Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Статистика продуктивності праці в сільському господарстві.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Факультет економіки та підприємництва
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Статистика
Група:
ЕП-21
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни „Статистика” на тему:
„ Статистика продуктивності праці в сільському господарстві.”
„ Statistics of the productivity in agriculture”
Курсова робота відповідає вимогам діючої нормативної документації України та умовам ECTS
Національний університет водного господарства та природокористування
Факультет економіки і підприємництва
Кафедра економіки підприємства
ЗАВДАННЯ
на курсову роботу з дисципліни "Статистики"
Студенту 2 курсу 1 групи Тиравському В.Л.
Тема: ,, Статистика продуктивності праці
в сільському господарстві “
Зміст курсової роботи
Вступ
1.Теоретична частина
2. Розрахункова частина
Загальні висновки
Використана література
Дата видачі "__"__________20 р. Дата захисту "__" _________20 р.
Керівник ________/_Сіпайло Л. Г./ Студент ______________
(підпис) (прізвище) (підпис)
УДК 31(075.8)
ББК 60.6я73
Курсова робота з дисципліни „Статистика”/ В.Л. Тиравський, Рівне: НУВГП. 2011. -с.37
Анотація курсової роботи українською мовою
Темою курсової роботи є “Статистика продуктивності праці в сільському господарстві “, а її метою - формування та закріплення знань і умінь проведення статистичного дослідження продуктивності праці у сільському господарстві. Статистика продуктивності праці вирішує завдання аналізу її рівня та динаміки на окремих виробництвах і підприємствах, у галузях виробничої сфери та народному господарстві в цілому. Продуктивність праці в сільському господарстві характеризується кількістю виробленої сільськогосподарської продукції в одиницю робочого часу. Ця категорія являється одним із найважливіших показників економічної та соціально-економічної ефективності праці, адже, зростання продуктивності праці є однією з найважливіших умов розвитку суспільного виробництва в цілому та сільського господарства зокрема. В цій курсовій роботі я розглядав статистику продуктивності праці сільського господарства та виконував практичні завдання які відносяться до цієї теми.
Анотація курсової роботи іноземною мовою
The theme of term paper are “Statistics of the labour productivity in agriculture “, and its purpose is a deep study of this theme.Statistics of the labour productivity decide a task the analysis of its level and dynamics on separate productions and enterprises, in industries of production sphere and national economy on the whole. The labour productivity in agriculture is characterized the amount of mined-out agricultural product in working time unit. This category is one of major indexes of economic and socio-economic efficiency of labour, in fact, growth of the labour productivity is one of major terms of development of public production on the whole and agriculture in particular.In this course work examined statistics of the labour of agriculture productivity and executed practical tasks which behave to this theme.
© В.Л. Тиравський, 2011
© НУВГП, 2011
В с т у п
Статистика - багатогалузева наука, яка складається з окремих розділів або галузей, які, будучи самостійними її частинами, тісно пов'язані між собою.
У сучасному суспільстві статистика стала одним з найважливіших інструментів керування економічними процесами. Вона збирає інформацію, що характеризує розвиток економіки країни, культури й життєвого рівня народу. За допомогою статистичної методології вся отримана інформація узагальнюється, аналізується й у результаті дає можливість побачити струнку систему взаємозв'язків в економіці, яскраву картину й динаміку розвитку, дозволяє робити міжнародні зіставлення.
Статистика як наука покликана відображати реалії суспільного життя, його проблеми, успіхи і невдачі.
Предметом статистики як суспільної науки є особливі об'єктивні ознаки стану і розвитку суспільства і матеріальних умов його життя. Такі ознаки одержали назву об'єктивних статистичних показників. На відміну від звичайних ознак, які означають лише якісну подібність чи відмінність, статистичні показники, що дають міру масовим явищам, представляють собою ознаки більш складного складу. Об'єктивні статистичні показники як особливі об'єктивні ознаки характеризуються такими якостями.
По-перше, це ознаки, які представляють собою єдність якісних і кількісних сторін явищ, тобто ознаки, що мають певний зміст і відповідну цьому змісту величину (міра явищ).
По-друге, це загальні ознаки, тобто ознаки, які відносяться не до одиничного факту чи випадку, а охоплюють всю сукупність фактів або одиниць спостереження цього роду, цієї якості. Пізнання таких ознак неможливе без статистичного зведення, яке забезпечує перехід від індивідуальних характеристик одиниць сукупності до узагальнених характеристик сукупності; це дало основу статистикам називати їх зведеними ознаками. Статистичний показник як загальна ознака завжди передбачає визначену кількість сукупності (в абсолютному показнику кількість – складова частина величини; в середній величині кількість передбачається як один із членів відношення, результатом якого є сама середня); він також містить в згорнутому виді визначену варіацію охоплених (узагальнених) ним індивідуальних величин. Ця варіація отримує міру в вигляді особливого показника.
По-третє, це ознаки реального суспільства в той чи інший період або момент його розвитку, тобто ознаки історично конкретні.
По-четверте, це ознаки, істотні для характеристик стану і розвитку суспільства, ознаки, які виявляють закономірність його розвитку.
Метою курсової роботи є формування та закріплення знань і умінь проведення статистичного дослідження продуктивності праці у сільському господарстві.
Курсова робота складається з двох частин. Перша частина - теоретична - розкриває сутність продуктивності праці в сільському господарстві. Друга частина – практична.
Розділ 1. Теоретична частина
1.1 Соціально-економічне значення завдання і особливості статистики праці в сільському господарстві.
Сільське господарство нашої країни - це складний різноманітний об'єкт, який вивчається сукупністю природних, технічних і загальних наук.
Серед загальних наук, які вивчають сільське господарство, назвемо економіку, планування, бухгалтерський облік, статистику. Ці науки досліджують як економічні, так і соціальні явища і процеси, які відбуваються в галузі. Сільське господарство розглядається при цьому як одна із галузей народного господарства.
Наукове і практичне значення статистики праці в сільському господарстві було завжди досить вагомим.
Адже, вона – головне джерело економічної інформації про всі явища і процеси, які мають місце в цій важливій галузі народного господарства.
Наукове і практичне значення статистики сільського господарства дедалі зростає, а особливо сьогодні, коли в сільському господарстві України відбуваються докорінні зміни в економічних відносинах, триває аграрна реформа, з’являються нові організаційно-правові форми виробництва і реалізації продукції. За умовами ринкової економіки статистика сільського господарства є не тільки джерелом даних про найважливіші процеси, що відбуваються в сільському господарстві країни, про його стан і розвиток, але й важливим знаряддям успішного та ефективного управління сільськогосподарським виробництвом. Саме цим визначаються основні завдання статистики сільського господарства на сучасному етапі, які зводяться до такого:
збирання, розробка і своєчасне доведення до корінних органів повних і вірогідних даних про стан і розвиток сільськогосподарського виробництва для прийняття ними рішень щодо завдань, пов’язаних з формуванням аграрної політики, розробкою різних програм розвитку сільськогосподарського виробництва та заходів з їх реалізації;
інформування про основні підсумки та тенденцій розвитку сільського господарства населення ,науково дослідних установ, громадсько- політичних організацій [1, ст.329]. і окремих громадян.
За умов ринкової економіки основним завданням є введення в статистичну програму таких показників і класифікацій, що давали б змогу повно й об’єктивно характеризувати стан і розвиток ринкової економіки. У нових умовах, коли господарські суб’єкти мають велику самостійність у вирішенні виробничих питань, необхідність суворого контролю за виробництвом усіх видів продукції стає зайвою і невиправданою.
За умов ринкової економіки важливим елементом статистичної інформації являються систематизовані дані про суб’єктів, що господарюють. Для отримання таких даних статистичні органи в усьому світі складають і періодично поповнюють регістри господарюючих суб’єктів.
аналіз чисельності, динаміки і структури сільського населення, як бази формування трудового потенціалу сільського господарства країни;
вивчення використання працездатного сільського населення, його зайнятості і безробіття;
аналіз використання робочого часу населення зайнятого в сільському господарстві;
статистичне дослідження продуктивності праці в сільському господарстві;
вивчення оплати праці і доходів сільськогосподарського населення
реформування системи статистичних показників з метою забезпечення об’єктивного відображення змін у суспільстві та економіці і створенні на цій основі статистичної інформаційної бази, яка дає змогу характеризувати стан реформування національної економіки, її розвиток та ефективність, соціальне становище країни;
перехід до нових ферм державного статистичного спостереження, зокрема, від суцільних методів спостереження до вибіркових обстежень, які дають змогу отримати детальнішу та якіснішу інформацію у коротші терміни та за менші кошти, а також до широкого застосування економічних переписів, які дозволяють отримувати повну і достовірну інформацію про об’єкти дослідження і здійснювати різноманітні розрахунки показників у період між окремими переписами і до так званих комбінованих методів спостереження, в основу яких покладено формування статистичної інформації ;
удосконалення методології аналізу соціально-економічного розвитку України. Сюди входять:
1.Розробка методологічних основ макроекономічного аналізу економіки вцілому .
2.Розробка єдиної методологічної основи аналізу галузевих систем статистичної інформації відповідно до вимог і особливостей розвитку галузей на ринкових засадах
3. Створення методології аналізу кон’юктури товарних ринків, первинних і вторинних фондів ринків з урахуванням прийнятих у світовій практиці принципів системного аналізу.
розробка та врахування державних класифікацій і реєстрів, що є однією з основних передумов гармонізації державних інформаційних потоків, підвищення рівня розв’язання завдань з проведення аналізу стану і прогнозування розвитку національної економіки, вивчення багатьох міжгалузевих і міжвідомчих проблем;
удосконалення системи розповсюдження статистичної інформації.
Слід зазначити, що статистика сільського господарства використовує дві категорії населення : сільське і сільськогосподарське. До сільського відносять все населення, що проживає[1, ст. 334] в сільських населених пунктах. До сільськогосподарського населення відносять все населення, основним джерелом доходів якого є сільськогосподарське виробництво.
Безпосереднім носієм трудового потенціалу є працездатне населення, тобто трудові ресурси.
В органах державної статистики сільське господарство завжди вивчалось у національно-територіальному і регіональному аспектах, а також з врахуванням галузевої структури і соціально-економічних категорій господарств, правда в деяких випадках навчальна література обмежувалась тільки аналізом класифікації галузей і угрупованням категорій господарств.
Статистика сільського господарства як соціально-економічна наука використовує загальний метод пізнання – діалектичний метод, який вимагає розглядати явища і процеси в їх взаємозв'язку і розвитку, вивчати перехід від кількісних змін до якісних, виясняти внутрішні протиріччя як джерело розвитку і як процес боротьби нового зі старим.
Соціально-економічні особливості полягають в багатогранності форм користування власністю колгоспами, радгоспами та іншими державними сільськогосподарськими підприємствами, організаціями орендарів, кооператорів, особистих господарств громадян. Для сільського господарства характерне посилення інтеграційних зв'язків різних форм господарювання.
Економічні особливості проявляються в тому, що відтворення в цій галузі здійснюється безпосередньо на особистій основі в натуральній формі. Це значить, що більша частина продукції залишається в сільському господарстві і використовується для відновлення виробництва: насіння і посадковий матеріал витрачаються на посів і посадку, молоко – на напування телят, яйця птиці – на виведення молодняку, мед – для годування бджіл і т.п. Більше того, вся продукція кормових культур і кормових угідь використовується у тваринництві, а така продукція тваринництва як гній – цінне органічне добриво.
Певна частина продукції сільського господарства перетворюється в засоби праці. Так, наприклад, молоді сади переходять у плодоносний вік, а молодняк великої рогатої худоби – в основне продуктивне стадо. Доросла продуктивна худоба на відгодівлі і нагулі вважається предметом праці. Як предмети, так і засоби праці в сільському господарстві піддаються більш чи менш довготривалим природним, фізичним, фізіологічним і іншим змінам, а процес праці в той же час повністю або частково призупиняється.
1.2 Система показників статистики трудових ресурсів. Показники сезонності у використанні трудових ресурсів сільського господарства.Баланс праці в сільському господарстві
Трудові ресурси — це найважливіший фактор розвитку економіки, частина продуктивних сил суспільства.
До трудових ресурсів належить населення, що має фізичний розвиток, розумові здібності і знання, які необхідні для роботи в народному господарстві.
Розрізняють два методи розрахунку чисельності трудових ресурсів:
демографічний — на підставі даних переписів населення про постійне населення. Чисельність трудових ресурсів дорівнює сумі чисельностей працездатного населення і працюючих осіб пенсійного віку та підлітків;
економічний — за даними про фактичну зайнятість (сума чисельності зайнятого населення та незайнятого у працездатному віці).
Вирішальну роль у трудових ресурсах відіграє працездатне населення у працездатному віці. Це сукупність осіб у працездатному віці, здатних за своїми психофізичними даними до участі в трудовому процесі.
Працездатне населення складається з двох груп - економічно активних і економічно неактивних осіб. Співвідношення між ними залежить від соціальних, економічних, політичних та демографічних умов.
Працездатність оцінюється за допомогою таких показників:
=;
= .
Використання трудових ресурсів вивчається з допомогою поданої далі системи показників:
= ;
= ;
= .
Статистичний аналіз передбачає оцінку демографічного навантаження працездатного населення непрацездатним. Статистичною характеристикою є однойменний коефіцієнт, обчислюваний за формулою:
=
Його складовими є коефіцієнти навантаження дітьми і особами у віці, що перевищує працездатний.
Найважливішим питанням є використання трудових ресурсів, тобто їх зайнятості. Трудові ресурси є частиною населення, тому практично весь великий і багатий статистичний інструментарій демографічної статистики може бути застосований і при вивченні трудових ресурсів. Розраховуються показники зайнятості трудових ресурсів у працездатному віці, показники зайнятості пенсіонерів та осіб пенсійного віку. Вагоме значення у статистиці сільського господарства має з’ясування співвідношення окремих груп, з точки зору їх трудових можливостей серед населення. Так з’ясовується ступінь працездатності всього сільськогосподарського населення, ступінь працездатності населення працездатного віку. У сільськогосподарських підприємствах, показники, що характеризують чисельність, структуру, рух робітників, виконання робочого часу розраховується на основі форм звітності фермерського, державного статистичного спостереження. До таких показників відносяться спискова чисельність робітників, середня спискова чисельність робітників, чисельність категорій персоналу, чисельність персоналу, зайнятого в основній і додатковій діяльності, показники руху робітників, показники використання робочого часу виробників.
У склад трудових ресурсів включають:
працездатне населення у працездатному віці: чоловіки у віці 16-59 років та жінки у віці 16-54, за виключенням непрацюючих інвалідів 1-П груп і непрацюючих чоловіків 50-59 і жінок 45-54 роки, які отримують пенсію за старістю на пільгових умовах;
працюючих осіб, що знаходяться за межами працездатного віку – чоловіки старше 60 років, жінок у віці старше 55 років і підлітків, молодших 16 років.
По виробничим сільськогосподарським підприємствам вивчається весь персонал, зайнятий основною та неосновною діяльністю. Робітниками основної діяльності вважаються не тільки робітники рослинництва і тваринництва, а й працівники транспорту. Виділяють також робітників зайнятих в підсобних промислових підприємствах, зайнятих в торгівлі, громадському харчуванні, дитячих садках.
В сільськогосподарських організаціях виділяють такі групи персоналу:
персонал, зайнятий у сільськогосподарському виробництві, зайняті ремонтом будівель виробничого призначення, транспорту;
персонал, зайнятий в підсобних промислових виробництвах;
персонал зайнятий в інших неосновних видах діяльності.
Рух робітників характеризується показниками обороту кадрів і показника постійності кадрів. Інтенсивність обороту кадрів характеризується наступними коефіцієнтами: загального обороту, обороту по прийому і обороту по вибуванню. Рух робочих місць характеризується зміною числа робочих місць, в організації в результаті їх створене чи ліквідації.
Показники використання робочого часу визначаються на основі даних робочого часу робітників. Під робочим часом розуміють тривалість часу, під час якого робітник фактично виконував роботу.
Важливим станом вивчення передумов і результатів суспільного відтворення є характеристика відтворення трудових ресурсів. Це завдання вирішує баланс праці.
Отже, баланс праці ─ система економічних таблиць та показників, які характеризують чисельність трудових ресурсів, джерел їх формування, розподіл по галузях народного господарства, класифікації робочої сили, використання робочого часу.
Баланс праці поєднує таку систему балансів органічно повіданих пов’язаних між собою: трудових ресурсів, молоді, спеціалістів, кваліфікованих кадрів, робочого часу.
В основі побудови балансів лежить загальна схема – вони складаються з двох розділів:
- ресурси трудові, розподілені за статтю, кваліфікацією або ресурсами робочого часу;
- розподіл трудових ресурсів, або робочого часу.
Галузеву приналежність осіб визначають виходячи з галузевої приналежності підприємств і організацій, де вони працюють. При цьому її встановлюють по основній діяльності. Це означає, що особи зайняті основною діяльністю, відносяться до галузі, якій належить дане підприємство, а особи, зайняті в різних господарствах відносять до галузей народного господарства. Цей принцип розповсюджується і на громадське господарство колгоспів, сільськогосподарських підприємств чи інших видах діяльності, промисловості і т. д.- відносяться до відповідних галузей народного господарства.
Баланс трудових ресурсів пов’язаний з іншими розділами балансу народного господарства. Ці зв’язки дозволяють визначити та проаналізувати продуктивність праці, фондозабезпеченість працюючих.
На основі балансу трудових ресурсів і балансових розрахунків визначають плани забезпечення народного господарства робочою силою.
1.3 Показники продуктивності праці в сільському господарстві, особливості їх обчислення. Прямі і зворотні , повні й неповні показники продуктивності праці. Натуральні і вартісні індекси продуктивності праці.
Продуктивність праці ─ кількість виробленої сільськогосподарської продукції в одиницю робочого часу. Вона являється одним із найважливіших показників соціально-економічної ефективності праці в сільському господарстві.
Статистика продуктивності праці вирішує завдання аналізу її рівня та динаміки на окремих виробництвах і підприємствах, у галузях виробничої сфери та народному господарстві в цілому. Результати цього аналізу в майбутньому використовують для статистичної оцінки ефективності дії основних факторів розвитку суспільного виробництва.
На сучасному етапі актуальними питаннями розвитку аграрного сектора економіки є аналіз стану соціального напрямку розвитку трудових ресурсів в Україні, яка входить у новий період перебудівних процесів, пов’язаних не тільки з економічною , але й з банківсько-фінансовою сферою..[3, ст. 334]
Насамперед , це стосується заробітної плати та ефективної трудової діяльності і зайнятості с/г населення . Сьогодні діє деструктивний механізм дальшого руйнування економіки і деградації трудового потенціалу як у промисловості так і в сільському господарстві.
Поки що не розроблені та не діють ефективні методи запобігання негативним тенденціям. З різних причин відбуваються скорочення обсягів виробництва продукції в суспільному секторі та чисельності трудових ресурсів (робочої сили) , а також як наслідок зниження продуктивності аграрної праці
Зазначимо , що виробництво валової продукції сільського господарства в розрахунку на душу населення України зменшилося , а її загальний обсяг – відповідно , також зменшився. В господарствах розташованих у порівняно однакових природно-кліматичних умовах, трудомісткість виробництва одиниці основних видів сільськогосподарської продукції надто коливається ( в межах 4-10 разів ), навіть за усередженими показниками по їх групах.
Отже продуктивність праці залежить від рівня господарювання та інших суб’єктивних факторів. Такі відмінності в цьому показнику зумовлені насамперед мірою використання досягнень науково-технічного прогресу в окремих сільськогосподарських підприємствах. Важливим критерієм прогресу є ефективність використання землі та худоби, до яких прикладається праця для одержання сільськогосподарської продукції , від її рівня залежить продуктивність трудових вкладень та ін. економічні показники..[3, ст. 520]
Таким чином для виходу з кризової соціально-економічної та кредитно-фінансової ситуації треба перш за все зупинити повсюдний спад сільськогосподарського виробництва, а потім забезпечити його зростання. Тому більше уваги необхідно приділити енергійному впровадженню в галузі прогресивних технологій виробництва поліпшення її матеріально-технічного забезпечення, гарантуванню повсюдної та вчасної виплати заробітної плати, активізувавши матеріальне стимулювання аграрної праці.
Система показників продуктивності праці в сільському господарстві включає:
а) повні показники, розраховані на основі вартісних показників продукції, для різних рівнів сільгоспвиробників (для окремих господарств, для сільгосппідприємств, для галузі сільського господарства, для рослинництва і тваринництва, для сільського господарства в цілому)..[3, ст. 436] Ці показники визначаються як відношення вартості продукції (О) до відповідних затрат праці (Т)
W =Q / T
В якості показників продукції виступає валовий випуск, валова додана вартість, чиста додаткова вартість, створені сільгоспвиробниками; затрати праці виражаються в середній чисельності зайнятих у відповідних сільгосппідприємствах, в затратах робочого часу.
б) неповні показники продуктивності праці по конкретним видам сільськогосподарської продукції. Вони розраховуються як відношення випуска конкретних видів сільськогосподарської продукції в натуральному вираженні (q) до затрат праці на виробництво цих продуктів (Т):
W=q / T
в) неповні показники продуктивності праці по окремим видам сільськогосподарських робіт. Ці показники відображають рівень і динаміку об’єму сільськогосподарських робіт на одиницю затрат праці (на одного робітника). Вони визначаються ділення загального об’єму кожного однорідного виду сільгоспробіт на відповідні затрати праці:
W = q / T
де q – об’єм конкретних видів сільгоспробіт в натуральному вираження;
Т – затрати праці на виробництво цих видів робіт.
Ці показники дають можливість вивчати величину і динаміку конкретних видів сільгоспробіт в розрахунку на одиницю трудових затрат.
Для характеристики рівня і динаміки продуктивності праці в сільському господарстві використовуються система статистичних показників.[3, ст. 125] Розрізняють прямі й зворотні показники продуктивності праці в сільському господарстві.
Прямі показники продуктивності праці визначаються як відношення результату виробництва до затрат робочого часу. Зворотні показники продуктивності праці відображають відношення затрат часу до результату виробництва. Таким чином, прямі показники продуктивності праці відображають виробництво сільськогосподарської продукції за одиницю робочого часу (показники виробітку), а зворотні показники характеризують затрати робочого часу на одиницю виготовленої продукції
Особливістю сільського господарства порівняно з іншими галузями економіки являється те, що продуктивність праці може розраховуватись не лише по показникам продукції, але й на окремих етапах сільськогосподарського виробництва. Тому у статистиці сільського господарства розрізняють неповні показники продуктивності праці та повні показники.
Показники обернені їм – повні показники. Вони відображають рівень і динаміку трудомісткості окремих видів сільськогосподарських робіт чи сільськогосподарської продукції.
Поділ показників продуктивності праці на повні і неповні є дещо умовним. Так, наприклад, затрати праці на 1ц зерна озимих культур являється по відношенню до затрат праці на 1 ц. Озимої пшениці повним показникам, а в зв”язку із затратами на 1 ц.
Показники продуктивності праці у натуральному вираженні найбільш точно відповідають змісту категорії продуктивності праці, оскільки вони відображають ефективність конкретної праці при виробництві конкретних натуральних благ чи послуг..[7, ст. 334] Кількість продукції при розрахунку їх вимірюються в узгоджених за ознакою споживної вартості натуральних одиницях.
Натуральні показники продуктивності праці з успіхом використовують у добувній промислововсті, на підприємствах обробної промисловості де випускають однорідну продукцію при характеристиці окремих видів робіт у виробництві будівництва на , на транспорті, зв’язку та сільському господарстві.
Динаміку продуктивності праці у натуральному вираженні вивчають за допомогою індексного методу.
Індивідуальні індекси відображають зміну продуктивності праці на конкретних підприємствах.
де, w1,w0 – рівень продуктивності праці відповідно у звітному та базисному періодах. По групах підприємств, які виробляють однакову продукцію, узагальнюючі індекси продуктивності праці побудовані у формі індексів середньозважених величин, як правило різна. При цьому середню продуктивність праці по групі w визначають за формулою:
де, – рівень продуктивності праці на кожному окремому підприємстві; Т – середньоспискова чисельність робітників чи працюючих на кожному підприємстві.
Вирази та за своїм змістом являють собою відповідно сумарну кількість продукції та загальну чисельність робітників в аналізованій групі підприємств, що значно спрощує розрахунок середньої продуктивності праці та її узагальнюючих індексів..[7, ст. 465]
Індекс продуктивності праці змінного складу показує, на змінності фактично середні продуктивність праці по групі підприємств у звітному періоді порівняно з базисним
де - продуктивність праці на кожному підприємстві у звітному та базисних періодах; - чисельність робітників у звітному та базисних періодах.
Суттєвим недоліком вимірювання продуктивності праці у натуральному вираження є неможливість його використання у тих випадках коли підприємства випускають різну продукцію..[7, ст. 650] Натуральні показники продуктивності праці також не можна порівнювати у випадках випуску підприємствами однакової продукції з різною повнотою виробничого циклу.
Виходячи з цього, найбільш розповсюдженими в статистичному аналізі є вартісні показники праці, рівень якої встановлюється діленням обсягу продукції у вартісному вираженні на загальні витрати праці. Вони дозволяють позбавитися наведених недоліків натуральних показників, забезпечують можливість розрахунку та аналізу продуктивності праці на будь-якому рівні, починаючи з окремих підприємств і закінчуючи народним господарством в цілому.
Вимірювання та аналіз продуктивності праці у вартісному вираженні має й ряд суттєвих недоліків, які пов”язані з недоліками діючих в галузях народного господарства вартісних показників продукції.
Узагальнюючим показником продуктивності праці у сільському господарстві є валова продукція в порівнених цінах у розрахунку на одного середньорічного працівника. Додатково використовується середньорічний виробіток валової продукції на 1 людино-годину в цілому і окремо по рослинництву і тваринництву, а також трудомістність окремих видів сільськогосподарських робіт та продукції.
Розділ 2. Розрахункова частина
Завдання 1.
Відомі такі дані (табл. 1) про чисельність колгоспників, валовий доход та прибуток у колгоспах за рік :
Таблиця 1.
Номер
колгоспу
Чисельність колгоспників, чол.
Виробництво продукції на 1 колгоспника, грн.
Валовий доход тис.грн.
Прибуток від реалізації продукції, тис.грн.
1
2
3
4
5
1
346
5428+48
436
376
2
367
6619+48
564
486
3
261
10428+48
631
544
4
284
4980+48
328
283
5
778
5461+48
986
850
6
364
6135+48
514
447
7
299
6920+48
417
414
8
277
4934+48
314
273
9
622
6550+48
937
815
10
357
3414+48
280
241
11
398
5246+48
480
418
12
253
4719+48
275
239
13
228
4475+48
245
204
14
160
7937+48
505
254
15
369
8300+48
735
613
16
287
4100+48
278
235
17
145
5617+48
192
163
18
162
8275+48
316
268
19
265
8733+48
546
463
20
202
4928+48
235
199
21
112
6808+48
180
152
22
137
8000+48
259
219
23
79
13453+48
255
214
24
68
6688+48
108
91
25
109
8753+48
227
191
26
241
6085+48
349
293
Разом
7170
174323
10592
8945
Враховуючи поправочний коефіцієнт отримаємо наступні дані:
Номер
колгоспу
Чисельність колгоспників, чол.
Виробництво продукції на 1 колгоспника, грн.
Валовий доход тис.грн.
Прибуток від реалізації продукції, тис.грн.
1
2
3
4
5
1
346
5476
436
376
2
367
6667
564
486
3
261
10472
631
544
4
284
5028
328
283
5
778
5509
986
850
6
364
6183
514
447
7
299
6968
417
414
8
277
4982
314
273
9
622
6598
937
815
10
357
3462
280
241
11
398
5294
480
418
12
253
4767
275
239
13
228
4523
245
204
14
160
7985
505
254
15
369
8348
735
613
16
287
4148
278
235
17
145
5665
192
163
18
162
8323
316
268
19
265
8781
546
463
20
202
4976
235
199
21
112
6856
180
152
22
137
8048
259
219
23
79
13591
255
214
24
68
6736
108
91
25
109
8801
227
191
26
241
6133
349
293
Разом
7170
174323
10592
8945
Завдання 1.
1. Побудувати ряд розподілу колгоспів за величиною виробленої продукції на 1 колгоспника. Утворити 4 групи з рівними інтервалами. По кожній групі підрахувати:
а) число колгоспників;
б) чисельність колгоспників;
в) валовий доход (всього на 1 колгоспника);
г) прибуток від реалізації.
Розрахунки представити в табличній формі (табл. 2). Зробити короткі висновки. Відобразити ряд розподілу у вигляді графіка.
Виконати групування колгоспів за двома ознаками: виробництвом продукції на 1 колгоспника і чисельністю колгоспників (табл.З). Розрахувати для кожної групи техніко-економічні показники. Написати назву таблиці. Зробити короткі висновки.
Розв’язання:
Побудуємо ряд розподілу колгоспів за величиною виробленої продукції на 1 колгоспника. Утворимо 4 групи з рівними інтервалами. Оскільки кількість груп дано, то визначаємо величину інтервалу за формулою:
; (1)
де n = 4, тоді .
Утворюємо групи інтервалів:
3462 – 5994,25
5994,25 – 8526,5
8526,5 – 11058,75
11058,75 – 13591
Розрахунки представимо в табличній формі (табл.2).
Групування колгоспів за кількістю виробленої продукції на 1 колгоспника
Таблиця 2
Групи колгоспів за виробництвом валової продукції на 1 колгоспника, грн.
Кіль-кість кол-госпів
Чисельність колгоспників, чол.
Валовий доход
Прибуток від реалізації продукції
Всього, тис. грн.
На 1 колгоспника, грн.
Всього, тис. грн..
У % до валового доходу
1
2
3
4
5
6
7
3462 - 5994,25
12
3717
4365
1,17
3749
86
5994,25 - 8526,5
10
2739
4568
1,67
3784
83
8526,5 - 11058,75
3
635
1404
2,21
1198
85
11058,75 - 13591
1
79
255
3,24
214
84
Разом
26
7170
10592
8945
Висновок: в результаті проведеного простого групування колгоспів за величиною виробленої продукції на колгоспника, можна зробити наступні висновки – з 4 груп у I групі знаходиться найбільше колгоспів - 12. Прибуток на 1 колгоспника вищий все також у І групі. Проте найбільший же валовий дохід на1 колгоспника ми спостерігаємо у ІV групі, а найменший у І групі.
Графічно інтервальний ряд розподілу зображується у вигляді гістограми
Рис.1 Інтервальний ряд розподілу
Визначаємо інтервал групування заводів за чисельністю робітників:
,
де n = 2, тоді
Групування підприємств за чисельністю заводів та затратами праці на виробництво однієї деталі
Групи заводів за чисельні-стю колгоспників, чол.
Підгрупи колгоспів за валовою продукцією на 1 колгоспника, грн.
Кількі-сть колгос-пів
Чисельні-сть колгоспників, чол.
Валовий доход
Прибуток від реалізації продукції
Всього, тис.грн.
На 1 колгос-пника грн.
Всього, тис. грн.
На 1 колгоспника, грн.
68-423
3462 - 5994,25
11
2939
3379
1,149
2899
0,986
5994,25 - 8526,5
9
2117
3631
1,71
2969
1,402
8526,5 -11058,75
3
635
1404
2,21
1198
1,886
11058,75 - 13591
1
79
255
3,23
214
2,708
Разом
24
5770
8669
7280
423-778
3462 - 5994,25
1
778
986
1,267
850
1,092
5994,25 - 8526,5
1
622
937
1,51
815
1,31
8526,5 -11058,75
-
-
-
-
-
-
11058,75 - 13591
-
-
-
-
-
-
Разом
2
1400
1923
1665
Таблиця 3
Висновок: найбільше колгоспів є в I групі (24 колгоспів). Найбільша чисельність колгоспників також знаходиться у I групі (5770). Прибуток від реалізації найбільший також в І групі (7280).
Завдання 2.
Використовуючи ряд розподілу за величиною виробленої продукції на 1 колгоспника (табл. 2) обчислити:
а) середню продуктивність праці в розрахунку на один колгосп;
б) моду даного ряду;
в) медіану;
г) середнє лінійне відхилення.
Розв’язання:
А) Середню продуктивність праці в розрахунку на один колгосп розраховуємо за формулою:
; (2)
Б) Моду даного ряду визначаємо за формулою:
(3)
- нижня межа модального інтервалу,
- величина модального інтервалу,
- частота модального інтервалу,
- частота інтервалу, що передує модальному,
- частота інтервалу, наступного за модальним
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора