Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ФІНАНСОВОЇ ОРЕНДИ (ЛІЗИНГУ) ПІДПРИЄМСТВА
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Київський національний економічний університет
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Фінансовий облік
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Вадима Гетьмана
Обліково-економічний факультет
Кафедра обліку підприємницької діяльності
Загорельська Юлія Валеріївна
(студентка 3-го курсу, спец. 6106 - гр. 2)
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Фінансовий облік - 2»
на тему:
ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ФІНАНСОВОЇ ОРЕНДИ (ЛІЗИНГУ) ПІДПРИЄМСТВА
Науковий керівник:
канд. екон. наук, доцент Степаненко О. І.
Роботу студентом здано:
«15»_травня___2009_р.
(дата здачі)
(підпис)
Київ-2009
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………3
1. Економічна сутність лізингу, його види та нормативне регулювання лізингових операцій…………………………………………………………………5
2. Методика обліку операцій фінансового лізингу (або лізингових операцій) підприємства……………………………………………………………17
2.1. Документальне оформлення та облік операцій фінансового лізингу у орендаря…………………………………………………………………………17
2.2. Документальне оформлення та облік операцій фінансового лізингу у орендодавця………………………………………………………………………31
3. Відображення інформації про лізингові операції підприємства в регістрах бухгалтерського обліку та фінансовій звітності ……………………...38
ВИСНОВОК………………………………………………………………..…45
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………47
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………49
ВСТУП
На сучасному етапі розвитку економіки суб'єкти підприємництва стикаються з численними проблемами на етапі становлення і подальшого розвитку бізнесу. Підприємці найчастіше мають тривалі фінансові плани розвитку. Але при цьому не можуть їх здійснити. Можна назвати ряд чинників, які негативно впливають на темпи розвитку підприємств малого або середнього рівня: недолік у фізичних активах, гострий «голод» у фінансових активах, брак нематеріальних активів.
Одним з найважливіших чинників перспективного розвитку бізнесу, збільшення об'ємів виробництва, високої якості продукції, що випускається, і надання послуг є забезпеченість підприємств основними засобами у необхідній кількості і асортименті. Але для вирішення даного завдання необхідне не тільки повне забезпечення підприємства технічним потенціалом, але і пошук найбільш ефективних інструментів оновлення основних фондів.
Унікальним фінансовим механізмом, що дозволяє забезпечити оновлення техніки і технічного циклу підприємств всіх галузей економіки, є оренда (лізинг). Цей інструмент оновлення визнаний найбільш ефективним у всьому світі. Його значну роль усвідомлюють і вітчизняні фінансові менеджери. Саме тому юристи та бухгалтери дуже ретельно вивчають правові і облікові аспекти лізингу.
Виходячи з вищесказаного, була вибрана тема курсової роботи – «Облік операцій з фінансової оренди (лізингу) підприємства».
Тема оренди та лізингу є однією з найбільш актуальних як для великих підприємств, так і для невеликих фірм. І це цілком зрозуміло, оскільки одні підприємства надають майно в оренду та фінансовий лізинг, інші його орендують та сплачують лізингові платежі. При цьому і тим і іншим необхідно враховувати основні вимоги чинного законодавства до ведення обліку орендних та лізингових операцій. Як показує практика, віддзеркалення багатьох операцій з основними засобами як в податковому, так і в бухгалтерському обліку викликає певні складнощі, викликані суперечністю і частими змінами законодавчої і нормативної бази. А оскільки суми по операціях з основними засобами досить великі, то допущені помилки можуть привести до значних сум штрафів.
Курсова робота присвячена обліку лізингових операцій, в ній розглянуті питання обліку орендованих основних засобів, відповідно до вимог законодавства, що регламентує бухгалтерський облік.
Метою даної роботи є на підставі нормативних, законодавчих матеріалів, наукової і спеціальної літератури, первинної документації вивчити облікові аспекти лізингових операцій.
Для досягнення вищезазначеної мети в роботі поставлені наступні завдання:
- охарактеризувати сутність лізингу та його роль в механізмі фінансування бізнесу;
- розглянути законодавче і нормативне регулювання лізингових операцій;
- вивчити юридичні аспекти договорів лізингу;
- вивчити аспекти бухгалтерського обліку лізингових операцій на підприємстві.
Методологічною основою роботи є нормативна, законодавча, спеціальна та періодична література по питаннях обліку лізингових операцій. У роботі використовувалися методи і прийоми бухгалтерського обліку.
1. Економічна сутність лізингу, його види та нормативне регулювання лізингових операцій.
Щодо економічної суті лізингу поки що немає єдиної думки економістів. Вміст і роль його в теорії і практиці трактуються по-різному. Одні розглядають лізинг як своєрідний спосіб кредитування підприємницької діяльності, інші повністю ототожнюють його з довгостроковою орендою або з однією з її форм, яка у свою чергу зводиться до найманих або підрядних відносин, треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва або права користування чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням довірителя.
Сучасне розуміння лізингу сходить до класичних принципів римського права про розмежування понять власник, користувач майна. Виникнення і саме існування його в якості особливого виду бізнесу засновані саме на можливості розділення компонентів власності на дві найважливіші праві складові - користування річчю, тобто застосування її відповідно до призначення з метою витягання доходу і інших вигод, і саме право власності як правове панування особи над об'єктом власності. Багатовіковим досвідом доведено, що багатство, кінець кінцем, полягає не просто у володінні власністю безпосередньо, а в ефективному її використанні [21].
Звідси, перш за все, витікає, що лізинг - це спосіб реалізації відношень власності, що виражає певний стан виробничих сил і виробничих відносин, з якими він знаходиться в тісному взаємозв'язку. Особливість лізингової діяльності полягає в тому, що, з одного боку, вона сприяє становленню приватної власності на засоби виробництва, а з іншої - веде до подолання її, зміни власника і розпорядника. В процесі лізингу відбувається також саморозвиток державної власності, а за певних умов - і перетворення її на загальну сумісну або пайову. Вкладаючи свої засоби і працю в поліпшення, і кількість множення основних засобів виробництва, лізингоотримувачі стають не тільки власниками, але і власниками таких примножень. В результаті в лізингу досягається дозвіл двоякості загальної власності, яка належить всім спільно діючим підприємцям разом і одночасно кожному окремо.
Лізинг в широкому сенсі є організаційною формою підприємницької діяльності, що виражає відносини власності, особливу систему господарювання. Проте, як і всяке самостійне явище, як економічна категорія, він має свій власний зміст і різні форми прояви, які можна представити з різним ступенем конкретності. Оскільки лізинг виражає певну взаємодію елементів продуктивних сил і виробничих відносин, то він має матеріально-речову основу і соціально-економічну форму.
Соціально-економічний зміст лізингу визначається відносинами власності і спільній економічній діяльності по вертикалі і горизонталі (з власником, суспільством і т.д.), а також умовами трансформації власності. Матеріально-речовинна сторона лізингу характеризується організаційно-правовими формами виробництва, наймом всіх або частини речовинних елементів підприємницької діяльності, купівлею-продажем майна і умовами кредитування.
Лізинг як складне соціально-економічне явище виконує найважливіші функції по формуванню багатоукладної економіки і активізації виробничої діяльності. З численних функцій лізингу розглянемо чотири: фінансову, виробничу, постачальницьку і використання податкових пільг. Фінансова функція виражається в звільненні товаровиробника від одноразової оплати повної вартості необхідних засобів виробництва і як би в наданні йому довгострокового кредиту. Виробнича функція лізингу полягає в оперативному рішенні виробничих завдань шляхом тимчасового використання, а не покупки дорогих і морально старіючих машин. Збутова функція - це розширення круга споживачів і засвоєння нових ринків збуту, залучення до сфери лізингу тих, хто не може відразу купити те або інше майно. Функція використання податкових і амортизаційних пільг мають деякі особливості [21]:
а) узяте по лізингу майно відбивається на балансі користувача або лізингодавця за погодженням між ними;
б) орендна плата відноситься на собівартість вироблюваної продукції (послуг) і відповідно зменшує прибуток оподаткування;
в) застосування прискореної амортизації, яка обчислюється виходячи з терміну контракту, що зменшує оподатковуваний прибуток і прискорює оновлення матеріально-технічної бази.
У світовій практиці існує два основні види лізингу (оренда): оперативний і фінансовий – "Operating lease" і "financial lease" .
Оперативний лізинг – це угода про поточну оренду. Як правило, термін такої угоди менше періоду повної амортизації активу, що орендується. Таким чином, передбачена контрактом орендна плата не покриває повної вартості активу, що викликає необхідність здавати його в лізинг кілька разів. Найважливіша відмінна риса оперативного лізингу - право лізингоодержувача (орендаря) на дострокове припинення контракту.
Фінансовий лізинг - довгострокова угода, що передбачає повну амортизацію устаткування, що орендується, за рахунок плати, що вноситься орендарем. Оскільки подібні угоди не допускають можливості дострокового припинення оренди, правильне визначення величини періодичної плати забезпечує власникові повне відшкодування понесених витрат на придбання і зміст устаткування, а також необхідну норму прибутковості. Термінологічно фінансовий лізинг, в широкому сенсі, трактується як операція, при якій повна вартість устаткування виплачується протягом терміну лізингу. Таким чином, фінансовий лізинг, як правило, означає придбання устаткування у власність в кінці терміну користування таким устаткуванням, тобто є альтернативною формою фінансування. При цій формі лізингу всі витрати по установці і поточному обслуговуванню майна покладається, як правило, на орендаря. На відміну від оперативного фінансовий лізинг істотно знижує ризик власника майна. По суті, його умови багато в чому ідентичні договорам, що укладаються при отриманні довгострокових банківських кредитів, оскільки передбачають повне погашення вартості устаткування (позики); внесення періодичної плати, що включає вартість устаткування і дохід власника (виплата по позиці – основна і процентна частини); право оголосити орендаря банкротом у разі його нездатності виконати угоду і т.д.
Фінансовий лізинг служить базою для створення двох інших форм довгострокової оренди - поворотної і пайової (за участю третьої сторони). Поворотний лізинг є системою з двох угод, при якій власник продає устаткування у власність іншій стороні з одночасним укладенням договору про його довгострокову оренду у покупця. Як покупець тут зазвичай виступають комерційні банки, інвестиційні, страхові або лізингові компанії. В результаті проведення такої операції міняється лише власник устаткування, а його користувач залишається тим самим, отримавши в своє розпорядження додаткові кошти фінансування. Пайовий лізинг - ще один різновид фінансового лізингу, що передбачає участь в операції третьої сторони – інвестора, як який зазвичай виступає банк, страхова або інвестиційна компанія. В цьому випадку лізингова фірма, заздалегідь уклавши контракт на довгострокову оренду деякого устаткування, набуває його у власність, сплативши частину вартості за рахунок позикових засобів. Як забезпечення отриманої позики використовуються придбане майно (як правило, на нього оформляється застава) і майбутні орендні платежі, відповідна частина яких може виплачуватися орендарем безпосередньо інвесторові.
Джерелом розвитку лізингового бізнесу є закладені в нім широкі можливості і перевага для кожного учасника операції. До переваг лізингу для споживача можна віднести:
- можливість уникнути залучення кредитів для придбання техніки з інших джерел фінансування. Таким чином, виявляється можливість використовувати ці джерела для інших потреб, а отже, збільшити загальний об'єм надходження інвестицій;
- можливість використання власних засобів, заощаджених за рахунок заміни покупки майна лізингом, на інші цілі (погашення кредиторської заборгованості і ін.);
- гнучкість лізингових платежів в порівнянні із сплатою заборгованості по кредитах. У світовій практиці це – можливість визначити розміри платежів залежно від доходів лізингоотримувача і використання лізингового майна, можливість компенсаційного лізингу і ін. У Україні чинне законодавство про лізинг не дає можливості реалізувати цю перевагу;
- відсутність витрат, пов'язаних з володінням майном і веденням бухгалтерського обліку, особливо у разі застосування оперативного лізингу (економія буде відчутною, наприклад, при введенні в Україні податку на власність);
- економію на додаткових послугах лізингодавця, наприклад сервісному обслуговуванні, які стоять менше, ніж такі ж послуги інших фірм;
- прискорене освоєння об'єктів лізингу унаслідок значної зацікавленості в цьому споживача і забезпечену по договорах лізингу допомогу фахівців лізингодавця або виробника;
- спрощення доступу до використання різноманітної, зокрема імпортної, нової техніки, забезпечення її сервісного обслуговування;
- скорочення термінів організації виробництва нової продукції за рахунок оперативного придбання в користування необхідної нової техніки, забезпечення її наладки і сервісного обслуговування і др.;
- зменшення риски у разі введення виробництва нової продукції із-за можливості повернення привернутого для цього за договором оперативного лізингу устаткування і ін.
Проте лізинг є для лізингоодержувача достатньо дорогою формою майнового кредиту, оскільки йому доводиться сплачувати лізингодавцю сумарні платежі, до складу яких входить, окрім вартості майна, компенсація різних витрат лізингодавця, дохід лізингодавця, відсотки за кредит і ін. Якщо розрахунки ведуться не в стабільній вільно конвертованій валюті, слід ще враховувати компенсацію втрат лізингодавця унаслідок інфляції. Проблемою є високі ставки за кредити банків, а також постійне непередбачене збільшення витрат лізингодавця (наприклад, на реєстрацію частини об'єктів лізингу, ліцензування певних видів діяльності подолання митних бар’єрів ін.), які той перекладає на лізингоотримувача [21]. Таким чином, вибір споживача на користь лізингу не є однозначним і вимагає певного стимулювання.
Нормативне регулювання лізингових операцій
Для організації обліку лізингових операцій в Україні підприємствам, які здійснюють діяльність в Україні, необхідно керуватися такими законодавчими і нормативними документами:
1. Цивільним кодексом України від 16.01.03 р. № 435 – IV.
2. Земельним кодексом України від 25.10.01 р. № 2768-III.
3. Господарським кодексом України від 16.01.03 р. № 436 – IV.
4. Законом України від 10.04.92 р. № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна».
5. Законом України від 06.10.98 р. № 161- XIV «Про оренду землі».
6. Законом України від 16.12.97 р. № 723/97 - ВР «Про фінансовий лізинг».
7. Законом України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».
8. Законом України від 22.05.06 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».
9. Методикою розрахунку і порядком використання плати за оренду державного майна (затверджено постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786).
10. Методикою визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб (затверджено постановою КМУ від 20.11.03 р. № 1787).
11. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 14 «Оренда» (затверджено наказом Міністерства фінансів України № 181 від 28.07.2000 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.08.2000 р. під № 487/4708).
12. Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.
13. Методичними рекомендаціями по бухгалтерському обліку основних засобів (затверджено наказом Міністерства фінансів України № 561 від 30.09.2003 р.) і ін.
Правовідносини лизингу регулюються норма ми ЦКУ [20, гл.58, ст.806-809] и ГКУ [2, ст.292, 351], а також Законом про фінлізинг. Договір лі зингу є різновидом договору оренди. Від договору оренди його відрізняє те, що в лізингових операціях бере участь ще і третя сторона - про давець (постачальник) майна, що є пред метом лізингу.
Організаційно –правові засади орендних операцій наведено в Додатку А.
Загальне поняття лізингу приведене ГКУ [2,ст.292, ч.1], а в ЦКУ [20, ст.806, ч.1] дане визначення безпосередньо договори лізингу. Так, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних або залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виняткове користування другої стороні (лізингоотримувача) на певний термін майна, належного лізингодавцю або що набуває їм у власність (господарське ведення) за дорученням або згодою лізингоотримувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.
З приведеного визначення виходить, що в до говоре лізингу беруть участь дві сторони: лізингодавець, який передає майно, і лізингоотримувач, якому це майно передається. При цьому майно передається в платне користування на обумовлений договором термін. І у момент укладання договору це майно є власністю лізингодавця.
Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів: оперативний і фінансовий. Проте ні в ЦКУ, ні в ГКУ не сказано, який же лізинг буде оперативним, а який фінансо вим. У ЦКУ [ст.806, ч.3] сказане лише, що особливості окремих видів лізингу встановлюються законом. Таким спеціальним законом є Закон про фінлизинг. У Законі про фін лізинг [8, ст.1] ска зано, що фінансовий лізинг - це вид громадянська - правових стосунків, що виникають з договору фінансового лізингу, з яких лізингодавець зобов'язався придбати у власність річ в про давця (постачальника) відповідно до встановлених лізінгоотримувачем специфікаціями і умовами і передати її в користування лізингоотримувачу на певний термін не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Тобто вже з'являється одна з особливостей фінансового лізингу - термін користування об'єктом фінансового лі зингу має бути не менше одного року. Але цій ін формації недостатньо для розділення лізингу на оперативний і фінансовий. І, оскільки норми основних законів, регулюючі правовідносини лізингу, не розкривають цю інформацію, слід звернутися до інших спеціальних законів.
Так, визначення оперативного і фінансового лізингу приведені в Законі про Прибуток [11, ст. 1].
Згідно із законом про прибуток оперативний лізинг — це господарська операція, що передбачає відповідно договором оперативного лізингу передачу лі зингоотримувачу майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого лизингодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (пп.1.18.1). А фінансовий лізинг — це господарська операція, що передбачає відповідно до договору фінансового лізингу передачу лі зингоотримувачу майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно ст. 8 Закону про прибуток, придбаного або виготовленого лізингода вцем, а також всіх рисок і винагород, зв’язаних з правом користування і володіння об'єктом лізингу (пп.1.18.2.).
Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:
- об'єкт лізингу передається на термін, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними Законом про податок на прибуток, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом терміну дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
- сума лізингових (орендних) платежів з початку терміну оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;
- якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом терміну перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або перевищувати 90 відсотків звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму відсотків, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;
- майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.
При цьому під терміном фінансового лізингу розуміють термін з дати передачі майна лізингоотримувача до дати придбання права власності на таке майно або здійснення останнього лізингового платежу лізингоотримувачем (в залежності від того, яка з вказаних подій сталася раніше).
З перерахованих умов виходить одна особливість фінансового лізингу, яка відрізняє його від оренди: при укладенні договору фінансового лізингу лізингодавець ще не є власником майна, що належить передачі за договором лізингу. На нього покладається обов'язок придбати це майно у власність. А такі стосунки відповідають визначенню непрямого (непрямого) лізингу (ст.806 ЦКУ), коли за договором лізингу лізингодавець передає або зобов'язався передати лізингоотримувачу в користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (поставщи ка) відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікацій і умов, на визначений термін і за встановлену плату (лізингові пла тежі). Адже прямий лізинг, відповідно до частини першої ст.806 ЦКУ, передбачає передачу лізингоотримувачу в користування майна, що належить лізингодавцю на праві власності, яке було придбане ним без попередньої домовленості з лізингоотримувачем. Проте на мо мент передачі майна лізингоотримувачу лізингодавець має бути власником предмету лізингу (частина друга ст.1 Закону про фінлизинг).
Відмінність оперативного лізингу і фінансового, в тому, що оперативний лізинг - це оренда без права викупу предмету лізингу (оренда), а фінансовим лізингом таке право передбачено в деякій мірі навіть є обов’язковим. Проте договір фінансового лізингу не передбачає перехід права власності від лізингодавця до лізингоотримувачу за договором фінансо вого лізингу. Предмет лізингу передається в споживання. Проте умови договору фінансового лізингу передбачають сплату вартості предмету лізингу протягом терміну лізингу і можливість придбання лізингоотримувачем цього предмету у власність в кінці терміну користування.
Про предмет лізингу говориться в ЦКУ [20, ст. 806] і ГКУ [2, ст.292, ч.3], а також в Законі про фін лізинг [8, ст.3,ч.1].
Згідно ст. 3 предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути майно (рухоме і нерухоме), що не споживане в процесі використання ним, характеризується індивідуальними при знаками, віднесене відповідно до вимог Закону про прибуток до основних фондів, не заборонено законом до вільного звернення на рин ку і по якому відсутні обмеження по пе редаче його у фінансовий лізинг. Тобто предметом фінансового лізингу може бути лише майно, що підпадає під визначення «основні фонди», приведене в пп.8.2.1 ст.8 Закону про прибуток. Це ма теріальні цінності, призначені платником податку для використання в його господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію та ких матеріальних цінностей, і вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Предметами договору фінансового лізингу не мо жуть бути земельні ділянки і інші природні об'єкти, а також цілісні майнові ком плекси підприємств і їх відособлені структур ні підрозділи (філії, цехи, ділянки).
Оскільки, в рам ках договору фінансового лізингу [8] не передбачається перехід права власності на предмет лі зингу до лізингоотримувача, це право він може придбати лише за договором його (предмету) купівлі-продажу. Ці питання регулюються згідно Закону про фінлизинг [8,ст. 8]. У ній сказано, що якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмету лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоотримувача з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.
У частині другої ст.806 ГКУ сказане, що до відносин, пов'язаним з лізингом, можуть застосовувати загальні положення про купівлю-продаж і положення про договір постачання. Але, в одному договорі не можна змішувати різні за своєю суттю правовідносини. Тому слід окремо оформляти договір фінансового лізингу і окремо - договір купівлі-продажу предмету лізингу.
Предмет фінансового лізингу не може бути конфіскований, і на нього не може бути накладений арешт у зв'язку з якими-небудь діями або без дією лізингоотримувача [8,ст. 8ч.3].
Предмет лізингу може бути застрахований. В обов'язковому порядку предмет фінансового лізин гу має бути застрахований лише в тому випадку, якщо це прямо передбачено законом або умовами договору [8,ст. 13, ч.2]). Витрати на страхування об'єкту лізингу або пов'язані з виконанням договори фінансового лізингу ризики несе лізингоотримувач , якщо інше не установле но договором фінансового лізингу.
Суб'єктами лізингу можуть бути:
Лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння і користування предметом лізингу лізингоотримувачу;
лізингоотримувач - фізична або юридична особа, яка отримує від лізингодавця право володіння і користування предметом лізингу;
продавець (постачальник) - фізична або юри дична особа, в якої лизингодавець отримує майно для подальшої передачі лізинго отримувачу;
інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатобічного дого вору лізингу (дилери, брокери, торгівельні посеред ники, страхові і сервісні компанії).
Таким чином, лізингодавцем у фінансовому лізингу мо же бути лише юридична особа [8,ст.4].
Договір лізингу повинен бути поміщений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:
предмет лізингу;
термін, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (термін лізингу);
розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоч би одну із сторін має бути досягнута згода.
Термін лізингу визначається сторонами договору лізингу.
Лізингоодержувач протягом всього часу перебування предмета лізингу в його користуванні відповідно до ст. 14 [8] повинен підтримувати його у справному стані. Він протягом терміну лізингу несе витрати на утримання предмета лізингу, пов'язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлене договором або законом.
Для наочності операцію фінансового лізингу покажемо на рисунку 1.1 [21].
Рис. 1.1. Схема операції фінансового лізингу
Бухгалтерський облік орендних операцій ведеться відповідно до Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», далі - П(С)БО 14 «Оренда»). П(С)БО 14 визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів і її розкриття у фінансовій звітності.
Види оренди згідно з П(С) БО 14 відображено в Додатку Б.
Норми даного стандарту застосовуються підприємствами, організаціями і іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (окрім бюджетних установ). Положення (стандарт) 14 не розповсюджується на: орендні угоди, пов'язані з розвідкою і використанням природних ресурсів (за винятком оренди земельних ділянок); угоди щодо використання авторських і суміжних прав; угоди щодо оренди цілісних майнових комплексів.
2. Методика обліку операцій фінансового лізингу (або лізингових операцій) підприємствах
2.1. Документальне оформлення та облік операцій фінансового лізингу у орендаря
Придбання об'єкту финлизинга розглядається для лізингоотримувача як придбання об'єкту основних засобів. Якщо лізингоотримувачу переданий об'єкт основних засобів, то він веде облік по окремо взятому об'єкту виходячи з балансової вартості кожного об'єкту. Важливим обліковим моментом при здобутті майна у фінлизинг є визначення балансової вартості, по якій об'єкт числитиметься у складі основних засобів лізингоотримувача, і від якої розраховуватиметься сума амортизації. Таким чином, лізингоотримувач збільшує балансову вартість ос новних засобів на ту величину, яка в догово ре фінлизингу визначена як «базова» вартість майна, що передається.
Договір оренди - це основний документ, відповідно до якого здійснюється орендна операція. Для бухгалтера договір не є документом, підтверджуючим факт пере дання майна і, відповідно, факт початку (закінчення) оренди.
Отже, як договір підписано, складається акт приймання-передачі майна в оренду. Сторони складають акт формою ОЗ-l «Акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основ них засобів», затвердженою наказом Мінстата Ук раїни від 29.12.95 р. № 352.
Форма ОЗ - І "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів" використовується для зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів; обліку введення об'єктів основних засобів в експлуатацію; оформлення внутрішнього переміщення основного засобу з одного підрозділу до іншого; виключення об'єктів із складу основних засобів при передачі іншому підприємству - як при продажу (обміні), так і при безоплатній передачі. Зразок форми 03-1 наведено в додатку В.
При отриманні (купівлі) основних засобів акт складає комісія, яка призначається розпорядженням (наказом) керівника підприємства. Акт складається в одному примірнику на кожний окремий об'єкт.
Кожному об'єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер, який наноситься на сам об'єкт (стійкою фарбою, прикріпленням металевого жетона з номером) і в подальшому проставляється у всіх документах, якими оформляється рух об'єкта, а також в інвентарній картці та інвентарних списках.
Розглянемо відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності орендодавця (лізингодавця) та орендаря (лізингоотримувача) активів, зобов’язань, доходів та витрат, що виникають за фінансовою орендою. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про оренду та її розкриття у фінансовій звітності визначені П(С)БО 14 «Оренда».
Порядок відображення в обліку лізингоотримувача не залежить від того, придбавали предмет лізингу на його замовлення чи він уже перебував у складі основних засобів (фондів) лізингодавця.
У бухгалтерському обліку отриманий у фінансову оренду об'єкт орендар відображає одночасно як актив і зобов'язання по найменшої на початок терміну оренди оцінці: справедливій вартості активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів (але юридично право власності залишається за орендодавцем).
Лізингоодержувач покаже актив (об’єкт оренди) при його одержання на рахунках обліку капітальних активів (рахунок 15), а після введення його в експлуатацію — на рахунках обліку основних засобів (рахунки 10, 11). Зобов'язання орендаря щодо отриманого об'єкта відображаються на субрахунку 531 "Зобов'язання з фінансової оренди". І цей запис орендар робить або на справедливу вартість активу, або на теперішню вартість суми мінімальних орендних платежів залежно від того, яка сума менша.
Мінімальні орендні платежі - це платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підля гають відшкодуванню орендодавцю, і непередбаченої орендної плати), а також:
а) для орендаря - на суму гарантованої ним ліквідаційної вартості;
б) для орендодавця - на суму його гарантованої ліквідаційної вартості.
У разі можливості та наміру орендаря придбати актив за ціною, нижчою за справедливу вартість на дату придбання, мінімальні орендні платежі складаються з мінімальної орендної плати за весь строк оренди та суми, яку слід сплатити, щоб придбати цей актив.
Величина гарантованої ліквідаційної вартості може бути досить значною, як що строк корисного використання основних засобів значно перевищує строк їхньої оренди.
Якщо за умовами договору оренди право власності не переходить автоматич но до орендаря або не передбачена можливість придбання останнім об'єкта оренди на вигідних умовах, орендар повертає майно орендодавцю після закінчення стро ку оренди. У цьому разі ліквідаційна вартість може бути гарантована або негарантована орендодавцю.
Гарантованою ліквідаційною вартістю є:
а) для орендаря: частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або пов'язаною з ним стороною;
б) для орендодавця: частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем чи незалежною третьою стороною, здатною за своїм фінансо вим становищем відповідати по гарантії.
Із цього визначення випливає, що гарантована ліквідаційна вартість — це сума, за яку орендар повинен придбати актив на вимогу орендодавця або доходу від реалі зації активу, гарантована орендодавцю орендарем чи третьою стороною (гарантом).
Отже, з допомогою гарантованої ліквідаційної вартості орендодавець передає орендарю або третій стороні ризик або збитки, пов'язані з тим, що ліквідаційна вартість майна в кінці строку оренди буде нижча за розраховану величину.
Негарантована ліквідаційна вартість — це частина ліквідаційної вартості об'єк та, отримання якої орендодавцем не забезпечується або гарантується лише по в'язаною з ним стороною.
Негарантована ліквідаційна вартість не впливає на розрахунок мінімальних орендних платежів і відповідно збільшує ризик орендодавця.
У разі якщо договір оренди містить умову придбання майна орендарем в кінці строку оренди за ціною, що, як очікується, буде нижчою за справедливу вартість майна на цей момент, мінімальні орендні платежі міститимуть мінімаль ні суми орендних внесків протягом строку оренди плюс плата за право вигідного придбання об'єкта оренди.
До складу мінімальних орендних платежів не входять непередбачена орендна плата і супутні витрати, пов'язані з об'єктом оренди (технічне обслуговування, стра хування, податок на майно тощо), які сплачуються орендодавцем і підлягають по верненню йому орендарем. При цьому непередбаченою орендною платою виступає частина орендних платежів, що не є фіксованою сумою і ґрунтується на іншому, ніж час, чиннику: відсотку продажу, індексах цін, ставках відсотка за позиками тощо.
Для визначення суми мінімальних орендних платежів може бути застосова ний алгоритм, наведений на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Алгоритм визначення суми мінімальних орендних платежів
Для обчислення теперішньої (дисконтованої) вартості мінімальних орендних платежів слід застосовувати орендну ставку відсотка.
Орендна ставка відсотка - це ставка відсотка, за якої теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює справедливій вартості об'єкта оренди на початок строку оренди.
У разі якщо ставку орендного відсотка визначити неможливо, орендар повинен застосовувати для дисконтування ставку відсотка на можливі позики орендаря.
Ставка відсотка на можливі позики орендаря -це ставка відсотка, яку мав би сплачувати орендар за подібну оренду або (якщо цей показник визначити не можливо) ставка відсотка за позиками для придбання подібного активу (на той самий термін та з подібною гарантією) на початку строку оренди.
Різниця між сумою мінімальних орендних платежів і вартістю об'єкта фіноренди, за якою він був відображе ний у бухобліку орендаря на початку строку фіноренди, є фінансовими витратами орендаря. її відображають у бухобліку та звітності тільки в сумі, що відноситься до звітного періоду. Фінансові витрати розподіляють між звітними періодами протягом строку оренди, застосо вуючи орендну ставку відсотка до залишку зобов'язань на початок звітного періоду. При цьому якщо в угоді про фіноренду не зазначена орендна ставка відсотка, то щоб зазначити теперішню вартість суми мінімальних оренд них платежів і розподілити фінансові витрати, орендар використовує ставку відсотка на можливі позики орен даря [15, п. 5 ].
Для обліку витрат на сплату відсотків з фінансової оренди застосовується субрахунок 952 «Інші фінансові витрати».
Сітуація 1. Підприємство 7 квітня 2005 року уклало договір фінансової оренди устаткування з подальшим переходом об'єкту оренди у власність орендаря на наступних умовах:
термін оренди - 2 роки;
мінімальний розмір орендних платежів -20000 грн.;
загальна мінімальна сума орендних платежів - 160000 грн. (20000 грн. * 8 кварталів);
орендна ставка відсотка -24% річних (6% в квартал);
сплата орендних платежів проводиться поквартально в кінці кожного періоду.
Визначимо справжню вартість мінімальних орендних платежів скориставшись формулою 1 [15].
Теперішня вартість мінімальних орендних платежів (ТВА) розраховується по формулі:
ТВА=А*[1+(1- ) /i] (2.1)
Де А – сума мінімального орендного платежу, що виплачується регулярно (ануітет); n – кількість періодів, за які сплачується орендна платня і нараховуються відсотки; i – ставка відсотка для вказаного періоду.
ТВА=20000 *[(1 -)/0,06]= 20000 *[(1 - 0,6274) : 0,06] = 124196 грн.
Виходячи з даної величини, знайдемо загальну суму финансових витрат:
160000 - 124196 = 35804 грн.
Структура орендних платежів, фінансові витрати та їх розподіл по періодах зображено в таблиці 2.1.
Таблиця 2. 1
Структура орендних платежів і розподіл їх по періодах
Дата звітного періоду
Орендні платежі, грн.
Заборгованість на кінець періоду, грн.
Мінімальна сума орендних платежів, всього
Зокрема
фінансові витрати
вартість об'єкту оренди
1
2
3
4
5
08.02.2013 00:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора