Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Статистика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра фінансів і економіки природокористування
З дисципліни «Статистика»
Рівне – 2009
ЗМІСТ
Вступ ______________________________________________________________________________3
Статистична звітність в Україні ____________________________________________________4
Вимоги до звітності_____________________________________________
Принципи фінансової звітості_______________________________________
Подання звітності_______________________________________
Статистика соціального обслуговування наседення України ____________________________
2.1Статистика житлового фонду____________________________________________
2.2 Комунальне господарство_______________________________________________
2.3 Розподіл часу та використання дозвілля __________________________________
2.4 Соціальне забезпечення ________________________________________________
Практична частина
Завдання 1 ________________________________________________________________
Завдання 2 ________________________________________________________________
Завдання 3 ________________________________________________________________
Завдання 4 _______________________________________________________________
Висновки __________________________________________________________________________
Список використаної літератури ______________________________________________________
Додатки____________________________________________________________________________
1. Статастична звітність в Україні
Звітність - це система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період.
Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996 XIV, а також прийнятими відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні. Зазначений Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Бухгалтерська звітність складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.
Фінансова звітність є складовою частиною бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона розрахована насамперед на таких користувачів інформації, як інвестори, кредитори та інших, які не можуть вимагати звітів з урахуванням їх конкретних потреб.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття обґрунтованих рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
1.1 Вимоги до звітності
Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:
підприємство (назву, організаційно-правову форму, місцезнаходження, короткий опис діяльності; назва органу управління, якому підпорядковується підприємство, або назва його материнської (холдингової) компанії та ін.);
дату звітності або звітного періоду. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності;
валюту звітності й одиницю виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкрити причини цього і методи, які були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу;
облікову політику підприємства і її зміни (тобто принципів оцінки статей звітності, методів обліку щодо окремих статей звітності);
-іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).
Для того щоб звітність була дійовим засобом управління і контролю, вона повинна відповідати всім вимогам, що ставляться до обліку. Вона має достовірно відображати ресурси підприємства, їх використання і фінансові результати діяльності. Показники звітності повинні бути об'єктивними, обґрунтовані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами. Своєчасність складання і подання звітності - невід'ємна умова її корисності. Сама достовірна інформація втрачає своє значення, якщо вона надана користувачам несвоєчасно. Тому звітність повинна складатися і подаватися відповідним органам в строки, встановлені нормативними актами, які забезпечують ефективне її використання для управління і контролю.
Вимога повноти звітності означає повне висвітлення всіх напрямів діяльності підприємства. Проте звітність має містити тільки корисну інформацію, без зайвої деталізації. Зайва деталізація ускладнює складання звітності й аналіз її показників, використання в управлінні. Тому державним і громадським органам забороняється вимагати, а підпорядкованим господарствам подавати звітність за незатвердженими формами.
Звітність має бути простою, зрозумілою і загальнодоступною для всіх заінтересованих користувачів інформації.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Вимоги до фінансової звітності" встановлені такі вимоги до її якості:
- дохідливість. Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;
- достовірність. Інформація, наведена у фінансовій звітності, повинна бути достовірною, не містити помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності;
- порівнянність. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди і фінансові звіти різних підприємств. Таке порівняння дає змогу оцінити динаміку розвитку підприємства і його місце на ринку. Для забезпечення порівнянності у кожному фінансовому звіті необхідно наводити всю числову інформацію за попередній період способом, який дозволяє зіставляти її з даними за звітний період;
- доречність. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.
1.2 Принципи фінансової звітності
Основними принципами, на яких ґрунтується бухгалтерський облік і фінансова звітність, є:
обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
послідовність - послідовне (із року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики, тобто сукупності принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.
Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у примітках до фінансової звітності;
безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;
нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної норми. Так, взяті у фінансову оренду основні засоби відображаються в балансі орендаря, тобто по суті як власне майно, хоч за юридичною формою вони не перейшли у власність орендаря, але ним фактично прийняті на себе всі ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на об'єкт оренди (лізингу);
історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці. Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України;
періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Річна звітність підприємств (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає:
Баланс підприємства (форма № 1) (див. Додаток1);
Звіт про фінансові результати (форма № 2);
Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);
Звіт про власний капітал (форма № 4).
Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними Положеннями (стандартами) встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу підприємства і Звіту про фінансові результати.
Квартальна звітність складається зростаючим підсумком з початку року у складі Балансу і Звіту про фінансові результати.
1.3 Подання звітності
Звітність підприємств складається станом на кінець останнього дня звітного періоду - кварталу або року. Перший звітний період заново створеного підприємства може бути меншим ніж 12 місяців, але не більшим 15 місяців. Звітним періодом підприємства, яке ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.
Підприємства, які мають дочірні підприємства (виділені на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи), крім фінансової звітності про власні господарські операції, складають і подають консолідовану фінансову звітність. При цьому під дочірніми розуміють підприємства, що є юридичними особами, але над якими здійснюється постійне право на визначення стратегічної політики з питань поточної, інвестиційної та фінансової діяльності з боку материнського підприємства.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній формі власності, і органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів складають і подають зведену фінансову звітність по всіх підприємствах, які входять до сфери їх управління.
Зазначені органи також складають зведену фінансову звітність по господарських товариствах, акції (частки, паї) яких знаходяться в державній і комунальній власності. Об'єднання підприємств, крім власної звітності, складають і подають Зведену фінансову звітність по всіх підприємствах, які належать до їх складу.
Форми фінансової звітності і порядок їх заповнення встановлюються: для підприємств (крім банків і бюджетних установ) - Міністерством фінансів України за погодженням з Держкомстатом України; для банків - Національним банком України; для бюджетних установ, органів Державного казначейства України по виконанню бюджетів всіх рівнів та кошторисів витрат - Державним казначейством України.
Заповнюються форми звітності в тисячах гривень з одним десятковим знаком, а зведені звіти (до яких включено дані звітів двох і більше юридичних осіб) - в тисячах гривень.
Однією із важливих вимог, що ставляться до звітності підприємств і організацій всіх форм власності, є повнота і достовірність її показників. Тому до початку складання звітності проводиться значна підготовча робота. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи: уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків і списати у встановленому порядку нереальну дебіторську заборгованість, а також кредиторську заборгованість, по якій минули строки задавнення позову; розподілити витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню; визначити фактичну собівартість випущеної із виробництва та реалізованої продукції (робіт, послуг); визначити і списати фінансовий результат (прибутки, збитки) від реалізації та позареалізаційних операцій; списати (при складанні річного звіту) використаний протягом року прибуток.
Після цього перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і роблять виправні записи для усунення виявлених помилок (якщо вони мали місце).
Перед складанням річного звіту обов'язково проводять повну інвентаризацію господарських засобів, їх джерел, стану розрахунків з дебіторами і кредиторами і відображають її результати в обліку. Суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути погоджені з ними і відрегульовані. За діючим положенням передбачено повну інвентаризацію проводити в максимально наближені до складання річного звіту строки (з 1 жовтня до 1 січня). Отже, якісна відмінність між квартальним і річним балансом полягає у тому, що перший складають в основному за даними поточного обліку, а показники річного балансу обов'язково підтверджуються результатами інвентаризації, що забезпечує їх достовірність.
Баланс та інші форми звітності підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби, - керівником спеціалізованої організації або спеціалістом, які за угодою виконували роботу з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних показників.
Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність:
- органам, до сфери управління яких вони належать;
- трудовим колективам (на їх вимогу);
- власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено законом;
- органам виконавчої влади та іншим користувачам відповідно до законодавства. Строки подання фінансової звітності встановлюються Кабінетом Міністрів України.(див. Додаток2)
Фінансова звітність не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством. Відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні і фондові біржі, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 липня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність і консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.
Контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік і звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.
Відповідні органи при перевірці поданої на їх адресу звітності встановлюють правильність оформлення звіту і звітних даних; наявність всіх звітних форм; взаємозв'язок і погодженість між окремими показниками.
Затвердження звітності підприємства відповідним органом оформляється актом (висновком), у якому дається також оцінка діяльності підприємства та пропозиції щодо підвищення ефективності його діяльності.
Виправлення показників, що відносяться до звітного періоду і які зумовлюють зміни окремих облікових записів підприємства, називається реформацією.
2.Статистика соціального обслуговуваня населення України
Рівень життя населення розглядають у вузькому та широкому розумінні слова. Рівень життя у вузькому розумінні — досягнутий рівень споживання населенням матеріальних благ та послуг, що обумовлюється відповідними рівнями та структурою доходів. Напрямки статистичного вивчення цих аспектів рівня життя нами розглянуті у двох попередніх підрозділах.
Рівень життя в широкому розумінні слова включає в себе весь комплекс соціально-економічних умов життя. Надання соціальних послуг як і оцінка рівня їх розвитку та ступеню впливу на рівень життя у зв’язку з численними видами цих послуг потребують специфічного підходу до розрахунку статистичних показників та їх аналізу. При цьому виходять з того, що послуга — це корисна діяльність чи корисний ефект, що створюється у ході цілеспрямованої діяльності, яка направлена на задоволення певних потреб. Послуги відбиваються в особливих споживчих вартостях, які можуть задовольнити потреби тільки в процесі створення послуг, коли витрачається праця для надання послуг.
У свою чергу соціальні показники визначаються з урахуванням конкретних галузей і повинні бути спрямовані на одержання інформації, необхідної для прийняття фактичних заходів для задоволення соціальних потреб.
У практиці розроблені і використовуються різні системи соціальних показників. Структура такої системи визначається її призначенням. Базовою для інших систем є система для соціальної та демографічної статистики (ССДС), яка була розроблена Статистичним бюро ООН у 1975 році та організована за принципом життєвого циклу. Поширений в Європі Перелік соціальних показників (ОЕРС) побудований за принципом соціальних цілей, а Система основних соціальних показників (РЕВ), яка використовується з невеликими вдосконаленнями і в нашій країні, — за принципом програмного розвитку. Відмінності в принципах побудови породжують, у свою чергу, і відмінності в змісті конкретних підсистем або блоків соціальних показників.
ССДС як базова пропонує розподіл показників на такі підсистеми:
1. Чисельність та склад населення, народжуваність, смертність та міграція.
2. Сім’ї та домогосподарства.
3. Соціальні класи.
4. Розподіл доходів, споживання та нагромадження.
5. Житловий фонд.
6. Розподіл часу та використання дозвілля.
7. Соціальне забезпечення та соціальна допомога.
8. Освіта.
9. Зайнятість та безробіття.
10. Охорона здоров’я та медичне обслуговування.
11. Громадський порядок: безпека та правопорушення.
2.1Статистика житлового фонду
Статистика житлового фонду повинна розглядатися ширше, ніж тільки статистика наявності та змін, які відбуваються в забезпеченні населення помешканнями для проживання
Для оцінки задоволення життєво-побутових потреб населення та створення необхідних умов для повноцінного відпочинку людей слід виділити розділ, який можна назвати статистикою житлово-комунального господарства (ЖКГ), а показники його умовно можуть бути віднесені до таких груп:
житловий фонд:
(млн. м2 загальної площі)
Весь житловий фонд
1015,0
1026,1
1031,7
1035,7
1040,0
1046,4
1049,2
1057,6
У середньому на одного жителя, м2
20,7
21,0
21,3
21,6
21,8
22,0
22,2
22,5
Міський житловий фонд
643,2
653,4
658,4
661,7
664,5
669,9
671,3
677,6
У середньому на одного жителя, м2
19,3
19,9
20,2
20,4
20,5
20,8
20,9
21,2
Сільський житловий фонд
371,8
372,7
373,3
374,0
375,5
376,5
377,9
380,0
У середньому на одного жителя, м2
23,5
23,3
23,7
24,0
24,4
24,6
25,0
25,4
Державний комітет статистики України
реконструкція та знесення;
житлові умови проживання;
обслуговування та фінансування житлового фонду;
нове будівництво:
(тис. м2 загальної площі)
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
Україна
5558
5939
6073
6433
7566
7816
8628
10244
Автономна Республіка Крим
179
205
226
196
274
283
370
522
області
Вінницька
141
232
273
302
340
350
379
396
Волинська
126
151
134
118
139
155
172
180
Дніпропетровська
431
450
456
373
348
375
402
422
Донецька
344
325
278
330
351
329
382
371
Житомирська
118
90
90
130
182
192
201
221
Закарпатська
213
168
135
165
187
232
293
351
Запорізька
131
129
121
125
203
159
139
220
Івано-Франківська
217
192
228
253
365
332
392
455
Київська
337
382
412
433
547
635
705
857
Кіровоградська
78
83
96
94
104
108
105
121
Луганська
181
195
202
215
260
253
228
259
Львівська
372
313
336
398
545
499
483
670
Миколаївська
101
101
109
114
144
123
139
153
Одеська
268
343
402
378
482
450
663
793
Полтавська
169
172
182
169
225
210
224
278
Рівненська
107
97
121
159
194
145
234
254
Сумська
110
97
127
152
140
143
143
185
Тернопільська
149
175
121
156
194
245
204
304
Харківська
249
324
332
348
369
367
422
538
Херсонська
128
123
112
123
152
163
162
188
Хмельницька
168
175
201
243
228
287
265
310
Черкаська
109
145
119
146
138
161
178
204
Чернівецька
116
110
106
125
211
201
226
305
Чернігівська
95
104
92
105
124
153
125
186
міста
Київ
859
1004
1000
1001
1050
1201
1301
1401
Севастополь
62
54
62
82
70
65
91
100
Державний комітет статистики України
Джерелами статистичного вивчення житлового фонду є:
звіти житлових організацій, інвентаризація та переписи (або одночасні обліки) житлового фонду. Інвентаризацію проводять спеціальні організації (бюро технічної інвентаризації), що знаходяться в складі житлових та комунальних організацій місцевих адміністрацій. При цьому одержують дані про місцезнаходження, призначення, належність та оцінку будови, її головні будівельні ознаки, дату спорудження будови та її технічний стан.
Для характеристики житлового фонду за окремими ознаками провадять його статистичне групування. Типи групувань при цьому такі:
1) за призначенням приміщень — житлові, нежитлові;
2) за правом власності — місцевих адміністрацій, кооперативних підприємств, в особистій власності;
3) за типом будови — щодо матеріалу стін та перекрить;
4) за поверховістю — мало- (1—2), середньо- (3—5), багато-(6—15) та високоповерхові (вище 15 поверхів);
5) за внутрішнім благоустроєм — електричне освітлення, вода, газ, каналізація, сміттєпровід та ін.;
6) за технічним станом — показники рівня зносу.
Підтримання в постійно справному стані самої будівлі та створення необхідних умов мешканцям, що в них живуть, визначають завдання статистики експлуатації. Господарсько-фінансові плани та річні бухгалтерські звіти будинкоуправлінь мі-. стять необхідну інформацію для вивчення експлуатаційної діяльності житлового господарства. її аналіз виявляє структуру доходів та витрат житлового господарства, середні їх рівні на одиницю площі, дозволяють побудувати ряди динаміки, а також вивчити фактори, що впливають на зміну доходів та витрат житлового господарства.
Вивчення житлових умов має важливе значення для визначення розмірів, розміщення, структури житлового будівництва, для визначення типів будинків та типів квартир. При цьому вивчення житлових умов провадиться в трьох напрямках: кількісна та якісна характеристика житлових умов, економічні умови користування житлом.
Кількісна характеристика житлових умов дозволяє визначити рівень забезпеченості населення житлом. Щільність заселення характеризується середньодушовою забезпеченістю житловою площею. Показник ізольованості житла залежно від завдань дослідження може бути виражений у вигляді процентного співвідношення чисельності сімей та одинаків, що мають окрему квартиру, до загальної кількості сімей та одинаків (коефіцієнт посімейного розселення), або у вигляді відношення квартир, що заселені однією сім’єю до загальної кількості заселених квартир (коефіцієнт ізольованості жител)
Для повноти характеристики житлових умов населення необхідно оцінити економічні умови користування житлом, тобто визначити витрати населення, пов’язані з користуванням квартирою. Поряд з абсолютним показником житлових витрат та їх питомою вагою в доходах сім’ї, обчислюють відносний показник — коефіцієнт житлових витрат — в якому береться до уваги чисельність сімей.
Піклування про благоустрій населених місць покладається на комунальне господарство, що має забезпечити найбільш зручні умови проживання населення в даному населеному пункті та створювати нормальні умови діяльності підприємствам та організаціям шляхом розвитку, експлуатації та підтримання в належному стані його технічного, інженерного обладнання та інших видів благоустрою.
2.2 Комунальне господарство
Комунальне господарство складається з великої кількості різних за призначенням і технологією виробництва підприємств та господарств. їх можна розділити на такі групи:
а) санітарно-технічні підприємства — водогін та каналізація;
б) енергетичні підприємства — міські електромережі, газове господарство, підприємства об’єднаних котелень та теплових мереж.
Основними показниками, що наведені в річному статистичному техніко-експлуаційному звіті про роботу водопроводу, є:
• кількість водозаборних вузлів, артезіанських свердловин та насосних станцій, а також установлена потужність насосних станцій першого підняття (м3/добу);
• підняття води на певну висоту або дотримання в трубопроводах відповідного тиску; продуктивність, тобто кількість води, яка надається в мережу за одиницю часу; різниця між піднятою водою та наданою в мережу (споживання води для своїх потреб);
• різниця між наданою та реалізованою водою (втрати в мережі та неураховані витрати води для гасіння пожеж, поливання вулиць та зелених насаджень).
Робота каналізації, що являє собою транспортування (видалення) забруднених вод з території населеного пункту, знешкодження, очищення цих вод та спуск очищених вод у водойми, характеризується обсягом вод, що пропущені через очисні споруди, та якістю цих вод, що скидаються у водойми. Головним завданням комунальної статистики в галузі енергопостачання є вивчення обслуговування цими видами послуг населення та організацій місцевого та комунального господарства. Обслуговування поселень та територій характеризується охопленням їх мережами енергетичних підприємств у вигляді процента населених місць, що ними обслуговуються, а в містах — часткою жителів, що користуються цими видами благоустрою, у загальному числі жителів, і показниками рівня споживання електроенергії, газу, тепла, гарячої води.
2.3 Розподіл часу та використання дозвілля
Статистика бюджету часу населення узагальнює та аналізує інформацію:
• про те, як люди проводять свій час;
• про основні способи використання дозвілля і про час, що відводиться на кожний з цих способів різними групами населення;
• про засоби та устаткування для використання дозвілля і про рівень збільшення можливостей організувати дозвілля завдяки державним та приватним витратам.
Основними показниками використання часу є показники структури витраченого часу на різні види діяльності, у тому числі — і в час дозвілля, відносно до різних статево-вікових груп населення та сімей з різним рівнем доходів.
Вивчення бюджету часу населення спрямоване на вирішення задач статистичного аналізу показників добового фонду часу та, особливо, позаробочого часу населення. При цьому слід навчитися досліджувати вплив соціально-економічних та демографічних факторів на структуру позаробочого часу, відмінності цих структур у мешканців міста та села, сімей різного типу, представників соціально-економічних груп населення. Окремого вивчення потребує вільний час та дозвілля, що пов’язане з аналізом задоволення потреб населення у відпочинку та культурному розвиткові. Ці питання вивчає статистика культури та мистецтва.
Головне завдання статистики культури та мистецтва пов’язане з необхідністю характеризувати діяльність установ культури та мистецтва, хоча не менш важливе місце при цьому займає оцінка впливу зростання культурного рівня населення на підйом продуктивних сил, прогрес науки та техніки та інші явища, що мають місце у сфері матеріального виробництва.
Ознайомитись з досягненнями світової та вітчизняної культури можна в закладах культури, більшість яких створена та фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Основними серед них є музеї, бібліотеки, клубні установи, ботанічні сади та інше. В установах культури населення може ознайомитись із творами мистецтва, що мають матеріальний характер (книжки, скульптури, картини). Для знайомства з творами таких мистецтв, як музика, кіно, театр та ін. необхідне відвідування установ мистецтва: театрів, кінотеатрів, концертних залів, цирків тощо.
Відносно бібліотек, то їх можливості щодо обслуговування читачів оцінюють залежно від технічного стану приміщень, їх площі, кількості відділів, кількості місць у читальних залах та руху бібліотечного фонду. Характеристику їх роботи проводять за допомогою показників:
1) кількість книговидач — кількість книжок, виданих одному читачу;
2) доступність бібліотечної мережі — кількість бібліотек у розрахунку на 1000 км2 або 10000 осіб;
3) книгозабезпеченість населення — кількість книжок та журналів у бібліотечних фондах на 1 жителя (читача).
Специфічними показниками у звіті про роботу музеїв є ті, що характеризують їх фонди у співвідношенні до площі залів. Рівень науково-освітньої діяльності оцінюють за кількістю відвідувань, екскурсій та прочитаних лекцій Організації, що здійснюють редакційно-видавничу діяльність, відносять до сфери виробництва, але показники їх діяльності розглядають як показники закладів культури. Пов’язане це з тим, що продукція цих організацій має освітній характер (книжки, брошури, журнали, газети) і сприяє ознайомленню населення з досягненнями культури. Облік цієї продукції ведуть як за кількістю друкованих аркушів, так і за накладом. На підставі цих даних установлюють обсяг назви як відношення суми всіх аркушів до загальної кількості назв.
Найбільш тісний контакт з глядачем серед усіх закладів мистецтва забезпечує театр. Про роботу театру слід судити з двох точок зору: кількісної та якісної. До кількісної відносять такі показники, як кількість заходів, глядачів та сума зборів. Оцінити добір репертуару та постановку конкретних вистав дозволяють показники, за допомогою яких характеризують оновлення репертуару, заповненість глядачевого залу та ін.
За даними про відвідування кіносеансів обчислюють:
1) доступність кіномережі — кількість кіноустановок у розрахунку на 10000 осіб населення;
2) забезпеченість населення місцями в кінотеатрах — кількість місць у стаціонарних кінотеатрах у розрахунку на 1000 жителів;
3) середня кількість відвідувань кіносеансів.
Можливості показу кінофільмів забезпечуються також кіностудіями, де ці фільми знімають. Тому як редакції та видавництва, так і кіностудії хоч і відносять до сфери виробництва, але показники їх роботи є показниками закладів мистецтва, головним серед яких є випуск фільмів.
2.4 Соціальне забезпечення
Доповненням статистики доходів є показники статистики соціального забезпечення. Соціальний захист населення — це система державних та громадських заходів щодо впровадження матеріального забезпечення громадян похилого віку, а також у разі хвороби, повної чи часткової втрати працездатності або годувальника, або в разі безробіття.
Надання грошової та натуральної допомоги малозабезпеченим верствам населення у 2007 р.
(органами соціального захисту населення разом з благодійними організаціями та іншими установами)
Взято на облік громадян, які потребували допомоги, тис.
У тому числі
Середній розмір допомоги одній особі, грн.
усього
з них у сільській місцевості
одинокі непрацездатні громадяни та інваліди
з них у сільській місцевості
Усього
2126,7
1366,4
1294,6
661,7
×
Надано допомогу
грошову
588,6
261,9
329,7
159,5
148,7
натуральну
1382,7
705,4
1003,6
510,4
70,3
Малозабезпечені громадяни одержували натуральну допомогу продуктами харчування, гарячими обідами, промисловими і господарчими товарами. Крім того, їм частково оплачувалася вартість санаторно-курортних та оздоровчих путівок, комунальних послуг, палива та надавались інші види допомоги.
Державний комітет статистики України
Основна задача статистики соціального забезпечення та соціальної допомоги — це вивчення видів і способів соціального захисту та соціальних гарантій, що передбачені законодавчими та нормативними актами, за їх цільовим призначенням, напрямками, групами населення, джерелами фінансування та ін.
Нині в Україні система соціального обслуговування перебуває на стадії становлення і розвитку: тривають пошуки її оптимальної структури, формування основних функцій, провідних напрямків діяльності на різних рівнях, відпрацювання економічно-фінансових, організаційно-технологічних засобів і важелів підтримки соціально-вразливих верств населення та окремих громадян (дані про основні види та обсяги послуг наведено в додатку 3). За останні роки набули розвитку нові підходи до вирішення проблем малозабезпечених верств населення, спрямовані на забезпечення їм соціального обслуговування незалежно від майнового стану та доходів сім’ї, посилення державної підтримки та контролю за використанням державних коштів, зокрема, визначено основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку та формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття, забезпечено ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя. Вивчення теоретичних і практичних питань проведення реформи в системі соціального захисту приводить до висновку: розробка економічних та організаційних інструментів впровадження в життя державної програми соціального обслуговування повинна базуватись на всебічному аналізі наявної економічної бази, демографічної ситуації, наявної нормативної бази.
Практична частина
Завдання 1
Маємо дані про розподіл пасажирів за розміром витрат часу на дорогу до присадибних ділянок. За результатами даних (представлених у таблиці 1) розрахувати:
Середній рівень витрат часу;
Моду і медіану за допомогою формул та графічно;
Показники варіації чисельності пасажирів, розмах варіації, квадратичний коефіцієнт варіації;
Середнє лінійне і квадратичне відхилення;
Загальну дисперсію двома методами;
Коефіцієнт осциляції;
Асиметрію та ексцес.
Зробити висновки.
Завдання 2
Обсяги платних послуг філії «Kodak» за рік характеризуються наступними даними (таблиця 2)
Варіант №7
Таблиця №2
№
Номер філії
Обсяг послуг, тис.грн.
І кв.
ІІ кв.
ІІІ кв.
ІV кв.
7
108
124
139
156
178
Необхідно розрахувати для ряду динаміки:
Середній рівень ряду;
За ланцюговою і базисною схемою аналітичні показники ряду динаміки: абсолютні прирости, коефіцієнт росту, темп росту, темп приросту, абсолютні значення 1% приросту;
Середні узагальнюючі показники ряду динаміки: середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт і темп зростання, середній темп приросту, середнє абсолютне значення одного відсотку приросту.
За результатами розрахунку зробіть висновки.
Розв’язання:
Таблиця №2.1
Розрахункова таблиця для обрахунку показників виробництва продовольчих товарів в Україні, кг
Показники
n-3
n-2
n-1
N
Обсяг послуг, тис. грн.
124
139
156
178
Абсолютний приріст - ланцюгова схема
() - базисна схема
-
15
17
22
-
15
32
54
Коефіцієнт зростання - ланцюгова схема
(k) - базисна схема
-
1,120967742
1,122302158
1,141025641
-
1,120967742
1,258064516
1,435483871
Темп зростання (Т) - ланцюгова схема
- базисна схема
-
112,0967742
112,2302158
114,1025641
-
112,0967742
125,8064516
143,5483871
Темп приросту () - ланцюгова схема
- базисна схема
-
12,09677419
12,23021583
14,1025641
-
12,09677419
25,80645161
43,5483871
Абсолютне значення 1% приросту (А1%)
1,23
1,38
1,55
-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора