництво. Для того, щоб процес виробництва здійснювався безперервно, кожне підприємство повинно мати у своєму розпорядженні необхідні виробничі запаси.
З метою ефективного управління оборотними засобами доцільно їх класифікувати за різними ознаками: за елементами, характером участі в операційному циклі, за періодом функціонування, за рівнем охоплення нормування, за характером фінансових джерел формування, за рівнем ліквідності та ступенем ризику. Дослідження складу і структури оборотних засобів забезпечує не лише встановлення їх стану, а й можливостей підприємства працювати більш ефективно.
В умовах безперервності процесу виробництва, рух оборотних виробничих фондів та фондів обігу переплітається, який створює загальний оборот, в процесі якого, вартість оборотних фондів переходить із сфери виробництва у сферу обігу, а вартість фондів обігу – із сфери обігу у сферу виробництва. Сукупність оборотних фондів та фондів обігу представляє собою оборотні кошти (засоби), на підприємстві, які виражаються величиною грошових коштів (засобів), необхідних для створення оборотних фондів та фондів обігу з метою забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції.
Оборотні засоби підприємств, приймаючи участь у процесі виробництва, безпосередньо впливають на своєчасність випуску продукції і її реалізацію, тобто забезпечують безперервність та ритмічність процесу виробництва і реалізації продукції.
Щоб правильно організувати оборотні засоби на підприємстві та їх кругообіг, необхідно заздалегідь визначити їх величину та структуру. Це здійснюєьбся на основі нормування, головним завданням якого є встановлення науково-обгрунтованого нормативу (розміру) власних оборотних засобів.
Поліпшення використання оборотних фондів підприємства, і, насамперед, сировини матеріалів та інших матеріальних ресурсів, що втілені у предметах праці, є одним з найважливіших напрямків підвищення економічної ефективності виробництва на підприємстві.
1.Склад та структура оборотних засобів на підприємстві.
1.1. Елементи та економічний зміст оборотних засобів.
Для здійснення виробничого процесу підприємство повинно мати не тільки основні, але й оборотні засоби, які забезпечують неперервність процесу виробництва й обігу.
Оборотні засоби – це предмети праці, які приймають участь лише в одному виробничому періоді, за який повністю переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції, змінюючи при цьому свою форму, розміри, фізичний чи хімічний стан.
Оборотні засоби об’єднані в економічно однорідні групи, які називаються елементами. До основних елементів оборотних засобів належать: → запаси; → дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції; → грошові кошти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів та інші (табл.1.1.).
Запаси складаються з виробничих запасів, тварин на вирощуванні та відгодівлі, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів.
Виробничі запаси – це ті матеріальні ресурси, які вже поступили на підприємство, але ще не піддавались обробці або використанню: сировина, основні і допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети тощо, які призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб.
Сировина для перетворення в матеріали вимагає затрат живої сили. Основні матеріали – в результаті певної обробки перетворюються в нові вироби (продукти).
Допоміжні матеріали безпосередньо не входять у готову продукцію, але беруть участь в її створенні або наданні їй певних властивостей.
Покупні напівфабрикати за своєю основою це матеріали, які пройшли попередню обробку, але вимагають певного доопрацювання для перетворення їх в готові вироби.
Комплектуючі вироби – кінцева продукція, яка отримана з інших підприємств і використовується на стадії складання готової продукції.
Тара призначена для упаковки готової продукції, а запасні частини – для ремонту основних засобів.
Малоцінні та швидкозношувані предмети використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу.
Незавершене виробництво – продукція, яка перебуває на різних стадіях процесу її виготовлення (деталі, вузли, вироби, обробка яких незакінчена). Незавершене виробництво на підприємствах, які виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг).
Готова продукція – продукція, що виготовлена на підприємстві та призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом, а також та продукція, яка відправлена, але ще не оплачена.
Товари – матеріальні цінності, що придбані та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.
Таблиця 1.1.
Елементи оборотних засобів
Оборотні засоби
Запаси
Виробничі запаси
Сировина
Основні матеріали
Допоміжні матеріали
Покупні напівфабрикати
Куповані вироби
Паливо
Тара
Запасні частини
Малоцінні та швидкозношувані
предмети
Тварини на вирощуванні та відгодівлі
Незавершене виробництво
Готова
Готова продукція на складі
продукція
Готова продукція в дорозі
Товари
Дебіторська
Векселі
Відсоткові векселі
заборгованість
одержані
Безвідсоткові векселі
Заборгованість за
Заборгованість покупців за
товари, роботи,
реалізовану їм продукцію
послуги
Товари для перепродажу
Заборгованість за
Переплачені податки, платежі
розрахунками
до бюджету
Видані аванси
Нараховані дивіденди
Відсотки, роялті, що
підлягають отриманню
Інша заборгованість
Поточні
Ринкові цінні папериї
фінансові
Казначейські векселі
інвестиції
Депозитні сертифікати
Інші цінні папери
Грошові
В касі підприємства
кошти та їх
На банківських рахунках в національній
еквіваленти
чи іноземній валюті
В дорозі
У формі грошових документів та
виставлених акредитивів
Витрати
Наперед сплачена орендна плата, страховка
майбутніх
Наперед сплачені рекламні послуги
періодів
Вартість обортних засобів, що не належать
до попередніх видів
Інші оборотні
Вартість обортних засобів, що не ввійшли в
засоби
попередні елементи
Дебіторська заборгованість – сума заборгованості на користь підприємства за тварин, роботи, послуги, а також за розрахунками з бюджетом, виданими авансами тощо.
Дебіторська заборгованість представлена такими її видами: векселі одержані; заборгованість за тварин, роботи, послуги; заборгованість за розрахунками.
Векселі одержані – це заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію, яка забезпечується векселем. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги – це заборгованість покупців або замовників за реалізовану їм продукцію і товари для перепродажу (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). Надання продукції в кредит сприяє зростанню обсягу реалізації, але водночас існує ризик її неповернення боржником, тобто можливе виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.
Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає у зв’язку з переплаченими податками, зборами та іншими платежами до бюджету, виданими авансами, нарахованими дивідендами, відсотками, роялті, що підлягають отриманню, тощо.
Поточні фінансові інвестиції – це інвестиції, що легко реалізуються і утримуються протягом терміну, що не перевищує один рік. До поточних інвестицій належать ринкові цінні папери, казначейські векселі, депозитні сертифікати, інші цінні папери.
Грошові кошти та їх еквіваленти включають як реальні гроші, які перебувають в касі підприємства, на банківських рахунках в національній чи іноземній валюті, в дорозі, так і у формі грошових документів.
Витрати майбутніх періодів – витрати, оплачені в звітному періоді, які належать до наступного облікового періоду, наперед сплачена орендна плата, страховка, рекламні послуги тощо. Ці витрати відрізняються від незавершеного виробництва тим, що, будучи понесеними одночасно або протягом незначного проміжку часу, вони відносяться на собівартість виготовленої продукції не зразу, а поступово.
Інші оборотні засоби – ті оборотні засоби, які не включені в список вище перелічених їх видів, знаходять відображення в їх суті.
Використання оборотних засобів підприємства безпосередньо пов’язане з конкретними особливостями формування його операційного циклу. Операційний цикл – період повного обороту всієї суми оборотних засобів, в процесі якого змінюються їх види.
Оборотні засоби перебувають у постійному русі, набуваючи форми грошей, запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції.
У виробництві операційним циклом здебільшого називають середній проміжок між придбанням матеріалів для виробництва та отриманням грошових коштів за реалізовану продукцію. Іншими словами, для виробничих підприємств операційний цикл – це середній проміжок часу, необхідний для перетворення грошових коштів у продукцію підприємства і навпаки. Цикл такого обороту поданий на рис 1.1.
Рис.1.1. Рух оборотних засобів протягом операційного циклу.
Отже, оборотні засоби підприємства за операційний цикл проходять три основні стадії, послідовно змінюючи форму:
на першій стадії – стадії обігу – оборотні засоби у грошовій формі (гроші та їх еквіваленти) використовуються для придбання сировини, матеріалів та інших матеріальних ресурсів;
на другій стадії – стадії виробництва – ці матеріальні ресурси надходять у виробництво і піддаються обробці, поступово перетворюючись у запаси готової продукції;
третя стадія – стадія обігу – розпочинається з поступлення готової продукції на склад підприємства і закінчується отриманням виручки від реалізації продукції (оборотні засоби можуть виступати у вигляді готової продукції, дебіторської заборгованості, грошових коштів).
Найважливішою характеристикою операційного (виробничо-комерційного) циклу є його тривалість, яка впливає на обсяг, структуру та ефективність використання оборотних засобів. Обсяг оборотних засобів залежить від характеру і обсягу випуску продукції, досконалої системи матеріально-технічного забезпечення, рівня організації виробництва і праці тощо.
1.2. Класифікація оборотних засобів.
У різних галузях національної економіки склад і структура оборотних засобів різні та залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції, особливостей матеріально-технічного постачання.
Склад оборотних засобів – розподіл оборотних засобів на окремі групи і види за класифікаційними ознаками.
Найважливішим є розподіл оборотних засобів за елементами, так званий елементний склад, який детально розглянутий в попередньому питанні.
Структура оборотних засобів – кількісне співвідношення окремих груп і видів у загальній вартості оборотних засобів.
Оборотні фонди і фонди обігу.
Оборотні засоби за характером участі в операційному циклі поділять на дві групи: оборотні засоби, які обслуговують виробничий цикл підприємств (оборотні фонди і оборотні засоби, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл (фонд обігу). До оборотних фондів відносять виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. Фонди обігу – готова продукція, грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість. Встановлення оптимального співвідношення цих фондів сприяє ефективному їх використанню. Важливим напрямом підвищення ефективності використання оборотних засобів на підприємствах є удосконалення їх розподілу за стадіями операційного циклу, зниження питомої ваги фондів обігу.
Всі фінансування оборотних фондів є співвідношення постійної та змінної їх частин, які обслуговують процес виробництва, можна поділити на 2 групи:
Оборотні фонди у виробничих запасах – це сировина, матеріали, паливо, тара і тарні матеріали, комплектуючі вироби, малоцінні і такі що швидко зношуються предмети (МШП);
Оборотні фонди у сфері виробництва – це незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів – витрати, пов’язані із підготовкою до виробництва нової техніки чи експлуатації шахт, свердловин, рудників.
До фондів обігу належать: готова продукція на складах, відвантажена і неоплачена продукція, грошові засоби і засоби в розрахунках.
Оборотні фонди і фонди обігу становлять оборотні засоби підприємства.
Близько 85% із оборотних засобів – це оборотні фонди, 15% - фонди обігу. Нормовані оборотні засоби становлять приблизно 88%. В промисловості приблизно 73% - це оборотні фонди у виробничих запасах, 27% - у сфері виробництва. Сировина, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби приблизно становлять 55%, незавершене виробництво – 22%, витрати майбутніх
періодів – 5%.
Структура оборотних фондів буде різною для різних галузей і підприємств: вона обумовлюється тривалістю виробничих циклів, коефіцієнтом змінності, типом підприємства і трудомісткістю підготовки до використання (там, де вона висока, найбільшу питому вагу мають витрати майбутніх періодів).
Власні джерела оборотних засобів – це кошти, які виділяються підприємству при його створенні, а залучені – це кошти, одержані в кредит.
.Управління оборотними активами підприємства пов’язане з конкретними особливостями формування його операційного циклу. Операційний цикл представляє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, у процесі якого відбувається зміна окремих їх видів.
Таблиця 1.2.
Види оборотних засобів
Класифікаційна ознака
Види оборотних засобів
Запаси, дебіторська заборгованість, поточні
За елементами
фінансові інвестиції, грошові кошти та їх
еквіваленти, витрати майбутніх періодів, інші
майбутніх періодів, інші
За характером участі в операційному циклі
Оборотні фонди і фонди обігу
За характером фінансових джерел формування
Валові, чисті і власні
За преіод функціонування оборотних засобів
Постійна та змінна частина
За рівнем охоплення нормування
Нормовані і ненормовані
За рівнем ліквідності
Високоліквідні, швидколіквідні,повілбноліквідні
Залежно від ступеня ризику
З мінімальним; малим; великим ризиком
Валові, чисті і власні оборотні засоби.
За характером фінансових джерел формування розрізняють валові, чисті і власні оборотні засоби.
Валові оборотні засоби характеризують загальний їх обсяг, який сформований як за рахунок власних, так і залучених коштів. Чисті оборотні засоби утворені як за рахунок власних коштів підприємства, так і його довгострокових зобов’язань. Власні оборотні засоби формуються виключно за рахунок власних коштів підприємстві.
. Суму чистих оборотних активів розраховують за такою формулою:
ЧОА = ОА – КФЗ, де
ЧОА – сума чистих оборотних активів підприємства;
ОА – сума валових оборотних активів підприємства;
КФЗ – короткострокові поточні фінансові зобов’язання підприємства.
Власні оборотні засоби характеризують ту їх частину, що сформована за рахунок власного капіталу підприємства.
Суму власних оборотних активів підприємства розраховують за формулою:
ВОА = ОА – ДПК – КФЗ, де
ВОА – сума власних оборотних активів підприємства;
ОА – сума валових оборотних активів підприємства;
ДПК – довгостроковий позиковий капітал, інвестований в оборотні активи підприємства;
КФЗ – короткострокові (поточні) фінансові зобов’язання підприємства. Якщо підприємство не використовує довгостроковий позиковий капітал для фінансування оборотних коштів, то суми власних і чистих оборотних активів співпадають.
Постійна і змінна частина оборотних засобів.
За період функціонування оборотні засоби розподіляють на постійну і змінну частину. Постійна частина оборотних засобів представляє собою незмінну частину їх розміру, яка не залежить від сезонних чи інших коливань виробництва і не пов’язана з формуванням виробничих запасів, нецільовим призначенням, тобто це та мінімальна величина оборотних засобів, яка необхідна підприємству для виробництва продукції
Змінна частина оборотних активів, що пов’язана із сезонним зростанням обсягу виробництва і реалізацією продукції, необхідністю формування в окремі періоди господарської діяльності підприємства запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного збереження, дострокового завезення та цільового призначення. У складі даного виду оборотних засобів виділяють максимальну і середню їх частини.
Нормовані і ненормовані оборотні засоби.
За рівнем охоплення нормування оборотні засоби поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать ті елементи оборотних засобів, мінімальні запаси яких можуть бути розраховані з достатнім ступенем точності. До нормованих належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція на складі, витрати майбутніх періодів. До ненормованих – ті елементи оборотних засобів, мінімальні запаси яких буває складно визначити.
До ненормованих оборотних засобів належать:
відвантажена і неоплачена продукція;
грошові засоби;
засоби в розрахунках.
Всі інші оборотні засоби є нормованими.
Високоліквідні, швидколіквідні, повільноліквідні оборотні засоби.
За рівнем ліквідності розрізняють оборотні засоби: високоліквідні (грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції); ті, що швидко реалізуються (дебіторська заборгованість та інші оборотні засоби); ті, що повільно реалізуються (запаси). Така класифікація застосовується при аналізі ліквідності балансу, який полягає у порівнянні ліквідних засобів із зобов’язаннями підприємства згрупованими за термінами погашення. Ліквідність характеризує час, необхідний для перетворення окремих видів оборотних засобів в готівку. Чим швидше той чи інший вид може набути грошової форми, тим вища його ліквідність. Основне завдання аналізу ліквідності – перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розраховуватися за зобов’язаннями у визначені терміни.
Оборотні засоби з мінімальним, малим і великим ризиком.
Залежно від ступеня ризику розрізняють такі групи оборотних засобів: перша – з мінімальним ризиком вкладень (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення); друга – з малим ризиком вкладень (дебіторська заборгованість (без врахування сумнівної), виробничі запаси, залишки готової продукції і товарів (за винятком тих, що не користуються попитом); третя – з великим ризиком вкладень – сумнівна дебіторська заборгованість, залежалі виробничі запаси, готова продукція і товари, що не користуються попитом.
Класифікація оборотних засобів підприємства не обмежується вище переліченими ознаками, однак їх можна вважати найважливішими.
За елементами оборотних засобів виділяються:
а) запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів, які характеризують обсяг вхідних матеріальних потоків у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність підприємства;
б) запаси готової продукції, які характеризують обсяг вихідних матеріальних потоків у формі запасів виготовленої продукції, призначеної для реалізації. На практиці до цього виду оборотних активів відносять також обсяг незавершеного виробництва;
в) дебіторська заборгованість характеризує суму заборгованості на користь підприємства, яка представлена фінансовими зобов’язаннями юридичних і фізичних осіб за розрахунками за товари, роботи, послуги, видані аванси тощо;
г) до грошових активів відносять залишки коштів у національній та іноземній валюті та суму короткострокових фінансових вкладень, що розглядаються як форма інвестиційного використання тимчасово вільного залишку грошових активів;
д) інші види оборотних активів, до яких належать оборотні активи, не включені до складу вищерозглянутих видів, наприклад, витрати майбутніх періодів тощо.
За характером участі в операційному процесі оборотні засоби класифікуються наступним чином:
а) оборотні засоби, що обслуговують виробничий цикл підприємства: запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів; обсяг незавершеного виробництва, запаси готової продукції;
б) оборотні засоби, що обслуговують фінансовий цикл підприємства, характеризують дебіторську заборгованість.
1.3. Оцінка вибуття оборотних активів.
Оборотні засоби, на використання яких, як очікується, призведено отримання економічних вигод у майбутньому, називають оборотними активами. Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, які обмежені у використанні, а також інші оборотні засоби, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи дванадцяти місяців.
Оборотні кошти (поточні активи) – це засоби, які інвестовані підприємством в поточні операції під час кожного операційного циклу.
Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Оборотні активи – це складова частина економічних ресурсів підприємства. За рахунок оборотного капіталу на підприємстві формується велика кількість елементів активів, що потребують індивідуалізації управління. Управління оборотними активами підприємства визначає необхідність в їх класифікації.
Оборотні активи можуть оцінюватися за двома оцінками: собівартістю і вартістю реалізації.
Види вартісних оцінок:
Історична собівартість – сума сплачених грошових коштів і їх еквівалентів чи вартість компенсації на момент придбання, яка є одночасно первісною вартістю.
Поточна собівартість – сума грошових коштів і їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого самого або еквівалентного активу на поточний момент.
Вартість реалізації – сума грошових коштів і їх еквівалентів, яку можна було б отримати в певний момент шляхом продажу оборотного активу.
Серед перелічених пріоритетною визнано оцінку оборотних активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання, тобто, за історичною (фактичною) собівартістю.
Значну частину оборотних засобів становлять запаси, які можуть оцінюватись за двома оцінками: собівартість і чистою вартістю реалізації.
Собівартість (первісна вартість) запасів – це витрати на придбання, переробку, доставку до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан.
Первісна вартість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, купованих напівфабрикатів тощо формується на стадії їх придбання, транспортування цих запасів до моменту передачі – у виробництво, незавершеного виробництва, на стадії виробництва продукції. Первісна вартість готової продукції вважається сформованою в той момент, коли завершується її виготовлення та відбувається передача з цеху на склад.
Чиста вартість реалізації (можлива чиста ціна продажу) запасів – це вартість, за якою продаж тих чи інших запасів є можливим у разі втрати ними певних властивостей, внаслідок чого їх собівартість може виявитися відшкодованою не повністю.
Розраховується чиста вартість реалізації як різниця між очікуваною ціною реалізації та очікуваними витратами на завершення їх виробництва та реалізацію. Необхідність такого розрахунку виникає тоді, коли ціна запасів знизилась або вони зіпсовані, застаріли чи іншим чином втратили свою первісну очікувану економічну вигоду.
Оцінка запасів відбувається при їх вибутті з однієї стадії операційного циклу до іншої. Так, вибуття сировини та матеріалів відбувається тоді, коли ці запаси передаються у виробництво, тобто перебувають на стадії незавершеного виробництва і вважаються запасами. У свою чергу, незавершені вироби в міру готовності передаються на склад готової продукції, тобто вибувають з виробництва і перебувають у запасах готової продукції, а готова продукція відпускається споживачам тощо.
Оцінка запасів здійснюється за одним з таких методів:
ідентифікованої собівартості;
середньозваженої собівартості;
ФІФО;
ЛІФО;
нормативних витрат;
ціною продажу.
Метод ідентифікації собівартості можна застосовувати щодо тих видів запасів, які використовуються для виконання спеціальних замовлень та проектів, чи які не можуть бути замінені один одним. Такі запаси оцінюють за ідентифікованою собівартістю, тобто за якою ціною куплено, за тією ж списано у виробництво, на склад готової продукції чи в реалізацію.
Метод оцінки за середньозваженою собівартістю застосовується окремо для запасів, однаковими за призначенням та споживчими характеристиками. Середньозважена собівартість визначається як відношення сумарної вартості таких запасів до сумарної їх кількості в фізичних одиницях.
Оцінка запасів за методом ФІФО передбачає, що запаси, які надійшли першим, першими і реалізуються (first-in, first-out – FIFO), тобто використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство. Основним недоліком є вплив зовнішніх економічних чинників на показник валового прибутку підприємства.
Метод ЛІФО ґрунтується на припущенні, що запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів (last-in, first-out – LIFO). При цьому, вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом отриманих запасів. Цей метод має переваги над методом ФІФО, зокрема, він дозволяє підприємству співвідносити поточну (ринкову) вартість запасів і вартість продажу, а також в умовах зростання цін поповнювати свої запаси, не шукаючи додаткових джерел оборотних засобів. Однак, їх оцінка часто не збігається з поточною реальною вартістю: у період інфляції вона виявляється заниженою, а у період дефляції – завищеною.
Оцінка запасів за методом нормативних витрат передбачає визначення собівартості одиниці продукції за статтями витрат на основі діючих (поточних) норм витрат, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Складається нормативна калькуляція послідовно: спочатку на окремі деталі, вузли, а вже потім на продукцію в цілому. Нормативна собівартість такої продукції визначається за первісною вартістю. Метод поширений на підприємствах таких галузей, як машинобудівна, меблева, будівельна.
Метод оцінки за ціною продажу ґрунтується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торговельної націнки товарів. Цей метод використовують підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості отриманих у звітному місяці товарів.
Одним з критеріїв ефективності використання оборотних коштів є величина оборотних коштів, яка залежить від:
·оборотності поточних активів (швидкість обороту окремих елементів поточних активів);
·структури оборотних коштів (яка частина поточних активів фінансується за рахунок власних коштів і яким чином ресурси розподілені в операційному циклі).
Аналіз стану оборотних коштів (загальної величини й розмірів окремих поточних активів), а також показників оборотності дозволяє:
• оцінити ефективність використання ресурсів в оперативній діяльності підприємства;
• визначити ліквідність балансу підприємства, тобто можливість вчасно погасити короткострокові зобов'язання;
• з'ясувати, у що вкладаються власні оборотні кошти підприємства протягом фінансового циклу з метою оцінки локального надлишку чи нестачі окремих видів оборотних коштів.
Величина й структура поточних активів повинна відповідати потребам підприємства, що відбиті в бюджеті.
Одним із загальних критеріїв ефективності використання оборотних коштів є наступний:
Поточні активи повинні бути мінімальні, але достатні для успішної й безперебійної роботи підприємства.
Структура оборотних коштів - це пропорції розподілу ресурсів між окремими елементами поточних активів.
Структура оборотних коштів відбиває, зокрема, специфіку операційного циклу.
Структура оборотних коштів показує також, яка частина поточних активів фінансується за рахунок власних коштів і довгострокових кредитів, а яка – за рахунок позикових, включаючи короткострокові кредити банків.
Величина й структура власних оборотних коштів може відбивати тривалість і особливості фінансового циклу, а також ряд інших факторів.
Для аналізу оборотних коштів необхідно не тільки розглянути співвідношення тривалості операційного і фінансового циклів, але і зробити оцінку структури цих циклів, тобто порівняти між собою періоди обороту окремих складових (запасів сировини й матеріалів, незавершеного виробництва, запасів готової продукції, дебіторської й кредиторської заборгованості).
Загальна тривалість і структура операційного й фінансового циклів зв'язані зі специфікою роботи підприємства, зокрема, із технологічними особливостями і сформованими традиціями в роботі з постачальниками й споживачами, але також можуть відбивати і недоліки в керуванні поточними активами.
У процесі управління оборотними активами в рамках операційного циклу виділяють дві основні його складові:
1) виробничий цикл підприємства;
2) фінансовий цикл або цикл грошового обігу підприємства.
Виробничий цикл підприємства характеризує період повного обороту матеріальних елементів оборотних активів, що використовуються для обслуговування виробничого процесу, починаючи з моменту надходження сировини, матеріалів і напівфабрикатів на підприємство та закінчуючи моментом відвантаження виготовленої з них готової продукції покупцям.
Тривалість виробничого циклу підприємства визначається за такою формулою:
ТВЦ = ПОсм + ПОнз + ПОгп, де
ТВЦ – тривалість виробничого циклу підприємства, у днях;
ПОсм – період обороту середнього запасу сировини, матеріалів і напівфабрикатів, у днях;
ПОнз – період обороту середнього обсягу незавершеного виробництва, в днях;
ПОгп – період обороту середнього запасу готової продукції, у днях.
Фінансовий цикл або цикл грошового обігу підприємства представляє собою період повного обороту коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за отриману сировину, матеріали й напівфабрикати та закінчуючи оплаченою дебіторською заборгованістю за поставлену готову продукцію.
Тривалість фінансового циклу або циклу грошового обігу підприємства визначається за такою формулою:
ТФЦ = ТВЦ + ПОдз – ПОкз, де
ТФЦ – тривалість фінансового циклу або циклу грошового обігу підприємства, у днях;
ТВЦ –тривалість виробничого циклу підприємства, у днях;
ПОдз – середній період обороту дебіторської заборгованості, у днях;
ПОкз – середній період обороту кредиторської заборгованості, у днях;
Обсяг оборотного капіталу, який використовується в операційному процесі, різні види активів, що формуються за рахунок даного капіталу, визначна його роль у прискоренні обороту капіталу й забезпеченні постійної платоспроможності підприємства, а також ряд інших умов визначають складність задач, пов’язаних з управлінням оборотними активами. Механізм реалізації комплексу цих завдань відображається у системі управління оборотними активами, що розробляється на підприємстві.
Управління оборотними активами – це складний процес. Його складність залежить від таких умов, як:
обсяг оборотного капіталу, що використовується в операційному процесі;
різні види активів, що формуються за рахунок обсягу оборотного капіталу;
прискорення обороту капіталу і забезпечення постійної платоспроможності підприємства тощо.
Система управління оборотними активами представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, раціоналізації й оптимізації структури джерел їх фінансування.
Система управління оборотними активами підприємства розробляється за такими основними етапами:
Аналіз оборотних активів підприємства у попередньому періоді.
Визначення принципових підходів щодо формування оборотних активів підприємства.
Оптимізація обсягу оборотних активів.
Оптимізація співвідношення постійної та змінної частин оборотних активів.
Забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів.
Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів.
7.Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів у процесі їх використання.
Формування принципів, що визначають фінансування окремих видів оборотних активів.
Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів.
1. Аналіз оборотних активів підприємства в попередньому періоді включає п’ять етапів. На першому етапі аналізу розглядається динаміка загального обсягу оборотних активів підприємства; темпи зміни середньої їх суми в зіставленні з темпами зміни обсягу реалізації продукції і середньої суми всіх активів; динаміка питомої ваги оборотних активів у загальній сумі активів підприємства.
На другому етапі аналізу розглядається динаміка складу оборотних активів підприємства в розрізі основних їх видів: запасів сировини, матеріалів і напівфабрикатів; запасів готової продукції; дебіторської заборгованості; залишків грошових активів. На даному етапі аналізу розраховуються та вивчаються темпи зміни суми кожного із цих видів оборотних активів у зіставленні з темпами зміни обсягу виробництва й реалізації продукції; розглядається динаміка питомої ваги основних видів оборотних активів у загальній їх сумі. Аналіз складу оборотних активів підприємства за окремими їх видами дозволяє оцінити рівень ліквідності.
На третьому етапі аналізу вивчається оборотність окремих видів оборотних активів у загальній їх сумі. Цей аналіз проводиться з використанням показників – коефіцієнта оборотності та періоду обороту оборотних активів. На даному етапі аналізу встановлюється загальна тривалість і структура операційного, виробничого й фінансового циклів підприємства; досліджуються основні фактори, що впливають на тривалість цих циклів.
На четвертому етапі визначається рентабельність оборотних активів, досліджуються фактори, що її формують. У процесі аналізу використовуються коефіцієнт рентабельності оборотних активів, а також модель компанії “Дюпон”, яка щодо даного виду активів має вигляд:
Роа = Ррп х Ооа, де
Роа – рентабельність оборотних активів;
Ррп – рентабельність реалізації продукції;
Ооа – оборотність оборотних активів.
На п’ятому етапі аналізу розглядається склад основних джерел фінансування оборотних активів – динаміка їх суми та питомої ваги в загальному обсязі фінансових засобів, інвестованих у ці активи; визначається рівень фінансового ризику, що генерується сформованою структурою джерел фінансування оборотних активів.
Результати аналізу дозволяють визначити загальний рівень ефективності управління оборотними активами на підприємстві та виявити основні напрями його підвищення в майбутньому періоді.
2. Визначення принципових підходів щодо формування оборотних активів підприємства. На даному етапі аналіз відображає загальну ідеологію фінансового управління підприємством із позицій прийнятного співвідношення рівня прибутковості та ризику фінансової діяльності. Оборотні активи визначають вибір визначеного типу політики їх формування.
З наукової точки зору виділяються три принципові підходи щодо формування оборотних активів підприємства – консервативний, помірний і агресивний.
Консервативний підхід передбачає повне забезпечення поточної потреби в усіх видах оборотних активів, що забезпечують нормальний хід операційної діяльності; створює високі розміри їх резервів на випадок непередбачених складнощів у забезпеченні підприємства сировиною та матеріалами, погіршення внутрішніх умов виробництва продукції, затримки оплати дебіторської заборгованості, активізації попиту покупців тощо. Такий підхід гарантує мінімізацію операційних і фінансових ризиків, але негативно впливає на ефективність використання оборотних активів – їх оборотність і рівень рентабельності.
Помірний підхід спрямований на забезпечення повного задоволення поточної потреби в усіх видах оборотних активів і створення нормальних страхових їх розмірів на випадок збоїв у ході операційної діяльності підприємства. При такому підході забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем ризику та рівнем ефективності використання фінансових ресурсів.
Агресивний підхід полягає в мінімізації усіх форм страхових резервів за окремими видами оборотних активів. При відсутності збоїв у ході операційної діяльності він забезпечує найбільш високий рівень ефективності їх використання. Проте будь-які збої в ході операційної діяльності призводять до суттєвих фінансових втрат через скорочення обсягу виробництва та реалізації продукції.
Отже, вищеназвані принципові підходи щодо формування оборотних активів підприємства, відображуючи різні співвідношення рівня ефективності їх використання і ризику, у кінцевому рахунку визначають суму цих активів і їх рівень відносно обсягу операційної діяльності.
3. Оптимізація обсягу оборотних активів. Така оптимізація повинна виходити з вибраного підходу щодо формування оборотних активів, забезпечуючи заданий рівень співвідношення ефективності їх використання і ризику. Процес оптимізації обсягу оборотних активів складається з трьох основних етапів.
Перший етап. За результатами аналізу оборотних активів у попередньому періоді визначається система заходів щодо реалізації резервів, спрямованих на скорочення тривалості операційного, а в його рамках – виробничого та фінансового циклів підприємства. При цьому скорочення тривалості окремих циклів не повинно призводити до зниження обсягів виробництва та реалізації продукції.
Другий етап. На основі вибраного підходу до формування оборотних активів, запланованого обсягу виробництва й реалізації окремих видів продукції та розкритих резервів скорочення тривалості операційного циклу оптимізується обсяг і рівень окремих видів цих активів. Засобом такої оптимізації виступає
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора