Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра обліку і аудиту
Курсова робота
з фінансового обліку на тему:
,,Облік розрахунків з оплати праці та страхування”
На прикладі ,,Управління містобудування та архітектури”
Зміст
Вступ………………………………………………………………….…………….4
1.Економічна характеристика розрахунків з оплати праці………….………….6
2. Економічна характеристика розрахунків зі страхування………….………..14
3.Первинний облік розрахунків з оплати праці та страхування…….………...20
4.Аналітичний та синтетичний облік розрахунків з оплати праці та
страхування
4.1.Облік нарахування оплати праці та інших виплат……….………………24
4.2.Облік утримань з оплати праці та інших виплат………….………….…..30
4.3. Облік розрахунків зі страхування………………………….………….….33
5.Формування показників звітності по розрахунках з оплати праці та
страхування……………………………………………………….………………36
Висновки………………………………………………………….……....………44
Список використаної літератури………………………………………….…….46
Додатки
Вступ
На сучасному етапі розвитку економіки України відбувається інтенсивний перехід діяльності економічних суб’єктів на ринкові відносини, і в цих умовах у підприємств виникає необхідність активніше використовувати бухгалтерський облік та аналіз діяльності, щоб контролювати та вдосконалювати свою роботу.
Курсова робота з фінансового обліку виконалася на прикладі бухгалтерської та іншої документації Управління містобудування та архітектури.
Облік праці та розрахунків по заробітній платі є одним із найважливіших напрямів облікового процесу бюджетних установ. До завдань обліку праці та її оплати слід віднести:
· контроль за дотриманням штатної дисципліни та раціональним використанням робочого часу;
· правильне обчислення витрат робочого часу та облік праці;· правильне обчислення заробітної плати та утримання з неї;· здійснення своєчасних і достовірних розрахунків по заробітній платі;· контроль за використанням фонду заробітної плати тощо. На сьогоднішній день складність ситуації, яка склалася з питання розрахунків з працівниками, пояснює актуальність вибраної теми.
Завдання курсової роботи з фінансового обліку полягає у наступному:
систематизувати, розширити, закріпити теоретичні знання та практичні навички ведення бухгалтерського обліку ;
перевірити вміння застосовувати ці знання для оцінки постановки обліку на підприємстві і розробки пропозицій щодо її вдосконалення;
розвинути навички самостійної роботи і використання отриманих знань з організації і методики наукових досліджень у вирішенні завдань, поставлених у курсовій роботі.
Адреса підприємства: 33000 м. Рівне, вул. Лермонтова, 6.
Дата реєстрації Управління містобудування та архітектури 14 квітня 1999 року.
Управління містобудування та архітектури є виконавчим органом Рівненської міської ради, підзвітним і підконтрольним їй. У своїй діяльності Управління підпорядковується виконавчому комітетові Рівненської ради, міському голові та його заступнику з питань містобудування, архітектури та земельних ресурсів.
У своїй діяльності Управління керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної ради України, рішеннями Рівненської міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови.
Напрямки діяльності: надання відповідно до законодавства дозволів на спорудження об’єктів містобудування незалежно від форм власності; розгляд і внесення до відповідних органів виконавчої влади пропозицій до планів і програм будівництва та реконструкції об’єктів на території міста; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у порядку, встановленому законодавством та ін. (Див. додаток )
Підприємство включено до єдиного державного реєстру підприємств та організації України.( Див. додаток )
Відділ бухгалтерії в Управлінні містобудування та архітектури складається з головного бухгалтера і бухгалтера; права і обов'язки яких визначаються Законом „Про бухгалтерський облік” відповідно нормативним актам України, затвердженими посадовими інструкціями. (Див. додаток )
Курсова робота складається з вступу, п’яти розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.
У першому розділі наводиться економічна характеристика розрахунків з оплати праці.
У другому розділі представлена економічна характеристика розрахунків зі страхування.
В третьому розділі описується порядок відображення господарських операцій з обліку розрахунків з оплати праці та страхування у первинних документах.
В четвертому розділі досліджується організація аналітичного і синтетичного обліку розрахунків з оплати праці та страхування.
В п’ятому розділі наведена методика формування показників звітності по розрахунках з оплати праці та страхування.
1.Економічна характеристика розрахунків з оплати праці
Закон України „Про оплату праці” визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про оплату праці” заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник чи уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. У бюджетній сфері процес праці має певні особливості:
результатом виконуваної роботи є часто не річ (продукція), а послуги (діяльність);
праця носить переважно розумовий характер;
у складі сукупних витрат бюджетних установ на оплату праці припадає від 60 до 85% усіх витрат;
у бюджетній сфері досить високий рівень кваліфікації працюючих, а в деяких галузях (освіта, охорона здоров’я, мистецтво) частка спеціалістів вищої кваліфікації сягає близько 50% загальної чисельності працівників.[1]
Держава здійснює регулювання оплати праці працівників бюджетних установ шляхом: встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій; встановлення умов і розмірів оплати праці на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах асигнувань за рахунок загального та спеціального фондів; оподаткування доходів працівників.
Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче від якої не може здійснюватись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Розмір мінімальної заробітної плати встановлюють і переглядають відповідно до Закону України ,,Про оплату праці”. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для установ та організацій.
Згідно закону України ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік” розмір мінімальної заробітної плати на 2007 рік становить:
з 1.01.07 – 400 грн.;
з 1.04.07 – 420 грн.;
з 1.07.07 – 440 грн.;
з 1.10.07 – 460 грн. [4]
Згідно зі ст. 8 Закону України ,,Про оплату праці” від 24.03. 1995 р. умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються КМУ. З 1 березня 2001 року набрала чинності постанова КМУ від 07.02.2001 р. №134 ,,Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”. Цей документ затвердив схеми посадових окладів (ставок) керівних, наукових, науково-педагогічних працівників, фахівців, службовців, інших працівників установ окремих галузей бюджетної сфери та інші умови оплати праці (розміри доплат, надбавок, порядок надання матеріальної допомоги тощо). Крім того було дещо змінено сам порядок оплати праці бюджетників: встановлено надбавки за високі досягнення у праці, за складність, напруженість у роботі, за виконання особливо важливої роботи. Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50% посадового окладу (таке обмеження не поширюється на працівників національних установ).
Основними формами оплати праці в бюджетних установах є погодинна й відрядна. Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, тарифно-кваліфікаційні характеристики.
Як відрядна, так і погодинна форми оплати праці мають декілька різновидів.
Погодинна оплата праці передбачає нарахування заробітної плати працівникам на підставі годинної тарифної ставки, встановленої за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактично кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період. Чинним законодавством передбачено у разі застосування погодинної оплати праці встановлювати працівникам нормовані завдання. Нормоване завдання за погодинної системи оплати праці – це той обсяг робіт, що його працівник повинен виконати за годину праці.
Розрізняють просту погодинну, погодинно-преміальну, та окладно-преміальну форми погодинної оплати праці.
Проста погодинна форма ставить оплату праці у залежність від кількості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника. Цю форму оплати праці застосовують для оплати праці технічних фахівців і службовців (кур’єрів, охоронців, допоміжних робітників тощо), коли оплата прямо не пов’язана з якістю праці і не містить ніяких преміальних доплат.
Погодинно-преміальну форму оплати праці використовують для підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах їхньої праці. За цією системою поряд з виплатою посадових окладів або ставки за одиницю часу роботи, за досягнення певних кількісних і якісних показників працівнику виплачують надбавку до заробітної плати, тобто премію. Здебільшого розмір премій встановлюють у відсотках до нарахованої заробітної плати.
Окладно-преміальну систему оплати праці застосовують для керівників і спеціалістів. Згідно зі штатним розкладом установлюють посадовий оклад кожного працівника, який відображає його кваліфікацію, а залежно від досягнутих результатів керівників та спеціалістів преміюють за виконання плану і високу якість роботи.
Відрядна форма оплати праці має декілька різновидів, які залежать від способу обліку і порядку оплати виготовлюваної продукції, а саме:
пряма відрядна;
відрядно-прогресивна;
відрядно-преміальна;
акордна;
опосередковано-відрядна.
Основою прямої відрядної форми оплати праці є відрядна розцінка, котру визначають діленням годинної ставки, що відповідає розряду конкретної роботи, на годинну норму виробітку (або множенням цієї ставки на норму часу). Заробіток працівника за прямою відрядною оплатою праці визначають множачи розцінку на кількість виробленої прийнятої придатної продукції.
Відрядно-прогресивна форма оплати праці передбачає зростання відрядної розцінки зі збільшенням виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг протягом встановленого робочого дня, зміни.
Відрядно-преміальна форма оплати праці передбачає виплату робітнику-відряднику, крім заробітку за відрядними розцінками, премії за перевиконання кількісних і якісних показників.
Акордну оплату праці застосовують, коли виконавцю (виконавцям) заробітну плату нараховують за певну виконану роботу. Специфіка цієї форми оплати праці в тому, що доручена робота повинна бути виконана в повному обсязі; час, витрачений на виконання дорученої роботи, особливого значення для нарахування заробітної плати не має.
Опосередковано-відрядну форму оплати праці застосовують для допоміжних робітників, розмір заробітної плати яких ставиться в залежність від результатів праці робітників, яких вони обслуговують.
Залежно від форм організації праці відрядна оплата може бути індивідуальною або колективною. Заробіток працівника за індивідуальної відрядної оплати праці залежить від кількості виготовленої ним придатної продукції та відрядної розцінки за одиницю виробів. За умови колективної оплати праці заробіток кожного працівника залежить від результату роботи всієї бригади. У такому разі для визначення індивідуального внеску кожного робітника у виконану роботу бригади застосовують коефіцієнти трудової участі.
Зароблені бригадою кошти між робітниками бригади розподіляють згідно з чинним законодавством на підставі присвоєних розрядів і відпрацьованого часу, а також за умовними розрядами і коефіцієнтами трудової участі, які визначаються рішенням ради бригади, відповідно до трудового внеску кожного робітника у загальні результати роботи.
Основною формою оплати праці в бюджетних установах є почасова.
Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовують показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці належать нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральних формах (оцінені у грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.
Фонд оплати праці розраховують відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5. Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень для одержання об’єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників. Цим документом також визначено порядок розрахунку статистичних показників середньої заробітної плати, які є важливими індикаторами соціально-економічного розвитку.
Фонд оплати праці складається з трьох груп нарахувань:
фонд основної заробітної плати;
фонд додаткової заробітної плати;
інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці. ЇЇ встановлюють у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.
До фонду основної заробітної плати належать:
1.Винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, зокрема в повному обсязі внутрішнє сумісництво.
2.Суми відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (виручки), отриманих від реалізації продукції, у разі, якщо вони є основною заробітною платою.
3.Оплата у разі переведення працівника на нижче оплачувану роботу у випадках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також у разі невиконання норм виробітку та виготовлення продукції, що виявилась браком, не з вини працівника.
4.Оплата роботи висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників.
5.Оплата праці за час перебування у відрядженні ( не враховує відшкодування витрат у зв’язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення).
6.Оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті установ (за умови, що розрахунки установа веде безпосередньо з працівниками), за виконання робіт:
згідно з договорами цивільно-правового характеру, зокрема договорів підряду (за винятком фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності);
згідно з обов’язками особам, які є членами спостережної ради або ревізійної комісії акціонерного товариства;
згідно з договорами між підприємствами про надання робочої сили (безробітним за виконання громадських робіт, учням та студентам, які проходять виробничу практику на підприємстві чи залучені на тимчасову роботу на період канікул).
До складу фонду основної заробітної плати в УМіА відносять:
1.Винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, зокрема в повному обсязі внутрішнє сумісництво.
2.Оплата праці за час перебування у відрядженні ( не враховує відшкодування витрат у зв’язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення).
Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці. До неї входить доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До складу фонду додаткової заробітної плати входять:
1.Надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством, за:
суміщення професій (посад);
розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт;
виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника;
роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умов праці;
інтенсивність праці;
роботу в нічний час;
керівництво бригадою;
високу професійну майстерність;
класність водіям (машиністам) транспортних засобів;
високі досягнення в праці, зокрема державним службовцям;
виконання особливо важливої роботи на певний термін;
знання та використання в роботі іноземної мови;
допуск до державної таємниці;
дипломатичні ранги, персональні звання службових осіб, ранги державних службовців, кваліфікаційні класи суддів;
науковий ступінь;
інші надбавки та доплати, передбачені чинним законодавством, зокрема доплата до розміру мінімальної заробітної плати.
2.Премії та винагороди, зокрема за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування.
3.Відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу, посадового окладу).
4.Оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні, у розмірах та за розцінками, установленими чинним законодавством.
5.Оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв’язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу за вахтового методу організації праці, при підсумованому обліку робочого часу і інших випадках, передбачених законодавством.
6.Суми, виплачені у розмірі тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за дні перебування в дорозі до місцезнаходження підприємства (пункту збору) – місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств.
7.Суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників.
8.Суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати.
9.Оплата за невідпрацьований час:
оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством;
оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих відповідно до колективного договору;
оплата додаткових відпусток у зв’язку з навчанням та творчих відпусток;
суми заробітної плати, що зберігаються за основним місце роботи працівників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;
суми, нараховані особам, які проходять навчання (підготовку) для роботи на щойно введених у дію підприємствах за рахунок коштів, передбачених у загальних кошторисах будівництва;
оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу неповнолітнім;
оплата працівника, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час;
оплата простоїв не з вини працівника.
До складу фонду додаткової заробітної плати в УМіА відносять:
1.Надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством, за:
виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника;
інтенсивність праці;
високу професійну майстерність;
високі досягнення в праці;
інші надбавки та доплати, передбачені чинним законодавством, зокрема доплата до розміру мінімальної заробітної плати.
2.Премії та винагороди, зокрема за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені вказаними актами норми.
До них належать:
1.Нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації, брали участь у страйках.
2.Винагороди та заохочення, що виплачуються раз на рік або мають одноразовий характер. Зокрема:
винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи);
премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, відповідно до рішень уряду;
премії за виконання важливих та особливо важливих завдань;
одноразові заохочення, не пов’язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам’ятних дат, як у грошовій, так і натуральних формах);
грошова винагорода державним службовцям за сумлінну, безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків.
3.Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення у зв’язку з екологічним станом).
4.Виплати соціального характеру у грошовій і натуральних формах:
витрати у розмірі страхових внесків установ на користь працівників, пов’язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна).Вказані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли проводяться перерахунки страховій компанії;
вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів установи;
вартість проїзних квитків, які персонально розподіляють між працівниками, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування;
інші виплати, що мають індивідуальний характер.
Не належать до фонду оплати праці суми допомоги та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування (допомога з тимчасової непрацездатності, у зв’язку з вагітністю та пологами, при народженні дитини, на поховання тощо), а також витрати на відрядження, матеріальна допомога разового характеру, що надає установа окремим працівникам у зв’язку з сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання, суми благодійної допомоги тощо.
До складу інших заохочувальних та компенсаційних виплати в УМіА відносять:
1.Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення у зв’язку з екологічним станом).
2.Соціальні пільги, що носять індивідуальний характер.
В окремих випадках працівникам бюджетних установ, як і працівникам інших галузей народного господарства, нараховують деякі виплати, виходячи із середньої заробітної плати, порядок обчислення якої затверджено постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100. Такі виплати застосовуються у випадках:
- надання працівнику щорічної та додаткової відпусток з оплатою;
- виконання працівником державних і громадських зобов’язань;
- залучення працівників до виконання військових обов’язків;
- службових відряджень тощо.
Оплата днів відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки(або за фактичний час роботи, якщо він менше року).При цьому для визначення середньоденного заробітку загальну суму виплат за вказаний період (крім виплат, що не враховуються при визначенні середнього заробітку згідно із законодавством – пенсії, премії, компенсаційні виплати тощо) треба поділити на відповідну кількість календарних днів року або фактично відпрацьованого періоду за винятком святкових і неробочих днів. Одержану суму середньоденного заробітку множать на кількість календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні, що припадають на дні відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.
За період виконання державних і громадських обов’язків, якщо вони здійснюються у робочий час, середній заробіток визначається з розрахунку останніх двох місяців роботи(або фактично відпрацьованого часу, якщо він менше двох місяців) перед місяцем, за який нараховується середній заробіток. При цьому у розрахунок середнього заробітку включаються всі виплати, які мають постійний характер. Допомога у з’язку з тимчасовою непрацездатністю у середній заробіток не включається.
У бюджетних установах фінансування виплат зарплати здійснюють за окремою статтею, яка є захищеною. Це означає, що виплати заробітної плати здійснююся в першу чергу.[14,534]
2.Економічна характеристика розрахунків зі страхування
Права працівників на матеріальне забезпечення у старості, а також у разі хвороби і втрати працездатності закріплене Конституцією України і забезпечується широким розвитком мережі соціального страхування за рахунок держави. Всі бюджетні установи, які використовують працю найманих працівників, є платниками збору на обов’язкове соціальне страхування (у тому числі загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття) і збору на обов’язкове пенсійне страхування. Тарифи обов’язкових соціальних внесків на державне соціальне страхування встановлені законами України, а розмежування відрахувань до Пенсійного фонду і фонду соціального страхування визначає Кабінет Міністрів України.[12,107]
В таблиці 2.1. згруповано платежі, які сплачує бюджетна установа до фондів соціального та пенсійного страхування.
Табл. 2.1.
Платежі, які сплачує Управління містобудування та архітектури
до фондів соціального та пенсійного страхування
Назва платежів
Нарахування на заробітну плату
Утримання із заробітної плати
Внески до Пенсійного фонду
+
+
Внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
+
+
Внески до Фонду соціального страхування на випадок безробіття
+
+
Внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків
+
-
Згідно з чинним законодавством для бюджетних установ діють ставки розподілу у таких розмірах:
до Пенсійного фонду – 33,2 % від об’єкта оподаткування;
до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – 1,5% від об’єкта оподаткування;
до Фонду соціального страхування на випадок безробіття – 1,3% від об’єкта оподаткування;
до Фонду соціального страхування від нещасних випадків – 0,2%. [14,539]
Закон України про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно цього закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:
1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;
2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади;
3) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу;
4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо;
5) юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют;
6) підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Об’єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень та виплат, виходячи з тарифних ставок, премій, заохочень та інших виплат, з яких справляється прибутковий податок. До цих витрат не відносяться витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.
Пенсійний фонд України не включається до Державного бюджету України.
Забороняється використання коштів Пенсійного фонду України не за цільовим призначенням, у тому числі на кредитні, депозитні операції, надання позичок тощо. Тимчасово вільні кошти у разі відсутності заборгованості по виплатах пенсій можуть бути використані Пенсійним фондом України виключно на придбання державних цінних паперів.
Фінансування витрат на утримання органів Пенсійного фонду України та його апарату провадиться у межах кошторису, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці.
У разі недостатності у платників збору коштів на оплату праці і сплату збору в повному обсязі видача коштів на оплату праці і сплата збору здійснюються у пропорційних розмірах.
Суми збору, донараховані під час перевірок органами державної податкової служби та органами державної контрольно-ревізійної служби, та фінансових санкцій перераховуються до Пенсійного фонду України у повному обсязі без спрямування їх на розвиток матеріально-технічної бази цих органів. [6]
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
Платниками страхових внесків є страхувальники та застраховані особи.
Страхувальник – це роботодавець для осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, зокрема в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та інших органах.
Застрахована особа – найманий працівник, на користь якого здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Об’єктом нарахування внеску є:
1.для роботодавців – суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;
2.для найманих працівників – суми оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, зокрема в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності нараховують у межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) у зв’язку з вагітністю та пологами.
Законом України ,,Про державний бюджет України на 2007 рік” затверджено такі розміри прожиткового мінімуму для працездатної особи:
- з 01.01.07 – 525 грн.;
- з 01.04.07 – 561 грн.;
- з 01.10.07 – 568 грн. [4]
В таблиці 2.2. вказано розміри внесків для найманих працівників (утримання із заробітної плати).
Табл. 2.2.
Розміри внесків для найманих працівників
(утримання із заробітної плати).
№
Категорія найманих працівників
Розміри внесків
1.
Працівники, заробітна плата яких нижча від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи
0,5%
2.
Працівники, заробітна плата яких вища від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи
1%
Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю нараховується за листками непрацездатності, а виплачується разом із заробітною платою за платіжними відомостями.
Суму допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю нараховують виходячи із середнього динного або середньоденного заробітку, призначеного розміру допомоги та кількості днів непрацездатності. Середньоденний заробіток для розрахунку допомоги працівникам обчислюється згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.95 № 100 з подальшими змінами, шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані два останніх місяці роботи, що передують випадку, з яким пов’язана відповідна виплата, на число робочих днів. Для нарахування допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю середньоденний заробіток визначається із фактичної заробітної плати, що не повинна перевищувати подвійної тарифної ставки, подвійного посадового окладу. Обмеження не застосовуються у разі надання допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю у випадках виробничого травматизму, травми, пов’язаної з роботою , надані допомоги у зв’язку із вагітністю та пологами.
Загальна сума допомоги визначається шляхом множення суми допомоги за один день залежно від призначеного розміру допомоги у відсотках до заробітку на число робочих днів, пропущених у період непрацездатності.
Допомога за час відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів надається жінкам на підставі медичного висновку в розмірі 100% заробітку незалежно від загального трудового стажу. [14, 542]
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
Платниками страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд) є:
1. Роботодавці;
2. Наймані працівники;
3. У разі взяття участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах:
- особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок);
- фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують найману працю;
- фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами;
- громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, у якій вони перебувають, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття для роботодавців та застрахованих осіб встановлюється щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.
Фізична особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору з роботодавцем, з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору.
Страхові внески сплачуються одночасно зі сплатою податку з доходів фізичних осіб після закінчення календарного місяця, але не пізніше терміну отримання в установах банків коштів на виплату заробітної плати.
Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.
Роботодавці щокварталу складають у двох примірниках розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (див. додаток), один екземпляр якої подається до центру зайнятості, у якому він перебуває на обліку, до: 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня, 25 січня.
Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням страхових внесків здійснюється центрами зайнятості шляхом проведення планових перевірок.
Кошти фонду соціального страхування включаються до Державного бюджету України. Цими коштами розпоряджається фонд соціального страхування, а на місцях – місцеві профспілкові органи. За рахунок коштів соціального страхування через бухгалтерію установ виплачується допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, за вагітністю і пологами, на поховання. Всі інші виплати за рахунок Пенсійного фонду і фонду соціального страхування проводяться через органи соціального захисту населення. [6]
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого забезпечується соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян під час їхньої трудової діяльності.
Суб’єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни (працівники), а в окремих випадках – члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники. Страхувальниками є бюджетні установи.
Об’єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров’я та працездатність.
Обов’язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:
1.особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);
2.учні та студенти навчальних закладів, аспіранти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;
3.особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами. [6]