Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Продуктивність праці в сільському господарстві та шляхи її підвищення у ЗАСТ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Курсовий проект
Предмет:
Статистика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра економіки
сільського господарства
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
З ЕКОНОМІКИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
З ОСНОВАМИ СТАТИСТИКИ НА ТЕМУ:
“Продуктивність праці в сільському господарстві та шляхи її підвищення у ЗАСТ «Зоря Інгулу» Баштанського району Миколаївської області”
ЗМІСТ
Вступ.
Розділ 1. Наукові основи продуктивності праці і основні напрямки її підвищення у сільськогосподарському виробництві
1.1 Економічна суть продуктивності праці і роль в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва
1.2 Показники продуктивності праці в сільському господарстві та методика їх визначення
Розділ 2. Аналіз сучасного рівня продуктивності праці у ЗАСТ “Зоря Інгулу”.
2.1 Виробничо-економічна характеристика підприємства
2.2 Показники та фактори продуктивності праці
2.3 Фактори продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві
Розділ 3. Динаміка та кореляційний аналіз продуктивності праці сільськогосподарському виробництві
3.1 Динаміка валової продукції сільського господарства на одного працівника, зайнятого в сільському господарстві
3.2 Кореляційний аналіз залежності продуктивності праці від енергоозброєності та фондоозброєності
Розділ 4. Шляхи підвищення продуктивності праці в сільськогосподарському підприємстві
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Додатки
ВСТУП
Високо ефективний аграрний сектор - основа матеріального та соціального благополуччя суспільства, без котрого неможливо його стабільний розвиток, це свого роду гарант забезпечення и збереження національної безпеки країни. Не випадково сільське господарство є пріоритетною галуззю в всіх розвинених країнах світу. У ці галузі дуже рідко експериментують, його оберігають та розвивають, використовують нові досягнення науково-технічного прогресу. І потому сільське господарство находиться під державним контролем США, Франції, Германії, Великобританії, Японії, Італії, Швеції та інших країнах світу, у котрих внутрішній національний продукт дорівнює приблизно від 15 до 60%.
У наші державі потрібно оживлення сільського господарства. Основою його ефективного та результативного розвитку, розвитку виробництва сільськогосподарської продукції – це підвищення технічного рівня та якості виробництва, удосконалення організації виробництва та праці, залучення висококваліфікованих працівників, мотивація цих працівників.
Також для підвищення потенціалу виробництва сільськогосподарської продукції потрібен ретельний аналіз усіх її показників. Одним з таких показників є продуктивність праці. Це й показник характеризує економічну ефективність трудових витрат на виробництво продукції.
Метою даного курсового проекту є визначення продуктивності праці на прикладі ЗАСТ “Зоря Інгулу” Баштанківького району Миколаївської області, а також шляхи підвищення продуктивності праці.
Джерелами робочого матеріалу є річні звіти, планова, статистична та первинна облікова документація ЗАСТ “Зоря Інгулу”.
При аналізуванні даних ЗАСТ “Зоря Інгулу” будуть використовуватися такі методи дослідження: динаміка валової продукції сільського господарства на одного працюючого, для характеристики розвитку ознак в часі, виявлення основної тенденції та кореляційний аналіз залежності продуктивності праці від рівня інтенсивності виробництва, для виявлення тісноти зв’язку, взаємозалежності між ознаками.
Курсова робота виконана на 48 сторінках друкованого тексту, містить 13 таблиць, 1 додаток, 2 рисунок і використане 16 джерел.
РОЗДІЛ 1
Наукові основи продуктивності праці і основні напрямки її підвищення у сільськогосподарському виробництві
Економічна суть продуктивності праці і роль в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва
Живий труд поряд з основним капіталом та змінним капіталом являє собою одним з основних елементів виробничого процесу. Витрати праці визначається робочим часом, а результати праці є створена продукція. Одним з основних показників ефективності трудових витрат це продуктивність праці.
Рівень продуктивності визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що її виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання робіт чи послуг).
Методи вимірювання та основні показники, що використовуються в практиці господарювання зображені на рис.2.1
Розрізняють індивідуальну продуктивність (продуктивність живої праці) та продуктивність суспільної (сукупної, тобто живої й уречевленої) праці. У першому випадку враховують тільки витрати праці робітників підприємств, виробництв, на яких виготовляється продукція, у другому – враховується також минула праця, затрачена на попередніх стадіях суспільного виробництва й уречевлена в сировині, матеріалах, паливі, енергії, засобах виробництва, спожитих в процесі виробництва даної продукції. Підвищення продуктивності праці проявляється у тому, що жива праця приводить в дію все більшу масу уречевленої праці.
Рис.1 Методи вимірювання та показники рівня продуктивності праці.
Продуктивність праці характеризує економічну ефективність сукупних витрат праці, що виникали на всіх стадіях виробництва, обчислюється в цілому по народному господарству як відношення національного доходу до середньої річної чисельності працівників сфери матеріального виробництва.
При вивченні продуктивності праці зіставляють, з одного боку, показники продукції, з іншого – показники витрат праці на її виготовлення. Звідси випливає важлива методологічна проблема, пов’язана з різними методами вимірювання продукції і різними одиницями вимірювання витрат робочого часу при моделюванні системи показників продуктивності праці.
Різноманітність методів вимірювання обсягу продукції вимагає застосування відповідно натуральних, трудових і вартісних методів вимірювання продуктивності праці. Якщо на підприємстві виробляють однойменну продукцію, то виробіток визначають у натуральних одиницях (штуках, кілограмах, метрах, літрах і т. д.). Інколи виробляють однойменну продукцію, що розрізняється за деякими ознаками - видами, марками (електромотори – за потужністю, мило - за жирністю). У таких випадках виробіток доцільно вимірювати в умовно-натуральних одиницях, попередньо перерахувавши окремі види продукції в один вид, що взятий за умовний. Натуральний і його різновид – умовно-натуральний метод вимірювання продуктивності праці – застосовується, головним чином, на підприємствах галузей видобувної промисловості, а також на окремих робочих місцях, виробничих дільницях підприємств. Натуральні показники найбільш прості і зрозумілі, тому їм слід надавати переваги, де це можливо.
Однак на більшості підприємств виробляється різнойменна продукція, яка не піддається вимірюванню в натуральному виразі. Крім того, при цьому методі вимірювання продуктивності праці не враховується незавершене виробництво, якість продукції. Тому застосовують трудовий і вартісний методи вимірювання продуктивності праці, які базуються на відповідних методах обліку продукції.
Трудовий метод, що базується на вимірюванні продукції в трудових одиницях, знаходить поки що обмежене застосування. Він використовується в основному на машинобудівних підприємствах, – на окремих дільницях, цехах.
Найпоширеніший у практиці економічних розрахунків вартісний метод, в основі якого лежить вартісний облік продукції. Його універсальність полягає в тому, що різнойменні вироби, а також елементи продукції, що перебувають на різних стадіях готовності, можуть з’єднуватися в одному підсумку. Це відкриває можливості для обчислення узагальнюючих показників продуктивності праці на різних рівнях виробництва. Показниками продуктивності праці у цьому разі є виробіток товарної (валової, нормативної чистої) продукції на одного робітника чи одного працюючого основної діяльності.
Наступним важливим методологічним питанням вимірювання продуктивності праці є вибір одиниці виміру витрат праці, пов’язаних з виробництвом продукції. Витрати робочого часу на виробництво продукції можуть бути виражені в людино-годинах, людино-днях і середньосписковим числом робітників чи працюючих. Діленням обсягу продукції на витрати робочого часу (в людино-годинах, людино-днях, середньоспискову чисельність) розраховують середньогодинний, середньоденний і середньомісячний (квартальний, річний) виробіток на одного робітника чи працюючого. Вибір одиниці виміру робочого часу залежить від мети дослідження.
Середній годинний виробіток характеризує продуктивність праці за годину чистого робочого часу (без втрат) і обчислюється шляхом ділення виробленої продукції за місяць (чи інший період) на число людино-годин, відпрацьованих робітниками за цей період.
Середній денний виробіток розраховують як частку від ділення виробленої за місяць продукції на кількість відпрацьованих робітниками за цей період людино-днів.
Середньомісячний виробіток робітника розраховується діленням кількості виробленої продукції на середню спискову чисельність робітників. Він залежить від середнього денного виробітку і числа днів роботи, які припадають на одного робітника.
Взаємозв’язані показники середнього виробітку створюють відповідну ієрархію, що дозволяє переходити від одного показника до іншого. Якщо середньогодинний виробіток Wг помножити на середню фактичну тривалість робочого дня в годинах Г, то одержимо середньоденний виробіток Wд. Якщо середньоденний виробіток Wд помножити на середню тривалість робочого місяця (року) в днях Д, то одержимо середній місячний виробіток одного робітника за місяць Wp. Нарешті, перемноживши середній місячний виробіток Wp на частку робітників d у загальній чисельності працюючих, одержимо виробіток одного працюючого Wп.
Існуючий взаємозв’язок показників рівня продуктивності праці може використовуватися для кількісної оцінки впливу окремих факторів на зміну середнього денного чи середнього місячного виробітку, про що йтиметься нижче.
Аналогічно розраховується і показник середнього місячного виробітку одного працюючого.
Чим крупніша одиниця робочого часу використовується при визначенні середнього виробітку, тим більше факторів, що характеризують вплив використання робочого часу на рівень та динаміку продуктивності праці, вона охоплює.
На практиці використовуються різні показники продуктивності праці, що зумовлено метою і завданням дослідження. Серед них економічну ефективність найповніше виражає годинна продуктивність. Всі інші (денна, місячна, річна) показники – інтегральні, вони відбивають рівень годинної продуктивності праці і ступінь використання робочого часу в середині робочого дня, місяця, року.
Показники продуктивності праці в сільському господарстві та методика їх визначення
Існує два показника продуктивності праці, які використовується в практиці господарювання. Перший з них – виробіток, який являє собою обсяг продукції створеної одним робітником за певний період часу. Він розраховується:
,
де W – виробіток продукції;
Ч – чисельність працівників
Q – обсяг виробленої продукції.
І другий показник продуктивності праці – трудомісткість, вона визначається, як співвідношення витрат часу до обсягу виготовленої продукції і характеризує скільки часу витрачається на одиницю продукції та розраховується:
,
де t – трудомісткість виробництва продукції;
Ч – чисельність працівників
Q – обсяг виробленої продукції.
Методика обчислення виробітку натурального – це коли обсяг виробництва вимірюється у натуральних показниках.
Трудовий – продукція вимірюється у витратах часу на її виробництво.
Вартісний – обсяг виробництва визначається за показниками валової, товарної, чистої або реалізованої продукції.
В залеж-ті від періоду, за який обчислюється виробіток, він буває годинний, денний, місячний, квартальний і річний.
В залежності від складу витрат часу, які включаються у розрахунок, виділяють такі види трудомісткості:
технологічна – враховує витрати часу основних робочих;
виробнича – включає витрати часу основних і допоміжних робочих;
повна – витрати часу усіх категорій персоналу;
трудомісткість обслуговування виробництва включає витрати часу допоміжних робочих;
трудомісткість управління виробництвом включає витрати часу спеціалістів, службовців та управлінського персоналу.
Існують чинники зростання виробітку – це підвищення технічного рівня виробництва (модернізація, автоматизація). Результатом дії цього чинника є зменшення трудомісткості виготовлення 1 виробу і як наслідок економія чисельності:
де t1,t2- трудомісткість виготовлення 1 виробу до і після впровадження заходу підвищення техн. рівня;
Q – обсяг виробництва в натуральних одиницях;
Kч – коефіцієнт часу дії заходу;
Фд – дійсний фонд часу роботи 1 працівника.
Удосконалення організації праці і управління передбачає скорочення нерегламентованих простоїв, перерозподіл функції управління, економія чисельності визначається за абсолютним значенням вивільнених працівників; поглиблення спеціалізації. Призводить до зменшення обсягу виробництва і як наслідок вивільнення основних робочих.
При збільшенні обсягу виробництва відбувається відносне вивільнення умовно постійного персоналу.
де Чбуп – базисна чисельність умовно постійного персоналу;
ΔQ – приріст обсягу виробництва;
Під впливом структурних зрушень у виробництві може зменшитися трудомісткість виготовлення однієї грн. продукції і це призведе до економії персоналу. Економія під впливом структурних зрушень:
Тб, Тпл. – трудомісткість виготовлення 1 грн. продукції відповідно в базисному та плановому періодах.
Планування приросту виробітку на підприємстві застосовується:
визначається вихідна чисельність персоналу в розрахунковому періоді, тобто умовна чисельність, яка була б необхідна для забезпечення планового (розрахункового) обсягу виробництва за умови збереження базового рівня виробітку продукції на одного працюючого;
визначається зміна (зменшення «–», збільшення «+») вихідної чисельності працівників під впливом окремих чинників і сумарні зміни численності (Еч)
розраховується можливий загальний приріст продуктивності праці в розрахунковому періоді (ΔПпр) порівняно з базовим періодам ом за формулою:
.
РОЗДІЛ 2
Сучасний рівень та економічна ефективність використання землі у ЗАСТ “Зоря Інгулу”
2.1 Виробничо-економічна характеристика підприємства
Закрите акціонерне сільськогосподарське товариство “Зоря Інгулу” – це міцне господарство, яке займається садівництвом. Спеціалізація підприємства – виробництво, зберігання і переробка фруктів, має патент, який надає право на реалізацію насіннєвого та садівничого матеріалу. Підприємство має власний переробний консервний цех потужністю 0,5 млн. умовних банок. В цьому цеху переробляється на соки і пюре частка зібраних фруктів.
ЗАСТ “Зоря Інгулу” Баштанківського району Миколаївської області розташоване на лівому березі ріки Південний Буг, в центральній частині Миколаївської області. Відстань до обласного центру міста Миколаєва - 66 км, до районного центру міста Баштанки – 3 км. Транспортне сполучення з залізничною станцією Явкіно, розміщеної у 11 км, здійснюється по залізничній дорозі, з обласним центром – по асфальтовому шосе.
Територія ЗАСТ “Зоря Інгулу” знаходиться у центральній частині південно-центрального степу України. По агро кліматичному обласному районуванню це господарство належить до південного агро кліматичного району і характеризується як теплий помірно-континентальний.
Клімат даного краю характеризується відносно високою літньою та порівняно низькою зимовою температурою з частими відлигами, невеликою кількістю опадів. В зимовий час низькі температури доходять до –200 …–230 С. Літом максимальна температура досягає +37,60 С. Сума температур вище 100С дорівнює 2900-30000С. Цього достатньо для вирощування всіх районованих тут культур: пшениці, ячменю, соняшнику, а також багаторічних насаджень.
Характерною особливістю весняного сезону є інтенсивне підвищення температури повітря. Весна наступає швидко і буває короткою, біля 45 днів. Літо тепле, помірно-жарке. Літній сезон продовжується біля 5 місяців. Осінь буває короткою, теплою і дуже часто засушливою. Зима в основному тепла, коротка, малосніжна з частими відлигами і нестійкими сніжними покривами. Середньорічна температура повітря у ЗАСТ “Зоря Інгулу” + 13,20 С. Найхолодніший місяць – січень, а найтепліший – червень.
Довжина безморозного періоду коливається від 220 до 240. Грунт повністю розтає приблизно в третій декаді березня. Пізні весняні заморозки закінчуються в середині квітня. Середня дата першого осіннього заморозку – 25 листопада. Середня глибина промерзання ґрунту складає 54 см.
Середньорічна кількість опадів складає 410мм. За вегетаційний період випадає більше половини опадів. Як відомо, оптимальна кількість опадів впливає на підвищення родючості ґрунту, а отже і на урожайність. Середньорічна відносна вологість повітря – 57%, але в червні місяці знижується до 43%.
Ґрунтовий покрив усієї території акціонерного товариства в основному звичайні середньогумусові чорноземи і південні солонцюваті ґрунти, які виникли на карбонатних лісах різного механічного складу, що і відобразилось на складі цих ґрунтів. Міцність гумусового шару складає в середньому 70-80 см. Кількість гумусу досягає 7,6%. Ґрунти господарства хоч і мають високу родючість, але дуже сильно реагують на внесення органічних і мінеральних добрив.
Рельєф на території господарства в основному рівнинний, уклін полів не перевищує 20.
Основним напрямком господарства є садівництво. Грант у міжряддях саду утримується під чорним паром. В продовженні всього вегетаційного періоду обробка міжрядь в садах проводиться почергово культиваторами КСГ-5 і дисковими боронами БДС-2,5, БДС-3 на глибину 12-14см.
В ЗАСТ “Зоря Інгулу” введена система пристосування добрив, розроблена Миколаївською загальною агро-хімлабораторією та компанією „Сингента”.
Загальна земельна площа 1334,0 га, всього сільськогосподарських угідь 1083,31, із них: рілля 217,71 га.
В акціонерному товаристві три відділення. Всіма організаційними процесами ЗАСТ “Зоря Інгулу” керує правління акціонерного товариства, виробничими процесами керує президент ЗАСТ “Зоря Інгулу”. Йому підпорядковуються головні спеціалісти, такі як: головній агроном, головний інженер, головний бухгалтер та інші. Виробничими процесами в сільському господарстві керує головний агроном йому підпорядковуються агро служба та керуючі відділками, яким в свою чергу підпорядковуються бригадири та робочі.
Розглянемо показники розміру господарства, що свідчать про рівень концентрації виробництва (таблиця 2.1).
Таблиця 2.1 Показники розміру виробництва ЗАСТ "Зоря Інгулу"
Показники
Роки
2007 в %
2005
2006
2007
2005
2006
Валова продукція сільського господарства в порівняних цінах 2005 р., тис. грн.
12194,34
4524,1
3947,38
32,4%
87,3%
Грошова виручка від реалізації, тис. грн.
8203,1
5805
3440,1
41,9%
59,3%
Площа сільськогосподарських угідь, га
1031
1039
1083
105,0%
104,2%
Вартість основних фондів, тис. грн.
6632,4
8372,6
6173,2
93,1%
73,7%
Середньорічна чисельність працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві, чол.
137
139
246
179,6%
177,0%
Середньорічна кількість худоби та птиці в перерахунку на умовне поголів'я, гол.
4
5
8,4
210,0%
168,0%
Аналізуючи дані показників розміру виробництв, необхідно визначити, що за розмірами досліджуване господарство ЗАСТ “Зоря Інгулу” є середнім. За даними валова продукція в порівняних цінах (2005р.) зменшилася у 2007р. порівняно з 2005р. на 67,6%, а порівняно з 2006р. на 22,7%; при цьому грошова виручка від реалізації також зменшилась на 59,1% та на 40,7% відповідно; площа сільськогосподарських угідь у 2007р. порівняно з 2005р. збільшилася на 5%, а порівняно з 2006р. на 4,2%; щодо вартості основних фондів, то вона постійно зменшується, так у 2007р. порівняно з 2005р. зменшилась на 6,9% , а порівняно з 2006р. вже на 26,3%; але кількість працівників щорічно збільшується: у 2007р. порівняно з 2005р. на 79,6%, а з 2006р. на 77,0%; середньорічна кількість худоби та птиці в перерахунку на умовне поголів’я у 2007р. порівняно з 2005р. збільшилось на 110,0%, а порівняно з 2006р. на 68,0%.
Таким чином, ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру провідних галузей, а й від того, як розвинуті й інші галузі, що мають товарний характер.
На ефективність сільськогосподарського виробництва впливає рівень спеціалізації господарства. Основним показником, за допомогою якого вона визначається є структура його грошових надходжень від реалізації товарної продукції (таблиця 2.2).
Аналізуючи розмір та структуру грошових надходжень від реалізації товарної продукції ЗАСТ “Зоря Інгулу”, можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу займає вирощування плодів зерняткових й кісточкових, яке в середньому за три роки складає 94,94% від усіх грошових надходжень по господарству, це є свідченням того, що підприємство має глибокий рівень спеціалізації у вирощуванні плодів.
Таблиця 2.2 Розмір та структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції ЗАСТ "Зоря Інгулу"
Галузі та види продукції
2005
2006
2007
В середьому за 3 роки
тис. грн.
%
тис. грн.
%
тис. грн.
%
тис. грн.
%
Зернові та зернобобові - всього
145,9
1,71%
57,3
0,95%
47
1,36%
83,40
1,39%
пшениця
80,6
0,94%
38,1
0,63%
38,9
1,13%
52,53
0,88%
гречка
0
0,00%
1,3
0,02%
0
0,00%
0,43
0,01%
ячмінь
30,4
0,36%
14,6
0,24%
7,3
0,21%
17,43
0,29%
горох
34,9
0,41%
3,3
0,05%
0,8
0,02%
13,00
0,22%
Соняшник
0
0,00%
0,4
0,01%
50,3
1,46%
16,90
0,28%
Овочі
0
0,00%
0,4
0,01%
0,1
0,00%
0,17
0,00%
Плоди (зерняткові, кісточкові)
8035
94,09%
5732
95,21%
3331,7
96,59%
5699,67
94,94%
інша продукція рослинництва
0
0,00%
0
0,00%
11
0,32%
3,67
0,06%
Разом по рослинництву
8180,9
95,80%
5790
96,18%
3440,1
99,73%
5803,80
96,68%
Свинарство
0
0,00%
0
0,00%
0
0,00%
0,00
0,00%
інша продукція тваринництва
22,2
0,26%
14,6
0,24%
1,3
0,04%
12,70
0,21%
Разом по тваринництву
22,2
0,26%
14,6
0,24%
1,3
0,04%
12,70
0,21%
Всього по сільськогосподарському виробництву
8203,1
96,06%
5805
96,42%
3441,4
99,77%
5816,50
96,89%
Продукція інших галузей
336,2
3,94%
215,6
3,58%
8,1
0,23%
186,63
3,11%
Всього по господарству
8539,3
100,00%
6021
100,00%
3449,5
100,00%
6003,13
100,00%
Вся сільськогосподарська продукція займає в середньому 96,89% (5816,50 тис. грн.), з неї більшу питому вагу займає продукція рослинництва 96,68% (5803,80 тис. грн.), а продукція тваринництва – 0,21% (12,7 тис. грн).
Далі необхідно розглянути забезпеченість господарства виробничими ресурсами, та ефективність їх використання (таблиця 2.3).
Таблиця 2.3 Забезпеченість виробничими ресурсами та ефективність їх використання в ЗАСТ "Зоря Інгулу"
Показники
2005
2006
2007
2007 в %
2005
2006
Припадає на одного середньорічного працівника, зайнятого в сільськогосподарському виробництві:
-сільськогосподарських угідь, га
7,53
7,47
4,4
58,43%
58,90%
-основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, тис.грн.
44,83
57,35
23,46
52,33%
40,91%
-енергетичних потужностей, к.с.
58,20
58,23
32,76
56,29%
56,26%
Припадає на 100 га сільгоспугідь:
- основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, тис. грн.
595,65
767,22
532,96
89,48%
69,47%
- затрат праці, тис. люд.-год.
39,28
21,1
51,34
130,70%
243,32%
- енергетичних потужностей, к.с.
773,42
773,81
744,04
96,20%
96,15%
Одержано на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.:
- валової продукції сільського господарства (в порівняних цінах 2005р.)
1182,77
438,81
364,49
30,82%
83,06%
1
2
3
4
5
6
- товарної продукції
828,25
579,46
318,51
38,46%
54,97%
- прибутку
351,18
168,95
-36,88
-110,50%
-121,83%
Одержано на одного працівника, зайнятого в сільськогосподарському виробництві, тис. грн.:
- валової продукції сільського господарства (в порівняних цінах 2005р.)
89
32,55
13,05
14,66%
40,09%
- товарної продукції
62,33
43,31
14,02
22,49%
32,37%
- прибутку(збитку)
26,43
12,53
-1,62
-106,13%
-112,93%
Фондовіддача, грн.
0,706
0,433
0,124
17,56%
28,64%
Рівень рентабельності (збитковості), %
79,01%
42,87%
-10,40%
-113,16%
-124,26%
Норма прибутку (збитку), %
47,67%
17,57%
-5,29%
-111,10%
-130,12%
Аналізуючи забезпеченість ЗАСТ “Зоря Інгулу” виробничими ресурсами та ефективність їх використання, можна зробити висновок, що на одного середньорічного працівника зайнятого в сільськогосподарському виробництві припадає: менше сільськогосподарських угідь у 2007р. порівняно з 2005р. на 41,57%, а порівняно з 2006р. – на 41,1%; основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення порівняно з 2005р. менше на 47,67%, з 2006р. - на 59,09%; енергетичних потужностей порівняно з 2005р. менше на 43,71%, а порівняно з 2006р. – на 43,74%. Припадає на 100 га сільськогосподарських угідь: основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення у 2007р. порівняно з 2005р. менше на 10,52%, а порівняно з 2006р. – на 30,53%; затрати праці у 2007р. збільшились на 30,70% відносно 2005р., а порівняно з 2006р. – збільшилися більш ніж вдвічі - на 146,32%; енергетичні потужності порівняно з 2005р. зменшилися на 3,8%, а порівняно з 2006р. на 3,85%. Одержано на 100 га сільськогосподарських угідь: валової продукції сільського господарства (в порівняних цінах 2005р.) у 2007р. порівняно з 2005р. зменшилося на 69,18%, а порівняно з 2006р. – на 16,94%; товарної продукції порівняно з 2005р. аналогічно зменшилося на 61,54% та 45,03%; прибутку порівняно з 2005р. менше на 110,5%, а порівняно з 2006р. – на 121,83%. Одержано на одного працівника, зайнятого в сільськогосподарському виробництві: валової продукції сільського господарства (в порівняних цінах 2001р.) у 2005р. порівняно з 2005р. менше на 85,34%, а порівняно з 2006р. – на 59,91%; товарної продукції порівняно з 2003р. зменшилось на 77,51%, а порівняно з 2006р. – на 67,635%. Фондовіддача значно погіршилася порівняно з 2005р. зменшившись на 82,44%, а порівняно з 2006р. - на 71,36%; рівень рентабельності порівняно та норма прибутку протягом двох попередніх років постійно зменшуються.
2.2 Показники продуктивності праці
Аналіз продуктивності праці зводиться до того, що б визначити його рівень та динаміку, установлення степені напруги планового завдання, визначенню факторів, які впливають на виконання плану по продуктивності праці, виявленню резервів та розробки заході по їх використанню.
Для розрахунку основних показників продуктивності праці в таблиця 2.4. заносимо необхідні данні по ЗАСТ “Зоря Інгулу”.
Таблиця 2.4.
Показник
2005
2006
2007
2007%
2005%
2006%
Середньооблікова чисельність працівників, чол., з них:
137
139
246
179,56
176,97
- рослинництву
134
136
244
182,09
179,41
- тваринництву
3
3
2
66,67
66,67
Валова продукція, ц.
81259
27978
26694
32,85
95,41
- рослинництву
81245
27964
26680
32,84
95,40
- тваринництву
13
14
14
107,69
100,00
Валова продукція сільського господарства в порівняних цінах 2005 р., тис. грн.
12194,34
4524,1
3947,38
32,37%
87,25%
Розрахуємо виробіток на одного працюючого по ЗАСТ “Зоря Інгулу”, використовуючи показники валової продукції у натуральному вигляді (ц.), валова продукції сільського господарства в порівняних цінах 2005 р. за 2005, 2006, 2007 рр. та середньооблікову чисельність працівників, отримані данні заносимо у таблицю 2.5.
Таблиця 2.5.
Показник
2005
2006
2007
2007 %
2005 %
2006 %
Виробіток в вартісному виражені на одного працюючого, тис. грн.
89,01
32,55
16,05
18,03
49,31
За даними таблиці 2.5. виробіток по ЗАСТ “Зоря Інгулу” на одного працюючого по вартісному показнику був найкращим у 2005 році – 89,01 тис. грн., коли чисельність працівників була найменша, у 2006 році ситуація погіршилась та виробіток складав вже 32,55 тис. грн.. на одного працюючого, а виробіток 2007 року складає лише 18,03 % від виробітку 2005 року та 49,31% від виробітку 2006 року, він склав 16,05 тис. грн., тобто хоча чисельність працівників у 2007 році збільшилась, кількість продукції, яку виготовляє один робітник зменшилась.
Розрахунок виробітку ЗАСТ “Зоря Інгулу” в натуральному виражені приведені в таблиці 2.6.
Таблиця 2.6.
Показник
2005
2006
2007
2007 %
2005 %
2006 %
Виробіток в натуральному виражені на одного працюючого, ц.
593,13
201,28
108,51
18,29
53,09
Виробіток в натуральному виражені за 2005 р. - 593,13 ц. на одного працюючого, це на 81,71% більше ніж у 2007 році, а у 2006 році – 201,28 ц., більше ніж у 2007 на 46,91%, виробіток в натуральному виражені у 2007 році склав – 108,51 ц. на одного працюючого. Також можна зазначити, що при прирості працівників (табл.2.4.) виробництво продукції не збільшилось, а навпаки, пішло на спад.
У таблиці 2.7. приведемо данні по розрахункам трудомісткості по ЗАСТ “Зоря Інгулу”.
Таблиця 2.7.
Показник
2005
2006
2007
2007 %
2005 %
2006 %
Трудомісткість виробництва продукції рослинництву
0,002
0,005
0,009
450
180
Трудомісткість виробництва продукції тваринництву
0,213
0,214
0,143
67,13
66,82
Трудомісткість виробництва продукції загальна
0,002
0,005
0,009
450
180
Із розрахунків загальної трудомісткості, так як це показник часу, який необхідне для виготовлення певної продукції, то найменше часу на виготовлення продукції пішло у 2005 році, а найбільше у 2007 році. Показники трудомісткості загальні та по рослинництву не відрізняються, тому що більше працівників задіяні у виробництві продукції рослинництва та валова продукція загальна від продукції рослинництва суттєво не відрізняється (в середнім за три роки вона складає 96,89% від загальної кількості продукції). Але якщо аналізувати окремо трудомісткість виробництва продукції тваринництва, то найменша вона у 2007 році.
Можна зробить висновок, що загалом найуспішніший по ЗАСТ “Зоря Інгулу” рік за показниками продуктивності праці був 2005 рік, у цьому році більша валова продукція, як у кількісному виразі так і в грошовому, більший виробіток на одного працюючого та менша трудомісткість виробництва продукції.
2.3 Фактори продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві
Прямий фактор, який впливає на продуктивності праці це рівень виготовленої валової продукції та загальна чисельність працівників. Але існують декілька інших факторів, які те ж можуть впливати на рівень показників продуктивності праці.
При розрахунку показників продуктивності праці сільськогосподарського виробництва потрібно враховувати декотрі особливості оцінки готової продукції. Так, за рахунок показників вартості валової продукції найбільш точнішим для оцінки ефективності використання живої праці, але для оцінки ефективності продуктивності праці потрібно використовувати показник реалізованої продукції. Різниця між валовою та реалізованої продукцією в сільському господарстві обумовлюється внутрішніми оборотами, які включають у себе більшість методик в обсягу валової продукції, які те ж використовуються, а також спрямуванням часті отриманої продукції для внутрішнього використання (насінній матеріал, молоко для корма телят чи поросят та т.д.).
Крім того, на рівень продуктивності праці в більший мірі могуть впливати об’єктивні фактори: природно-кліматичні умови у місці роз положення господарства, різниця у плодоносності окремих земельних угідь, які належать одному підприємству, укомплектованість технікою й рівень її продуктивності и т.д. В останній час з’явився новий фактор, який суттєво впливає на рівень продуктивності праці в конкретному господарстві – рівень безробіття у регіоні взагалі та безробіття сільськогосподарських робітників окремо
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора