Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Навчально-дослідна робота
З дисципліни « Економіка підприємства»
на тему:
«Поліпшення використання основних виробничих фондів та його вплив на господарську діяльність підприємства.»
Рівне-2012
Зміст стор.
Вступ……………………………………………………………………………………………..
РозділІ. Теоретичні засади поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства
1.1.Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення…………..
1.2.Поліпшенне використання основних виробничих фондів як економічна категорія……..
1.3.Механізм впливу поліпшення використання основних виробничих фондів
на господарську діяльність підприємства…………………………………………………….
1.4.Заходи, що забезпечують поліпшення використання основних виробничих фондів…….
РозділІІ. Економічна оцінка поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства та його вплив на господарську діяльність.
2.1.Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження………….
2.2.Характеристика об’єкта дослідження………………………………………………………….
2.3.Оцінка впливу поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства на обсяги виробництва продукції………………………………………………………………….
2.4. Оцінка впливу поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства на їх фондовіддачу……………………………………………………………………………………22
2.5. Оцінка впливу поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства на продуктивність праці………………………………………………………………………...……24
2.6.Оцінка впливу поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства на їх придатність………………………………………………………………………………………26
2.7. Оцінка впливу поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства на ефективність виробництва………………………………………………………………………..28
РозділІІІ. Обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства………………………………………………………………………………30
Висновки…………………………………………………………………………………………..38
Література…………………………………………………………………………………………39
Вступ.
Перехід до ринкових відносин на даному етапі в Україні потребує глибоких зрушень в усіх сферах економіки - одній з найважливіших сфер людської діяльності. Ринкова економіка по своїй суті є засобом, що стимулює ріст продуктивності праці і збільшення ефективності виробництва. Підвищення ефективності суспільного виробництва означає ефективніше використання наявних трудових ресурсів для збільшення випуску якісної і потрібної країні продукції, а також постійно співставляти затрати з отриманими результатами і вносити певні корективи для того, щоб вкладені кошти принесли максимальну віддачу. В умовах ринкової економіки підвищення ефективності виробництва на підприємстві невіддільно пов’язане із проблемою економіки всіх видів ресурсів, в тому числі і основних виробничих фондів, величина і підвищення ефективності використання яких в певній мірі визначають виробничі можливості підприємства. Тільки в цих умовах наше народне господарство може підвищити рівень життя людей.
Підприємство – це основна народногосподарська ланка країни, від результатів функціонування якої залежить економічний розвиток держави. В умовах ринкових відносин підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і самофінансування і тому воно саме, в першу чергу, зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшення прибутковості.
Велика роль відводиться проблемі поліпшення використання ОВФ, які визначають рівень його матеріально-технічної бази, яка в значній мірі визначає обсяг виробництва продукції. Проте, ефективність виробництва на підприємстві залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними фондами, але й ступеня їх використання у часі.
Задоволення потреб населення на ринку у тій чи іншій продукції залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від пропозиції. Проте, обсяг виробництва продукції на підприємстві залежить від того наскільки ОВФ повно використовуються.
Таким чином, поліпшення використання ОВФ підприємства знаходять свій вираз у збільшенні обсягу виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі.
Крім того, поліпшення використання ОВФ підприємства є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частка витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов’язана із використанням ОВФ на підприємстві. Так, у собівартості продукції витрати по утриманню і експлуатації ОВФ становлять близько 25 %. Поліпшення використання ОВФ зменшує витрати на їх утримання і експлуатацію у собівартості одиниці продукції. Зменшення цих витрат відбувається за рахунок зменшення умовно-постійної частини у витратах по утриманню і експлуатації ОВФ – амортизаційних відрахувань, величина яких є умовно-постійною по відношенню до річного обсягу продукції. Внаслідок цього, чим більше буде вироблятися продукції, тим меншою буде питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції, а це веде і до збільшення прибутку підприємства. Підвищення ефективності використання ОВФ також зменшує потреби підприємств у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази підприємства з метою зменшення обсягу виробництва продукції, тобто відбувається економія коштів на ці цілі. Як свідчить багаторічна практика господарювання, ефект від поліпшення використання ОВФ реалізується значно швидше, ніж від повних капітальних вкладень. Крім того, підвищення ефективності використання ОВФ зменшує витрати від їх морального зносу.
Таким чином, в умовах ринкової економіки, коли відтворення ОВФ підприємства здійснюється за рахунок власних або позичених коштів, поліпшення використання цих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві і на цій основі забезпечення стабілізації виробництва.
Мета даної курсової роботи – розрахувати економічні оцінки поліпшення використання ОВФ підприємстві.
Розділ І.Теоретичні засади поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства.
1.1.Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення.
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або ж це засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні.
Основні виробничі фонди промисловості - це засоби праці, що беруть участь у багатьох виробничих процесах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлену продукцію частинами в міру зношування.
Основні фонди промисловості займають важливе місце в національному багатстві. Питома вага промисловості в основних виробничих фондах народного господарства складає більш 48%.
Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент. До основних фондів не відноситься спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються.
Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобом впливу на предмет праці, а навпаки, самі є предметом праці.
Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо.
Первісне формування основних засобів на підприємстві залежить від форми його власності. Державні підприємства і організації одержують основні засоби від держави і обліковують як частину статутного капіталу. Підприємства, що приватизуються, основні засоби викуповують у держави або створюють шляхом акціонування. Заново створювані товариства з повною і обмеженою відповідальністю формують основні засоби за рахунок пайових внесків замовників. Окремі пайовики можуть вносити як пай будівлі, машини, обладнання або право користуватися ними, інші вносять гроші, за рахунок яких купуються основні засоби. Заново створювані акціонерні товариства купують основні засоби, головним чином, за рахунок виручки від реалізації акцій.(1 ст.83-90)
Для правильного обліку і планування відтворення основні фонди підприємств розподіляють на групи і види відповідно до терміну їх використання і призначення в виробничому процесі.
Згідно з типовою класифікацією основних фондів, їх розподіляють на такі групи.
Виробничо-технічні споруди. До цієї групи належать споруди, в якихвідбуваються процеси основних, допоміжних і підсобних виробництв, адміністративні будинки, господарські споруди. У вартість цих об'єктів, крім вартості будівельної частини, включається вартість систем опалення, водопроводів, електроарматури, вентиляції та ін.
Споруди і передавальні пристрої — це інженерно-будівельні об'єкти, необхідні для здійснення процесів виробництва: нафтогазові свердловини; дороги, естакади, тунелі, мости, гідротехнічні споруди (канали, водоймища).
Передавальні засоби — водопровідні й каналізаційні споруди, електропередавальні мережі, теплові й газові мережі, паропроводи, тобто об'єкти, які здійснюють передачу різних видів енергії від машин-двигунів до робочих машин.
Силові машини й устаткування: теплотехнічне устаткування, силові йробочі машини та устаткування, технологічні лінії, які впливають на предмети праці, вимірювальні та регулювальні прилади і пристрої, лабораторне устаткування (прилади й апаратура для автоматичного управління, вимірювання, регулювання і контролю швидкостей, тиску, температури, складу речовин, пульти управління, засоби диспетчерського контролю, комп'ютерно-обчислювальні машини тощо).
Транспортні засоби — весь рухомий транспорт, що належить підприємству (залізничний, водний, автомобільний транспорт, а також внутрізаводські транспортні засоби: автокрани, автонавантажувачі, вагонетки, передавальні візки та ін.).
Інструменти і пристрої — інструменти всіх видів, термін використання яких більший як один рік (незалежно від їх вартості).
Виробничий інвентар та приладдя. До цієї групи належать предмети призначені для зберігання матеріалів, інструменту, полегшення праці - стелажі, столи, контейнери тощо.
Господарський інвентар — предмети службового та господарського призначення (меблі, сейфи, розмножувальні апарати, предмети протипожежного призначення та ін.).
В аграрному секторі до основних фондів включають: робочу і продуктів; худобу; багаторічні насадження; капіталовкладення в земельні ділянки для поліпшення їх врожайності; лісові і водні угіддя тощо.
До основних фондів можуть належати й інші види матеріальних цінностей які мають визначену цінову вартість.(2 ст.45-55)
1.2.Поліпшенне використання основних виробничих фондів як економічна категорія.
Поліпшення використання ОВФ дозволяє без додаткових капітальних
вкладень збільшити обсяг виробництва продукції за тих же наявних ОВФ на
підприємстві.
Таким чином, поліпшення використання ОВФ забезпечує економію
капітальних вкладень підприємства, величину якої можна визначити виходячи
із обсягу виробництва додаткової продукції у плановому році і фондовіддачі
у базовому році:
К = Опл / Фвб ,
де К- економія капітальних вкладень,
Опл – обсяг додаткової продукції в плановому році,
Фвб – фондовіддача у базовому році.
Покращення використання основних фондів промисловості має велике народногосподарське значення. Вона забезпечує ріст виробітки продукції без додаткових капітальних вкладень, збільшення продуктивності праці і зниження витрат на виробництво продукції.
Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів різноманітні. Основними з них є збільшення тривалості роботи обладнання, більш повне використання і вдосконалення основних виробничих фондів.
Для збільшення часу роботи обладнання необхідно: ліквідувати надпланові простої обладнання за рахунок його поточного обслуговування, підвищення якості ремонтів, покращення організації та планування виробництва і матеріально-технічного обслуговування виробництва; скоротити тривалість планових ремонтів при одночасному підвищенні їх якості шляхом впровадження передових методів ремонту, широкого використання деталей та вузлів, які виготовляються на спеціалізованих заводах, чіткої організації ремонту; скоротити витрати робочого часу на підготовчо-заключні та допоміжні операції (підготовку робочого місця, догляду за ним, установку та зняття інструменту тощо); підвищити змінність роботи, якщо це доцільно по умовам виробництва в даній галузі промисловості; можливо повніше використовувати парк обладнання; підвищити інтенсивність використання обладнання.
Більш повне використання основних виробничих фондів досягається за рахунок вводу в дію невстановленого обладнання, реалізації надлишкового обладнання, більш повного використання виробничих площ. В ряді випадків виробничі потужності на підприємствах і в народному господарстві недостатньо пов’язані кількісно і якісно; одних потужностей надлишок, других -недолік, наприклад, до потужних тракторів не випускаються відповідні плуги, возики тощо. Більш повному використанні основних фондів сприяє також збільшення в їх складі ваги активних фондів – засобів праці, що безпосередньо створюють продукцію.( 4 ст.94-105)
Технічне вдосконалення основних виробничих фондів припускає використання прогресивних технологічних процесів, застосування більш ефективних технічних рішень, модернізацію обладнання, реконструкцію підприємств на базі нової техніки та технології, розвиток раціоналізаторського руху.
Реконструкція підприємств в наш час – основне направлення розвитку виробництва. В ряді держав на протязі більше двох десятиріч не будують нові підприємства; виробництво розвивається за рахунок того, що достатньо часто змінюється “начинка” підприємств – техніка та технологія. Реконструкція в порівнянні з новим будівництвом забезпечує економію капітальних вкладень (частина засобів праці може використовуватись на протязі строку, що залишився до виводу їх з експлуатації). Звичайно на реконструкцію уходить менше часу, ніж на нове будівництво, так що вона забезпечує певний виграш в часі. Аналогічний ефект приносить модернізація техніки та обладнання. При визначенні економії ефективності модернізації треба врахувати, що витрати на модернізацію повинні окупитися до моменту списання модернізованих станків, машин тощо. Ця обставина іноді находить своє вираження у вимозі, щоб модернізація окупилась в строк не більше 1-2 роки.
Значний економічний ефект може принести скорочення строків служби засобів праці, більш швидка зміна їх новою технікою та технологією. Це дозволяє швидше впровадити у виробництво досягнення НТП, скоротити витрати на ремонт, час, що витрачається на очікування ремонту та ремонт, підвищити за рахунок цього фондовіддачу та продуктивність праці. Нова техніка забезпечує більш високу якість продукції, ритмічність виробництва, скорочення об’єму капітальних ремонтів. Робітники, що раніше зайняті ними, тепер зможуть робити на сучасних підприємствах, в кращих умовах, з значно більш високою продуктивністю. Однак прискорення зміни засобів праці потребує значне збільшення об’єму виробництва в першому підрозділі, перш за все в машинобудуванні, витрат енергії, збільшує екологічне навантаження. Воно потребує збільшення витрат на перевивчення робітників. Зменшує потребу в основних виробничих фондах використовування вторинної сировини. Кращому їх використанні сприяє організація чіткого обліку, контролю, аналіз використання, нормування та інші міри організаційно-економічного характеру.(3 ст. 15-30)
1.3.Механізм впливу поліпшення використання основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства.
У нинішніх умовах господарювання, коли рівень виробництва зменшився до нижньої критичної точки в зв'язку з кризовими явищами, говорити про інтенсифікацію виробничих процесів дуже складно. Проте про прогрес, перспективу розвитку навіть в таких складних умовах необхідно вести мову і відроджувати економіку, її виробництво слід за рахунок найновіших технологічних досягнень науково-технічного прогресу.
Наявний сьогодні економічно-виробничий потенціал вимагає майже повної заміни, оскільки коефіцієнт спрацювання досягає 75—80 % від загальної вартості, а в деяких галузях він вже не підлягає відновленню.
У сучасних умовах ринкової економіки слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення активної частини основних фондів:
у масштабі держави необхідно розробити довгострокову цільову програму пріоритетного розвитку галузей народного господарства. Визначити темпии поетапного її здійснення і виділити для цього ресурси і кошти;
програма має передбачати прискорений розвиток машинобудівного комплексу України, оскільки від нього залежить великою мірою розвиток всіх галузей народного господарства і в першу чергу - агропромислового комплексу:
в першу чергу необхідно впроваджувати наукомісткі виробництва, істотно підвищувати технічно-організаційний рівень та соціально-економічну ефективність виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства створюючи територіальні виробничі комплекси;
регіональна політика має бути спрямована на комплексне використання сировинно-ресурсного потенціалу;
нова техніка і технологія має бути енергозберігаючою;
інвестиційна політика максимально має бути переорієнтовано на технологічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно неефективних машин та устаткування;
потрібно створити ринковий економічний механізм країни, який би викликав постійну зацікавленість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів та сприяв прискореному впровадженню нових досягнень науки і техніки;
в розумних обсягах слід залучати іноземні інвестиції і направляти їх виключно на впровадження нових технологій і найновіших досягнень науки і техніки.
Реалізація наведених головних напрямків інтенсифікації відтворювальних процесів вимагає активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, з одного боку, і підтримки держави в мобілізації і концентрації значних фінансових ресурсів, з другого боку. Тільки об'єднаними зусиллями держави й товаровиробника успішно можна вирішити ці невідкладні і надзвичайно важливі проблеми в розвитку економіки країни.
Усвідомлюючи, що процес оновлення виробництва тривалий і потребує великих коштів, слід також зосередити увагу на ефективному використанні наявного економічного потенціалу. Всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства за їх змістом і призначенням умовно можна поділити на дві групи: заходи щодо збільшення екстенсивного навантаження; заходи з підвищення інтенсивного навантаження.
Якщо здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, то підвищення рівня інтенсивного використання виробничих потужностей пов'язане зі значними інвестиціями, які, проте, швидко окуплюються за рахунок одержуваного додаткового економічного ефекту.
Виведення з експлуатації зайвого (недіючого) та неефективно використовуваного устаткування і організація повноцінного двозмінного режиму роботи дають можливість різко підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей і зменшити собівартість одиниці продукції.
Технічне удосконалення устаткування процесів, підвищення якості і першу чергу здійснюється за рахунок заміни та модернізації фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування.
Важливим фактором інтенсивного зростання продуктивності праці є запровадження новітніх технологій, механізації та автоматизації виробничих процесів, застосування прогресивних нових матеріалів з високими технічними властивостями.
Збільшення інтенсивного навантаження устаткування на підприємства: досягають завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва. У першу чергу це концентрація, спеціалізація, кооперування та комбінування, що дає змогу використовувати високопродуктивне автоматизоване устаткування (гнучкі, потокові й роторно-конвеєрні лінії та ін.).
Результативним способом екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є швидкі темпи освоєння проектних потужностей, введених в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування.
В умовах переходу до ринкової системи господарювання економіка повинна мати в собі достатні економічні стимули до ефективного використання основних фондів, виробничих потужностей, усього наявного майна функціонуючих підприємств. Цьому мають сприяти: реалізація програми роздержавлення - приватизація власності; широке акціонування підприємств, система їх оподаткування; створення механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика;державний захист вітчизняного товаровиробника.(5, ст.115-128)
1.4.Заходи, що забезпечують поліпшення використання основних виробничих фондів.
Однієї з найбільше важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності.
Збільшення обсягів виробництва промислової продукції досягається за рахунок:
1) введення в дію основних фондів і виробничих потужностей;
2) поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей.
Однієї з найважливіших задач підвищення ефективності використання капітальних вкладень і основних фондів є своєчасне введення в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів введення в експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народного господарства продукцію з технічно більш зроблених основних фондів, прискорити їхній оборот і тим самим уповільнити наступ морального зносу основних фондів підприємств, підвищити ефективність суспільного виробництва в цілому.
Поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей промислових підприємств, у тому числі знову введених в експлуатацію, може бути досягнуте завдяки:
1) підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей і основних фондів;
2) підвищенню екстенсивності їхній навантаження.
Більш інтенсивне використання виробничих потужностей і основних фондів досягається насамперед за рахунок технічного удосконалювання останніх.
Практика промислових підприємств показує, що тут йде процес збільшення одиничної потужності устаткування:
- у верстатах, машинах і агрегатах поліпшуються найбільше відповідальні деталі і вузли;
- підвищуються основні параметри виробничих процесів (швидкість, тиск, температура);
- механізуються й автоматизуються не тільки основні виробничі процеси й операції, але і допоміжні і транспортні операції, що нерідко стримують нормальний хід виробництва і використання устаткування; застарілі машини модернізуються і заміняються новими, більш досконалими.
Інтенсивність використання виробничих потужностей і основних фондів підвищується також шляхом удосконалювання технологічних процесів; організації безперервно-потокового виробництва на базі оптимальної концентрації виробництва однорідної продукції; вибору сировини, його підготування до виробництва відповідно до вимог заданої технології і якості що випускається продукції; ліквідації штурмівщини і забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підприємств, цехів і виробничих ділянок, проведення ряду інших заходів, що дозволяють підвищити швидкість обробки предметів праці і забезпечити збільшення виробництва продукції в одиницю часу, на устаткування або на 1 кв. м виробничого майдану.
Поліпшення екстенсивного використання основних фондів припускає, з одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування в календарний період (протягом зміни, доби, місяця, кварталу, роки) і з іншого боку, збільшення кількості і питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві й у його виробничій ланки.(6, ст.77-93)
Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок:
1) постійної підтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування на кожній виробничій ділянці, між цехами підприємства в цілому, між окремими виробництвами усередині кожної галузі промисловості, між темпами і пропорціями розвитку галузей промисловості і всього народного господарства;
2) поліпшення відходу за основними фондами, дотримання передбаченої технології виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці, що сприяє правильної експлуатації устаткування, недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту, що скорочує простої устаткування в ремонті й увеличивающего міжремонтний період;
3) проведення заходів, що підвищують питома вага основних виробничих операцій у витратах робочого часу, скорочення сезонності в роботі підприємств ряду галузей промисловості, підвищення змінності роботи підприємств.
Відомо, що на підприємствах крім діючих верстатів, машин і агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті і резерві, а частина - на складі. Своєчасний монтаж не встановленого устаткування, а також введення в дію усього встановленого устаткування за винятком частини, що знаходиться в плановому резерві і ремонті, значно покращує використання основних фондів.
В усіх галузях промисловості є великі можливості, що дозволяють поліпшити використання основних фондів, і особливо металорізного устаткування. Більш 50% усіх металорізальних верстатів знаходиться в немашинобудівних і навіть у непромислових галузях народного господарства, де вони використовуються гірше, чим у машинобудуванні.
У машинобудуванні важливим напрямком поліпшення використання устаткування є підвищення змінності використання устаткування. В даний час коефіцієнт змінності в машинобудівній промисловості складає менше 1,4, тобто біля 70% від двозмінної роботи. Підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування до 1,75-1,8 дозволить збільшити виробництво продукції з одиниці устаткування приблизно на 25%.
На успішне рішення проблеми поліпшення використання основних фондів, виробничих потужностей і росту продуктивності праці значно впливає створення крупних виробничих об'єднань. Разом із цим необхідно більше уваги звернути на розвиток спеціалізації виробництва і технічного переозброєння діючих підприємств, висновок із цих підприємств невластивої їхньому профілю продукції, створення спеціалізованих промислових об'єктів у тягнущимся до крупних індустріальних центрів невеличких і середніх містах, де є резерви робочої сили.
Найважливішою умовою підвищення змінності є механізація й автоматизація виробничих процесів, і в першу чергу в допоміжних виробництвах, тому що це дозволяє перевести людей із важких немеханізованих робіт на кваліфіковані роботи в другій зміні.
Важливий резерв підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей діючих підприємств укладений у скороченні часу між змінних простоїв устаткування, що на ряді промислових підприємств досягають 15-20% усього робочого часу.
Поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей залежить значною мірою від кваліфікації кадрів, особливо від майстерності робітників, що обслуговують машини, механізми, агрегати й інші види виробничого устаткування.
Творче і сумлінне відношення робітників до праці є важливою умовою поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей.
Відомо, що від досконалості системи морального і матеріального стимулювання в значній мірі залежить рівень використання виробничих потужностей і основних фондів. Аналіз техніко-економічних показників промислових підприємств, що працюють у нових умовах планування й економічного стимулювання, свідчить, що новий економічний механізм, у тому числі введення плати за виробничі фонди, перегляд оптових цін, застосування нового показника для визначення рівня рентабельності, створення на підприємствах заохочувальних фондів, сприяють поліпшенню використання основних виробничих фондів.
Величезне значення в поліпшенні використання основних фондів і виробничих потужностей має матеріальне стимулювання робітників.(7, ст..132-157)
РозділІІ. Економічна оцінка поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства та його вплив на господарську діяльність.
2.1.Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження.
Для проведення дослідження використовується без повторна вибірка.
;
;
де
;
;
Вихідна інформація.
Табл.2.1.
№п/п
Підприємства
Річний обсяг виробництва продукції,тис.грн.
Балансова вартість ОВФ,тис.грн.
Чисельність персоналу, осіб
Витрати виробництва
Втрати робочого часу використання ОВФ в результаті,%
Первісна вартість
Залишкова вартість
Всього
в т. ч. робітники
Всього,тис.грн.
З них на утримання і експлуатацію ОВФ, %
Перебування в ремонті
Організаційні причини
Інші
Осіб
% в найбільшу зміну
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
1
56
4000
2000
1900
450
360
85
3500
21
9
5
1
2
79
4600
1900
1800
420
340
90
4000
22
10
6
2
3
6
5300
2700
2400
370
300
93
4700
21
11
2
2
4
86
3900
1900
1600
450
370
88
3200
21
10
6
1
5
20
4500
2000
1700
420
350
92
3800
19
8
1
2
6
76
4100
2000
1500
390
300
89
3600
22
11
5
1
7
17
3700
1900
1500
460
360
80
3000
22
10
4
2
8
93
4200
2200
1800
400
320
95
3800
20
10
5
2
9
94
4600
2300
2000
420
340
90
4000
22
10
6
2
10
29
4500
2000
1700
420
350
92
3800
19
8
1
2
11
75
3700
1800
1000
500
420
92
3000
23
8
4
1
12
33
4200
2000
1800
400
320
95
3800
20
10
5
2
13
16
4100
2000
1500
420
360
95
3600
21
9
1
1
14
59
4100
2000
1500
390
300
89
3600
22
11
5
1
15
44
5000
2600
1900
410
360
93
4500
20
8
2
2
16
46
3600
1900
1500
460
360
80
3000
22
10
4
2
17
95
4000
2000
1900
450
360
85
3500
21
9
5
1
18
78
4200
2200
1800
400
320
95
3800
20
10
5
2
19
84
4000
2000
1600
410
320
87
3500
23
9
4
2
20
89
4800
2300
2100
400
330
94
4000
21
10
3
1
2.2.Характеристика об’єкта дослідження.
Групування підприємств за робочим часом.
Табл.2.2.
Групи підприємств
Кількість
Обсяг
Фондовіддача
Продуктивність
Придатність
Витрати
за роб.часом
підприємств
виробництва
праці
на 1 грн.
299,30 - 304,41
8
33900
16,49
1,97
6,70
7,02
304,41 - 309,52
2
7300
3,84
0,21
1,58
1,64
309,52 - 314,63
4
17300
7,96
0,78
3,59
3,53
314,63 - 319,74
2
8500
4,15
0,52
1,47
1,64
319,74 - 324,85
4
18100
8,47
0,34
3,18
3,46
Разом
20
85100
40,91
3,82
16,52
17,29
Фондовіддача = ;
Продуктивність праці = ;
Придатність = ;
Витрати на 1 грн. = ;
Висновок:
40% усіх підприємств відносяться до першої групи, вони виробляють 39,8% загального обсягу виробництва. Також ця група підприємств має найбільшу фондовіддачу 40,3%, продуктивність праці 51,6%, придатність 40,6% та витрати на 1грн. 40,6%.
2.3.Оцінка впливу поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства на обсяги виробництва продукції.
Досліджуємо вплив робочого часу на обсяг виробництва, для цього будуємо ранжирований ряд з робочого часу і обсягів виробництва.
Оцінка впливу робочого часу на обсяги виробництва.
Табл.2.3
№п/п
№п-ва
Робочий
Обсяг виробництва,
ху
Х2
У2
час,х
тис.грн.,у
1
79
299,30
4600
1376780
89580,49
21160000
2
94
299,30
4600
1376780
89580,49
21160000
3
86
302,95
3900
1181505
91778,70
15210000
4
76
302,95
4100
1242095
91778,70
16810000
5
93
302,95
4200
1272390
91778,70
17640000
6
33
302,95
4200
1272390
91778,70
17640000
7
59
302,95
4100
1242095
91778,70
16810000
8
78
302,95
4200
1272390
91778,70
17640000
9
17
306,60
3700
1134420
94003,56
13690000
10
46
306,60
3600
1103760
94003,56
12960000
11
56
310,25
4000
1241000
96255,06
16000000
12
6
310,25
5300
1644325
96255,06
28090000
13
95
310,25
4000
1241000
96255,06
16000000
14
84
310,25
4000
1241000
96255,06
16000000
15
89
313,90
4800
1506720
98533,21
23040000
16
75
317,55
3700
1174935
100838,00
13690000
17
44
321,20
5000
1606000
103169,44
25000000
18
20
324,85
4500
1461825
105527,52
20250000
19
29
324,85
4500
1461825
105527,52
20250000
20
16
324,85
4100
1331885
105527,52
16810000
Середнє
значення
309,89
4255
1319256
96099,19
18292500
Рівняння регресії будемо обраховувати за прямолінійним зв’язком який описується рівнянням прямої за наступною формулою:
;
де а0 і а1 визначаються за формулами:
;
;
;
;
Рівняння регресії має вигляд:
;
З рівняння можна зробити висновок, що залежність між робочим часом і обсягом виробництва продукції пряма, якщо робочий час буде зростати, то і обсяги виробництва також будуть зростати.
;
;
Рис.2.3.
Визначаємо тісноту зв’язку між рівнем робочого часу і обсягом виробництва продукції:
;
;
;
;
;
4
Обраховуємо коефіцієнт детермінації:
;
Похибка буде дорівнювати:
;
;
Коефіцієнт кореляції знаходиться в таких межах:
;
Зв'язок між робочим часом і обсягом виробництва слабкий, тому що .
2.4. Оцінка впливу поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства на їх фондовіддачу.
Дослідити вплив робочого часу на фондовіддачу виробництва, для цього будуємо ранжирований ряд з робочого часу і фондовіддачі підприємства.
Оцінка впливу робочого часу на фондовіддачу підприємства.
Табл.2.4.
№п/п
№п-ва
Робочий
Фондовіддача
ху
Х2
У2
час,х
підприємства,у
1
79
299,30
2,42
724,62
89580,49
5,86