ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ. Методичні вказівки з Інші. Робота № 520266

Перехід до торгівельного партнера Binance

ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Кафедра інформаційних технологій видавничої справи

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2012

Тип роботи:

Методичні вказівки

Предмет:

Інші

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до виконання лабораторних робіт для студентів базового напряму «Видавничо-поліграфічна справа» спеціальності «Комп’ютеризовані технології та системи видавничо-поліграфічного виробництва» Затверджено на засіданні кафедри Інформаційні технології видавничої справи Протокол № 1-09/10 від 3 вересня 2012 р. Львів – 2012 Технічне редагування: Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт для студентів базового напряму «Видавничо-поліграфічна справа» спеціальності «Комп’ютеризовані технології та системи видавничо-поліграфічного виробництва» (шифр – 051501)/ Укл.: Ю.Г. Міюшкович, М.А. Назаркевич – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2012. – с. Укладачі: Міюшкович Ю. Г., к.т.н., асис. Назаркевич М.А., к.т.н., доц. Відповідальний за випуск: Назаркевич М.А., к.т.н., доц. Рецензент: Сікора Л.С., д.т.н., проф. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1 ОСНОВИ РОБОТИ З LATEX Мета роботи – ознайомитись з основами роботи в LaTeX. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ TeX – це комп’ютерна програма, створена Дональдом Кнутом (Donald Ervin Knuth). Вона призначена для верстки тексту та математичних формул. У його сучасному вигляді TeX вийшов у світ в 1982 році. Деякі вдосконалення були зроблені у 1989 році для підтримки 8-бітних символів і багатьох мов. TeX відомий стабільністю, здатністю працювати на багатьох комп’ютерних платформах і операційних системах, а також практично повною відсутністю помилок. LaTeX – надбудова над системою ТеХ у вигляді набору макропакетів та макросів і є системою більш високого рівня, ніж ТеХ. LaTeX був написаний Леслі Лампортом (Leslie Lamport). Він використовує TeX як механізм для верстки. У 1994 році пакет LaTeX був оновлений командою LaTeX3 на чолі з Франком Міттельбахом (Frank Mittelbach), з метою вдосконалення версії LaTeX 2.09. Щоб не плутати цю нову версію зі старою, вона отримала назву LaTeX2e. Для створення документу з допомогою LaTeX, необхідно підготувати файл з текстом та командами оформлення цього тексту (вихідний файл). Цей файл створюється за певними правилами за допомогою LaTeX-команд. Вихідний файл можна створювати з допомогою будь-якого текстового редактора. Вихідний файл повинен містити виключно текстову інформацію. Розширення вихідного файлу повинне бути *.tex. Подальша робота з документом здійснюється в два етапи (рис. 1): Створений вихідний файл компілюється програмою-транслятором. В результаті компіляції буде створено новий файл з тим же ім’ям, що і вихідний файл, але з розширенням .dvi. Отриманий dvi-файл можна переглянути та роздрукувати за допомогою спеціальної програми, що називається dvi-драйвером. Для перегляду вже створеного документу достатньо мати тільки dvi-файл. Але для зміни документу необхідно мати вихідний файл .tex. Під час обробки документа LaTeX створює файли, призначення яких наведено в табл. 1. Рис.1.1. Архітектура системи LaTeX Таблиця 1. Розширення файлів у LaTeX Тип Опис .dvi Device Independent file (файл незалежний від пристрою). Цей файл – головний результат компілювання LaTeX. Його вміст можна програмою перегляду DVI, або відіслати на друк за допомогою dvips або аналогічної програми. .log Дає детальний звіт про те, що сталося під час останньої компіляції LaTeX. .toc Містить назви розділів та інших структурних елементів. Він читається під час наступного проходу LaTeX, і використовується для побудови змісту. .lof Те ж, що toc, але для списку ілюстрацій. .lot Те ж, що toc, але для списку таблиць. .aux Файл, який передає інформацію від одного проходу до наступного. Серед іншого, .aux файл використовується для збереження інформації, пов’язаної з перехресними посиланнями. .idx Якщо документ містить покажчик, в цьому файлі LaTeX тримає слова, які потрібно туди занести. Цей файл необхідно обробити програмою makeindex. .ind Оброблений .idx файл, готовий для включення в документ у наступному циклі компілювання. .ilg Звіт про роботу програми makeindex. Компіляція файлів LATEX Після створення вихідного файлу його потрібно відкомпілювати. Під час компіляції на екрані з’являється вікно в якому відображається інформація, що стосується даного вихідного файлу та процесу компіляції. У випадку якщо процес компіляції успішно завершився це вікно зникає з екрану. Інформація про результат компіляції вихідного файлу записується у файл з тим же ім’ям, що і вихідний файл але з розширенням .log. Якщо вихідний файл створено з порушеннями правил LaTeX, то процес компіляції призупиняється на тому етапі де LaTeX виявив першу помилку. У такому разі ви можете виправити цю помилку прямо у вікні компіляції або проігнорувати її натиснувши клавішу Enter і продовжити процес компіляції. Знайшовши нову помилку, LaTeX знову призупинить процес компіляції. І так буде відбуватись поки вихідний файл не буде повністю відкомпільовано. Структура документу Кожен LaTeX-файл починається з заголовку. Заголовок – це команда яка задає режим оформлення документу. Слово article в фігурних дужках вказує, що документ буде оформлений, як стаття. Інші варіанти оформлення текстів будуть розглянуті пізніше. Потрібно враховувати, що LaTeX розрізняє великі та маленькі літери. \documentclass{article} Після заголовку LaTeX-файлу іде фрагмент коду, який називається преамбулою документу. У преамбулі розміщуються параметри та команди (такі як розмір шрифтів, відстань між рядками і т.д.), що відносяться до всього документу. Також можливе підключення за допомогою команди \usepackage{iм’я_пaкeтy} додаткових пакетів для роботи зі шрифтами, текстом, формулами, графікою і т.ін. Текст документу розміщують після преамбули і він міститься між командами \begin{document} та \end{document} Все, що буде надруковано у файлі після команди \end{document} компілюватися не буде. Таким чином можемо навести приклад мінімального LaTeX-документу: \documentclass{article} \begin{document} Приклад документу \end{document} Стаття українською (російською) мовою у форматі LaTeX зазвичай починається з рядків: \documentclass [12pt] {article} \usepackage [cp1251] {inputenc} \usepackage [ukrainian,russian]{babel} \begin {document} \end {document} Перший рядок встановлює, що документ відноситься до класу статей і задає основний розмір шрифту 12 пунктів. Замість article можна задавати інші стандартні класи: report для звітів і дисертацій, book для книг або letter для листів. Другий рядок вказує, що початковий текст набирається в кодуванні Windows. У третьому рядку показано, що основною мовою статті є українська (кирилиця). Текст повинен завершуватись рядком \end{document}. Нижче наведено приклад коду вихідного файлу з підключеними пакетами: \documentclass{article} \usepackage[cp1251]{inputenc} \usepackage[ukrainian,russian]{babel} \title{Лабораторна робота №1} \author{Студент гр. ВП-11 ...} \begin{document} \maketitle Ми побачимо {\huge ВЕЛИКІ} МОЖЛИВОСТІ цього редактора. \end{document} Рис.1.2. Результат виконання вищевказаної програми Абзаци відділяються один від одного символом нового рядка. Будь-яка кількість порожніх рядків еквівалентні одному. Будь-яка кількість пропусків і символів табуляції, які декілька разів повторюються один за одним, а також кінець рядка, вважаються за один пропуск. Команди Команди в LaTeX використовуються для додаткового оформлення документів. Всі команди в LaTeX починаються з символу «\» (backslash). Команди бувають двох типів: команди, у яких після символу «\» іде символ, котрий не є літерою; команди, у яких після символу «\» іде набір літер, що називається іменем команди. В імені команди, а також після символу «\» не повинно бути пропусків, а також ім’я команди не можна розміщувати в декількох рядках. В назвах команд великі і маленькі символи розрізняються. Після імені команди у вихідному файлі обов’язково повинен стояти пропуск. Послідовності \: і \dots – це команди. Деякі команди мають аргументи. Аргументи – це інформація уточнюючого характеру, яка вказує яким чином має працювати команда. Аргументи вказують після імені команди. Аргументи бувають обов’язковими і не обов’язковими. Не обов’язкові аргументи розміщують у квадратних дужках після імені команди і їх можна опускати. Обов’язкові аргументи розміщують у фігурних дужках до або після необов’язкових аргументів в залежності від специфіки команди. Якщо опустити обов’язковий аргумент, під час компіляції виникне помилка. Якщо необов’язкових аргументів декілька, то вони перераховуються через кому. Кожен обов’язковий аргумент розміщується в окремих фігурних дужках. Приклад: \documentclass[12pt, twocolumn]{article} Групи Поняття групи – одне з найважливіших понять LaTeX. Вони використовуються для оформлення деякого фрагменту. Фрагмент документу, що входить в групу береться в фігурні дужки. Фігурні дужки не генерують ніякого тексту. Єдине їх призначення – обмеження групи. Команди, які використовуються всередині групи впливають виключно на саму групу і не впливають на інший текст вихідного файлу. Групи можна вкладати одна в одну. Приклад: Весь текст буде надруковано звичайним шрифтом,{\bf а даний фрагмент півжирним} Рис.1.3. Приклад виконання програми Тут команда \bf впливає тільки на групу, яка є фрагментом тексту «а даний фрагмент напівжирним». Фігурні дужки у вихідному файлі повинні бути збалансованими, тобто кожній відкритій фігурній дужці повинна відповідати закрита фігурна дужка. В іншому разі при компілювання виникнуть помилки. Існують команди, які називають глобальними. Вони зберігають свою дію і за межами групи. Параметри Параметри починаються з символу «\» і використовуються для задавання різних величин таких як ширина сторінки, розмір шрифту, тощо. LaTeX, в більшості випадків, самостійно встановлює всі необхідні для оформлення документа параметри. Якщо запропоновані LaTeX параметри не задовольняють, їх можна змінити. Наприклад, якщо необхідно встановити величину абзацного відступу 2 сантиметри, то в преамбулі документу потрібно надрукувати \parindent = 2cm Для зміни інших параметрів потрібно діяти аналогічно. Необхідно вказати ім’я параметра, і після знака рівності значення параметра. Оточення Ще одна важлива конструкція LaTeX – це оточення. Оточення – це фрагмент файлу, який починається з тексту: \begin{«Iм’я_оточення»} Де «Ім’я_оточення» – перший обов’язковий, і можливо не єдиний аргумент команди \begin. Закінчується оточення командою: \end{«Iм’я_оточення»} Кожній команді \begin, що відкриває оточення повинна відповідати команда \end з тим самим ім’ям. Кожне оточення є групою. Приклад: \begin{center} Даний текст буде розміщено по середині сторінки \end{center} Деякі оточення можуть мати аргументи. Ці аргументи вказуються при відкритті оточення після команди \begin{Iм’я_оточення}. При закритті оточення, тобто після команди \end{Iм’я_оточення}, аргументи вказувати не потрібно. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ Ознайомитись зі основними принципами побудови документів в системі LaTeX. Вивчити структуру LaTeX-документу. Відкомпілювати наведені приклади простого LaTeX-документу в редакторі TexWorks. ЗМІСТ ЗВІТУ Титульна сторінка. Мета роботи. Короткі теоретичні відомості. Текст LaTeX-файлу у редакторі TexWorks. Приклад відкомпільованого LaTeX-файлу. Висновки. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ Що таке заголовок? Що таке преамбула документу? Що таке команда? Які існують типи команд в LATEX? Що таке група? Що таке параметри? Чим команди відрізняються від параметрів? Для чого використовуються аргументи команд і параметрів? Що таке оточення? Чи є оточення групою? ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2 РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТУ В LATEX Мета роботи – вивчити методи редагування тексту засобами LaTeX. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ Спеціальні символи Символи пропуску (пробіли) і табуляції розглядаються LaTeX як один символ пропуску. Декілька послідовних символів пробілу або табуляції розглядаються як один символ. Порожній рядок між двома рядками тексту визначає кінець параграфа. Декілька порожніх рядків інтерпретуються як один. Деякі символи в LaTeX зарезервовані і мають спеціальне значення або недоступні у всіх шрифтах. Якщо ввести ці символи як є, вони не відобразяться правильно. Для використання цих символів слід застосовувати спеціальні команди, наведені в табл. 2.1. Таблиця 2.1. Команди для відображення деяких символів в LaTeX Команда Символ \# # \$ $ \% % \textasciicircum ^ \& & \_ _ \{ або \lbrace { \} або \rbrace } \~ ~ \textbackslash \ Робота зі шрифтами Для зміни гарнітури шрифту. використовуються спеціальні команди, наведені в табл. 2.2 Таблиця 2.2 Команди для керування зовнішнім виглядом символів одного шрифту. Команда Альтернативна команда Назва гарнітури \bf \textbf{} Напівжирний (boldface) \it \textit{} Курсив (italic) \sl \textsl{} Похилий (slanted) \sf \textsf{} Рублений (sans serif) \sc \textsc{} Капітель (SMALL CAPS) \tt \texttt{} Імітація друкарської машинки (typewriter) \rm \textrm{} Звичайний (roman) \em \emph{} Виділений В першому стовпчику таблиці наведено команди, що, як правило, використовуються в групах. Вони не мають аргументів. Тому кожна з цих команд впливає на весь текст, що йде після неї. У другому стовпчику наведено команди, що є еквівалентними до відповідних команд з першого стовпчика. Кожна з цих команд має обов’язковий аргумент, що є фрагментом тексту, на який впливає команда. Приклад: \textbf {Цєй текст надруковано напівжирним шрифтом} {\it А цей -- курсивом} Рис. 2.1. Вигляд в Latex найпростіших зміни накреслення шрифта Розмір шрифту. В табл. 2.3 наведено команди які використовують для зміни розміру шрифту. Таблиця 2.3. Команди для для зміни розміру шрифту Команда Назва розміру \tiny крихітний \scriptsize індексний \footnotesize маленький \small менший від нормального \normalsize нормальний \large великий \Large ще більший \LARGE дуже великий \huge величезний \Huge велетенський Способи виділення тексту Виділення тексту здійснюється за допомогою команд, описаних в таблицях 2.4 та 2.5. Таблиця2.4. Команди для задання способів виділення тексту Приклад команди Спосіб виділення тексту риска $\overline{\mbox{звepxy}}$ тексту Створює риску над фрагментом текстом. \underline{підкреслений}текст Створює підкреслення фрагменту тексту. \lowercase{РяДкОвИй}текст Перетворює всі літери фрагменту тексту у рядкові. \uppercase{ВеЛиКі}літери у тексті Створює фрагмент тексту великими літерами. \raisebox{2pt}{вище}на 2pt Фрагмент тексту піднімається на задану величину над базовою лінією тексту. текст \fbox{обведений рамкою} Створює рамку навколо заданого фрагменту тексту. { \setlength{\fboxrule}{2pt} \setlength{\fboxsep}{5pt} текст \fbox{рамка товщиною 2pt з відступом від тексту у 5pt}} Створює рамку навколо заданого фрагменту тексту. Параметр \setlength {\fboxrule}{2pt} встановлює товщину рамки (наприклад, 2pt). Параметр \setlength {\fboxsep}{5pt} встановлює розмір проміжку між рамкою та текстом (наприклад, 5pt). Виділення тексту засобами пакету ulem Примітка. Для виділення тексту описаними нижче методами необхідно підключити пакет \usepackage{ulem}\normalem в преамбулі документу. Таблиця 2.5. Команди для виділення тексту з пакету ulem Приклад команди Спосіб виділення тексту \uline{Створює довгий підкреслений текст, який може поширюватись на декілька рядків.} Підкреслення тексту прямою лінією (може поширюватись на декілька рядків). \uwave{Створює підкреслення хвилястою лінією.} Підкреслення тексту хвилястою лінією, (може поширюватись на декілька рядків). \sout{Закреслений текст.} «Закреслення» заданого фрагмент тексту. \xout{Штрихове закреслення.} «Штрихове закреслення» заданого фрагмент тексту. Коментарі в LaTeX-файлі Коментарі в LaTeX-файлі знаходяться між символом % і кінцем рядка. Все, що написано після символу % і до кінця рядка компілятор ігноруватиме. Приклад. Коментар може розбивати слова % може розбивати слова. Виділення тексту кольором Примітка. Для виділення тексту кольором необхідно підключити пакет \usepackage{color} в преамбулі документу. Стандартними кольорами в LaTeX є: black, white, red, green, blue, cyan, magenta, yellow. Змінити колір тексту можна командою \textcolor[model] {spec}{text} або декларацією {\color[model]{spec}text}, де model – кольорова модель, spec – специфікація кольору, text – текст. Команда color перемикає колір тексту у всьому документі, команда textcolor діє тільки на свій аргумент. Приклад: Команда color \color{blue} перемикає колір, команда \textcolor{red} {кольоровий текст} діє тільки на свій аргумент. Визначення нового імені кольору Команда \definecolor{name}{model}{spec} дозволяє визначити ім’я name для будь-якого кольору. Тут model – кольорова модель, spec – специфікація кольору. Виділення фону тексту кольоровими рамками Команда \colorbox[model]{spec}{lr-text} розміщує текст lr-text в рамку, в якої колір фону задано аргументами model та spec, де model – кольорова модель, spec – специфікація кольору. Команда \fcolorbox[model]{fr-spec}{spec}{lr-text} додатково обводить рамку кольором fr-spec. Таблиця 2.6. Команди для виділення тексту рамками Приклад команди Спосіб виділення тексту \definecolor{light-blue}{rgb}{0.8,0.85,1} \colorbox{light-blue}{Команда colorbox} \definecolor{lgreen}{rgb}{0.9,1,0.8} \fcolorbox{green}{lgreen}{Команда fcolorbox} Робота з абзацами Для того, щоб LaTeX оформив абзац необхідно вставити у вихідному файлі порожній рядок, який буде вказувати на закінчення абзацу. Перенесення слів на інший рядок. Для більш стилізованого відображення тексту і скорочення інтервалів між словами при форматуванні абзацу, LaTeX може переносити частину слова (за правилами відповідної мови на якій друкується текст) на інший рядок. Примітка. За замовчуванням українська і російська мови, як правило, не підключені до LaTeX-компілятора. Тому, під час компіляції LaTeX не буде робити перенесення слів у документах надрукованих українською чи російською мовами. Для виходу з даної ситуації потрібно або змінити параметри в настройках компілятора або вказати LaTeX спосіб перенесення деяких слів самостійно. Для налаштування способу перенесення слів, у вихідному файлі використовують наступні параметри: \righthyphenmin – параметр, що відповідає за мінімальну кількість літер, яка може бути перенесена на наступний рядок. Таким чином якщо ви надрукуєте в документі команду \righthyphenmin=2 LaTeX дозволятиме перенесення двох останніх літер слова на наступний рядок. За замовчуванням значення даного параметру встановлено 3. \- – використовується для одноразового вказування LaTeX яким чином робити перенесення в словах. Наприклад, якщо в тексті ви надрукуєте {пе\-ре\-не\-сен\-ня} то LaTeX буде розуміти, що перенесення можна робити тільки і тих місцях, де стоїть команда \- навіть якщо це суперечить LaTeX-овському алгоритму перенесення. \hyphenation. Якщо слово, яке потрібно переносити всупереч LaTeX-овському алгоритму перенесення, зустрічається неодноразово ви можете використати дану команду, щоб задати необхідний спосіб перенесення цього слова у всьому документі. Наприклад, якщо ви в преамбулі документа надрукуєте \hyphenation{доку-мент} то слово «документ» LaTeX зможе розривати тільки в тому місці, де стоїть дефіс. Якщо аргументом команди \hyphenation, буде слово, що не містить дефісів, то це означатиме, що дане слово взагалі не можна розривати. Аргументом команди \hyphenation може бути декілька слів. У цьому разі їх потрібно розділяти пропусками або символами кінця рядка. У випадку, якщо потрібно оформити текст без розривів слів використовують наступні команди у преамбулі документу: \sloppy – вирівнювання тексту по ширині документу; величина пропуску між словами при цьому може бути досить великою. \fossy – встановлює режим при якому величина пропуску між словами є малою; при цьому рядок може виходити за межі документу. Вирівнювання в абзаці Відсутність абзацного відступу. Іноді виникає ситуація, коли потрібно надрукувати абзац без абзацного відступу. Для цієї мети зручно використовувати команду \noindent. У тому абзаці, в якому відступ не потрібно робити дана команда повинна іти перед текстом. Таким чином команда \noindent впливає тільки на ті абзаци які з неї починаються. Цитати. Для оформлення фрагменту тексту відсунутого від країв документу використовують оточення «quote» («цитата»). Приклад. \begin{quote} Даний текст є цитатою \end{quote} Для довгих цитат, що складаються з декількох абзаців краще використовувати оточення «quotatio». Дане оточення абсолютно аналогічне попередньому за виключенням того, що в тексті оформленому з допомогою цього оточення робиться абзацний відступ. Вирівнювання тексту Для центрування тексту використовують оточення «center». У випадку, якщо центрувати потрібно невеликий фрагмент тексту, який складається з одного рядка використовують команду \centerline. Обов’язковим аргументом цієї команди буде відповідний фрагмент тексту. Вирівнювання по лівому та правому краях документу Для вирівнювання тексту по лівому та правому краях документа використовують оточення «flushleft» і «flushright» відповідно. Приклад виконання програми наведено нижче, а результат виконанння показано на рис. 2.2. Приклад: \begin{flushright} Текст вирівнюється по правому краю \end{flushright} \begin{flushleft} Текст вирівнюється по лівому краю \end{flushleft} \begin{center} Текст вирівнюється по центру \end{center} Рис.2.2. Приклад виконання програми щодо вирівнювання тексту Розриви рядків LaTeX самостійно форматує абзац. При цьому він сам вирішує яким чином абзац розбивати на рядки. Іноді виникає ситуація коли необхідно штучно вплинути на те, в якому місці LaTeX почне новий рядок. Нерозривний пробіл Команда ~ використовується для того, щоб вказати LaTeX у якому місці абзацу не можна починати новий рядок. Таким чином, якщо у вихідному файлі ви надрукуєте «рівняння~(1)», то у відкомпільованому документі дана фраза буде гарантовано розміщуватись в одному рядку. Заборона перенесень слів У випадку, якщо вам потрібно заборонити розбиття слова для перенесення його частити у наступний рядок у всьому документі ви можете використовувати вище описану команду \hyphenation. Але у випадку, якщо вам потрібно заборонити LaTeXу переносити деяке слово тільки в одному місці документу зручно використовувати команду \mbox. Ця команда має один обов’язковий аргумент – слово або будь-який фрагмент тексту. LaTeX буде розуміти даний фрагмент як один символ. Таким чином розбиття даного фрагменту на декілька рядків буде неможливе. Примусове розривання рядка Якщо в деякому місці абзацу потрібно почати новий рядок, не починаючи при цьому нового абзацу використовують наступні команди: \\ – у випадку використання даної команди буде отримано не розтягнутий по всій ширині рядок. \linebreak – команда аналогічна попередній, за виключенням того, що розірваний рядок буде вирівняно по ширині документа. Примітка. Наведені вище команди мають необов’язковий параметр. Якщо в квадратних дужках, після імені команди вказати деяку довжину, то після розірваного рядка буде зроблено вертикальний відступ вказаної довжини. Приклад: Після цього рядка \\[3mm] зроблено додатковий вертикальний відступ довжиною 3 міліметри. Вертикальні відступи Відстань між абзацами. Відстань між абзацами може бути змінена з допомогою команд \smallskip, \medskip, \bigskip. Тут ці команди розміщені у порядку збільшення відстані між абзацами. Для створення відступу потрібної величини одну з перерахованих команд розміщують або після тексту абзаца або безпосередньо після символу кінця абзацу (наприклад після порожнього рядка). Величина відстані між абзацами, що встановлюється однією з перерахованих вище команд залежить від стилю оформлення документа. Тому, якщо ви хочете задати величину вертикального відступу між абзацами в явному вигляді зручно користуватись командою \vspace. Дана команда має один обов’язковий аргумент – відстань між абзацами. Наприклад, якщо після абзацу буде вказано команду \vspace{5mm}, то це буде означати, що потрібно збільшити величину вертикального відступу між абзацами додатково на 5 міліметрів. Перераховані вище команди діють виключно на поточний абзац. Для встановлення додаткового вертикального відступу між всіма абзацами документа використовується параметр \parskip, який, як правило розміщують в преамбулі документа. Припустимо, якщо в преамбулі документу ви вкажете наступну команду \parskip=3mm. Це означатиме, що LaTeX збільшить вертикальну відстань між абзацами у всьому документі на три міліметри. Примітка. Аргументом команди \vspace, і значенням параметра \parskip можуть бути від’ємні величини. У такому разі вертикальний абзацний відступ буде не збільшуватись, а зменшуватись на відповідну величину. У команди \vspace є варіант із зірочкою після імені команди. Якщо, наприклад, надрукувати \vspace*{1cm}, то буде створено проміжок величиною 1 сантиметр, що не зникне навіть у тому випадку, якщо в цьому місці відбудеться розрив сторінки. Відстань між рядками абзацу Всі стандартні стилі LaTeX самостійно встановлюють величину відстані між рядками одного абзацу. Якщо ж, всупереч цьому виникає необхідність змінити цю відстань, то одним із способів це здійснити – розмістити в преамбулі документу наступну команду \linespread=x, де x – величина міжрядкового інтервалу, наприклад 1,5. Для зміни міжрядкового інтервалу всередині групи можна використати команду \renewcommand{\baselinestretch}{x}, де число x – відношення нової величини відстані між рядками до стандартної величини, встановленої в базовому стилі. Тобто, якщо x = 1.1, то це означає, що потрібно збільшити величину відстані між рядками в 1.1 рази (на 10%). Розриви сторінок Під час форматування тексту LaTeX знаходить найбільш оптимальний, з його точки зору, спосіб розбиття документу на сторінки. Але не завжди цей спосіб є допустимим з точки зору автора документу чи правил типографії. Заборона розриву Для того, щоб заборонити розрив сторінки використовується команда \nopagebreak. Якщо поставити її в кінці абзацу, то розрив сторінки після даного абзацу буде заборонено. Примусовий розрив Для примусового розірвання сторінки ви можете використовувати одну з наступних команд: \newpage або \pagebreak – під дією однієї з цих команди сторінка завершується і решта простору, що залишився до кінця сторінки заповнюється порожнім місцем. \clearpage – працює аналогічно до наведених вище команд, хоча має деякі особливості при роботі з зображеннями і таблицями. Створення порожньої сторінки Для створення порожньої сторінки не досить двічі підряд надрукувати одну з перерахованих в попередньому пункті команд. LaTeX все одно буде відображати документ так, наче там надруковано тільки одну команду розриву сторінки. Тому для друкування порожньої сторінки його необхідно «обманювати» вставивши в нову сторінку деякий символ який відображатись не буде, але вказувати, що сторінка не порожня. Приклад: \pagebreak \mbox{} \pagebreak Робота зі списками в LaTeX Для створення списків використовуються наступні оточення: itemize – оточення для створення маркованих списків. enumerate – оточення для створення нумерованих списків. Кожен новий елемент списку починається з команди \item. Примітка. У документах підготовлених з допомогою LaTeX допускається вкладення одних списків у інші. При цьому максимальний рівень вкладення не повинен перевищувати чотирьох. Марковані списки Розглянемо процес створення багаторівневих маркованих списків. Приклад фрагменту програми наведено нижче, а результат на рис. 2.3. Приклад: \begin{itemize} \item Перший запис першого рівня. \begin{itemize} \item Перший запис другого рівня. \begin{itemize} \item Третій рівень. \begin{itemize} \item Четвертий рівень. \end{itemize} \end{itemize} \item Другий запис другого рівня. \end{itemize} \item Другий запис першого рівня. \end{itemize} Рис. 2.3. Результат виконання програми багаторівневих маркованих списків Команда \item, для маркованих списків, має один необов’язковий параметр – вигляд маркера який передує елементу списку. Вигляд маркерів, що використовуються за замовчуванням у багаторівневих списках можна побачити з попереднього прикладу. Приклад. \begin{itemize} \item[\$] Перший запис. \item[ *] Другий запис. \end{itemize} Результатом виконання попереднього коду буде наступний фрагмент документу: $ Перший запис. * Другий запис. Якщо вигляд маркерів у багаторівневих маркованих списках, що використовуються за замовчуванням, вас не влаштовує ви можете його змінити не тільки з допомогою необов’язкового параметра. Для цього використовують наступну команду \renewcommand{«рiвень»}{«символ»} де «рівень» – одна з чотирьох команд \labelitemi, \labelitemii, \labelitemiii чи \labelitemiv, що відповідає за вигляд маркера відповідно першого, другого, третього чи четвертого рівня. «Символ» – символ, який буде маркером. Примітка. Якщо вказати вище наведену команду у преамбулі документу, то вигляд маркера буде змінено у всьому документі. В іншому разі вигляд маркера буде змінено виключно для списків документу, що йдуть після цієї команди або всередині групи. Нумеровані списки Для створення нумерованих списків використовується оточення enumerate. Розглянемо його використання. Фрагмент коду програми наведено нижче, а результат – на рис. 2.4. Приклад. \begin{enumerate} \item Перший запис першого рівня. \begin{enumerate} \item Перший запис другого рівня. \begin{enumerate} \item Третій рівень. \begin{enumerate} \item Четвертий рівень. \end{enumerate} \end{enumerate} \item Другий запис другого рівня. \end{enumerate} \item Другий запис першого рівню. \end{enumerate} Рис. 2.4. Результат виконання програми нумерованих списків Команда \item, для нумерованих списків, має необов’язковий аргумент. З допомогою цього аргументу можна змінювати нумерацію окремих елементів списку. Наприклад в результаті компіляції коду: \begin{enumerate} \item[23] Перший запис. \item[25] Другий запис. \end{enumerate} в документі буде надруковано 23 Перший запис. 25 Другий запис. Використання пакету enumerate. Існує більш гнучкий спосіб для оформлення нумерованих списків. Він базується на використанні пакету enumerate. Для того, щоб підключити пакет enumerate, необхідно у преамбулі документу вказати команду \usepackage{enumerate}. Цей пакет дозволяє створювати власний стиль оформлення списків. Приклад: \begin{enumerate}[\No 1).] \item Перший запис \item Другий запис \begin{enumerate}[Запис i:] \item Другий рівень \item Ще один запис другого рівня \end{enumerate} \end{enumerate} Тут на першому рівні у квадратних дужках ми вказуємо зразок маркеру першого запису №1), а далі LaTeX автоматично буде створювати наступні записи. На другому рівні ми вказуємо зразок першого запису вигляду «[Запис і:]». Далі LaTeX буде нумерувати таким же чином наступні записи другого рівня. Результат буде наступним: №1). Перший запис №2). Другий запис Запис і: Другий рівень Запис іі: Ще один запис другого рівня ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ Ознайомитись зі основними принципами редагування текстів в системі LaTeX. Відкомпілювати наведені приклади в редакторі TexWorks. Взявши LaTeX-файл створений на минулій лабораторній роботі додайте довільний текст. Вставьте в текст знак коментаря. Виділіть основні абзаци в тексті (не менше п’яти абзаців). В кожному абзаці зробіть перше слово напівжирним, друге слово перекресленим, третє слово виділіть курсивом, а останнє слово капітеллю. Відформатуйте кожен абзац: 1-ий абзац вирівняний по правому краю поля сторінки; 2-ий абзац вирівняний по центру поля сторінки; 3-ий абзац вирівняний по лівому краю поля сторінки; Створіть спецсимоли %, \, /, ^. Створіть трирівневий маркований список та визначте свій тип маркеру на другому рівні. ЗМІСТ ЗВІТУ Титульна сторінка. Мета роботи. Короткі теоретичні відомості. Порядок виконання роботи. Текст LaTeX-файлу (з командами). Приклад відкомпільованого LaTeX-файлу. Висновки. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ Яким чином LaTeX форматує абзац? Для чого LaTeX розбиває слова при перенесенні? Що відповідає за перенесення та розбиття слів? Що означає

Методичні вказівки Інші

77pazan77

16.02.2013 19:02-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись