Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Моральні цінності ринку.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра філософії
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Кафедра філософії
Індивідуальна контрольна робота
на тему «Моральні цінності ринку. «Ринкові ігри» - поведінка підприємця на ринку. Проблема «чесної» конкуренції на сучасному ринку. Чи є вона ефективною і вигідною в економічному плані?»
ЗМІСТ
Вступ
Моральні норми та цінності ринку.
“Ринкові ігри”, або поведінка підприємця на ринку.
“Чесна” конкуренція в сучасному економічному середовищі.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
У цей час у країні як і раніше не наведено належного порядку й залишається низьким відсоток приросту економіки. Рівень життя більшості населення – наднизький. Чому? Адже вже більше 20 років країна незалежна. Можливо тому, що є національні гальма, які істотно перешкоджають розвитку економіки й культури.
Давньогрецький філософ Піфагор, видатний мислитель та математик стародавності, у своїй праці «Про державу» писав так: «Народи! Прагніть передусім мати добрі звичаї, ніж закони: звичаї є найпершими законами». Фома Аквінський у свій час проголосив про те, що «Бог вклав у руки правителів владу для того, щоб вони захищали благо всіх».
Якщо розглядати тріаду: економіка, політика, етика, – то в ідеальному випадку основою гармонійного розвитку суспільства повинна бути етика.
При організації будь-якого суспільства доречно говорити про національний менталітет. Частиною менталітету є національний характер. Зокрема, український національний характер припускає наявність деяких рис, які можуть робити істотне значення на всі сфери життя.
При розв'язанні складної проблеми оновлення національного буття є неприйнятним «механічне» копіювання зарубіжного досвіду через суттєві відмінності у свідомості, ціннісних орієнтаціях, соціально-економічній поведінці народу України. Привабливі світові моделі економічного розвитку принесуть бажаний ефект Україні, якщо автори реформ будуть враховувати особливості української ментальності, критично осмислювати власний й зарубіжний досвід. При цьому важливо зберегти національну самобутність.
Визначення перспектив подальшого розвитку ринкової економіки в Україні ставить насущне завдання вивчення взаємини цінностей бізнесу й моральності. Цьому завдаю й присвячена ця робота.
Моральні норми та цінності ринку
Як не дивно, але в умовах ринкової економіки обов'язковим є таке поняття, як воля. Воля припускає, що люди будуть свідомо, без тиску робити свій вибір, а також добровільно підуть на самообмеження. У процесі ринкової купівлі-продажу основним є компроміс між продавцем і покупцем. Крім того, ринкова економіка — це унікальний механізм, що дозволяє за допомогою конкуренції перетворити егоїстичні інтереси на суспільне благо. Тому існують певні моральні норми, що дозволяють знаходити ці компроміси. Перелічимо деякі з них:
Концепція «служіння суспільству», на якій повинна ґрунтуватися вся внутріфірмова політика, підтримувана як президентом фірми, так і персоналом, аж до найманих співробітників. Клієнт повинен одержати те, що бажає, за розумну плату.
Багатство бізнесмена полягає не в грошах, а в справжній, захоплюючій справі. Ставлення до грошей повинне доходити практично до неповаги до них, неприйнятним є ставлення до них як до ідола, якому потрібно сліпо поклонятися. Гроші — це засіб для досягнення поставленої мети, не більше. Відсутність культу грошей робить підприємця вільним і розкріпаченим, дає можливість іти на розумний ризик.
Нові цілі, прагнення до розв'язання чимраз масштабніших і складніших завдань — ось запорука успіху. Бізнес — це азарт, рух, процес, невмируще почуття здорового честолюбства.
Чесність, щирість, сумлінність, відкритість — непорушні атрибути ділових взаємин. Найменша пляма на репутації бізнесмена може призвести як мінімум до фінансових втрат, як максимум — до банкрутства. В умовах здорової конкурентоспроможності чесним бути вигідно. По-перше, із чесним бізнесменом хочуть співпрацювати багато фірм, як солідних, так і молодих, здатних внести в Ділову практику щось нове й оригінальне. По-друге, на сторожі чесної конкуренції стоять численні союзи, гільдії й асоціації, що уповноважені займатися Регулюванням діяльності своїх «побратимів» за видом діяльності в інтересах споживачів. Такі організації існують для того, щоб ділова практика завжди залишалася рівноправною, справедливою й етично здоровою. Крім того, в об'єднаннях подібного типу існує професійний кодекс честі, відступ від якого вважається порушенням етичних норм, і члени об'єднання можуть «закрити» порушникові дорогу до подальшої підприємницької діяльності.
Будь-який чесний бізнес, незалежно від його масштабності, гідний похвали. Бізнес у будь-якій сфері діяльності престижний, якщо він працює на благо покупців. В основі такого підходу лежить впевненість у собі й у своїх силах, а також високий професіоналізм.
Важлива свідомість і дотримання принципу: досягнення успіхів у бізнесі не повинне будуватися на руйнуванні навколишнього середовища.
Важливим є виконання одного з основних правил ринкової економіки — у розподілі прибутку повинні брати участь усі, хто брав участь у його створенні.
Ринкові відносини в нашій країні припускають співробітництво нашої економічної системи зі світовим господарським процесом. Тут виникають певні труднощі, а саме у процесі роботи виявляються протилежні гуманітарно-психологічні начала в економіці нашої країни й країн Заходу.
Колишній досвід роботи підприємців-співвітчизників із закордонними партнерами свідчить про те, що наші бізнесмен» мають досить своєрідні уявлення про основні цінності ринку. Поряд з цією обставиною нестабільна політична ситуація в країні й не конвертованість національної валюти не дуже заохочують західних потенційних партнерів до вкладення коштів в економіку нашої країни.
Підприємцям, що працюють не з метою особистого збагачення, а для підняття економіки країни, слід засвоїти, що ринок — це не «базар», а особлива психологія, логіка, етика, цілий культурний шар з особливою психологією, логікою, етикою, який необхідно ретельно вивчити. У західних інвесторів складається несхвальна думка про наших підприємців, що користуються аморальними, шахрайськими прийомами в бізнесі, робота яких ґрунтується на корисливості й наживі, а також на неповазі до покупців і конкурентів. Цивілізований ринок ґрунтується на довірі, надійності, шляхетності, порядності й солідарності.
Більшість західних фірм працюють під девізом «Прибуток вище за все, але вище за прибуток — честь». Більшість українських фірм працює за принципом «Прибуток за будь-яку ціну», «Гроші погано не пахнуть». При цьому виникає природне запитання: а чи є довіра до ділового партнера? Якщо в США або Японії багатомільйонна угода може укладатися по телефону, при цьому обидві сторони не сумніваються в надійності одна одної, то в нас підприємець до останнього моменту боїться, що угода може «зірватися» або що діловий партнер «підсуне» бракований товар або діятиме не в рамках закону. А якщо повернутися до історії; слово купця було твердим, це його честь, репутація, гроші, довіра. Хтось може обуритися, що і з боку закордонних партнерів можуть виникнути «проблеми». Так, у будь-якому суспільстві є підприємці, що працюють «нечисто», але основна їх маса усе-таки працює в умовах цивілізованого ринку, і їхнє слово є законом.
Спробуємо перелічити ті моменти, що переводять вітчизняний бізнес до розряду збиткових.
1. У вітчизняних підприємців відсутні не тільки звичка, але і бажання прислужити, обслужити, зустріти й проводити клієнта доброзичливою посмішкою. Особливо ці риси виявляються в працівників сфери обслуговування (сервісу). І не дай боже товар справді виявиться гіршої якості, ніж було заявлено, а клієнт повернеться для його обміну, саме тут і проявиться вся «доброзичливість» сторони, що продає. Не випадково при наборі великої кількості персоналу в спільні підприємства (магазини, кафе, готелі) обов'язковою вимогою до претендентів є відсутність досвіду роботи в сфері обслуговування.
2. Злість, що межує із брутальністю, нетерпимість, агресивна категоричність, нездорове бажання «розтоптати», принизити. Іноземці відзначають підвищену конфліктність наших людей, небажання шукати компроміси.
3. Більшість вітчизняних підприємців воліє працювати так, «щоб на життя вистачило», заробляючи по копієчці, повільно, але напевне. Тут спрацьовує комплекс «неповноцінності», непевності в своїх силах, покірність, острах піти ва-банк, ризикуючи втратити все. Елементарне боягузтво. Психологія не переможця, а того, хто вічно програє до початку гри. І разом з тим — надія на майже миттєве, казкове збагачення, але аж ніяк не віра у власні сили, відсутність наполегливості й навіть інтуїції.
4. Рабська покірливість, чекання команди «зверху», непевність і запобігливість, що пояснюються, з одного боку, низьким рівнем життя і «спадщиною» від соціалістичного ладу, з іншого — непевністю в завтрашньому дні.
5. Прагнення до відсутності здорової конкуренції, монополізація «ніш» ринку, з опорою на «блат» Одноосібне володарювання розвиває жорстокість.
6. Відсутність іміджу ділової людини. Мати свій стиль — це не обов'язково бути одягненим у шикарний костюм-трійку, насамперед це виявляється в стилі мислення, умінні поводитися. На Заході з неохайно вдягненою людиною справи вести не будуть, але з діловою людиною, одягненою навіть у сорочку й джинси, багато солідних фірм укладатимуть контракти, тому що вона має імідж Ділової людини.
У багатьох вітчизняних бізнесменів-початківців зривається безліч вигідних угод, особливо з інофірмами, через те, що вони не знають правил ділового етикету.
Як переконує досвід налагодження підприємцями зовнішньоекономічних зв'язків, наші бізнесмени також досить своєрідно розуміють цінності цивілізованого ринку, що ґрунтуються на таких моральних категоріях, як шляхетність, надійність, порядність, солідарність.
Численні фірми мають у багатьох країнах такий принцип: «Прибуток – вище за все, але честь вища від прибутку». А в багатьох нових українських бізнесменів інші принципи: «Прибуток будь-якою ціною», «У комерції все дозволено», «Гроші не пахнуть».
Відповідно мораль нового класу бізнесменів в Україні – явище складне й суперечливе. На нього впливають різні сили, різні моральні традиції й системи цінностей, бо в українському бізнесі зайнята велика кількість людей різних національностей, різного віросповідання й різних моральних поглядів, із різним економічним базисом. Крім того, в український бізнес наприкінці 90-х років ХХ ст. прийшли громадяни закордонних держав, діяльність яких заснована на канонах західної етики. Контакти з ними формують досить своєрідне переплетення національних українських рис із загальносвітовими, що почасти все-таки полегшує включення українського бізнесу в систему світових моральних норм ділової поведінки.
“Ринкові ігри”, або поведінка підприємця на ринку.
Термін «підприємець» тісно пов’язаний з поняттям «ринок». Але ринок це не тільки те, що багато хто розуміє як наявність певної кількості продавців, покупців на певний товар або послугу. Ринок – це складна система взаємовідносин, якій дотримуються свої правила и співвідношення. Ринкові відносини регулюються різнорідними канонами і нормативними актами.
Підприємницька діяльність це не тільки робота і документами ресурсами товаром різними постачальницькими, збутовими процесами, це насамперед робота з людьми, персоналом фірми, партнерами фірми. Наскільки добре підприємець працюватиме з людьми настільки високими будуть його репутація і авторитет у світі бізнесу.
Підприємництво це не тільки професія це покликання особлива властивість душі, що вимагає певного напряму думок, поводження і стилю, підприємництво це насамперед, культура.
Негативний вплив на формування ринкових відносин в Україні має і те, що її економіка великомасштабна з незавершеним циклом виробництва, а також відбиває спеціалізацію у колишньому Радянському Союзі на важкій промисловості, воєнно-промисловому виробництві та видобувних галузях. Саме це сьогодні відтворює нестачу товарів народного споживання, з одного боку, і технічну та технологічну відсталість,з іншого. Це породжує величезну потребу в придбанні нафти та газу на світовому ринку, а отже, проблеми з торговельним балансом, перекоси у цінах на внутрішньому ринку. Створення достатньої кількості підприємств в Україні, які б формували конкурентне середовище, може здійснюватися двома шляхами: реформуванням існуючих підприємств і створенням нових. Перший шлях передбачає: демонополізацію; роздержавлення і приватизацію; залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для структурної перебудови підприємств; диверсифікацію. Другий шлях ставить за мету сприяння розвитку малого та середнього бізнесу; залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для створення нових підприємств, а також реструктуризації застарілих, тих, які потребують повного оновлення. Враховуючи те, що Україна має могутній індустріальний і науково-технічний потенціал, підготовлені кадри, недоцільно обирати модель ринкової економіки, в якій переважає дрібна приватна власність і економіка регулюється виключно ринковими законами. Цей шлях був би не прогресом, а регресом і вів би до часів А. Сміта та відповідних методів економічного життя, де все вирішувало вільне ціноутворення. Модним є так званий лібералізований підхід, сутність якого полягає в тому, що якщо не заважати економіці розвиватися самій по собі за притаманними їй принципами, то Україна скоро ввійде до світового ринку. Поширене гасло «повну свободу переміщенню капіталів, товарів, людей» – не тільки популістське, а й некоректне. Хто може сьогодні назвати таку країну, де це гасло було втілене в життя? Кожна країна, вступаючи в економічні відносини з іншими країнами, прагне якомога повніше реалізувати свої інтереси. Саме тому вона вводить квоти, ліцензії, митні бар'єри щодо іноземних товаровиробників. Відповідна політика провадиться щодо міграції робочої сили. Адже кожному зрозуміло, якщо дешева робоча сила рине в країну без будь-яких обмежень, то це, з одного боку, зменшить купівельну спроможність національного ринку країни, оскільки знизиться платоспроможність зайнятих у галузях, куди увіллється ця робоча сила, а з іншого – призведе до соціальних загострень у країні, через те що зменшиться заробітна плата, частина працівників взагалі перейде до розряду безробітних. Досвід перехідного періоду постсоціалістичних країн, у тому числі України, свідчить: шлях до ринку в «стихійному режимі», самопливом не тільки не ефективний, а й призводить до надзвичайно великих втрат у всіх сферах життя, відкидає суспільство назад на десятки років [4]. Орієнтиром при переході до ринкової економіки для України мають бути сучасні розвинені країни, для яких характерна змішана економіка, що ґрунтується на різних формах власності. Домінуючою при цьому є корпоративна власність, взаємодія конкуренції та регулювання з боку держави, високий соціальний захист населення, соціальна орієнтація економічного розвитку. Слід також ураховувати, що ринок не можна побудувати, скажімо, за шведським, американським або ще якимось зразком. Він є невід'ємним елементом економіки. Ринкові відносини у Японії, Італії, Бразилії, Алжирі різні. Характерними рисами сучасного розвиненого ринку є висока організованість, інтелектуальне кадрове забезпечення його інституцій, науково обґрунтовані правові засади.
Побудова такого ринку зайняла значний час і при цьому відбувалася на добре розвинених товарно-грошових відносинах. Сучасні розвинені країни на це витратили весь повоєнний період (3-4 десятиліття); Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур – приблизно два десятиліття. При цьому ринок «маленьких азіатських драконів», як називають останні чотири країни, хоч і є розвиненим, відрізняється від ринку європейських країн і американського. Він, як вважають спеціалісти, не є моделлю відкритої ринкової економіки. Україна має будувати таку модель ринкової економіки, яка найбільше відповідає особливостям її розвитку, структурі економіки, географічному положенню, менталітету народу .
“Чесна” конкуренція в сучасному економічному середовищі.
У міжнародному підприємництві вже давно сформувалися певні правила «ринкової гри», тобто в практиці підприємців існує загальноприйняте поводження на ринку. Правила такої гри не виходять за рамки етичного поводження ділових партнерів, хоча з боку вони можуть когось образити. Наприклад, у сфері підприємництва вироблені свої правила гри, які чимось нагадують гру в покер, де гравець намагається блефувати, тобто, простіше кажучи, бреше Але цю неправду не можна назвати тією неправдою, як розуміємо її ми, оскільки кожен учасник гри, по-перше, теж блефує, по-друге, усі гравці знають, що прямодушність і відвертість тут неприйнятні.
У покері, як і в бізнесі, сильним є елемент випадковості, але в результаті переможцем стає той, хто грає з незмінною майстерністю. Виграє той. хто досконально знає правила гри, уміє глибоко проникнути в психологію партнера, має залізну витримку й здатність миттєво й ефективно реагувати на будь-яку ситуацію, що обіцяє виграш, яку мило надала фортуна Блеф гравців не зазнає осуду, тому що «брехня» заради виграшу вважається цілком правомірною, адже в грі кожний грає сам за себе. Непогана карточна комбінація на руках — не половина перемоги. Спокійний, із залізною витримкою гравець, у якого значно гірша комбінація на руках, може тільки своєю впевненістю змусити суперника засумніватися в перемозі.
Звичайно, етика покеру відрізняється від етичних ідеалів цивілізованих міжособистісних стосунків. Гра закликає обережно, недовірливо ставитися до партнера, ігнорує претензії на дружбу. В основі гри лежить хитрий розрахунок, навмисне приховання справжньої сили й намірів. Не можна засуджувати покер за його правила, тому що в будь-якій грі, чи то фехтування, чи шахи, є обманний хід, удаваний випад. Так само не можна засуджувати правила гри, складені у сфері підприємництва. Ляже поняття «справедливо» і «несправедливо» трактуються тут зовсім не так, як трактувалися б суспільною мораллю.
Бажаючи процвітати в бізнесі, потрібно навчитися долати перешкоди, домагатися бажаних результатів напівправдою і недомовками, якщо є необхідність — вводити конкурента в оману. Витончена гра й блеф — ось та комбінація умов, що допомагає домогтися успіху, заробити капітал і прорватися до влади.
Що ж до етики в конкурентній боротьбі, то вона повинна бути чесною, шахрайство неприпустиме. Підприємець, який веде «брудну гру», ніколи не досягне успіху, у нього не буде доброго й гідного партнера. Авторитет підприємця — успіх його бізнесу. А завоювання авторитету — довгий, складний і трудомісткий процес.
Можна обдурити замовника один раз, але навряд чи вдасться «провернути» таку ж справу вдруге. Скривджений замовник поділиться результатами угоди з іншими підприємцями, і навряд чи хто-небудь із них захоче бути обманутим А з таким ставленням навряд чи до підприємця-шахрая потечуть численні замовлення, що обіцяють солідні доходи. Прогноз такий: фірма-шахрай дуже швидко розвалиться, тому що співпрацювати з нею ніхто не буде.
Висновки
Система моральних цінностей в українців сформувалася здавна. Вона вибудувалась з урахуванням таких рис національної ментальності як індивидуалізм, природний демократизм, схильність до інтроверсії, а також комплексу меншвартості, що дістає свого продовження в знецінювання об’єктивної дійсності й утечі в етично-ідилічне мрійництво з вірою в утопію. В українському національному характері дослідники знаходять соціальний егалітаризм (прагнення до соціальної рівності), громадоцентризм, провінційність, загальну аполітичність, впертість, анархічність, здатність до мімікрії та пристосування. Є реальні підстави стверджувати, що в сучасній Україні існує тип людини, для якої притаманний високий рівень автономії у відношенні до соціуму й соціальних інститутів.
Засобом, який позитивно впливає на бізнес, підтримує його прибутковість, конкурентноздатність і подальший розвиток, здавна визнається етика та мораль. Тому доля соціально-економічних реформ в Україні багато в чому пов'язана зі зміною моральної поведінки вітчизняного підприємця.
В цей час у нашій країні не всім підприємцям вистачає істинно української сумлінності й порядності «людей слова», хазяйської ощадливості й бажання допомогти талантам і людям, що потрапили в лихо. Турботи про етичність поводження вітчизняних бізнесменів часто закінчуються забезпеченням гідного особистого іміджу й сучасного інтер'єра фірми.
На підставі викладених в цій роботі причин можна лише розраховувати (сподіватися) на тривалий процес соціального «дозрівання» українців і поступової адаптації їхнього менталітету до сучасних вимог життя. У противному випадку вони не витримають конкуренції, що збільшується (науково-технічної, економічної, духовно-релігійної, психологічної тощо) з іншими країнами, і просто перестануть існувати (більшість населення фізично вимруть або держава втратить усяку незалежність і розчиніться в інших країнах, більше «розумних» й організованих).
Список використаної літератури
Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. – К.: Рідна мова, 1998.
Бондаренко О.В. Українська економічна ментальність: соціально- філософський аналіз. Автореф… докт. філософ. наук. ― К.: 2008. ― 24 с.
Бродська О. Ділова етика в українському бізнес-суспільстві // Персонал, № 5, 2006. С. 34―36.
Ляшенко Т. Соціальне партнерство: шлях до ринкової держави // Юридичний вісник. – 1999. – №18. – 6-12 травня.
Долішній М., Кравців В., Симоненко В. Концептуальна модель державної регіональної політики України Національна академія наук України, Інститут регіональних досліджень, Львів, 2001.
Сєліванова Ірина., Концептуальні засади формування та зміни законодавства // Юридичний журнал. – 2005. – №6. – С.11-13.
Разумцева Г. І. Морально-етичні погляди українського народу за фольклорними джерелами: аксіологічний аспект. Автореф. дис… канд. філософ. Наук. ― К.: 2004.
18.02.2013 22:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора