Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
КН
Кафедра:
Кафедра експлуатації гідромеліоративних систем
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Звіт
Предмет:
Основи промислових технологій і матеріалознавства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра експлуатації гідромеліоративних систем
Звіт
з навчальної практики з дисципліни
«Основи промислової технології і матеріалознавства»
Зміст
Вступ _______________________________________________________________3
ВАТ "Рівненський завод високовольтної апаратури"________________________4
ДП "Бурштин України"________________________________________________14
ТзОВ„КамазТрансСервіс”______________________________________________19
Висновки____________________________________________________________24
Список використаної літератури_________________________________________25
Вступ
З 20 по 24 червня ми проходили навчальну практику з дисципліни «Основи промислової технології і матеріалознавства»
Перед нами були поставленні завдання ознайомитися з місцевою промисловістю, виробничою сферою Рівненської області.
Метою практики є вивчення технологій народного господарства на виробничо – господарських підприємствах.
Завдання практики:
Закріплення і поглиблення теоретичних знань з питань сировинних ресурсів (матеріалів, енергії, води) і їх використання в промисловості;
Ознайомлення з механічними, фізичними, хімічними та біологічними технологіями виробництв промисловості, виробництв будівельних матеріалів, технологій водного господарства.
ДП «Водоканалсервіс».
Перше підприємство ,яке ми відвідали - ДП «Водоканалсервіс».
Перш за все слід розпочати з історичної довідки розвитку водопостачання Рівного та прибічних населених пунктів.
У XIX столітті потреби мешканців Рівного в питній воді задовольнялися за рахунок води з річки Устя та шахтних колодязів. Наприкінці століття з’явились свердловини з ручними поршневими насосами глибиною 10-30 метрів із забором води крейдяного горизонту, адже все місто розміщене на крейдяних породах.
Перший в Україні водопровід збудовано в 40-і роки ХІХ століття в Одесі. А вже до 1890 року водопроводи мали шість українських міст – Київ, Харків, Херсон, Чернігів, Бахмут, Мелітополь. На Волині перший водопровід з'явився у 1898 році в губернському центрі – Житомирі.
За кілька років після цього міська управа Рівного виділила кошти на спорудження парової водокачки по вул. Соборній, 282. Збудована в 1904 році водокачка складалася зі свердловини глибиною 16 метрів, насосної станції з баком для води та паровим насосом фірми “Сіменс”. Вода з бака подавалася на “гребінку” з кранами по вул. Соборній, до яких під’їжджали кінні водовозки з дерев’яними бочками, наповняли їх, розраховувалися за воду та розвозили її по місту (див. фото). Згодом до водокачки було підключено водопроводи по вулицях Хмільна, Соборна, Дорошенка тощо.
Міністерство внутрішніх справ дозволило Рівненському міському спрощеному громадському управлінню, для покриття витрат на водопостачання, встановити плату за спожиту воду в розмірі 2 копійки за бочку і півкопійки за напоювання коня чи корови. До речі, тоді в ужитку була монета “півкопійки сріблом” (по суті, вона була мідна, а зверху покрита сріблом).
Парова водокачка стала першим об’єктом Рівного, який перебував безпосередньо в міській власності. Хоча прибутки від організованого владою водопостачання міста були незначними – не більше 300 рублів, однак Рівненська міська дума переконалася, що можна успішно реалізувати господарським способом власні комунальні проекти, не вдаючись до концесійних засад.
Проектом було передбачено будівництво по вул. Скорупки (нині – вул. 24 Серпня) свердловини глибиною 16 метрів (крейдяний горизонт), насосної станції в комплексі з приміщеннями та водопровідних мереж (близько 15 кілометрів) із чавунних труб діаметрами 300, 250, 200, 150, 100 та 50 мм по вулицях тодішньої забудови: Скорупки, С.Бандери, 16 Липня, Соборній, С.Петлюри, Словацького, Міцкевича тощо. Нові мережі планували з’єднати з побудованими в 1905-1927 роках мережами лівобережної частини міста.
На основній станції було встановлено два вертикальні електронасоси потужністю 50 куб.м/год. фірми “Сіменс” з гідрофонами (регуляторами тиску води). На насосній станції по вул. Соборна, 282 було також замінено паровий насос на електронасос потужністю 40 куб.м/год. Загалом, у довоєнний період обидві насосні станції подавали місту близько 2 тис. куб.м води на добу. Подача води місту реєструвалася на самописцях дифманометра із соплом “Вентурі”. Стрічка самописця була документом суворої звітності. На другому поверсі насосної станції до 1964 року знаходилася контора водоканалу.
Водозабір із крейдяного водоносного горизонту здійснювався вакуум-сифонною системою (на ділянці від насосної станції по вул. Скорупки, 20 до Басівкутського мосту). Була споруджена ще одна свердловина по вул. Соборній, 282.
У 1958 році для подачі води в район Грабника та забудов північно-східного району міста було збудовано по вул. Соборній, 6 резервуарів ємністю 1 тис. куб.м з насосною станцією ІІ підйому, а також водовід від насосної станції по вул. С.Бандери та по вул. Княгині Ольги діаметрами 300 мм та 250 мм і водонапірну башту 200 куб.м по вул. Носаля. Цю станцію та резервуар було знесено у 1990 році, а на їх місці збудовано Свято-Покровський собор.
З 1961 року, у зв’язку з недостатньою потужністю крейдяного водонасосного горизонту, трест “Укрпівнічгеологія” розпочав геологорозвідувальні роботи з метою виявлення запасів питної води з рифейського та горбашівського водонасосних горизонтів.
Згодом, у 1962 році, у Рівному була пробурена свердловина глибиною 200 метрів, з якої вода надходила самовиливом з розрахунковим дебітом 160 куб.м/год. Тому, на насосній станції, збудованій у 1932 році по вул. Скорупки, 20, додатково встановлено ще три горизонтальні насоси 6-НДС та збудовано перший резервуар ємністю 2 тис. куб.м, а також магістральні водопровідні мережі по місту.
Для забезпечення водою східного, західного та північно-східного районів Рівного у 60-70-і роки було розпочато буріння свердловин глибиною 250-700 метрів на водозабірних майданчиках у районі “Новий Двір” та на “Дворці” (вул. Олеся).
У 1965 році збудовано насосну станцію ІІ підйому “Новий Двір” по вул. Чорновола, 115 (біля станції юних натуралістів), резервуар ємністю 1 тис. куб.м та водопровід діаметром 400 мм до вул. Мірющенка, з яких вода подавалася у район новобудов по вул. Відінській, Грушевського та ін. У 1975-1985 роки на цьому майданчику було побудовано ще одну насосну станцію ІІ підйому та чотири резервуари ємністю по 10 тис. куб.м. Після цього загальна ємність резервуарного господарства склала 41 тис. куб.м. Загальна подача води від новодвірських свердловин становила близько 16 тис. куб.м на добу. У 1975 році кількість свердловин зросла до двадцяти.
Для забезпечення водою промислових підприємств та їх житлових масивів, у 1969-1981 роках на Новомильському та Гориньградському водозабірних майданчиках розвідано запаси підземних вод на 90 тис. куб.м на добу.
У 1971 році введено в експлуатацію водозабір потужністю 18 тис. куб.м на добу. Пізніше побудовано насосну станцію II підйому, резервуар ємністю 3 тис. куб.м, хлораторну, трансформаторну підстанцію 35/6/0,4 кВ. Водночас було введено чотири свердловини безпосередньо у водопровідну мережу по вул. Олеся (на “Дворці”).
У 1975 році збудовано насосну станцію III підйому на майданчику “Боярка” з двома резервуарами ємністю по 6 тис. куб.м кожен, хлораторну та 10 кілометрів водоводів діаметром 400 мм від насосної станції “Новий Двір” та мікрорайону “Ювілейний”.
Згодом, у 1985 році, на цьому майданчику вже водоканалом збудовано ще два резервуари по 10 тис. куб.м, чотири свердловини потужністю 250 куб.м/год., а у 1999 році – другу нитку водоводу діаметром 500 мм довжиною 7 кілометрів від насосної станції “Новий Двір” до станції “Боярка”, що забезпечило стабільне водопостачання лівобережної частини Рівного.
У 1975-1978 роки на водозабірному майданчику № 1 пробурено ще три глибинні свердловини від водопровідної насосної станції № 1 до Басівкутського озера та побудовано підземний залізобетонний резервуар ємністю 3 тис. куб.м.
У 1974 році розпочалося будівництво Горбаківського водозабору (уведений у дію в 1984 році) потужністю 25 тис. куб.м на добу, який складався з шести свердловин, насосної станції II підйому, станції знезалізнення води на 40 тис. куб.м на добу, хлораторної, фтораторної, котельні, трансформаторної підстанції 110/6-04 кВ, двох резервуарів ємністю 2,4 тис. куб.м кожен та водоводу в одну нитку діаметром 900 мм із залізобетонних труб загальною довжиною 19 кілометрів.
Водночас освоювалася друга черга Горбаківського водозабору, що складалася з восьми свердловин, другої нитки водоводів I підйому діаметром 500 мм загальною довжиною 9 кілометрів. Одночасно здійснювалося будівництво другої нитки водоводу II підйому діаметром 800 мм та довжиною 19 кілометрів, станції знезалізнення води на 40 тис. куб.м. на добу, резервуара ємністю 6 тис. куб.м, насосної станції промивання фільтрів, станції очищення промивних вод. У 1994 році після введення цього комплексу в експлуатацію потужність Гощанського водозабору сягнула 60 тис. куб.м на добу.
У 1985 році пробурено п’ять свердловин на Бабинському водозаборі з підключенням їх у водовід Горбаків-Рівне діаметром 900 мм при тиску у водоводі 6 атмосфер. Унаслідок високого тиску електронасоси свердловин виходили з ладу.
Для забезпечення класичної схеми подачі води було збудовано насосну станцію II підйому та резервуар ємністю 200 куб.м, що поліпшував режим роботи глибинних електронасосів.
При експлуатації свердловин Гощанського водозабору різко знизився рівень ґрунтових вод у селах Гощанського району – Мнишин, Воскодави і Подоляни. Для водопостачання цих сіл прокладено водопровід від насосної станції II підйому “Горбаків” довжиною понад 20 кілометрів, який нині обслуговує дільниця водопровідно-каналізаційного господарства Гощанського району РОВКП ВКГ “Рівнеоблводоканал”.
Також для забезпечення водопостачання сіл Здовбиця, Мар’янівка, Степанівка, Новомильськ, що потрапили в зону депресійної лійки Новомильського водозабору, збудовано водопровідні мережі довжиною понад 15 кілометрів.
Історичним став 1997 рік, коли рішенням Рівненської облдержадміністрації за № 350 від 09.06.97 затверджено “Заходи по покращенню водопостачання міських населених пунктів області на 1997-1998 рр.”. За ініціативою новопризначеного голови Рівненської облдержадміністрації Миколи Сороки до фінансування намічених заходів було залучено 145 підприємств, організацій, установ міста всіх форм власності, які взяли дольову участь у виконанні цього рішення.
Траса водогону з Новомильська довжиною 9,8 км була поділена на п’ять дільниць, де одночасно працювали п’ять підрядних будівельних організацій. У рекордно короткий строк (1,5 міс.), у неймовірно тяжких умовах збудовано та введено в експлуатацію водогін діаметром 530 мм довжиною 9,2 км.
У 1997 році в стислі строки було закінчено будівництво пускового комплексу насосної станції по вул. Київській. Комплекс із двох резервуарів ємністю 10 тис. куб.м кожен, насосної станції II підйому, оснащеної двома насосами фірми “Грундфос”, хлораторної, трансформаторної підстанції 10/04 кВ, напірних трубопроводів (діаметром 500-800 мм довжиною 6 км) забезпечив стабільне водопостачання мікрорайонів “Льонокомбінат” та “Північний”, а також вул. Грушевського.
Такі ж темпи реконструкції та розвитку збереглися й у 1998 році. Було пробурено шість нових артезіанських свердловин, дві з яких на глибину 630 метрів. Уведення в експлуатацію нових свердловин дозволило збільшити подачу води на 13,2 тис. куб.м на добу.
Також у 1998 році РОВКП ВКГ “Рівнеоблводоканал” оптимізував роботу насосних станцій та запровадив більш технологічні режими водопостачання, які мають кращий економічний ефект.
У 2000 році впроваджено технологію відновлення трубопроводів без заміни труб шляхом нанесення цементно-піщаного покриття на сталеві трубопроводи діаметрами 500 мм та 600 мм. Одночасно з антикорозійним захисним ефектом поліпшено гідравлічні властивості трубопроводів, значно продовжено термін їх експлуатації. Щороку таким чином відновлюється близько 4 кілометрів водогонів, завдяки чому рівняни мають цілодобове водопостачання.
У 2005 році посаду директора РОВКП ВКГ “Рівнеоблводоканал” обійняв Хомко В.Є. На підприємстві розпочалося втілення в життя розробленої програми енергозбереження. Для прикладу, повністю змінено схему водопостачання в районі Боярка та водопровідної насосної станції “Київська”. У результаті чого вода стала подаватись споживачам цілодобово, а кількість спожитої електроенергії зменшилась на 10-15%.
У 2007 році впроваджено нову технологію знезараження питної води із застосуванням гіпохлориту натрію марки “А”, що дозволило відмовитись від використання зрідженого хлору. А це означає, що люди споживають екологічно чисту воду.
Нині колектив РОВКП ВКГ “Рівнеоблводоканал” наполегливо напрацює над підвищенням надійності роботи систем водопостачання та водовідведення, поліпшенням якості послуг, зниженням споживання електроенергії, запровадженням новітніх технологій тощо.
На екскурсії по дочірньому підприємстві «Водоканалсервіс», мидізнались досить багато цікавих фактів відносно його роботи. А саме,що досвідчена бригада майстрів ДП “Водоканалсервіс” якісно виконує всі роботи пов’язанізі встановленням лічильника(ів) (відповідно до ліцензії РОДА АБ №323297 від 21.02.06 р.) за рахунок коштів споживача (п. 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення).
Підприємство надає послуги не тільки споживачам міста Рівного,а й смт Квасилів ,села Корнинської сільської ради, села Білокриницької сільської ради ,села Олександрійської сільської ради,села Городищенської сільської ради ,села Гощанського району:
села Бабинської сільської ради
села Воскодавської сільської ради
села Дроздівської сільської ради
села Красносільської сільської ради
села Рясниківської сільської ради
села Горбаківської сільської ради
села Синівської сільської ради
м. Здолбунів, села Копитківської сільської ради
Кожен споживач знає,що встановлення лічильника дає змогу менше платити за воду,та контролювати її витрати. У квартирі (будинку садибного типу) роботи зі встановлення лічильника(ів) виконуються ДП “Водоканалсервіс” або спеціалізованою організацією, що має ліцензію на право виконання таких робіт, за рахунок коштів споживача (п. 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення).
Дії споживача, якщо вставлення лічильника(ів) буде здійснювати: ДП “Водоканалсервіс”
1. Написати заяву і з’ясувати заборгованість, особисто звернувшись до оператора абонентної служби за адресою вул. Білякова, 6, м. Рівне, вікно № 10
2. Узгодити дату встановлення лічильника(ів), особисто звернувшись в ДП “Водоканалсервіс” за адресою вул. Білякова, 6, м. Рівне, водомірна майстерня
3. Оплатити роботи зі встановлення та пломбування лічильника(ів), особисто звернувшись в ДП “Водоканалсервіс” за адресою вул. Білякова, 6, м. Рівне, кабінет № 12
4. Майстер в узгоджений час прийде і виконає роботи зі встановлення та пломбування лічильника(ів)
Вартість лічильника – 87,00 грн
Вартість встановлення лічильника – 86,71 грн
Інша спеціалізована організація (що має ліцензію на право виконання таких робіт)
1. З’ясувати заборгованість, особисто звернувшись до оператора абонентної служби за адресою вул. Білякова, 6, м. Рівне, вікна №№ 1-9
2. Встановити лічильник(и), скориставшись послугами спеціалізованої організації, яка має ліцензію на право виконання таких робіт
3. Записатися на пломбування лічильника(ів), особисто звернувшись до оператора абонентної служби за адресою вул. Білякова, 6, м. Рівне, вікно № 10
4. Оплатити роботи з пломбування лічильника(ів), особисто звернувшись в абонентну службу за адресою вул. Білякова, 6, м. Рівне, кабінет № 7 (каса)
5. Контролер в узгоджений час прийде і виконає роботи з пломбування лічильника(ів) (за умови надання довідки спеціалізованої організації про виконання робіт з встановлення лічильника(ів) та копії ліцензії на право встановлення лічильників) отож, можна відзначити,що процедура встановлення лічильників ДП «Водоканалсервіс» є простішою та зрозумілішою.
Встановлення лічильників можуть здійснювати лише підприємства, установи, організації які мають відповідну ліцензію.
У разі встановлення лічильника(ів) самостійно чи за допомогою спеціалізованої організації, що не має відповідної ліцензії, прийняття його на облік і пломбування здійснюється лише після перевірки правильності його встановлення.
Для цього необхідно викликати майстра, особисто звернувшись у ДП “Водоканалсервіс” за адресою вул. Білякова, 6, м. Рівне, водомірна майстерня або за тел. 64-37-30, та узгодити дату перевірки правельності встановлення лічильника(ів).
ДП “Водоканалсервіс” виконує всі роботи пов’язані з повіркою лічильника(ів) (відповідно до ліцензії РОДА АБ №323297 від 21.02.06 р.)
Для того щоб здійснити перевірки лічильника(ів) Вам необхідно лише викликати майстра ДП “Водоканалсервіс”, особисто звернувшись за адресою вул. Білякова, 6,м. Рівне, водомірна майстерня або за тел. 64-37-30
ДП “Водоканалсервіс” самостійно здійснює комплекс робіт з перевірки лічильника:
- розпломбування
- демонтаж
- транспортування
- монтаж
- повірка
- пломбування
Вартість повірки лічильника(ів):
- за умови зняття ліч. силами споживача – 26,20 грн
- за умови зняття ліч. силами ДП “Водоканалсервіс” – 44,34 грн
Вартість опломбування лічильника(ів) – 7,40 грн
Вартість перевірки правильності встановлення лічильника(ів):
- 1 водоліч. – 27,32 грн
- 2 і більше водоліч. – 43,30 грн
Перевірки лічильників повинна відбуватись раз в 4 роки.
В майстерні підприємства нам показали чисельні установки,за допомогою яких проводиться перевірки лічильників. На цих фото можна побачити ці установки:
1.Установка на перевірку лічильників, що встановлені на великих діаметри труб від 300-800мм
2. Установка на перевірку лічильників, що встановлені на діаметри труб від 200-400мм
3.Сама нова,модернізована установка на перевірку лічильників,що встановлені на діаметри труб від 150-200мм .
На ній можна перевіряти одночасно 10 лічильників. Процедура перевірки не є довготривалою,коли лічильник встановлюють в установку,через нього проходить 100л води(якщо ваговий метод,то 45 літрів),спочатку вводяться початкові показники лічильника потім кінцеві,весь процес є комп»ютеризованим. Лічильник придатний якщо похибка,яка виявилась після перевірки станосит _+1,5-3
Роботи зі встановлення та повірки лічильників
№
з/п
Найменування послуг
Споживачі
Одиниця
виміру
Вартість
( з ПДВ ),грн
1.
Встановлення водолічильника за допомогою зварювального апарата
населення
1 водоліч
155,14
інші споживачі
1 водоліч
206,84
2.
Встановлення водолічильника на різьбах
населення
1 водоліч
86,71
інші споживачі
1 водоліч
105,82
3.
Ремонт водолічильника діаметром 15 мм при підготовці його до повірки
населення
1 водоліч
4,98
інші споживачі
1 водоліч
8,53
4.
Технічне обслуговування (поточний ремонт) водолічильника діаметром 20 мм ВСКМ 5/20 квб 2,5
населення
1 водоліч
54,86
5.
Технічне обслуговування (поточний ремонт) водомірного вузла з водолічильником діаметром до 20 мм, у т.ч. крана, фільтра та всіх з’єднань
населення
1 вузол
17,11
інші споживачі
1 вузол
22,81
6.
Виготовлення та видача паспорта на водолічильники всіх типів
населення
1 шт
4,98
інші споживачі
1 шт
4,98
7.
Робота бригади цеху обліку системи водопостачання
населення
1 год
28,51
інші споживачі
1 год
38,02
8.
Пломбування водолічильника
населення
1 пломбув
7,40
9.
Заміна вентиля діаметром до 50 мм
населення
1 шт
32,70
інші споживачі
1 шт
58,19
10.
Ремонт трубопроводу діаметром до 32 мм
населення
1 пог. м
107,24
інші споживачі
1 пог. м
160,86
11.
Повірка водолічильника крильчатого діаметром понад 20 мм всіх типів
інші споживачі
1 водоліч
110,39
12.
Повірка водолічильника крильчатого діаметром до 20 мм всіх типів
населення
зняття лічильника силами споживача
1 водоліч
26,20
зняття лічильника силами ДП"Водоканалсервіс"
1 водоліч
44,34
інші споживачі
зняття лічильника силами споживача
1 водоліч
48,95
зняття лічильника силами ДП"Водоканалсервіс"
1 водоліч
112,86
13.
Перевірка правильності встановлення лічильника(ів) неспеціалізованою організацією та їх пломбування
населення
1 водоліч
27,32
2 водоліч і більше
43,30
Варто зазначити,що дочірнє підприємство "Водоканалсервіс" Рівненського обласного виробничо-комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" в результаті ранжирування понад 300 000 підприємств України увійшло у 50 кращих підприємств країни за критеріями: "Обсяг реалізованої продукції", "Чистий прибуток", "Продуктивність праці", "Заробітна плата" за основним видом діяльності КВЕД 33.20.2 – "Монтаж та установлення контрольно-вимірювальних приладів".
Національний Бізнес Рейтинг проводиться щорічно спільно з інформаційно-аналітичним агентством "Статінформконсалтинг" шляхом аналізу діяльності більш ніж 300 000 підприємств у всіх галузях економіки, використовуючи офіційні дані Державного комітету статистики України. Підприємства - лідери Національного бізнес-рейтингу представлені відповідно до міжнародних стандартів за критеріями: "Обсяг реалізованої продукції", "Чистий прибуток", "Продуктивність праці", "Заробітна плата". Основні принципи Національного бізнес-рейтингу: об'єктивність, чесність, прозорість, масштабність, доступність, комплексність оцінки, відповідність міжнародним стандартам рейтингових програм. Переможці рейтингу 2010 року були визначені за результатами офіційних даних Державного комітету статистики України за 2009 рік відповідно до національного класифікатора виду економічної діяльності КВЕД.
З цього можна робити висновок,що підприємство є одним з кращих у своїй галузі та постійно розвивається.
РУМ'ЯНЕЦЬ, ТМ, ТОВ ХЛІБОДАР
Друге підприємство ,яке ми відвідали - Хлібозавод "Рум'янець".
Хлібозавод "Рум'янець" розпочав свою роботу 14 жовтня 2003 року. Для випікання хлібобулочних виробів використовуються найсучасніші ротаційні та секційні печі, що забезпечує високу якість продукції. З моменту відкриття заводу жителі Рівного а також інших міст мають змогу смакувати хлібобулочні вироби найвищого ґатунку без будь-яких консервантів чи домішок та лише на природній сировині, адже одним з найважливіших принципів роботи підприємства є застосування лише натуральної сировини вітчизняного виробництва. Продукція ТзОВ "Хлібодар" не має сертифікатів відповідності, тому що на хліб та хлібобулочні вироби власного виробництва вони не потрібні. Від перших днів своєї роботи завод пропонував більше 30 найменувань продукції, серед яких хліб пшеничний, житній, житньо-пшеничний, батони, здоба з родзинками, курагою, чорносливом, кунжутом, маком та багато ін. Спеціалісти хлібозаводу постійно працюють над оновленням та розширенням асортименту, поліпшенням якості продукції.
Основними показниками розвитку підприємства є:
-постійне збільшення обсягів виготовлення та реалізації продукції; - випікання продукції, виготовленої за власними рецептами, а саме: "7 злаків", "Гречаний", "Вишуканий", "Соняшник", "100% житній", "Хлібодар", "Вівсяний", "Хліб з салом", "Маківник", "Тостовий з какао", "Тостовий запашний", "Цибульник", "Покровський", які відрізняються своїми унікальними складовими, смаком та якістю;
- розширення асортименту продукції: якщо в 2004 році асортимент ТзОВ "Хлібодар" становив 30 хлібобулочний виріб, то в 2008 році - 100 виробів; - розширення виробничих потужностей підприємства (капітальні вкладення у виробниче устаткування);
- створення власної торгівельної мережі;
- створення нових робочих місць.
Контроль за показниками якості готової продукції здійснюється працівниками виробничо-вимірювальної лабораторії, відповідно до критеріїв атестації, що встановлені для проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду. Лабораторія атестована Рівненським регіональним центром стандартизації, метрології та сертифікації в 2006 році на технічну компетентність з правом проведення вимірювань. Свідоцтво про атестацію № РТ 0005/2006 від 14.02.2006 року чинне до 14.02.2009 року. Сировина та матеріали, що використовуються для виготовлення хліба та хлібобулочних виробів, приймаються з супровідними документами, які підтверджують їх якість.
Задля подальшого удосконалення якості продукції на підприємстві впроваджується система управління якістю ISO, у відповідності з вимогами ДСТУ ISO 9001:2001 та система якості та безпеки харчових продуктів НАССР, використання яких передбачає контроль процесу виробництва на всіх його етапах, починаючи від моменту закупівлі сировини до моменту реалізації готової продукції.
ТОВ "Хлібодар" - учасник різних виставок, що організовувались Рівненською Торгово Промисловою Палатою, Волинською Торгово Промисловою Палатою, міським відділом торгівлі, обласним відділом торгівлі, міським відділом культури, обласним краєзнавчим музеєм. За участь у кожній з цих виставок "Рум'янець" нагороджений дипломами та грамотами.
Наполеглива праця технологів, пекарів, менеджерів, керівництва ТзОВ "Хлібодар" призвела до значних досягнень у галузі хлібопечення. Завдяки цим людям сьогодні Ви можете споживати смачний хліб та здобу від ТМ "Рум'янець".
Технологічна схема виготовлення хлібобулочних виробів
Виробництво хлібобулочних виробів можна розділити на такі етапи: зберігання і підготовка сировини до виробництва, приготування тіста, оброб лення тіста, випікання тістових заготовок, охолодження і зберігання хліба. Кожен з цих етапів включає низку технологічних операцій, що забезпечують виготов лення виробів. Послідовність і сутність основних технологічних операцій пред ставлені на функціональній схемі хлібопекарського виробництва.
Узагальнена функціональна схема хлібопекарського виробництва
Зберігання і підготовка сировини до виробництва. Борошно зберігають у ємкостях (силосах) або мішках. Перед подачею на виробництво при не обхідності окремі партії змішують для покращання хлібопекарських властивос тей, просіюють через сита для відокремлення сторонніх домішок і пропускають через пристрій для видалення металомагнітних домішок.
Сіль зберігають у мішках або насипом в окремому приміщенні. Перед вико ристанням її розчиняють у воді в солерозчиннику. На сучасних хлібозаводах сіль зберігають у вигляді насиченого розчину. Розчин фільтрують, відстоюють і подають на виробництво.
Пресовані дріжджі зберігають у холодильнику. Перед використанням їх подрібнюють. У спеціальній дріжджемішалці готують суспензію дріжджів у теплій воді, яку використовують для приготування тіста.
Вода зберігається у баках холодної та гарячої води. Перед приготуванням тіста холодну і гарячу воду змішують у певній пропорції для доведення до не обхідної температури.
Цукор зберігають у мішках. При підготовці до виробництва його розчиняють У воді та фільтрують.
Тверді жири зберігають у ящиках або бочках, рідкі - у ємкостях. Перед ви користанням тверді жири розтоплюють і проціджують через сита певного розміру. Проціджують також рідкі жири й олії.
Яйця дезінфікують, розбивають і проціджують через сито.
Приготування тіста. Із підготовленої сировини за установленою рецепту рою готують тісто. Пшеничне тісто готують в одну (безопарний спосіб) або у дві фази (опарний спосіб).
При безопарному способі тісто замішують зразу із всієї сировини. У місиль ний апарат відповідно до рецептури дозується борошно, вода, дріжджова суспензія, сіль, інша сировина і проводиться замішування до одержання однорідної маси. Приготовлене тісто певний час виброджує.
При опарному способі спочатку із частини борошна, води, усіх дріжджів го тують опару. Після дозрівання до неї додають решту борошна і води, сіль, а та кож іншу сировину і замішують тісто. Під час бродіння дріжджові клітини зброд жують цукри борошна з утворенням спирту і диоксиду вуглецю, який розпушує тісто, воно збільшується в об'ємі, набуває необхідних фізичних властивостей, у ньому накопичуються ароматичні речовини.
Житні сорти хліба готують в основному двофазним способом. Спочатку го тують закваску, потім на ній замішують тісто.
Оброблення тіста. Ця операція включає поділ тіста на шматки зазначеної маси, надання їм певної форми: кулястої - на тістоокруглювальних чи батоноподібної - на тістозакатних машинах;вистоювання сформованих тістових заго товок у спеціальних шафах. Під час вистоювання тістові заготовки розпушують ся, збільшуються в об'ємі. Ця операція забезпечує хороший об'єм хліба, форму вання структури пористості.
Випікання. Після вистоювання тістові заготовки випікають у хлібопекарсь ких печах різної конструкції. Під час випікання унаслідок теплофізичних, мікробіологічних, біохімічних, колоїдних, хімічних процесів тістова заготовка пе ретворюється на хліб із забарвленою скоринкою і духмяним ароматом.
Остигання і зберігання. Випечений хліб укладають в ящики або лотки, які розміщують на вагонетках або у контейнерах, при цьому відбраковують вироби, що не відповідають стандартам. Вагонетки з хлібом транспортують у хлібосхо вища для остигання і реалізації.
На цей час більшість хлібозаводів не мають механізованих хлібосховищ. Всі виробничі операції, що пов'язані з укладанням хліба в лотки, на вагонетки або в контейнери, транспортуванням останніх у хлібосховища і завантаженням ви робів у автомашину виконуються здебільшого вручну.
Більш широке уявлення про стадії виробництва, послідовність виробничих операцій, машинно-апаратурне оформлення технологічного процесу дає апара турно-технологічна схема виготовлення хлібобулочних виробів на підприємстві (на прикладі батонів нарізних):
Апаратурно технологічна схема виробництва батонів на сучасному хлібозаводіЯк показано на схемі, борошно доставляється на виробництво борошновозами. З борошновоза Загальна тривалість технологічного процесу виготовлення основних видів хлібобулочних виробів становить 8-10 год.
ТОВ “Свиспан Лімітед”
Наступним об’єктом проходження нашої практики стало товариство з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед», яке знаходиться в м.Костопіль. “Свиспан Лімітед” виготовляє деревостружкові плити, ламіновані ДСП, клейові суміші для виробництва ДСП і фанери. Основними видами продукції підприємства являються деревостружкові плити, плити деревинностружкові обличковані з двох сторін декоративними паперово- смоляними плівками. Їх використовують для виробництва корпусних та м’яких меблів. “Свиспан Лімітед” (м.Костопіль Рівненської обл.) цьогоріч планує подвоїть обсяги виготовлення ДСП.
Торгову марку SwissPan® (що означає – швейцарські панелі) було започатковано в лютому 2003 року, коли за ініціативою швейцарського інвестора Sorbes AG на базі заводу деревинних плит у м. Костопіль було створено нове підприємство "Свиспан Лімітед". Швейцарські інвестори здійснили переобладнання і модернізацію заводу та побудували три нові виробничі лінії – одну для виробництва ДСП та дві лінії ламінування. Завдяки цьому, менш ніж за три роки зі збиткового підприємства "Свиспан Лімітед" перетворилося в найпотужніше підприємство галузі.
Крім того, було змінено організацію управління виробництвом та кардинально змінено підхід щодо управління якістю. На підприємстві діє спеціальний контроль сировини, контроль роботи устаткування, впроваджена автоматизована система контролю за технологічними параметрами виробництва.
Роком пізніше торгову марку SwissPan® почало використовувати підприємство ЛК "Інтерплит Надвірна", таким чином приєднавшись до Sorbes Group (Сорбес Груп), до якої також входить естонське підприємство Repo Vabrikud (Репо Вабрикуд). Варто відзначити, що ЛК "Інтерплит Надвірна" є єдиним в Україні та найбільшим в СНД підприємством, яке виробляє імпрегновану плівку для ламінування. Таким чином, у SwissPan® розширилися можливості щодо кращого забезпечення потреб меблевої галузі в якісному конструкційному матеріалі.
Близько 20 мільйонів євро інвестовано за останні два роки на модернізацію існуючого виробництва та запуск нової лінії ДСП на ТОВ “Свиспан Лімітед”. За Це дозволило збільшити продуктивність виробництва на 60%. Цього року на підприємстві планують виготовити 350 тисяч кубометрів ДСП. Це майже вдвічі більше, ніж торік.
За досить короткий проміжок часу “Свиспан Лімітед” став одним із лідерів деревообробної галузі України.
Продукція за оцінкою фахівців одна з найкращих не лише в Україні, а й далеко за її межами. У цьому є змога переконатися детально озйомившись з продукцією.
Деревинно-стружкова плита виробляється на німецькому обладнанні і має трьохшарову структуру з плавним переходом між шарами. Ламінування здійснюється меламінованою плівкою на фінських та німецьких лініях.
Також комбінат виробляє фанеру клеєну водостійку марки ФК не шліфовану.
Серед асортименту також гнуто клеєні деталі для шкільних меблів, плити, оздоблені лаковими плівками, столярні вироби.
Деревинні плити SwissPan® є безперечним лідером українського ринку. Більш ніж 42% ДСП та більше 50% ламінованої ДСП в Україні виробляється під торговою маркою SwissPan®. Не зважаючи на свою коротку історію, плити SwissPan® вже добре відомі не тільки в Україні, а й у Росії, Білорусі, Молдові, Казахстані та багатьох інших країнах Східної Європи та Азії.(Додаток 2)
Деревинні плити SwissPan® відрізняються своєю високою якістю, оптимальною для ринків України та країн СНД щільністю (680-690 кг/м3) та найширшим асортиментом продукції. Шість товщин (10, 16, 18, 22, 25 і 28 мм), п’ять тиснень (структура ясеня, структура дуба, лимонна шкіра, бюро-стиль, гладка), більше 100 декорів та два формати (2750 х 1830 мм і 2440 х 1830 мм) – такий асортимент тільки ламінованої ДСП SwissPan.
Якість деревинних плит SwissPan® повністю відповідає європейським стандартам. Виробництво плит здійснюється на сучасних імпортних лініях, і всі технологічні процеси відпрацьовані до дрібниць. На підприємстві діє контроль сировини, контроль роботи устаткування, впроваджена автоматизована система контролю за технологічними параметрами виробництва.
Деревинні плити SwissPan® відповідають найбільш жорстким нормам. Щодо емісії ми орієнтуємось на європейські стандарти (клас емісії Е1), щодо фізико-механічних властивостей ми орієнтуємось з огляду на потреби українських споживачів.
Деревинні плити SwissPan® мають оптимальну щільність (680-690 кг/м3) і в той же час легко обробляються. Меблі, виготовлені з ДСП SwissPan®, витримують багаторазове складання та розбирання.
Щодо асортименту, то плити SwissPan® в Україні та на ринках СНД не мають собі рівних.
Декори Асортимент декорів ламінованої ДСП SwissPan® перевищує 100 декорів. Це є найширший асортимент декорів серед виробників ламінованої ДСП в Україні і країнах СНД. Деякі з декорів виробляються виключно на замовлення великих виробників (Додаток 3)
Технологія виробництва ДСП включає в себе наступні етапи:
Подача сировини
Розпилювання колод на кряжі
Пропарювання кряжів
Лущення шпону
Розрізання шпону на листові заготовки
Сушіння шпону
Сортування
Нанесення клею на шпон
Заготівля листів шпону
Склеювання шпону
Холодне пресування
Гаряче пресування
Обрізка готової фанери по формату
Шліфування фанери
Сортування фанерних листів
Ламінування фанери
Обрізка кромок
Пакування готової продукції
А тепер детально охарактеризуємо вищезгадані технологічні процеси.
Деревинні матеріали доставляють на комбінат залізничним і автомобільним транспортом. Потім їх розвантажують на склад сировини. Звідси деревина подається транспортером на конвеєр, який переправляє її до першого станка. Там колоди розпилюють на кряжі, довжина яких може бути 2600 і 1320 мм. Вимірювання проводяться лазером з точністю до міліметра. Розпилені кряжі конвеєр подає до пропарювального відділення.
У пропарювальному відділенні цеху кряжі проходять деяку термічну обробку. З пропарених, розм’яклих кряжів знімають кору.
Після того, як з колод
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора