Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра охорони праці
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Самостійна робота
Предмет:
Безпека життєдіяльності
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра охорони праці та безпеки життєдіяльності
Звіт
про самостійну роботу
з дисципліни»Безпека життєдіяльності »
План
Раціональні умови життєдіяльності людини;
Вплив діяльності людини на навколишнє середовище;
Джерела небезпечних для життєдіяльності чинників;
Безпека життєдіяльності в умовах соціально- політичних конфліктів;
Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищу;
Захисні споруди цивільної оборони та вимоги до них;
Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій;
Планування та фінансування заходів цивільної оборони;
Порядок та строки притягнення до відповідальності за порушення вимог у сфері охорони праці;
Порядок фінансування заходів з охорони праці;
Державне соціальне страхування. Форми страхових випадків та розміри допомоги;
Атестація робочих місць за шкідливими виробничими чинниками;
Розробка питань охорони праці в колективному договорі;
Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, спецодягом, взуттям;
Порядок розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві;
Робочий час і відпочинок. Регулювання праці окремих категорій працівників;
Пільги і компенсації за шкідливі та небезпечні умови праці.
1.Раціональні умови життєдіяльності людини
Людина як частина природи є біологічним суб'єктом. Хоча за своєю тілесною будовою й фізіологічними функціями людина належить до тваринного світу, вона має якісні відмінності від тварин:
характерні тілесні ознаки (прямоходіння, руки пристосовані до праці тощо);
високорозвинений мозок, здатний відобразити світ у поняттях і перетворювати його відповідно до своїх потреб, інтересів, ідеалів;
свідомість як здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і своєї особистої природи;
мислення та мова, які з'явились в результаті трудової суспільної діяльності.
Найхарактернішою ознакою людини є свідомість, не тільки в плані осмислення життєвої ситуації й пізнання навколишньої дійсності, що властиво навіть тваринному світу, але з погляду здатності розмірковувати над зовнішніми обставинами, над своїми зв'язками з ними і з іншими людьми, заглиблюватись в себе, щоб досягти злагоди з собою, з метою усвідомлення сенсу власного буття у світі.
Найголовніша відмінність між людиною і тваринним світом полягає у способі життя. Якщо тварина живе в природі, то людина - в соціумі. Соціум - це особливий спосіб життя особливих істот - людей.
Діяльність людини - це специфічний спосіб ставлення людини до світу, активна взаємодія для досягнення свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок прояву у неї певних потреб.
Виділяють такі сфери суспільного життя:
матеріальна, охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну;
соціально-політична, включає соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві - класові, національні, групові, міждержавні тощо. У цій сфері функціонують такі соціальні інститути як держава, партії, громадські організації;
духовна – це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень;
культурно-побутова, це такі явища, як виробництво культурних цінностей, життя сім’ї, організація побуту, відпочинку, освіта виховання тощо.
Усі сфери суспільного життя взаємопов’язані.
Важливу роль у суспільстві відіграють соціальні відносини, які виникають між людьми і поділяються на економічні, соціально-політичні, ідеологічні, культурні, побутові, сімейні та інші. В основі суспільних відносин лежать індивідуально-суспільні інтереси і потреби людей.
Завершальним етапом механізму вирішення суперечностей у системі суспільних відносин є конфлікт.
Людина давно не живе в “природі”, а в середовищі, антропогенно зміненому, трансформованому під впливом своєї діяльності. В життєвому циклі людина і навколишнє середовище утворюють постійно діючу систему “ людина-довкілля”.
З появою людей на Землі почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та енергетичний обмін у біосфері.
Людина є біологічним та соціальним суб’єктом, який має свої фізіологічні, матеріальні та духовні потреби. З точки зору потреб людини необхідно розглянути природне, виробниче, побутове та соціально-політичне оточення людини. Цілком очевидно, що повітря, вода, продукти харчування та освітлення – це необхідні умови життєдіяльності людини. Необхідно розглянути їх фізіологічне та гігієнічне значення. Необхідно звернути увагу на те, що повітряне середовище та освітлення мають оптимальні та допустимі параметри з точки зору життєдіяльності людини.
2.Вплив діяльності людини на навколишнє середовище
З появою людей на Землі почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та енергетичний обмін у біосфері, почалося руйнування біосфери.
Людство, розростаючись чисельно і розповсюджуючись на планеті, автоматично і неминуче витіснило інших жителів природи. Та і саму природу воно відкинуло на задвірки біосфери, замінюючи останню вже не ноосферою Вернадського, а техносферою або біотехносферою.
Загальна характеристика впливу людини на природні ресурси: а) наслідки впливу на атмосферу шляхом забруднення:
утворення озонових дір;
зменшення прозорості атмосфери та збільшення хмарності;
смог тобто димні тумани, які виникають внаслідок хімічних реакцій в повітрі при його забрудненні великою кількістю пилу та газів;
кислотні дощі, які утворюються при викиданні в повітря сірчистих сполук і оксидів азоту;
б) наслідки впливу на водні ресурси шляхом їх забруднення:
зменшення кількості якісної, чистої прісної води;
порушення життєдіяльності живих організмів водойм;
вимирання окремих видів організмів (жаб, комах, риб);
порушення ланцюгів живлення у біоценозах (історично складена сукупність тварин і рослин, що населяють територію з більш-менш однаковими умовами існування).
Забруднення атмосфери:
Джерелами забруднення атмосфери є димові викиди промислових підприємств та теплових електростанцій, вихлопні гази транспортних засобів, продукти само згорання сміттєзвалищ та териконів вугільних шахт.
Атмосфера забруднюється аерозолями важких металів, синтетичними сполуками, радіоактивними та канцерогенними речовинами – усіх їх більше 500. Найбільш поширеними речовинами, що забруднюють атмосферу є оксид вуглецю СО, двоокис вуглецю (вуглекислий газ) СО2, двоокис сірки SO2, оксид азоту NO2, вуглеводні СnНm , пил.
Основними фізико-хімічними характеристиками забруднювачів повітря є їх хімічний склад та щільність, а для газоподібних речовин їх леткість (швидкість випаровування), пружність та тиск пари, температура кипіння. Масова концентрація всіх викидів вимірюється в мг/м та приводиться до нормальних умов.
Вплив забруднення атмосфери на людину: - зниження загального імунітету організму та підвищення вразливості до інфекцій; - підвищення дитячої захворюваності;
- поширення хронічних захворювань: бронхіту, рахіту;
- підвищення кількості алергічних захворювань;
Забруднення водних ресурсів:
До основних видів забруднення поверхневих та підземних вод належать фізичне, хімічне, біологічне, теплове, радіоактивне.
Фізичне забруднення – збільшення кількості нерозчинних часток (глина, пісок, намул), внаслідок чого зменшується прозорість води, погіршуються умови росту та розвитку водних організмів.
Хімічне забруднення – проявляється появою у воді невластивих їй мінеральних сполук (нафтопродуктів, пестицидів, токсичних речовин, поверхнево-активних речовин). Часто супроводжується появою запаху, забарвлення та підвищення температури. Посилення шкідливої дії відбувається за рахунок кумулятивного ефекту.
Вплив забруднення водних ресурсів на людину: - поширення інфекційних захворювань;
- споживання небезпечних для здоров’я речовин разом з питною водою, рибою та іншими морепродуктами;
- збільшення фінансових витрат для очистки води для споживання; - проблема екологічно-безпечного для здоров’я людей відпочинку біля водоймищ.
Кінець ХХ ст. ознаменувався тим, що внаслідок технічного прогресу і урбанізації нашої планети, навколишнє середовище в результаті антропогенної діяльності людини неухильно погіршується. Суспільство з кожним роком несе величезні матеріальні збитки і неспроможне адаптуватися до швидких глобальних змін. Урбанізація негативно впливає на стан навколишнього середовища, зокрема це стосується великих індустріальних центрів, вона охопила всю нашу планету.
У містах швидко зростає кількість захворювань на кон'юктивіт, екзему, фарингіт, ларингіт внаслідок забруднення атмосфери оксидом вуглецю, оксидами азоту, аміаком, вуглеводнями, сірчистим газом, формальдегідом, фторидами, аерозолями сірчаної кислоти, поверхнево-активними речовинами тощо, які викликають отруєння, а окрім того, знижують імунобіологічні властивості організму.
3.Джерела небезпечних для життєдіяльності чинників
Науково-технічний прогрес та пов'язані з ним механізація і автоматизація, впровадження інформаційних технологій, застосування нових матеріалів, збільшення швидкості машин потужності установок, використання більш ефективних джерел енергії, привносить в сучасний процес життєдіяльності низку переваг та зручностей, робить працю більш продуктивною та з меншими фізичними навантаженнями. В той же час виникають нові небезпеки, які за своїм впливом та наслідками значно переважають попередні.
Це обумовлено: — впровадженням принципово нових технологій та видів техніки, розвитком атомної енергетики, освоєнням космічного простору та ін.; — зростанням споживання всіх видів енергії та природних ресурсів;
— глобальними змінами природного середовища („парниковий" ефект, озонові діри, кислотні дощі тощо);
— збільшенням концентрації та виникненням нових
— забруднювачів навколишнього середовища (природного і виробничого), зокрема високотоксичних хімічних сполук, мутагенних та канцерогенних органічних речовин та ін.;
— посиленням інформаційного тиску на психіку людини, що спричинює значну кількість психічних розладів;
— появою нових захворювань (наркоманії, СНІДу та ін.);
— посиленням військового протистояння в локальних та міжнаціональних конфліктах, поширенням тероризму, загостренням криміногенної обстановки.
Серед джерел небезпеки виділяють три групи чинників: природні, техногенні, соціальні.
Група чинників небезпеки, що належать до природної сфери (екологічних чинників) характеризує несприятливий вплив на людину та всі інші живі організми природного середовища. До цієї групи відносяться кліматичні, грунтові, геоморфологічні, біотичні чинники.
Дослідження причин виникнення небезпек, їх характеристик, особливостей впливу сприяють розробці ефективних заходів захисту, що спрямовані на забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Керування безпекою та стійкістю функціонування системи „людина — життєве середовище" залежить від глибини прогнозу соціально-економічних наслідків небезпечних ситуацій та своєчасного планування і виконання низки попереджувальних та захисних заходів.
Прогнозування наслідків небезпечних та екстремальних ситуацій повинно включати:
— оцінку імовірності та аналіз причин виникнення екстре мальних ситуацій;
— очікувану силу впливу (інтенсивність) та механізми розвитку небезпеки (ураження);
— характеристику та розміри ураження реципієнтів (населення, тваринний та рослинний світ, повітряне та геологічне середовища, водоймища, господарські об'єкти);
— агресивність та глибину впливу чинників небезпеки (імовірність генетичних змін у біосфері, тривалість періодів прояву негативних наслідків, багатоступеневість такого прояву тощо);
— періодичність виникнення небезпечних та екстремальних ситуацій та їх динаміку;
— визначення величини збитків у випадку реалізації небезпечних та екстремальних ситуацій.
Вивчаючи природні небезпеки, слід, перш за все, звернути увагу на загальні закономірності їх виникнення. Необхідно виділити: 1) абіотичні небезпеки, до яких відносяться: - небезпеки в літосфері – землетруси, вулкани, зсуви, селі; - небезпеки в гідросфері – повені, снігові лавини, шторми; - небезпеки в атмосфері – урагани, бурі, смерчі, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки; - космічні небезпеки – астероїди, сонячне та космічні випромінювання;
Проблема захисту від небезпечних природних та техногенних процесів, як правило, зводиться до проведення локальних заходів щодо захисту людей, будівель, підприємств і т. д. Однак нині ефективних результатів можна досягти лише за умови проведення комплексної системи попереджувальних та захисних заходів, які спрямовані на охорону усієї сукупності об'єктів, що складають середовище життєдіяльності людини.
4. Безпека життєдіяльності в умовах соціально- політичних конфліктів
Соціально- політичні небезпеки досить часто виникають при соціально- політичних конфліктах. Джерелами конфлікту є : соціальна нерівність , яка існує в суспільстві, та система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта.
Конфлікт – це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників.
Існує дві форми перебігу конфліктів:
відкрита – відверте протистояння, зіткнення, боротьба
закрита , або латентна, коли відвертого протистояння немає, але точиться невидима боротьба.
а ) Війни
Війна – це збройна боротьба між державами(їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами, у переносному розумінні слова – крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.
б) Тероризм
Тероризм – це форма політичного екстремізму, застосування найжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.
Глобальна злочинність – ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5 % щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих , що належать до категорії тяжких (убивства, насильства) .
Як свідчить статистика , злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи , нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.
Соціальні небезпеки : алкоголізм, тютюнокуріння
Алкоголь- це універсальна отрута, яка діє на весь організм. Особливо сильну шкідливу дію його відчуває високоорганізована система організму – головний мозок.
Природно – соціальні небезпеки
Епідемія – масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь – якій місцевості, країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності.
Природно – техногенні небезпеки
До природно- техногенних небезпек належать і екологічні небезпеки. У багатьох районах планети спостерігається кризовий стан природного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального характеру : порушення озонового шару, посилення парникового ефекту, кислотні дощі, забруднення Світового океану, зниження родючості грунтів, деградація лісів та ландшафтів.
5.Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі
Сучасній людській цивілізації властиві стрімкі темпи урбанізації. Вони вирішально зумовлені двома факторами – “демографічним вибухом” другої половини ХХ ст. та науково-технічною революцією в усіх сферах.
Урбанізація (від лат. urbanos – міський) означає процес зростання міст і міського населення та підвищення їх ролі в соціально-економічному та культурному житті суспільства. Способи виникнення міст в історії людства були різними. Міста виникали як сумісні поселення ремісників, що полегшувало їх виробничу діяльність, як центри торгівлі, як воєнні укріплення (фортеці).
Проявився процес урбанізації і в Україні. До 1918 р. країна була аграрною і в містах проживало 18% населення. Інтенсивна урбанізація в Україні розпочалася в 1926-1939 рр., коли було взято курс на індустріалізацію народного господарства, тобто всього лише за 13 років чисельність міського населення зросла у 2,4 рази.
Сучасне місто надає своїм жителям багато переваг економічного, соціального та суб’єктивного характеру, а саме:
наявність місць роботи та можливість зміни роботи;
зосередження закладів науки та культури;
забезпечення висококваліфікованої медичної допомоги;
можливість створювати кращі житлові та соціально-побутові умови життя;
розвиток міжнародного та регіональної культури.
Незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей є штучним і відірваним від природного, того, в якому тисячоліттями проходило їхнє життя. Штучне міське середовище шкідливо впливає на здоров’я населення через забруднення атмосферного повітря, дефіцит сонячного проміння, води, а також скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень тощо. Також небезпеку для здоров’я людей у місті становлять шумові, вібраційні навантаження, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, іонізаційних полів.
Питна вода – найважливіший фактор здоров’я людини. В крани міських квартир питна вода потрапляє з річок, водосховищ, озер, з підземних глибин. Найчистіша – підземна (особливо глибинна, артезіанська) вода. Але для великих міст цієї води не вистачає.
Після визначених методів очищення у воді можуть знаходитись різноманітні віруси та бактерії (дизентерійні бактерії, холерний вібріон, збудники черевного тифу, вірус поліомієліту, вірус гепатиту та ін.). Знешкодити мікроорганізми, які залишились, можна чотирма способами:
термічно (скип’ятити);
за допомогою сильних окисників (наприклад, хлору, озону, марганцевого калію);
впливом іонів благородних металів (зазвичай використовується срібло);
фізичними методами (за допомогою ультрафіолетових променяів або ультразвуку).
До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація. Джерелами вібрації в містах є: рейковий транспорт, автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислові установки тощо.
Несприятливо впливають на організм людини і електромагнітні випромінювання промислової частоти (50 герц) та частот радіохвильового діапазону. В помешканнях електромагнітні поля створюють: радіоапаратура, телевізори, холодильники тощо, що становить певну небезпеку.
Отже, в умовах великого міста загострюються всі сторони життєзабезпечення людей: постачання достатньої кількості повноцінних продуктів харчування та питної води; контроль і запобігання забруднення повітря; водних ресурсів, грунтів; утилізація та захоронення нагромаджуваних шкідливих виробничих та побутових відходів, а також соціальні проблеми, пов’язані з різким зменшенням вільного “життєвого” простору, зростанням міст у високу, збільшенням захворювань, зумовлених забрудненням та інші.
6.Захисні споруди цивільної оборони та вимоги до них
Сховища ЦО - це споруди, які забезпечують комплексний захист укритих людей від дії факторів ураження НС.
Сховища, які знаходяться в зонах можливого виникнення масових пожеж і в зонах ураження ХНР, забезпечують також захист укритих людей від високих температур, отруєння продуктами горіння і ураження ХНР.
Сховища повинні забезпечувати можливість безперервного перебування в них укритих людей протягом двох діб. За ступенем захисту від дії хвилі удару ядерного вибуху сховища поділяються на класи (табл. 1.).
Таблиця 1.
Класифікація сховищ на класи за ступенем дії хвилі удару від ядерного вибуху
Клас сховища
І
II
III
IV
V
Розрахункове навантаження - надмірний тиск хвилі удару на поверхні землі біля споруди, кгс/см2
5
3
2
1
0,5
За умовами зведення сховища можуть бути такими, які завчасно зводяться або швидко будуються з введенням повної готовності ЦО.
Сховища ЦО, які завчасно будуються у мирний час, проек туються, як правило, вбудованими у підвальні поверхи споруд і будинків. При неможливості створення вбудованих сховищ, допускається будівництво окремо розташованих сховищ.
В мирний час сховища повинні використовуватися в інтересах народного господарства і обслуговування населення. Місткість сховищ за типовими проектами складає: 100, 150, 300, 450, 600, 750, 900, 1 200, 1 500, 1 800 і більше чоловік.
Об'ємно-планувальне рішення. Приміщення сховищ по діляються на основні (приміщення для укривання людей, тамбури-шлюзи, тамбури) і допоміжні (приміщення для розміщення обладнання систем фільтровентиляції, електрозабезпечення, водозабезпечення і каналізації). У сховищах передбачені захисні входи і виходи.
Основними конструктивними елементами сховищ є: огороджуючі конструкції (зовнішні стіни, перекриття, фундаментна плита), внутрішні конструкції (стіни, колони), елементи входів і аварійних виходів, захисні пристрої у проймах (захисні герметичні двері і ставні), захисні пристрої у технологічних проймах і вводах інженерних комунікацій.
Несучі конструкції розраховані на дію повітряної хвилі ядерного (звичайного) вибуху згідно з класом сховища. Маса 1 м2 огороджуючих конструкцій повинна бути для сховищ 1-111 класів не менше 1500 кг, а для інших класів - не менше 1 100 кг.
Входи у сховища і аварійні виходи. Вхід складається зі спуску сходів або пандусу, переднього тамбуру, тамбуру (тамбуру шлюзу) і вхідних отворів з дверима. Кількість входів залежить під місткості сховищ і кількості людей, що припадають на один вхід. При місткості сховища до 300 чоловік допуска ється робити один вхід і аварійний евакуаційний вихід з висотою дверей 1,8 м.
Сховища обладнуються центральним опаленням у вигляді само стійного відгалуження від загальної опалювальної мережі об'єкту або будинків і споруд.
Водозабезпечення і каналізація. Для забезпечення водою сховище обладнується підключеним до зовнішньої водопровідної мережі водопроводом. На вводі водопровідної мережі встанов люється запірна арматура. На випадок виходу з ладу зовнішніх водопровідних мереж передбачено ємності для аварійного запасу води.
7.Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій
Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей або значних матеріальних втрат.
Надзвичайна ситуація (НС)– це спричинена джерелом небезпеки ситуація, за якої на певній території, акваторії чи господарському об’єкті порушуються нормальні умови життя та діяльності людей, виникає загроза їх життю чи здоров’ю, завдається шкода об’єктам економіки, особистому майну чи природному довкіллю.
Загальні ознаки надзвичайної ситуації: - наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності; - заподіяння матеріальних і економічних збитків;
- істотне погіршення стану довкілля.
До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, катастрофи, стихійні лиха та інші події, такі як епідемія, терористичні акти, збройні конфлікти тощо. Деякі вчені розглядають виникнення НС як наслідок загострення суперечностей між суспільством і природою, пов’язане із занадто великими масштабами впливу людства на природне середовище. Пояснюється це швидким зростанням населення Землі, розширенням господарської діяльності, різким збільшенням енергоспоживання та використання інших природних ресурсів.
Серед причин, які викликають НС, особливо потрібно виділити такі, як аварії, катастрофи, стихійні лиха. Ці поняття часто переплітаються, люди їх плутають.
Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті, або території загрозу для життя і здоров’я людей і призводить до руйнування будівель споруд, обладнання та транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю. Аварії, в залежності від наслідків (збитків) поділяються на дві категорії, а за розмірами розрізняють легкі, середні, важкі та особливо важкі аварії.
Катастрофа – велика за масштабом аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків для людини, тваринного чи рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.
Серед катастроф виділяють події, пов’язані із різними проявами руйнівних сил природи, які об’єднані під загальною назвою “стихійні лиха”.
Серед природних явищ розрізняють небезпечні природні явища та стихійні лиха.
Небезпечне природне явище – стихійна подія природного характеру, яка за своєю інтенсивністю, масштабом поширення та тривалості може викликати негативні наслідки.
Стихійне лихо – катастрофічне природне явище чи процес, які можуть викликати людські жертви, значну матеріальну шкоду та інші важкі наслідки.
Стихійні лиха переважно пов’язані із природними процесами і можуть бути спровоковані антропогенною діяльністю.
Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.
Найбільш ефективний спосіб зменшення шкоди та збитків від надзвичайних ситуацій – запобігти їх виникненню, а в разі виникнення виконувати відповідні до даної ситуації заходи.
Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій – це підготовка та реалізація комплексу заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом’якшення її можливих наслідків.
8.Планування та фінансування заходів цивільної оборони
План дій органів управління і сил ЦО ( міністерств, відомств, областей, районів, міст, підприємств. Установ і організацій) із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій розробляється на підставі законодавчих, директивних і нормативних документів і призначений для координації і діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, керівництва ОГД, а також оперативності їх реагування на загрозу і виникнення НС, відвернення або зниження можливої загибелі людей, мінімізація матеріальних збитків і втрат та організацію задоволення першочергових потреб населення, яке постраждало.
План визначає порядок дій і відповідальність керівництва відповідних органів управління підприємств, установ і організацій, а також основні заходи щодо організації і проведення робіт із запобігання і ліквідації НС техногенного і природного характеру, узгодження термінів їх виконання, фінансові, матеріальні та інші ресурси, які необхідні для цих заходів і робіт. У план дій включаються заходи щодо захисту робітників і службовців, підтримування виробничої діяльності та інші з урахуванням обстановки після виникнення НС, передбачаються необхідна кількість сил і засобів для ліквідації наслідків НС.
При плануванні використовуються необхідні вихідні дані та довідкові матеріали з урахуванням специфіки роботи та особливостей щодо відомчої та регіональної діяльності підприємства, організації чи установи.
Основними вихідними даними при розробці плану дій на об’єкті є рішення та вказівки вищого штабу ЦО ( управління, відділу з НС), розпоряджень начальника ЦО об’єкта, документів, що характеризують об’єкт ( комунально-енергетичні мережі, стан будівель і споруд, вододжерела, дані прогнозування за можливими НС та ін.).
План дій розробляється на підставі наказу начальника ЦО об’єкта. До розробки документів плану залучається керівний склад і спеціалісти об’єкта. Начальник штабу ЦО складає графік розробки окремих документів (розділів) і контролює його виконання.
План дій розробляється у двох ( при необхідності і більше) примірниках. Підписується план дій начальником штабу ЦО об’єкта, погоджується з територіальними управліннями (відділами) з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і затверджується начальником ЦО об’єкта ( підприємства, організації, установи, незалежно від форм власності і підпорядкування). Після затвердження зміст плану дій доводиться до виконавців.
Щорічно, станом на перше січня, план коригується і вносяться відповідні зміни. Реальність плану перевіряється під час командно-штабних, комплексних об’єктових навчань та об’єктових тренувань Цивільної оборони.
План дій органів управління і сил ЦО із запобігання та ліквідації НС – це програма здійснення запобіжних та захисних заходів. Він дозволяє цілеспрямовано та організовано вирішувати завдання ЦО в умовах НС мирного та воєнного часу.
Основу плану складають заходи щодо захисту робітників, службовців і членів їх сімей. При визначенні цих заходів враховується важливість та особливості виробничої діяльності об’єкта, основні завдання органів управління та сил ЦО щодо запобігання і ліквідації НС,
План дій органів управління та сил ЦО на мирний час складається із п’яти розділів текстової частини і додатків до них. Текстова частина плану включає 5 розділів.
Відповідно до Конституції України
Стаття 13. Фінансування заходів з цивільної оборони здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання у випадках, передбачених актами законодавства.
Центральні та місцеві органи державної виконавчої влади і підприємства відраховують кошти на проведення заходів щодо навчання і захисту населення, включаючи витрати на утримання і підготовку територіальних органів управління і формувань цивільної оборони, призначених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Фінансування заходів з цивільної оборони, що потребують капітальних вкладень (включаючи будівництво захисних споруд, складів для зберігання техніки та майна цивільної оборони, створення пунктів управління, систем зв'язку та оповіщення), здійснюється відповідно до загального порядку фінансування капітального будівництва.
Стаття 14. Потреби цивільної оборони у військовій техніці, приладах і спеціальному майні задовольняються Державним комітетом України з матеріальних ресурсів та Міністерством економіки України з оплатою замовником виробникам вартості виділених матеріальних ресурсів.
Продукція для потреб цивільної оборони виготовляється на умовах державного замовлення.
Стаття 15. Війська цивільної оборони утримуються за рахунок державного бюджету.
Військовослужбовці цивільної оборони у питаннях грошового та інших видів забезпечення користуються всіма правами та пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Органи управління Цивільної оборони України, Республіки Крим, областей, міст, районів, міністерств та інших органів державної виконавчої влади утримуються відповідно до встановленого порядку за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також коштів, передбачуваних на утримання міністерств.
Оплата праці працівників органів управління цивільної оборони здійснюється відповідно до умов оплати праці працівників органів державної виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади забезпечують органи управління цивільної оборони службовими, господарськими і підсобними приміщеннями, складськими площами.
9.Порядок та строки притягнення до відповідальності за порушення вимог у сфері охорони праці
Відповідно до Конституції України
Стаття 16. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства України з питань цивільної оборони, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
За порушення законодавства про охорону праці, невиконання прозпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізачні особи, які відповідно до законадвства використовують найману працю, притягуються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу в порядку встановленому Законом. Ст. 44 Закону України “Про охорону праці” передбачає притягнення до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності за порушення законодавства про охорону праці.
До кримінальної відповідально можуть бути притягнені як посадові особи, так i працівники.
Відповідно до Кримінального кодексу України
Стаття 271. Порушення вимог законодавства про охорону праці
1. Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого: - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, - карається виправними роботами на строк до двох років або
обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на
строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.
Стаття 272. Порушення правил безпеки під час виконання
робіт з підвищеною небезпекою
1. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення створило
загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років або без такого.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 273. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах
1. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого:
карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади
чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до десяти років, з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 275. Порушення правил, що стосуються безпечного
використання промислової продукції або
безпечної експлуатації будівель і споруд
1. Порушення під час розроблення, конструювання, виготовлення чи зберігання промислової продукції правил, що стосуються безпечного її використання, а також порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд, особою, яка зобов'язана дотримувати таких правил, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні
Відповідальність посадових oci6 (назад)
Відповідно до ч. 3 ст. і53 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших зaco6iв виробництва, стан зaco6iв колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці роботодавець (власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, i фізична особа, яка використовує найману працю) зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо працівників галузі охорони праці, для чого забезпечує функціонування системи управління охороною праці. Роботодавець несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до норм чинного законодавства, що регулює відносини у сфері охорони праці, на посадову особу може бути накладений штраф у розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за порушення вимог щодо охорони надр - від 10 до 14 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за порушення вимог нормативних актів з безпечного ведення робіт підвищеної небезпеки - від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за невиконання вимог органів державного нагляду за охороною праці або створення перешкод для їхньої діяльності - від 8 до 14 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Законодавство України передбачає застосування не лише адміністративної відповідальності в разі здійснення незаконних дій посадовою особою або правником, а також матеріальної та кримінальної відповідальності. Як працівник, так i роботодавець несе матеріальну відповідальність за шкоду, завдану підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку. Однак ст.134 КЗпП України передбачає випадки, на підставі яких працівник несе повну матеріальну відповідальність. Наводимо деякі з них:
1) між працівником i підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей переданих йому для зберігання або для інших цілей;
2)шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
3) шкоду завдано працівником, який був у нетверезому стані;
4) інші.
Кримінальним Кодексом України (розділ Х, ст. ст. 271, 272, 273, 274, 275) передбачено притягнення до кримінальної відповідальності oci6, винних в порушенні вимог законодавства та інших нормативно-правових актів про охорону праці, правил безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки, правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах, правил ядерної або радіаційної безпеки, правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель та споруд. До кримінальної відповідально можуть бути притягнені як посадові особи, так i працівники.
10.Порядок фінансування заходів з охорони праці
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Згідно 21 статті Закону України “Про охорону праці”: фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці. На підприємствах, в галузях і на державному рівні у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку створюються фонди охорони праці. Такі ж фонди можуть створюватись органами місцевого і регіонального самоврядування для потреб регіону. ...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора