Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Розробка системи менеджменту в організайції
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Основи менеджменту
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра: менеджменту
Курсова робота
з дисципліни: «Основи менеджменту»
на тему: «Розробка системи менеджменту в організайції»
Міністерство освіти і науки України
Рівенський державний технічний університет
Кафедра менеджменту
Завдання
На виконання курсової роботи з дисципліни «Основи менеджменту»
Студенту___________________________________________________________________
_____курсу _______ групи спеціальності «Менеджмент організації»
Виконати курсову роботу на тему «Розробка системи менеджмент в ______________________________________________________________________»
(вказується форма, назва та розмір організації)
Основні вихідні дані.
Напрямки виробничої діяльності ________________________________________
Види продукції (послуг): а) основної _____________________________________
б) супутньої _____________________________________
2.3. Обсяги реалізації продукції: а) основної __________________________________
б) супутньої _________________________________
2.4. Трудомісткість одиниці продукції: а) основної _____________________________
б) супутньої ____________________________
2.5. Чисельність адміністративно-управлінського персоналу, %
загальна ___________________________________
в т.ч. а) ІТР_________________________________
б) цехового ____________________________
2.6. Функціональна служба (лінійний підрозділ) _______________________________
2.7. Кількість проблем, які вимагаються прийняття управлінських рішень__________
2.8. Ключова посада у розрахунковій службі___________________________________
3. Додаткові вихідні дані ___________________________________________________
_________________________________________________________________________
Дата видачі завдання «___»__________200_р.
Термін здачі курсової роботи «___»__________200_р.
Завдання видав _____________________________________________________________
(посада, підпис, прізвище, ім.»я, по-батькові керівника курсової роботи)
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………………………4
Вибір організаційно-правової форми підприємства…………………………….…....5
Оцінка внутрішнього й зовнішнього середовища організації………………….…....7
Внутрішнє середовище: сильні та слабкі сторони……………………….…...…7
Зовнішнє середовище: вплив та можливості………………………….…..……12
3.Трендові функції збуту і життєвих циклів продукції …………………………...…….16
4.Формування функцій менеджменту в організації………………………..…..………...20
4,1 Обґрунтування стратегії підприємства та стратегічних цілей його підрозділів……………………………….………………………………...……..…......20
4,2 Організація взаємодії як функція менеджменту…………………...…..………...24
4,2,1, Проектування виробничо-управлінської структури організації.....…..….…27
4,3 Матеріальне й моральне стимулювання працівників……………….……..…..31
4,4 Система контролю виробничих процесів…………………………….…..….....34
5. Основи операційного менеджменту………………………………………….………..37
5,1 Проектування функціональних служб…………………………………….…......37
5,2 Розробка посадових інструкцій службовців……………………………....…….38
6,Організація комунікаційного процесу на підприємстві……………………...…….....40
7,Організація управлінської праці……………………………………………….………44
7,1 Організація робочого місця менеджера………………………………....………44
7,2 Забезпечення умов техніки безпеки та охорони праці………………..………...45
Висновки…………………………………………………………………………...………46
Список використаної літератури………………………………………………...……….47
Додаток 1……………………………………………………………………………………48
ВСТУП
Перехід української економіки до ринкових відносин пов’язаний зі становленням і розвитком підприємництва. Підприємництво є невід’ємною складовою економічної діяльності. Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, надання послуг і торгівлі з метою отримання прибутку. Підприємництво є особливим фактором виробництва. Саме людську здатність до підприємництва в сучасному виробництві вважають четвертим видом ресурсів. У Законі України „Про підприємство” зазначається: підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку.
Поняття "Менеджмент" останнім часом усе частіше й частіше вживається в нашому лексиконі. Відкриваються "школи менеджерів", створюються "клуби менеджерів", проводяться "семінари менеджерів", але рідко люди усвідомлюють, що ж саме ховається за цим красивим словом.
Слова "менеджер" і "менеджмент" вживалися в англійській мові ще в минулому сторіччі. Але лише до другої чверті XX століття вони поступово починають здобувати визначене значення, відповідно до якого менеджером є людина, що організує конкретну роботу, керуючись сучасними методами.
У літературі менеджмент визначається як керування виробництвом, система методів, принципів, засобів і форм керування, розроблених і застосовуваних у розвитих країнах для підвищення ефективності чи виробництва іншої суспільної діяльності. У зв'язку з цим виникає питання: чи є для нас необхідність не тільки вивчати, але і узагалі вживати поняття "менеджмент", якщо в українській мові існує термін "керування", а проблеми керування виробництвом досить повно розкриті у вітчизняній літературі. Дійсно, ці поняття здаються ідентичними, але в силу історичних, політичних і ряду інших причин їхня сутність далеко неоднакова.
1. Вибір організаційно-правової форми
При створенні нового підприємства доцільно попередньо визначитись з формою власності цього підприємства. Вибираючи форму власності, засновникам підприємства необхідно врахувати такі фактори як забезпеченість власними фінансами, джерела формування статутного фонду, співвідношення основних і оборотних фондів. Найкращою організаційно-правовою формою для даного підприємства буде відкрите акціонерне товариство.
Підприємство є самостійним суб'єктом права. З одного боку, закон визначає його компетенцію (права та обов'язки) як госпо дарюючого суб'єкта, з другого— зазначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридич них осіб (ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні").
Таким чином, підприємство — це самостійна господарська ор ганізація, створена і зареєстрована у встановленому законом по рядку для здійснення господарської діяльності з метою задово лення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов'язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках.
Загалом організаційна форма і вид визначають суб'єкта, який має право присвоювати результати діяльності підприємства. З точки зору організаційної форми ст. 2 Закону України "Про під приємства в Україні" виділяє такі види підприємств: приватні, колективні, господарські товариства, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, комунальні, державні (в тому числі казенні).
Акціонерним товариством визнається засноване на установчому договорі та статуті товариство, яке має статутний фонд, поділений на пев ну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідаль ність за зобов'язаннями тільки майном товариства. По-перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, форму ється шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридич ним особам. По-друге, акціонерне товариство має публічний ста тус емітента цінних паперів (акцій, облігацій). Акціонерне товариство є юри дичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов'язуєть ся своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх ви пуску. Шляхом випуску і продажу акцій акціонерні товариства і формують свої статутні фонди, і збільшують їх, якщо це необ хідно. Акції відкритих акціонерних товариств допускаються до вільного продажу на умовах, визначених Законом України "Про цінні папери і фондову біржу", іншими актами про фондовий ринок. По-третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції ак ціонерних товариств, фіксуються у реєстрі власників іменних цінних паперів і набувають статусу акціонерів.. Права та обов'яз ки акціонерів визначені статтями 10 і 11 Закону України "Про господарські товариства", статтями 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". По-четверте, особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів. Акціонери відповідають (точніше — несуть ризик від повідальності) за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.
Акціонерне товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить това риству, призначати керівника та реалізовувати інші права влас ника дочірнього підприємства.
Таблиця 1.1 Загальна характеристика ВАТ “Веста”.
№№
Параметр, який характеризується
Зміст та особливості
1
Форма підприємства
ВАТ
2
Профіль
Будівництво
3
Види діяльності
Будівництво та ремонт доріг і с/г техніки
4
Форма власності
Колективна
З метою отримання продукції, гідної європейських вимог та стандартів, постійно ведеться робота над вдосконаленням умов праці, налагодженні партнерських стосунків з метою популяризації свого підприємства. Модернізується виробництво, відбувається придбання нового обладнання, робиться ремонт за усіма вимогами до євро стандартів.
Враховуючи основні і цільові групи виробника можна визначити основні споживацькі лінії для різних споживацьких сегментів, розподілених за віком, статтю, стилем життя
ВАТ “ Веста ” займається ремонтом та будівництвом доріг на високому рівні ,а також ремонтом с/г техніки та автомобілів.
2. Оцінка внутрішнього й зовнішнього середовища
2.1. Внутрішнє середовище: сильні та слабкі сторони
Внутрішнє середовище організації визначається внутрішніми змінними, тобто ситуаційними факторами в середині організації. Згідно з позицією американських економістів Мескона, Альберта та Хедоурі, основними внутрішніми змінними в будь-якій організації є цілі, структура, завдання, технологія і люди (працівники).
Внутрішнє середовище – це та частина загального середовища, яка перебуває в межах організації. Внутрішнє середовище інтерпретується як універсальне, незалежне від організаційно-правової форми організації, й об’єднує всі функціональні сфери її діяльності: маркетинг, виробництво, кадри, фінанси, дослідження й розвиток. Кожну з цих сфер можна охарактеризувати за допомогою основних чинників, які можуть бути джерелом як переваг, так і недоліків організації.
Внутрішнє середовище визначається структурою самої організації, що визначається цілями і задачами, технологіями виробництва, розподілом повноважень і влади.
Внутрішнє середовище підприємства залежить від таких факторів:
достатній розмір капіталу;
впорядкована організаційна структура управління;
досвід та компетентність працівників;
сучасний техніко-організаційний і економічний рівень виробництва.
Структура організації – це логічні взаємовідносини рівнів управління і функціональних областей, які побудовані в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягти цілей організації.
Таким чином можна коротко змальвати за допомогою ргафіка виробничий процес рис.2.1.
Рис. 2.1.1.
Виробничий процес
На даний час серед конкуруючих фірм можна виділити таких основних конкурентів – ДП «Шлях буд». Саме ці підприємства і є основним конкурентами ВАТ “ Веста”. Потрібно зауважити, що потужності фірми-конкурента значно більші, ніж у нашого підприємства. Тому планується активно виходити на зовнішні ринки, такі як інші області, а не зосереджувати основні об’єми продажу на ринку м.Рівне. Планується активно проводити рекламну діяльність. Посилення конкуренції спонукає ВАТ
“ Веста ” розширювати клієнтурну базу.
Стосовно конкурентів, то підприємство притримується політики використання нових технологій.
Задля зміцнення своєї позиції на ринку підприємство притримується стратегії розвитку нових технологій.
Сюди входить розробка нових проектів, вдосконалення старої техніки.
Наведемо діяльність організації в сфері управління персоналом порівняно з аналогічними показниками інших підприємств.
Отже, як видно із таблиці, діяльність організації у сфері управління персоналом має як позитивні, так і негативні сторони.
Позитивним є те, що працівники організації приймають участь при розподілі прибутку, розподіляються повноваження та визначається відповідальність за виконання посадових обов’язків, зменшилася кількість працівників, які виконують подібну роботу, зменшився рівень травматизму і прогулів по хворобі на 10%, проста процедура прийому на роботу, організація визначає необхідність в людських ресурсах на ринковій кон’юнктурі.
Негативним є те, що тільки частково доведені цілі організації до працівників, значна частина персоналу не пройшла навчання за останні роки, тільки періодично оцінюється робота з регулювання оплати праці в організації, низький рівень розуміння юридичних зобов’язань організації.
Таблиця 2.1.2
Сильні і слабкі сторони організації
СИЛЬНІ
СЛАБКІ
1. Посилення конкуренції спонукає ВАТ“Веста” розширювати клієнтурну базу
2.Стосовно конкурентів, то підприємство притримується політики використання нових технологій.
3.Працівники організації приймають участь при розподілі прибутку, розподіляються повноваження та визначається відповідальність за виконання посадових обов’язків
1.Потужності фірми-конкурента значно більші, ніж у нашого підприємства
2.Значна частина персоналу не пройшла навчання за останні роки, тільки періодично оцінюється робота з регулювання оплати праці в організації, низький рівень розуміння юридичних зобов’язань організації.
Проведемо аналіз загального фінансового стану. З кожним роком коефіцієнт ліквідності збільшується. Це означає, що оборотні кошти підприємства збільшуються для розрахунку з кредиторами за поточними (зобов’язаннями) операціями. Фактом є зменшення кредиторської заборгованості.
Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Показники свідчать, що з кожним роком витрати, які були використані на надання послуг використовувались ефективно.
Підраховуючи загальну суму на певну кількість одного виду послуг визначити можна і собівартість цих послуг.
Споживачами продукції ВАТ “ Веста ” є колгоспи , приватні підприємства , селищна рада , різні будівельні організації і ін..
Звичайно, економічний успіх кожної організації в значній мірі залежить від фінансової політики, яку вона проводить.
Підприємство ВАТ “ Веста ” постійно проводить контроль в таких фінансових справах підприємства, як:
Аналіз фінансової звітності;
Прогнозування руху грошових коштів;
Отримання позик та кредитів;
Операції з інвестиціями.
Роль фінансової політики в централізованому управлінні підприємством визначається тим, що вона зачіпає усі сторони економічної діяльності: науково-технічну, матеріально-технічне оснащення, надання послуг будівництва та ремонту доріг – і відображає в концентрованому вигляді вплив багаточисельних внутрішніх і зовнішніх факторів. В рамках єдиної фінансової політики, що розробляється на найвищому рівні управління, визначаються в глобальному масштабі фінансових ресурсів і їх розподіл в рамках підприємства.
Оскільки зараз підприємство працює в умовах жорсткої конкуренції, то воно має приділяти велику увагу таким сферам, як розширення значення ринку, збільшення доходів і покращення свого фінансового стану. У цьому допомагає маркетинг.
Маркетинг – це різностороння, багатопланова діяльність на ринку послуг, що спрямована на стимулювання їх збуту і розвитку для найбільш повного задоволення попиту і отримання прибутку. З метою витримки конкуренції на ринку керівництво ВАТ “ Веста ” ретельно досліджує і оцінює ринок, розбиває його на сегменти. Цінова стратегія підприємства базується на стадії привабливості для споживача. При виборі оптимального рівня ціни, підприємство керується оцінками попиту на продукцію, витратами на її виробництво, і щоб ця ціна була доступною для споживачів.
Комплексне вивчення та дослідження включає вивчення аналогічних послуг, ринку, потенційних покупців і конкурентів. Як відомо, для максимізації прибутку необхідно приділити увагу методам просування основних послуг підприємства на ринку за допомогою пропаганди, реклами та інших заходів. Згідно стратегічного плану розвитку ВАТ на майбутні 5 років, значна частина отриманого прибутку буде виділятись для підтримки основних методів просування послуг ВАТ “ Веста ”на ринку.
Основним конкурентом ВАТ “ Веста ” є АП Мукачево, що володіє найбільшою часткою ринку, найбільш динамічно розвивається.
Маркетинг – явище складне, динамічне, багатопланове. Маркетинг розвивається так само, як і інші сфери господарської діяльності. При усій багатоманітності складових елементів маркетингу в індустріальну еру застосовують два основних види маркетингу:
маркетинг, орієнтований на продукт, вибір та послугу;
маркетинг, орієнтований на споживача, особливу клієнтуру, заздалегідь визначені групи споживачів.
Технологія - ще одна дуже важлива внутрішня змінна, що виступає як засіб перетворення вхідних елементів на вихідні. Центральною ланкою будь-якої моделі управління є люди. Здатність організації досягнути намічених цілей в першу чергу залежить від правильно підібраного і сформованого колективу працівників. При прийнятті на роботу ВАТ “ Веста ” оцінюються такі якості робітника:
Особисті – риси, які характеризують конкретну особу: працелюбність ,чесність, відповідальність.
Комунікативні – вміння працювати в колективі, знаходити спільну мову з колегами;
Пізнавальні – загальний, науковий і культурний світогляд особистості.
Професійний – специфічні знання та навички, виробничий досвід.
До складу технологій входять основні фонди, обладнання, рухомий склад , ВАТ “ Веста ” , автомобільний парк. Однак хоча підприємство намагається впроваджувати досягнення НТР, все ж не вдалося на даному етапі замінити повністю застаріле обладнання і забезпечити автомобільний парк виключно новими автомобілями. Керівництво розуміє, що роль науково-дослідних і конструкторських робіт для досягнення мети непереоціненна, тому інтенсивно розробляються шляхи залучення інвестицій в НДДКР. Відбувається оптимізація структури активів, визначення необхідності їх заміни або ліквідації, розробка інвестиційної політики, методів і засобів її реалізації, визначення необхідності в фінансових ресурсах, розробка і затвердження інвестиційних проектів. Конкурентноздатність існуючих технологій знаходиться на рівні, що є вищим за середній і потребує негайного покращення.
Для ефективної оцінки діяльності підприємства використовують наступні показники:
Фондовіддача – важливий узагальнюючий показник ефективності використання основних фондів. Він визначається відношенням кількості виготовленої за певний період часу продукції в грошовому вираженні до середньої вартості осовних фондів, що беруть участь у виготовленні відповідної продукції. В останні роки відмічається зниження рівня фондовіддачі, що викликано подорожчанням основних фондів.
Рентабельність – узагальнюючий показник, що характеризує якість роботи підприємтсва, який дає найбільш повну якісну оцінку господарській діяльності підприємства. Розрізняють:
Рентабельність виробництва, яка характеризує ступінь окупності витрат виробництва;
Рентабельність основних фондів і оборотних фондів, яка характеризує ефективність витрат, що акумулюються у виробничих фондах, тобто ефективність окремих витрат виробництва;
Рентабельність майна підприємства, яка характеризує ефективність використання майна підприємства за певний період.
Ліквідність – легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей на гроші готівкою.
Аналіз системи виробництва підприємства має як позитивні, так і негативні сторони. Позитивним є те, що система збуту підприємства є негнучкою із низькими витратами, виробничі потужності та технічний процес є сприятливими для підприємства, високий контроль праці персоналу задовольняють умови праці. Негативним є те, що на підприємстві присутній нечіткий розподіл відповідальності, значна частка прямих затрат у собівартості послуг, не запрошуються спеціалісти для консультації щодо покращення виробничого процесу, незначна частина продукції зберігається на складах більше 6 місяців.
2.2. Зовнішнє середовище: вплив та можливості
Не існує ні однієї організації, яка б не мала зовнішнього оточення і не знаходилася б з ним у взаємодії. Будь-яка організація має потребу в постійному одержанні з зовнішнього середовища вихідних ресурсів для забезпечення своєї життєдіяльності. При цьому кожна організація повинна віддавати свій продукт у зовнішнє середовище як компенсацію за це. Як тільки рвуться зв'язки з зовнішнім середовищем, організація гине. Останнім часом у зв'язку з посиленням конкуренції, а також різким прискоренням процесів зміни в навколишнім середовищі організації усі в більшій мірі змушені приділяти увагу питанням взаємодії з оточенням і розвивати свої здібності адаптації до змін зовнішнього середовища.
Ключову роль у виробленні і проведенні політики взаємодії організації з оточенням грає керування організацією, особливо його вища ланка. Питання довгострокової стратегії взаємодії організації із середовищем стають основою побудови всіх процесів керування організацією.
Зовнішнє оточення організації, стан взаємодії з який визначається в кінцевому рахунку переважно якістю керування організацією, можна представити у виді двох сфер. Перша сфера — це загальне оточення організації, що відбиває стан суспільства, його економіки, природного середовища і не зв'язано безпосередньо з даною організацією. Загальне зовнішнє оточення є більш-менш однаковим для гнітючого більшості організацій. Друга сфера — це так назване безпосереднє ділове оточення (середовище прямого впливу) організації. Це оточення формують такі суб'єкти середовища, що безпосередньо зв'язані чи ж безпосередньо впливають на діяльність даної конкретної організації. При цьому важливо підкреслити, що й організація у свою чергу може безпосередньо впливати на цих суб'єктів.
Безпосереднє ділове оточення організації створюють:
споживачі;
постачальники;
конкуренти;
ділові партнери;
регулюючі служби й організації, такі, як адміністративні органи, суспільні об'єднання й асоціації, профспілки.
Керуючи процесами взаємодії організації з навколишнім середовищем, менеджмент зіштовхується з поруч серйозних проблем, породжуваних невизначеністю в стані навколишнього середовища. У зв'язку з цим однієї із найскладніших задач, що коштують перед менеджментом, є зниження невизначеності в оточенні шляхом розвитку адаптивності організації до зовнішнього середовища і встановлення широких зв'язків з оточенням, що дозволяє організації органічно вписуватися в навколишнє середовище.
Оцінювання факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, які визначають напрям діяльності та успіх підприємства, необхідно звести до підсумкової таблиці 2.5, де слід визначити як сильні, так і слабкі сторони організації та розташувати їх за рангом, тобто за вагою або значимістю та впливом на діяльність організації
Таблиця 2.2.1.
Сильні та слабкі сторони діяльності ВАТ «Веста»
ПЕРЕВАГИ:
сильні сторони, які виділяють організацію серед конкурентів
НЕДОЛІКИ:
слабкі сторони орг-ції, які належить виправити з тим, щоб конкур. не змогли повернути їх у свої переваги
1
Зацікавленість працівників та керівництва у підвищенні ефективності продуктивності праці
1
Маркетингова діяльність є слабкою і незначною, яка ґрунтується на тісних внутрішніх переговорах
2
Комплексний контроль за якістю та виробництвом продукції
2
Старе обладнання
3
Умови праці задовольняють вимоги працівників
3
Існує потреба в інвестиціях
4
Постійно ведеться робота над вдосконаленням умов праці, налагоджуванні партнерських стосунків з метою популяризації своєї продукції
4
Потреба в кваліфікованих робітниках
5
Модернізується виробництво, крім нового обладнання на виробництві робиться ремонт з усіма вимогами до євростандартів
5
Майже неможливо вийти на зовнішній ринок
6
Не аби яке значення має у наш час і те, що основною сировинною базою є екологічно-чисті продукти
6
Зайнято малий сегмент на ринку
Як наведено в таблиці 2.2.1. в є як сильні сторони так і недоліки. Як будь який керівник головне зосередити увагу на слабкі фактори та метроди їх усунення такі як:
Поліпшення маркетингової діяльності заклечається в тому, що за рахунок тісних внутрішніх переговорів з місцевими органами влади, розміщується реклама в газеті, плакатах, машинак, маршрутних транспортних засобах, Інтернеті, радіо, місцевих телеканалах. Але найбільше приділяється увага транспортна реклама. Адже за статистикою протягом дня одну транспортну одиницю може побачити 30-40% мешканців міста.
Старе обладнання буде поступово замінюватись новим за рахунок нових інвестицій. Обладнання буде замовлятися за кордоном яке задовольняє світові стандарти, воно буде більш економне та ефективне.
Інвестиції бідуть надходити за рахунок того, що інвесторам буде запропонована певна частка після здачі робіт, з нарахуванням при цьому відсотків.
Потреба в кваліфікованих робітниках буде здійснюватись таким чином, що підприємство буде тісно співпрацювати з біржою та спеціалізованими вузами, технікумами, буде набирати на виробничу практику студентів з подальшим працевлаштуванням.
Вихід на зовнішній ринок буде здійснюватись за рахунок співпраці з більшими фірмами та запозиченням досвіду від них в роботі на зовнішньому ринку.
Підприємство собирається розширювати свій сегмент ринку за рахунок того, що співпрацюючи з великими фірмами їхню продукцію будуть бачити потенційні клієнти. Таким чином підприємство буде мати престижну репутацію в великих колах збуту продукції на ринку.
3. Трендові функції збуту і життєвих циклів продукції
У процесі аналітичної роботи проблему збуту вирішують на стадії розроблення загальної політики підприємства. З самого початку виробництво продукції основане на конкретні методи збуту і найвигідніші та найлегші умови. Через це, розробляючи збутову політику, варто мати за мету формулювання ефективних напрямків та потрібних коштів, щоб якнайкраще забезпечити збут процесу реалізації товару. Тому потрібно переконливо вибрати організаційні форми та методи збутової діяльності, щоб досягти потрібних результатів.
Проте потрібно аналізувати всі чинники, від яких залежить обсяг реалізації, організація реалізаційної мережі, ефективність реклами та інших засобів стимулювання збуту, потрібно правильно вибрати ринок, час та способи входу в нього. Проаналізувавши витрати обігу, можна зіставити фактичні збутові витрати (якогось одного каналу збуту) із запланованими показниками. Тоді ми зможемо безпідставні витрати, позбутися затрат, що виникають у процесі руху товарів і підвищити рентабельність нашої системи збуту.
Кожен підприємець що виготовляє певний товар або надає певні послуги прагне, щоб його товари (послуги) завойовували велику частину ринку і на довгий період. Але це неможливо, бо будь-який товар (послуга) має певний життєвий цикл. Життєвий цикл товару – це теорія, за допомогою якої відображається процес розробки товару, збуту його, одержання прибутку, поведінки конкурентів, споживачів, розвитку стратегії маркетингу фірми від моменту зародження ідеї про створення товару до зняття його з ринку. Або це кількісна міра привабливості, доповнена динамічною оцінкою, яка характеризує еволюцію потенційного попиту в часі. Розрізняють певні фази життєвого циклу продукції, кожна з яких має певні особливості. Ці особливості слід враховувати при розробленні стратегії. Типовий ЖЦП має такі етапи: впровадження, зростання, зрілість, спад (затухання).
Етап впровадження – фаза появи товару на ринку – характеризується високим рівнем невизначеності, тому що технологія тільки освоюється, покупцями є новатори, конкуренти не відомі, ціни диференційовані, ринок мало вивчений. Витрати виробництва також високі, що пояснюється малою кількістю випущеної продукції. Прибуток та виручка від реалізації – відсутній. Єдина стадія виробництва – розроблення нової продукції, модель розширення виробництва тут – внутрішня та галузева. Чим коротша ця стадія, тим краще.
Етап зростання, в свою чергу, охоплює дві стадії: пришвидшене й сповільнене зростання. На першій стадії спостерігається швидке зростання продажу, систематичне зниження виробничих витрат внаслідок зростання випуску продукції й «ефекту досвіду», який починає виявлятися, прибуток максимальний, виручка від реалізації збільшується, конкуренція також зростає. Ціни мають тенденцію до зниження, що дає змогу поступово охопити весь потенційний ринок, тобто є диференційованими. Цей етап має специфічних покупців, види товарів збільшуються фірма знаходиться на стадії промислового виробництва, яке розширюється внутрішньо, галузево, а також зовнішньо. Зваляється олігополія. Стадію повільного зростання іноді називають періодом турбулентності. З’являються перші ознаки насичення попиту, пропозиція випереджає попит, що зумовлює зміну структури діяльності деяких організацій. Цей період може бути дуже коротким.
Етап зрілості – фаза, початок якої збігається з моментом насичення попиту. У розвинутих країнах більшість галузей перебувають у цій най тривалішій фазі. На цьому етапі обсяг продажу повільно зростає, хоча прибуток високий та виручка від реалізації також висока. Тут багато конкурентів, покупцями є масовий ринок, ціни – стабільні, є кілька нових видів товару. Підприємство залишається на стадії промислового виробництва. На цій фазі застосовують таку модель розширення виробництва, як форсована диверсифікація. А структурною конкуренцією є стабільна олігополія.
Етап спаду (затухання) пояснюється зниженням попиту (іноді до нуля), яке запрограмоване демографічними чи економічними умовами. Спостерігається також вихід із ринку деяких організацій унаслідок зниження обсягу продажу й прибутку. Для гальмування цього процесу необхідні інтенсивні заходи. Гаяння із зняттям з виробництва застарілих виробів різко знижує прибуток фірми внаслідок таких обставин: в каналах збуту нагромаджується багато продукції; збільшуються витрати на рекламу; знижується імідж фірми. На цій фазі виручка від реалізації зменшується, конкуренція – слабка, покупцями є аутсайдери, використовується захисна цінова політика, види товарів швидко зменшуються і виробництво знаходиться на стадії замороження або припинення випуску продукції. Використовується модель спаду або стабільності виробництва. Конкуренція – олігополія або монополія.
«Веста» – підприємство, яке недовго знаходиться на ринку але вже встигло завоювати значну кількість споживачів, і далі впевнено розвивається. Діяльність підприємства по реалізації надання послуг та товарів за діяльність протягом 2003 – 2007 роки наведено в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1.
Обсяги збуту ВАТ «Веста» за 2003 – 2007 роки.
Види продукції
Обсяги реалізованої продукції, тис. грн.
2003
2004
2005
2006
2007
Будівництво доріг
438
399
543
612
580
Ремонт с/г техніки, автомобілів та доріг
74
85
66
58
63
Зобразивши дані у вигляді графіка, ми отримаємо такий життєвий цикл організації за останні роки та прогноз на 2008 рік.
Обсяги збуту основного виду діяльності, тобто будівництва доріг за період 2003-2007 років.
Обсяги збуту додаткового виду діяльності, тобто ремонту с/г техніки, автомобілів та доріг за період 2003-2007 років.
З даного графіка, зображеного вище, ми бачимо, що підприємство знаходиться на етапі зростання життєвого циклу товару. Бо обсяги реалізованої продукції з кожним роком зростають, а отже прибуток також.
Починаючи з 2005р., реконструювати дорогу на маршруті «с.Малинськ-смт.Степань» на території України в рівенській області. В зв»язку з цим обсяги по наданню послуг ВАТ «Веста» значно зросли, а отже і прибуток теж. Тому ВАТ «Веста» повинно було зосередити увагу на основному виду діяльності, адже він приносить більше прибутку.
На даний час будівництво основної автомагістралі майже завершилося. Тому в наступні роки прогнозується невелике зменшення обсягів по наданню послуг, але «Веста» планує збільшити надання послуг по додатковому виду діяльності за рахунок чого прибуток буде майже незмінним. Не зважаючи на це, підприємство також планує приймати участь в будівництві на території Рівненської області.
Потенційні замовники є задоволеними наданням наших послуг, адже реклама (вивіски, таблички, вказівники, щити) є якісною і має гарантію. Тому клієнти є постійними, а завдяки їхнім відгукам про нас для своїх знайомих, кількість замовлень не зменшується. На наступні роки прогнозується невеликий спад обсягів прибутку.
4. Формування функцій менеджменту в організації
4.1. Обґрунтування стратегії підприємства та стратегічних цілей його підрозділів.
Організаційна структура ВАТ “ Веста ” характеризується лінійними формами зв’язку між ланками управління, і, як наслідок, весь комплекс функцій управління концентрується в одній ланці.
Тобто кожен виробничий підрозділ очолює керівник, який здійснює всі функції управління. Кожен керівник підрозділу безпосередньо підпорядковується цьому керівнику, вони виконують лише його вказівки – існує єдність керівництва. Це дає змогу уникнути “плутанини” у виконанні вказівок. Накази виконуються від керівника по ступенях ієрархії знизу – вверх.
Суттєвим недоліком лінійного управління є те, що керівник повинен мати різнобічні знання, необхідні при керівництві відповідним об’єктом.
Метою стратегічного планування є вибір серед багатьох альтернатив тієї, яка дасть змогу максимально підвищити ефективність діяльності організації.
На підприємстві стратегічне управління проходить за такою схемою:
Рис. 4.1.1. Модель процесу стратегічного планування.
Аби вижити у світі бізнесу необхідно завжди “озиратися” навкруги: спостерігати за змінами середовища, бачити, що роблять інші, та у разі необхідності вміти пристосуватися до змін. Чим частіше відбуваються зміни у зовнішньому середовищі організації, тим нагальнішою є потреба у розробці стратегії. Якщо в організації за таких умов відсутня єдина стратегія, не виключено, що різні підрозділи організації прийматимуть суперечливі та неефективні рішення. Щоб уникнути такої ситуації і опрацьовується стратегія.
Основними елементами, з яких складається стратегія є: сфера стратегії; розподіл ресурсів; конкурентні переваги; синергія.
Сфера стратегії – це засоби адаптації організації до свого зовнішнього середовища. Це означає, що стратегією мають бути визначені такі засоби взаємодії організації з її зовнішнім середовищем, які враховували би як сприятливі можливості середовища, так і загрози, які виходять з нього; дозволяли би організації досягати за таких умов своїх цілей.
Розподіл ресурсів – це вказівка на спосіб розподілу обмежених ресурсів організації поміж окремими підрозділами. Це означає, що стратегією мають бути визначені підрозділи організації: куди спрямовуються ресурси (перспективні підрозділи); звідки забираються ресурси (мало- або безперспективні підрозділи). Пропорції розподілу ресурсів визначаються вибором сфери стратегії.
Конкурентні переваги – це визначення переваг організації порівняно з її конкурентами. Це означає, що стратегія має містити відомості щодо сильних сторін організації, на які вона буде спиратися у своїй діяльності. Конкурентні переваги випливають зі сфери стратегії та відповідного до неї розподілу ресурсів організації. Планується активно виходити на зовнішні ринки, такі як інші області, а не зосереджувати основні об’єми продажу на ринку м. Рівне, активно проводити рекламну діяльність. Відомо, що одним із способів досягнення “конкурентної переваги” є запровадження нових технологій у виробництво. На сучасному етапі підприємство має відповідні технології, які можуть забезпечити реалізацію визначеної стратегії та досягнення цілей організації.
Синергія – це ефект цілісності. Синергія як елемент стратегії означає, що стратегія повинна враховувати можливості отримання додаткового ефекту за рахунок інтеграції всіх можливостей організації. Синергічний ефект виникає як результат інтегрованої реалізації всіх попередніх елементів стратегії.
Стратегічне планування являє собою набір дій і рішень, початих керівництвом, що ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти організації досягти своїх цілей.
Процес стратегічного планування є інструментом, що допомагає в прийнятті управлінських рішень. Його задача - забезпечити нововведення і зміни в організації в достатньому ступені. Точніше кажучи, процес стратегічного планування є тїєю парасолькою, під якою укриваються всі управлінські функції.
Стратегія являє собою детальний усебічний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії організації і досягнення її цілей.
Стратегічний план повинний розроблятися скоріше з погляду перспективи всього підприємства, а не конкретного індивіда.
Для досягнення однієї і тієї ж самої мети можна застосувати різні способи. Тому виникають два запитання:
- за допомогою яких способів може бути досягнута мета?
- який з цих способів є найкращим?
Відповідаючи на ці запитання керівництво організації опрацьовує декілька варіантів стратегії та вибирає з-поміж них найбільш прийнятний варіант. При цьому організація цілеспрямовано орієнтується на використання власних переваг.
При обгрунтуванні стратегії найчастіше спираються на класифікацію стратегій за цілями. Відповідно до цього критерію розрізняють:
- стратегію зростання;
- стратегію стабільності;
- реструктивну стратегію;
- комбіновану стратегію.
Стратегія зростання – може здійснюватися кількома способами, тобто існують різні стратегічні варіанти росту.
Стратегія стабільності – цю стратегію застосовують організації, які задоволені своїм попереднім курсом дій та бажають залишити існуючий стан.
Реструктивна стратегія – використовується у випадках, коли організація залишає певні ринки, або перепрофілює виробництво. В межах реструктивної стратегії існує декілька варіантів.
В діяльності великих корпорацій стратегії зростання, стабільності та реструктуризації змінюють одна одну або використовуються у комплексі. Виникає четвертий вид стратегій – комбінована стратегія.
Сформульована місія організації визначає її особливий шлях в бізнесі, напрямок, у якому вона буде рухатися. Зовнішній та внутрішній аналіз показують, з чим організація може зустрітися у дорозі: що буде допомагати, а що перешкоджати її діяльності. Проте, необхідно ще знати, до якого конкретно “пункту” прямує організація і коли, у які терміни вона туди достанеться. Аби знайти відповіді на ці запитання і визначаються цілі діяльності організації.
В процесі розробки стратегії цілі організації звичайно формулються у таких термінах:
• прибутковість (може відбиватися за допомогою різних показників: обсяги прибутку; прибуток на інвестований капітал; прибуток до обсягу продажу тощо);
•продуктивність (витрати на виробництво одиниці продукції; продуктивність праці тощо);
• продукція (зміни номенклатури та асортименту; впровадження нових видів продукції тощо);
• ринок (обсяги продукту; частка ринку, яка належить фірмі тощо);
виробничі потужності;
• персонал (зменьшення плинності кадрів; підвищення рівня кваліфікації; покращення умов праці тощо).
Результативність встановлення цілей діяльності організації залежить від того:
- наскільки правильно сформульовані цілі;
- як широко про них інформований персонал організації;
- як стимулюється їх досягнення.
Стратегічний план додає фірмі визначеність, індивідуальність, що дозволяє їй залучати визначені типи працівників, і, у той же час, не залучати працівників інших типів. Цей план відкриває перспективу для організації, що направляє її співробітників, залучає нових працівників і...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора