Статистика продукції промисловості. Курсова робота з Статистика. Робота № 520529

Перехід до торгівельного партнера Binance

Статистика продукції промисловості

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Факультет економіки та підприємництва

Кафедра:

Кафедра економіки підприємства

Інформація про роботу

Рік:

2011

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Статистика

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра економіки підприємства КУРСОВА РОБОТА З дисципліни «Статистика» на тему: «Статистика продукції промисловості» «Statistik der industriellen Produktion» Курсова робота відповідає вимогам діючої нормативної документації України та умовам ECTS Національний університет водного господарства та природокористування Факультет економіки і підприємництва Кафедра економіки підприємства ЗАВДАННЯ на курсову роботу з дисципліни "Статистики" Студенту 2 курсу 2 гр. Бубалу Д.В Тема: Статистика продукції промисловості Зміст курсової роботи Вступ 1. Теоретична частина 2. Розрахункова частина 3.Загальні висновки 4.Використана література Дата видачі "__"__________200_р. Дата захисту "__" _________200_р. Керівник ________ Сіпайло Л.Г. Студент ______________ УДК 31(075.8) ББК 60.6я73 Курсова робота з дисципліни „Статистика” на тему: "Статистика продукції промисловості"/ Бубало Д. В., Рівне: НУВГП. 2011, - 36 с. Анотація курсової роботи українською мовою Тема : Статистика продукції промисловості Мета: формування та закріплення знань і умінь проведення статистичного дослідження продукції промисловості. У курсовій роботі розглянуте статистичне вивчення продукції промисловості. Коротко описані деякі поняття продукції промисловості. Було вивчено та визначено методи вимірювання продукції промислового підприємства. Також був здійснений аналіз систем вартісних показників обсягу продукції. В практичній частині, яку я виконав, представлені розрахунки основних показників продукції промисловості. Анотація курсової роботи іноземною мовою (німецька). Subject: Statistik der industriellen ProduktionZweck: die Bildung und Festigung von Kenntnissen und Fähigkeiten der statistischen Forschung Produkten.Im Laufe der Arbeit als eine statistische Untersuchung der industriellen Produktion. Beschreibt kurz einige Begriffe der industriellen Produktion. Es wurde untersucht und definiert Methoden zur Messung der Produktion von Industrieunternehmen. Wurde ebenfalls analysiert Systemen der Wert der Produktion. Im praktischen Teil, den ich durchgeführt, präsentierte Berechnungen der grundlegenden Indikatoren der industriellen Produktion. © Бубало Д.В., 2011 © НУВГП, 2011 Зміст Вступ…………………………………………………………………………….5 Розділ 1. Теоретична частина. 1.1.Поняття продукції промисловості, її види за ступенем готовності……6 1.2. Методи вимірювання продукції промислового підприємства………..9 1.3. Система вартісних показників обсягу продукції. Способи обчислення валового обороту, валової продукції, товарної, реалізованої і чистої продукці………………………………………………………………………..16 1.4. Статистичне вивчення виконання плану за обсягом і асортиментом продукції, обсяг реалізованої продукції з урахуванням виконання зобов´язань на поставки………………………………………………………24 Розділ 2. Розрахункова частина. 2.1.Завдання 1…………………………………………………………..…..25 2.2.Завдання 2…………………………………………………………...….31 2.3.Завдання 3………………………………………………………………35 2.4.Завдання 4…………………………………………………………..…..35 2.5.Завдання 5………………………………………………………...…….38 2.6.Завдання 6……………………………………………………...……….41 2.7.Завдання 7…………………….………………………..……………….42 Висновок……………………………………………………………………44 Список використаної літератури………………………………………….45 Розділ 1. Теоретична частина Вступ Статистика продукції промисловості – це галузева статистика. За її допомогою ми можемо оцінити рівень розвитку того чи іншого промислового підприємства, адже кількість виготовленої продукції, її склад, рівень виконання поставлених завдань щодо випуску продукції, її динаміку, виконання плану по асортименту, рівень ритмічності роботи підприємств, якість виготовленої продукції, якість роботи підприємств, тобто всі основні показники, що найповніше характеризують роботу підприємства, досліджує статистика продукції промисловості. Тому статистика продукції промисловості є важливим показником, за допомогою якого здійснюється вивчення соціально-економічних явищ, стану народного господарства країни в цілому. Теоретична частина даної курсової роботи складається з чотирьох підрозділів, кожен з яких висвітлює те чи інше питання, що досліджує статистика продукції промисловості. Так, в першому підрозділі йде мова про поняття продукції промисловості (висвітлено, що таке готова продукція, напівфабрикати, незавершене виробництво). Для характеристики роботи підприємства необхідно визначати кількість виготовленої продукції. Вимірювати кількість продукції можна в натуральному, умовно-натуральному і трудовому показниках. Це питання розкрите в другому підрозділі. В третьому йдеться про систему вартісних показників. Для обліку продукції у вартісному виразі застосовуються різні вартісні показники продукції: валовий оборот, валова продукція, чиста продукція, товарна продукція, валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, оскільки у кожного з них є своя мета при обліку загального об’єму продукції. В четвертому підрозділі розкрита суть таких проблем: виконання плану за обсягом і асортиментом продукції, обсягом реалізованої продукції з врахуванням виконання забов’язань на поставки. Розрахункова частина розрахункової роботи складається з семи завдань. Перше завдання ґрунтується на групуванні даних за однією і двома ознаками. В другому – потрібно знайти середні затрати праці на виготовлення однієї деталі, моду даного ряду, медіану і середнє лінійне відхилення. Третє завдання пов’язане з показниками варіації, четверте – з побудовою кореляційної таблиці, на основі якої потрібно знайти рівняння регресії, зобразити теоретичні і емпіричні дані на графіку, перевірити істотність зв’язку за F критерієм. П’яте завдання ґрунтується на рядах динаміки. В шостому завданні потрібно побудувати тренд, в сьомому – знайти середній виробіток робітників, середнє квадратичне відхилення та граничну помилку вибірки. 1. Теоретичні основи статистики промисловості 1.1. Поняття продукції промисловості, її види за ступенем готовності Основою життя і розвитку суспільства є виробництво матеріальних благ. Суму матеріальних благ, вироблених суспільством за певний період часу у галузях виробничої сфери, називають сукупним суспільним продуктом, матеріальна частина якого створюється у таких галузях, як сільське господарство, будівництво, лісове господарство і, особливо, промисловість, на яку припадає біля двох третіх його загального обсягу. Завдання промисловості - провідної галузі матеріального виробництва - забезпечення особистих і суспільних потреб своєю продукцією. Обсяги і структура промислової продукції визначають економічну могутність держави, здатність забезпечити певний рівень добробуту її народу. Обсяг промислової продукції в Україні в 2010 р. виріс на 33,7% в порівнянні з 2009 р. (664 млрд 781,5 млн грн) і склав 889 млрд 98,4 млн грн. Здійснювана в Україні реструктуризація, перехід народного господарства до ринкової економіки повинні забезпечити стабілізацію виробництва, його динамізм у найближчій перспективі. Промислова продукція - це прямий корисний результат промислово-виробничої діяльності підприємства (фірми), виражений у формі продуктів або у формі виробничих послуг. До промислової продукції відносять вироби, які є результатом праці на даному підприємстві, в його цехах, де здійснюється обробка сировини чи предметів праці. Закуплена сировина не може зараховуватися до складу продукції даного підприємства. По-друге, промислова продукція - це результат лише основної виробничо-промислової діяльності. Тому до промислової продукції не належить продукція непромислових, хоча і виробничих підрозділів підприємства, наприклад, транспортного цеху, будівельного підрозділу чи підсобного сільськогосподарського виробництва (теплиці). Продукція цих підрозділів відноситься до відповідних галузей народного господарства вантажного транспорту, капітального будівництва чи сільського господарства. По-третє, промислова продукція - це прямий результат основної діяльності, тому побічні результати виробництва - відходи, одержані в процесі виготовлення продукції (стружка, тирса), не можуть бути промисловою продукцією, навіть якщо вони реалізовані. Від відходів виробництва слід відрізняти попутні продукти, які враховуються у складі промислової продукції нарівні з основною. По-четверте, промислова продукція - це лише корисний результат виробничої діяльності, тобто те, що може використовуватися за призначенням. З огляду на це не можна вважати промисловою продукцією непридатні вироби чи деталі, тобто виробничий брак навіть за умови його реалізації. До робіт промислового характеру підносять ремонт, операції часткової обробки матеріалів і деталей (наприклад, різка металу на стандартні розміри, термообробка, розкрій тканин і т. ін.). Особливістю робіт промислового характеру є те, що вони відновлюють споживні вартості раніше виготовлених виробів, або є необхідними складовими при створенні нових матеріальних благ. Промислова продукція, як правило, виражена у речовій формі. Щодо послуг, то вони не створюють матеріальних благ, а лише відновлюють або підвищують їх споживну вартість (наприклад, ремонт устаткування, хромування окремих деталей). Стосовно ступеня завершеності виробництва на даному підприємстві промислова продукція може виступати у вигляді готових виробів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва. Готова продукція – це продукція, вироблення якої закінчене в одному з цехів підприємства, відповідає вимогам стандартів, прийнята ВТК (відділом технічного контролю), забезпечена сертифікатом якості, повністю укомплектована, здана на склад готової продукції, оприбуткована там документально. Наприклад, для машинобудівного заводу готовим виробом будуть верстати, для комбайнового - готові комбайни. Напівфабрикати – це готові види продукції, остаточно закінчені виробленням в одному з цехів підприємства, підлягаючі подальшій переробці в інших цехах даного підприємства. Напівфабрикати передаються з цеху, де вироблені в основне виробництво. Деяка частина їх може бути реалізована на сторону за договорами для ін. підприємств як готова продукція, реалізується у встановлених на них цінах. Частина напівфабрикатів повинна обов'язково залишатися на матеріальних складах на кінець місяця у вигляді продуктових запасів для подальшої переробки на даному підприємстві, але в наступному періоді часу. Ця частина напівфабрикатів є незавершеним виробництвом, враховується як різниця в чисельності залишків на кінець і початок місяця. Наприклад, на текстильному комбінаті із завершеним виробничим циклом напівфабрикатами є пряжа і сирова тканина; з пряжі, виробленої на прядильних і ткацьких фабриках виготовляють сирову тканину, а з неї в оброблювальній фабриці - готову тканину. Водночас на самостійних прядильних і ткацьких фабриках пряжа і сирова тканина виступають уже не напівфабрикатами, а готовими виробами, оскільки на цих підприємствах вони не вимагають подальшої обробки. Крім того, до готової продукції та напівфабрикатів належать також продукти підсобних і допоміжних цехів, які забезпечують нормальну роботу основних цехів підприємства і лише незначна їх частина відпускається на сторону. Це виготовлена тара в підсобних цехах чи інструменти, форми штампів - в допоміжних. За своєю натурально-речовою формою - це готові вироби і напівфабрикати неосновного виробництва та роботи промислового характеру. Незавершене виробництво – це ті види продукції, обробка яких почата, але до кінця місяця ще не закінчена в межах цеху або підприємства. Цей вид продукції є тільки на тих підприємствах, де цикл вироблення продукції тривалий – більш 2-х місяців. Враховується як різниця у вартості залишків незавершеного виробництва на кінець і початок місяця. Поділ на незавершене виробництво і напівфабрикати залежить від організаційної структури підприємства. При безцеховій структурі управління, що характерна для невеликих підприємств, напівфабрикатів немає. Всі незавершені обробкою предмети праці вважаються незавершеним виробництвом. При об'єднанні цехів продукти, які раніше вважалися напівфабрикатами, будуть враховуватися в складі незавершеного виробництва, а при розукрупненні цехів частина предметів праці, яка раніше вважалася незавершеним виробництвом, враховуватиметься в складі напівфабрикатів. Слід відзначити, що з народногосподарської точки зору поділ продукції на готову і напівфабрикати також має дещо умовний характер. Готові вироби даного підприємства можна розглядати як напівфабрикати, які передаються для подальшої переробки на інших промислових підприємствах (наприклад, стальний прокат - готовий виріб для доменного виробництва, але це напівфабрикат для машинобудівного виробництва). Тому поділ на готові вироби і напівфабрикати за межами підприємства втрачає своє значення, виникає необхідність розрізняти проміжні і кінцеві продукти галузі і промисловості загалом. Важливе значення для обліку продукції, розрахунку її обсягу має визначення моменту готовності. Тут вихідним є те, що готовою вважається продукція, яка завершена виробництвом, укомплектована, відповідає державним стандартам, прийнята ВТК, має документ, який підтверджує її готовність і якість і передана на склад готової продукції чи замовнику. Ця вимога стосується також і напівфабрикатів, продукції підсобних і допоміжних цехів та робіт промислового характеру.[1, ст. 334] 1.2. Методи вимірювання продукції промислового підприємства Облік продукції в натуральному виразі. На кожному підприємстві продукція враховується в натуральному виразі, незалежно від того, в якій кількості був вироблений кожен вид продукції. Враховується в тих одиницях вимірювання, які властиві фізичному стану даного виду продукції. Оскільки кожне промислове підприємство є самостійним господарським суб'єктом, колектив підприємства самостійно розробляє і затверджує планове завдання на визначення періоду часу в визначенні асортименту в натуральному виразі. Облік продукції в натуральному виразі ведуть в наступних одиницях вимірювання: Натуральні – прості (літри, метри, тонни і т.д.) і складні – виходять як об’єднання двох простих натуральних одиниць (людино-години, людино-день). Іноді залежно від різних умов виробництва, збуту, споживання можна один і той же вид продукції враховувати в різних одиницях вимірювання (електромотори – в штуках і в кіловатах) Умовно-натуральні одиниці вимірювання. У багатьох галузях розробляється і встановлюється умовна одиниця вимірювання, що дозволяє натуральні одиниці зіставляти з умовною, одержувати перевідний коефіцієнт, а потім об'єм продукції в натуральному виразі умножити на перевідний коефіцієнт і враховувати продукцію в умовно-натуральних одиницях вимірювання (паливна, консервна галузі і т.д.). Облік продукції в натуральному виразі необхідний для того, щоб знати, в якому об'ємі вироблені окремі види продукції в народному господарстві для задоволення потреб суспільства, а також для розрахунку душового споживання окремих видів продукції. Нижче наведені дані про випуск продукції в Україні в натуральних одиницях. Таблиця 1.1 Виробництво найважливіших видів промислової продукції в Україні Грудень 2010р. до листопада 2010р. Грудень 2010р. до грудня 2009р. Січень–грудень 2010р. до січня–грудня 2009р. січень–грудень 2009р. до січня–грудня 2008р. Промисловість 104,7 112,5 111,0 78,1 Добувна та переробна промисловість 102,1 113,5 111,2 76,7 Добувна промисловість 103,4 106,0 103,7 89,4 Добування паливно-енергетичних корисних копалин 107,7 105,9 96,9 94,3 Добування корисних копалин, крім паливно-енергетичних 97,9 106,2 114,3 82,8 Переробна промисловість 101,7 115,6 113,5 73,5 з неї Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів 94,6 102,4 102,9 94,0 Легка промисловість 100,2 112,3 107,8 74,2 текстильне виробництво; виробництво одягу, хутра та виробів з хутра 100,5 113,6 108,2 72,0 виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів 99,0 107,4 106,4 84,1 Оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів 94,0 101,9 108,7 75,4 Целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність 95,5 99,9 102,5 81,3 Ви робництво коксу, продуктів нафтоперероблення 118,8 95,8 99,9 96,6 Хімічна та нафтохімічна промисловість 111,9 132,9 121,5 77,0 хімічне виробництво 115,4 139,5 125,7 77,3 виробництво гумових та пластмасових виробів 98,7 110,4 108,7 76,3 Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції 78,0 109,9 108,0 61,5 Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів 102,4 112,0 112,3 73,3 Машинобудування 107,6 138,9 134,5 55,1 виробництво машин та устатковання 102,7 125,4 121,1 62,4 виробництво електричного, електронного та оптичного устатковання 97,8 127,5 121,1 71,8 виробництво транспортних засобів та устатковання 117,9 158,6 160,7 42,1 Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води 122,5 107,1 109,5 88,9 Одиниці виміру продукції у фізичних величинах повинні відповідати єдиній міжнародній системі одиниць «СІ», яка прийнята у 1960 р.[2, ст. 273]. Розрізняють поточні і фіксовані оптові ціни підприємства, які діють у певних межах простору і часу. Для оцінки господарської діяльності підприємств і характеристики виробничих зв'язків використовують поточні ціни. Для планування і обліку виконання планів за рік, квартал, місяць, для визначення динаміки обсягу у продукції використовують порівняльні ціни. Точніше буде на такі ціни фіксованими оптовими цінами підприємства. До складу товарної продукції в фіксованих цінах входить вартість різниці в залишках незавершеного виробництва. Бухгалтерський облік визначає обсяг незавершеного виробництва за собівартістю. Тому постає завдання перерахувати його величину в оптові ціни підприємства. На практиці з цією метою використовують два методи — прямий та непрямий. Прямий метод, який має різновидності, зводиться до визначення ступеня технічної готовності продукту і на цій основі - оцінки обсягу незавершеного виробництва в оптових фіксованих цінах підприємства. Так, наприклад, якщо готовність об’єкта на момент обліку становить 25%, а його вартість – 1000 крб., то незавершене виробництво в оптових цінах підприємства становитиме 250 тис. крб. (1000*0,25). Непрямий метод застосовують у тому разі, коли неможливо використовувати прямий метод. При цьому використовують дані бухгалтерського обліку: з дебету рахунку «Виробництво» (20-й рахунок) виключають собівартість вироблених за звітний період готових виробів, напівфабрикатів та робіт (послуг) промислового характеру, виконаних на замовлення інших підприємств. Одержане сальдо за дебетом цього рахунку являє собою незавершене виробництво на момент обліку за собівартістю. Для того, щоб включити цей показник у товарну продукцію, його обсяг слід визначити в оптових цінах підприємства. Для цього визначають коефіцієнт, який показує, на скільки оптова ціна незавершеного виробництва більша за його собівартість. Коефіцієнт визначають як відношення вартості в оптових цінах підприємства всієї виготовленої продукції до її собівартості. Розглянутий метод визначення різниці в залишках, незавершеного виробництва має свої недоліки: по-перше, собівартість незавершеного виробництва включає невиробничі витрати (штрафи, пені), тому одержаний результат буде дещо завищений; по-друге, незавершене виробництво при цьому методі може включати матеріали та напівфабрикати, які вже списані з центрального складу підприємства, але ще не використані у виробництві, що теж відбивається на рівні показника. Основне місце в системі макроекономічних показників посідають валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП). Ці показники насамперед застосовуються для оцінювання стану і перспектив розвитку економіки, для міжкраїнних зіставлень. Обсяг ВВП розраховується в поточних цінах різними методами: виробничим (реальним), розподільним (особистим) і методом кінцевого використання.[2, ст. 278]. Виробничий метод. За цим методом обсяг валового внутрішнього продукту визначають як суму доданих вартостей усіх виробничих одиниць-резидентів плюс чисті податки на виробництво та імпорт. Валова додана вартість обчислюється як різниця між валовим випуском та проміжним споживанням. Вона містіть у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними. У формалізованому вигляді розклад доданої вартості ДВ на складові можна подати у вигляді: ДВ = ОП + ПВ + ПІ + ЗД(2.1), де ОП — оплата праці; ПВ — податки на виробництво (за відкиданням субсидій); ПІ — податки на імпорт (за відкиданням субсидій); ЗД — змішаний дохід. Чисті податки на продукти та імпорт включають податки, розмір яких безпосередньо залежить від кількості чи вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею-резидентом; при цьому з неї виключається розмір відповідних субсидій на продукти. Субсидії — це відшкодування з державного бюджету в порядку державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію, для покриття поточних збитків підприємств, поліпшення їх фінансового стану завдяки поповненню оборотних коштів або компенсації окремих витрат. Створений у результаті виробничої діяльності ВВП, що дорівнює розміру доданої вартості ДВ, можна подати так: ВВП = 2 ДВ = І (ВВ - ПС + ЧП) (2.2), де ПС — проміжне споживання; ЧП -— чисті податки; ВВ — валовий випуск. Проміжне споживання містить витрати на товари, матеріальні та нематеріальні послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб. Така схема обчислення валового внутрішнього продукту дає змогу знайти не лише його абсолютну величину, а й структуру (частку доданої вартості, створеної в кожній галузі, у загальному обсязі валового внутрішнього продукту), а також структуру матеріальних витрат і чистої продукції у валовій за кожною галуззю народного господарства. Як агрегований показник ВВП має вартісний вияв і оцінюється за основними цінами, цінами виробника, споживача і за ринковими цінами. Основна ціна - це сума, яку утримано виробником за одиницю товару (послуги), що його вироблено як продукцію; на цій ціні не позначаються податки на продукцію і субсидії. Ціна виробника - сума, яку отримає виробник за одиницю товару або послуги, з урахуванням податків і субсидії. При цьому в розрахунку не беруть участі суми зборів за доставку продукції споживачеві, податки на додану вартість і подібні до таких платежі, що збільшують ціну продукції на ринку. Ціна споживача — сума, яка сплачується споживачем для того, аби товар чи послуга були надані в необхідний їм час і в потрібному місці. Цю ціну знаходять з урахуванням усіх податків і додаткових (за доставку продукції і т. ін.) зборів, за відкиданням суми субсидій (ПДВ у ціні покупця враховується, якщо не підлягає відрахуванню за законодавством). Ринкова ціна ВВП визначається з погляду витрат на придбання товарів і послуг, тобто як загальні витрати за відрахуванням імпорту (за цінами ФОБ). Перші три види цін відбивають результат виробничої діяльності як такої, створення вартості і формування доходів виробника, які відшкодовують понесені їм витрати. Розподільний метод. Розмір валового внутрішнього продукту цим методом можна визначити на стадії його первинного розподілу як суму первинних і перерозподілених доходів. До первинних доходів відносять доходи, які створюються до моменту їх перерозподілу суспільством. Це оплата праці робітників, зайнятих виробничої діяльністю, податки типа ПДВ, доходи від власності, інші доходи виробничих одиниць. Серед доходів, які створюються в процесах перерозподілу, можна назвати проценти, які отримають за позиками і банківськими вкладами різного роду дивіденди, податки, внески із соціального страхування, амортизаційні відрахування і т. ін. Розподільний метод передбачає включення до ВВП таких компонентів: податки за винятком субсидій на виробництво та імпорт; оплату найманих працівників; чистий прибуток. споживання основного капіталу, Оплата найманих працівників включає всі грошові виплати, а також вартість як винагороду за працю, виконану у звітному періоді, натуральних видач особам, які працюють за наймом. Вона охоплює всіх працівників резидентних підприємств незалежно від того, є вони працівниками-резидентами або нерезидентами. Оплата праці складається із трьох компонентів: заробітна плата (яка нарахована до утримання різних відрахувань і податків) і добові за час відряджень; фактичні внески на соціальне страхування; умовно нараховані внески на соціальне страхування. До складу заробітної плати не входять відшкодування працюючим витрат виробничого характеру; допомога із соціального страхування; матеріальна допомога та інші трансфертні виплати; вартість послуг соціально-культурного характеру, які надаються спеціальними підрозділами підприємств і організацій безоплатно або за зниженою вартістю робітникам і членам їхніх сімей. Фактичними внесками на соціальне страхування є відрахування підприємств і організацій до Фонду соціального страхування і пенсійного забезпечення. Умовними внесками на соціальне страхування є допомога із соціального забезпечення, яку виплачують безпосередньо підприємства і організації своїм робітникам (доплати до пенсій, виплати у зв'язку з виробничими травмами, професійними захворюваннями і т. ін.). Податки на продукти утримуються пропорційно до кількості або вартості товарів і послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею. До них належать: податки з обороту і продажу; акцизні збори; надбавки до цін на окремі товари. податок на додану вартість; імпортні та експортні мита; Інші податки включають платежі підприємств і організацій до державного бюджету і в позабюджетні фонди у зв'язку з використанням ресурсів і отриманням дозволів на специфічні види діяльності: плату за основний капітал і оборотні кошти; внески на дорожні роботи; за трудові ресурси; податок на приріст коштів на оплату праці; земельний податок; внески на пом'якшення наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і т. ін. ринковий збір; за воду, отриману промисловими підприємствами; податки з власників будівель, транспортних засобів; державне мито; сільськогосподарський податок; Субсидії на виробництво та імпорт включають дві групи: субсидії на продукти й інші субсидії, що пов'язані з виробництвом. Субсидії на продукти - це субсидії, які надані пропорційно до кількості або вартості товарів і послуг, проданих на внутрішньому ринку або експортованих виробничою одиницею-резидентом. Вони включають відшкодування з державного бюджету для державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію, інші субсидії, призначені для покриття поточних збитків підприємств. Споживання основного капіталу за своїм економічним змістом відповідає витратам на амортизацію і капітальний ремонт об'єктів основного капіталу. Метод кінцевого використання. За допомогою цього методу величину валового внутрішнього продукту можна визначити на стадії його використання. Після первинного розподілу ВВП перерозподіляється, у результаті чого розраховують доходи, що їх називають вторинними, або похідними. Процес перерозподілу закінчується створенням кінцевих доходів, тобто в кінці свого руху в процесі виробництва ВВП досягає стадії кінцевого використання, де за своїм цільовим призначенням поділяється на споживання в домашніх господарствах; вартість державних закупок; інвестиції в національну економіку і чистий експорт (різницю між вартістю товарів за експортно-імпортними операціями). Обчислення валового внутрішнього продукту за категоріями кінцевого використання дає характеристику використання сукупних кінцевих продуктів та послуг за різними напрямками. Обчислення валового внутрішнього продукту за напрямками кінцевого використання виконується за такою схемою: 1. Кінцеве споживання (1.1 + 1.2 + 1.3). 1.1. Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств. 1.2.Витрати на кінцеве споживання державних установ. 1.3.Витрати на кінцеве споживання приватних некомерційних (громадських) організацій, які обслуговують домашні господарства. 2. Валове нагромадження (2.1 + 2.2). 2.1.Валове нагромадження основного капіталу. 2.2.Зміни запасів матеріальних оборотних коштів. 3.Сальдо експорту та імпорту продуктів і послуг. 4.Валовий внутрішній продукт . Чистий внутрішній продукт (ЧВП) визначають як різницю ВВП і вартості спожитого основного капіталу (ЧВП може оцінюватися в тих самих цінах, що й ВВП) [5, ст. 269]. 1.3. Система вартісних показників обсягу продукції. Способи обчислення валового обороту, валової продукції, товарної, реалізованої і чистої продукції Вартісний облік промислової продукції дозволяє обчислювати ряд показників її обсягу на будь-якому рівні: починаючи від цеху і закінчуючи галуззю загалом. Цього не може забезпечити облік продукції в натуральних вимірниках, при якому різнойменна продукція не може підсумовуватись. Неможливо у цьому випадку складати і елементи продукції, які перебувають на різних стадіях її готовності: напівфабрикати і незавершене виробництво - це продукти, які розрізняються рівнем кристалізованої в них праці, здатністю задовольнити потреби суспільства. Серед вартісних показників, які характеризують діяльність підприємства, розрізняють показники валового обороту, валової продукції, товарної продукції, реалізованої продукції та чистої продукції. Кожен із цих показників має певний економічний зміст, методику обчислення, а загалом вони становлять систему взаємопов'язаних вартісних показників. Всі ці показники, крім валового обороту, можуть бути розраховані заводським чи галузевим методами. Порядок оцінки і обліку окремих елементів продукції промисловості регламентується відповідними нормативними документами Міністерства статистики України. У практиці обліку і планування окреме підприємство не можна розглядати як єдине ціле, що не має внутрішньої організаційної структури: цехів, виробництва. А втім, такі підрозділи існують, і без їх діяльності неможливо виробляти продукцію, яка проходить обробку в цих підрозділах, перетворюючись з сировини в незавершене виробництво, напівфабрикат, і зрештою, в готові вироби. Тому виникає необхідність визначати загальний обсяг продукції, виробленої за даний період, всіма промислово - виробничими цехами незалежно від мети виробництва. В такому разі валовий виробничий оборот, який найчастіше називають валовим оборотом, дає можливість охарактеризувати обсяг продукції, створеної в усіх структурних підрозділах підприємства. Під валовим оборотом розуміють вартість всього обігу сукупної продукції, виробленої всіма промисловими цехами підприємства незалежно від її подальшого призначення. До складу валового обороту (ВО) включають такі елементи продукції: - вартість готових виробів всіх промислово-виробничих цехів; - вартість напівфабрикатів основного виробництва; - вартість продукції допоміжних цехів у вигляді інструментів, оснастки; - вартість виконаних робіт промислового характеру, таких як нікелювання, розкрій, розфасовка, капітальний ремонт і модернізація власного виробничого устаткування і інших підприємств; - зміна залишків незавершеного виробництва. Щодо незавершеного виробництва, то його як результат виробничої діяльності включають в розмірі різниці залишків на кінець і початок періоду. Ця величина може бути зі знаком (+), коли залишок на кінець періоду перевищує його розмір на початок періоду, і знаком (-), якщо, навпаки, залишок на початок більший, ніж на кінець періоду. У зв'язку з тим, що незавершене виробництво обліковується в бухгалтерських реєстрах за собівартістю, при розрахунку показників обсягу продукції слід перерахувати його у вартість, виражену в оптових цінах. Це можна здійснити кількома способами. Зокрема, способом оцінки залишків незавершеного виробництва, при якому використовують дані інвентаризації заготовок чи деталей. У деяких виробництвах використовують спосіб, що базується на визначенні проценту готовності виробу. Проте найчастіше на практиці використовується метод переоцінки незавершеного виробництва в оптові ціни за коефіцієнтами, що відбивають співвідношення вартості готових виробів в оптових цінах і планової чи фактичної собівартості цих же виробів. Облік у складі валового обороту незавершеного виробництва необхідний для більш точного визначення цього показника. Річ у тім, що в окремих виробництвах у даний період витрачаються тільки матеріали і праця, а в наступному при незначних затратах праці незавершене виробництво перетворюється в готову продукцію. У таких випадках неврахування незавершеного виробництва в складі виробленої продукції призвело б до заниження обсягу продукції в одному періоді і до завищення - в іншому. На практиці зміна залишків незавершеного виробництва при визначенні показників продукції враховується лише на підприємствах з тривалим виробничим циклом. До таких виробництв належать підприємства машинобудування, виробництва металоконструкцій і ремонтні заводи. Залежність показника валового обороту від організаційної структури робить проблематичним використання його для характеристики діяльності підприємства.[3, ст. 173]. Валова продукція – це основний показник, вживаний для точного обліку кінцевих результатів роботи підприємства. У його складі, також як і у У враховуються: а) чисельність всіх видів готової продукції, виробленої основними, підсобними, побічними цехами як з своєї сировини, так і з сировини замовника по повній чисельності б) чисельність напівфабрикатів власного виробництва і вироби допоміжних цехів, відпущені на сторону за договорами в) чисельність робіт і послуг промислового характеру, виконаних як для себе господарським способом, так і на сторону для ін. підприємств, а також непромислових господарств свого підприємства г) чисельність зміни залишків напівфабрикатів, інструментів, пристосувань і т.д., що знаходяться на досвідчений. складах у вигляді виробн. запасів для власного виробництва, але в наступному періоді часу д) чисельність зміни залишків незавершеного виробництва як різниця на кінець і початок місяця. Існує 2 методи розрахунку валової продукції: Виходить як різниця між чисельністю ВО і чисельністю внутрішньозаводського обороту (ВЗО) ВП=ВО-ВЗО Розрахунок ВП по складу. ВП=Г (всі види гот. продукції) ВП сьогодні не є показником, по якому оцінюється діяльність підприємства, він не показується у формах стат. звітності №1-П, проте він визначається підприємством, оскільки необхідний для розрахунку основних показників об'єму виробництва, чистої і умовно-чистої продукції, а також для оцінки резервів динаміки об'єму виробництва. ВП враховується в незмінних фіксованих зіставних оптово-відпускних цінах підприємства. У машинобудівній промисловості у зв'язку з особливостями організації бухгалтерського обліку не розрізняють напівфабрикатів і незавершеного виробництва, проте окремо обліковують зміну в залишках інструменту і оснастки власного виробництва [6, ст. 238]. Розглянемо порядок розрахунку валової продукції. Цех Валовий оборот Із загального обсягу випуску Використано в інших цехах (внутрішньозаводський оборот) Зміна залишків напівфабрикатів ( і незавершеного виробництва) Відпущено напівфабрикатів на сторону Вироблено готових виробів і робіт промислового характеру на сторону Валова продукція Ливарний Ковальсько-пресовий Механічний Складальний Інструментальний 1430 1920 2450 3100 110 1440 1810 2450 - 100 -10 +30 - - +5 - 80 - - 5 - - - 3100 - -10 +110 - 3100 10

Курсова робота Статистика

21.02.2013 22:02-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись