Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Економіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Кафедра ТПЕ
Залікова контрольна робота
з дисципліни
«Основи економіки»
ЛЬВІВ-2011
ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
1. Циклічні коливання в економіці. Цикл і його фази.
Важливою особливістю економіки, що ґрунтується на ринкових засадах, є її нестабільність. Довгострокове економічне зростання переривається спадом виробництва, низьким рівнем зайнятості та зростанням цін. Чергування піднесень і спадів у економіці призводить до того, що її розвиток має циклічний характер.
Економічний цикл – це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох років, тобто це рух національного виробництва від одного кризового явища до іншого, що характеризується коливаннями об сягу національного виробництва, доходів і зайнятості та постійно повто рюється. Його ще називають циклом ділової активності, або діловим циклом.
У структурі циклічного економічного розвитку найпомітнішими є середні промислові цикли. Кожен економічний цикл є унікальним. Але водночас усі цикли характеризують певні загальні ознаки. Насамперед, це загальна послідовність у зміні фаз циклу. Більшість учених-економістів поділяють цикли на чотири фази :
1. Пік
2. Спад (рецесія)
3. Дно
4. Піднесення.
Пік або вершина є найвищою точкою піднесення, коли в національній економіці досягається повна зайнятість, а виробництво працює на повну потужність. У цій фазі циклу рівень цін має тенденцію до підвищення, а ріст ділової активності припи няється. Найнижча точка економічного спаду (дно) характеризується тим, що виробництво і зайнятість, досягнувши найнижчого рівня, починають зростати.
Вихідною фазою економічного циклу є криза, спад виробництва, який ще називають рецесією. Це період, протягом якого реальний ВВП скорочується протягом не менш як шести місяців. Рецесія починається від піка і закінчується найнижчою точкою спаду - дном. Для неї характерними є :
- перевиробництво товарів порівняно із платоспроможним попитом і зростання запасів нереалізованої продукції;
- падіння цін на товари; скорочення обсягів виробництва;
- масове банкрутство торговельних, промислових фірм і банків;
- збільшення незайнятості виробничих потужностей;
- зростання безробіття;
- зниження рівня номінальної і реальної зарплати, прибутків підприємств та інших доходів;
- падіння курсу акцій; потрясіння кредитної системи; підви щення норми позичкового процента; зростання соціальної напруженості та ін.
Економічний цикл
Кризові явища продовжують наростати до моменту відновлення макро-економічної рівноваги на її найнижчих рівнях, у точці "дна", після чого починається пожвавлення і піднесення. Рівень виробництва підвищується, а зайнятість зростає, скорочуються товарні запаси, відбувається значний приріст виробничих інвестицій. У міру економічного піднесення зростають темпи приросту рівня цін. Піднесення - це фаза, яка характеризується збіль шенням обсягів виробництва , зростанням добробуту, при цьому економіка виходить на рівень, який перевищує всі попередні.
Причини циклічних коливань можна поділити на зовнішні і внутрішні. До внутрішніх факторів слід віднести :
- коливання інвестицій;
- зростання доходу і споживання;
- рішення у грошово-кредитній політиці, які супроводжуються поя вою надмірної кількості грошей або надмірним їх вилученням з обігу;
- невідпо відність між сукупним попитом і пропозицією; зміни в державних закупках.
Серед зовнішніх чинників циклічності виділяють політичні перевороти, трансформації соціально-економічної системи, війни, високі темпи зростання населення та його міграції, відкриття нових родовищ корисних копалин, нових земель, зміни у зовнішніх умовах функціонування національної еконо міки, наукові відкриття, технологічні інновації, помилки уряду в реалізації економічної політики тощо.
2. Підприємство, їх види і форми.
Підприємство — самостійний суб'єкт господарювання, створений для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійс нення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм наймену ванням та ідентифікаційним кодом.
Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів :
- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
- підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
- державне підприємство, що діє на основі державної власності;
- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.
У світовій практиці розрізняють три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності :
- одноосібне володіння - це підприємство, власником якого є фізична особа або сім'я;
- партнерство (товариство) передбачає об'єднання капіталів декількох осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності, спільного контролю результатів бізнесу, активної участі в його веденні;
- корпорація (акціонерне товариство) є домінуючою формою підприєм ницької діяльності, її власниками є акціонери, що несуть обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Одна частина прибутку розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування (повторні вкладення коштів, одержаних як дохід від інвестицій) об'єднання.
З погляду юридичної відповідальності існують такі підприємства :
- з повною відповідальністю (повні підприємства), всі учасники яких відповідно до укладеного договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'я заннями товариства усім своїм майном;
- підприємства з обмеженою відповідальністю, що мають статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими доку ментами, і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном; учасники товариства несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів;
- підприємства з додатковою відповідальністю, статутний фонд яких поділений на частки визначених установчими документами розмірів і які несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.
3. Фактори виробництва і проблема їх обмеженості.
Економічні ресурси - це усі природні, людські і вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг. Економісти розділяють ці ресурси на :
1) матеріальні ресурси - земля, або сировинні ресурси, і капітал;
2) людські ресурси - праця і підприємницький хист. Економічні ресурси - землю, працю, капітал і підприємницький хист -називають ще факторами виробництва.
Земля - це всі блага природи, які застосовують у виробництві. Земля як економічний ресурс розглядається з трьох позицій: вона є безпосереднім фактором виробництва у сільському господарстві; джерелом всіх сировинних ресурсів; місцем розташування всіх об'єктів суспільного виробництва.
Капітал або капітальні блага як економічний ресурс охоплює усі вироб ничі знаряддя, тобто усі види інструментів, машини, устаткування, фабрично-заводські, складські і транспортні засоби і збутову мережу, які викорис товують у виробництві товарів і послуг та доставленні їх до кінцевого споживача. Процес виробництва і придбання капітальних благ називають інвестуванням.
Капітал як фактор виробництва поділяють на основний і оборотний. До основного капіталу належать будівлі, споруди, машини, які слугують людям упродовж багатьох років, до оборотного - сировина, допоміжні матеріали, паливо тощо.
Реальний, або фізичний капітал - інструменти, машини та інше вироб ниче устаткування - це економічний ресурс; гроші, або фінансовий капітал, ис є таким ресурсом. Гроші тільки представляють капітал і можуть за певних умов на нього перетворюватися (коли на них купують засоби виробництва), тому їх не розглядають як економічний ресурс.
Праця - це сукупність усіх фізичних і розумових здібностей людини, які задіяні у виробництві товарів і послуг.
Підприємливість, або підприємницький хист характеризується тим, що підприємець бере на себе ініціативу поєднання ресурсів землі, капіталу й праці в єдиний процес виробництва товарів і послуг; ухвалює рішення під час ведення бізнесу; є новатором, який намагається запровадити на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології або навіть нові форми організації бізнесу; також це людина, яка ризикує.
Економічні ресурси або фактори виробництва володіють однією загальною корінною властивістю: вони рідкісні, тобто кількість їх обме жена. У цьому і полягає сутність закону рідкісності. Внаслідок рідкісності виробничих ресурсів і тієї межі, яку їх рідкісність ставить перед виробничою діяльністю, сам обсяг виробництва неминуче обмежений.
Враховуючи безмежність потреб і обмеженість ресурсів, перед будь-якою економічною системою постають три фундаментальні проблеми організації економіки :
1. Що і скільки потрібно виробляти? Який набір товарів та послуг і в якому обсязі найповніше задовольнятиме потреби суспільства?
2. Як цей обсяг продукції необхідно виробляти? Як треба організувати виробництво, які фірми мають виробляти і яку застосовувати технологію виробництва?
3. Для кого повинна вироблятися продукція? Як повинна вона розпо ділятися серед споживачів?
ТЕСТИ
4. У короткостроковому періоді фірма виробляє 500 одиниць продукції. Середні змінні витрати становлять 2 грн., середні постійні витрати – 0,5 грн. Загальні витрати становлять :
а) 750 грн.
б) 1250 грн.
в) 2,5 грн.
г) 1100 грн.
Постійні витрати (TFC) :
Змінні витрати (TVC) :
Загальні витрати (ТС) : ТС(Q) = ТFС + ТVС(Q) = 250+1000 = 1250 (грн).
Відповідь : б) 1250 грн.
5. Що з переліченого є товаром у економічному розумінні :
а) стрижка.
б) пара ножиць.
в) візит до лікаря.
г) порада юриста.
Товар – продукт праці призначений для обміну шляхом купівлі-продажу і задоволення потреб суспільства.
Відповідь : б) пара ножиць.
6. Сума грошей, отримана найманим робітником на підприємстві за виконану ним працю – це :
а) номінальна заробітна плата.
б) реальна заробітна плата.
в) прибуток робітника.
г) відрядна заробітна плата
Номінальна заробітна плата — це сума грошей, нарахована чи отримана працівником за відпрацьований час чи виконаний обсяг робіт.
Відповідь : а) номінальна заробітна плата.
7. Яке твердження стосується нормативної економіки :
а) у 2005 р. темп інфляції становив 15%.
б) у 2006 р. для зниження темпу інфляції необхідно обмежити емісію грошей.
в) у 2006 р. дефіцит державного бюджету становив 5 млрд.грн.
г) у звітному періоді інфляція зменшилась на 8%.
Нормативна економіка – напрям в економічній науці, який оці нює цілі економічного розвитку, тобто міркування про те, якою по винна бути економіка. Нормативна економіка має рекомендаційний характер.
Відповідь : б) у 2006 р. для зниження темпу інфляції необхідно обмежити емісію грошей.
8. Який з наступних виразів характеризує суть граничних витрат :
а) ∆TC : ∆Q.
б) TFC : Q.
в) ∆TVC : Q.
г)
Граничні витрати (МС) - це додаткові витрати, поділені на приріст обсягу продукції :
Відповідь : а) ∆TC : ∆Q.
ЗАДАЧІ
9. Попит і пропозиція на обіди у студентській їдальні описується рівняннями :
де Q – кількість обідів на день; P – ціна обіду (грн.).
а) Обчисліть рівноважну ціну і кількість проданих обідів за такою ціною;
б) Турбуючись про студентів, адміністрація встановила ціну 3 грн. за обід. Які будуть наслідки такого рішення?
Розв’язання :
а)
Результатом взаємодії попиту і пропозиції є рівноважна ціна - це ціна такого рівня, коли обсяг пропозиції дорівнює обсягові попиту.
1. Визначаємо рівноважну ціну.
Згідно визначення рівноважної ціни : Отже ми можемо прирівняти значення виразів і
2. Визначаємо кількість проданих обідів.
Оскільки при рівноважній ціні попит на обіди рівний пропозиції, то кількість проданих обідів ми можемо обчислити як за формулою , так і
Відповідь : рівноважна ціна P = 4, кількість проданих обідів Q = 2000.
б)
Ринкова ситуація визначається обсягом попиту та пропозиції.
Становище на ринку, при якому обсяг попиту дорівнює обсягові пропозиції, тобто кількість благ, яку хочуть придбати покупці, дорівнює кількості благ, яку можуть запропонувати виробники, є ринковою рівновагою. Якщо ціна на ринку встановлюється нижче від рівноважної ціни, утворюється дефіцит, і обсяг попиту перевищує обсяг пропозиції. Якщо мінімальний рівень ціни встановлений вище від рівноважної, обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту - утворюється надлишок благ.
1. Розраховуємо значення попиту та пропозиції в умовах нової ціни на обід.
2. Оцінюємо співвідношення обсягу попиту та пропозиції.
Отже
Відповідь : внаслідок встановлення адміністрацією ціни P = 3, зросте попит на обіди і на ринку виникне дефіцит.
10. Визначте загальний рівень безробіття за такими даними : природній рівень безробіття дорівнює 5%, чисельність фрикційних безробітних – 1 млн. осіб, структурних безробітних – 1,5 млн. осіб, циклічних безробітних – 2,8 млн. осіб.
Розв’язання :
Чисельність безробітних у загальній чисельності робочої сили відображає рівень безробіття :
де РБ – рівень безробіття у відсотках;
ЧБ – чисельність безробітних;
ЧРС – чисельність робочої сили.
Робоча сила - це сума зайнятих та безробітних громадян. Залежно від причин, які викликають безробіття, розрізняють декілька його видів.
Фрикційне безробіття виникає внаслідок зміни робочого місця на краще, у зв'язку з переїздом з однієї місцевості до іншої та закінченням навчального закладу. Це "добровільне" безробіття, оскільки виникає з іні ціативи самих працівників.
Структурне безробіття спричинене структур ними зрушеннями в економіці, закриттям старих підприємств і виробництв. У результаті змінюється попит на окремі професії і фахи та пропозиція робочої сили щодо них.
Циклічне безробіття - це вивільнення робочої сили, вик ликане загальним спадом виробництва внаслідок циклічних коливань. Масш таби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час кризи.
У ринковій економіці в силу її динамізму обов'язково існує оптимальний резерв робочої сили і підтримується природна норма безробіття, за якої досягається довготривала рівновага, коли темпи інфляції дорівнюють очікуваному темпу зростання цін. Вважається, що наявність структурного і фрикційного безробіття є передумовою для розвитку економіки. Повна зайнятість визначається як зайнятість, що становить менше 100 % робочої сили. Тому фрикційне та структурне безробіття називають природним безро біттям. Вважається, що в розвинених країнах рівень природного безробіття становить 5-6%.
1. Визначаємо чисельність робочої сили.
Згідно означення, природнє безробіття є сумою фрикційного та структурного.
У цьому випадку :
ЧБ = чисельність фрикційних безробітних + чисельність структурних безробітних = 1 + 1,5 = 2,5 (млн. осіб).
Отже, чисельність робочої сили :
2. Визначаємо рівень безробіття.
Чисельність робочої сили ( ЧРС ) :
Чисельність безробітних ( ЧБ ) : ЧБ = чисельність фрикційних безробітних + чисельність структурних безробітних + чисельність циклічних безробітних =
1 + 1,5 + 2,8 = 5,3 (млн. осіб).
Рівень безробіття визначаємо згідно формули :
Відповідь : Рівень безробіття ( РБ ) становить :
16.02.2013 22:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора