Міністерство освіти і наук України
Університет економіки і права “КРОК”
Кафедра “економічної теорії”
Курсова робота
з економічної теорії
на тему
Система національних рахунків
студента II курсу
факультету економіки та підприємництва
спеціальність економіка підприємства
група ЕП-023
Олексюка Володимира Васильовича
_________________
(підпис студента)
Науковий керівник
______________________________
(Резолюція “До захисту”) Маслов__
________ ___________ (Прізвище)
(Дата) (Підпис) Анатолій Олександрович
(Ім’я, по батькові)
Доцент, кандидат економічних наук
(Вчене звання, наукови ступінь)
Київ — 2004 р.
Зміст
Вступ (ст. 3-4)
I Розділ
1.1 ДЖЕРЕЛА ВИНИКНЕННЯ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ (ст. 4-5 )
1.2. ПЕРШІ СПРОБИ РОЗРАХУНКІВ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ В АНГЛІЇ (ст. 6-9)
1.3. ЕТАПИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ СИСТЕМИ НАІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ
1.4.1. Снр-53 як початковий варіант (ст. 9-11)
1.4.2. Снр-68 як базова модель (ст. 11-13)
1.4.3. Снр-93 — обличчям до світової спільноти (ст. 14-15)
1.5 НАЦІОНАЛЬНІ РАХУНКИ УКРАЇНИ ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ СНР-93 (ст. 16-17)
1.6. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ СНР-93 (ст. 17-18)
II Розділ
2.1 КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА РАХУНКІВ (ст. 18-21)
2.2 НАЦІОНАЛЬНІ РАХУНКИ NАТIОNАL АССОUNТ (ст. 21-25)
2.3 ПРИКЛАД НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ УКРАЇНИ (ст. 26-28)
Висновки (ст. 29-31)
Додатки
Таблиця 1 «Рахунок розподілу первинного доходу» (ст.19)
Таблиця 2 «Рахунок розподілу вторинного доходу» (ст.20)
Таблиця 3 «Випуск товарів та послуг і валовий внутрішній продукт» (ст. 26)
Таблиця 4 «Виробництво та розподіл валового внутрішнього продукту, сформованого за галузями економіки» (ст. 27)
Таблиця 5 «Виробництво та розподіл валового внутрішнього продукту, сформованого за видами економічної діяльності ОВР» (ст. 28)
Вступ
Перехід України на ринкові відносини потребує докорінної перебудови обліку та статистики. Але зробити це миттєво просто неможливо. Цей процес має тривалий еволюційний характер. Для того щоб прискорити його, не порушуючи внутрішньої сутності, необхідно засвоїти практичний досвід, накопичений країнами з розвинутою економікою, та запровадити міжнародні стандарти обліку і статистики, з урахуванням позитивного національного досвіду.
Центральне місце з-поміж міжнародних стандартів обліку та статистики належить Системі національних рахунків (СНР). СНР — це найважливіший сучасний міжнародний стандарт 00Н в галузі національного рахівництва. Ним користуються статистичні органи більшості країн світу. СНР нині в країнах з ринковою економікою є важливою складовою цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в інтернет економічної статистики. Україна після проголошення незалежності почала переходити від колишнього радянського балансу народного господарства до СНР. У наш час Держкомстат України розробляє і публікує тільки національні рахунки.
Отож робота над цією темою є актуальною.
Але широке впровадження методології СНР в економічну статистику та бухгалтерський облік гальмується обмеженою кількістю фахівців, які володіють цим складним як в теоретичному, так і в практичному плані предметом.
Завданням цієї праці є ознайомлення студентів з основними категоріями, принципами побудови, показниками СНР, тобто із системою економічної інформації, яка використовується у світі для опису та аналізу економічного процесу на макрорівні. СНР є універсальною міжнародною економіко-статистичною мовою спілкування економістів, статистиків, політиків, фінансистів, дипломатів, менеджерів різних країн та наукових шкіл.
СНР є логічно послідовною, гармонічною та цілісною сукупністю макроекономічних рахунків, балансів активів та пасивів, а також таблиць, в основу яких покладено низку узгоджених на міжнародному рівні понять, визначень, класифікацій та правил обліку. СНР дає можливість виражати економічні дані у формі, придатній для здійснення економічного аналізу та прийняття важливих управлінських рішень
Логіка побудови роботи полягає в послідовному показі джерел виникнення СНР, етапів становлення та розвитку системи як міжнародного стандарту з наступним описом сучасної моделі СНР 00Н — 93 та національних особливостей її застосування
Особливу увагу приділено проблемам запровадження СНР 00Н — 93 в статистичну практику України. Це передовсім проблеми впровадження основних класифікацій, показників окремих рахунків, оцінки тіньової економіки, квартальних розрахунків ВВП та його коригування у зв'язку із сезонністю тощо.
Отже, методи макроекономічного аналізу та моделювання в роботі описано з використанням даних національних рахунків України.
Майбутнім фахівцям зі статистики, обліку, фінансів, державного управління економікою, з менеджменту, маркетингу, міжнародної економіки важливо знати основні засади побудови СНР для того, щоб ефективно використовувати систему показників СНР, яка адекватно описує структуру, механізм функціонування ринкової економіки. Для цього в курсовій (крім методичного матеріалу) подаються відповідні практичні дані.
I Розділ
1.1. ДЖЕРЕЛА ВИНИКНЕННЯ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ
Як ствержував колишній глава Центрального бюро статистики Голандії Д. Дерксен автором термінів «національні рахунки», «національне рахівництво» є голландський статистик Ед Ван Кліфф, який 1941 року опублікував в голландському щомісячному журналі «Economic» дві статті з побудованими ним таблицями національних рахунків для Голландії за 1938 рік. Проте Друга світова війна припинила практичні та наукові цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в інтернет зв'язки європейських економістів. Нині вже важко сказати, хто в дійсності є винахідником системи національних рахунків, бо ті самі ідеї і приблизно в той самий час виникали в багатьох країнах, але через зрозумілі причини не ставали надбанням широкого загалу.
Французські статистики, наприклад, впевнені, що перші національні рахунки були побудовані у Франції Р. Фроманом також стосовно 1938 року з використанням засадних принципів наукової праці економіста Венсена (1941), яка встановлювала зв'язок між рахунками підприємств і рахунками країни в цілому.
Відомо також, що 1941 року в Англії Джеймс Міль і Річард Стоун розробили власну систему національних рахунків як наслідок глибокого вивчення національного доходу Англії. Цю роботу обидва винахідники вели в міністерстві фінансів з самого початку війни з ініціативи і за консультації Кейнса.
Приблизно в той самий період (середина 30-х рр.) В.Леонтьєв почав роботу над своєю системою показників взаємозв'язку економіки, але у формі таблиць «витрати — випуск», в основу яких покладено ідею шахової таблиці з подвійним входом .
Не завадить нагадати, що 1926 року було опубліковано баланс народного господарства СРСР за 1923/24 рік — перший у еконо-міко-статистичній літературі баланс країни в цілому. Окрім того, було побудовано баланси за 1928, 1929 і 1930 роки, щоправда їх не публікували у відкритій пресі.Як бачимо, національні рахунки (у тій чи іншій формі) виникли майже одночасно і незалежно у багатьох країнах. Поширення кейнсіанства значно сприяло цьому. До того ж, Друга світова війна з її мобілізацією максимуму ресурсів, необхідністю глибокого осмислення галузевих взаємозв'язків в економіці втягнутих у війну країн примусила Уряди не тільки скрупульозно обчислювати національний дохі/Д, поглибити та поліпшити статистичну базу, а й зробити наступний крок — створити
систему національних рахунків, що розкриває й деталізує всі внутрішні зв'язки національного господарства.
Отже, історично і логічно національні рахунки були розвитком і поглибленням обчислення національного доходу, який вже на початку Другої світової війни робили у формі детальної таблиці, побудованої на солідній статистичній базі. Часто економісти, працюючи над цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в інтернет проблемами національного доходу, самі відчували, що потрібно вийти за рамки обчислення цього одиничного показника і розкрити його зв'язки з іншими макроекономічними показниками, тобто національне рахівництво «народилося» з обчислення національного доходу.
Але, все ж такі ідея побудови системи національних рахунків і здійснення цієї ідеї стгіло видатним досягненням економічної статистики та економічної науки взагалі.
1.2. ПЕРШІ СПРОБИ РОЗРАХУНКІВ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ В АНГЛІЇ
Першу спробу оцінити національне багатство Англії зробив (близько 1600р.) генеральний інспектор англійських митниць. Він капіталізував загальну суму рентних доходів, визначену ним в 6млн ф. ст., і на підставі 12-річного строку окупності оцінив капітал країни у 72 млн ф. ст. Додавши до цієї величини вартість худоби у сумі 17 млн, він підрахував, що національне багатство Англії становило на той час 89 млн ф. ст.
У статистиці, однак, цей факт не дуже відомий, а отже, перші розрахунки узагальнюючих макроекономічних показників — національного доходу та національного багатства — датуються другою половиною XVII ст. Такі розрахунки було виконано також в Англії і вони, власне, поклали початок нового напряму в економічній науці — політичної арифметики, або, за сучасною термінологією, — макроекономічної статистики. Розрахунок національного багатства Англії (з Уельсом) на 1664 р. належить Вільяму Петті, він помножив кількість населення Англії і Уельсу (6 млн) на очікувані річні витрати по б ф. ст. 6 шил. 4 пенси на душу і отримав у такий спосіб 40 млн ф. ст. річних витрат країни. Через 11 років у «Політичній арифметиці» В. Петті повторив розрахунок майже в тих самих цифрах і визначив особисте споживання країни в 42 млн ф. ст. Утім, крім того, що цей розрахунок надто примітивний, він і теоретично безпідставний: витрати країни на особисте споживання не дорівнюють загальному доходу громадян, а є меншими, бо частина доходу використовується не на споживання, а на нагромадження. Петті, очевидно, і сам це розумів, зазначаючи, що «не враховував надлишку заробітку над вартістю засобів існування». Певна річ, що такі орієнтовні розрахунки видатків країни не можна вважати обчисленням національного доходу, але безперечною заслугою Петті є спроби балансового пов'язання цих розрахунків з оцінкою національного багатства, доходом від окремих матеріальних об'єктів, кількістю і соціальною цінністю населення.
Обчислення національного доходу в розгорнутому вигляді виконав Грегорі Кінг у вигляді «Таблиці доходів і видатків окремих груп сімей в Англії, обчисленої для 1688 р.». Такі самі розрахунки він зробив і для характеристики економічного становища країни в 1695 р.
Г. Кінг ділить все населення Англії на 26 соціальних груп, що з них 21 група (світські чи духовні лорди, чиновники, купці і т. д.), як на його погляд, збільшує багатство країни, а 5 груп (наприклад, матроси, злидарі, волоцюги) зменшують його.
Для кожної групи Г. Кінг подає кількість сімейств, а також типовий склад сім'ї, річний дохід сім'ї і всієї групи, річні витрати на душу населення і щорічний надлишок (нагромадження) або недостачу на душу і на всю групу. В основу розрахунків Г. Кінга було покладено не тільки нормативні дані, а й певну статистичну базу. Будучи урядовим чиновником, він мав у своїх руках досить значний статистичний матеріал щодо населення і національного багатства Англії. Його обчислення базувались на розрахунках подушного податку 1691 р., на даних щодо так званого подимного податку, церковної десятини, податку на користь бідних, а також на кількості злидарів, які отримують допомогу.
По суті Кінг теж не визначає національного доходу країни, а просто підсумовує доходи всіх її громадян, незалежно цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в інтернет від природи цих доходів. Брак теоретичного проникнення в економічний зміст обчислених синтетичних показників дається взнаки і в іншому цікавому розрахунку Кінга.
Так, крім названої таблиці балансу доходів і витрат населення він дає ще розрахунок доходів за джерелами їх отримання і на підставі цього оцінює національне багатство Англії (з Уельсом) для того самого 1688р. Розрахунки цікаві тим, що Кінг в них пов'язує обидва синтетичні показники.
Г. Кінг робить таку оцінку національного багатства Англії для
1688р.(млн.ф.ст.):
13 млн річної ренти за 18-річного строку окупності — 234;
— ЗО млн доходів від промисловості, торгівлі, ремесел, праці за коефіцієнта 11 дають приблизно 330;
— ювелірні вироби, рухоме майно — 28;
— флот, фортеці, військова амуніція, склади, товари, обладнання, інвентар, матеріали — 33;
— велика рогата худоба, інші тварини, птиця і т. ін. — 25. Разом 650.
Національне багатство, підраховане Г. Кінгом, у 2,6 раза перевищує оцінку В. Петті (250 млн ф. ст.), хоча часовий проміжок між цими двома розрахунками становить усього два роки. Це розходження легко пояснити: розрахунок Кінга включає не тільки матеріальне майно. Капіталізуючи ЗО млн доходу від промисловості, торгівлі, ремесел і праці, Кінг завдяки цьому капіталізує і заробітну плату робітників, що становить переважну частину цієї суми, тобто включає до складу національного багатства і цінність самих робітників. Оцінки обох авторів національного багатства можна порівнювати тільки або після додавання до вартості матеріального майна, обчисленої В. Петті, оцінки цінності людей в сумі 417 млн ф. ст., або після віднімання з підсумку Г. Кінга 330 млн, і тоді ми отримаємо вартість матеріального багатства Англії в 320 млн ф. ст., що вже більше наближається до оцінки Петті.
Праці обох авторів були видатним здобутком для того часу. ; Петті та Кінг стали не тільки піонерами обчислення окремих узагальнюючих макроекономічних показників. В їхніх працях явно проглядала ідея балансового пов'язання цих двох показників, у чому вони випередили свою епоху мало не на два сторіччя. Кінг пішов навіть далі Петті, бо у своїх розрахунках узяв до уваги також і нагромадження країни.
К. Маркс називає Вільяма Петті одним з «найгеніальніших і наиорипнальніших дослідників у економіці». П. Студенський — автор ґрунтовної монографії з історії і методології обчислення "атонального доходу — пише, що розрахунки В. Петті та Г. Кінга Лишалися неперевершеними за своїм масштабом та якістю ротягом двох наступних століть.
1.3. ЕТАПИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ
СНР-53 ЯК ПОЧАТКОВИЙ ВАРІАНТ
1952 року група експертів, призначене Генеральним секретарем 00Н, провела в Нью-Йорку засідання, присвячене розробці міжнародної системи національних рахунків. Наступного року ця група опублікувала доповідь («Система національних рахунків і допоміжні таблиці»), з набором із шести типових рахунків для трьох основних секторів — підприємств, домашніх господарств і приватних некомерційних організацій, органів державного управління. За основу було взято базову структуру рахунків виробництва, асигнувань, угод щодо операцій з капіталом і рахунків зовнішніх операцій. Кожний із шести типових рахунків мав відношення до одного з важливих агрегатів, таких, наприклад, як національний дохід. Класифікації потоків, що відображаються на цих рахунках, наводилися в наборі з 12 стандартних таблиць.
У названому документі підкреслювалась важливість узгодження міжнародних статистичних стандартів. Засади складання міжнародної економічної і фінансової статистики, з одного боку, і національних рахунків, з другого — треба було привести у відповідність. Зазначалося, що під час розробки СНР велика увага приділялася забезпеченню відповідності даної системи тим визначенням та класифікаціям, що застосовуються (рекомендуються) іншими організаціями, особливо МВФ і ОЕСР.
Систему національних рахунків насамперед схвалили країни, Що орієнтувалися на заходи грошово-кредитної і цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в інтернет бюджетно-податкової політики, оскільки СНР забезпечує інформаційну базу для оцінки напряму економічного розвитку і прийняття рішень урядом, дає можливість привести попит і пропозицію виробничих ресурсів у відповідність з фінансами, забезпечуючи лабільність економічної системи. Крім того, логічним висновком із СНР є поява статистики національного доходу, статистики фінансів і цін.Проте міжнародний стандарт СНР-53 не приділяв належної уваги суто статистичним пробле.мам складання та обчислення показників, що включаються в рахунки.
Тому вже 1955 року 00Н видала тимчасовий посібник з методики обчислення національного доходу з особливим урахуванням потреб країн, що розвиваються.
Водночас Організація Об'єднаних Націй розробила запитальник для розсипки державам-членам з метою регулярного і систематичного збирання інформації щодо національних рахунків. У ньому пропонувалося подавати дані для дев'яти стандартних таблиць. Починаючи з 1958 року такі дані, доповнені інформацією національних статистичних органів і статистичними публікаціями відповідних країн, оприлюднювалися в «Щорічнику зі статистики національних рахунків» щодо 70 країн і територій.
У другому виданні стандарту СНР-53, що вийшло в 1960 році, було враховано досвід його застосування в різних країнах. Робота над другим виданням розпочалася 1956 року, коли Статистична комісія дійшла висновку про необхідність певних поправок і доповнень до тексту стандарту СНР 1953 р. Більшість таких поправок було сформульовано 00Н спільно з МВФ і ОЕСР на засіданні, що відбулося в 1956 році. Крім того, Статистична комісія запропонувала створити ширшу систему з урахуванням значного досвіду з плановою економікою, а також відмінностей у потребах країн, які перебувають на різних рівнях розвитку.
1964 року було опубліковано третє видання СНР-53, яке більше ніж попередні відповідало «Посібнику з платіжного балансу» МВФ.
СНР-68 ЯК БАЗОВА МОДЕЛЬ
Робота з удосконалення СНР не припинялася. Так, 1964 року члени групи експертів 00Н обговорили проект доповіді з цього питання Р. Стоуна та співдоповідей, підготовлених 00Н і ОЕСР. Це послужило основою для обговорення в рамках Статистичної комісії за участю робочих груп, сформованих при регіональних комісіях 00Н з представників національних статистичних органів, а також із залученням Міжнародної асоціації з вивчення національного доходу і національного багатства. 1966 року з урахуванням цих дискусій було підготовлено другий а згодом і третій документ щодо перегляду стандарту СНР-53 в 1968 році Статистична комісія затвердила переглянутий варіант СНР
СНР-68 значно відрізняється від СНР-53.
Рахунок виробництва поділено на рахунки витрат-випуску. Розукрупнено показники чистого кредитування і чистого запозичення за рахунок виокремлювання показників фінансових потоків цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в інтернет окремих секторів. Рахунки доходів та витрат відокремлено від рахунків операцій з капіталом. Баланси активів і пасивів розроблено для окремих секторів і всієї економіки в цілому. У СНР-68 . було запроваджено додаткові класифікації для діяльності органів державного управління, некомерційних організацій і для трансфертів, а також передбачалося включення даних щодо товарів і послуг в постійних цінах.
Принципова структура СНР-68 має такий вигляд.
І.Зведені рахунки:
1. Валовий внутрішній продукт і використання його.
2. Наявний національний дохід і розподіл його.
3. Фінансування капітальних витрат.
4. Зовнішні операції.
II. Рахунки виробництва, споживання і капіталоутворення:
1. Види товарної продукції (товарів і послуг, які реалізуються).
2. Нетоварна продукція та послуги (ті, що не реалізуються).
3. Галузі виробництва країни.
4. Послуги державних установ.
5. Послуги приватних некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.
III. Рахунки доходів і видатків на фінансування капітальних затрат:
1 Нефінансові корпоративні аналогічні підприємства.
2. Фінансові установи.
3. Державні установи.
4. Приватні некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.
5. Домашні господарства (з урахуванням приватних нефінансових некорпорованих підприємств).
Національний дохід включає також інші факторні доходи з-за кордону (сальдо), зокрема доходи від власності за кордоном. У правій колонці рахунку відображаються також інші поточні трансферти з-за кордону (сальдо). Тому сума всіх компонентів цієї колонки рахунку становить наявний національних дохід. У лівій колонці рахунку 2 реєструються показники використання національного доходу. Згідно з методологічними принципами СНР він розподіляється на кінцеве споживання та нагромадження основного капіталу. Останнє є джерелом фінансування капітальних витрат. Тому величина нагромадження переноситься на кредит наступного рахунка СНР, де використовуються показники фінансування капітальних витрат.
Цей рахунок призначено для характеристики процесу реального нагромадження активів (матеріально-речових, відтворюваних і невідтворюваних, фінансових), а також джерел фінансування придбання цих активів.
У верхній частині рахунка розміщуються джерела фінансування витрат на забезпечення приросту запасів матеріальних оборотних коштів, придбавання основного капіталу, на будівництво, на купівлю нематеріальних активів (патентів, ліцензій тощо). Перевищення джерел фінансування над суму реального нагромадження матеріально-речових і нематеріальних активів утворює окрему позицію рахунка 3 «Перевищення суми придбаних фінансових активів над суму взятих зобов'язань», одержану сальдовим методом. Ця стаття характеризує вартість придбаних фінансових активів (позички, приріст наявних коштів у банку та ін.) за мінусом вартості взятих зобов'язань (за одержаними позичками, кредитами тощо).
нижній частині рахунка зазначають придбавання фінансо-активів за видами (у лівій частині) та взяті зобов'язання (у правій частині).
Зведений рахунок 4 призначено для реєстрації зовнішніх операцій: експорту, імпорту, надходжень доходів від капіталу за кордоном та ін. 26 стандартних допоміжних і додаткових таблиць призначя лися для подання деталізованих статистичних рядів, які було не можливо оформити у вигляді рахунків. Як показав практичний досвід, ця система може бути реальною основою для об'єктивного оцінювання планів економічного розвитку.
Варто зауважити, що СНР-68 не є міжнародною нормою: призначено лише для показу того, які класифікації, таблиці та рахунки системи можуть бути пристосовані до умов тієї або іншої країни.
Одним з варіантів модифікованої СНР-68 стала Європейська система інтегрованих економічних рахунків (ЄСР), підготовлена Євростатом. Вона відрізняється від СНР тим, що має додаткову інформацію щодо виробництва і фінансів, докладні дані про розподіл і перерозподіл доходів.
СНР-93 — ОБЛИЧЧЯМ ДО СВІТОВОЇ СПІЛЬНОТИ
СНР-93 (як і СНР-53 та СНР-68) — це черговий етап розвитку національного рахівництва. З історичного погляду, як зміст СНР-93, так і робота з її аналізу й перегляду відображають поглиблення досвіду' і спеціальних знань, які лежать в основі СНР, досягнення більшого узгодження між СНР та іншими міжнародними статистичними стандартами, а також зміну напряму досліджень у цій галузі.
Протягом 1975—1980 років було проведено кілька регіональних нарад з аналізу практики використання СНР-68 у різних країнах. 1979 року Статистична комісія ухвалила рішення про створення відповідної групи експертів та запропонувала розробити конкретні пропозиції щодо необхідних уточнень СНР і приведення її у відповідність з новими умовами. На своїх сесіях 1983 і 1985 років Статистична комісія схвалила рекомендації експертної групи, із застереженням щодо важливості збереження спадкоємності, тобто необхідності уникнути серйозної зміни визначень і класифікацій. Пріоритетними були визнані питання, пов'язані з практичним впровадженням СНР в країнах, що розвиваються.
Протягом 1982—1985 рр. міжнародні організації, консультанти та національні статистичні установи провели дослідження з тем, що їх було винесено на обговорення. Результати досліджень обговорено на регіональних нарадах за участю представників національних статистичних служб. У порядку підготовки до наступного етапу роботи Міжсекретаріатська робоча група (представники МВФ, Євростату ОЕСР) розробила два документи — про організацію перегляду СНР і про концептуальні основи переглянутої СНР.
У 1986-1989 роках групи експертів обговорили широке коло питань: структура СНР, зіставлення цін і кількості, зовнішній сектор, сектор домашніх господарств, державний сектор, рахунки виробництва і таблиці «витрата-випуск», фінансові потоки та баланси активів і пасивів, а також узгодження СНР і БНГ. 1989 року для розгляду невирішених питань і аналізу проектів розділів переглянутої СНР було створено групу експертів; ця група провела шість засідань.
У 1990 році було додатково обговорено проекти вже опублікованих розділів. В основу обговорення покладено документ, підготовлений Міжсекретаріатською робочою групою. Одним з головних питань був облік екологічних аспектів СНР. 1991 року Статистичній комісії подали попередній проект переглянутої СНР. Процес уточнень і доповнень тривав до літа 1992 р. У жовтні 1992 р. проект було обговорено на міжрегіональному семінарі. 1993 року Статистична комісія одноголосно рекомендувала схвалити новий проект СНР, а Економічна і Соціальна Рада 00Н закликала держави-члени і міжнародні організації до використання цієї системи.
Зрозуміло, що дослідження нового проекту триватимуть і далі. Нині вже практично сформовано програму таких досліджень:
1. Розроблення практичних вказівок для чіткого розподілу комісійних зборів за фінансове посередництво, які не підлягають прямому вимірюванню щодо конкретних користувачів. Комісія схвалила пропозицію Міжсекретаріатської робочої групи з національних рахунків про забезпечення гнучкого підходу до застосування цього принципу в окремих країнах або групах країн.
2. Розроблення порядку умовного обчислення плати за оренду будівель, що перебувають у власності та користуванні органів Державного управління і некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства.
3.Розмежування виплат, що дають зиск переважно споживачам, і виплат, що дають зиск переважно виробникам. Необхідні дальші дослідження, особливо з урахуванням важливого значенчея Державних субсидій у деяких країнах.
4. Розмежування організованого і неорганізованого секторів економіки. Провідною організацією, що займається розробленням
1.5 НАЦІОНАЛЬНІ РАХУНКИ УКРАЇНИ ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ СНР-93
Україна почала складати основні рахунки СНР, починаючи з 1989р. Щорічно Держкомстат України публікує збірники з національного рахівництва.
Перший статистичний збірник «Національні рахунки України за 1989 рік» містив рахунки економічної діяльності в Україні за 1989 р., які мали експериментальний характер.
Склад, зміст і коди рахунків, які вміщено в цьому збірнику, подавалися згідно з СНР-93 та врахуванням особливостей національного рахівництва України в перехідний період. Було опубліковано зведені (консолідовані) рахунки для економіки України в цілому, рахунки «іншого світу» та рахунки інституційних секторів. Рахунки виробництва й утворення доходів деталізовано за галузями. Наведено методологічні пояснення, довідкові та аналітичні таблиці, рахунки у порівнянних цінах, перелік змін і доповнень до показників 1989 р.
Номенклатура галузей народного господарства відповідає класифікатору, який діяв у 1992р., за такими винятками: кустарне-ремісниче виробництво промислових товарів ураховано в складі інших галузей сфери матеріального виробництва, домашнє виробництво вина та олії — у складі продукції сільського господарства.
Усі розрахунки зроблено на базі офіційної інформації, в де-яких випадках — з використанням експертних оцінок, оскільки бракувало частини даних про зовнішньоекономічну діяльність, взаємовідносини з республіками колишнього СРСР і колишніми загальносоюзними органами управління, діяльність некомерцій-них організацій, окремі форми нагромадження нематеріального основного капіталу тощо. Імпорт та експорт визначено лише щодо товарів за даними міжгалузевого балансу (платіжний баланс за ці роки не складався).
Починаючи з періоду інтенсивного нарощування інфляції (з 1991 р.) внесено поправки до розрахунків для усунення інфляційного впливу на показники національних рахунків.
У другому статистичному збірнику «Національні рахунки України за 1989—1992 роки» наведено основні рахунки економічної діяльності в Україні за 1990—1992 рр., а також найважливіші показники за 1989 р.
У третьому збірнику «Національні рахунки України за 1993 рік» додано дані за 1993 р., а далі Держкомстат України перейшов на щорічний випуск такого збірника.
Методологічна робота щодо СНР у Держкомстаті України ведеться за напрямками освоєння:
— оперативних розрахунків;
— регіональних розрахунків;
— розрахунків показників основних рахунків у постійних цінах;
— секторних розрахунків.
1.6. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ СНР-93
В системі національних рахунків економічна діяльність розглядається як сукупність операцій з продуктами, доходами та фінансовими інструментами шляхом взаємодії між інституційними одиницями (секторами), або в рамках самих одиниць.
Групування інституційних одиниць та операцій у національних рахунках покликані висвітлювати стан економіки відповідно до ринкових критеріїв.
Розрізняються ринкові товари і послуги, які виробляються для продажу за ринковими цінами з метою забезпечення прибутку, та неринкові, що надаються, головним чином, органами державного управління.
Операції інституційних одиниць (секторів) розподіляються між рахунками по окремих фазах економічної діяльності та напрямках її державного регулювання.
Національні рахунки будуються за двосторонньою формою; одержані вартості записуються як ресурси, а сплачені - як використання цих ресурсів. Різниця між вартістю позитивних та від'ємних операцій утворює в поточних рахунках балансуючі статті - величини доходу з певним цільовим призначенням, які можуть прийняти участь у фінансуванні наступної групи витрат і відображаються у ресурсах наступного рахунку. Завдяки такій структурі національні рахунки набувають ланцюгового зв'язку між собою, а їх показники, залежно від завдань аналізу, можуть бути агреговані чи дезагреговані. Деякі рахунки не мають балансуючих статей,саме внаслідок свого змісту; прикладом може бути рахунок товарів і послуг, який, крім демонстрації потоків, виконує контрольну функцію щодо операцій секторів.
Балансуючі статті розраховуються на валовій та чистій основі, тобто з урахуванням споживання основного капіталу та без нього.
II Розділ
2.1. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА РАХУНКІВ
Рахунок товарів і послуг характеризує ресурси (внутрішнє виробництво та імпорт) і використання (проміжне та кінцеве споживання, капіталоозброєння, експорт) товарів і послуг. Операції з товарами і послугами в момент їх здійснення.
В рахунках виробництва, й ресурсах записується вартість наданих послуг. Елементи використання цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в інтернет складаються із проміжного кивання (товари і послуги, витрачені на виробництво) та доданої вартості суми первинних доходів, створених в результаті виробництва. З неї починається ресурсна частина рахунку утворення доходу рівні всієї економіки балансуючою статею рахунку виробництва є валовий зовнішній і внутрішній продукт (ВВП), який відрізняється від валової доданої і вартості на величину чистих податків на продукти, тобто податків за виключенням субсидій. Одночасно ВВП вимірює вартість кінцевих товарів і послуг: споживання, нагромадження та сальдо експорту-імпорту.
Рахунок утворення доходу. В ресурсах відображається валова додана вартість, виключенням субсидій, отриманих від держави. Балансуюча стаття визначає валовий прибуток; для домашніх госгюдарств він приймає форму змішаного доходу, що поєднує вартість робочої сили та прибуткового продукту.
Рахунок розподілу первинного доходу показує, як компоненти валової доданої вартості розподіляються між чинниками праці, капіталу і державою, резидентами та нерезидентами. Оплата праці найманих працівників з'являється тут у сумі, яка отримана домашніми господарствами, податки на виробництво - як надходження до Державного та місцевих бюджетів, державних цільових фондів. Крім того, в цьому рахунку знаходять відображення виплати і одержання доходів від власності на запозичені повироблені та фінансові активи. Балансуюча стаття - валове сальдо первинних доходів, що залишаються у кожного з інституційних секторів післяоперацій, пов'язаних з виробництвом; на рівні всієї економіки - це валовий національний доход.
Рахунок розподілу первинного доходу АІІосаііоп оіргітагу іпсоте
(у фактичних цінах)
1995
1998
1999
2000
2001
млрд.крб.
млн
гри.
Ресурси
Валовий прибуток, змішаний доход
2040131
33528
49629
69617
90486
Оплата праці найманих працівників
2373027
49328
57902
72099
86741
Податки на виробництво та імпорт
1332805
22695
27530
31707
30720
на продукти
860809
17330
24069
27338
25060
інші, пов'язані з виробництвом
471996
5365
3461
4369
5660
Субсидії на виробництво та імпорт
-293064
-2937
-4555
-3184
-3456
на продукти
-283460
-1705
-2092
-1530
-1360
інші, пов'язані з виробництвом
-9604
-1232
-2463
-1654
-2096
Доход від власності, одержаний від
інших країн
804
256
341
598
597
Всього
5453703
102870
130847
170837
205088
Використання
Доход від власності, сплачений іншим
країнам
89774
2346
3913
5895
4478
Валовий національний доход
5363929
100524
126934
164942
200610
Всього
5453703
102870
130847
170837
205088
Чистий національний доход
4368386
81243
103704
134719
166307
Рахунок вторинного розподілу доходу охоплює перерозподіл доходу через грошові трансферти. В ресурсній частині перераховуються поточні
податки на доходи та. майно, внески на соціальне страхування, соціальні допомоги, а також інші трансферти, крім натуральних, одержані країною в цілому та інституційними секторами. Ці види трансфертів є і в розділі використання ресурсів, але вже як сплачені. Балансуюча стаття - валовий наявний доход, який призначається для споживання.
РАХУНОК ВТОРИННОГО РОЗПОДІЛУ ДОХОДУ
(у фактичних цінах)
1995
1998
1999
2000
2001
млрд.крб.
млн
гри.
Ресурси
Валовий національний доход
5363929
100524
126934
164942
200610
Поточні податки на доходи, майно
тощо, одержані від інших країн
2045
15
1
45
14
Інші поточні трансферти, одержані
від інших країн
78145
2875
3138
6099
8290
Всього
5444119
103414
130073
171086
208914
Використання
У натурі, сплачені іншим країнам
3
4
106
...
Інші поточні трансферти,передані
іншим країнам
12719
208
234
1102
322
Валовий наявний доход
5431400
103203
129835
169878
208592
Всього
5444119
103414
130073
171086
208914
Чистий наявний доход
4435857
83922
106605
139655
174289
Україна у цифрах у 2002 році
Рахунок перерозподілу доходу в натурі має на меті одержання альтернативної, скоригованої оцінки наявного доходу для державних закладів і некомерційних організацій, що задовольняють потреби населення в товарах і послугах (освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення тощо),