МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НВУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА
ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
КАФЕДРА РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
Індивідуальне завдання
з дисципліни „Формування регіонального бюджету”
на тему:
„Структура доходів регіональних бюджетів”
Вступ
Класифікація доходів державного і місцевого бюджетів
Структура доходів регіональних бюджетів
Аналіз формування доходів місцевих бюджетів у 2006 році
Досвід оподаткування на місцевому рівні в інших країнах світу
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Формування доходної бази бюджетів усіх рівнів перебуває від впливом макроекономічних чинників і залежить від загальної економічної ситуації. Однак місцеві бюджети знаходяться у двоякому становищі – як фінансові плани самостійної діяльності органів місцевого самоврядування і як важелі, через які центральні органи влади впливають на соціально-економічний стан територій. Тому співвідношення власних й переданих доходних джерел у структурі доходів місцевих бюджетів якраз і відображає ступінь достатності бюджету для повноцінного функціонування місцевого самоврядування.
Модифікація структури доходної частини місцевих бюджетів має на меті не тільки підвищення фіскальної значимості доходів, що зараховуватимуться до бюджетів цього рівня. Місцеві бюджети як фінансові плани розвитку територій мають стати реальними інструментами впливу органів влади на економічну діяльність, на добробут громадян. Їх система має стати інструментом економічного планування, прогнозування та стимулювання розвитку територій. Доходна частина місцевих бюджетів має відображати баланс самодостатності органів місцевої влади і залежності від держави.
Класифікація доходів державного і місцевого бюджетів
Доходи бюджету – це частка централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею відповідних функцій. В Україні, згідно із законодавством, склалась відповідна система доходів державного і місцевих бюджетів, класифікація яких здійснюється за такими ознаками:
1. Щодо бюджетного устрою:
- доходи, які надходять до державного бюджету України;
- доходи, які надходять до місцевих бюджетів;
- змішані доходи, одна частка яких надходять до державного бюджету України, а інша – до місцевих бюджетів;
- відрахування, за рахунок яких формуються позабюджетні фонди.
2. Щодо джерел сплати:
- доходи, джерелом яких є ціна товарів (робіт, послуг);
- доходи, джерелом яких є прибуток чи доход;
3. Щодо обсягу ставки податків та обов’язкових платежів:
- пропорційні податки (сплачуються за стабільною ставкою);
- прогресивні податки (сплачуються за прогресивними ставками);
4. Щодо методу стягнення:
- прямі податки(сплачуються безпосередньо з доходу чи прибутку);
- непрямі податки (включаються до ціни продукції, робіт, послуг).
5. Щодо об’єкта оподаткування:
- податок на додану вартість;
- податок на доходи чи прибутки підприємств, організацій усіх форм власності та громадян;
- податки на майно, землю, природні ресурси.
6. Щодо суб’єкта оподаткування:
- податки, які сплачують підприємства та організації усіх форм власності (юридичні особи);
- податки, які сплачують громадяни.
2. Структура доходів регіональних бюджетів
Як економічна категорія, доходи місцевих бюджетів відображають відносини щодо формування та використання фінансових ресурсів на регіональному рівні, призначених для реалізації функцій місцевих органів влади.
Способи мобілізації грошових коштів до доходної частини місцевих бюджетів базуються на загальних методах та джерелах фінансування. До них належать:
пряме вилучення доходів з комунального сектора;
отримання доходів від комунального майна та власних послуг;
перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допомогою податків;
залучення муніципальних позик.
Відповідно до статті 9 Бюджетного кодексу України доходи місцевих бюджетів класифікуються за такими групами:
податкові надходження;
неподаткові надходження;
доходи від операцій з капіталом;
трансферти.
Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.
Неподатковими надходженнями визнаються:
доходи від власності та підприємницької діяльності;
адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
надходження від штрафів та фінансових санкцій;
інші неподаткові надходження.
Між ланками бюджетної системи різних рівнів доходи роз-поділяються згідно з загальнодержавними законами, а всередині ланки — відповідно до рішень місцевих органів влади.
До закріплених належать доходи, які на довготривалій основі передаються до місцевих бюджетів у повному розмірі або за єдиною часткою для всіх регіонів.
До регулюючих відносять загальнодержавні податки, які згідно з нормативами відрахувань розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Розміри відрахувань визначаються Верховною Радою України, виходячи з відповідних соціально-економічних нормативів бюджетної забезпеченості населення і стану місцевих джерел доходів.
До власних доходів зараховують місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних підприємств, доходи від майна, що належить місцевим органам влади.
Важливим дохідним джерелом місцевих бюджетів є кошти, що передаються до них з Державного бюджету, які в бюджетній практиці називаються бюджетними трансфертами. Їх розглянемо в іншій темі.
До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів бюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов’язкові платежі):
прибутковий податок з громадян (до доходів бюджетів міста Києва і Севастополя — 100 %, до доходів міст республік та областей значення — 75 %, до доходів міст районного значення, сіл, селищ — 25 %);
державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;
плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;
плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;
плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності, за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;
надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;
єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва в частині, що належить відповідним місцевим бюджетам.
Склад доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів бюджетних трансфертів.
Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів бюджетних трансфертів, формуються за рахунок:
25% прибуткового податку з громадян, що справляється на території Автономної Республіки Крим та відповідної області;
25% плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим та відповідної області;
плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності й сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями.
Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів бюджетних трансфертів, формуються за рахунок:
50% прибуткового податку з громадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань;
15% плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань;
плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;
плати за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміністраціями;
надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.
Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;
100% плати за землю — для бюджетів міст Києва та Севастополя, 75% плати за землю — для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, 60% плати за землю для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань;
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;
надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;
податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;
плата за забруднення навколишнього природного середовища в частині, що зараховується до відповідного бюджету;
кошти від відчуження майна, яке перебуває в комунальній власності, у тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває в комунальній власності;
фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
плата за оренду майнових комплексів, що перебувають в комунальній власності;
надходження від місцевих грошово-речових лотерей;
плата за гарантії, надані з дотриманням визначених умов;
гранти та дарунки у вартісному обрахунку;
власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;
податок на прибуток підприємств комунальної власності;
платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;
інші надходження, передбачені законом.
Практика роботи органів місцевого самоврядування показує, що для розширення доходної бази регіону з метою вирішення проблем економічного і соціального розвитку слід ширше впроваджувати місцеві податки і збори. У регіонах справляються такі податки та збори:
комунальний податок
податок з реклами
готельний збір
ринковий збір
збір за паркування автотранспорту
збір за видачу ордера на квартиру
курортний збір
збір за право використання місцевої символіки
збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг
збору з власників собак
Збір за участь у бігах на іподромі
Збір за участь у бігах на іподромі справляється з юридичних осіб і громадян, які виставляють своїх коней не змагання комерційного характеру.
Граничний розмір збору за участь у бігах на іподромі за кожного коня має не перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Збір за участь у бігах на іподромі справляється адміністрацією іподромів до початку змагань.
Збір за виграш на бігах
Збір за виграш на бігах справляється адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Граничний розмір збору має не перевищувати 6% від суми виграшу.
Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі
Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, справляється у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Його граничний розмір має не перевищувати 5% від суми цієї надбавки. Сума збору справляється адміністрацією іподромів з учасника гри під час придбання ним квитка на участь у грі.
Збір за право на проведення кіно- і телезйомок
Збір за право на проведення кіно- і телезйомок вносять комерційні кіно- і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та закордонні організації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо).
Граничний розмір збору за право на проведення кіно- і телезйомок має не перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.
Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей
Платниками збору на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей є юридичні особи та громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей.
Об’єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів, виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.
Граничний розмір збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей має не перевищувати 0,1% вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея.
Збір за право на проведення місцевих аукціонів і конкурсного розпродажу справляється за три дні до їх проведення.
Збір на право проведення лотерей справляється під час одержання дозволу на випуск лотереї.
Граничний розмір збору за право на проведення лотерей з кожного учасника має не перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон
Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, справляється з юридичних осіб та громадян України в розмірі до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян залежно від марки й потужності автомобілів, а з юридичних осіб і громадян інших держав, у тому числі й суб’єктів колишнього СРСР, — у розмірі від 5 до 50 доларів США. Збір не справляється за проїзд автотранспорту, що здійснює перевезення за кордон:
вантажів за державним замовленням і державним контрактом;
громадян України за службовими відрядженнями;
спортсменів, що від’їжджають на міжнародні змагання:
громадян, що від’їжджають у порядку культурного обміну, на лікування, оздоровлення (дітей) та за телеграмою на похорон близьких родичів.
Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку визначеному радами, якими вони встановлюються. Стягнення невнесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.
3. Аналіз формування доходів місцевих бюджетів у 2006 році
За даними Державного казначейства України станом на 1 січня 2007 року до доходної частини загального і спеціального фонду місцевих бюджетів без урахування міжбюджетних трансфертів надійшло 39, 9 млрд. грн. Порівняно з показниками 2005 р. номінальні доходи місцевих бюджетів збільшились на 31,5%. Темпи приросту доходів місцевих бюджетів у 2006 р. продовжують тенденцію 2005 р. – у 2006 р. цей показник становив 33,1% до показника минулого року, а у 2005 р. – 35,1 до показника 2004 р.
У звітному періоді структура доходів місцевих бюджетів виглядала наступним чином: податкові надходження – 77,6% від усіх надходжень місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів); неподаткові надходження – 12%; доходи від операцій з капіталом – 6,7%; надходження до цільових фондів – 3,7% (див.табл.1).
Таблиця 1.
Структура доходів місцевих бюджетів у 2006 році
Доходи місцевих бюджетів
2006
Приріст надходжень, 2006/2005, %
Надходження,
млрд. грн.
У % до суми надходжень
Податкові надходження
30,9
77,6
131,3
Податок з доходів фізичних осіб
22,7
73,7
138,2
Плата за землю
3,1
10,1
114,9
Податок з власників транспортних засобів
1,1
3,5
130,2
Неподаткові надходження
4,8
12,0
135,3
Власні доходи бюджетних установ
3,5
71,9
125,9
Доходи від власності та підприємницької діяльності
0,4
8,4
192,9
Адміністративні збори та платежі
0,5
11,1
120,4
Інші неподаткові надходження
0,4
8,1
293,7
Надходження доходів від операцій з капіталом
2,1
6,7
128,1
Надходження до цільових фондів
1,1
3,7
133,2
Місцеві податки та збори
0,6
2,1
107,4
Як і в попередні роки, найбільшим джерелом доходів місцевих бюджетів залишається податок доходів фізичних осіб, обсяг надходжень від цього податку збільшився із 2002 р. у 2 рази (на 12,0 млрд. грн.). Його обсяг у 2006 р. становив 22,7 млрд. грн., що на 38,2 % більше за минулий рік. Основна причина збільшення як номінальних надходжень податку з доходів фізичних осіб, так і частки цього податку у доходах місцевих бюджетів – це підвищення рівня мінімальної заробітної платні, а не легалізація доходів (оскільки рівень тінізації, за оцінками Міністерства економіки України, зріс). Крім того, у 2006 р. було відновлено дію ст.65 Бюджетного кодексу України – надходження податку з доходів фізичних осіб військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів МВС зараховуються повністю до місцевих бюджетів, і це спричинило збільшення доходів місцевих бюджетів.
Із 2007 року ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15% на противагу минулим 13%, за екстраполяційними оцінками, це спричинить підвищення доходів місцевих бюджетів на суму 0,43-0,50 млрд. грн.
Другим за вагою джерелом надходжень до місцевих бюджетів залишається плата за землю. Номінальний обсяг цих надходжень становив 3,1 млн. грн., що на 14,9% більше за 2005 р. У структурі плати за землю надходження від земельного податку з юридичних та фізичних осіб складають 1,6 млн. грн., від орендної плати з юридичних та фізичних осіб 1,5 млн. грн. (відповідно 52,1% і 47,9%). Починаючи з 2003 р. надходження орендної плати до місцевих бюджетів поступово збільшувалися. На думку фахівців, це пов’язано з покращанням адміністрування цього виду надходжень, покращенням обліку орендарів земельних ділянок, а також обліку власників земельних ділянок у земельному кадастрі.
Періодично здійснюється індексація грошової оцінки земель. Однак кошти з орендної плати у розмірі 1,5% грошової оцінки земельного наділу є замалою сумою для наповнення місцевих бюджетів. До того ж законодавчо передбачено, крім грошової форми оплати, також натуральну чи послугами орендодавцю, таку форму оплати можна застосовувати до всіх типів земель, крім земель державної та комунальної форми власності).
На обсяги надходжень єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва значно вплинув той факт, що фіксований розмір податку не переглядався з 1998 року, але з того часу кумулятивний індекс інфляції склав 231,1%. Існують можливості зниження розміру оподаткування – при використанні спрощеної системи у разі отриманні надприбутків.
На нашу думку, надходженнями, що мають найбільше перспектив трансформації у вагомі джерела місцевих бюджетів, є місцеві податки та збори і податок на нерухомість.
У 2006 році надходження місцевих податків та зборів становили 642,3 млн.грн., що на 44,1 млн.грн. (7,4%) більше ніж за аналогічний період 2005 р. (див. табл. 2). У звітному періоді їх питома вага становила 2,1% у доходах загального фонду місцевих бюджетів (див. табл. 3) і зменшилась у порівнянні з 2005 роком на 0,4 в.п.
Окремі місцеві податки та збори відіграють досить незначну роль у формуванні місцевих бюджетів. Деякі платежі надто дрібні і не покривають витрати по їх адмініструванню, це особливо стосується збору за видачу ордера на квартиру, збору з власників собак, збору за виграш на бігах, збору за право проведення кіно- і телезйомок. Частка їх надходжень у 2006 році становила 1,9 млн. грн. або 0,3% від загального обсягу місцевих податків та зборів.
Таблиця 2.
Структура місцевих податків та зборів у доходах місцевих бюджетів
Місцеві податки та збори
2005
2006
Приріст або зменшення надходжень, 2006/2005, %
Надходження, млн. грн.
У % до суми місцевих податків та зборів
Надходження, млн. грн.
У % до суми місцевих податків та зборів
598,1
100
642,3
100
107,4
Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг
32,9
5,5
31,5
4,9
95,8
Збір за припаркування автотранспорту
13,8
2,3
16,1
2,5
116,7
Податок з реклами
29,9
5,0
40,5
6,3
137,4
Збір на розвиток рекреаційного комплексу в АРК
6,0
1,0
5,1
0,8
85,0
Комунальний податок
153,8
25,6
156,7
24,4
102,3
Збір за право використання місцевої символіки
13,8
2,3
16,7
2,6
121,9
Ринковий збір
346,0
57,8
373,8
58,2
108,1
Інші
1,9
0,3
1,9
0,3
-
Таблиця 3.
Частка місцевих податків та зборів у загальному фонді місцевих бюджетів
у 2002-2006 роках
2002
2003
2004
2005
2006
Податок з доходів фізичних осіб
66,3
73,4
71,3
70,4
73,8
Місцеві податки і збори
3,3
3,2
3,2
2,5
2,1
Інші надходження
30,4
23,4
25,5
27,1
24,1
Перспективним податком з погляду фінансового забезпечення бюджетів вважається введення податку на нерухомість (на нерухоме майно). Із питання його запровадження немає остаточної думки на вищих щаблях влади. За словами Першого віце-прем’єр міністра, Міністра фінансів України М.Я.Азарова, у найближчі роки цей податок не буде введено. Крім того, у проект Податкового кодексу податок на нерухомість (на майно, на нерухоме майно громадян чи т.п.) не включено. Однак, нині зареєстровано законопроект «Про податок на нерухоме майно громадян» (проект №3066, внесено народним депутатом М.В.Мельничуком). Ставка податку має складати 1 відсоток від його вартості (крім майна, що коштує менше 70 тис. дол. США), а зарахування має відбуватися до Спеціального фонду Державного бюджету України і використовуватися виключно за цільовим призначенням – повернення втрачених заощаджень громадян. Дискусії щодо податку спричинені проблеми оцінки вартості оподатковуваного майна, суб’єктами оподаткування (власники другого житла чи всіх місць проживання), крім того, значними сумами запропонованого податку (1 % від вартості майна складатиме від 700 дол. США), що спричинить значний суспільний резонанс, відхід «у тінь» прогнозованих платників податку. Питання введення податку на нерухомість потребує доопрацювань з погляду оцінки майна, перегляду неоподатковуваного мінімуму, ставок, які мають бути диференційованими залежно від вартості майна. А також, розробляючи питання зарахування надходжень від податку, за головну мету має братися питання щорічного стабільного наповнення бюджетів усіх рівнів грошовими коштами, а не просто виконання окремих соціально значимих завдань.
4. Досвід оподаткування на місцевому рівні в інших країнах світу
Складена практика формування місцевих бюджетів свідчить, що самостійність прийняття рішень органами місцевого самоврядування зумовлена гнучкістю і диференційованістю джерел фінансування. Позитивно зарекомендували себе механізми не тільки вертикального (від бюджету вищого рівня до нижчого), але і горизонтального вирівнювання (між бюджетами одного рівня). Ведення подібних механізмів в Україні ускладнене зосередженістю перерозподільного центру бюджетних коштів на рівні держави і економічною невмотивованістю передання коштів між бюджетами одного рівня.
У переважній більшості країн кожен рівень місцевих бюджетів, крім переданих загальнодержавних податків (т.зв. податкове розщеплення), має власні джерела надходжень, і це однаковою мірою стосується як унітарних, так і федеративних країн. У більшості розвинених країн світу місцеві податки становлять 5-30% усіх податкових надходжень до зведених бюджетів. Зокрема, в Японії – 35%, Великобританії – 37%, Німеччині – 46%, Франції – 67%, у США – 66 % доходів органів місцевого самоврядування. Що стосується самого переліку, то найбільшу кількість місцевих податків запроваджено у Бельгії – 100, в Італії – 70, у Франції – понад 50.
У країнах ЄС основними є такі види місцеві податки та збори: збори за надання послуг місцевими органами влади (зокрема, за водопостачання, користування громадським транспортом); доходи від місцевої комунальної власності (від оренди чи продажу комунального майна); податки та внески до соціальних фондів. Найбільшими за питомою вагою серед місцевих податків та зборів є такі податки: місцевий корпоративний податок (у різних країнах нараховується на фонд заробітної плати, або прибуток, або вартість виробленої продукції, граничні ставки регулюються на центральному рівні) – від 20% у Португалії та Іспанії до 90% у Люксембурзі надходжень до місцевих бюджетів; місцевий податок з доходів (як надбавка до податку з доходів фізичних осіб, граничні розміри регулюються на центральному рівні) – від 40% у Бельгії до 100% у Швеції; податок на нерухомість. В Італії основним місцевим податком є подоходний. У Німеччині та Франції системи місцевих податків та зборів характеризуються багатоступеневим розподілом сукупних надходжень між ланками податкової системи; така схема орієнтується на вирівнювання економічного розвитку окремих територій; у Франції основними податками до місцевих бюджетів є податок на житло, промисловий податок, земельний та податок з будівель. У Швеції головний місцевий податок – на доходи громадян. В Японії основним місцевим податком є підприємницький (з прибутку), та корпоративний муніципальний податок. Частка інших податків дуже незначна, окрім податку на здійснення операцій з нерухомістю, податку на спадщину та податку із власників транспортних засобів.
Винятково муніципальним податком у країнах ЄС є податок на нерухомість, хоча його граничні ставки визначаться на центральному рівні. Об’єктом оподаткування є земля та споруди. У Великобританії це основний місцевий податок (що має найбільшу питому вагу у структурі надходжень), який включає і плату за землю. Питома вага цього податку у власних надходженнях місцевих бюджетів становить від 10% у Данії, Фінляндії, Греції, Люксембурзі до 50% у Бельгія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Іспанія і майже 100% у Великобританії, Естонії, Ірландії.
Загальними принципами формування доходних джерел місцевих бюджетів є такий, що хоча країни мають різні співвідношення переданих загальнодержавних доходів та власних місцевих надходжень, однак серед останніх переважають ті джерела, оподаткування з яких проводити на місцевому рівні і зараховувати які у місцеві бюджети є економічно доцільно. До таких джерел відносяться:
- податок на доходи фізичних осіб. Він зараховується не тільки за місцем нарахування доходів, але і в окремих випадках за місцем проживання особи, що дозволяє рівномірно наповнювати місцеві бюджети у регіональному розрізі;
- плата за землю, що іноді включена у податок на нерухомість. У ролі податку на нерухомість може виступати податок на будівлі, податок на житло, доходи від операцій з місцевою комунальною власністю;
- місцеві збори (за паркування, із власників автотранспорту, за надання послуг місцевими органами влади та ін.).
Висновки
Система місцевих податків та зборів має відзначатися різноманітністю використовуваних інструментів оподаткування. Це надасть гнучкості системі місцевого оподаткування, її диференційованості та пристосованості відповідно до ієрархії місцевих бюджетів.
Надання права органам місцевого самоврядування запроваджувати на своїй території власні податки та збори (на основі рекомендаційного переліку, затвердженого на центральному рівні) є доцільнім через існування на місцях особливих об’єктів оподаткування, які можуть мати реальне фіскальне значення саме на території даної адміністративної одиниці.
Органи місцевої влади повинні мати фіскальний зиск від податків, надходження з яких тісно пов’язані з результати функціонування економіки кожного регіону, з користуванням економічною та виробничою інфраструктурою регіону. Це дозволить покращити контроль за сплатою різних видів податків на рівні місцевих органів самоврядування, за джерелами отримання, за реальними розмірами податкової бази.
Зарахування податку на нерухоме майно саме на місцевому рівні має економічні та адміністративні переваги. По-перше, це стане вагомим джерелом доходної частини місцевих бюджетів, прямим податком. По-друге, об’єкти нерухомості простіше оподатковувати саме на місцевому рівні внаслідок складності з їх приховуванням, простіше обраховувати, оцінювати.
Список використаної літератури
Бюджетний кодекс України.
Василик О.Д., Павлюк К,В. Бюджетна система України. Київ: Центр навчальної літератури, 2004 - с. 144
Закон України "Про державний бюджет України на 2005р.”.
Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997р. (з наступними змінами і доповненнями).
www.diplomz.co.ua
www.refine.org.ua
Додатки
Порівняння доходної частини бюджетів
Назва країни
Доходи бюджету у 2005 р.
(млн. $)
Місце у світі
(серед 197 країн)
Франція
210000.0
6
Швеція
133000.0
9
Польща
49600.0
21
Росія
40000.0
27
Фінляндія
36100.0
29
Чеська Республіка
16700.0
42
Угорщина
13000.0
48
Румунія
11700.0
49
Україна
8300.0
54
Словаччина
5200.0
64
Болгарія
4850.0
67
Білорусь
4000.0
69
Казахстан
3100.0
76
Литва
1500.0
101
Латвія
1330.0
105
Складено за даними Міністерства фінансів України та Держкомстату України
Доходи бюджету в розрахунку на територію країни
Назва країни
Доходи бюджету у 2005 р. на км2($)
Місце у світі (серед 197 країн)
Франція
383891
37
Швеція
295579
43
Чеська Республіка
211752
53
Польща
158626
57
Угорщина
139740
58
Фінляндія
107112
61
Словаччина
106459
62
Румунія
49263
75
Болгарія
43729
82
Литва
23006
98
Латвія
20592
105
Білорусь
19268
108
Україна
13749
115
Росія
2343
163
Аналіз розподілу доходів бюджету на душу населення
Назва країни
Доходи бюджету у 2005 р. на душу населення
($)
Місце у світі (серед 197 країн)
Швеція
14985.83
4
Фінляндія
6974.79
16
Франція
3526.38
35
Чеська Республіка
1627.01
54
Угорщина
1286.36
58
Польща
1283.85
59
Словаччина
960.31
74
Болгарія
629.26
88
Латвія
557.60
91
Румунія
523.16
95
Литва
415.45
105
Білорусь
386.47
108
Росія
274.97
124
Казахстан
185.28
129
Україна
170.22
132
Складено за даними Міністерства фінансів України та Держкомстату України
Доходи бюджету в розрахунку на територію країни
Назва країни
Доходи бюджету у 2005 р. на км2($)
Місце у світі (серед 197 країн)
Франція
383891
37
Швеція
295579
43
Чеська Республіка
211752
53
Польща
158626
57
Угорщина
139740
58
Фінляндія
107112
61
Словаччина
106459
62
Румунія
49263
75
Болгарія
43729
82
Литва
23006
98
Латвія
20592
105
Білорусь
19268
108
Україна
13749
115
Росія
2343
163
Казахстан
1141
171