Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
КН
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2025
Тип роботи:
Звіт
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Звіт
про проходження виробничої економічної практики на
Товаристві з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “Камаз-Транс-Сервіс”
Оцінки:
керівника від підприємства ___________ __________ Куропаткін О. О.
(прописом) (підпис)
керівника від університету ___________ __________ Ігнатюк І.З.
(прописом) (підпис)
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………….. 4
Підприємство в умовах ринкового господарювання……………………... 5
Ресурси підприємства і їх використання
Основний капітал підприємства, його види і структура…………… 9
Оборотний капітал підприємства, його види, склад та структура… 17
Персонал підприємства і його використання………………………. 23
Земельні ресурси підприємства та їх використання……………….. 25
Водні ресурси підприємства та їх використання…………………... 25
Інформаційне забезпечення підприємства………………………….. 26
Організація і оплата праці на підприємстві………………………………… 29
Поточні витрати виробництва підприємства………………………………. 32
Економіка допоміжного виробництва підприємства……………………… 35
Економіка обслуговуючого виробництва підприємства………………… 36
Економіка основного виробництва……………………………………….. 38
Економіка технічного переоснащення підприємства…………………….. 39
Охорона праці на підприємстві…………………………………………….. 40
Особисті враження про функціонування підприємства як економічної системи………………………………………………………………………. 44
Пропоновані заходи щодо підвищення ефективності виробництва на підприємстві…………………………………………………………………. 45
Висновки……………………………………………………………………... 46
Список використаної літератури…………………………………………… 47
Додатки………………………………………………………………………. 48
Вступ
Прискорення розвитку народного господарства на основі науково-технічного прогресу, перебудова та вдосконалення господарського механізму, особливо в умовах ринкової економіки підвищують вимоги до економічних методів управління. Розподіл праці, розвиток промислового виробництва дедалі настійніше вимагають розробки певних правил впровадження процесу створення готових виробів.
З економічної точки зору виробництво - це процес споживання засобів виробництва і робочої сили. Здійснення його можливе за наявності трьох елементів: засобів праці, предметів праці і самої праці, носієм якої є робоча сила. Однак присутність тільки цих елементів ще не означає, що може бути здійснений конкретний процес виробництва на конкретному підприємстві, в кожній його структурній складовій, оскільки мають бути створені певні умови такого споживання, продумана його організація і технологія.
Першою, основною умовою здійснення процесу виробництва на підприємстві повинно бути зосередження необхідних засобів виробництва і робочої сили, які споживаються в процесі виробництва, у просторі (виробничі підрозділи).
Другою умовою є відповідна побудова і регулювання самого процесу споживання (виробничий процес).
Нарешті, третя умова - управління виробничими підрозділами і виробничими процесами.
Організувати виробничий підрозділ означає зробити його здатним випускати ту чи іншу продукцію або виконувати ту чи іншу роботу. Організація виробничого процесу - це таке зосередження в просторі і часі виконання сукупності робіт, яке забезпечує випуск готових виробів у визначеному обсязі і з визначеною періодичністю. Організація управління тим й іншим загалом передбачає успішну побудову і регулювання виробничих підрозділів і виробничих процесів. Метою даного звіту є закріплення теоретичних знань та відображення набутих практичних навичок, отриманих на підприємстві.
Підприємство в умовах ринкового господарювання
Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “Камаз-
Транс-Сервіс”, юридична адреса: 33027, Україна м. Рівне, вул. Київська, 64А.
Базове підприємство – Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “Камаз-Транс-Сервіс” заснована фізичними особами у 1992 році. Це велике транспортне, сервісне та виробниче підприємство, на якому працює більше 400 чоловік. На загальній площі 3,7 га розташована офісна триповерхова будівля, виробничі приміщення сервісної станції “Renault”, сервісної служби по регенерації автогуми, лабораторії “Kienzle”, стоянка для вантажних автомобілів та власний заправочний комплекс.
Діяльність фірми орієнтована на задоволення конкретних вимог кожного партнера з урахуванням національних, регіональних та інших факторів і особливостей. Якість послуг, що надаються гарантована сертифікатом TUV NORD CERT №78 100 6252.
З 1993 року фірма активно працює в галузі міжнародних перевезень вантажів в країни Шенгенівського договору, а також в Польщу, Словенію, Чехію, Росію, Угорщину.
Фірма „Камаз-Транс-Сервіс” пропонує послуги по перевезенню вантажів у міжнародному сполученні до країн Центральної та Північно-Західної Європи. Фірма є дійсним членом АсМАП України (реєстраційний номер 16-Д).
Власний парк нараховує більш ніж сто тридцять автомобілів марок „Renault”, “Mersedes-benz”, “Scania”, “Volvo” з тентованими напівпричепами об’ємом до 105 та напівпричепами-рефрижераторами об’ємом 82. Кожний автомобіль має необхідне обладнання для перевезень небезпечних вантажів. Усі автомобілі обладнані мобільним зв’язком. Автомобілі мають необхідну документацію для виконання перевезень, як між країнами СНД (Росія, Білорусія, Казахстан, Молдова) та Західної Європи, так і в межах Західної Європи.
Щомісяця автомобілями фірми здійснюється понад 200 перевезень у Німеччину, Бельгію, Голландію, Данію, Швейцарію, Францію, Іспанію, Австрію, Фінляндію та Італію.
Вантажі, які перевозять автомобілі фірми застраховані на суму, яка дозволяє відшкодувати всі збитки вантажовідправника.
У виробничих приміщеннях фірми (2916 м2 ) розташовані сервісна станція “Renault”, сервісний центр по регенерації автогуми, лабораторія “Kienzle”, сервісна станція „KRONE”, сервісна станція „SAF”. Станції занесені до європейського кадастру, спеціалізуються на технічному обслуговуванні, ремонті та діагностиці всіх видів автомобілів. Підтримують гарантійні зобов’язання по ремонту. Сервісні станції укомплектовані імпортним обладнанням та спецінструментом, використовують тільки оригінальні сертифіковані запчастини, які закуповуються у виробника. На всіх сервісних станціях працюють фахівці, які пройшли підготовку в спеціалізованих учбових центрах.
З 1996 року на фірмі “Камаз-Транс-Сервіс” працює цех по регенерації автогуми для вантажних автомобілів методом наварювання протектора. Регенерація автошин виконується на обладнанні італійської фірми “Manfredi”, технологія і комплектуючі італійської фірми “Marangoni”. Потужність цеху складає 350 і більше шин щомісяця. Регенерація автошин проводиться, як з автошин замовника, так і з власних автошин різних розмірів.
Персонал служби пройшов навчання в учбовому центрі “Marangoni”. Виробництво має сертифікат якості фірми “Marangoni”, сертифікат якості УКРСЕПРО. Фірма “Камаз-Транс-Сервіс” надає гарантію 100 тис. км пробігу на регенеровані автошини. Так, за допомогою сучасних технологій, автошину, яка вичерпала свій термін експлуатації, можливо поновити, що буде коштувати дешевше, ніж купувати нову. Окрім робіт по регенерації проводиться також заклеювання та заварювання автошин.
Товариство створене з метою об’єднання матеріальних та інтелектуальних можливостей учасників для ведення господарської діяльності, спрямованої на насичення ринку продукцією виробничо-технічного призначення, товарами народного споживання, послугами та одержання прибутку для задоволення соціально-економічних потреб учасників і працівників товариства.
Предметом діяльності ТОВ фірми „Камаз-Транс-Сервіс” є:
надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні;
внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом;
надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом;
відновлення протектора гумових покришок для вантажних автомобілів;
послуги з технічного обслуговування і ремонту ватажних автомобілів;
торгівля авто товарами.
Проведення своєї діяльності фірма „Камаз-Транс-Сервіс” здійснює згідно чинного законодавства України.Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації. Має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатки та штампи зі своєю назвою. Майно товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображено в балансі.
Обсяги виробництва продукції (в натуральному і вартісному виразі) – 420 замовлень на автоперевезення (3315,0 тис. грн.) та 288 шин (253,0 тис. грн.), обсяги реалізації продукції підприємства (в натуральному і вартісному виразі) - 420 замовлень на автоперевезення (3315,0 тис. грн.) та 281 шин (247,0 тис. грн.).
Організаційна структура управління автотранспортним підприємством ТОВ госпрозрахункової фірми ”Камаз-Транс-Сервіс” зображена на рисунку 1.1.
Рис. 1 Організаційна структура управління фірми «Камаз-Транс-Сервіс»
СЦОР - Сервісний центр по обслуговуванню і ремонту рухомого складу
ВПЗ - Відділ продажу запчастин
СЦРА - Сервісний центр по регенерації (відновленню ) автогуми
СС - Складська служба
СОП - Служба обслуговуючого персоналу
Ресурси підприємства і їх використання
2.1Основний капітал підприємства, його види і структура.
Основні фонди - це засоби праці, що беруть участь у процесі виробництва протягом багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і поступово, в міру зношування переносять свою вартість на вироблювану продукцію. Цим вони відрізняються від оборотних фондів, які цілком переносять свою вартість на виготовлюваний продукт протягом одного виробничого циклу.
Таблиця 2.1.1
Склад основних фондів
Найменування показника
Наявність на кінець року
%
тис. грн
Будинки та споруди
6,28%
3481
Машини та обладнання
2,64%
1475
Транспортні засоби
89,23%
69626
Інструменти, прилади та інвентар
0,61%
638
Інші основні засоби
0,88%
578
Бібліотечні фонди
0,01%
2
Малоцінні необоротні матеріальні активи
0,29%
246
Авторські та суміжні з ними права
0,30%
248
Капітальне будівництво
0,30%
248
Разом
100%
76046
В умовах переходу до ринку підприємства виробничими фондами не наділяються, їх потрібно одержувати за рахунок власних, позичкових і залучених засобів. Отже, їхня роль в економіці набуває винятково важливого значення. А це означає, що підприємству далеко не байдуже, як окремі групи виробничих фондів впливають на кінцеві показники його роботи .
При забезпеченні підприємства виробничими фондами варто враховувати їхні особливості, що випливають із сутнісної характеристики виробничих фондів.
Виробничі фонди збільшують продуктивну силу праці і використовуються протягом великого періоду. Це означає, що в політиці господарювання підприємство повинно звернутися до можливості придбання високопродуктивного устаткування, технічні характеристики якого дозволяють підтримувати його на високому рівні протягом усього терміну функціонування. Значимість останнього посилюється тим, що науково-технічний прогрес прискорює моральний знос устаткування. Отже, щоб витримувати конкуренцію, необхідно або обновляти його, або модернізувати, що досягається за допомогою регулярного проведення капітального ремонту.
Джерела утворення основних фондів:
-грошові та матеріальні внески засновників;
-доходи одержані від реалізації продукції,послуг,інших видів господарської діяльності;
-доходи від цінних паперів;
-кредити банків та інших кредиторів;
-капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
-майно придбане в інших суб’єктів господарювання,організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;
-інші джерела не заборонені законодавством України.
Основні виробничі фонди – це та частина виробничих фондів підприємства, яка бере участь у процесі виробництва впродовж тривалого часу, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлений продукт поступово, по частинах, у міру їх використання.
Основні виробничі фонди підприємств здійснюють господарський кругообіг, який складається з таких стадій: зношення основних фондів, амортизація, накопичення коштів для повного відновлення основних фондів, їх заміна шляхом здійснення капітальних вкладень.
Поряд з виробничими існують також невиробничі основні фонди. До них відносяться фонди невиробничої сфери підприємства – житлові будинки, дитячі і спортивні заклади, інші об'єкти культурно-побутового обслуговування трудящих, які знаходяться на балансі підприємства. Вони, на відміну від виробничих фондів прямо не беруть участь в процесі виробництва і не переносять свої вартості на кінцевий продукт, тому що ними він не виробляється, їх вартість зникає у сфері споживання.
Співвідношення різних груп основних фондів у їх загальній вартості являє собою виробничу структуру основних фондів. Серед них виділяють активну і пасивну частини. До першої відносяться устаткування й машини, що характеризує виробничі можливості підприємства, до другої – будівлі, споруди, трубопроводи тощо. Чим більша питома вага активної частини основних виробничих фондів, тим прогресивнішою є їх структура, тим більше випуск продукції. Збільшення питомої ваги активної частини виробничих фондів зумовлюється розгортанням НТР, постійним впровадженням досягнень науки у виробництво.
Найважливішими факторами, що впливають на структуру основних виробничих фондів, є: характер продукції, рівень автоматизації і механізації виробництва, рівень спеціалізації і кооперування, природно-кліматичні умови розміщення підприємства.
Облік і планування основних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формах. При оцінці основних фондів у натуральній формі визначається кількість одиниць обладнання, його потужність, площа, яку воно займає, та інші кількісні показники. Ці дані використовуються для визначення виробничої потужності, розробці балансів обладнання, планування виробничої програми. Для цього на підприємствах ведеться інвентаризація і паспортизація обладнання, облік його вибуття і прибуття.
Грошова або вартісна форма оцінки основних фондів необхідна для планування розширеного відтворення основних фондів, визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції, обсягу приватизації. Основними видами вартісної оцінки основних фондів, пов'язаними з тривалістю їх участі в виробничому процесі, зношуванням і змінами умов відтворення, є такі:
за початковою балансовою вартістю;
за відтворювальною вартістю;
за залишковою вартістю;
за ліквідаційною вартістю.
Таблиця 2.1.2
Наявність та рух основних фондів
(тис.грн)
Гупи основних засобів
Залишок на початок року
Надійшло за рік
Вибуло за рік
Нарахо-вано аморти-зації за рік
Залишок на кінець року
Первісна вартість
Знос
Первісна вартість
Знос
Первісна вартість
Знос
Будинки, спо-руди та переда-вальні пристрої
3528
1520
64
-
-
98
3592
1618
Машини та обладнання
1503
919
87
15
14
119
1575
1024
Транспортні засоби
71231
511463
50211
3113
3004
7281
88329
55440
Інструменти, прилади та інвентар
691
452
91
-
-
75
782
527
Інші основні засоби
585
432
60
52
50
81
593
463
Бібліотечні фонди
2
2
-
-
-
-
2
2
Малоцінні необоротні матеріальні активи
286
286
20
23
23
20
283
283
Разом
77826
54774
20533
3203
3091
7674
95156
59357
Провівши структурно-динамічний аналіз ОВФ за рік ми бачимо, що вартість будинків, споруд та передавальних пристроїв на кінець року збільшилась і складає 3592 тис.грн. Машини та обладнання збільшили свою вартість з 1503 тис. грн. на початок року, до 1575 тис. грн. на кінець. Надходження становило 87 тис. грн., а вибуло на суму 15 тис.грн. Інші основні засоби надійшли на кінець року у сумі 60 тис. грн. Інструменти, прилади, інвентар протягом року збільшились на 91 тис.грн.
Взагалі можна сказати, що підприємство з кожним роком збільшує матеріальну базу, що дає змогу збільшити обсяг наданих послуг. Протягом звітного року ОВФ на суму 95156 тис. грн. зносились на 59357 тис. грн. Отже основні фонди підприємства поступово зношуються, тому підприємству необхідно слідкувати за розширенням матеріально-технічної бази та надходженням ОВФ щоб не зменшити свої виробничі потужності.
Кошти на відшкодування основних фондів накопичуються підприємствами у вигляді амортизаційних відшкодувань.
Амортизація – це процес поступового перенесення вартості основних фондів, у міру їх зношення, на продукцію, що виготовляється, визначення зношування у вартісній формі і накопичення фінансових ресурсів з метою майбутнього відшкодування основних фондів.
Норма амортизації визначається як відношення річної суми амортизаційних відшкодувань до початкової вартості основних фондів. Обчислена в відсотках норма амортизації показує, яку частку своєї балансової вартості щорічно переносять засоби праці на новостворену продукцію.
Оцінити рівень використання основних виробничих фондів на підприємстві можливо за допомогою відповідних показників, які найчастіше об'єднують у три такі групи:
показники екстенсивного використання основних виробничих фондів (відображають використання фондів протягом часу);
показники інтенсивного використання основних виробничих фондів (відображають рівень використання фондів по потужності або продуктивності);
узагальнюючі інтегральні показники використання основних фондів (враховують сукупний вплив усіх факторів – екстенсивних й інтенсивних).
Підприємство використовує прямолінійний метод нарахування амортизації. Прямолінійний метод характеризується наступними чинниками:
-простота використання;
-рівномірний розподіл суми амортизації між обліковими періодами;
-не враховує моральний знос об’єкта основних засобів;
-не забезпечує реальної оцінки виробничих потужностей певного об’єкта у різні роки експлуатації.
Матеріальною основою і технічною базою кожного суспільного виробництва є, насамперед, засоби праці, які відіграють визначну роль у розвитку суспільства. Засоби праці, що використовуються в процесі виробництва як елемент продуктивних сил , самі по собі не є економічною категорією. Економічною категорією є спосіб використання засобів праці, характер застосування яких визначається власністю на засоби виробництва і являє собою одне з відношень економічного ладу. Тому економічна природа засобів праці в повних суспільних формаціях різна. Як технічна категорія засоби праці у всіх формаціях виступають у ролі виробничого апарату.
Участь основних фондів у виробничому процесі має деякі особливості:
1. Повністю беручи участь у виробничому процесі, засоби праці лише частково споживаються у кожному його циклі. Вартість основних фондів переноситься на продукти поступово, протягом усього строку їх служби.
2. Перенесена на виготовлений продукт частина вартості основних виробничих фондів, які брали участь у процесі виробництва, втілюються у вигляді вартості виготовленої продукції. Отже, вартість основних фондів у процесі використання їх набуває подвійного існування: одна її частина продовжує функцію вати у споживній формі засобів праці, а друга – входить у створений ними продукт.
У відтворенні основних фондів визначального створення являється відтворення їх споживчої вартості. В цьому також проявляється єдність відтворення основних фондів.
На основі руху споживної вартості основних фондів базується рух їх вартості. Тільки в останній рік служби основних фондів, коли вони вибувають із сфери виробництва та заміняються новими, загальна схема кругообігу вартості приймає вигляд: зношування – амортизація – повне відшкодування. В періоди проведення модернізації і капітального ремонту рух вартості основних фондів протікає за стадіями: зношування – амортизація – часткове відшкодування. В іншій рік життя основних фондів, рух вартості здійснюється за стадіями: зношування і амортизація.
Використання основних виробничих фондів на підприємстві характеризується натуральними і вартісними показниками.
До натуральних показників відносяться:
рівень продуктивності
коефіцієнт змінності використання
коефіцієнт використання внутрішнього часу
коефіцієнт використання календарного часу
До вартісних показників відносяться:
фондовіддача, характеризує обсяг продукції в грошовому виразі, що припадає на одиницю основних виробничих фондів
фондоємкість, характеризує обсяг основних виробничих фондів, що припадає на одиницю обсягу виробленої продукції.
Таблиця 2.1.3
Основні техніко-економічні показниками діяльності підприємства
№ з/п
Показники
Роки
Відхилення
2008
2009
09/08
1
Обсяг вироблених послуг, тис. грн.
72101
69347
-0,04
2
Середньоспискова чисельність працівників, осіб
442
400
-0,10
3
Середньоспискова чисельність робітників, осіб
391
358
-0,08
4
Середньорічна продуктивність праці працівника,
тис.грн./особу
163,12
173,37
0,06
5
Середньорічна продуктивність праці робітника тис.грн./особу
184,40
193,71
0,05
6
Середньорічна
вартість ОЗ, тис. грн.
74196,25
77199,5
3003,3
- у т.ч. активної частини,
тис. грн.
70584,3
74046,0
3461,7
7
Чисельність працівників, чол.
442
415
-27
8
Фондовіддача, грн./грн.
0,97
0,90
-0,07
9
Механовіддача, грн./грн.
1,02
0,94
-0,08
10
Фондомісткість грн./грн.
1,03
1,11
0,08
11
Механомісткість, грн./грн.
0,98
1,07
0,09
12
Фондоозброєність праці, тис. грн./чол.
167,86
186,02
18,16
13
Механоозброє-ність праці,
тис. грн./чол.
159,69
178,42
18,73
14
Середньорічні залишки оборотних засобів, тис. грн.
5779
6264
485
15
Чистий прибуток, тис. грн.
-6869
-5132
1737
16
Кількість днів у періоді
360
360
0
17
Коефіцієнт оборотності
12,48
11,07
-1,41
18
Коефіцієнт завантаження
0,08
0,09
0,01
19
Тривалість обороту, днів
29
33
4
20
Рентабельність оборотних засобів, %
-118,86
-81,93
36,93
Відтворення основних фондів в рамках окремого підприємства характеризується послідовною зміною різних стадій. Ця сторона відтворення припускає вивчення як одиничного так і сукупної споживчої вартості основних фондів.
Види відтворення які використовує підприємство це часткове(здійснюється за рахунок коштів ремонтного фонду), просте(здійснюється за рахунок фонду амортизацій) та розширене(здійснюється за рахунок залучених та позичкових коштів).[9]
Підприємство здійснює наступні форми відтворення:
-розширення діючого підприємства (власні кошти);
-реконструкція діючого підприємства;
-технічне переоснащення діючого підприємства.
Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації перш за все активної частини основних фондів, тобто періоду функціонування у виробництві відповідно до їх первісного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення і використання знарядь праці.
Скорочення строків експлуатації машин і устаткування, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення техніко-економічного старіння знарядь праці, підвищення технічного рівня підприємств, зростання продуктивності праці, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, – обумовлює збільшення собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, вимагає більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.
Поліпшення використання основних фондів може бути забезпечене двома шляхами: інтенсивним та екстенсивним.
Інтенсивний шлях характеризується підвищенням завантаження устаткування та збільшенням рівня використання їхньої потужності. Основними напрямами підвищення інтенсивного завантаження устаткування є:
удосконалення технологій та організації виконання робіт;
правильний вибір машин і робочого устаткування;
упровадження сучасних технологій.
Значний вплив на продуктивність устаткування справляє якість його виготовлення.
Для характеристики використання основних виробничих фондів застосовують різні показники, які умовно можна поділити на дві групи:
1) узагальнюючі (фондовіддача й рентабельність) - застосовуються для характеристики використання основних фондів на всіх рівнях народного господарства;
2) окремі показники (наприклад натуральні) -найчастіше застосовуються для характеристики використання основних фондів на підприємствах або в їхніх підрозділах.
Екстенсивний шлях полягає у збільшенні тривалості роботи, скороченні цілозмінних і внутрішньозмінних втрат робочого часу, підвищенні коефіцієнта змінності.
Не менш важливою умовою для виявлення резервів ефективності основних фондів є використання власних та позичених коштів.
За результатами вищесказаного можна зробити висновок, що підвищення інтенсивності роботи основних фондів (поліпшення їх використання) - це збільшення кількості виробленої за одиницю часу продукції в розрахунку на одиницю основних фондів.
2.2Оборотний капітал підприємства, його види склад та структура
Оборотний капітал – це частина активів підприємства (поточні активи), яка включає:
- оборотні кошти (або оборотні засоби);
- короткострокові фінансові вкладення.
Оборотні кошти підприємства складаються з оборотних фондів та фондів обігу.
Оборотні фонди – це частина засобів виробництва, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції, змінює або втрачає свій первинний натуральний вигляд і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, а також деякі засоби праці (які мають вартість менше встановленого нормативу або термін служби менше одного року).
Оборотні фонди поділяють на ряд груп:
1. Виробничі запаси. До них належать запаси сировини, основних та допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих, палива й пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко зношуються.
2. Незавершене виробництво.
3. Витрати майбутніх періодів – це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок витрат виробництва у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію та винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації тощо.
Співвідношення оборотних фондів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування характеризує виробничо-технологічну структуру оборотних фондів. Вона формується під впливом низки факторів (тип виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення, умови забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється в часі повільно, без різких коливань.
Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, обумовлені конкретними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо.
Таблиця 2.2.1
Баланс
/
Фонди обігу – це частина оборотних коштів підприємства, яка забезпечує безперервність виробничого процесу. До них належать:
- готова продукція на складі підприємства;
- готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі;
- грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках;
- грошові кошти у незавершених рахунках;
- готівка в касі.
Сукупність оборотних фондів та фондів обігу підприємства становлять його оборотні засоби. Структура оборотних засобів характеризується співвідношенням їх окремих елементів у загальному обсязі оборотних засобів, яке виражається у відсотках.
Джерелом формування підприємства є такі групи засобів.
1. Власні та прирівняні до них оборотні кошти. Фонд власних оборотних коштів потрібен підприємству для авансування грошей у створення мінімальних запасів сировини, матеріалів, палива, тари, незавершеного виробництва, готової продукції. Розміри мінімальних запасів залежать від обсягу виробництва, характеру технологічного процесу, умов постачання та збуту. Частина фонду власних оборотних засобів вкладається у сферу розрахунків з покупцями й постачальниками у вигляді відвантаженої (переданої) продукції до моменту надходження грошей на поточний рахунок у банку, а також у вигляді грошових коштів. Джерелами формування власних оборотних коштів є:
- статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внесками власників (засновників) у капітал підприємства. Законодавство України передбачає мінімальні розміри статутних капіталів, нижче від яких державна реєстрація підприємства не допускається. Розмір статутного капіталу підприємства змінюється в процесі його господарської діяльності. Додаткові кошти державному підприємству на збільшення обсягу виробництва можуть бути виділені з державного бюджету або за рахунок перерозподілу коштів інших підприємств даної галузі. Акціонерне товариство може додатково випустити акції, товариство з обмеженою відповідальністю – збільшити суми внесків усіх учасників до статутного капіталу підприємства. Незалежно від типу підприємства та форми власності статутний капітал може зрости за рахунок:
а) реєстрації додаткових внесків учасників до нього;
б) безпосереднього приєднання до нього частини одержаного прибутку на приріст власних фінансових ресурсів;
в) коштів додаткового капіталу, зокрема від дооцінки (індексації) основного капіталу у випадках, передбачених законодавством і положеннями (стандартами бухгалтерського обліку);
г) зарахування до статутного капіталу частини резервного капіталу.
- пайовий капітал – сума пайових внесків членів союзу та інших фірм, що передбачена установчими документами. Іншими словами – це статутний капітал, який формується у споживчих товариствах, колективних сільськогосподарських підприємствах, кооперативах за рахунок пайових внесків.
Підприємства будь-якої форми власності мають право зменшувати свої статутні капітали, повернувши частину паїв або акцій засновникам (учасникам).
- додатковий вкладений капітал (для акціонерних товариств) – сума, на яку вартість реалізації випущених акцій (продажна вартість) перевищує їх номінальну вартість (емісійний доход);
- інший додатковий капітал – це фінансові ресурси, які утворюються за рахунок:
а) дооцінки та індексації основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів;
б) одержання у безкоштовному порядку будь-яких активів від сторонніх і фізичних осіб;
в) внесків засновників та учасників понад розмір статутного капіталу і без рішення про його збільшення й перереєстрацію.
- неоплачений капітал – сума заборгованості власників за внесками до статутного капіталу підприємства (приводиться в дужках та віднімається при визначенні підсумку власного капіталу);
- нерозподілений прибуток – це залишок одержаного підприємством прибутку, не витраченого за відповідними напрямками на дату складання звіту.
- резервний капітал утворюється на підприємствах за рахунок чистого нерозподіленого прибутку на умовах, зафіксованих в установчих документах. Ці кошти використовуються в тому разі, коли необхідні витрати не покриваються наявним нерозподіленим прибутком (наприклад, на виплату дивідендів за привілейованими акціями), а також на покриття різниці між номінальною та продажною ціною випущених акцій. За рахунок резервного капіталу підприємство може покрити збитки від своєї господарської діяльності, а також збільшити статутний капітал.
- вилучений капітал – це елемент власного капіталу, який має місце при зменшенні господарськими товариствами своїх статутних капіталів і являє собою собівартість власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.
Підприємства можуть підвищити ефективність використання оборотних засобів за рахунок таких заходів:
зменшення строків виготовлення продукції в результаті механізації робіт, удосконалення технологічних процесів, ширшого застосування конструкцій, агрегатів та напівфабрикатів
зменшення виробничих запасів у результаті покращання організації матеріально-технічного постачання, зменшення дальності їх транспортування;
економії матеріальних ресурсів, кращого їх зберігання та обліку, суворого дотримання норм витрат матеріалів на одиницю продукції;
удосконалення розрахунків замовниками та інших заходів щодо поліпшення фінансової та платіжної дисципліни;
упорядкування ціноутворення, застосування дійової системи економічного стимулювання.
Персонал підприємства і його використання
Персонал (кадри) підприємства – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку і забезпечують господарську діяльність. Крім постійних працівників, в господарській діяльності можуть брати участь й інші працездатні особи.
Усі працівники, які своєю працею беруть участь в господарській діяльності підприємства, на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством, становлять його трудовий колектив.
На Товаристві з обмеженою відповідальністю госпрозрахунковій фірмі “Камаз-Транс-Сервіс” облікова кількість штатних працівників на кінець року складала 400 осіб, з них 36 жінки. Кількість працівників, які прийняті на умовах неповного робочого дня (тижня) 11 осіб, з них 3 жінки.
Кількість працюючих у віці (років):
-15-34 – 109 осіб, з них 18 жінки;
-50-54 – 61 осіб, з них 4 жінки;
-54-59 – 32 осіб, з них 4 жінки.
Кількість працівників які мають вищу освіту за освітніми рівнями:
-неповна та базова вища освіта – 85 осіб, з них 10 жінки;
-повна вища освіта – 68 осіб, з них 19 жінки.
Кількість працівників які отримують пенсію – 33 осіб, з них 8 жінки.
Таблиця 2.3.1
Використання робочого часу працівників на підприємстві
Назва показників
За період з початку року
Людино-годин
Працівники, осіб
Фонд робочого часу, всього
831651
415
Відпрацьовано, всього
569573
Х
З них надоручно
-
Х
Невідпрацьовано, всього
262078
Х
У тому числі:
Щорічні відпустки
187664
410
Тимчасова непрацездатність
1464
90
Навчальні відпустки та інші неявки, передбачені законодавством
992
Х
Неявки у зв’язку з тимчасовим проведенням дня роботи на іншому підприємстві
-
-
Неявки з дозволу адміністрації
54217
Х
Відпустки за ініціативою адміністрації
-
-
Неявки у зв’язку з переведенням на скорочений робочий день
4941
81
Простої
-
-
Масові невиходи на роботу (страйки)
-
Х
Інші причини
-
-
Заходи щодо підвищення продуктивності праці:
-вдосконалення техніки та технології;
-поглиблення спеціалізації, комбінування , вдосконалення системи управління, організації праці;
-вдосконалення методів планування, системи оплати праці, участі працівників у прибутках;
-створення відповідного матеріально - психологічного клімату, нематеріальне заохочення.
Заходи щодо поліпшення використання персоналу підприємства:
-модернізація організації надання послуг;
-періодична перекваліфікація персоналу;
-забезпечення сталості складу працівників;
-забезпечення нормальних умов праці;
-періодичне підвищення заробітної плати.
Витрати на персонал - це поширений у країнах ринкової економіки інтегральний показник, що охоплює всю сукупність витрат, пов'язаних із залученням, винагородою, стимулюванням, розвитком, вирішенням соціальних проблем, організацією роботи та забезпеченням нормальних умов праці і навіть звільненням персоналу підприємства. До них належать заробітна плата і нарахування на неї, виплати роботодавця з усіх видів соціального страхування, витрати підприємства на соціальні виплати і пільги (дотації на оплату житла, проїзду, одноразова матеріальна допомога, додаткова пенсія та інші пільги теперішнім та колишнім працівникам), на утримання соціальної інфраструктури і соціальних служб, на навчання та підвищення кваліфікації персоналу, на виплату дивідендів тощо.
Таблиця 2.3.2
Витрати на утримання робочої сили за січень-грудень попереднього року
Назва показників
Усього
Загальна сума витрат, тис.грн
17365,5
У тому числі:
Витрати на соціальне забезпечення
24,3
Витрати на культурно-побутове обслуговування працівників
-
Витрати на забезпечення працівників житлом
-
Витрати на професійне навчання
28,7
Інші витрати на робочу силу
17312,5
Середньо облікова кількість штатних працівників підприємства за січень-грудень попереднього року, осіб
442
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора