Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Обґрунтування терміну корисного використання ОВФ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства і
природокористування
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота
на тему:
“Обґрунтування терміну корисного використання ОВФ”
Рівне – 2007
Зміст
Вступ
Розділ І. Теоретичні основи обгрунтування тривалості використання основних виробничих фондів (ОВФ) підприємства:
ОВФ підприємства та їх економіко-соціцальне значення …………..…
Тривалість використання ОВФ як економічна категорія…………..
Механізм впливу тривалості використання ОВФ на ефективність виробництва ……………………………….……
Заходи щодо підвищення ефективності тривалості використання ОВФ
Розділ ІІ. Економічна оцінка рівня тривалості використання використання ОВФ підприємства та їх вплив на господарську діяльність:
Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження…………………………………………………...
Характеристика об’єкта дослідження……………….
Оцінка впливу тривалості використання ОВФ на обсяги виробництва
Оцінка впливу тривалості використання ОВФ на їх фондовіддачу
Оцінка впливу тривалості використання ОВФ на продуктивність праці
Оцінка впливу тривалості використання ОВФ на їх придатність
Оцінка впливу тривалості використання ОВФ на ефективність виробництва
Розділ ІІІ. Обґрунтування заходів щодо оптимальності тривалості використання ОВФ
Висновки
Література
Вступ
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих ОВФ підприємства. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а, з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання ОВФ того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого – від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження).
До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертерного методу виплавляння сталі в чорній металургії; використання різних каталізаторів, високих температур і тиску – у хімічній промисловості тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття й тиску під колошником домни забезпечує зростання виробництва чавуну майже на третину.
Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування. За свідченням спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно й технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20-30%.
Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання ОВФ можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних показників, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження кількасот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих об'єктів становить 5-6 років. Проте технічно та економічно обгрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників виробничих об'єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної – за один рік і навіть швидше.
За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання ОВФ, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку.
Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Розділ І. Теоретичні засади підвищення ефективності використання основних виробничих фондів (ОВФ) підприємства.
Ефективність використання ОВФ як економічної категорії.
Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою - - від власників приватного підприємства до керівників держави. У цьому розділі розглянемо сутність категорії "ефективність" та методику її визначення.
Термін "ефект" у перекладі з латинської означає "результат". Отже, категорія "ефективність" може інтерпретуватись як "результативність". Термін ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект - це дельта, приріст деякої змінної або різниця її попереднього і наступного значень. Зрозуміло, що значення цієї дельти може бути як додатним, так і від'ємним або взагалі нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме коли результат нульовий, можна в конкретних умовах вважати або позитивним, або негативним ефектом і окремо не розглядати.
Таким чином, існує як об'єктивна зміна стану певної системи (об'єкта), так і її оцінка. Ця оцінка може мати кількісний і якісний характер. Типовий приклад якісних оцінок ми вже навели, розділивши множину ефектів на позитивні та негативні. Що ж стосується кількісного оцінювання, то воно здійснюється за допомогою різноманітних кількісних показників, які можна поділити на дві великі групи: часткові та загальні.
Отже, фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.
Завдання визначення ефективності виникає в різних ситуаціях, і його раціональне вирішення в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших підходів чи методик. Можна виділити такі загальні напрямки, за якими визначається ефективність.
1. Оцінювання ефективності виробництва з метою забезпечення оптимальної стратегії управління ним. У межах цього напрямку досліджується насамперед ефективність використання ресурсів підприємства.
2. Оцінювання ефективності підприємства з метою визначення його привабливості як потенційного об'єкта інвестування. Таке оцінювання може здійснюватися самим підприємством, потенційним інвестором або ж для забезпечення об'єктивності - - незаінтересованою організацією. При цьому портфельні інвестори, як правило, задовольняються фінансовими показниками ефективності, а стратегічних здебільшого цікавить комплексна її оцінка.
3. Оцінювання ефективності підприємства на макрорівні з боку держави. Не слід вважати, що цей напрямок стосується виключно радянських часів, хоча об'єктивно в ті часи спостерігався розквіт діяльності в цьому напрямку. Але і в умовах ринку завдання такого плану вирішуються, хоча, звичайно, в інших масштабах
Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність ОВФ, охоплює два блоки: перший – показники ефективності і відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий – показники рівня використання ОВФ у цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.
Чинна система показників ефективності відтворення ОВФ в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Визначення коефіцієнтів відтворення ОВФ за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним.
Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів – екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих ОВФ. Інтенсивне оновлення передбачає зміну діючих ОВФ новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих ОВФ не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого.
Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення ОВФ доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття ОВФ (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).
Показники, що характеризують рівень ефективності використання ОВФ, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже з самої назви.
З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6).
1.2 Передумови підвищення ефективності використання ОВФ
Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання ОВФ підприємства можна умовно побілити на дві групи: збільшення екстенсивного завантаження, підвищення інтенсивного навантаження.
Однак треба наголосити на двох важливих обставинах.
По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими.
По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.
Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрішньозмінні простої становлять 10-15% робочого часу. Це спричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи інших професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомнотранспортними засобами тощо.
Для підприємств ряду галузей індустрії, і передусім машинобудування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7 – 1,8), то можна буде збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30 відсотків.
Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективного використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10-15 і більше відсотків.
Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання ОВФ має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видій знарядь праці.
Для виявлення резервів поліпшення використання основних виробничих фондів й удосконалення планування капітальних вкладень необхідно проаналізувати показники, які характеризують використання засобів праці на підприємстві. Ці показники умовно можна поділити на дві групи: узагальнюючі й окремі (індивідуальні).
До узагальнюючих показників відносять фондовіддачу. Фондовіддача основних фондів визначається відношенням обсягу виготовленої продукції до середньорічної вартості основних фондів
Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів на підприємстві є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частина витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов’язана із використанням ОВФ на підприємстві.
Підвищення ефективності використання ОВФ можна досягти за рахунок:
- підвищення використання річного робочого часу;
- підвищення коефіцієнта змінності;
- підвищення використання внутрізмінного часу;
- підвищення використання календарного часу.
Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшення випуску продукції досягається тільки у провідних основних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує, але і без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимальну виробничу структуру підприємства — важливий напрямок кращого використання основних фондів.
Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей — швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п'ять-шість і більше років. Разом з тим технічно й економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підприємства.
Важливим напрямком підвищення ефективності використання основних фондів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановлеиого устаткування, обсяги якого є досить значними.
1.3 Поліпшення терміну корисності використання ОВФ як фактор підвищення ефективності виробництва підприємства.
Термін корисного використання (експлуатації) – це очікуваний період часу, протягом якого використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде вироблено очікуваний обсяг продукції. Тобто термін експлуатації може визначатися як кількістю років, так і кількістю одиниць продукції. Згідно з терміном корисної експлуатації встановлюється підприємством самостійно з урахуванням таких чинників:
1)очікуване використання об'єкта з урахуванням його потужності або продуктивності;
2)передбачуваний фізичний і моральний знос;
3)правові обмеження щодо термінів використання.
Усі ці критерії досить суб'єктивні, отже, оспорити встановлені підприємством терміни експлуатації неможливо.П(С)БО 7 «Основні засоби», передбачає використання шести методів амортизації. До них належать:метод прямолінійного списання; метод зменшення залишкової вартості; метод прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний метод; виробничий метод; метод, передбачений податковим законодавством.
Не будемо зупинятися на механізмі розрахунку амортизаційних відрахувань за кожним конкретним методом , а відзначимо лише особливості застосування кожного з них.Відмінність застосовуваних методів амортизації полягає в різному рівні нараховуваних амортизаційних відрахувань, а також у способі їх розподілу. Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності підприємством на власний розсуд застосовується найбільш економічно доцільний метод амортизації. Наприклад, метод прямолінійного списання характерний рівномірним розподілом вартості основних засобів протягом усього періоду експлуатації. Цей метод найдоцільніше застосовувати для пасивної частини основних засобів, таких, як будівлі, споруди, меблі тощо.
Застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості найбільш економічно виправдане стосовно активної частини, зокрема машин, механізмів, верстатів, іншого виробничого обладнання. Справа в тому, що при використанні цього методу амортизаційні відрахування в перші роки експлуатації, коли об'єкт основних засобів експлуатується найбільш інтенсивно, досить високі, але з часом знижуються. В результаті цього значна частина вартості основних засобів замортизується вже в перші роки експлуатації об'єкта. Те ж саме стосується і кумулятивного методу.
Метод зменшення залишкової вартості характерний тим же: з часом амортизаційні відрахування мають тенденцію до зменшення. Його використання з урахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, інших факторів. Така самостійність цілком виправдана: для кожного підприємства перелічені фактори будуть різні, тому і термін експлуатації одного і того ж об'єкта основних засобів на різних підприємствах буде відрізнятися з одного боку, самостійне визначення терміну корисного використання об'єкта основних засобів передбачає значну свободу дій, з іншого боку, при явно перекрученому визначенні цього терміну податкові органи можуть застосувати штрафні санкції за неправильне ведення обліку.
Зазначений документ, хоча і був досить деталізований, все ж таки встановлював єдині норми амортизації для основних засобів, використовуваних підприємствами різних галузей народного господарства в різних умовах і, зрозуміло, не враховував особливості експлуатації кожного об'єкта окремо.
Зазначимо, що термін корисного використання (експлуатації) розуміється очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх застосуванням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).
Термін корисного використання основних засобів визначається керівництвом підприємства самостійно з урахуванням економічної доцільності. Іншими словами, керівництво підприємства при придбанні основних засобів може самостійно встановити термін їх корисного використання з урахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, інших факторів. На мою думку, вибір того чи іншого способу визначення терміну корисного використання має бути визначено в обліковій політиці підприємства, оформленій відповідним наказом.
Що стосується безпосередньо методики визначення терміну корисного використання, то можливе застосування декількох варіантів (при цьому на практиці не виключена можливість їх комбінування).
Якщо у процесі експлуатації стає зрозуміло, що об'єкт основних засобів може використовуватися довше (або менше) встановленого терміну, то термін корисного використання може бути змінено. Це відбувається у випадку зміни очікуваних економічних вигод від використання об'єкта основних засобів внаслідок, наприклад, проведених капітальних і поточних ремонтів, зміни ринкової кон'юнктури. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується виходячи з нового терміну корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни терміну корисного використання.
Зазначимо, що проблема визначення терміну корисного використання основних засобів не нова і полягає не стільки в чисто технічному способі його визначення, скільки в науковій (економічній) обґрунтованості. Чим коротший термін служби, тим вища норма амортизації – необхідно швидше відтворювати основні засоби і тому більшу частину їх вартості у вигляді амортизації слід включати до собівартості продукції, що призводить до її збільшення. Чим триваліше термін, тим нижче норма амортизації, більше період відшкодування зносу і, отже, менше можливостей для своєчасного використання новітніх технічних досягнень. А це, звичайно, збільшує масштаби морального знецінення основних засобів.
Підбиваючи підсумок визначення терміну корисної експлуатації основних засобів, зауважимо, що фізично можливий термін їх служби не може бути основою для визначення норм амортизації. Він повинен визначатися виходячи з економічно доцільного терміну служби, який може бути менше фізично можливого. При цьому розрив між фізично можливим та економічно доцільним періодами функціонування техніки, що інтенсивно морально застаріває (комп'ютери та інша електроніка), буде найбільшим.
Інше питання полягає у визначенні ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів, що нерозривно пов'язана із сумами нараховуваної амортизації.
У більшості випадків розрахунок сум амортизації передбачає наявність інформації про ліквідаційну вартість, адже амортизовувана вартість розраховується як різниця між первісною (або переоціненою) вартістю основних засобів та їх ліквідаційною вартістю, під ліквідаційною вартістю розуміється сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).Іншими словами, ліквідаційна вартість визначається як доходи від продажу або ліквідації об'єкта основних засобів за вирахуванням витрат, пов'язаних з таким продажем або ліквідацією. Наприклад, ліквідаційною вартістю верстату, що повністю зносився і не може більше використовуватися у виробничій діяльності, є вартість металобрухту мінус сума витрат, пов'язаних з продажем цього металобрухту (зарплата робітників, які здійснюють демонтаж, витрати на транспортування металобрухту тощо).
За базу визначення ліквідаційної вартості можна взяти ліквідаційну вартість подібного активу, який досяг кінця свого терміну корисної експлуатації та використовувався в умовах, подібних тим, в яких передбачається використовувати придбаний об'єкт. Іншим способом визначення ліквідаційної вартості може бути вже згаданий вище метод експертної оцінки.
Однак в існуючих умовах спрогнозувати ліквідаційну вартість об'єкта амортизації досить проблематично. Адже ціна, наприклад, на металобрухт у момент придбання об'єкта не обов'язково перебуватиме на одному рівні до моменту ліквідації цього об'єкта (найімовірніше, вона обов'язково зміниться). З приводу визначення ліквідаційної вартості в МСБО зазначено, що на практиці ліквідаційна вартість буває незначною і може ігноруватися при розрахунку амортизованої суми (прирівнюватися до нуля). В той же час, якщо при придбанні основних засобів очевидно, що ліквідаційна вартість досягатиме значних розмірів, вона визначається на дату придбання об'єкта і не збільшується при зміні цін. Однак якщо об'єкт основних засобів у процесі експлуатації переоцінюється, ліквідаційну вартість необхідно переглянути. Подальша амортизація здійснюється за новою нормою, встановленою з урахуванням переоцінки та збільшення ліквідаційної вартості.
Найпростіший спосіб визначити ліквідаційну вартість — прирівняти її до нуля (обґрунтування звичайне – нестабільність економіки України не дозволяє з достатньою точністю спрогнозувати вартість металобрухту (або інших відходів) через певну кількість років). Отже, амортизовувана вартість дорівнюватиме первісній. Однак при цьому втрачається можливість використання методу зменшення залишкової вартості (в такому випадку амортизовувана сума дорівнюватиме нулю).
Норму зносу (амортизації) окремого виду нематеріальних активів визначають, виходячи з первісної вартості та встановленого терміну їхнього корисного використання і затверджують розпорядчим документом керівника підприємства. Нарахування зносу (амортизації) за окремими ін вентарними одиницями нематеріальних активів проводять протягом терміну їх використання, але не більше терміну, за який нараховано знос (амортизацію), що дорівнює первісній вартості нематеріального активу (з урахуванням індексації первісної вартості у випадках, пере дбачених законодавством).
При визначенні підприємством терміну корисного викорис тання нематеріального активу слід враховувати:– очікуваний термін використання цього активу підприєм ством;– науково-технічний прогрес і зміну попиту на продукцію, товари, роботи, послуги, які виробляються за допомогою цього активу;– юридичні чи інші обмеження на його використання.Метод нарахування амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з особливос тей його форми отримання очікуваних економічних вигод.
Термін корисного використання нематеріального активу підлягає перегляду, якщо в наступному періоді очікуються суттєві зміни цього терміну порівняно з його початковою оцінкою. Одночасно підлягають коригуванню суми амортизації, нараховані у звітному періоді, та ті, які мають бути нараховані протягом майбутніх періодів.Метод нарахування амортизації нематеріального активу підлягає перегляду наприкінці звітного періоду, якщо він перестає відповідати особливостям використання цього активу або очікуваній формі отримання майбутніх еконо мічних вигод.
II Економічна оцінка впливу терміну корисного використання ОВФ на господарську діяльність підприємства.
2.1Вихідна інформація
n =
t2*σ2*N
Δ2*N+t2*σ2
n =
22*0.52*100
0.162*100+22*0.52
n=28
2.2 Оцінка впливу терміну корисного використання на господарську діяльність підприємства.
2.2.1. Вплив терміну корисного використання ОВФ на обсяг виробництва.
Визначаємо термін корисного використання за формулою:
Тк=
1
а
Розрахунки зводимо в таблицю №1
№
Річний знос,%
Тк
Обсяг
2
10
10,00
4500
3
8
12,50
4000
4
8
12,50
3700
12
10
10,00
4100
14
9
11,11
5000
19
9
11,11
4200
20
8
12,50
4300
30
10
10,00
5600
36
8
12,50
3700
42
9
11,11
4800
43
9
11,11
5000
44
8
12,50
5000
45
8
12,50
4000
47
8
12,50
4800
48
8
12,50
4700
56
8
12,50
4000
58
8
12,50
4800
66
8
12,50
3700
68
8
12,50
4700
70
9
11,11
5000
75
8
12,50
3700
76
10
10,00
4100
78
9
11,11
4200
79
10
10,00
4500
86
10
10,00
3900
87
8
12,50
4000
95
8
12,50
4000
96
8
12,50
3700
Ср.знач
8,64
11,67
4346,429
В середньому термін корисного використання на підприємствах становить 11,67.
Розглянемо і визначимо залежність між терміном корисного використання і обсягом виробництва.
Методом найменших квадратів обчислюємо оцінку невідомих параметрів моделі b0,b1:
формуємо матрицю Х’Х
X'X=
28
326,67
326,67
3840,7407
формуємо матрицю Х’Y
X'Y=
121700
1415333
знаходимо матрицю (Х’Х)-1
X'X-1=
4,629
-0,394
-0,394
0,034
обчислюємо вектор оцінок параметрів моделі В=(Х’Х)-1* Х’Y
В=
6118,3
-151,9
Записуємо рівняння регресії
У=6118,3-151,9х
Отже, при збільшенні терміну корисного використання на 1 одиницю, обсяг виробництва збільшиться на 151,9.
Знаходимо коефіцієнт парної кореляції rxy
rxy=
-0,30704
Оскільки вибірковий коефіцієнт множинної кореляції -0,307 або -30,7%, це означає що зв’язок між терміном корисного використання і обсягом виробництва обернений.
На основі визначеного коефіцієнта розраховуємо коефіцієнт детермінації
R2= r2xy
R2=
0,094
На основі вибіркового коефіцієнта множинної кореляції ми розрахували коефіцієнт детермінації R2=0,094. Це означає, що на 9,4% обсяг виробництва залежить від терміну корисного використання і на 90,6% від впливу інших факторів.
2.2.2 Вплив терміну корисного використання ОВФ на витрати виробництва.
Розрахуємо витрати на утримання і експлуатацію ОВФ. Розрахунки зводимо в таблицю №2
№
Ткв
Витрати, всього
Утримання і експлуатацію, %
Витрати на експлуатаці., тис.грн.
2
10,00
4000
22
880
3
12,50
3500
21
735
4
12,50
3000
23
690
12
10,00
3600
22
792
14
11,11
4400
20
880
19
11,11
3800
21
798
20
12,50
3800
19
722
30
10,00
5000
20
1000
36
12,50
3000
23
690
42
11,11
4200
23
966
43
11,11
4000
20
800
44
12,50
4500
20
900
45
12,50
3600
21
756
47
12,50
4000
21
840
48
12,50
4100
22
902
56
12,50
3500
21
735
58
12,50
4000
21
840
66
12,50
3000
23
690
68
12,50
4100
22
902
70
11,11
4400
20
880
75
12,50
3000
23
690
76
10,00
3600
22
792
78
11,11
3800
20
760
79
10,00
4000
22
880
86
10,00
3200
21
672
87
12,50
3500
21
735
95
12,50
3500
21
735
96
12,50
3000
23
690
Розглянемо і визначимо залежність між терміном корисного використання і витратами на утримання і експлуатацію ОВФ.
№
Ткв
Витрати на експлуатацію ОВФ
2
10,00
880
3
12,50
735
4
12,50
690
12
10,00
792
14
11,11
880
19
11,11
798
20
12,50
722
30
10,00
1000
36
12,50
690
42
11,11
966
43
11,11
800
44
12,50
900
45
12,50
756
47
12,50
840
48
12,50
902
56
12,50
735
58
12,50
840
66
12,50
690
68
12,50
902
70
11,11
880
75
12,50
690
76
10,00
792
78
11,11
760
79
10,00
880
86
10,00
672
87
12,50
735
95
12,50
735
96
12,50
690
Ссума
326,67
22352
Сер.знач
11,67
798,29
Методом найменших квадратів обчислюємо оцінку невідомих параметрів моделі b0,b1:
формуємо матрицю Х’Х
X'X=
28
326,67
326,67
3840,741
формуємо матрицю Х’Y
X'Y=
22352
259798,9
знаходимо матрицю (Х’Х)-1
X'X-1=
4,6295
-0,3937
-0,3937
0,0337
обчислюємо вектор оцінок параметрів моделі В=(Х’Х)-1* Х’Y
В=
1181,97
-32,89
Записуємо рівняння регресії
У=118,1-32,89х
Отже, при збільшенні терміну корисного використання на 1 одиницю, витрати на експлуатацію зменшаться на 32,89.
Знаходимо коефіцієнт парної кореляції rxy
rxy=
-0,37
Оскільки вибірковий коефіцієнт множинної кореляції -0,37 або -37%, це означає, що зв’язок між терміном корисного використання і витратами на експлуатацію обернений.
На основі визначеного коефіцієнта розраховуємо коефіцієнт детермінації
R2= r2xy
R2=
0,139
На основі вибіркового коефіцієнта множинної кореляції ми розрахували коефіцієнт детермінації R2=0,139. Це означає, що на 13,9% витрати на експлуатацію залежать від терміну корисного використання і на 82,1% від впливу інших факторів.
Розглянемо і визначимо залежність між витратами на утримання і експлуатацію та терміном корисного використання ОВФ.
№
Витрати на експлуатацію ОВФ
Ткв
2
880
10,00
3
735
12,50
4
690
12,50
12
792
10,00
14
880
11,11
19
798
11,11
20
722
12,50
30
1000
10,00
36
690
12,50
42
966
11,11
43
800
11,11
44
900
12,50
45
756
12,50
47
840
12,50
48
902
12,50
56
735
12,50
58
840
12,50
66
690
12,50
68
902
12,50
70
880
11,11
75
690
12,50
76
792
10,00
78
760
11,11
79
880
10,00
86
672
10,00
87
735
12,50
95
735
12,50
96
690
12,50
Ссума
22352
326,67
Сер.знач
798,29
11,67
Методом найменших квадратів обчислюємо оцінку невідомих параметрів моделі b0,b1:
формуємо матрицю Х’Х
28
22352,00
X'X=
22352,00
18073900
формуємо матрицю Х’Y
X'Y=
326,67
259798,9
знаходимо матрицю (Х’Х)-1
2,7990
-0,0035
X'X-1=
-0,0035
0,0000
обчислюємо вектор оцінок параметрів моделі В=(Х’Х)-1* Х’Y
15,04
B=
-0,0042
Записуємо рівняння регресії
У=15,04-0,0042Х
Отже, при збільшенні витрат на експлуатацію на 1 одиницю, термін корисного використання зменшаться на 0,0042.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора