Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
З ПРЕДМЕТУ "ОХОРОНА ПРАЦІ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2004
Тип роботи:
Розрахункова робота
Предмет:
Інші
Група:
КСМ
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
РОЗРАХУНКОВА РОБОТА :
З ПРЕДМЕТУ «ОХОРОНА ПРАЦІ»
Варіант №2
Львів – 2004
Контрольна робота виконується за варіантом, номер якого збігається з останньою цифрою навчального шифру студента (останньою цифрою залікової книжки), а задачі вирішуються за варіантом, номер якого збігається з передостанньою цифрою шифру студента. Так як номер моєї залікової книжки завершується на цифри 302, то маємо номер варіанта №2, а всі данні для виконання задач беремо із колонки, що відповідає номеру 10
Теоретичні питання
11) Штучне освітлення. Нормування. Розрахунок (СНІП II-4-79).
Виробниче освітлення.
Освітлення впливає на продуктивність праці, впливає на зір або травмування. Воно класифікується:
1) Природне – бокове(вікна)(одностороннє і багатостороннє); верхнє(в перекритті); комбіноване.
2) Штучне – загальне; рівномірне; локальне
3) Суміщене
3.1) Загальне освітлення
3.2) Місцеве освітлення
3.3) Комбіноване: загальне(10%) + місцеве(90%)
За функційним призначенням
1) робоче освітлення
2) аварійне освітлення
3) евакуаційне
4) охоронне
5) чергове
- Світловий потік: Ф=Q/t
- Освітленість Е=Ф/S
- Сила світла І=Ф/W
Якісні показники:
1.фон-поверхня, що безпосередньо приналежить до об”єму прилягання. Характерний коефіцієнт відбиття: (=ФВідбитий/ФПадіння
(>40%-темний фон; 0,2<(<0,4-середній фон; (<0,2-світлий фон.
2.контрастність- сила світла, що спостерігається від поверхні
к=(Во-Вф)/ Вф : велика: k>0,5; середня: 0,2<k<0,5; мала: k<0,2
Штучне освітлення-Здійснюється за розрядом зорової роботи, за типом джерела світла, нормується освітленість.
Fн- нормована освітленість (в межах 100-400 люкс), залежить від контрасту.
Використовують різні джерела освітлення:
1.Лампи розжарювання, газорозрядні лампи (люмінісцентніб низького тиску)
Теплові джерела світла в побуті:
Позитивне.: прості, дешеві, високий діапазон потужності, різні напруги.
Недоліки: низьке КПД<0,13, низька світлова віддача (20лм/Вт.
У спектрі жовто червоному промені (вони теплові) є пожежно небезпечні, спотворюється колір об”єкта, низький термін горіння ( 2000 год.
Газорозрядні лампи:
Позитивне: Порівняно вищий КПД(40%, світлова віддача 40-100лм/Вт, широкий діапазон світла, час горіння до 10000 год.
Недоліки: дорожчі, пускові пристрої,(???) арматур.(???), важко запалюються при низькій температурі і є явище: стробоскопічний ефект (мигання, обертовий механізм, спотворюється об”єкт).
2 лампи вмикають в різні фази мережі або збільшують частоту струму. Використовують світильники (захищають лампу від пошкоджень, забруднень, пилу, вологи, пожежі). Світильники розподіляють світловий потік у просторі, захищають від сліплення.
Світильники характерезуються коефіцієнтом використаного світлового потоку: (=Фпоза світильником/Флампи
2.Розподілення світла світильником:
(=Фмр/Фсв- яка частина променя світильника падає на робочу поверхню.(>80%- пряме світло (високі приміщення); 40%<(<80%- відбите світло; (>20%- розсіяне світло.
3. Захисний кут світильника
Кут між горизонтальною площиною нитки і світлом світильника має бути не менше 30(
Метод коеф. використаного світлового потоку світильником
Визначення світлового потоку лампи коли задана кількість світильнитків і їх розміщення або розрах. кількість джерел світла, що забезпечує кількість освітлення
Eн- нормована освітленість
S- освітлювана площа
k- коефіцієнт відп. сер. до мін. освітлення л.р. 1.1; г.л. 1.2
z- коефіцієнт запасу л.р. 1-1.7; г.л. 1.5-2
Фл- світловий потік лампи
(- коефіцієнт використання світильника по рекоменд.
2) Метод питомої потужності (наближений)
Рр- Вт/м2 ; nл=(Рр*S)/Рл
Вимоги до освітлення:
а) створити рівномірну освітленість згідно гігієнічних вимог
б) відсутність пульсації світлового потоку
в) відсутність тіней сліплячої дії і забезпечення заданої яскравості
г) безпечність в експлуатації
Раз на рік у всіх приміщеннях перевіряють освітленість за допомогою люксметра (селеновий фоторезистор, фотострум)
24) Фактори, які впливають на електричний опір людини.
Електричний опір тіла людини залежить, в основному, від стану шкіри та центральної нервової системи. Загальний електричний опір тіла людини можна представити як суму двох опорів шкіри та опору внутрішніх тканин тіла (рис. 3.8, б). Найбільший опір проходженню струму чинить шкіра, особливо її зовнішній ороговілий шар (епідерміс), товщина якого становить близько 0,2 мм. Опір внутрішніх тканин тіла незначний і становить 300—500 Ом. В цьому можна переконатися, коли до язика прикласти контакти батарейки, при цьому відчувається легке пощіпування. Коли ці ж контакти прикласти до шкіри тіла, то відчутних подразнень не виникає, оскільки опір сухої шкіри (епідермісу) значно більший.
Рис. 3.8. Умовні схеми опору тіла людини:
а — загальна схема: / — електроди; 2 — зовнішній шар шкіри; 3 — внутрішній
шар шкіри; 4 — внутрішні тканини тіла; б — електрична схема: Кш — активний
опір шкіри; Сш — ємнісний опір шкіри; Re — опір внутрішніх тканин тіла
Загальний опір тіла людини змінюється в широких межах — від 1 до 100 кОм, а іноді й більше. Для розрахунків опір тіла людини умовно приймають рівним R = 1 кОм. При зволоженні, забрудненні та пошкодженні шкіри (потовиділення, порізи, подряпини тощо), збільшенні прикладеної напруги (рис. 3.9), площі контакту, частоти струму (рис. 3.10) та часу його дії опір тіла людини зменшується до певного мінімального значення (0,5—0,7 кОм).
Рис. 3.9. Залежність опору тіла людини рис. 3.10. Залежність опору тіла
Кл від прикладеної напруги £/л: людини R на шляху струму
/- змінний струм 50 Гц; 2 — постійний струм «рука—рука/ від частоти струму /
та площі контакту S.
Опір тіла людини зменшується також при захворюваннях шкіри, центральної нервової та серцевосудинної систем, проявах алергічної реакції тощо. Тому нормативні акти про охорону праці передбачають обов'язкові попередній та періодичні медичні огляди працівників (кандидатів у працівники) для встановлення їх придатності щодо обслуговування діючих електроустановок за станом здоров'я.
Індивідуальні особливості людини значною мірою впливають на наслідки ураження електричним струмом. Струм, ледь відчутний для одних людей може бути невідпускаючим для інших. Для жінок порогові значення струму приблизно в півтора рази є нижчими, ніж для мужчин. Ступінь впливу струму істотнр_ залежить від стану нервової системи та всього організму в цілому. Так, у стані нервового збудження, депресії, сп'яніння, захворювання (особливо при захворюваннях шкіри, серцево-судинної та центральної нервової систем) люди значно чутливіші до дії на них струму. Важливе значення має також уважність та психічна готовність людини до можливої небезпеки ураження струмом. В переважній більшості випадків несподіваний електричний удар призводить до важчих наслідків, ніж при усвідомленні людиною існуючої небезпеки ураження.
Умови навколишнього середовища можуть підвищувати небезпеку ураження людини електричним струмом. Так у приміщеннях з високою температурою та відносною вологістю повітря наслідки ураження можуть бути важчими, оскільки значне потовиділення для підтримання теплобалансу між організмом та навколишнім середовищем, призводить до зменшення опору тіла людини.
Поясніть на прикладі радіотехнічного виробництва вплив на людину шкідливих і небезпечних виробничих факторів (ГОСТ 12.1.005.88).
Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різно-манітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах. Шкідлива речовина — це речовина, що контактуючи з організмом людини, може викликати захворювання чи відхилення у стані здоров'я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя теперішнього і наступних поколінь.
Шкідливі речовини можуть потрапити в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. Через дихальні шляхи потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини, а через шкіру — переважно рідини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють речовини під час ковтання, аби при внесенні їх у рот забрудненими руками.
Основним шляхом, яким найчастіше потрапляють промислові шкідливі речови-ни в організм людини є дихальні шляхи. Завдяки величезній (понад 90 м2) всмоктувальній поверхні легень утворюються сприятливі умови для надходження шкідливих речовин у кров, якою вони розносяться по всьому організму. Слід зазначити, що ураження шкіри (порізи, рани) прискорюють потрапленню шкідливих речовин у організм людини.
Шкідливі речовини, що потрапили тим, чи іншим шляхом у організм можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовин, їх кількості, часу дії, шляху, яким вони потрапили в організм, метеорологічних
умов, індивідуальних особливостей організму та ін. Гострі отруєння виникають у результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ, метан, сірководень тощо). Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин (свинець, ртуть, марганець тощо). Шкід-ливі речовини потрапивши в організм розподіляються в ньому нерівномірно. Най-більша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору — в зубах, марганцю — в печінці і т. п. Такі речовини мають властивість утворювати в організмі так зване «депо» і затримуватись у ньому тривалий час.
При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не лише накопичуватись в організмі (матеріальна кумуляція), але й викликати «накопичення» функціональних ефектів (функціональна кумуляція).
В санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини та промисловий пил.
Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 за характером впливу на організм людини поділяються на:
— загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін та ін.);
— подразнювальні, що викликають подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон та ін.);
— сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук та ін.);
— канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, азбест та ін.);
— мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини, формальдегід та ін.);
— такі, що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин та ін.).
Слід зазначити, що існують й інші різновиди класифікацій шкідливих речовин: за переважаючою дією на певні органи чи системи людини (серцеві, кишково-шлун- кові, печінкові, ниркові і т. д.), за основною шкідливою дією (задушливі, наркотичні, подразнювальні і т. д.), за тривалістю дії (летальні, тимчасові, короткочасні) та ін.
Виробничий пил досить поширений небезпечний та шкідливий виробничий чинник. З пилом стикаються робітники гірничодобувної промисловості, машинобуду¬вання, металургії, текстильної промисловості, сільського господарства і т. п. Залежно від походження пил може бути органічним (тваринний, рослинний), неорганічним (металевий, мінеральний) та змішаним.
Пил може здійснювати на людину фіброгенну дію, при якій у легенях відбува¬ється розростання сполучних тканин, що порушує нормальну будову та функцію органу. Шкідливість виробничого пилу зумовлена його здатністю викликати профе¬сійні захворювання легень, у першу чергу пневмоконіози.
Уражаюча дія пилу, в основному, визначається дисперсністю (розміром) частинок пилу, їх формою та твердістю, волокнистістю, питомою поверхнею і т. п.
Необхідно враховувати, що у виробничих умовах працівники, як правило, зазна¬ють одночасного впливу кількох шкідливих речовин у тому числі й пилу. При цьому їхня спільна дія може бути взаємопідсиленою, взаємопослабленою чи «незалежною». На дію шкідливих речовин впливають також інші шкідливі і небезпечні чинники. Наприклад, підвищена температура і вологість як і значне м'язове напруження, в більшості випадків підсилюють дію шкідливих речовин.
Суттєве значення мають індивідуальні особливості людини. З огляду на це для робітників, які працюють у шкідливих умовах проводяться обов'язкові попередні (при прийнятті на роботу) та періодичні (1 раз на 3, 6, 12 та 24 місяці, залежно від токсичності речовин) медичні огляди.
ГОСТ ССБТ 12.1.055-88 „Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зони”
Гігієнічні Вимоги до організаціїоботи з візуально Дисплейними терміналами електронно-обчислюваних машин ЕОМ та ПЕОМ:
приміщення для роботи з ВДт(візуально Дисплейні термінали) мають бути обладнані системаи опалення, кондиціовання повітря, або припливно-витяжною вентилцією відповідно до СНиП 2.04.05 -91. Нормовані параметри мікроклімату , іонного складу повітря, вмісту шкідливих речовин мають відповідати вимогам СН 4088-86, СН 2152-80, ГОСТ 12.1.005-88, ГОСТ 12.1.007-76
Для внутрішнього оздоблення приміщень з ВДТ слід використовувати дифузно-відбивні матеріали з коефіцієнтами відбиття для стелі 0,7 – 0,8, для стін 0,5 -0,6ї
покриття підлоги повинне бути матовим з коефіцієнтами відбиття 0,3 – 0,5. Поверхня підлоги має бути рівною, неслизькою з антистатичними властивостями.
забороняється для оздоблення інтер’єру приміщень ВДТ застосовувати полімерні матеріали (деревинно-стружкові плити, шпалери, що миються рулонні синтетичні матеріали, шаруватий паперовий пластик тощо), що виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини.
полімерні матеріали для внутрішнього оздоблення приміщень з ВДТ можуть бути використані при наявності дозволу органів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби.
у приміщеннях з ВДТ слід щоденно робити вологе прибирання
у виробничих приміщеннях на робочих місцях з ВДТ мають забезпечуватись оптимальні значення прарметрів мікроклімату: температури, відносної вологості й рухливості повітря (СН 4088-86, ГОСТ 12.1.005-88).
рівні позитивних і негативних іонів у повітрі приміщень з ВДТ мають відповідати санітарно-гігієнічним нормам № 2152-80(дод.3)
Задача 2
Розрахуйте кількість повітря, яке виводиться відкритим з однієї сторони витяжним зонтом, який розташований в складальному цеху над пристроєм, в процесі роботи якого виділяються пари свинцю, каніфолі, бензину. Розмір укриття (. Рім цього, в приміщенні поза укриттям щогодинно витрачається (( бензину, який випаровується і у стані парів надходить у повітря приміщення.
Розрахуйте повітрообмін, який потрібний для створення нормальних умов у приміщенні.
Швидкість всмоктування у відкритих отворах укриття:
Таблиця 3
Вихідні
Варіанти
Дані
10
(, м2
6
(, г
6200
(, м( с
0.3
Вказівки до розв(язання задачі.
Кількість повітря, яке виводиться місцевою вентиляцією:
(вив = 3600 ( ( = 6480.
Кількість повітря, яке потрібне для розрідження парів бензину поза укриттям за ГДК (ГОСТ 12.1.005-88 ):
(прит= = 6200/0.1 = 62000
Повітрообмін, який необхідно організувати:
(заг= (прит - (вив.= 62000 – 6480 = 55520
12.02.2013 18:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора