Статистика продуктивності праці в сільському господарстві . Курсова робота з Статистика. Робота № 520531

Статистика продуктивності праці в сільському господарстві

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Факультет економіки та підприємництва

Кафедра:

Кафедра економіки підприємства

Інформація про роботу

Рік:

2011

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Статистика

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра економіки підприємства КУРСОВА РОБОТА З дисципліни „Статистика” на тему: „ Статистика продуктивності праці в сільському господарстві " (українською мовою) „ Statistics of the labour of agriculture productivity” Курсова робота відповідає вимогам діючої нормативної документації України та умовам ECTS Національний університет водного господарства та природокористування Факультет економіки і підприємництва Кафедра економіки підприємства ЗАВДАННЯ на курсову роботу з дисципліни "Статистики" Студенту 2 курсу 2 гр. Рижку О.В. Тема: „ Статистика продуктивності праці в сільському господарстві " Зміст курсової роботи Вступ 1. Теоретична частина. 2. Розрахункова частина. Загальні висновки Використана література Дата видачі "__"__________2011р. Дата захисту "__" _________2011р. Керівник ________/Сіпайло Л.Г./ Студент ______________ (підпис) (прізвище) (підпис) УДК 31(075.8) ББК 60.6я73 Курсова робота з дисципліни „Статистика” на тему: " Статистика продуктивності праці в сільському господарстві "/ О.В.Рижко, Рівне: НУВГП. 2011, - 26 с. Анотація курсової роботи українською мовою Темою курсової роботи є “Статистика продуктивності праці в сільському господарстві “, а її метою є поглиблене вивчення цієї теми. Статистика продуктивності праці вирішує завдання аналізу її рівня та динаміки на окремих виробництвах і підприємствах, у галузях виробничої сфери та народному господарстві в цілому. Продуктивність праці в сільському господарстві характеризується кількістю виробленої сільськогосподарської продукції в одиницю робочого часу. Ця категорія являється одним із найважливіших показників економічної та соціально-економічної ефективності праці, адже, зростання продуктивності праці є однією з найважливіших умов розвитку суспільного виробництва в цілому та сільського господарства зокрема. В цій курсовій роботі розглядав статистику продуктивності праці сільського господарства та виконувала практичні завдання які відносяться до цієї теми. Сільське господарства нашої країни-це складний різноманітний об’єкт, який вивчається сукупністю природних, технічних і загальних наук. Зокрема статистика відіграє важливу роль: групує і впорядковує дані, аналізує ситуацію і подальший розвиток. Статистика продуктивності праці сільського господарства є самостійною учбовою дисципліною і є однією з особливих галузей статистичної науки. Анотація курсової роботи іноземною мовою, яку студент вивчає в університеті. Le thème du travail en cours est "Statistiques de la productivité du travail dans l'agriculture» et son but est de l'étude en profondeur de ce sujet. Statistiques de productivité résout le problème de l'analyse du niveau et de la dynamique des industries et des entreprises individuelles dans les domaines du secteur industriel et l'économie dans son ensemble. La productivité du travail dans l'agriculture est caractérisée par le nombre de produits agricoles produits par unité de travail. Cette catégorie est l'un des plus importants indicateurs de l'efficacité économique et socio-économique du travail, en fait, la croissance de la productivité est l'une des conditions les plus importantes de la production sociale en général et de l'agriculture en particulier. Dans cette dissertation a examiné les statistiques de productivité du travail de l'agriculture et effectuer des tâches pratiques liées à ce sujet. L'agriculture dans notre pays est une variété complexe de l'objet que nous étudions la totalité des sciences naturelles, techniques et générales. En particulier, les statistiques jouent un rôle important: les groupes et organise les données, analyse la situation et le développement. Statistiques de la productivité du travail de l'agriculture est une des disciplines d'enseignement indépendant et est l'un des champs particuliers de la science statistique. © О.В.Рижко, 2011 © НУВГП, 2011 Зміст Вступ……………………………………………………………………………………..5 Розділ 1. Теоретична частина. 1.1.Соціально-економічне значення завдання і особливості статистики праці в сільському господарстві………………………………………………………………….6 1.2.Система показників статистики трудових ресурсів. Показники сезонності у використанні трудових ресурсів сільського господарства.Баланс праці в сільському господарстві……………………………………………………………………………….8 1.3.Показники продуктивності праці в сільському господарстві, особливості їх обчислення. Прямі і зворотні , повні й неповні показники продуктивності праці. Натуральні і вартісні індекси продуктивності праці ………………………………...10 Розділ 2. Розрахункова частина. 2.1.Завдання 1……………………………………………………………………..….14 2.2.Завдання 2……………………………………………………………………...…19 2.3.Завдання 3………………………………………………………………………...21 2.4.Завдання 4……………………………………………………………………..….23 2.5.Завдання 5…………………………………………………………………...……27 2.6.Завдання 6………………………………………………………………...………30 2.7.Завдання 7……………………….………………………………..………………31 Висновок……………………………………………………………………………...33 Список використаної літератури……………………………………………………35 В с т у п Статистика як суспільна наука вивчає стан і розвиток людського суспільства, включаючи матеріальні умови його життя, тобто суспільне виробництво. Але суспільство і суспільне виробництво є об'єктом вивчення багатьох наук: історичного матеріалізму, політичної економії, економічної географії, суспільствознавства, права, економіки галузей народного господарства і інші. Всі ці дисципліни, незважаючи на тісний зв'язок між собою, не повторюють одна одну, а мають свій зміст і свої методи. Що ж представляє собою специфічний предмет статистики? Предметом статистики як суспільної науки є особливі об'єктивні ознаки стану і розвитку суспільства і матеріальних умов його життя. Такі ознаки одержали назву об'єктивних статистичних показників. На відміну від звичайних ознак, які означають лише якісну подібність чи відмінність, статистичні показники, що дають міру масовим явищам, представляють собою ознаки більш складного складу. Об'єктивні статистичні показники як особливі об'єктивні ознаки характеризуються такими якостями. По-перше, це ознаки, які представляють собою єдність якісних і кількісних сторін явищ, тобто ознаки, що мають певний зміст і відповідну цьому змісту величину (міра явищ). По-друге, це загальні ознаки, тобто ознаки, які відносяться не до одиничного факту чи випадку, а охоплюють всю сукупність фактів або одиниць спостереження цього роду, цієї якості. Пізнання таких ознак неможливе без статистичного зведення, яке забезпечує перехід від індивідуальних характеристик одиниць сукупності до узагальнених характеристик сукупності; це дало основу статистикам називати їх зведеними ознаками. Статистичний показник як загальна ознака завжди передбачає визначену кількість сукупності (в абсолютному показнику кількість – складова частина величини; в середній величині кількість передбачається як один із членів відношення, результатом якого є сама середня); він також містить в згорнутому виді визначену варіацію охоплених (узагальнених) ним індивідуальних величин. Ця варіація отримує міру в вигляді особливого показника. По-третє, це ознаки реального суспільства в той чи інший період або момент його розвитку, тобто ознаки історично конкретні. По-четверте, це ознаки, істотні для характеристик стану і розвитку суспільства, ознаки, які виявляють закономірність його розвитку. Метою курсової роботи є формування та закріплення знань і умінь проведення статистичного дослідження продуктивності праці у сільському господарстві. Розділ 1. Теоретична частина 1.1Соціально-економічне значення завдання і особливості статистики праці в сільському господарстві Наукове і практичне значення статистики праці в сільському господарстві було завжди досить вагомим. Адже, вона – головне джерело економічної інформації про всі явища і процеси, які мають місце в цій важливій галузі народного господарства. Наукове і практичне значення статистики сільського господарства дедалі зростає, а особливо сьогодні, коли в сільському господарстві України відбуваються докорінні зміни в економічних відносинах, триває аграрна реформа, з’являються нові організаційно-правові форми виробництва і реалізації продукції. За умовами ринкової економіки статистика сільського господарства є не тільки джерелом даних про найважливіші процеси, що відбуваються в сільському господарстві країни, про його стан і розвиток, але й важливим знаряддям успішного та ефективного управління сільськогосподарським виробництвом. Саме цим визначаються основні завдання статистики сільського господарства на сучасному етапі, які зводяться до такого: збирання, розробка і своєчасне доведення до корінних органів повних і вірогідних даних про стан і розвиток сільськогосподарського виробництва для прийняття ними рішень щодо завдань, пов’язаних з формуванням аграрної політики, розробкою різних програм розвитку сільськогосподарського виробництва та заходів з їх реалізації; інформування про основні підсумки та тенденцій розвитку сільського господарства населення ,науково дослідних установ, громадсько- політичних організацій [1, ст.329]. і окремих громадян. За умов ринкової економіки основним завданням є введення в статистичну програму таких показників і класифікацій, що давали б змогу повно й об’єктивно характеризувати стан і розвиток ринкової економіки. У нових умовах, коли господарські суб’єкти мають велику самостійність у вирішенні виробничих питань, необхідність суворого контролю за виробництвом усіх видів продукції стає зайвою і невиправданою. За умов ринкової економіки важливим елементом статистичної інформації являються систематизовані дані про суб’єктів, що господарюють. Для отримання таких даних статистичні органи в усьому світі складають і періодично поповнюють регістри господарюючих суб’єктів. аналіз чисельності, динаміки і структури сільського населення, як бази формування трудового потенціалу сільського господарства країни; вивчення використання працездатного сільського населення, його зайнятості і безробіття; аналіз використання робочого часу населення зайнятого в сільському господарстві; статистичне дослідження продуктивності праці в сільському господарстві; вивчення оплати праці і доходів сільськогосподарського населення реформування системи статистичних показників з метою забезпечення об’єктивного відображення змін у суспільстві та економіці і створенні на цій основі статистичної інформаційної бази, яка дає змогу характеризувати стан реформування національної економіки, її розвиток та ефективність, соціальне становище країни; перехід до нових ферм державного статистичного спостереження, зокрема, від суцільних методів спостереження до вибіркових обстежень, які дають змогу отримати детальнішу та якіснішу інформацію у коротші терміни та за менші кошти, а також до широкого застосування економічних переписів, які дозволяють отримувати повну і достовірну інформацію про об’єкти дослідження і здійснювати різноманітні розрахунки показників у період між окремими переписами і до так званих комбінованих методів спостереження, в основу яких покладено формування статистичної інформації ; удосконалення методології аналізу соціально-економічного розвитку України. Сюди входять: 1.Розробка методологічних основ макроекономічного аналізу економіки вцілому . 2.Розробка єдиної методологічної основи аналізу галузевих систем статистичної інформації відповідно до вимог і особливостей розвитку галузей на ринкових засадах 3. Створення методології аналізу кон’юктури товарних ринків, первинних і вторинних фондів ринків з урахуванням прийнятих у світовій практиці принципів системного аналізу. розробка та врахування державних класифікацій і реєстрів, що є однією з основних передумов гармонізації державних інформаційних потоків, підвищення рівня розв’язання завдань з проведення аналізу стану і прогнозування розвитку національної економіки, вивчення багатьох міжгалузевих і міжвідомчих проблем; удосконалення системи розповсюдження статистичної інформації. Слід зазначити, що статистика сільського господарства використовує дві категорії населення : сільське і сільськогосподарське. До сільського відносять все населення, що проживає[1, ст. 334] в сільських населених пунктах. До сільськогосподарського населення відносять все населення, основним джерелом доходів якого є сільськогосподарське виробництво. Безпосереднім носієм трудового потенціалу є працездатне населення, тобто трудові ресурси. 1.2 Система показників статистики трудових ресурсів. Показники сезонності у використанні трудових ресурсів сільського господарства.Баланс праці в сільському господарстві Трудові ресурси – населення обох статей в працездатному віці за винятком непрацездатних і пенсіонерів в працездатному віці. Найважливішим питанням є використання трудових ресурсів, тобто їх зайнятості. Трудові ресурси є частиною населення, тому практично весь великий і багатий статистичний інструментарій демографічної статистики може бути застосований і при вивченні трудових ресурсів..[5, ст. 125] Розраховуються показники зайнятості трудових ресурсів у працездатному віці, показники зайнятості пенсіонерів та осіб пенсійного віку. Вагоме значення у статистиці сільського господарства має з’ясування співвідношення окремих груп, з точки зору їх трудових можливостей серед населення. Так з’ясовується ступінь працездатності всього сільськогосподарського населення, ступінь працездатності населення працездатного віку. У сільськогосподарських підприємствах, показники, що характеризують чисельність, структуру, рух робітників, виконання робочого часу розраховується на основі форм звітності фермерського, державного статистичного спостереження..[2, ст. 364] До таких показників відносяться спискова чисельність робітників, середня спискова чисельність робітників, чисельність категорій персоналу, чисельність персонала, зайнятого в основній і додатковій діяльності, показники руху робітників, показники використання робочого часу виробників. У склад трудових ресурсів включають: працездатне населення у працездатному віці: чоловіки у віці 16-59 років та жінки у віці 16-54, за виключенням непрацюючих інвалідів 1-П груп і непрацюючих чоловіків 50-59 і жінок 45-54 роки, які отримують пенсію за старістю на пільгових умовах; працюючих осіб, що знаходяться за межами працездатного віку – чоловіки старше 60 років, жінок у віці старше 55 років і підлітків, молодших 16 років. По виробничим сільськогосподарським підприємствам вивчається весь персонал, зайнятий основною та неосновною діяльністю..[6, ст. 454] Робітниками основної діяльності вважаються не тільки робітники рослинництва і тваринництва, а й працівники транспорту. Виділяють також робітників зайнятих в підсобних промислових підприємствах, зайнятих в торгівлі, громадському харчуванні, дитячих садках. В сільськогосподарських організаціях виділяють такі групи персоналу: персонал, зайнятий у сільськогосподарському виробництві, зайняті ремонтом будівель виробничого призначення, транспорту; персонал, зайнятий в підсобних промислових виробництвах; персонал зайнятий в інших неосновних видах діяльності. Рух робітників характеризується показниками обороту кадрів і показника постійності кадрів. Інтенсивність обороту кадрів характеризується наступними коефіцієнтами: загального обороту, обороту по прийому і обороту по вибуванню. Рух робочих місць характеризується зміною числа робочих місць, в організації в результаті їх створене чи ліквідації. Показники використання робочого часу визначаються на основі даних робочого часу робітників. Під робочим часом розуміють тривалість часу, під час якого робітник фактично виконував роботу. Важливим станом вивчення передумов і результатів суспільного відтворення є характеристика відтворення трудових ресурсів. Це завдання вирішує баланс праці. Отже, баланс праці ─ система економічних таблиць та показників, які характеризують чисельність трудових ресурсів, джерел їх формування, розподіл по галузях народного господарства, класифікації робочої сили, використання робочого часу. Баланс праці поєднує таку систему балансів органічно повіданих пов’язаних між собою: трудових ресурсів, молоді, спеціалістів, кваліфікованих кадрів, робочого часу. В основі побудови балансів лежить загальна схема – вони складаються з двох розділів: - ресурси трудові, розподілені за статтю, кваліфікацією або ресурсами робочого часу; - розподіл трудових ресурсів, або робочого часу. Галузеву приналежність осіб визначають виходячи з галузевої приналежності підприємств і організацій, де вони працюють. При цьому її встановлюють по основній діяльності..[5, ст. 334] Це означає, що особи зайняті основною діяльністю, відносяться до галузі, якій належить дане підприємство, а особи, зайняті в різних господарствах відносять до галузей народного господарства. Цей принцип розповсюджується і на громадське господарство колгоспів, сільськогосподарських підприємств чи інших видах діяльності, промисловості і т. д.- відносяться до відповідних галузей народного господарства. Баланс трудових ресурсів пов’язаний з іншими розділами балансу народного господарства. Ці зв’язки дозволяють визначити та проаналізувати продуктивність праці, фондозабезпеченість працюючих. На основі балансу трудових ресурсів і балансових розрахунків визначають плани забезпечення народного господарства робочою силою. 1.3 Показники продуктивності праці в сільському господарстві, особливості їх обчислення. Прямі і зворотні , повні й неповні показники продуктивності праці. Натуральні і вартісні індекси продуктивності праці. Продуктивність праці ─ кількість виробленої сільськогосподарської продукції в одиницю робочого часу. Вона являється одним із найважливіших показників соціально-економічної ефективності праці в сільському господарстві. Статистика продуктивності праці вирішує завдання аналізу її рівня та динаміки на окремих виробництвах і підприємствах, у галузях виробничої сфери та народному господарстві в цілому. Результати цього аналізу в майбутньому використовують для статистичної оцінки ефективності дії основних факторів розвитку суспільного виробництва. На сучасному етапі актуальними питаннями розвитку аграрного сектора економіки є аналіз стану соціального напрямку розвитку трудових ресурсів в Україні, яка входить у новий період перебудівних процесів, пов’язаних не тільки з економічною , але й з банківсько-фінансовою сферою..[3, ст. 334] Насамперед , це стосується заробітної плати та ефективної трудової діяльності і зайнятості с/г населення . Сьогодні діє деструктивний механізм дальшого руйнування економіки і деградації трудового потенціалу як у промисловості так і в сільському господарстві. Поки що не розроблені та не діють ефективні методи запобігання негативним тенденціям. З різних причин відбуваються скорочення обсягів виробництва продукції в суспільному секторі та чисельності трудових ресурсів (робочої сили) , а також як наслідок зниження продуктивності аграрної праці Зазначимо , що виробництво валової продукції сільського господарства в розрахунку на душу населення України зменшилося , а її загальний обсяг – відповідно , також зменшився. В господарствах розташованих у порівняно однакових природно-кліматичних умовах, трудомісткість виробництва одиниці основних видів сільськогосподарської продукції надто коливається ( в межах 4-10 разів ), навіть за усередженими показниками по їх групах. Отже продуктивність праці залежить від рівня господарювання та інших суб’єктивних факторів. Такі відмінності в цьому показнику зумовлені насамперед мірою використання досягнень науково-технічного прогресу в окремих сільськогосподарських підприємствах. Важливим критерієм прогресу є ефективність використання землі та худоби, до яких прикладається праця для одержання сільськогосподарської продукції , від її рівня залежить продуктивність трудових вкладень та ін. економічні показники..[3, ст. 520] Таким чином для виходу з кризової соціально-економічної та кредитно-фінансової ситуації треба перш за все зупинити повсюдний спад сільськогосподарського виробництва, а потім забезпечити його зростання. Тому більше уваги необхідно приділити енергійному впровадженню в галузі прогресивних технологій виробництва поліпшення її матеріально-технічного забезпечення, гарантуванню повсюдної та вчасної виплати заробітної плати, активізувавши матеріальне стимулювання аграрної праці. Система показників продуктивності праці в сільському господарстві включає: а) повні показники, розраховані на основі вартісних показників продукції, для різних рівнів сільгоспвиробників (для окремих господарств, для сільгосппідприємств, для галузі сільського господарства, для рослинництва і тваринництва, для сільського господарства в цілому)..[3, ст. 436] Ці показники визначаються як відношення вартості продукції (О) до відповідних затрат праці (Т) W =Q / T В якості показників продукції виступає валовий випуск, валова додана вартість, чиста додаткова вартість, створені сільгоспвиробниками; затрати праці виражаються в середній чисельності зайнятих у відповідних сільгосппідприємствах, в затратах робочого часу. б) неповні показники продуктивності праці по конкретним видам сільськогосподарської продукції. Вони розраховуються як відношення випуска конкретних видів сільськогосподарської продукції в натуральному вираженні (q) до затрат праці на виробництво цих продуктів (Т): W=q / T в) неповні показники продуктивності праці по окремим видам сільськогосподарських робіт. Ці показники відображають рівень і динаміку об’єму сільськогосподарських робіт на одиницю затрат праці (на одного робітника). Вони визначаються ділення загального об’єму кожного однорідного виду сільгоспробіт на відповідні затрати праці: W = q / T де q – об’єм конкретних видів сільгоспробіт в натуральному вираження; Т – затрати праці на виробництво цих видів робіт. Ці показники дають можливість вивчати величину і динаміку конкретних видів сільгоспробіт в розрахунку на одиницю трудових затрат. Для характеристики рівня і динаміки продуктивності праці в сільському господарстві використовуються система статистичних показників.[3, ст. 125] Розрізняють прямі й зворотні показники продуктивності праці в сільському господарстві. Прямі показники продуктивності праці визначаються як відношення результату виробництва до затрат робочого часу. Зворотні показники продуктивності праці відображають відношення затрат часу до результату виробництва. Таким чином, прямі показники продуктивності праці відображають виробництво сільськогосподарської продукції за одиницю робочого часу (показники виробітку), а зворотні показники характеризують затрати робочого часу на одиницю виготовленої продукції Особливістю сільського господарства порівняно з іншими галузями економіки являється те, що продуктивність праці може розраховуватись не лише по показникам продукції, але й на окремих етапах сільськогосподарського виробництва. Тому у статистиці сільського господарства розрізняють неповні показники продуктивності праці та повні показники. Показники обернені їм – повні показники. Вони відображають рівень і динаміку трудомісткості окремих видів сільськогосподарських робіт чи сільськогосподарської продукції. Поділ показників продуктивності праці на повні і неповні є дещо умовним. Так, наприклад, затрати праці на 1ц зерна озимих культур являється по відношенню до затрат праці на 1 ц. Озимої пшениці повним показникам, а в зв”язку із затратами на 1 ц. Показники продуктивності праці у натуральному вираженні найбільш точно відповідають змісту категорії продуктивності праці, оскільки вони відображають ефективність конкретної праці при виробництві конкретних натуральних благ чи послуг..[7, ст. 334] Кількість продукції при розрахунку їх вимірюються в узгоджених за ознакою споживної вартості натуральних одиницях. Натуральні показники продуктивності праці з успіхом використовують у добувній промислововсті, на підприємствах обробної промисловості де випускають однорідну продукцію при характеристиці окремих видів робіт у виробництві будівництва на , на транспорті, зв’язку та сільському господарстві. Динаміку продуктивності праці у натуральному вираженні вивчають за допомогою індексного методу. Індивідуальні індекси відображають зміну продуктивності праці на конкретних підприємствах. де, w1,w0 – рівень продуктивності праці відповідно у звітному та базисному періодах. По групах підприємств, які виробляють однакову продукцію, узагальнюючі індекси продуктивності праці побудовані у формі індексів середньозважених величин, як правило різна. При цьому середню продуктивність праці по групі w визначають за формулою: де, – рівень продуктивності праці на кожному окремому підприємстві; Т – середньоспискова чисельність робітників чи працюючих на кожному підприємстві. Вирази та за своїм змістом являють собою відповідно сумарну кількість продукції та загальну чисельність робітників в аналізованій групі підприємств, що значно спрощує розрахунок середньої продуктивності праці та її узагальнюючих індексів..[7, ст. 465] Індекс продуктивності праці змінного складу показує, на змінності фактично середні продуктивність праці по групі підприємств у звітному періоді порівняно з базисним де - продуктивність праці на кожному підприємстві у звітному та базисних періодах; - чисельність робітників у звітному та базисних періодах. Суттєвим недоліком вимірювання продуктивності праці у натуральному вираження є неможливість його використання у тих випадках коли підприємства випускають різну продукцію..[7, ст. 650] Натуральні показники продуктивності праці також не можна порівнювати у випадках випуску підприємствами однакової продукції з різною повнотою виробничого циклу. Виходячи з цього, найбільш розповсюдженими в статистичному аналізі є вартісні показники праці, рівень якої встановлюється діленням обсягу продукції у вартісному вираженні на загальні витрати праці. Вони дозволяють позбавитися наведених недоліків натуральних показників, забезпечують можливість розрахунку та аналізу продуктивності праці на будь-якому рівні, починаючи з окремих підприємств і закінчуючи народним господарством в цілому. Вимірювання та аналіз продуктивності праці у вартісному вираженні має й ряд суттєвих недоліків, які пов”язані з недоліками діючих в галузях народного господарства вартісних показників продукції. Узагальнюючим показником продуктивності праці у сільському господарстві є валова продукція в порівнених цінах у розрахунку на одного середньорічного працівника. Додатково використовується середньорічний виробіток валової продукції на 1 людино-годину в цілому і окремо по рослинництву і тваринництву, а також трудомістність окремих видів сільськогосподарських робіт та продукції. Розділ 2. Розрахункова частина Завдання 1. Відомі такі дані (табл. 1) про чисельність колгоспників, валовий доход та прибуток у колгоспах за рік : Таблиця 1. Номер колгоспу Чисельність колгоспників, чол. Виробництво продукції на 1 колгоспника, грн. Валовий доход тис.грн. Прибуток від реалізації продукції, тис.грн. 1 2 3 4 5 1 346 5428+38 436 376 2 367 6619+38 564 486 3 261 10428+38 631 544 4 284 4980+38 328 283 5 778 5461+38 986 850 6 364 6135+38 514 447 7 299 6920+38 417 414 8 277 4934+38 314 273 9 622 6550+38 937 815 10 357 3414+38 280 241 11 398 5246+38 480 418 12 253 4719+38 275 239 13 228 4475+38 245 204 14 160 7937+38 505 254 15 369 8300+38 735 613 16 287 4100+38 278 235 17 145 5617+38 192 163 18 162 8275+38 316 268 19 265 8733+38 546 463 20 202 4928+38 235 199 21 112 6808+38 180 152 22 137 8000+38 259 219 23 79 13453+38 255 214 24 68 6688+38 108 91 25 109 8753+38 227 191 26 241 6085+38 349 293 Разом 7170 175241 10592 8945 Враховуючи поправочний коефіцієнт отримаємо наступні дані: Номер колгоспу Чисельність колгоспників, чол. Виробництво продукції на 1 колгоспника, грн. Валовий доход тис.грн. Прибуток від реалізації продукції, тис.грн. 1 2 3 4 5 1 346 5466 436 376 2 367 6657 564 486 3 261 10466 631 544 4 284 5018 328 283 5 778 5499 986 850 6 364 6113 514 447 7 299 6958 417 414 8 277 4972 314 273 9 622 6588 937 815 10 357 3452 280 241 11 398 5284 480 418 12 253 4757 275 239 13 228 4513 245 204 14 160 7975 505 254 15 369 8338 735 613 16 287 4138 278 235 17 145 5655 192 163 18 162 8313 316 268 19 265 8771 546 463 20 202 4966 235 199 21 112 6846 180 152 22 137 8038 259 219 23 79 13491 255 214 24 68 6726 108 91 25 109 8791 227 191 26 241 6123 349 293 Разом 7170 173914 10592 8945 Завдання 1. 1. Побудувати ряд розподілу колгоспів за величиною виробленої продукції на 1 колгоспника. Утворити 4 групи з рівними інтервалами. По кожній групі підрахувати: а) число колгоспників; б) чисельність колгоспників; в) валовий доход (всього на 1 колгоспника); г) прибуток від реалізації. Розрахунки представити в табличній формі (табл. 2). Зробити короткі висновки. Відобразити ряд розподілу у вигляді графіка. Виконати групування колгоспів за двома ознаками: виробництвом продукції на 1 колгоспника і чисельністю колгоспників (табл.З). Розрахувати для кожної групи техніко-економічні показники. Написати назву таблиці. Зробити короткі висновки. Розв’язання: Побудуємо ряд розподілу колгоспів за величиною виробленої продукції на 1 колгоспника. Утворимо 4 групи з рівними інтервалами. Оскільки кількість груп дано, то визначаємо величину інтервалу за формулою: ; (1) де n = 4, тоді Утворюємо групи інтервалів: 3452 – 5961.75 5961.75 – 8471.5 8471.5 – 10981.25 10981.25- 13491 Розрахунки представимо в табличній формі (табл.2). Групування колгоспів за кількістю виробленої продукції на 1 колгоспника Таблиця 2 Групи колгоспів за виробництвом валової продукції на 1 колгоспника, грн. Кіль-кість кол-госпів Чисельність колгоспників, чол. Валовий доход Прибуток від реалізації продукції Всього, тис. грн. На 1 колгоспника, грн. Всього, тис. грн.. У % до валового доходу 1 2 3 4 5 6 7 3452- 5961.75 11 3555 4049 1138,9592 3481 86 5961.75 – 8471.5 11 2901 4884 1683,5573 4052 83 84715 -10981.25 3 635 1404 2211,0236 1198 85 10981.25 - 13491 1 79 255 3227,8481 214 84 Разом 26 7170 10592 8945 Висновок: в результаті проведеного простого групування колгоспів за величиною виробленої продукції на колгоспника, можна зробити наступні висновки – з 4 груп у I та ІІ групі знаходиться найбільше колгоспів - по 11. Проте прибуток і валовий дохід на 1 колгоспника вищий все таки у ІІ групі. Найбільший же валовий дохід на1 колгоспника ми спостерігаємо у ІV групі. Графічно інтервальний ряд розподілу зображується у вигляді гістограми Рис.1 Інтервальний ряд розподілу Визначаємо інтервал групування заводів за чисельністю робітників: , де n = 2, тоді . Групування підприємств за чисельністю заводів та затратами праці на виробництво однієї деталі Групи заводів за чисельні-стю колгоспників, чол. Підгрупи колгоспів за валовою продукцією на 1 колгоспника, грн. Кількі-сть колгос-пів Чисельні-сть колгоспників, чол. Валовий доход Прибуток від реалізації продукції Всього, тис.грн. На 1 колгос-пника грн. Всього, тис. грн. На 1 колгоспника, грн. 68-423 3452-5961.75 10 2777 3063 1103 2631 947,4 5961.75-8471.5 10 2279 3947 1731,9 3237 1420,4 8471.5-10981.25 3 635 1404 2211 1198 1886,6 10981.25-13491 1 79 255 3227,8 214 2708,9 Разом 24 5770 8669 7280 423-778 3452-5961.75 1 778 986 1267,4 850 1092,5 5961.75-8471.5 1 622 937 1506,4 815 1310,3 8471.5-10981.25 - - - - - - 10981.25-13491 - - - - - - Разом 2 3323 1923 1665 Таблиця 3 Висновок: найбільше колгоспів є в I групі (24 колгоспів). Найбільша чисельність колгоспників також знаходиться у I групі (5770).Прибуток від реалізації найбільший також в І групі (7280). Завдання 2. Використовуючи ряд розподілу за величиною виробленої продукції на 1колгоспника (табл. 2) обчислити: а) середню продуктивність праці в розрахунку на один колгосп; б) моду даного ряду; в) медіану; г) середнє лінійне відхилення. Розв’язання: А) Середню продуктивність праці в розрахунку на один колгосп розраховуємо за формулою: ; (2) Б) Моду даного ряду визначаємо за формулою: (3) - нижня межа модального інтервалу, - величина модального інтервалу, - частота модального інтервалу, - частота інтервалу, що передує модальному, - частота інтервалу, наступного за модальним. Для визначення моди знаходимо модальний інтервал, якому відповідає найбільша частота, тобто модальний інтервал буде в межах: 3452- 5961.75 Таким чином цей інтервал є модальним. Це означає, що більшість колгоспів виробляють валової продукції на одного колгоспника в межах 5961,75 гривень. В) Медіану обчислюємо за формулою: (4) - нижня межа медіанного інтервалу, - ширина медіанного інтервалу, - напівсума частот, - напівсума частот інтервалу, що передують медіанному. Це означає, що половина колгоспів виробляють валової продукції на одного колгоспника менше 6418,07 грн., а інша половина більше 6418,07 грн. Г) Визначаємо середнє лінійне відхилення за формулою: ; (5) = (*11+++ +) / 26= Середній модуль відхилень індивідуальних значень ознаки від середньої величини виробленої продукції на 1 колгоспника становить 1633,6 грн. Завдання 3. На основі даних про виробництво продукції на 1 колгоспника (завдання 1) визначте: а) розмах варіації; б) дисперсію; в) середнє квадратичне відхилення; г) коефіцієнт варіації. Пояснити економічний зміст розрахованих показників. Розв’язання: а) Розмах варіації це різниця між максимальним і мінімальним значенням ознаки. В інтервальному ряду розподілу розмах варіації визначають як різницю між верхньою межею останнього і нижньою межею першого інтервалів: R = X max – X min =13491-3452=10039 б)Дисперсія представляє собою середню арифметичну квадратів відхилень кожного значення ознаки від їх середньої величини. Зважена дисперсія обчислюється за формулою: (2 = ( (x-(x)2f = 1930,582 11+579

Курсова робота Статистика

21.02.2013 22:02-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись