Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Статистика доходів суб’єктів економічної діяльності в Україні
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Облік і аудит
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства і природокористування
Кафедра обліку та аудиту
Курсова робота
з курсу «Статистика»
на тему
“Статистика доходів суб’єктів економічної діяльності в Україні ”
Рівне – 2008
ЗМІСТ
стор.
ВСТУП……………………………………………………………………..…... 3
1. Теоретична частина………………………………………………….……. 4
1.1.Сутність та значення доходів. Види доходів........................................4
1.2. Статистика доходів сектору не фінансових та фінансових корпорацій, державного управління, домашніх господарств…….………5
1. Кореляційне дослідження……………………………….……………......10
2. Практична частина………………………………………………………..20
2.1.Завдання 1 …………………………………………………………..........20
2.2.Завдання 2 ………………………………………………………………...25
2.3.Завдання 3 …………………………………………………………..........34
2.4.Завдання 4 …………………………………………………………..........41
ВИСНОВКИ.……………………………………………………………..........46
Список використаної літератури …………………………………………...47
Додатки ………………………………………………………………………..48
ВСТУП
Рівень і динаміка доходів країни залежить від ефективності суспільного виробництва та правильного його розподілу для стимулювання розвитку виробництва і зростання національного багатства.
Статистична, податкова та фінансова звітність про доходи усіх інституційних одиниць дозволяє визначити обсяги доходів та напрямки його розподілу в цілому по країні та по окремих регіонах.
З економічної теорії відомо, що в процесі виробництва кожний із факторів виробництва проносить дохід. Та, земля приносить ренту, капітал приносить прибуток або відсоток, праця – матеріальну винагороду, підприємницькі здібності – підприємницький дохід. При цьому величина доходу кожного фактора дорівнює граничному вкладу кожного з них в одержаний фірмою дохід після реалізації продукції або послуги, вироблених фірмою.
Такий розподіл доходів для всіх учасників виробництва та реалізації продукції можна було б вважати справедливим, але нерівномірність розподілу самих ресурсів призводить до нерівності розподілу доходів. Тому державна політика доходів спрямована на нівелювання глибоких розбіжностей у доходах.
Економічний механізм розподілу доходів у ринковій системі визначається ціною ресурсів, яка в умовах досконалої конкуренції залежить від попиту та пропозиції. Але рівень попиту на фактори виробництва та рівень цін є похідним від споживчого попиту внаслідок того, що праця, капітал, земля та підприємницькі здібності необхідні для виробництва предметів споживання.
Усі виробничі ресурси використовуються одночасно і взаємопов’язані не тільки технологічно й економічно, бо рівновага фірми настає за умови рівноваги доходів від граничного продукту і цін на відповідні ресурси.
У процесі розподілу доходів виникають зв’язки між підприємством та державою, між громадянином та підприємством, між громадянином та державою та зворотні зв’язки. Рівень і динаміка доходів у суспільстві залежить від ефективності суспільного виробництва тому, що тільки ефективна економіка може забезпечити розширене виробництво і сформувати досить високі індивідуальні доходи.
Головним у формуванні доходів є створення такого механізму розподілу, який би формував зростання суспільного багатства. Утворення доходів у ринковій системі визначається в основному відносинами власності. Кожний власник капіталу прагне,щоб цей капітал приносив йому дохід, який називається прибутком.
Основними завданнями курсової роботи є : розкрити суть досліджуваної теми, провести кореляційний аналіз, розв’язати представлені завдання, обробити та проаналізувати інформацію, виявити і оцінити закономірності формування, розвитку, взаємодії складних за своєю природою соціально-економічних явищ.
Теоретична частина
Сутність і значення доходів. Види доходів.
Економічне зростання країни залежить від обсягів доходів та рівня їх розподілу. Рівень розподілу доходів залежить від ефективності виробництва, темпів зростання валового внутрішнього продукту, використання трудових ресурсів та інших чинників. В умовах розвитку ринкової економіки існує багато форм власності, що створюють різноманітні форми розподілу доходів у відповідності з трудовою та підприємницькою діяльністю, доходів від власності, створення суспільних та благодійних фондів, які використовуються для здійснення соціальної справедливості членів суспільства.
Інституційні одиниці, які займаються підприємницькою діяльністю, визначають доходи відповідно до Положення бухгалтерського обліку №15 “Дохід”. Обсяг доходу визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зміну власного капіталу. Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:
дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
інші операційні доходи;
фінансові доходи;
інші доходи.
Дохід від реалізації продукції (товарів,робіт,послуг) відображає загальний дохід (виручка від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг), тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданий товарів та непрямих податків (ПДВ, акциз).
Інші операційні доходи відображають дохід від операційної оренди активів, дохід від операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів, а також інші витрати, які виникли в результаті іншої операційної діяльності.
До фінансових доходів відносяться доходи у вигляді дивідендів, відсотків від інших доходів, отриманих від фінансових інвестицій.
В інші доходи включаються доходи від реалізації фінансових інвестицій; необоротних активів та немайнових комплексів; доход від операційних курсових різниць та інші доходи, які не виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції відповідних податків, зборів, знижок.
Валовий прибуток розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції. Прибуток від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку) та іншого операційного доходу,за мінусом адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування визначається як сума прибутку від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових витрат (збитків).
Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків на прибутки.
Чистий прибуток (збиток) розраховується як сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.
Як, бачимо стандартами бухгалтерського обліку визначена не тільки сума доходів (виручки) від реалізації продукції, а також суми валового та чистого прибутку.
Для підприємства, яке виробляє продукцію, важливо максимізувати прибуток. В економічній теорії розрізняють такі види прибутків: бухгалтерський, нормальний, економічний.
Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між доходами (виручкою) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та фактичними затратами на їх виробництво та реалізацію. Бухгалтерський прибуток отримуємо коли загальна сума доходу (виручки) більша за суму бухгалтерських витрат:
де: TR – сукупний дохід;
TC – сукупні витрати.
Нормальний прибуток – це винагорода підприємця за виконання ним підприємницьких функцій.
Нормальний прибуток визначається, як сума мінімальних потенційних доходів або витрати втрачених можливостей:
де: і – середня прибутковість;
К – інвестиційний капітал.
Економічний прибуток – це чистий прибуток, який залишається після вирахування з загальних доходів загальних витрат:
де: - економічний прибуток;
- бухгалтерський прибуток;
- нормальний прибуток.
1.2 Статистика доходів сектору не фінансових та фінансових корпорацій, державного управління, домашніх господарств.
Відповідно до економічних функцій і джерел формування доходів сектори економіки згідно з системою національний рахунків, розподіляються за такими групами:
не фінансові корпорації, до яких входять інституційні одиниці, що займаються виробництвом товарів та ринкових не фінансових послуг, а основним доходом є виручка від їх реалізації;
фінансові корпорації здійснюють фінансові операції на комерційній основі, включаючи страхування, а доходи отримують у вигляді надходжень від кредитно – депозитних операцій, відсотків, страхових внесків;
органи державного управління надають неринкові послуги для колективного споживання та перерозподілу національного доходу і багатства, а доходи отримують у вигляді податків з інституційних одиниць;
домашні господарства виступають як споживачі та підприємці, які виробляють товари та послуги, а доходи отримують у вигляді оплати праці, трансфертів із інших секторів, доходу від власності та доходів від реалізації товарів та послуг.
Сектор “не фінансові корпорації” за методологією СНР охоплює підприємства усіх галузей і форм власності, що виробляють товари і послуги для реалізації на ринку.
Первинні доходи не фінансових корпорацій формує валовий прибуток, що складається з прибутку та обсягів споживання основного капіталу. Прибуток не фінансового сектора економіки включає не лише прибуток від реалізації продукції (послуг), але прибуток, що є елементом готової, але не реалізованої продукції. Споживання основного капіталу складається з амортизаційних відрахувань та витрат на капітальний ремонт.
Валовий прибуток не фінансових корпорацій визначається окремо за його елементами і не залежно від валових прибутків інших секторів економіки. Амортизаційна величина валового прибутку не фінансових корпорацій визначається як залишок після проведення розрахунків валових прибутків інших секторів економіки.
Прибуток не фінансового сектору економіки розраховується як різниця між загальним обсягом валового прибутку сектора і споживанням основного капіталу.
Доходи від власності отримують підприємства, які займаються виробничою діяльністю. До цих доходів належать доходи від власності на землю, капітал або майно.
Головним завданням розподілу доходів від власності є усунення відчуження працівників від засобів виробництва.
Значного поширення в Україні набули доходи від акцій. Згідно з чинним законодавством, акції трудового колективу, а також акціонерних товариств громадян купуються за рахунок власних коштів. Акції також можна придбати за рахунок приватизаційних паперів, які засвідчують право власності на безоплатне одержання частки майна державних підприємств, державного житлового і земельного фондів. Акції випускаються іменні, на пред’явника, привілейовані, тому нарахування дивідендів за кожним видом акцій проводиться по-різному.
Суб’єкти економічної діяльності одержують доходи від нарахування відсотків за облігаціями, які є різновидом цінних паперів, що дають право одержувати фіксований дохід протягом певного часу, по закінченню якого вартість облігацій повністю погашається.
Крім перерахованих видів доходів при товарно-грошових відносинах виникають доходи, які пов’язані з утворенням ренти.
Сектор фінансових корпорацій охоплює інституційні одиниці, які займаються фінансовим посередництвом або допоміжною фінансовою діяльністю, тобто ті організації, що здійснюють банківську та страхову діяльність або займаються недержавним пенсійним забезпеченням.
Фінансові посередники беруть зобов’язання за своїми власними рахунками на фінансових ринках шляхом запозичення коштів, які вони потім надають у вигляді кредитів з різними термінами та умовами іншим інституційним одиницям. Спрямовуючі кошти, вони виступають посередниками між кредиторами та позичальниками. До цих організацій належать передусім банки, а також організації типу довірчих товариств.
Страхова діяльність, функцією якої є забезпечення фінансового захисту інституційних одиниць від певного ризику або від непередбачених обставин, також є однією з фінансового посередництва, за яким з володарів полісів збираються кошти з метою їх інвестування у фінансові або інші активи. Ці кошти утримуються у вигляді технічних резервів на випадок виникнення подій, указаних у страховому полісі. Кошти зібрані з володарів полісів, врешті повертаються до них, проте від інвестування цих коштів можуть бути одержані значні суми доходів від власності.
Згідно з діючим сьогодні законодавством, діяльність ряду позабюджетних фондів, у тому числі і благодійних, також віднесено до діяльності фінансово-кредитних установ. До категорії фінансових посередників належать нині також і недержавні пенсійні фонди.
Після визначення однієї з найважливіших складових ВВП – оплати праці найманих працівників (ОП) розраховується обсяг чистих податків (ЧП), що формують одну із складових первинних доходів сектору загальнодержавного управління.
Сектор загальнодержавного управління включає органи державного управління центрального, регіонального та місцевого рівнів, які здійснюють законодавчу і виконавчу владу, збирають податки і фінансують державні витрати. Цей сектор включає також некомерційні бюджетні організації, що виробляють і надають:
безкоштовні або пільгові неринкові послуги населенню індивідуального характеру у сфері освіти, охорони здоров’я, культури та спорту, відпочинку, соціального забезпечення тощо;
послуги колективного характеру у галузі державного управління, підтримання порядку та безпеки, оборони, науки, дорожнього та лісового господарства, сільськогосподарського обслуговування.
До цього ж сектору належать фонди соціального страхування, Державний Пенсійний Фонд та інші позабюджетні фонди, які утворюються з обов’язкових внесків.
Первинні доходи сектору державного управління включають:
валовий прибуток, який відповідає величині споживання основного капіталу різноманітних лісових, сільськогосподарських та інших дослідних організацій і станцій, що не належать до сектору не фінансових корпорацій;
непрямі податки на виробництво та імпорт, що включають податки на продукти, а також інші податки, пов’язані з виробництвом, - платежі підприємств та організацій у державний бюджет та позабюджетні фонди у зв’язку з використанням ресурсів;
субсидії на продукти і виробництво, які включають відшкодування із державного бюджету в порядку державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію; для покриття поточних збитків підприємств, поліпшення їх фінансового становища шляхом поповнення оборотних коштів або компенсації окремих витрат.
Сектор домогосподарств займає значну частку при розподілі суспільних доходів і відіграє важливу роль в економіці країни.
Сектор домашніх господарств охоплює діяльність сукупності сімей та одинаків зі споживання продукції і послуг та виробництва, яке економічно та юридично неможливо відокремити від домашнього господарства.
До складу первинних доходів домашніх господарств входять:
оплата праці найманих працівників з нарахуваннями на заробітну плату;
доходи від власного підсобного господарства та індивідуальної діяльності.
Оплата праці найманих робітників включає всі грошові виплати, а також вартість безплатних та пільгових натуральних видач особам, що працюють за наймом, як винагороди за працю. Оплата праці складається з трьох компонентів:
заробітна плата, добові за час відряджень, культурно-освітні витрати підприємств в інтересах працівників;
фактичні внески на соціальне страхування;
умовно обчислені внески на соціальне страхування.
Важливим завданням макроекономічної політики є визначення впливу держави на розподілення доходів між секторами економіки шляхом регулювання ставок податків та ставок нарахувань на заробітну плату.
Існує два взаємопов’язаних підходи до вивчення проблеми розподілу доходів: функціональний і особистий.
Функціональний розподіл доходу пов'язаний з поділом суспільних доходів на заробітну плату, ренту, відсоток і прибуток. При цьому способу сукупний дохід розподіляється залежно від функцій, які виконує одержувач доходу. Заробітна плата виплачується за роботу, рента і відсоток за ресурс, що знаходяться в іншій власності. Прибуток одержується в результаті підприємницької діяльності.
Таблиця 1.
Структура доходів домогосподарств в середньому за місяць
2003 р.
2004 р.
2005 р.
Усього грошових доходів, грн.
288,0
394,7
486,6
Відсотків
Оплата праці
54,6
53,9
53,4
Доходи від підприємницької діяльності
3,5
4,1
4,0
Доходи від продажу с/г продукції
7,8
7,2
6,2
Пенсії, стипендії, допомоги та субсидії
23,3
23,7
25,6
Грошова допомога від родичів, інших осіб, та інші грошові доходи
10,8
11,1
10,8
У більшості домогосподарств найбільшу питому вагу в загальній сумі доходів займає заробітна плата – 53,4% та підприємницький дохід – 4,0%, а в структурі грошових доходів частка заробітної плати зменшується, а частка доходів від пенсій зростає з 23,3% в 2003 році до 25,6% у 2004 році. Це свідчить про зміну ролі праці, як стимулюючого фактора збільшення суспільного виробництва доходу і характеризує негативні тенденції суспільного розвитку. Значна частка доходів від інших джерел (10,8% - 11,1%), що свідчить про значний рівень тіньової економіки.
Особистий розподіл доходів дає уяву про те, як сукупний дохід розподіляється між домогосподарствами, які мають однакову чисельність. Розрізняють децильний розподіл, при якому в кожну групу включається 10% про ранжируваних за рівнем доходів; квінтильний розподіл, при якому в кожну групу включається 20% домогосподарств; квартильний розподіл, при якому в кожну групу включається 25% домогосподарств. У кожному розподілі порівнюється перша і остання групи і визначаються співвідношення їх доходів.
В-12 [20-40),[45-50)
Завдання №1
1.1 Групування – це основний спосіб обробки статистичного матеріалу, який полягає в розчленуванню досліджуваної ознаки на однорідні групи за наявним, характерними, суттєвими ознаками для всебічного вивчення суспільно-економічних явищ та процесів.
Групування АТП за кількістю вантажних автомобілів:
Крок зміни (за кількістю вантажних автомобілів):
,
де - найбільше і найменше значення ознаки, – кількість груп.
Таблиця 1.1
Групування АТП за кількістю вантажних автомобілів
Кількість вантажних автомобілів
Елементи
Кількість АТП
21 - 35,5
21,25,29,22,29
5
35,5 - 50,0
46,48,45,47,39,49,41,38,40
9
50,0 - 64,5
56,62,59,52,53
5
64,5 - 79
68,76,79,67,76,65
6
Разом
25
Таблиця 1.2
Дані про автотранспортні підприємства
№ підприємства
Кількість вантажних автомобілів
Коефіцієнт використання вантажівок
Виробіток на 100 машино топ, т/кг
1
46
63
156
2
56
66
162
3
62
80
191
4
59
63
196
5
68
72
178
6
52
68
164
7
48
66
156
8
45
60
126
9
47
62
131
10
21
61
171
11
39
78
159
12
49
71
148
13
76
70
132
14
41
64
144
15
79
70
182
16
67
62
139
17
25
61
145
18
29
69
140
19
22
72
159
20
29
61
148
21
76
62
163
22
65
61
152
23
38
78
149
24
40
71
154
25
53
70
175
1.2 Питома вага групи в загальній чисельності АТП:
1) 100% -25
x% - 5
,
2) 100% - 25
x% - 9
,
3) 100% - 25
x% - 5
,
4) 100% - 25
x% - 6
.
1.3 Кількість вантажних автомобілів в середньому на одне АТП для кожної групи визначається за формулою середньої арифметичної простої:
де - індивідуальне значення варіюючої ознаки,
n – кількість автомобілів.
;
;
1.4 Середня продуктивність для кожної групи визначається за формулою середньої арифметичної простої:
1.5 Середній процент використання вантажних автомобілів для кожної групи:
1.6 Групування за коефіцієнтом використання вантажних автомобілів:
Крок інтервалу ( за коефіцієнтом використання вантажних автомобілів ) визначається за формулою:
де - максимальне значення ознаки,
- мінімальне значення ознаки.
Таблиця 1.3
Групування АТП за коефіцієнтом використання вантажних автомобілів
Коефіцієнт використання автомобілів
Коефіцієнти
Кількість АТП
[60 – 65)
63,63,60,62,61,64,62,61,62,61,61
11
[65 – 70)
66,68,66,69
4
[70 – 75)
72,71,70,70,72,70,71
7
[75 – 80)
80,78,78
3
Разом
-
25
Таблиця 1.4
Розрахунок кількості АТП, питомої ваги, середньої кількості на 1 АТП,
Середньої продуктивності та середнього проценту використання
Розподіл АТП за кількістю вантажних автомобілів
Кількість АТП
Питома вага,
%
Середня кількість на 1 АТП
Середня продуктивність
Середній процент використання
[21-35,5)
5
20
25,2
152,6
64,8
[35,5-50,0)
9
36
43,67
147,0
68,11
[50,0-64,5)
5
20
56,4
177,6
69,4
[64,5-79)
6
24
71,83
157,67
66,17
Разом
25
100
-
-
-
2. Комбінаційний розподіл АТП за кількістю вантажних автомобілів і коефіцієнтом використання вантажних автомобілів.
Таблиця 1.5
Комбінаційний розподіл АТП за кількістю вантажних автомобілів і коефіцієнтом використання вантажних автомобілів
Кількість вантажних автомобілів
Коефіцієнт використання автомобілів
Разом
[60-65)
[65-70)
[70-75)
[75-80]
[21 - 35,5)
3
1
1
0
5
[35,5 - 50,0)
4
1
2
2
9
[50,0 - 64,5)
1
2
1
1
5
[64,5 - 79)
3
0
3
0
6
Разом
11
4
7
3
25
Висновок: За результатами групування АТП за кількістю вантажних автомобілів, виділивши 4 групи, з рівними інтервалами, можна сказати, що найбільшу частку (36%) займає друга група з інтервалом [35,5;50), до якої належать 9 АТП. Четверта група займає 24% у загальній кількості АТП, з інтервалом [64,5;79), до якої належать 6 АТП. Перша і третя групи містять по 5 АТП і займають по 20% у загальній їх частці. Використавши результати першого групування та утворивши чотири групи за коефіцієнтом використання вантажних автомобілів можна сказати, що найбільшу часту займають автопідприємства, які належать до другої групи за першою ознакою. Друге місце займають автопідприємства, які належать до першої групи за першою ознакою і до четвертої групи за першою і третьою ознакою. По два автопідприємства належать до другої групи, третьої і четвертої ознаки і до третьої групи за другою ознакою. По одному АТП належать до першої групи – другої і третьої ознаки, до другої групи – другої ознаки і до третьої групи за першою, третьою і четвертою ознаками.
Завдання №2
За результатами типологічного групування розрахувати:
1) середню кількість вантажних автомобілів для всієї сукупності і для кожної групи окремо;
2) моду і медіану за допомогою формул і графічно;
3) показники варіації вантажних автомобілів: розмах варіації; середнє лінійне і квадратичне відхилення; загальну дисперсію трьома методами; коефіцієнт осциляції; квадратичний коефіцієнт варіації; групові дисперсії виробітку на 100 машино тон та середню з групових дисперсій; між групову і загальну дисперсії за цією ж ознакою та за правилом складання дисперсій; перевірити рівність суми середньої з групових і між групової дисперсій загальній; коефіцієнт детермінації, емпіричне кореляційне відношення, дисперсію долі автотранспортних підприємств третьої групи.
Зробити висновки.
Таблиця 2.1
Визначення розрахункових величин
Групи АТП за кількістю автомобілів
Кількість
АТП, f
Розрахункові величини
Середина інтервалу, х
21 –
35,5
5
28,25
141,25
-21,46
107,3
2302,65
-49415,04
1060446,7
35,5 - 50,0
9
42,75
384,75
-6,96
62,64
435,96
-3034,35
21119,31
50,0 - 64,5
5
57,25
286,25
7,54
37,7
284,25
2143,3
16160,50
64,5 –
79
6
71,75
430,5
22,04
132,24
2914,56
64237,14
1415784,7
Разом
25
-
1242,75
-
339,88
5937,42
13931,04
2513511,2
Середня кількість вантажних автомобілів для всієї сукупності визначається за формулою середньої арифметичної зваженої:
,
де х – середина інтервалу,
f – кількість АТП.
1.2. Середня кількість вантажних автомобілів для кожної групи окремо:
;
;
2.1. Мода – це значення варіанти, яке найчастіше зустрічається в ряді розподілу. В інтервальному ряді розподілу моду обчислюють на основі модального інтервалу. Приблизне значення моди визначається за формулою:
,
де - нижня границя модального інтервалу,
- розмір модального інтервалу,
- частота модального інтервалу,
- частота попереднього інтервалу,
- частота інтервалу наступного за модальним.
Модальний ряд: [35,5-50].
2.2. Медіана – це значення варіанти, яке ділить ранжирований ряд на дві рівні за розміром частини. Для знаходження медіани в інтервальному ряді розподілу використовується наступна формула:
,
де - нижня границя медіанного інтервалу,
- розмір медіанного інтервалу,
- пів сума накопичених частот,
- сума накопичених частот, які передують медіанному інтервалу,
- частота медіанного інтервалу.
Медіанний інтервал: [35,5-50,0)
Таблиця 2.2
Групування АТП за кількістю вантажівок
Групи АТП за кількістю вантажівок
Кількість АТП
Накопичена частота
Середина інтервалу
21 – 35,5
5
5
28,25
35,5 – 50,0
9
14
42,75
50,0 – 64,5
5
19
57,25
64,5 – 79
6
25
71,75
Разом:
25
-
-
3. Показники варіації кількості вантажних автомобілів:
3.1. Розмах варіації – це різниця між найбільшим і найменшим значенням ознаки в статистичній сукупності.
,
де - відповідно максимальне і мінімальне значення ознаки в статистичній сукупності.
3.2. Обчислимо середню кількість вантажних автомобілів за формулою середньої арифметичної зваженої:
Середнє лінійне відхилення:
де х – індивідуальне значення ознаки,
- середнє значення ознаки,
f – частота ознаки.
Середнє квадратичне відхилення:
3.3. Визначаємо загальну дисперсію трьома методами:
Дисперсія, як різниця квадратів:
Дисперсія, як сума дисперсій:
Внутрішньо групова дисперсія для кожної групи:
Дисперсія, як середній квадрат відхилень кожного значення ознаки від середньої величини:
Коефіцієнт осциляції:
3.5. Квадратичний коефіцієнт варіації:
Оскільки <33%, то статистична сукупність є однорідною,а середня
є типовою.
3.4. Лінійний коефіцієнт варіації:
3.5. Групування за виробітком на 100 машино тон:
Крок зміни (за виробітком на 100 машино тон):
Таблиця 2.3
Групування АТП за виробітком на 10 машино тон
Групи за виробітком на 100 машино тон
Кількість
Питома вага, %
[126-143.5)
5
20
[143.5-161)
11
44
[161-178.5)
6
24
[178,5-196]
3
12
Разом:
25
100
Таблиця 2.4
Комбінаційний розподіл АТП за кількістю вантажних автомобілів та виробітком на 100 машино тон
Кількість вантажних автомобілів
Виробіток на 100 машино тон, т/км
Разом
[126-143,5)
[143,5-161)
[161-178,5)
[178,5-196]
[21 – 35,5)
1
3
1
-
5
[35,5 – 50,0)
2
7
-
-
9
[50,0 – 64,5)
-
-
3
2
5
[64,5 – 79]
2
1
2
1
6
Разом:
5
11
6
3
25
Таблиця 2.5
Розрахунок в таблиці для обчислення групових дисперсій
Кількість вантажних автомобілів
Виробіток на 100 машин
Кількість АТП,
Розрахункові дані:
[21 – 35,5)
[126-143,5)
1
134,75
134,75
-17,5
306,25
[143,5-161)
3
152,25
456,75
0
0
[161-178,5)
1
169,75
169,75
17,5
306,25
[178,5-196]
0
187,25
0
35
0
Разом:
-
5
-
761,25
35
612,5
[35,5 – 50)
[126-143,5)
2
134,75
269,5
-13,61
370,46
[143,5-161)
7
152,25
1065,75
3,89
105,92
[161-178,5)
0
169,75
0
-7
0
[178,5-196]
0
187,25
0
29,17
0
Разом:
-
9
-
1335,25
12,45
743,72
[50 – 64,5)
[126-143,5)
0
134,75
0
-42
0
[143,5-161)
0
152,25
0
-24,5
0
[161-178,5)
3
169,75
509,25
-7
147
[178,5-196]
2
187,25
374,5
10,5
220,5
Разом:
-
5
-
883,75
-63
367,5
[64,5 – 79]
[126-143,5)
2
134,75
269,5
-23,33
1088,58
[143,5-161)
1
152,25
152,25
-5,83
33,98
[161-178,5)
2
169,75
339,5
11,67
272,38
[178,5-196]
1
187,25
187,25
29,17
850,89
Разом:
-
6
-
948,5
11,68
2245,83
Розрахуємо середній виробіток на 100 машино тон для всієї сукупності:
Розрахуємо середній виробіток на 100 машино тон для кожної групи:
Обчислимо внутрішньо групові дисперсії:
де - значення ознак окремих елементів сукупності, n – кількість АТП.
Середня з внутрішньо групових дисперсій:
Між групова дисперсія:
де - групові середні
х- загальна середня для всієї сукупності
- чисельність окремих груп
Перевіримо цей результат обчисливши загальну дисперсію як середньозважену:
148,08/109,66 = 1,35, як бачимо з розрахунку, вплив кількості вантажних автомобілів в 1,35 разів менший ніж вплив інших факторів на виробіток на 100 авто.
Обчислимо коефіцієнт детермінації:
, це означає що 42,5% дисперсії виробітку на 100 машино тон обумовлене кількістю вантажних автомобілів, а решта 57,5% зумовлене іншим фактором.
Емпіричне кореляційне відношення:
тобто залежність між середнім виробітком на 100 машино тон і кількістю вантажних автомобілів.
Розрахуємо дисперсію частин АТП третьої групи.
Частка підприємств третьої групи складає:
Тоді дисперсія:
Висновок: згідно обрахунків досліджувана статистична сукупність є однорідною, обчислення були достатньо точними, про що свідчить невелика розбіжність між значеннями величин, обрахованих різними способами . Зв’язок між виробітком на 100 машино тон і кількістю автомобілів значний (12 разів). Якщо при
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора