Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Фінансовий облік витрат підприємства на прикладі ДП
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра обліку і аудиту
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра обліку і аудиту
Курсова робота
з фінансового обліку
на тему:
„Фінансовий облік витрат підприємства
на прикладі ДП “ЛІСГОСП ”КЛЕВАНЬ”
Рівне-2007р
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………4
Економічна характиристика витрат підприємства………………………7
Визнання, класифікація та оцінка витрат………………………………17
Первинний облік витрат………………………………………………….26
Аналітичний і синтетичний облік витрат……………………………….31
4.1. Організація обліку витрат………………………………………………31
Облік витрат від звичайної діяльності……………………………….35
4.2.1.Облік собівартості реалізації продукції, товарів, робіт, послуг…….35
Облік адміністративних витрат………………………………………38
4.2.3.Облік витрат на збут…………………………………………………...40
4.2.4.Облік інших операційних витрат……………………………………...42
4.2.5.Облік інших витрат звичайної діяльності…………………………….45
4.3.Облік витрат від надзвичайної діяльності………………………….......47
Формування показників фінансових звітів про витрати……………….49
Висновки……………………………………………………………………...58
Список використаної літератури……………………………………………61
Додатки
Вступ
На сучасному етапі розвитку економіки України відбувається інтенсивний перехід діяльності економічних суб’єктів на ринкові відносини, і в цих умовах у підприємств виникає необхідність активніше використовувати бухгалтерський облік та аналіз господарської діяльності, щоб контролювати та вдосконалювати свою роботу.
Курсова робота з фінансового обліку виконалася на прикладі бухгалтерської та іншої документації Державного підприємства Лісове господарство „Клевань” (повне), надалі - ДП ”Лісгосп” Клевань”(скорочене).
Враховуючи актуальність організації обліку витрат і економічного аналізу собівартості було вирішено обрати саме таку тему для написання курсової роботи та на основі ДП ”Лісгосп” Клевань” проаналізувати облік витрат, для якого організація і економічний аналіз витрат виробництва є досить значною ділянкою управлінської роботи. Курсова робота написана на основі даних про організацію обліку і методики економічного аналізу витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції. Основним напрямком діяльності Підприємства є виготовлення меблевих заготовок, паркету з деревини дуба низьких сортів та реалізація заготовок і паркетних виробів. За час свого становлення на цьому ринку Підприємство завоювало постійних клієнтів та добру репутацію. Рік у рік на цьому деревообробному підприємстві активно впроваджуються у виробничі процеси сучасні науково-технічні технології, встановлюється високорентабельне обладнаня. Це, в кінцевому підсумку, допомагає значно підвищити рівень та якість продукції, зробити її конкурентноспроможною на світовому ринку.
Об’єктом дослідження є: ДП ”Лісгосп” Клевань”, що знаходиться за такою адресою: 35312, Україна, Рівненська область, Рівненський р-н, смт. Клевань, вул. Лісова, 4.
Завдання даної курсової роботи полягає у наступному:
систематизувати, розширити, закріпити теоретичні знання та практичні навички ведення бухгалтерського обліку перевірити вміння застосовувати ці знання для оцінки постановки обліку на конкретному підприємстві і розробки пропозицій щодо її вдосконалення, розвинути навички самостійної роботи і використання отриманих знань з організації і методики наукових досліджень у вирішенні завдань, поставлених у курсовій роботі.
ДП ”Лісгосп” Клевань” (дата реєстрації нової назви – 1 квітня 2005 року) було створене в 1991 році на базі лісозаводу Клеванського держлісгоспу з метою переробки низькоякісної дубової сировини.
Сьогодні виробничі приміщення підприємства розташовані на площі 0,78 гектара і включають в себе виробничий цех, сушильні камери, складське приміщення та котельню. Завод має власну під’їзну колію. Транспортування сировини, матеріалів, відвантаження готової продукції на заводі здійснюється як залізничним транспортом так і автотранспортом.
Підприємство створене з метою:
організації ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів та відтворення лісів.
- підвищення ефективності використання і обліку сировинних ресурсів та основних засобів, організації виробництва продуктів деревообробки, товарів народного споживання. (Додаток 1)
Підприємство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність і подає її в установленому обсязі у відповідні державні органи.
Мета діяльності Підприємства: задоволення потреб народного господарства та населення в промисловій продукції, товарах народного споживання, роботах, послугах, та забезпечення прибутковості виробництва та стійкого положення на ринку цінних паперів.
Підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та Статуту, який затверджується Органом управління майном. (Додаток 1)
Підприємство включено до єдиного державного реєстру підприємств та організації України.(Додаток 4)
Відділ бухгалтерії на Підприємстві ДП „Лісгосп „Клевань” складається з головного бухгалтера, бухгалтера, бухгалтера-касира; права і обов'язки яких визначаються Законом „Про бухгалтерський облік” відповідно нормативним актам України, затвердженими посадовими інструкціями. (Додаток 6)
Бухгалтерія відповідно до покладених на неї завдань здійснює методичне керівництво бухгалтерським обліком, звітністю і контроль за правильним веденням і достовірністю обліку і звітності. Бухгалтерія веде розрахунки з працівниками підприємства по заробітній платі і утриманням із неї; проводить розрахунки з постачальниками, веде облік руху фондів підприємства; проводить розрахунки з бюджетом та позабюджетними фондами по статті обов’язкових платежів та податків; складає бухгалтерську звітність у визначені терміни; здійснює разом з іншими відділами аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, надає пропозиції керівництву, направлені на покращення фінансового стану, економічних і цільових витрат коштів; забезпечує облік положень, інструкцій, методичних вказівок по питаннях обліку, звітності, аналізу, контролю та інших нормативних документів.
На сучасному етапі розвитку, питанню обліку витрат підприємства і економічному аналізу витрат приділяють досить багато уваги. Серед відомих науковців, які працювали над даною темою можна виділити наступних: Бутинець Ф.Ф., Гнилицька Л.В., Голов С.Ф., Деньга С.М., Карпова Т.П., Палій В.Ф., Стоян В.І., Чумаченко Н.Г. Крім того цим питанням займаються і їхні зарубіжні колеги, зокрема серед найвідоміших авторів, що досліджували дану тематику варто виділити: Гюнтера, Макконела, Самуельсона, Хорнгрена, Шанка.
Курсова робота складається з вступу, п’яти розділів, висновку, списку використаної літератури.
У першому розділі визначається економічна характеристика обліку витрат підприємства, їх визнання та тлумачення в науковій економічній літературі.
У другому розділі розглядається класифікація обліку витрат підприємства, більш детально приділяється увага оцінці обліку і звітності.
У третьому розділі описується порядок відображення господарських операцій з обліку витрат підприємства у первинних документах.
У четвертому розділі досліджується організація аналітичного і синтетичного обліку витрат підприємства.
У п’ятому розділі вивчається порядок формування показників фінансових звітів про облік витрат підприємства.
Вивчення процесу виробництва, методів обліку витрат, методики їх віднесення на об’єкти витрат, порядок розрахунку собівартості одиниці продукції, економічний аналіз витрат виробництва займають на даний час одне з найважливіших місць у діяльності підприємства. Все це пояснюється тим, що економічна інформація про витрати, її своєчасне надходження і обробка дають змогу оперативно приймати управлінські рішення щодо здійснення процесу виробництва і певним чином впливати на витрати виробництва.
Зважаючи на досить значні обсяги виробництва продукції можна зазначити, що процес виробництва на даному підприємстві досить складний і вимагає чіткої організації, в тому числі і у такій управлінський функції як облік і аналіз.
1.Економічна характеристика витрат підприємств
Економічне розуміння витрат базується на проблемі обмеженості ресурсів і можливості їхнього альтернативного використання. Застосування ресурсів у одному виробничому процесі виключає можливість їхнього використання за іншим призначенням. Наприклад, деревина, використовувана в будівельній справі, не може бути застосована у виробництві меблів, сірників і інших товарів. Вибір конкретних ресурсів для виробництва якогось товару означає неможливість виробництва альтернативного товару. Економічні витрати будь-якого ресурсу, що застосовується у виробничому процесі, рівні його цінності при найкращому з усіх можливих варіантів використання.
З позицій бухгалтерського підходу до виробничих витрат варто відносити всі реальні, фактичні витрати, що здійснюються в грошовій формі. Такими можуть бути: заробітна плата робітників; плата за оренду будинків, споруджень, верстатів, устаткування; оплата транспортних витрат; оплата послуг банків, страхових компаній і т.д.
З позицій економічного підходу до витрат виробництва варто відносити не тільки фактичні витрати, здійснювані в грошовій формі, але і не оплачувані фірмою витрати, витрати, пов'язані з упущеною можливістю самого оптимального застосування своїх ресурсів.
І бухгалтери, і економісти включають у свої розрахунки фактичні витрати (заробітна плата робітників, оклади службовців, оренда приміщень та вартість матеріалів). Для бухгалтерів фактичні витрати важливі, оскільки вони включають прямі виплати підприємства іншим юридичним особам, з якими воно має справу. Ці витрати повинні знати і економісти, фактичні витрати це ті кошти, які могли би бути використанні десь в іншому місці з більшою ефективністю.
В переважній більшості випадків алтернативне використання коштів є прихованим. Тому досить важливо вміти визначити, в якому напрямку використовувати наявні грошові фонди підприємства для прийняття правильних економічних рішень. Для безповоротних витрат стверджується протилежне твердження — вони звичайно фактичні, проте, приймаючи рішення, їх треба завжди ігнорувати. Безповоротні витрати — це ті витрати, які вже зроблені і які неможливо повернути назад. Оскільки їх неможливо повернути назад, вони не повинні чинити жодного впливу на процес прийняття фірмою рішень.
Витрати існують в усіх видах суспільного виробництва і невиробничій сфері. Їх існування пов’язане з об’єктивними умовами існування економічної системи. Використання в теорії і практиці такого терміну як витрати потребує ретельного вивчення витоків і розвитку даного поняття на протязі певних історико-економічних періодів.
Незалежно від історичного періоду процес виробництва представляв собою процес уречевлення праці. Процес праці – це продуктивне поєднання трьох обов'язкових елементів: доцільної діяльності людей (живої праці), предметів і знарядь праці [30, 225]. Два останні елементи є матеріальними умовами праці - засобами виробництва, створеними раніше витраченою (уречевленою) працею. Сукупні витрати живої й упредметненої праці на виробництво продуктів складають дійсні витрати. Їх можна виміряти часом, необхідним для виробництва продукту у визначених організаційно-технічних умовах.
Згідно класичної економічної теорії, за натурально-речовинним складом витрати виробництва представляють витрати засобів виробництва і засобів існування працівників виробництва. Для поновлення процесу виробництва необхідно відновлення процесу виробництва, необхідне відновлення обов'язкових елементів процесу праці. Витрачені предмети праці відшкодовуються зі створеного продукту в натуральному виразі. Жива праця не відшкодовується, а затрачається знову в новому циклі виробництва. Зі створеного продукту виділяються засоби для відновлення робочої сили, що і складають необхідний елемент натурально-уречевлених витрат виробництва.
В наш час в умовах товарного виробництва відправним пунктом є витрати капіталу на засоби виробництва та робочу силу. Ці первинні витрати капіталу і є по суті витратами виробництва. Вартість як загальна категорія товарного виробництва визначається загальною сумою уречевленої в товарі праці. Різниця між цією сумою та витратами виробництва складає додану вартість. Витрати у виробничому процесі праці і засобів виробництва для виготовлення продукції називаються витратами виробництва. (30, 230(
Витрати виробництва, маючи загальний характер, змінюють свій зміст у залежності від конкретно-історичних умов суспільного виробництва.
У древньому світі і раннім середньовіччі виробництво було натуральним (в переважній своїй частині), але частина продуктів реалізовувалися як товари навіть із доданою вартістю. Ці економічні умови зумовили відсутність як такого економічного поняття витрат, а отже і їх визначення, класифікацію та облік.
У наступний період просте товарне виробництво, що засноване на приватній власності виробників на засоби виробництва і створювані продукти, особистій праці. Це забезпечує еквівалентний обмін товарів за цінами, наближеним до вартості. Але не було відокремлення собівартості і вартості, не було необхідності в обліку і визначенні собівартості. Проте поява приватної власності на засоби виробництва призводить до виникнення поняття витрати, як об’єктивної економічної категорії, адже виникла необхідність встановлення ціни на основі витрат у зв’язку із появою конкуренції. Дані поняття використовуються як співставні з поняттям вартості, яке використовувалося для визначення еквіваленту обміну. На даному етапі економічного розвитку поняття витрат і вартості не відрізнялися один від одного.
При зародженні капіталізму зміна виробничих відносин приводить до зміни змісту витрат виробництва. Товаром стає робоча сила і земля. Товарне виробництво здобуває загальний характер. У таких умовах початковим пунктом є витрати капіталу на засоби виробництва (С) і робочу силу (V). Ці витрати і складають капіталістичні витрати виробництва (C+V). Вартість, як загальна категорія товарного виробництва визначається загальною сумою упредметненого в товарі праці, тобто між дійсними і капіталістичними витратами виробництва представляє додану вартість (m), що привласнюється власником (різниця між вартістю і собівартістю). Таким чином, формула дійсних витрат буде наступною:
Дв= C+V+m, (1.1)
де:
Дв – дійсні витрати;
С – витрати капіталу на засоби виробництва;
V – витрати на робочу силу;
m – додана вартість.
На цьому етапі розвитку виробничих відносин відбувається відокремлення тієї частини вартості товару, що називається собівартістю, а значить виникає об'єктивна необхідність калькулювання її. У цей час витрати виділяються в окрему підсистему в системі обліку.
Економічна характеристика категорій по даній темі наведена у таблиці 1.1.
Таблиця 1.1
Дефініції категорій витрат
Термін
Визначення
Джерело
Витрати
Зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
ПСБ(О)1
Витрати
Визначається або зменшенням активів або збільшенням зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства
(за винятком зменшення капіталу
внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що
ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
ПСБ(О)16
Витрати
Виражені в грошовій формі витрати різних видів економічних ресурсів (праці, сировини, матеріалів) у процесі виробництва, обігу й розподілу продукції, робіт, послуг
Економічна енциклопедія: У трьох томах С.В. Мочерний та ін. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2002р.
Витрати
Витрачена на що-небудь сума узагальнені виробничі витрати по використанні продуктів і послуг у процесі виробництва кінцевої продукції
Навчальний-економічний словник-довідник: Львів „Магнолія 2007”-668с.,за ред. Г.І. Балинянина, В.С. Іфтемічука
Витрати
Грошовий еквівалент матеріальних і нематеріальних благ, які надійшли на підприємство
Економічний словник
Затрати
Вартість всіх затрачених матеріальних і нематеріальних благ за визначений проміжок часу
Економічний словник
Собівартість
Сума виражених у грошовій формі витрат підприємства
Палий В.А.Основы калькулирования
Собівартість
Це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом та придбанням певного активу
Гнилицька Л.В. Облік і аналіз витрат виробництва на основі принципів управлінського обліку.
Собівартість
Економічна категорія, яка в грошовій формі виражає витрати підприємства, зв’язані з
виробництвом і реалізацією продукції
Економічний словник
Собівартість
Грошове вираження загальної суми витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукцію, робіт, послуг
ЗагороднійА.Г.,
Вознюк Г.Л.
Фінансовий словник.-Львів:Виробництво
«Цент Європи»,2004.
Собівартість
продукції
Грошовий вираз затрат підприємства на виробництво й реалізацію продукції
Економічний словник-довідник: Заред. С.В.Мочерного, 2005
Економічна сутність собівартості
Перетворена форма суспільних витрат виробництва і частина вартості, що відокремилася, продукту, що відображає витрати засобів виробництва і заробітної плати на його створення і забезпечує їхнє відшкодування для продовження процесу відтворення
Палий В.А.Основы калькулирования
Постійні витрати
Витрати, величина яких суттєво не змінюється при зміні обсягу виготовленої продукції.
С.Ф. Голова.
Бухгалтерський
облік і фінансова звітність в Україні
Постійні витрати
Виробничі витрати, що не залежать від зміни обсягу виробництва
Економічний словник
Змінні витрати
Витрати, розмір яких змінюється прямо пропорційно зміні обсягу виробництва
С.Ф. Голова.
Бухгалтерський
облік і фінансова звітність в Україні
Змінні витрати
Витрати, які відносять безпосередньо на собівартість певного виду продукції (робіт, послуг) за прямим призначенням
Економічна енциклопедія: У трьох томах С.В. Мочерний та ін. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2002р.
Основні витрати
Це сукупність прямих витрат на виробництво продукції.
Шанк Д. Стратегическое управление затратами
Прямі витрати
Це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкту витрат економічно можливим шляхом
Голов С.Ф. Управленческий бухгалтерский учет
Прямі витрати
Витрати на виробництво конкретної продукції, що можуть бути віднесені безпосередньо на її собівартість.
Навчальний-економічний словник-довідник: Львів „Магнолія 2007”-668с.,за ред. Г.І. Балинянина, В.С. Іфтемічука
Прямі витрати
Витрати матеріальних і трудових ресурсів (оплата праці основних працівників) на виробництво продукції, робіт, послуг, що змінюються пропорційно обсягові виробництва
Економічний словник
Непрямі витрати
Це витрати, що не можуть бути віднесені до певного об’єкту витрат економічно можливим шляхом
Голов С.Ф. Управленческий бухгалтерский учт
Непрямі витрати
Витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом
ПСБ(О)16
Виробничі накладні витрати
Це витрати пов’язані і процесом виробництва які не можуть бути віднесені до певних виробів економічно можливим шляхом , їх також називають загально виробничими
Хорнгрен Ч., Фостер Дж. Бухгалтерский учёт: управленческий аспект
Накладні
Витрати на ведення господарської діяльності, що не можуть бути безпосередньо співвіднесені з виробництвом конкретного товару й тому певним чином розподіляються між собівартостями усіх виробничих товарів
Навчальний-економічний словник-довідник: Львів „Магнолія 2007”-668с.,за ред. Г.І. Балинянина, В.С. Іфтемічука
Невиробничі витрати
Витрати, які пов’язані не з виробництвом , а з процесом управління підприємством, реалізації продукції тощо.
Хорнгрен Ч., Фостер Дж. Бухгалтерский учёт: управленческий аспект
Амортизація
Списання протягом певного часу згідно з вимогами оподаткування та бухгалтерського обліку початкової балансової вартості основних фондів з метою відшкодування витрат на їх придбання
ЗагороднійА.Г.,
Вознюк Г.Л.
Фінансовий словник.-Львів:Виробництво
«Цент Європи»,2004.
Амортизація
Процес поступового перенесення вартості засобів праці в міру їх зношування на виготовлену продукцію ї використання цієї вартості для відтворення зношених засобів
праці
Навчальний-економічний словник
Амортизація
Процес поступового перенесення вартості основних фондів в міру їх зношування на виготовлену продукцію і використання цієї вартості для прстого або розширеного відтворення зношених засобів праці
Економічна енциклопедія: У трьох томах С.В. Мочерний та ін. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2002р.
В даних конкретно-історичних умовах перш за все слід зазначити тотожність таких понять як собівартість і витрати. Дана тотожність виражається наступним визначенням. Собівартість - як сума виражених у грошовій формі витрат підприємства [31, 21].
Економічна сутність собівартості – перетворена форма суспільних витрат виробництва і частина вартості, що відокремилася, продукту, що відображає витрати засобів виробництва і заробітної плати на його створення і забезпечує їхнє відшкодування для продовження процесу відтворення [31, 25].
Таким чином собівартість відображає витрати матеріальних і грошових ресурсів (заробітної плати) на його виробництво. Крім того собівартість забезпечує відшкодування витрачених ресурсів у процесі кругообігу виробничих фондів. Вона сама є присутньою у цьому кругообігу і є його складовою частиною.
На даний період розвитку світової економіки собівартість вважається важливою економічною категорією; визнано, що вона виникає і розвивається разом із виникненням та розвитком виробничих відносин, які вона відображає.
Не менш важливим є визначення витрат і їх зміст стосовно організації і ведення бухгалтерського обліку на підприємствах. Національний стандарт бухгалтерського обліку П(С)БО №1 визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (3, 66(.
Звичайно ознайомившись з визначеннями витрат, які дають національні стандарти і економічна теорія, можна зробити висновок про деяку відмінність в цих поняттях. Перш за все стандарти бухгалтерського обліку значно звужують визначення витрат, пристосовуючи його до потреб бухгалтерського обліку, економічна теорія вивчає це поняття значно ширше і дає йому визначення більш повно. Адже бухгалтерський облік - це одна з економічних наук, він не може суперечити економічній теорії і повинен максимально їй відповідати. Тому визначення витрат виробництва для бухгалтерського обліку потребує модифікування шляхом розширення існуючого поняття, для більшої їх відповідності існуючим ринковим економічним умовам і досягненням прогресивної економічної думки.
Не менш важливе значення відіграє поняття витрат виробництва і в перехідній українській економіці. Це пов’язано перш за все із визначенням реальних витрат виробництва (у зв’язку із таким явищем як інфляція в досить значних розмірах), крім того розмір витрат безпосередньо впливає на величину прибутку, а він в свою чергу виступає як показник ефективності діяльності підприємства (його конкурентноздатності, перспектив розвитку). До того ж розмір прибутку при застосуванні до нього діючої пропорційної системи оподаткування ставить в лінійну залежність і розмір податку на прибуток, який забезпечує досить значну частку бюджетних надходжень. В нашій країні поняття витрат закріплено у законодавчому порядку. Основні положення щодо цієї економічної категорії визначені законодавчими нормативними актами у відповідності до діючих світових стандартів. Згідно П(С)БО та Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" від 16.07.1999 р. всі активи підприємства оцінюються виходячи з витрат на їх виробництво та придбання, тобто за історичною (фактичною) собівартістю. (1, 5(
В даній ситуації виникає необхідність з’ясування змісту поняття собівартості. Собівартість - це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом та придбанням певного активу. (21, 12(. Категорія собівартості в даному випадку практично співпадає з визначенням витрат, але виражена дещо по-іншому. Це пов’язане з тим, що категорія собівартості історично застосовувалася у вітчизняній практиці на підприємствах і виражала витрати підприємства на виготовлення продукції (товарів, робіт, послуг). Крім того витрати як явище можна виражати і в натуральних одиницях (людино-годинах, машино-годинах, кількості витрачених запасів, електроенергії тощо), а категорія собівартості є чисто грошовим показником, бо розраховується в основному на одиницю виготовленої продукції, а в цьому випадку застосування натуральних показників не можливе.
Витрати живої й уречевленої праці на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) називають витратами виробництва. У вітчизняній практиці для характеристики усіх витрат виробництва за визначений період застосовують термін «затрати на виробництво».
Часто в економічній літературі термін «затрати» ототожнюється з поняттям «витрати». Однак більш уважне вивчення цих категорій свідчить про їхнє серйозне розходження, хоча існують між ними і спільні сторони. Відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку витрати містять у собі збитки і витрати, що виникають у ході основної діяльності підприємства. Вони, як правило, приймають форму відтоку чи зменшення активу. Витрати визнаються в звіті про прибутки і збитки на підставі безпосереднього зв'язку між понесеними витратами і надходженнями за визначеними статтями доходу. Такий підхід називається відповідністю витрат і доходів. Таким чином, у бухгалтерському обліку всі доходи повинні співвідноситися з витратами на їхнє одержання, названими витратами (принцип співвіднесення доходів).
Якщо звернутися до бухгалтерського словника [25, 181], то він, затрати на виробництво трактує як виражені в грошовій формі витрати на виробництво промислової продукції.
Розглянемо інше трактування “затрат” і “витрат”, яке наведено у економічному словнику: затрати – вартість всіх затрачених матеріальних і нематеріальних благ за визначений проміжок часу, а витратами є грошовий еквівалент матеріальних і нематеріальних благ, які надійшли на підприємство.
Економічний зміст витрат визначається багатьма науковцями приблизно однаково. Вони визначають витрати, як сукупність у грошовій формі матеріальних і нематеріальних благ, спожитих підприємством для виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) за певний період часу [27, 84].
Дане економічне поняття не залежить від типу економічної системи, її теперішнього стану, особливостей різних галузей економічної діяльності, характеристик виробничого процесу. Його не можливо визначити законодавчо, бо витрати – це об’єктивно існуюча економічна категорія, визначена відповідними економічними законами.
Наукові і практичні засади організації процесу обліку витрат виробництва також змінювалася разом із розвитком економічної думки щодо витрат і різних періодів розвитку суспільства, хоча як явище виникло порівняно недавно.
На рубежі XIX - XX ст. у зв'язку з розвитком монополізму калькуляція окремих товарів починає замінюватись розрахунками нарощених витрат виробництва, прямих витрат у поєднанні з оперативним контролем витрат безпосередньо в ході виробничих процесів.
На кінець XX – початок XXI сторіччя поняття витрат ще більш розширилося. Факторами виробництва в сучасній ринковій економіці виступають: земля, капітал, праця, підприємницький ризик. Вивчення поняття витрат, їх класифікація, поведінка стали предметом окремої науки (управлінського обліку), які досліджують ці явища понад п’ятдесят десятиліть. Розвиток даної науки безперечно доводить те, що вивченню витрат на даному етапі розвитку економічної науки приділено значну увагу. Крім того дослідженню витрат приділяється багато уваги на практиці. Адже розмір витрат ставить в пряму залежність показник прибутковості і ціни виготовленої продукції, що в свою чергу впливає на конкурентноздатність фірми чи компанії і відображає ефективність її діяльності, можливості розвитку.
Маючи на увазі все вище наведене неможливо не зазначити і еволюцію методів обліку витрат, адже вони змінювалися відповідно до потреб управління в інформації щодо витрат.
Для прийняття оптимальних управлінських і фінансових рішень необхідно знати свої витрати й у першу чергу розбиратися в інформації про виробничі витрати. Аналіз витрат допомагає з'ясувати їхню ефективність, установити, чи не будуть вони надмірними, перевірити якісні показники роботи, правильно установити ціни, регулювати і контролювати витрати, планувати рівень прибутку і рентабельності виробництва.
Таким чином, облік витрат зосередився не на кінцевому продукті виробництва, а безпосередньо на виробничому процесі.
2.Визначення, класифікація та оцінка витрат
Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).[3, 2]
Головним об’єктом аналізу в процесі управління підприємством є витрати. Тому класифікація витрат є важливою для розуміння того, як ними управляти.
Велике значення для організації обліку є групування витрат. В основу класифікації витрат покладено принцип: різні витрати для різних цілей. Існує досить багато різних видів класифікацій витрат. Деякі з них були залучені в останній час із зарубіжної практики. Їх застосування в Україні до цього часу не отримало широкого практичного застосування, хоча вони і були визнані номінально як доцільні і необхідні. В бухгалтерському обліку на підприємствах виділяють тільки класифікації, що стосуються віднесення витрат до їх об’єкту, а також за ступенем їх участі у виробничому процесі, інші на жаль не застосовуються. Важливо відзначити, що застосування інших класифікацій на основі даних бухгалтерського обліку дало б можливість застосовувати економічну інформацію щодо витрат менеджерам і аналітикам різних рівнів для здіснення прогнозів, визначення ефективності діяльності і тактичного управління.
Практичну значимість класифікації витрат важко переоцінити. Адже саму по собі загальна інформацію про витрати важко або навіть неможливо використати управлінському персоналу підприємства. Тому використання класифікації дає можливість систематизувати інформацію про витрати, дати їй необхідну оцінку, що забезпечить в подальшому правильну її інтерпретацію і використання в процесі управління. Зокрема поділ витрат на прямі і непрямі дає інформацію щодо можливості віднесення таких витрат на певний об’єкт витрат або ж вказують на необхідність використання певної процедури їх розподілу. Виділення постійних та змінних витрат дає змогу економічній службі підприємства вивчати поведінку витрат по відношенню до обсягу випущеної продукції, прогнозувати обсяги діяльності. Розмежування витрат на контрольовані і неконтрольовані дає можливість визначити центри відповідальності, а також визначити витрати, які потребують особливої уваги з боку управлінського апарату.
Такі науковці як Бутинець Ф.Ф., Гнилицька Л.В., Голов С.Ф., Деньга С.М., Карпова Т.П. виділяють три напрямки класифікації витрат (рис. 2.1).
Рис. 2.1 Напрямки класифікації витрат
Для визначення фінансових результатів діяльності підприємства необхідно розрізняти різницю між витратами різних звітних періодів, оскільки вони прямо впливають на його розмір. Адже фінансовий результат є алгебраїчною різницею між доходами і витратами звітного періоду. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.
За напрямком класифікації витрат, щодо визначення фінансових результатів, Бутинець Ф.Ф. (18, 92( виділяє наступні види витрат: вичерпані (спожиті) витрати - це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду; невичерпані (не спожиті) витрати — це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах. Дана класифікація перш за все необхідна для правильного оподаткування, але у чистому вигляді на практиці не застосовується.
Невичерпані витрати відображаються в активі балансу, а вичерпані витрати ще й у звіті про фінансові результати В узагальненому вигляді концепція вичерпаних та невичерпаних витрат показано на рис 2.2
Рис 2.2 Концепція витрат для визначення фінансового результату
Для визначення розміру витрат за певний час Голов С.Ф. виділяє такий вид витрат як витрати періоду. Під цим визначенням мають на увазі витрати, що не включаються до собівартості продукції, запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені (24, 110(. До цього виду витрат відносять витрати на здійснення комерційних функцій (управління, маркетинг, дослідження, розробки тощо).
Важливою рисою витрат як у виробничій, так і в невиробничій сфері є характер їх зв'язку з певним об'єктом: продуктом, підрозділом, проектом тощо. Залежно від характеру цього зв'язку витрати поділяють на прямі та непрямі. Прямі витрати - це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкту витрат економічно можливим шляхом (24, 115(. В свою чергу непрямі витрати - це витрати, що не можуть бути віднесені до певного об’єкту витрат економічно можливим шляхом (24, 119(.
Науковець Карпова Т.П. віднесення витрат до прямих або непрямих ставить в залежність від того, що є об'єктом витрат [27, 132]. Бувають випадки коли одні й ті самі витрати можуть бути одночасно прямими і непрямими щодо різних об'єктів.
Відповідно до організації процесу виробництва на кожному підприємстві з метою правильного калькулювання собівартості продукції, з урахуванням П(С)БО №16 (12, 54( класифікують витрати за ознаками участі їх у процесі виробництва на виробничі і невиробничі.
Виробничі витрати пов'язані з безпосереднім перетворенням сировини і матеріалів на готову продукцію за допомогою праці виробничих робітників з використанням виробничого обладнання називають основними. Виділення цього виду витрат досить важливе, бо саме ці витрати визначають безпосередні затрати на даний вид продукції і визначають перший етап визначення його собівартості.
Основні витрати — це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. Вони поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати (36, 86(. До складу прямих матеріальних витрат відносять сировину і матеріали, інші матеріальні витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат. До складу прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, виконання робіт, які можуть: бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат. До складу інших прямих витрат включають усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, амортизація.
Виробничі накладні витрати — це витрати пов’язані і процесом виробництва які не можуть бути віднесені до певних виробів економічно можливим шляхом , їх також називають загальновиробничими (34, 147(. Вони розподіляються між виробами пропорційно до обраної бази. Базою розподілу в залежності від конкретних умов діяльності підприємства може виступати заробітна плата основних виробничих працівників, кількість відпрацьованих обладнанням машино-годин тощо.
Невиробничі витрати – це витрати, які пов’язані не з виробництвом, а з процесом управління підприємством, реалізації продукції тощо. Вони включають адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
До адміністративних витрат відносять загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні та корпоративні витрати; витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утриманню основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання та їх амортизація; витрати на зв'язок; деякі види податків, зборів та інших обов'язкових платежів; плата за розрахунково-касове обслуговування, послуги банків і інші витрати загальногосподарського призначення.
Витрати на збут включають витрати пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для тарування готової продукції на складах, а також ремонт тари; оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам, працівникам підрозділу, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції; витрати на транспортування перевалку і страхування готової продукції, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції відповідно до умов договору поставки; витрат на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування.
До інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки; собівартість реалізованої іноземної валюти; собівартість реалізованих виробничих запасів; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці; втрати від знецінення запасів; нестачі і втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пені, неустойки; витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.
Взаємозв’язок різних видів витрат згідно П(С)БО №16 між собою і категорією собівартості наведено на рис. 2.3
Рис. 2.3 Взаємозв'язок різних видів витрат
Дану концепцію витрат доцільно використовувати для складання фінансової звітності суб’єктом підприємницької діяльності.
Але крім наведених класифікацій необхідно також враховувати також розмежування витрат при прийнятті управлінських рішень і в процесі їх виконання. Для прийняття управлінських рішень вкрай необхідно розрізняти релевантні та нерелевантні витрати. Релевантні витрати — це витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення. Нерелевантні витрати - це витрати, величина яких не залежить від прийняття рішення. Різницю між витратами, які виникають при прийнятті альтернативних рішень, називають диференційними витратами.
Для прогнозування випуску продукції, а також діяльності підприємства в цілому дуже важливим є визначення маржинальних витрат – важеля подальшого збільшення об’єму виробництва. Маржинальні витрати - це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції. Залежно від ситуації менеджерів можуть цікавити як маржинальні, так і середні витрати.
Одну з найчастіше практично застосовуваних класифікацій наводить Голов С.Ф. (23, 224(. Дана класифікація необхідна для управління витратами, оскільки важливо знати, як вони поводяться, тобто є вони змінними чи постійними щодо певної діяльності. Ця класифікація за типом "поведінки" витрат в залежності від змін обсягів виробництва є найбільш важливою для цілей планування і контролю
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора