Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Звіт до лабораторної роботи
Предмет:
Технічне редагування
Група:
ВП
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
Кафедра ІТВС
Звіт
з лабораторної роботи №4
з дисципліни “Технічне редагування”
Редагування складних математичних формул в LaTeX
Мета роботи – ознайомитись з основними принципами набору та верстки складних формул в LaTeX.
Теоретичні відомості
Для підключення пакету mathtext згідно з загальними правилами необхідно в преамбулу документу додати \usepackage {mathtext}.
Для підключення пакету amsmath необхідно в преамбулу документу додати \usepackage {amsmath}.
Системи рівнянь
Для набору систем рівнянь в LaTeX передбачені оточення eqnarray для нумерованих формул та eqnarray* для ненумерованих формул. Всередині оточення рівняння, які повинні розміщуватися на окремих рядках, відділяються одна від одної командами \\. Вираз в межах одного рядка повинен складатися з трьох частин (можливо порожніх), розділених амперсантами &. Кожна частина поміщається в свій стовпець. У лівому стовпці формули притискаються до правого краю, в середньому – центруються, а в правому стовпці – притискаються до лівого краю. Символи & задають точки вирівнювання формул з різних рядків по вертикалі. Кожен рядок в оточенні eqnarray отримує при друці свій номер. Відмінити нумерацію будь-якого рядка можна командою \nonumber.
Оточення equation і eqnarray використовують один і той же лічильник equation, значення якого і друкується як номер формули. Отже, всі нумеровані формули в документі матимуть єдину нумерацію. Для друку системи рівнянь без вирівнювання по вертикалі пакет amsmath вводить оточення gather. Воно дає нумеровані рівняння. Для ненумерованих формул необхідно використовувати оточення gather*.Точки перенесення рядків задаються командою \\. Всі рядки центруються. Для набору систем рівнянь з вирівнюванням по вертикалі, пакет amsmath пропонує оточення align, alignat і flalign для нумерованих формул align*, alignat* та flalign* для ненумерованих формул. Точки перенесення рядків задаються командою \\. Точки вирівнювання рівнянь з різних рядків по вертикалі задаються амперсантом &. На відміну від оточення eqnarray, рівняння не треба розбивати натри частини. В оточеннях AMS-LaTeX, призначених для друку систем нумерованих рівнянь, можна відмінити нумерацію будь-якого рядка, використовуючи команду \notag, аналогічну команді \nonumber.
Розбиття довгих формул
Формули, виділені в окремий рядок, на відміну від внутрішньотекстових, LaTeX ніколи не переносить. Якщо така формула не поміщається в рядку і виходить на поля сторінки, то при трансляції LaTeX видає повідомлення про переповнювання (Overfull ...). Розбивати довгі формули на рядки доводиться вручну. Для друку таких формул можна використовувати оточення eqnarray або eqnarray*. Для того щоб частини формули на різних рядках не починалися б точно одна під одною, доводиться використовувати команди, що вставляють пропуски, наприклад \qquad. При використанні оточення eqnarray формула отримає номер. Перед командою \\, що завершує обірваний рядок, треба поставити команду \nonumber, інакше залишок формули буде пронумерований. Для зсуву вправо частини формули, розташованої на другому рядку, можна скористатися точками вирівнювання (задаються символами &). Парні дужки {} у вихідному тексті в кінці першого рядка задають «порожню формулу». Оскільки знак «+» стоїть між двома формулами, LaTeX робить пропуски належного розміру.
Оператори з межами
В LaTeX можна отримати формулу із записами над і під знаками операцій (в разі оператора вони називаються «межі підсумовування», тому записи над і під знаком операцій прийнято називати межами (limits)). В даному прикладі важливим є те, що формула виділена в окремий рядок; у внутрішньотекстовій формулі межі друкуються на тих же місцях, що і індекси. Індекси поводяться як межі не лише в операторів змінного розміру, але і в операторів типу \lim, які друкують ім'я операції прямим шрифтом без зміни розміру букв. Якщо треба, аби межі в якого-небудь оператора стояли не над і під знаком оператора, а збоку, то після команди для знаку оператора треба поставити команду \nolimits, а вже після неї – позначення для меж.
Інтеграли
Для набору знаків інтегралу використовуються команди \int для звичайного інтегралу і \oint для контурного інтегралу. Межі інтеграції за замовчанням друкуються збоку як індекси не лише у формулах всередині тексту, але й у виключних формулах. Аби межі інтеграції стояли над і під знаком інтегралу, необхідно відразу після \int (або \oint) поставити команду \limits, а вже після неї – позначення для меж інтеграції. Пакет amsmath вводить команди \iint, \iiint і \iiiint для друку кратних інтегралів і команду \idotsint для друку двох знаків інтеграла з багатокрапкою між ними.
Варіанти застосування індексів
Пакет amsmath вводить команду \substack для набору багаторядкових індексів в символів змінного розміру. Індекси розбиваються на рядки, як завжди, командою \\. Можливості команди \substack розширюють командні дужки subarray. Вони мають обов'язковий аргумент, який вказує, як повинні вирівнюватися рядки індексів. Допустимі значення l, с і r відповідають вирівнюванню по лівому краю, по центру і правому краю, відповідно. Пакет amsmath вводить також команду \sideset для друку індексів по кутах символів змінного розміру.
Стрілки з індексами
Команди \xleftarrow і \xrightarrow з пакету amsmath проводять розтяжні стрілки з індексами. Перший (необов'язковий) аргумент розміщується під стрілкою, а другий (обов'язковий) – над нею
Математичні функції
Функції типу логарифма
Прийняті для позначення функцій імена sin, log і т.п. друкуються прямим шрифтом командами, складеними з \ й імені функції; між ім'ям функції і її аргументом автоматично вставляється маленький пробіл. Якщо ви хочете взяти аргумент функції в дужки, то їх треба набирати самому. До будь-якої з команд можна поставити верхній і/або нижній індекс.
Функції з межами
Функції типу lim друкуються прямим шрифтом; між ім'ям функції і її аргументом автоматично вставляється маленький пробіл.
Конструкції для багаторядкових виразів
Пакет amsmath вводить декілька спеціалізованих середовищ для набору матриць. Всередині стовпців вони завжди центруються. Крім matrix, в оточеннях pmatrix, bmatrix, vmatrix і Vmatrix автоматично друкуються дужки навколо. За замовчуванням допустима кількість стовпців дорівнює 10. Якщо потрібна більша кількість стовпців, то треба змінити значення лічильника MaxMatrixCols. У великих матрицях рядок точок друкує команда \hdotsfor. Обов'язковий аргумент команди задає число стовпців, зайнятих точками, а необов'язковий (стоїть першим) – відстань між точками у відносних одиницях до стандартного. Оточення smallmatrix призначено для набору матриць всередині текстового абзацу.
Система умов з дужкою
Оточення array можна використовувати для верстки виразів, що мають один великий роздільник, підставляючи «.» як невидимий на правій сторінці. Пакет amsmath вводить оточення cases, яке спрощує набір умовних конструкцій.
Порядок виконання роботи
Ознайомитись зі основними принципами набору та редагування складних формул в системі LaTeX.
Відкомпілювати наведені приклади в редакторі TexWorks.
Відповідно до індивідуального завдання (№ варіанту відповідає номеру студента в загальному списку групи), набрати формули.
Створити матрицю розміром 4 х 2 (з квадратними дужками)
Текст LaTeX-файлу та відкомпільований LaTeX-файл
\documentclass{article}
\usepackage [cp1251]{inputenc}
\usepackage [ukrainian,russian]{babel}
\usepackage {mathtext} \usepackage {amsmath}
\title {Лабораторна робота №4}
\author {Студент гр. ВП-41 Сторож Олена}
\parindent = 1cm
\begin{document}
\begin{center}{\large \bf{Набір складних формул}}\par
\end{center}
\[lim_{n \to \infty}\left(\frac{7n^2+2n-2}{7n^2+n+1}\right)^{-3n}\]
\(lim_{x \to 1}(3-2x)\frac{ln(3+2x)}{ln(3-2x)}\)
\[ \begin{cases}
&x=e^t ,\\
y&=\arccos{t}
\end{cases} \]
\[\vec{F}=\left(x^2-y^2\right)\vec{i}+\left(x^2+2y^2\right)\vec{j}\]
\(\int\bigl(2x-1\bigr)^2\arcsin{3x}\,dx\)
\[\int\limits_{e/2}^1x^2\ln2x\,dx\]
\[\sum\limits_{n=2}^\infty\frac{\Bigl(2x-1\Bigr)^{2n}tg\Bigl(2^{-n}\Bigr)}{n}\]
\[ \begin{bmatrix}2&8 \\3&2\\4& 5 \\7&1
\end{bmatrix} \]
\end{document}
Висновок: У цій лабораторній роботі я ознайомилась з основними принципами набору та верстки складних формул в LaTeX.
19.02.2013 21:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора