ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ ВПЛИВ НА ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ. Курсова робота з Інші. Робота № 519694

ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ ВПЛИВ НА ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Факультет економіки та підприємництва

Кафедра:

Кафедра економіки підприємства

Інформація про роботу

Рік:

2008

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Інші

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра економіки підприємства ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ ВПЛИВ НА ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ Навчально-дослідна робота (курсова робота) студента з „Економіки підприємства” за галуззю знань 0305 „Економіка та підприємництво” ЗМІСТ Стор. Вступ ……………………………………………………………………... 3 Розділ 1. Теоретичні основи основних виробничих фондів підприємства. 1.1. Основні виробничі фонди підприємства як економічна категорія та їх економіко-соціальне значення……………………………………. 7 1.2. Механізм впливу основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства…………………………………………………………11 1.3. Поліпшення використання основних виробничих фондів як фактор підвищення ефективності виробництва……………………………………….. 13 1.4. Шляхи поліпшення використання основних виробничих фондів.15 Розділ 2. Економічна оцінка використання основних виробничих фондів підприємства та їх вплив на господарську діяльність 2.1. Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження…………………………………………………………………….. 19 2.2. Характеристика об’єкта дослідження…………………………… 21 2.3. Оцінка структури основних виробничих фондів підприємства.. 23 2.4. Оцінка впливу структури основних виробничих фондів підприємства на фондовіддачу……………………………………………….. 26 2.5. Оцінка впливу структури основних виробничих фондів підприємства на фондоємність………………………………………………. 30 2.6. Оцінка впливу структури основних виробничих фондів підприємства на ефективність виробництва……………………………….. . 33 Розділ 3. Обґрунтування пропозицій щодо поліпшення використання основних фондів підприємства…………………………… 35 Висновки……………………………………………………………… 39 Література………………………………………………………….. ... 41 Вступ: Капітал у буквальному розумінні означає головну суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари – робочу силу й засоби виробництва, - поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована. Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих ОВФ підприємства. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а, з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість. Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання ОВФ того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого – від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання ОВФ підприємства можна умовно побілити на дві групи: 1) збільшення екстенсивного завантаження; 2) підвищення інтенсивного навантаження. Однак треба наголосити на двох важливих обставинах. По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту. Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрішньозмінні простої становлять 10-15% робочого часу. Це спричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи інших професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомнотранспортними засобами тощо. Для підприємств ряду галузей індустрії, і передусім машинобудування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7 – 1,8), то можна буде збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30 відсотків. Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективного використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10-15 і більше відсотків. Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання ОВФ має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видій знарядь праці. До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертерного методу виплавляння сталі в чорній металургії; використання різних каталізаторів, високих температур і тиску – у хімічній промисловості тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття й тиску під колошником домни забезпечує зростання виробництва чавуну майже на третину. Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування. За свідченням спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно й технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20-30%. Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання ОВФ можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних показників, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження кількасот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих об'єктів становить 5-6 років. Проте технічно та економічно обгрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників виробничих об'єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної – за один рік і навіть швидше. За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання ОВФ, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку. Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо. Розділ 1. Теоретичні основи основних виробничих фондів підприємства. 1.1. Основні виробничі фонди підприємства як економічна категорія та їх економіко-соціальне значення. Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість. Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів. Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання. Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється (на вартість платних послуг). Елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва. У зв’язку з цим важливе значення має їх поділ на активну і пасивну частини. До активної частини основних виробничих фондів відносять комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвертар). До пасивної частини основних виробничих фондів належать усі інші види фондів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але які необхідні для виконання виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів (будинки, споруди). Відношення вартості окремих видів основних виробничих фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає їх видову (технологічну) структуру. За інших рівних умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох чинників: - виробничо-технологічних особливостей підприємства; - науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва; - ступеня розвитку різних форм організації виробництва; - відтворювальної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів; - вартості будівництва виробничих об’єктів і рівня цін на технологічне устаткування; - територіальне розміщення підприємства. Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально-технічної бази підприємства, має галузевий характер. Так, наприклад, на транспорті транспортні засоби становлять 60-70%; будівлі, споруди, передавальні пристрої – 20-25%, силові, робочі машини і устаткування – 3-5%, тоді як в інших галузях економіки питома вага транспортних засобів становить 2-4% від загальної вартості основних виробничих фондів. Загалом на промислових підприємствах України у структурі основних фондів питома вага окремих їх видів останніми роками коливалась у таких межах: будівель і споруд – 45-47%; машин і устаткування – 40-42%; транспортних засобів – 3-4%; силові та робочі машини і устаткування – 14-16%. Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці. Соціальне значення полягає в тому, що вони створюють умови для відтворення робочої сили. За принципом матеріально-натурального, складу і виробничого призначення основні фонди підрозділяються на: 1) будинки - архітектурно-будівельні об'єкти, призначені для створення необхідних умов праці (виробничі корпуси цехів, гаражі, складські приміщення, виробничі лабораторії); 2) спорудження - інженерно-будівельні об'єкти, призначені для виконання тих чи інших технічних функцій, необхідних для процесу виробництва і не зв'язаних зі зміною предметів праці (насосні станції, тунелі, мости й очисні спорудження, резервуари і т.д.); 3) передаточні пристрої - пристрої, за допомогою яких передаються енергія різних видів, а також рідкі і газоподібної речовини (нафтопроводи, газопроводи і т.п.); 4) машини й у статкування в т.ч.: а) силові машини й устаткування, призначені для вироблення і перетворення енергії (генератори,двигуни); б) робочі машини й устаткування, які використовуються безпосередньо для впливу на предмет праці чи для його переміщення в процесі створення продукції чи надання послуг, тобто для особистої участі в технологічних процесах (верстати, преси, підйомно-транспорні механізми й ін.); в) вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устаткування і т.п.; г) обчислювальна техніка; д) інші машини й устаткування; 5) транспортні засоби, призначені для транспортування вантажів і людей у межах підприємства і поза ним; 6) інструменти усіх видів і пристосування, що прикріплюються до машин дляобробки виробу (затиски, тиски і т.д,); 7) виробничий інвентар, який використовують для проведення виробничих операцій (робочі столи), збереження рідких і сипучих тіл, охорони праці і т.п.; 8) господарський інвентар. Для встановлення норм амортизаційних відрахувань із розрахунків щорічних амортизаційних сум застосовують групову класифікацію основних виробничих фондів згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка охоплює засоби праці аналогічного виробничо-технологічного призначення з приблизно однаковими строками експлуатації. 1.2. Механізм впливу основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства. Соціальне значення росту продуктивності праці заключається в тому, що за рахунок підвищення продуктивності праці збільшується середня заробітна плата працівників, що призводить до поліпшення їх добробуту, до розшереного відтворення робочої сили. Продуктивність праці показує співвідношення між витратами робочого часу та кількістю виробленої продукції. Чим більше виробляється продукції за одиницю робочого часу або чим менше витрачається робочого часу на виробництво одиниці продукції, тим вища продуктивність праці, тим праця є більш плодотворною і економічною. Продуктивність живої праці на підприємстві вимірюється кількістю подукції, що виготовляється за одиницю часу, або величиною втрат праці, що витрачається на виготовлення одиниці продукції. В цьому випадку чим більше виробляється продукції за одиницю робочого часу або менше витрачається робочого часу на виготовлення одиниці продукції, тим вища продуктивність живої праці. При зменшенні робочого часу основних виробничих фондів збільшується продуктивність праці та обсяг виробництва і зменшується собівартість продукції. Зниження витрат виробництва є важливою умовою підвищення ефективності виробництва, тобто його прибутковості. Тому у зниженні собівартості повинні бути зацікавленя всі. За своєю економічною природою собівартість виражає поточні витрати на виробництво продукції, а відповідно, характеризує ефективність виробництва. Зниження собівартості вказує на економію витрат уречевленої і живої праці на одиницю продукції. Вона характеризує ефективність використання робочої сили, продуктивності праці, оскільки рівень собівартості продукції залежить від продуктивності праці працівників підприємства та величини заробітної плати. У зниженні собівартості продукції має бути зацікавлена держава, оскільки зниження собівартості продукції забезпечує зниження витрат ресурсів, зниження ціни. Зекономлені ресурси створюють умови для збільшення обсягу виробництва продукції. Підприємство зацікавлене у зниженні собівартості продукції, бо забезпечується зростання продуктивності праці. Працівник також зацікавлений у зниженні собівартості продукції, бо це повинно забезпечувати зростання заробітної плати. В собівартості відображається ефективність використання основних виробничих фондів, яка впливає на її величину в залежності від рівня фондовіддачі, їх використання і структури. У собівартості продукції відоьражаються ступінь використання оборотних матеріальних ресурсів, яке вимірюється матеріало- та енергоємністю продукції. 1.3. Поліпшення використання основних виробничих фондів як фактор підвищення ефективності виробництва. Одним з найважливіших завдань підвищення ефективності використання капітальних вкладень і основних фондів є своєчасне впровадження в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів впровадження в експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народного господарства продукцію з технічно більш досконалих основних фондів, прискорити їхній оберт і тим самим сповільнити настання морального зносу основних фондів підприємств, підвищити ефективність суспільного виробництва в цілому. Забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціональніше використовувати основні фонди і виробничі потужності. Збільшення обсягів виробництва промислової продукції досягається за рахунок: запровадження в дію основних фондів і виробничих потужностей поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей. Приріст основних фондів і виробничих потужностей промисловості, її галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також реконструкції і розширенню діючих підприємств. Реконструкція і розширення діючих фабрик і заводів, будучи джерелом збільшення основних фондів і виробничих потужностей підприємств, одночасно дозволяють краще використовувати наявний у промисловості виробничий апарат. Вирішальну частину приросту продукції в цілому по промисловості одержують із діючих основних фондів і виробничих потужностей, що в кілька разів перевищують щорічно введені нові фонди і потужності. Практика промислових підприємств показує, що тут відбувається процес збільшення одиничної потужності устаткування: - у верстатах, машинах і агрегатах зміцнюються найбільш відповідальні деталі і вузли; - підвищуються основні параметри виробничих процесів (швидкість, тиск, температура); - застарілі машини модернізуються і замінюються новими, більш досконалими. - механізуються й автоматизуються не тільки основні виробничі процеси й операції, але і допоміжні і транспортні операції, що нерідко стримують нормальний перебіг виробництва і використання устаткування; 1.4. Шляхи поліпшення використання основних виробничих фондів. Шляхи підвищення використання основних фондів різноманітні. Основними з них є збільшення тривалості роботи обладнання, більш повне використання і вдосконалення основних виробничих фондів. Для збільшення часу роботи обладнання необхідно: ліквідувати надпланові простої обладнання за рахунок йото поточного обслуговування, підвищення якості ремонтів, покращення організації та планування виробництва і матеріально-технічного обслуговування виробництва; скоротити тривалість планових ремонтів при одночасному підвищенні їх якості шляхом впровадження передових методів ремонту, широкого використання деталей та вузлів, які виготовляються на спеціалізованих заводах, чіткої організації ремонту; скоротити витрати робочого часу на підготовчо-заключні та допоміжні операції; підвищити змінність роботи, якщо це доцільно по умовам виробництва в даній галузі промисловості; можливо повніше використовувати парк обладнання; підвищити інтенсивність використання обладнання. Технічне вдосконалення основних виробничих фондів припускає використання прогресивних технологічних процесів, застосування більш заробітну плату, здійснювати оплату постачальникам тощо. Тому підприємство зацікавлене у збереженні, раціональному використанні та прискоренні оборотності оборотних засобів. Прискорення оборотності оборотних засобів позначає збільшення кількості обертів оборотних засобів, від чого залежать і інші показники використання. Основними шляхами прискорення оборотності оборотних засобів є: Зменшення матеріальних витрат на одиницю продукції; Поліпшення матеріально-технічного забезпечення підприємства; Вивчення ринку продукції підприємства, що буде сприяти прискоренню реалізації продукції; Поліпшення тривалості виробництва продукції, якщо дозволяють технічні умови; Зменшення дебіторської заборгованості; Зміцнення платіжної дисципліни тощо. Джерелом формування оборотних засобів підприємства є власні і залучені засоби. До власних належать виділені підприємству при його утворенні кошти (якщо підприємства державні), статутні фонди недержавних підприємств, а також поповнення цих фондів. Поповнення може відбуватися за рахунок прибутку підприємства, а також за рахунок залучення в оборот стійких пасивів (заборгованості по заробітній платі, внесків на соціальне страхування, резервів майбутніх платежів). Однією з найбільш важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності. Приріст основних фондів і виробничих потужностей промисловості, її галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також реконструкції і розширенню діючих підприємств. Підвищення економічної ефективності використання основних фондів знаходить свій вираз у збільшенні обсягів виробництва продукції, підвищенні продуктивності праці і фондовіддачі. Крім того, значна частина витрат, які утворюють собівартість продукції, пов’язана з використанням основних фондів (амортизація, витрати на ремонт, транспортні витрати тощо). Тому підвищення ефективності основних засобів є резервом підвищення ефективності в цілому. При збільшенні змінності роботи основних фондів знижується собівартість продукції за рахунок умовно-постійної частини витрат, тобто амортизаційних відрахувань. Як я вже зазначав розрізняють такі шляхи підвищення ефективності використання основних фондів: екстенсивний – передбачає збільшення тривалості роботи основних фондів на протязі року. Здійснюється за рахунок: а) збільшення змінності роботи б) зменшення тривалості ремонтів в) ліквідації сезонності виробництва г) скорочення часу на перебазування машини з об’єкта на об’єкт інтенсивний – передбачає підвищення продуктивності основних фондів за одиницю робочого часу. Здійснюється за рахунок: а) підвищення кваліфікації кадрів б) впровадження нових технологій в) впровадження нових форм організації та оплати праці г) матеріальне стимулювання за ефективне використання основних фондів Вирішальну частину приросту продукції в цілому по промисловості одержують з діючих основних фондів і виробничих потужностей, що у кілька разів перевищують нові фонди, що вводяться щорічно, і по потужності. Однією з найважливіших задач підвищення ефективності використання капітальних вкладень і основних фондів є своєчасне введення в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів введення в експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народного господарства продукцію з технічно більш зроблених основних фондів, прискорити їхній оборот і тим самим сповільнити настання морального зносу основних фондів підприємств, підвищити ефективність суспільного виробництва в цілому. Відомо, що на підприємствах крім діючих верстатів, машин і агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті і резерві, а частина — на складі. Своєчасний монтаж невстановленого устаткування, а також запровадження в дію усього встановленого устаткування за винятком частини, що знаходиться в плановому резерві і ремонті, значно поліпшує використання основних фондів. Творче і сумлінне відношення працівників до праці є важливою умовою поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей. Відомо, що від досконалості системи морального і матеріального стимулювання в значній мірі залежить рівень використання виробничих потужностей і основних фондів. Аналіз техніко-економічних показників промислових підприємств, що працюють у нових умовах планування й економічного стимулювання, свідчить, що новий економічний механізм, у тому числі введення плати за виробничі фонди, перегляд оптових цін, застосування нового показника для визначення рівня рентабельності, створення на підприємствах заохочувальних фондів, сприяють поліпшенню використання основних виробничих фондів. Розділ 2. Економічна оцінка використання основних виробничих фондів підприємства та їх вплив на господарську діяльність 2.1 Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження Щоб здійснити економічну оцінку основних виробничих фондів підприємства та її вплив на господарську діяльність нам потрібно розрахувати кількість підприємств для нашого дослідження. Залежність величини похибки вибірки від її абсолютної чисельності і від ступеню варіювання ознаки знаходять своє визначення у формулі середньої похибки вибірки. Відхилення вибіркових характеристик від генеральних не перевищує деякої величини, яка називається граничною похибкою вибірки, які пов’язані із середньою похибкою таким рівнянням: , (1) де - гранична похибка вибірки; – коефіцієнт довіри який залежить від вірогідності. . (2) Формула (2) для визначення граничної похибки вибірки дає можливість не тільки визначити похибку вибірки, а й розрахувати чисельність вибірки,. Тоді чисельність безпоторотної вибірки буде становити: де σ – квадратичне відхилення варіюючої ознаки; σ2 – дисперсія варіюючої ознаки; – коефіцієнт довіри; N – чисельність генеральної сукупності; - гранична похибка вибірки. Завдання: - Значення σ прийняті на рівні 0,5 - стандартна похибка безповоротної вибірки μ 0,10 - значення критерію достовірності t =2 Тепер ми можемо провести розрахунок: ; ; Отже, при проведені розрахунку зі застосуванням безповоротної вибірки ми отримали 20 підприємств. Відібрані одиниці сукупності необхідно звести у відповідну таблицю (табл. 1.1), які в подальшому будуть використовуватися у дослідженнях. Таблиця 1.1 Вихідна інформація № п/п Підприємство Виробнича потужність, тис. грн. Річний обсяг виробництва продукції, тис. грн. Балансова вартість ОВФ, тис.грн. Чисельність персоналу , осіб Рух ОВФ, тис. грн. Річний знос, % Витрати виробництва Технологічна структура ОВФ Первісна вартість Залишкова вартість Всього ВТ Ч. робітники Вибуло Надійшло Всього, тис. грн 3 них на утримання і експлуатацію ОВФ, % осіб % в найбільшу зміну Всього Із них нові 1 5 6000 5600 2700 2000 350 280 90 220 200 200 9 5000 20 1:0,6 2 16 4500 4100 2000 1500 420 360 95 200 210 200 8 3600 21 1:0,3 3 23 4900 4600 2000 1500 380 300 90 230 200 200 9 4000 21 1:0,6 4 26 4300 3900 1900 1600 450 370 88 200 200 200 10 3200 21 1:0,3 5 28 4800 4400 2000 1600 400 320 87 200 200 170 9 3800 21 1:0,5 6 29 4900 4500 2000 1700 420 350 92 180 180 170 8 3800 19 1:0,4 7 31 5900 5500 2800 2200 390 300 88 220 200 190 8 5100 20 1:0,5 8 32 4900 4600 2000 1500 380 300 90 230 200 200 9 4000 21 1:0,6 9 34 5000 4600 2000 1800 420 340 90 250 250 200 10 4000 22 1:0,4 10 36 4000 3700 1800 1000 500 420 92 190 230 230 8 3000 23 1:0,5 11 38 5100 4700 2200 2000 420 350 86 270 270 220 8 4100 22 1:0,5 12 40 4000 3500 1850 1600 430 330 90 190 180 180 10 3000 20 1:0,4 13 55 5000 4600 2500 2000 420 340 90 250 250 200 10 4000 22 1:0,4 14 64 4000 3600 1900 1500 460 360 80 220 240 200 9 3000 22 1:0,5 15 72 4500 4000 2100 1500 420 360 95 200 210 200 8 3600 21 1:0,3 16 77 4900 4600 2000 1500 380 300 90 230 200 200 9 4000 21 1:0,6 17 80 4300 4000 2000 1900 450 360 85 200 210 200 8 3500 21 1:0,3 18 84 4200 4000 2000 1600 410 320 87 200 220 200 9 3500 23 1:0,5 19 87 4300 4000 2000 1900 450 360 85 200 210 200 8 3500 21 1:0,3 20 90 5100 4700 2400 2000 420 350 86 270 270 220 8 4100 22 1:0,5 2.2 Характеристика об’єкта дослідження Розраховуємо фондовіддачу ОВФ: , (3) Визначаємо фондоємність ОВФ за наступною формулою: , (4) Розраховуємо ефективність виробництва (витрати на од. продукції): , (5) Всі розрахунки заносимо в таблицю 2.1. Таблиця 2.1. Техніко-економічна характеристика об'єкта дослідження № п/п Підприємство Виробнича потужність, тис. грн. Річний обсяг виробництва продукції, тис. грн. Балансова вартість ОВФ, тис.грн. Витрати виробництва фондовіддача фондоємність ефективність (витрати на од.прод.) Первісна вартість Залишкова вартість Всього, тис. грн 3 них на утримання і експлуатацію ОВФ, % 1 5 6000 5600 2700 2000 5000 20 2,07 0,48 0,89 2 16 4500 4100 2000 1500 3600 21 2,05 0,49 0,88 3 23 4900 4600 2000 1500 4000 21 2,30 0,43 0,87 4 26 4300 3900 1900 1600 3200 21 2,05 0,49 0,82 5 28 4800 4400 2000 1600 3800 21 2,20 0,45 0,86 6 29 4900 4500 2000 1700 3800 19 2,25 0,44 0,84 7 31 5900 5500 2800 2200 5100 20 1,96 0,51 0,93 8 32 4900 4600 2000 1500 4000 21 2,30 0,43 0,87 9 34 5000 4600 2000 1800 4000 22 2,30 0,43 0,87 10 36 4000 3700 1800 1000 3000 23 2,06 0,49 0,81 11 38 5100 4700 2200 2000 4100 22 2,14 0,47 0,87 12 40 4000 3500 1850 1600 3000 20 1,89 0,53 0,86 13 55 5000 4600 2500 2000 4000 22 1,84 0,54 0,87 14 64 4000 3600 1900 1500 3000 22 1,89 0,53 0,83 15 72 4500 4000 2100 1500 3600 21 1,90 0,53 0,90 16 77 4900 4600 2000 1500 4000 21 2,30 0,43 0,87 17 80 4300 4000 2000 1900 3500 21 2,00 0,50 0,88 18 84 4200 4000 2000 1600 3500 23 2,00 0,50 0,88 19 87 4300 4000 2000 1900 3500 21 2,00 0,50 0,88 20 90 5100 4700 2400 2000 4100 22 1,96 0,51 0,87 Для проведення групування визначаємо величину інтервалу: h=, (6) де h – величина інтервалу; X max – максимальне значення показника; X min – мінімальне значення; n – кількість груп. X min = 0,27; X max = 0,40; h= Здійснюємо групування підприємств, в основу якого активну частину балансової вартості. Таблиця 2.2. Групування вибіркової сукупності (підприємств) за структурою основних виробничих фондів Групи Структура ОВФ Кількість підприємств Фондовіддача основних виробничих фондів, грн./грн. Фондоємність ОВФ ефективність (витрати на од прод) всього % 1 0,272-0,305 5 25,00 2,23 0,45 0,87 2 0,305-0,338 5 25,00 2,16 0,46 0,86 3 0,338-0,371 3 15,00 1,94 0,52 0,88 4 0,371-0,404 7 35,00 1,96 0,51 0,87 Всього 20 100,00 8,29 1,94 3,48 В середньому 2,07 0,49 0,87 Отже, з наведеного групування можна зробити висновки, що найбільша кількість підприємств входить до четвертої групи. Ця група складає 35% від загальної кількості підприємств. Найбільша фондовіддача становить 2,23 грн./грн.. в першій групі, а найменша в третій групі – 1,94. Фондоємність ОВФ найбільша в третій групі і становить 0,52, а найменша на підприємствах першої групи - 0,45. До третьої групи входить лише 3 підприємства, структура ОВФ коливається від 0,338 до 0,371. 2.3.Оцінка структури основних виробничих фондів підприємства Для визначення оцінки впливу основних виробничих фондів на річний обсяг виробництва нам потрібно знайти коефіцієнт оборотності, так як у нас обсяг виробництва даний (таблиця 3.1.). Таблиця 3.1 Структура основних виробничих фондів Підприємство Балансова вартість Балансова вартість Річний обсяг виробництва продукції, тис. грн. Структура ОВФ активна частина, тис.грн. % пасивна частина, тис.грн. % 5 2700 1687,50 4,00 1012,50 2,40 5600 0,301 16 2000 1538,46 3,65 461,54 1,09 4100 0,375 23 2000 1250,00 2,97 750,00 1,78 4600 0,272 26 1900 1461,54 3,47 438,46 1,04 3900 0,375 28 2000 1333,33 3,16 666,67 1,58 4400 0,303 29 2000 1428,57 3,39 571,43 1,36 4500 0,317 31 2800 1866,67 4,43 933,33 2,21 5500 0,339

Курсова робота Інші

07.02.2013 18:02-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись