Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Статистика основних фондів і виробничого
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Економіка і підприємництво
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Статистика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Національний університет водного господарства та природокористування
Факультет економіки і підприємництва
Кафедра економіки підприємства
ЗАВДАННЯ
на курсову роботу з дисципліни "Статистики"
Студенту (ці) 2 курсу 3 гр. __Федорову М. О.__
(прізвище, ініціали)
Тема: Статистика основних фондів і виробничого
устаткування
Зміст курсової роботи
Вступ
1. Теоретична частина
2. Розрахункова частина
Загальні висновки
Використана література
Дата видачі "08" жовтня 2010р. Дата захисту "__" _________200_р.
Керівник ________/Сіпайло Л.Г./ Студент ______________
(підпис) (прізвище) (підпис)
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни „Статистика” на тему:
„ Статистика основних фондів і виробничого устаткування ”
Оцінка: оформлення______________
змісту _______________
захисту _______________
Загальна оцінка: за стандартом ECTS_____________
за стандартом МОНУ____________
Підписи членів комісії_______________________________________
Рівне – 2010
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни „Статистика” на тему:
„____________________________________
_______________________________________
_______________________________________”
(англійською мовою)
Код навчальної дисципліни в ECTS ______________
Кількість академічних кредитів в ECTS _______________
Курсова робота відповідає вимогам діючої нормативної документації України та умовам ECTS
Виконав ст. 3 гр. 2 курсу ФЕП
Федоров М.О.
290061
Номер залікової книжки
Консультант
Рівне – 2010
Зміст
Вступ……………………………………………………………………..………… 5
Розділ 1. Теоретична частина………………………………………………….... 7
1.1. Соціально – економічне значення статистичного вивчення основних фондів і основні напрямки підвищення ефективності їх використання. ………..…7
1.2. Класифікація основних фондів, їх особливості в окремих галузях
народного господарства. Види оцінок основних фондів. Генеральні
інвентаризації і переоцінки основних фондів……………………………………..9
1.3. Статистичне вивчення утворення і використання амортизаційних фондів.
Баланси основних фондів…………….…………………………………………….11
1.4. Система показників стану, руху і використання основних виробничих
фондів, озброєність праці основними фондами……………………………... ….16
1.5. Основні показники статистики виробничого устаткування…………….. …19
Розділ 2. Розрахункова частина…………………….…………………………....21
Завдання 1…………………………………………………………………….......21
Завдання 2………………………………………………………………………...24
Завдання 3………………………………………………………………………...26
Завдання 4………………………………………………………………………...27
Завдання 5………………………………………………………………………...30
Завдання 6………………………………………………………………………...33
Завдання 7…………………………………………………………………………34
Висновки……………………………………………………………………………...36
Список використаної літератури ………………………………………………..37
Вступ
Основні і оборотні виробничі фонди - важлива складова частина національного багатства та один з важливих елементів потенціалу країни.
Основні фонди багатократно використовується у виробничому процесі і переносять свою вартість на готовий продукт частинами. Зростання оснащеності підприємств основними виробничими фондами вимагає статистичного вивчення ефективності їх використання.
Оборотні фонди (сировина, матеріали, паливо, енергія тощо) повністю споживання при виробництві продукту в границях кожного виробничого циклу, а їх раціональне використання сприяє підвищенню рівня економічної ефективності підприємств.
У завдання статистики основних і оборотних фондів входить:
визначення обсягу національного багатства;
класифікація та статистична оцінка основних фондів;
вивчення структури основних фондів, тобто характеристика співвідношення окремих їх класифікаційних елементів;
розрахунок показників стану, відтворення та використання основних фондів;
визначення показників економічної ефективності введення в дію об’єктів основних фондів та технологічних процесів;
розрахунок показників використання оборотних виробничих фондів.
За їх призначеннями основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі.
Основні фонди - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні фонди підприємства включають основні виробничі фонди й невиробничі основні фонди. Не належать до основних фондів:
1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;
2) предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних фондів, може змінюватися Міністерством фінансів України;
3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового вир-ва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;
4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;
5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, – дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Нагромадження і оновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей народного господарства країни здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих або спорудження нових виробничих об'єктів.
Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації перш за все активної частини основних фондів, тобто періоду функціонування у виробництві відповідно до їх первісного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення і використання знарядь праці.
Розділ 1. Теоретична частина
1.1. Соціально – економічне значення статистичного вивчення основних фондів і основні напрямки підвищення ефективності їх використання.
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або ж це засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу) , тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні.
Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Характер її споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше 1 року), Зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент, багаторічні насадження. До основних фондів відноситься інвентар й інструмент вартістю більше 15 неоподаткованих мінімумів доходу громадян або терміном служби більше одного року незалежно від їх вартості. До основних фондів не відноситься спец. одяг, спец. взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварин на підгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються.
Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться в стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобом впливу на предмет праці, а навпаки, самі є предметом праці.
Економічне значення основних фондів заклечається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо.
Первісне формування основних засобів на підприємстві залежить від форми його власності. Державні підприємства і організації одержують основні засоби від держави і обліковують як частину статутного капіталу. Підприємство що приватизується, основні засоби викуповують у держави або створюють шляхом акціонування. Заново створювані товариства з повною і обмежуваною відповідальністю формують основні засоби за рахунок пайових внесків замовників. Окремі пайовики можуть вносити як пай будівлі, машини, обладнання або право користуватися ними, інші вносять гроші за рахунок яких купуються основні засоби. Заново створювані акціонерні товариства купують основні засоби, головним чином, за рахунок виручки від реалізації актів.
В умова ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов’язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить основним виробничим фондам. До недавнього часу у відтворенні та використанні основних фондів переважали екстенсивні тенденції, тобто багато уваги приділялось збільшенню обсягу основних виробничих фондів на підприємстві. Це призвело до випередження росту основних виробничих фондів у порівнянні з ростом обсягу виробництва продукції, що призводить до її подорощення. Крім того, спостерігається низький коефіцієнт вибуття зношених і морально застарілих основних фондів.
Кількість продукції, що виробляється підприємством, або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними виробничими фондами, але й від того на скільки вони повно використовуються. Тому поліпшення використання основних виробничих фондів має велике народно - господарське значення. Підвищення економічної ефективності використання основних виробничих фондів знаходить свій вираз у збільшенні виробництва валової продукції в рості продуктивності праці і фондовіддачі, зниженні собівартості продукції.
Поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частина витрат які утворюють собівартість продукції (робіт) пов’язана з використанням основних виробничих фондів. Так у собівартості продукції витрати на експлуатацію обладнання становлять біля 20%, транспортні витрати – 10…12%.
Поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує зменшення витрат на експлуатацію обладнання собівартості робіт (продукції) Зменшення витрат проходить за рахунок зменшення постійної величини (амортизаційних відрахувань) у витратах на експлуатацію обладнання - амортизації, величина якої є постійною і не залежить від обсягу виробництва продукції, тобто чим більші обсяги робіт виконуються основними фондами, тим менша питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції(робіт).
Крім того, від стану використання основних виробничих фондів залежить обсяг виробленої продукції, рівень продуктивності праці тривалість виконання робіт, які в свою чергу є важливими резервами зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва тощо.
Поліпшення використання основних виробничих фондів зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази та зменшує втрати від морального зносу. Господарська практика свідчить, що ефект від поліпшення використання основних виробничих фондів реалізується значно швидше ніж від капітальних вкладень.
Таким чином, в умовах ринкових відносин коли відтворення основних виробничих фондів здійснюється за рахунок власних або позичкових коштів, поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів (активної частини) забезпечується двома шляхами:
а) Збільшення тривалості роботи основних виробничих фондів протягом року – екстенсивний шлях.
б) Підвищення продуктивності основних виробничих фондів в одиницю часу – інтенсивний шлях.
Збільшення часу роботи машинне обладнання протягом року досягається за рахунок: збільшення змінності (перехід 2-3х змінну роботу); скорочення величини змінних і внутрізмінних простоїв; скорочення часу перебування машин в ремонті і технічному обслуговуванні; ліквідація сезонності робіт тощо.
Інтенсивність використання основних виробничих фондів досягається за рахунок: впровадження прогресивних методів організації і технології виробництва; підвищення кваліфікації кадрів; впровадження прогресивних форм організації й оплати праці; удосконалення структури основних виробничих фондів; матеріального стимулювання працівників за досягнення високих показників у використанні основних виробничих фондів.
1.2. Класифікація основних фондів, її особливості в окремих галузях народного господарства. Види оцінок основних фондів. Генеральні інвентаризації і переоцінки основних фондів.
ОФ дуже різноманітні за своїм натурально-предметним складом, призначенням залежно від ролі, яку вони відіграють у виробничому процесі. З метою проведення обліку ОФ і складання звітності, планування їх відтворення, проведення переоцінок й інвентаризації, а також складання балансів ОФ у практиці використовують класифікацію за окремими ознаками в якісні однорідні групи. Науково обґрунтована класифікація ОФ дає змогу аналізувати структуру засобів праці, динаміка якої характеризує зміну пропорцій у народному господарстві і напрям її розвитку.
У статистичних розробках при вивченні складу основних фондів широко використовують їх групування за виробничим призначенням, формами власності, галузями народного господарства, натурально-предметним складом .
Згідно з єдиною типовою класифікацією ОФ виділяють 12 видів(груп) :
1.За економічним призначенням:
А)Виробничі;
Б)Невиробничі;
2.За формами власності:
А)державні; Б) колгоспно-кооперативні;
В)громадських організацій;
Г)населення;
3.За галузями народного господарства:
А)промисловості;
Б)сільського господарства;
В)транспорту і зв’язку;
Г)будівництва та ін.;
Д)житлового господарства;
Е)комунального господарства і побутового обслуговування;
Є)охорони здоров’я, освіти тощо.
По натурально-предметному складі:
I.Будинки.
II.Споруди.
III.Перед
IV.Машини
Разом:
1.силові машини та устаткування;
2.робочі машини та устаткування;
3.вимірювальні та регулювальні прилади, обладнання та лабораторне устаткування;
4.обчислювальна техніка;
5.інші машини та устаткування;
V.Транспортні засоби;
VI.Інструмент;
VII.Виробничий інвентар та прилади;
VIII.Господарський інвентар;
IX.Робоча і продуктивна худоба;
X.Багаторічні насадження ;
XI.Капітальні витрати для кращого використання земель(без споруд);
XII.інші основні фонди.
Для кожної галузі народного господарства, враховуючи її специфіку, класифікація ОФ за натуральним (предметним) складом, виробничим призначенням конкретизується, але при цьому зберігається можливість приведення всіх галузевих класифікацій до народногосподарської.
Наприклад, у промисловості в складі ОВФ виділяють промислово-виробничі і виробничі інших галузей народного господарства; в будівництві – ОВФ будівельного призначення і ОВФ інших галузей народного господарства; в сільському господарстві – ОВФ сільськогосподарського і не сільськогосподарського призначення.
Види оцінки ОФ.Облік ОФ здійснюють у натуральному і вартісному вираженні. Вартісна оцінка дає змогу дістати загальні підсумки різноманітних засобів праці, що необхідно для нарахування амортизації, визначення рентабельності підприємств тощо.
Кожен об’єкт, що належить до ОФ, має кілька вартісних оцінок. Це зумовлено тривалим функціонуванням ОФ, змінами в умовах їх відтворення в різні періоди. Залежно від моменту, на який визначається вартість ОФ, розрізняють первісну та відновлювальну вартість; залежно від стану в період оцінки – повну або залишкову вартість(вартість без зносу). Враховуючи обидві ознаки, мають місце такі 4 види оцінки ОФ:
Повна первісна – це вартість ОФ в їх новому вигляді за цінами придбання, включаючи витрати на доставку і монтаж. На балансах підприємства облік ОФ здійснюється саме в цій оцінці. Тому її часто називають балансовою. Оскільки грошові витрати підприємств в зв’язку з придбанням ОФ у різні строки при різних рівнях суспільної продуктивності праці не однакові, то однакові за своїми споживчими властивостями об’єкти можуть мати різну первісну вартість. Виникає так звана змішана оцінка ОФ. А це приводить до того, що показники обчислені на основі первісної вартості, не завжди будуть порівнянними за обсягом і в динаміці.
Первісна вартість без зносу(залишкова первісна вартість) характеризує ту частину вартості ОФ, яка ще не перенесена на виготовлений продукт, тобто залишилася у засобах праці на даний момент. Її розміри можна визначити, якщо від повної первісної вартості (актив балансу) відняти суму зносу, яка є в пасиві балансу.
Повна відновна вартість ОФ – це вартість відтворення ОФ у новому вигляді в сучасних умовах їх придбання. Цей вид оцінки забезпечує порівняльнність ОФ.
Відновна вартість без зносу (залишкова відновлювальна вартість) – це вартість засобів праці, за якою вони можуть бути оцінені в сучасних умовах відтворення, враховуючи їх фактичну зношеність.
Проведення переоцінки ОФ – складна робота, яка потребує грошових і трудових витрат. Перед переоцінкою проводиться генеральна інвентаризація ОФ, під час якої здійснюють звірку фактичної наявності об’єктів ОФ з даними бухгалтерського обліку.
1.3. Статистичне вивчення утворення і використання амортизаційних фондів. Баланси основних фондів підприємства.
Основні фонди у процесі виробництва поступово втрачають свою вартість і переносять втрачену вартість на новостворену продукцію чи використану роботу відповідно до втрати споживчої вартості. Цей процес переносу вартості основних фондів на готову продукцію носить назву амортизації основних фондів. Економічна суть амортизації полягає в перенесенні вартості основних фондів на продукцію з метою відшкодування цієї вартості, тобто за допомогою амортизації у вартості виробленої продукції відшкодовується праця, уречевлена в основних фондах. Таким чином, амортизація фіксує міру зношення основних фондів, виражає величину зменшення їх вартості і по мірі реалізації продукції акумулює кошти для фінансування оновлення засобів праці.
Амортизація основних фондів виступає як економічна категорія – як вартісна форма фізичного і морального зносу основних фондів, джерело відшкодування вартості тієї частини засобів праці, яка спожита у виробництві, але в основі амортизації лежать фізичні закономірності зношування основних фондів.
Величина щорічного зносу основних фондів виступає як річні амортизаційні відрахування, які включаються у собівартість продукції і по мірі її реалізації перетворюються у грошову форму. Поступово нагромаджуючись на підприємстві, амортизаційний фонд, який призначений для повного відновлення основних фондів.
Амортизація основних фондів – категорія відтворювальна і її призначення значно ширше ніж облік зносу основних фондів. Відтворювальна функція регулює відповідність амортизаційного фонду рівню зносу основних фондів, тобто розмір нарахованих амортизаційних відрахувань повинен відповідати матеріальному і моральному зносу засобів праці.
Стимулююча функція амортизації основних фондів проявляється насамперед у створенні умов для прискорення впровадження науково-технічного прогресу в основні фонди як джерела його фінансування, а також впливає на рівень собівартості продукції, а відповідно, на ціну і результати господарської діяльності підприємств. Загальна величина амортизаційних відрахувань за нормативний термін служби основних фондів за мінусом ліквідної вартості і використовується для їх повного відновлення після зносу
A=Бв-Лв,
Де А- загальна величина амортизаційних відрахувань; Бв –балансова вартість основних фондів; Лв- ліквідна вартість основних фондів.
Для визначення річних амортизаційних відрахувань необхідно знати загальну величину амортизаційних відрахувань та нормативний термін служби основних фондів
Ар=
А
Тсл
Де Ар-річні амортизаційні відрахування, Тсл- нормативний термін служби основних фондів.
Нормативний строк служби основних фондів установлюється при розробці норм амортизації виходячи із економічного і технічного терміну служби основних фондів на основі дослідно-статистичних даних або розрахунків. Нормативний термін служби основних фондів представляє собою економічно доцільний період погашення їх первісної вартості. За межами цього строку основні фонди можуть бути ще робото здатні. Тому його не завжди можна розглянути як термін служби основних фондів. В господарській практиці на підприємствах щорічні амортизаційні відрахування визначаються виходячи із балансової вартості основних фондів і норми річних амортизаційних відрахувань, яка представляє собою відношення річних амортизаційних відрахувань до балансової вартості основних фондів
а=
Ар
Бв
100
де а- норма річних амортизаційних відрахувань, відсотків.
Норми амортизаційних відрахувань носять директивний характер і затверджуються урядом України, тобто є обов’язковим для всіх підприємств незалежно від форм власності. Величина норми амортизаційних відрахувань впливає на ефективність виробництва на підприємстві. Занижена норма амортизаційних відрахувань призводить до того, що амортизаційний фонд не забезпечує простого відтворення основних фондів, а завищена норма цих відрахувань призводить до штучного збільшення витрат виробництва і до зниження прибутку підприємства. З метою створення фінансових умов для прискорення впровадження у виробництво науково-технічних досягнень і підвищення зацікавленості підприємств у прискоренні оновлення технічного розвитку активної частини основних фондів ( машини, устаткування, транспортні засоби). Підприємства можуть застосовувати прискорену амортизацію активної частини основних виробничих фондів. Вона дає можливість більшу частину вартості основних включати у витрати виробництва перші роки їх експлуатації. Прискорена амортизація основних фондів використовується з метою реального скорочення термінів служби основних фондів шляхом прискореного їх оновлення. З метою спрощення розрахунків річних амортизаційних відрахувань і зменшення їх трудомісткості Кабінет Міністрів України 1996 р. затвердив нове положення про амортизацію основних фондів, яке введене в дію з 1 липня 1997 року. Норми амортизаційних відрахувань встановлені для трьох груп основних фондів:
1-група: будівлі, споруди, передавальні пристрої-відсотків;
2-група: транспортні засоби, меблі, конторське обладнання, побутові, електромеханічні прилади, інформаційні системи,- 25 відсотків
3-група: інші фонди – 15 відсотків.
Величина річних амортизаційних відрахувань визначається виходячи із залишкової вартості основних фондів з врахуванням інфляції. Постановою уряду підприємствам дозволено для основних фондів 3 групи застосувати прискорену амортизацію. На збільшення балансової вартості основних фондів відносяться витрати на проведення усіх видів ремонту, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів. Існує кілька звичайних методів амортизації основних фондів підприємства. Метод прямолінійного нарахування амортизаційних відрахувань. Це нарахування проводиться рівними частинами протягом усього періоду експлуатації основних фондів.
Виробничий метод. За цим методом річні амортизаційні відрахування визначаються виходячи з виробітку амортизованого об’єкта.
Арі =Бвіаі
Де аі- норма амортизаційних відрахувань, яка встановлена у відсотках від балансової вартості на одиницю виробітку амортизованого об’єкта, по і-му об’єкту; Ві- виробіток іншого амортизованого об’єкта за рік.
Метод суми років (кумулятивного числа) передбачає встановлення економічно доцільного терміну служби основних фондів і визначення кумулятивного числа, що відповідає цьому терміну. Річні амортизаційні відрахування визначаються за формулою
Арі
Де Арі- річні амортизаційні відрахування по амортизованому об’єкту в і-му році, Ті- термін експлуатації і-го об’єкта, яке можна визначити як сума простої арифметичної прогресії.
Постановою Уряду України встановлені такі норми прискореної амортизації активної частини основних виробничих фондів: перший рік експлуатації – 15, другий рік – 30, третій рік – 20, четвертий рік – 15, п’ятий рік – 5, сьомий рік – 5 відсотків.
Амортизація нематеріальних активів здійснюється на протязі тривалого часу і протягом цього часу нематеріальні активи рівномірно переносять свою вартість на вироблену продукцію, виконані роботи та надані послуги шляхом нарахування на них амортизації. Норма амортизаційних відрахувань визначається виходячи із встановленого терміну їх корисної дії, який затверджується розпорядчим документом керівника підприємства. В процесі господарської діяльності іммобілізована у нематеріальні активи частина вартості повертається у оборотний капітал у грошовій формі для подальшого використання у новому циклі обороту капіталу підприємства. Річні амортизаційні відрахування нараховують по основних виробничих фондах госпрозрахованих підприємств і відносяться на витрати виробництва підприємств.
Амортизаційні відрахування нараховуються на основні виробничі фонди, які знаходяться на балансі підприємства, включаючи і запасне обладнання. Амортизаційний фонд за весь термін служби основних фондів повинен відповідати їх первісній вартості, яку він повинен заміщати. Проте не щорічно амортизаційні відрахування використовуються на поновлення тих основних фондів в натуральній формі, по яких вони нараховані, поки вони продовжують функціонувати як засоби праці, тобто амортизаційний фонд є резервним фондом до того часу, коли повністю зношені основні фонди не потребують заміни. Лише тоді, коли основні фонди повністю зносяться, повністю втратять свою споживчу вартість, вони перебувають заміни аналогічними основними фондами. Якщо вартість вибулих основних фондів повністю перенесена в амортизаційний фонд, то проходить перетворення амортизаційного фонду із грошової форми у споживчу форму основних фондів.
Амортизаційний фонд знаходиться постійно у русі. З одного боку після кожного кругообігу ОФ він поступово поповнюється грошовими коштами у формі амортизаційних відрахувань, а з другого боку – зменшується, оскільки служить джерелом відтворення основних фондів. Якщо основні фонди приходять у непридатність раніше встановленого терміну їх служби, тобто передчасно вибувають, то для повного їх відновлення не хватає коштів амортизаційного фонду. В цьому випадку для відновлення вибулих фондів підприємство вимушене спрямувати частину прибутку і тим самим уповільнюються темпи розширеного відтворення. Як свідчить досвід, з метою підвищення ефективності виробництва вигідніше погашати балансову вартість основних фондів за більш короткі строки, що буде знижувати втрати від їх морального старіння. Це також буде стимулювати підприємства ефективніше використовувати основні фонди.
Амортизаційні відрахування є складовою витрат підприємства і відшкодовуються за рахунок реалізованої продукції. За своїм економічним змістом амортизаційні відрахування призначені на повне відтворення основних фондів підприємства. Тому є всі підстави вважати їх власністю підприємств і вилученню не підлягають. Амортизаційні відрахування як власні кошти підприємства використовують на свій розсуд щодо освоєння основних фондів,а саме: на технічне переоснащення підприємство з метою оновлення продукції та підвищення її якості.
Строки експлуатації.
Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації передовсім активної частини основних фондів, тобто від періоду їхнього функціонування у виробництві відповідно до первісного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.
Скорочення строків експлуатації машин (устаткування), з одного боку, уможливлює прискорення їхнього оновлення, тобто зменшення техніко-економічного старіння знарядь праці, підвищення технічного рівня підприємств, зростання продуктивності праці, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого – призводить до збільшення с/в продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.
Подовження періоду функціонування машин і устаткування дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці і за рахунок цього спрямувати більше ресурсів для розширеного їхнього відтворення, але спричиняє зниження сукупної продуктивності діючих знарядь праці, значне збільшення витрат на їхнє утримання та експлуатацію.
Саме тому строки експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші затрати суспільної праці на їхнє виготовлення й використання у виробничому процесі протягом усього періоду функціонування.
Амортизація в промисловості - це планове погашення вартості основних фондів (у міру їхнього зносу) шляхом її перенесення на виготовлену продукцію. Вона виконує такі основні задачі:
1) дозволяє визначити сукупні суспільні витрати виробництва. У цій ролі амортизація необхідна для числення обсягу і динаміки національного доходу в країні;
2) характеризує в узагальненій формі ступінь зносу основних фондів, що необхідно для планування процесу їхній відтворення;
3) створює грошовий фонд для заміни засобів праці, що зносилися, і їхнього капітального ремонту.
Звідси очевидно, що амортизація спрямована як у минуле (завдяки їй обчислюється собівартість продукції і ступінь зносу основних фондів), так і в майбутнє (створює фонд відшкодування). Перша її сторона розрахункова, пасивна, а друга-активна, що впливає на процес відтворення технічної бази.
У цьому зв'язку відзначимо, що амортизація тісно пов'язана зі здійсненням науково-технічного прогресу за допомогою встановлення науково обґрунтованих норм амортизації основних фондів. Тому однієї з задач в області науково-технічного прогресу є розробка і поступове введення нових, більш коротких термінів амортизації виробничого устаткування з обмеженням обсягів малоефективного капітального ремонту і збільшенням частки амортизаційних відрахувань, що виділяються на заміну зношеного і морально застарілого обладнання.
Величина вартості, що включається за допомогою амортизації у витрати виробництва, являють собою амортизаційні відрахування.
Амортизаційні відрахування провадяться на основі норм амортизації, що встановлюються по кожному виді основних фондів. Визначаються вони шляхом віднесення суми річних амортизаційних відрахувань до вартості основних фондів і виражаються у відсотках, що очевидно з такої формули:
де Н- річна норма амортизації
А- розмір амортизаційних відрахувань за рік
Ф- вартість (початкова або відбудовна) основних фондів.
Оскільки розмір амортизаційних відрахувань за рік залежить від початкової вартості основних фондів у момент їхній придбання, терміна гаданої служби, витрат на капітальні ремонти за весь амортизаційний період, а також від залишкової (ліквідаційної) вартості даних основних фондів. Тому річна норма амортизації може бути певна по формулі:
де Рм- витрати на капітальні ремонти (включаючи модернізацію) протягом терміна служби основних фондів ;
Л- ліквідаційна вартість основних фондів, що вийшли з
А- амортизаційний період (термін служби) основних фондів.
По таких видах основних фондів, як будинки, споруди і передатні пристрої, що мають тривалий термін служби, норми амортизації значно нижче, чим, наприклад, на машини й устаткування, транспортні засоби, що є більш активною частиною основних фондів. У загальній нормі амортизації основних фондів промисловості досить велика питома вага амортизаційних відрахувань, що спрямовуються на капітальний ремонт (біля 27%). По окремих видах основних фондів (будинку, силові, а також робітники машини й устаткування, транспортні засоби) він досягає 50-54%. Та частина амортизаційних відрахувань, що призначена для капітального ремонту основних фондів, знаходиться в розпорядженні підприємств і витрачається за їхнім розсудом відповідно до прийнятих планів здійснення ремонтних робіт;
Результати роботи підприємств показують, що багато хто з них, використовуючи засоби фонду розвитку виробництва, серед яких амортизаційні відрахування дуже значні, заміняють застаріле обладнання, упроваджують нову техніку удосконалюють організацію виробництва і праці, домагаючись значних успіхи в підвищенні продуктивності праці, зниженні собівартості і поліпшенні якості продукції і рентабельності виробництва.
1.4. Система показників стану, руху і використання основних виробничих фондів, озброєність праці основними фондами.
В процесі функціонування основні фонди зазнають фізичного і морального зносу. Фізичний знос представляє собою поступову втрату засобами праці своєї споживчої вартості в процесі використання чи бездіяльності, в результаті впливу сил природи, а також при надзвичайних обставинах (пожежа, затоплення і т.д.). Моральний знос – це зниження вартості основних фондів в результаті технічного прогресу і появи нових, більш досконалих засобів праці, а також росту виробництва праці в галузях, що їх виробляють.
Беручи участь в процесі матеріального виробництва, основні фонди по мірі їх зносу переносять свою вартість частинами на продукт. При цьому первісна вартість основних виробничих фондів зменшується на суму амортизаційних відрахувань. До кінця терміну служби, в результаті повного зносу основних фондів, їх остаточна вартість дорівнює нулю, або ліквідованій вартості, яка дорівнює вартості лома (металу, цеглини, лісу і т.д.). Для відшкодування зносу основних виробничих фондів проводять амортизаційне відрахування. Сума амортизаційних відрахувань за весь термін служби основних фондів повинна забезпечити відшкодування первісної вартості після вибуття їх в результаті зносу і витрати на капітальний ремонт і модернізацію за весь період їх функціонування. Накопичена сума амортизаційних відрахувань створить амортизаційний фонд, призначений для відновлення основних фондів.
Амортизація нараховується за нормами амортизаційних відрахувань. По всіх галузях народного господарства введені в дію єдині норми амортизації, диференційовані за видами і групами основних фондів. По кожній групі основних фондів встановлена загальна норма амортизації з розділенням її на капітальний ремонт, включаючи затрати на модернізацію машин і обладнання, повне відновлення. Діючі норми амортизації враховують і моральний знос, зменшуючи амортизаційний період в порівнянні з фізично-можливим терміном функціонування.
Річна сума амортизаційних відрахувань визначається виходячи із рівномірного зносу фондів за формулою:
А=
А- річна сума амортизаційних відрахувань;
П- повна первісна (або відновна) вартість основних фондів;
Л- ліквідована вартість основних фондів за ціною лома з відрахуванням витрат на їх демонтаж;
М- затрати на модернізацію за весь амортизаційний період;
К- затрати на капітальний ремонт;
Т- нормативне число років служби даного об’єкту (в роках).
Річна норма амортизаційних відрахувань (Na), як правило, виражається у відсотках і складає:
Na= , або
Na=.
Крім загальної норми амортизаційних відрахувань можуть бути визначені окремо:
Норма амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів:
Na=;
Норма амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт (включаючи амортизацію) основних фондів:
Na=.
На протязі року змінюються показники об’єму і структури основних фондів. Для характеристики зміни наявності і руху основних фондів (як правило, за рік) складають баланси основних фондів, що відображають процес їх відтворення.
На основі даних про балансову вартість основних фондів будують їх баланси за рік, де по окремих видах відображають:
1) наявність основних фондів на початок року;
2) надходження у звітному році – всього та у тому числі:
а) введено в дію нових основних фондів;
б) інші надходження.
3) вибуло у звітному році - всього, та у тому числі:
а) ліквідовано основних фондів;
б) інше вибуття;
4) наявність основних фондів на кінець року.
Якщо до балансу основних фондів за балансовою вартістю у частині вибулих фондів додати графу “Сума зносу основних фондів”, то за цими даними можна побудувати “Баланс основних фондів по вартості за вирахуванням зносу”. У цьому “Балансі” основні фонди станом на початок року відображують за відповідальністю вартості без врахування зносу (за даними переоцінки); введені в дію нові основні фонди – за їх повною початковою вартістю ; вартість куплених та проданих основних фондів – за їх ринковою ціною; одержані або переданні іншим підприємствам основні фонди – за їх залишковою вартістю; ліквідовані або списані основні фонди – за їх ліквідаційною вартістю.
Баланс основних виробничих фондів підприємства за повної вартості показує об’єм основних фондів на початок року, збільшення і зменшення їх на протязі року і об’єм на кінець року. Основні фонди можуть збільшуватися в результаті введення в дію знову придбаних основних фондів і безплатного отримання від інших підприємств. Зменшення основних фондів може бути через вибуття їх за старістю і зносу, а також передачі іншим підприємствам.
На основі абсолютних величин, що знаходяться в балансі основних фондів, можуть бути розраховані показники, які відображають стан основних фондів. Дані балансів основних фондів ( по балансовій вартості та по вартості за вирахуванням зносу) використовують для розрахунку показників, які характеризують стан та відтворення основних фондів. До них належать коефіцієнти зносу та придатності основних фондів, а також коефіцієнти введення, оновлення та вибуття основних фондів.
Коефіцієнт оновлення показує, яка питома вага знову введених за досліджуваний період основних фондів в об’ємі всіх основних фондів на кінець періоду. Коефіцієнт оновлення обчислюється як відношення вартості знову введених основних фондів за звітний період до повної первісної вартості основних фондів на кінець періоду.
Коефіцієнт вибуття показує, яка частина основних фондів вибула в звітному періоді, і відображається як відношення вартості вибулих за звітний період із-за старості і зносу основних фондів до повної первісної вартості на початок звітного періоду.
Важливими характеристиками стану основних фондів являються показники їх зносу і придатності. Коефіцієнти зносу і придатності можна оприділити як на початок, так і на кінець року. Відношення суми зносу основних фондів до їх повної вартості представляє собою коефіцієнт зносу.
Коефіцієнт придатності показує незношену частину основних фондів і встановлюється як відношення остаточної вартості до повної вартості основних фондів або як різниця між 100% і коефіцієнтом зносу. Цей коефіцієнт, так само як і коефіцієнт зносу, можна встановити на початок і на кінець року.
Важливими показниками використання основних фондів являються фондовіддача і фондомісткість.
Показник фондовіддачі характеризує об’єм випуску продукції в розрахунку на...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора