Державний бюджет: суть, структура, джерела формування, дефіцит, проблеми

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано

Інформація про роботу

Рік:
2026
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Курсова робота Державний бюджет: суть, структура, джерела формування, дефіцит, проблеми Зміст Вступ 1. Суть державного бюджету та його структура . ( с. 4-16). 1.1. Сутнiсть та призначення бюджету: а) становлення сучасних бюджетних вiдносин; б) визначення термiну бюджет. 1.2. Бюджет як економiчна категорiя: а) ознаки категорiї; б) сутнiсть категорiї; в) функцiї бюджету. 1.3. Призначення бюджету в ринковiй економiцi: а) бюджет i ринкова економiка; б) бюджет як основний фiнансовий палан держави. 1.4. Взаэмозв`язок бюджету i соцiально-економiчних процесiв: а) вплив бюджету на соiально-економiчнi процеси; б) фактори впливу на бюджет. 2. Основнi джерела формування державного бюджету.(c. 16-21). 2.1. Сутнiсть доходiв Державного бюджету. 2.2. Джерела доходiв. 2.3. Класифікація державних доходiв. 3. Бюджетний дефiцит та державний борг, суть, причини та шляхи вирiшення.(c. 22-31) 3.1. Державний борг, його класифiкацiя. Методи управлiння державним боргом. 3.2. Бюджетний дефiцит: а) бюджетний дефiцит як категорiя; б) види бюджетного дефiциту; в) причини дефiциту Державного бюджету в Україні; г) шляхи вирiшення бюджетного дефiциту. Проблеми формування Держaвного бюджету Українi на сучасному етапi.(c. 32-42) Висновок Вступ Державні фінанси є основою економічного життя держави, зростання матеріального добробуту населення. Переважна частина державних фінансових ресурсів зосереджується в бюджетах різних рівнів, які створюють бюджетну систему держави. Бюджет завжди був важливим інструментом впливу на розвиток економіки і соціальної сфери. За його допомогою держава, здійснюючи розподіл І перерозподіл валового внутрішнього продукту, могла змінювати структуру виробництва, впливати на результати господарювання, здійснювати соціальні перетворення. В умовах переходу до ринку бюджет не втрачає своєї ролі, він є основним інструментом регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету прямо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальні гарантії населенню залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частини бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного і соціального розвитку держави на відповідний рік. Саме в бюджеті переплітаються великий спектр різнорівневих інтересів та суперечностей. Бюджет є досить потужною і подеколи небезпечною зброєю в руках державної влади. Він с об'єктом боротьби ідеологій, наукових концепцій, політичних переконань, уявлень про справедливість. У країнах з розвиненою ринковою системою нині сформувалися досить ефективні моделі функціонування бюджетної системи. Воднораз трансформаційні процеси, які сьогодні відбуваються в Україні, мають свої особливості й потребують вивчення надбань світової фінансової науки та пошуку шляхів ефективного використання цього досвіду. Нині в Україні у сфері бюджету концентруються иайгостріші проблеми економічного й соціального життя держави. Це бюджетний дефіцит і державний борг, повнота мобілізації коштів до бюджету та ефективність їх витрачання. 1.Суть державного бюджету та його структура. 1.1 Сутність та призначення бюджету. а)становлення сучасних бюджетних відносин. Як зазначалося в попередніх розділах, прообраз бюджетних відносин почав зароджуватись з розвитком перших цивілізацій, коли вони почали оформлюватись у держави. Але пройшло багато століть, перш ніж бюджет Став від'ємним атрибутом держави, а необхідність його формування була усвідомлена людьми. Цьому передувала тривала еволюція товарно-грошових відносин, вироблення системи збирання і витрачання державних доходів, яка б задовольняла більшу частину суспільства, забезпечувала виконання державою таких життєво важливих функцій, як захист від посягань інших держав, фінансування соціально-економічного розвитку країни тощо. Усе це у відносно дієздатному варіанті було сформовано протягом XIX ст. Фінанси як самостійна сфера людської діяльності й економічна категорія сформувались на кілька століть раніше, але поступово бюджетні відносини стали головними у фінансових. Бюджетні відносини почали виділятись в окрему ланку фінансових,коли ускладнився процес перерозподілу частини суспільного ту й управління цим процесом стало складнішим. Так, у другій половині XIX ст., коли відзначався бурхливий розвиток економік Англії, Франції, Німеччини, дещо нижчими темпами розвивалась економіка царської Росії, почали істотно зростати надходження до бюджетів. Окремі локальні війни, які в цей час відбувалися в Європі, також вимагали значного обороту грошових коштів. Для збалансування витрат і доходів вводились нові форми забезпечення надходжень. Так, у Росії кінця XIX ст. до ЗО % усіх надходжень забезпечувала винна монополія. Ще більше посилились ці процеси на початку ХХ ст., особливо в країнах, що воювали. Потрібно також відзначити характерну особливість суспільних відносин, що почали формуватись у середині XIX ст. Це — становлення і зростання чисельності робітничого класу, який почав відігравати помітну роль і, відповідно, вимагав задоволення своїх потреб, передусім соціальних — медичного, освітнього, духовного напрямів. Отже, наприкінці XIX — на початку XX ст. бюджетні відносини стали вагомою складовою фінансових і фактично виділились в окрему галузь науки та практичної діяльності. б) Визначення терміну "бюджет". Сьогодні під терміном "бюджет" розуміють кілька понять. Крім того, налічується приблизно п'ятдесят його похідних значень. Зважаючи на таку багатозначність цього терміна, звернемося до його витоків. Слово "бюджет" походить від старонормандського bougette (шкіряний мішок). З нього надалі утворилось англійське слово budget, яке пізніше в такому ж написанні перейшло й у французьку мову. У Франції тривалий час цей термін не вживали. Так, в усіх трьох томах книги "Управління фінансами" Неккера, опублікозаних у 1784 р., він жодного разу не згадується. У книзі міністра фінансів де Раммеля "Фінанси Франції" цей термін також не вживається. У доповіді Трибунату на 11-му році Республіки Ж.-Б. Сей говорив: "Бюджет — варварське слово, навіть в англійській мові його первісне значення перекручено, і тому ми маємо замінити його своїми іменами — рівновага між державними потребами і коштами". Маркіз Одіфре один із розділів своєї шеститомної книги "Фінансова система Франції" називає "Бюджет", проте визначення цього терміна не дає. Це стосується і статті Павла Буато у "Фінансовому словнику": незважаючи на загальний заголовок "Бюджет" і підзаголовок "визначення", тлумачення поняття, про яке йде мова, у статті немає /15, C.1-4/. Слід зазначити, що походження цього терміна можна простежити і за своєрідною історичною процедурою: коли в Англії палата громад у XVI—XVII ст. затверджувала субсидії королю, перед закінченням засідання канцлер казначейства відкривав портфель, в якому були папери з відповідним законопроектом. Це називалось "відкриттям бюджету", пізніше назву портфеля (шкіряна сумка) було перенесено на цей законопроект. З кінця XVII ст. в Англії законопроект, який включав план доходів і видатків і який мав затверджуватись парламентом дістав назву "бюджет". У літературних джерелах на початку XIX ст. чіткого визначення терміна "бюджет", попри існування цього явища на практиці, не було. Але, як відзначив Ж.-Б. Сей, "часте вживання будь-якої формальності примушує знайти для неї короткий вислів". Словник Французької академії вже супроводжує термін "бюджет" таким тлумаченням: "Бюджет — слово, яке запозичене з англійської мови, використовується в адміністративному житті для позначення щорічної відомості передбачуваних витрат і сум, або доходів, передбачених для покриття цих витрат". Словник Літтре також визначає "бюджет" як "щорічно визначену відомість державних надходжень та витрат". При цьому як епіграф він подає вірші Віктора Гюго: "Бюджет — чудовисько велике, риба дивна, гачки якій з усіх сторін кидають". Поль Леруа-Больє в "Трактаті про фінансову науку" відзначає: "Бюджет є відомість, яка включає передбачення доходів та витрат протягом визначеного часу; це таблиця, яка обчислює та порівнює надходження, що мають надійти, з витратами, які необхідно здійснити". У Кодексі державної звітності поняттям "бюджет" визначається так: "Бюджет є акт, який передбачає і дозволяє щорічні надходження і витрати держави або інші повинності, які підпорядковуються законам, тим же правилам" (Ст. 5 декрету від 31.05.1862 р.). Отже, протягом XIX ст. відбулося оформлення терміна "бюджет" у відносно зрозуміле поняття. Рене Штурм відзначає, що "офіційні акти могли використовувати термін "бюджет" тільки на початку XIX ст.", а професор М. І. Бо-голєпов підтверджує, що "держбюджет у сучасних його формах не бере початок пізніше, ніж перші десятиріччя XIX ст."/3, C.5/. Протягом XX ст. тлумачення цього поняття стали чіткішими та всеохоплюючими. Так, Ф. Нітті підкреслює, що "в бюджеті повинні бути показані всі доходи і всі витрати без усіляких приховувань або таємничих визначень"/9, C.563/. Одним із перших планову природу бюджету відзначив німецький фінансист Шанц. Вагомий вклад у фінансову науку, в тому числі і з бюджетних питань, внесли російські й радянські вчені І. X. Озеров, С. Ю. Вітте, М. І. Боголєпов, Д. Боголєпов, Ф. О. Меньков, М. І. Фрід-ман. Так, у Д. Боголєпова знаходимо: "У сфері державного господарства під бюджетом розуміємо передусім сукупність доходів і витрат протягом певного періоду, по-друге, визначений у цифрах план ведення державного господарства, установлений на прийдешній бюджетний період, І закон, згідно з яким стягуються доходи і здійснюються витрати"/2,C.53/. Наприкінці XX ст. у перекладених зарубіжних посібниках знаходимо визначення С. Фішера: бюджет — це "детальний опис витрат, а також фінансових планів окремих людей, компаній або урядів"/13, C.513/. Помітний внесок у розбудову бюджетних питань зробили також і українські вчені. Серед тих, чиї праці виходили наприкінці XIX — на початку XX ст., слід назвати М. І. Туган-Барановського, І. І. Ян-жула, М. Яснопольського, М. X Бунгше, М. М. Олексієнко, І. Мирні-кова, X. Лебедя-Юрчика. Серед сучасних учених, які плідно досліджують бюджетну проблематику, — Й. Бескид, С. Буковинський, С. Булгакова, О. Василик, 3. Васильченко, В. Геєць, М. Деркач, Л. Єрмошенко, М. Єрмошенко, А. Єпіфанов, В. Кравченко, В. Краснова, І. Лукінов, І. Лунін, У. Огонь, В. Опарін, М. Пабат, К. Павлюк, Д. Полозенко, І. Сало, С. Слухай, Т. Токарева, В. Федосов, О. Чернявський, М. Чумаченко, С. Юрій та ін. Так, відомі вчені в галузі фінансів професори О. Д. Василик та В. М. Федосов зазначають: "Державний бюджет України — централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України" . "Державний бюджет виражає фінансові відносини, пов'язані з ціноутворенням та використанням фонду грошових ресурсів держави". В офіційних документах, зокрема в Бюджетному кодексі України дається таке визначення: "Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду". Звернемося до словників, зокрема до "Словника іншомовних слів": "Бюджет (англ. budget, букв. — торба, гаманець) — 1) затверджений у законодавчому порядку розпис, кошторис грошових доходів і видатків держави, міста, які передбачається одержати і витратити у майбутньому; 2) план доходів і видатків особи, сім'ї на певний період". Отже, можемо зробити висновок, що в сучасних умовах термін "бюджет" охоплює широкий спектр понять. Надалі в цьому посібнику розглядається бюджет держави. Майбутній економічний фахівець чи менеджер повинен знати: основи побудови бюджетної системи України та окремих за рубіжних країн; законодавчі й інструктивні матеріали бюджетного напряму; форми і методи планування в бюджетних організаціях; етапи бюджетного процесу; організацію функціонування органів управління бюджетною системою. Майбутній фахівець повинен уміти: виконувати необхідні розрахунки бюджетних доходів і витрат на всіх рівнях бюджетної системи; складати проекти кошторисів бюджетних установ; складати пояснювальну записку до звіту про виконання відповідного бюджету; знаходити резерви додаткових надходжень і економії витрат відповідного бюджету. 1.2. Бюджет як економічна категорія. а)ознаки категорії. Бюджет як самостійна економічна категорія є формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільних відносин, які виконують специфічне призначення — задоволення потреб як суспільства в цілому, так і його адміністративно-територіальних структур у фінансових ресурсах. Бюджет як економічна категорія має такі ознаки: 1.Історичність. Бюджет як категорія склався історично,мав свої специфічні риси зародження в різних країнах, вони проявляються в сучасних умовах. 2.Плановість. Основою функціонування бюджету є його плановий характер. 3.Юридичний характер. Бюджет має силу нормативного акта. 4.Термін дії. Бюджет складається і функціонує протягом певного терміну. Бюджет також має такі особливості./4, c.5/. 1. Бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, що пов'язані з відокремленням у розпорядження держави частини національного доходу та її використанням для задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань. 2. За допомогою бюджету відбувається перерозподіл НД між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності. 3. Пропорції бюджетного перерозподілу вартості визначаються розширеного відтворення в цілому і завданнями, що стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку. 4. Галузь бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що обумовлено провідною роллю бюджету порівняно з іншими ланками. б)сутність категорії. Сутність бюджету, його економічну природу відображають певні економічні відносини. Учасниками цих відносин є держава, суб'єкти господарювання всіх форм власності та населення: держава має потребу у фінансових ресурсах для виконання своїх функцій; суб'єкти господарювання всіх форм власності та напрямів діяльності як постачають грошові ресурси державі, так і можуть їх отримувати від неї залежно від місця і ролі в системі економічних відносин; населення, яке може бути як платником податків (переважно особи працездатного віку), так і отримувачем грошових коштів (допомога дітям, матерям, інвалідам, пенсіонерам тощо). Сутність бюджету проявляється також у тому, що він є основною ланкою державних фінансів. На рис.1 відображено рівні та ланки державних фінансів, серед яких бюджет держави відіграє провідну роль1. Ланки   Бюджет держави Цільові фонди Державний кредит Фінанси підприємств  Рівні Загальнодержавні фінанси Державний бюджет Загальнодержавні фонди Державні позики Фінанси державного сектору   Місцеві фінанси Місцеві бюджети Регіональні фонди Місцеві позики Фінанси муніципального господарства  Рис. 1 Система державних фінансів в)функції бюджету. Сутність бюджету реалізується через його функції. Основних, чітко структурованих функцій є дві — розподільна і контрольна. В економічній літературі називаються також і додаткові функції — економічної безпеки держави, забезпечення існування держави тощо. Через розподільну функцію держава зосереджує у своїх руках усі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з найбільшою ефективністю. Жодна з інших ланок фінансів не здійснює такого багатопрофільного перерозподілу як по вертикалі, так і по горизонталі економіки. Це перерозподіл між міністерствами, відомствами, напрямами між блоками галузей, територіальний розподіл. Сфера дії розподільної функції досить значна. Це пояснюється тим, що в бюджетних відносинах беруть участь практично всі члени суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий дохід, який утворюється в суспільстві. Сутність контрольної функції полягає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл. Виконання контрольної функції сприяє оптимальному рухові бюджетних ресурсів як в частині їх збирання, так і розподілення. Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих форм — доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення. За рахунок доходів формується фінансова база діяльності держави, а за рахунок видатків забезпечуються економічні та соціальні потреби всіх членів суспільства. 1.3. Призначення бюджету в ринковій економіці а)бюджет і ринкова економіка. Ринкова економіка суттєво відрізняється від попередніх господарських систем. Причому в кожній країні ця форма господарювання має певні особливості, які є відбитком національних ознак. Водночас ринковій економіці притаманні загальні характерні риси, які проявляються в усіх державах з цією формою господарювання. Такими рисами є відносно самостійне господарювання підприємств, організацій без суттєвого втручання держави у виробничий процес, конкуренція між товаровиробниками за ринки збуту тощо. Однак ринковий механізм повною мірою не може вирішити таких важливих для держави питань економічного характеру, як розвиток наукомістких технологій, фундаментальних досліджень, малорентабельних, але суспільно важливих виробників, підтримання функціонування складних і ризикованих програм (океанографічні, космічні дослідження). Ринкові процеси не завжди можна спрогнозувати, й інколи вони призводять до суттєвих втрат фінансових і матеріальних ресурсів. Прикладом може бути фінансова криза, яка в 1998 р. охопила приблизно 40 % країн світової спільноти. б)бюджет як основний фінансовий план держави. Як зазначалось, плановість бюджету є однією з його основних ознак. В Україні, яка трансформує свою соціально-економічну систему, здійснює перехід до ринкових умов господарювання, бюджет (як загальнодержавний, так і його місцеві частини) виконує роль основного регулятора цих процесів. Як фінансовий план він має передбачати виконання всіх функцій держави на загальнодержавному і місцевих рівнях — економічної, соціальної, управлінської, військової, міжетнічної, судової, міжнародної тощо. В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінювання реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків "чистого" бюджету (без цільових фондів). Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками: рівновага доходів і видатків; бюджетний надлишок (профіцит) — перевищення доходів над нормативними видатками; бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постійними доходами (податкові та неподаткові надходження). За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державна позика, емісія грошей). 1.4. Взаємозв'язок бюджету і соціально-економічних процесів а)вплив бюджету на соціально-економічні процеси. Сучасний ринковий механізм господарювання в основному спрямований на розвиток економічного аспекту діяльності людини і суттєво не зачіпає соціального аспекту. Але ж суспільство є єдиним організмом, і його існування пов'язано з оптимальним вирішенням як економічних питань у повному обсязі, так і соціальних. Ось чому ті питання, які неповною мірою може вирішити ринковий механізм, бере на себе держава, використовуючи різні методи, що дістали назву державного регулювання. Бюджетні питання держава регулює за допомогою бюджетної політики. Бюджетна політика — сукупність заходів держави з організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного і соціального розвитку. Розробляється бюджетна політика органами влади — законодавчою, виконавчою відповідного рівня із залученням фахівців — науковців, практиків як вітчизняних, так і зарубіжних. Сутність бюджетної політики:  бюджетна політика відображається в статтях доходів і видатків бюджету, у джерелах їх формування і напрямах використання;  бюджетна політика виявляється у формах і методах мобілізації бюджетних коштів та їх використанні на державні потреби. Напрями бюджетної політики:  Сприяння процесу збалансованої макроекономічної стабілізації, подоланню інфляційних процесів та структурній перебудові.  Здійснення податкової політики в напрямі стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних виробників товарів та послуг усіх форм власності та зменшення податкового тиску на них.  Здійснення структурних реформ за критерієм економічного зростання і підвищення рівня економіки України.  Формування взаємовідносин у бюджетній системі в напрямі забезпечення самостійності місцевих бюджетів.  Оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх реалістичного фінансування.  Пошук додаткових джерел доходів бюджету./4, c.20/. Бюджетна політика має реалізовуватися за допомогою двох органічних складових — бюджетної стратегії та бюджетної тактики. Бюджетна стратегія — це довгостроковий курс бюджетної політики, а бюджетна тактика — методи реалізації бюджетної політики на коротший термін. Для практичної реалізації бюджетної політики в державі створюється бюджетний механізм, який відображає конкретну спрямованість бюджетних відносин у складній соціально-економічній системі держави. Потрібно зазначити, що бюджетна політика — це органічна складова фінансової політики держави і відповідно бюджетний механізм є складовою фінансового механізму. Бюджетний механізм — сукупність засобів, які застосовує держава з метою організації бюджетних відносин та забезпечення належних умов для економічного і соціального розвитку. Характеристика бюджетного механізму подана на рис. 2/4, c.19/ Рисунок 2. Характеристика бюджетного механізму Складові бюджетного механізму Сутність  Бюджетне планування і регулювання Визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки і соціальної сфери  Фінансові показники Узагальнюючі. Доходи і видатки, державний борг (зовнішній і внутрішній), рівень інфляції Індивідуальні. Рівень витрат бюджету на одного жителя, розмір податків, що сплачуються одним працюючим  Нормативи Характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів  Ліміти Є певними обмеженнями на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина  Резерви Покликані нейтралізувати дію непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому  Система управління бюджетними коштами Держава в особі її виконавчих і законодавчих органів влади встановлює методи розподілу національного доходу, форми грошових заощаджень, регулює види платежів, визначає принципи і напрями використання бюджетних коштів   Отже, бюджет може на основі виробленої бюджетної політики, використовуючи бюджетний механізм, впливати на соціально-економічні процеси. Розглянемо детальніше вплив бюджету на соціально-економічні процеси. Цей вплив може здійснюватися прямими та непрямими методами. До прямих методів можна віднести законодавчі та інші нормативні акти, які безпосередньо регулюють "правила гри" всіх учасників економічних відносин — держави, суб'єктів господарювання, населення. Саме цими методами визначаються ставки податків, інших зборів, механізм їх стягнення, відповідальність за порушення "правил гри". Такі акти є основою здійснення господарської діяльності. До непрямих методів належать дії державних органів щодо перерозподілу бюджетних ресурсів, визначення складових бюджетних ресурсів, основні напрями їх використання. Вагомим є значення бюджету і в соціальному напрямі. Це досягається відповідно до законодавчо закріпленого механізму в кожній конкретній державі. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, правлячої коаліції партійних об'єднань, рівня економічного розвитку держави та інших факторів через бюджет фінансуються складові соціальної сфери — наука, культура, спорт, охорона здоров'я, освіта, забезпечується утримання інвалідів, пенсіонерів тощо. Досягти оптимального співвідношення між економічним та соціальним напрямами — значить задовольнити інтереси всіх соціальних груп населення. Як правило, повною мірою це питання не вирішено в жодній країні світу, можна лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства. Бюджет також впливає на ефективність господарювання підприємств і організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, процентні ставки, бюджетний контроль та штрафні санкції, держана має вагомий вплив на цих суб'єктів економічних відносин. б)фактори впливу на бюджет. Зв'язок бюджету із зовнішнім середовищем взаємний — не лише він має вплив на соціально-економічні процеси, а й сам зазнає впливу конкретних факторів. Ці фактори розглядають з позицій об'єктивності й суб'єктивності та за напрямами — економічні, соціальні, політичні. Об’єктивні фактори: Характер виробничих відносин та рівень розвитку продуктивних сил,які безпосередньо впливають на зміст бюджету. Природні особливості країни. Економічні особливості країни. Соціальні особливості країни. Традиції,специфіка розвитку на певному історичному етапі. Суб’єктивні фактори: Тип держави. Політика уряду у відповідний періоду. Пріорітети розвитку. Зовнішня і внутрішня економічна ситуація. Напрями впливу на бюджет: 1.Економічні:  валовий внутрішній продукт;  національний дохід;  економічне зростання (спад) виробництва;  продуктивність суспільної праці;  співвідношення в розвитку підприємств, які виготовляють продукцію споживання і розвитку;  розвиток важливих галузей науки і техніки;  фінансова політика. 2.Соціальні :  обсяг та рівень заробітної плати різних категорій працівників;  розмір споживчого кошика;  товарообіг державної та комерційної торгівлі;  мережа лікарень, поліклінік торгівлі;  мережа дошкільних, шкільних закладів, ВУЗів. 3.Політичні:  забезпечення обороноспроможності країни;  підтримання внутрішнього правопорядку ;  раціональна організація управління державою;  ефективна діяльність законодавчої та виконавчої влади. 2.Основні джерела формування Державного бюджету. 2.1.Сутність доходів Державного бюджету. Доходи Державного бюджету — це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів. Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету — від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конституцією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні — державний та місцеві. До місцевих відносять бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні. Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу і утворення бюджетних доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей. Співвідношення між ними залежить від економічної та соціальної ситуації в державі, рівня економічного розвитку держави, стратегії держави в міждержавних відносинах. Податки, збори та обов'язкові платежі є головним методом перерозподілу національного доходу, їх частка в окремих країнах може досягати 90 %. 2.2. Джерела доходів. Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік. Розглянемо класифікацію доходів, подану в табл. 1./4, c.53/ Таблиця 1. Класифікація доходів Державного бюджету Критерії класифікації Види доходів  Залежно від повноти зарахування доходів до бюджету • закріплені — згідно з чинним законодавством повністю зараховуються до бюджету; • регулюючі — зараховуються у певному відсотковому відношенні  За частотою появи • звичайні — регулярно включаються в доходи; • надзвичайні — з'являються в доходах за виняткових, але обґрунтованих обставин  За методами залучення • податки; • збори; • обов'язкові платежі; • інші надходження  За способом зарахування • загальний фонд; • спеціальний фонд  За розділами відповідно до Бюджетного кодексу • податкові надходження; • неподаткові надходження; • доходи від операцій з капіталом; • трансферти  На рівень доходів Державного бюджету впливають зовнішні та внутрішні фактори. Вони можуть мати економічне, соціальне, політичне, національне спрямування. Розглянемо лише економічний напрям як найбільш вагомий. Зовнішні фактори: Зовнішній державний борг; Рівень інтеграції у зовнішньоекономічний простір; Рівень цін на енергоносії; Сальдо торговельного балансу; Рівень зовнішньої фінансової допомоги від іноземних держав, міжнародних фінансових організацій; Сальдо торговельного балансу. Внутрішні фактори: Рівень податкових ставок; Рівень банківського процента; Рівень податкової спроможності населення; Об’єкти приватизації; Рівень ВВП; Курс національної валюти; Рівень інфляції; Внутрішній державний борг. Склад доходів Державного бюджету України передбачений ст. 29 Бюджетного кодексу. Доходи Державного бюджету України включають: доходи (за винятком тих, які згідно з Бюджетним кодексом закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори й обов'язкові платежі та Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу актинів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств; гранти і дарунки у вартісному обрахунку; міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів. 2.3. Класифікація державних доходів. ОЗНАКИ КЛАСИФІКАЦІЇ ДОХОДІВ ДНРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ   │ │ │ │ │ За джерелами утворення  │ │ │ За методом залучення коштів  │ │ │ За рівнем централізації коштів   │ │ │ │ За соціально-економічними ознаками  За умовами формування  Рисунок 3. Класифікаційні ознаки доходів Державного бюджету 1.За джерелами утворення: доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості (НД); доходи, що входять до складу фонду відшкодування (частина амортизаційних відрахувань); доходи від реалізації національного багатства. 2. За соціально-економічними ознаками доходи поділяються на: доходи від господарської діяльності; доходи від використання природних ресурсів; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; доходи від банківської діяльності; доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; державне мито; митні платежі; збори та інші неподаткові доходи; доходи від приватизації; 10) доходи від громадян тощо. З урахуванням юридичного та економічного аспектів розподілу доходів між ланками бюджетної системи всі вони поділяються на закріплені і регулюючі. Закріплені доходи — це ті, які за постійно діючими нормативними актами віднесені до бюджетів певного рівня на невизначений у часі строк, у розмірі територіального надходження повністю або у твердо фіксованому розмірі (нормативі). Закріплені доходи створюють основу доходної бази кожного бюджету. Регулюючі доходи - це доходи, передбачені в Законі про Державний бюджет на поточний рік, які перерозподіляються між різними ланками бюджетної системи./1,c.53/. 3. За методом залучення коштів: 1) податкові надходження: а) податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості; б) збори за використання природних ресурсів; в) внутрішні податки на товари та послуги; г) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції; д) інші податки; 2) неподаткові надходження: а) доходи від власності і підприємницької діяльності; б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; в) надходження від штрафів та фінансових санкцій; г) інші неподаткові надходження; 3) державні цільові Фонди: а) збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття; б) платежі до Фонду соціального захисту інвалідів; в) збір за забруднення навколишнього природного середовища; г) надходження відрахувань та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування; д) інші фонди; 4) доходи від операцій з капіталом: Ця група доходів охоплює: > надходження від продажу основного капіталу (споруди, обладнання, кораблі, літаки, безгосподарне майно, скарби, дорогоцінні метали і каміння); надходження від продажу з державних за пасів товарів (стратегічні матеріали, зерно, над звичайні і стратегічні запаси); надходження від продажу землі і нематеріальних активів; податки на фінансові операції та операції з капіталом; 5) офіційні трансферти: Ця група доходів включає в себе безоплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій, а саме: дотації (поточні платежі), субвенції (капітальні платежі), надходження. Враховуючи постійні зміни законодавчої бази можливі зміни і уточнення в класифікації доходів1 і видатків Державного бюджету, тому потрібно постійно слідкувати за цим. 4. За умовами формування державні доходи можуть бути: безповоротні - це власні доходи держави і доходи, які надходять від інших суб'єктів бюджетних відносин; поворотні - це державні позики, за користування якими треба платити і вони повинні бути повернені у визначені строки. 5. За рівнем централізації державні доходи діляться на: централізовані - які концентруються в Державному бюджеті та інших цільових фондах грошових коштів держави; децентралізовані ─ які використовуються за місцем їх утворення на державних підприємствах і в бюджетних організаціях (прибуток, амортизаційні відрахування). 3.Бюджетний дефіцит та державний борг: суть причини та шляхи вирішення. 3.1. Державний борг.Класифікація державного боргу. Методи управління державним боргом. Використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі веде до формування державного боргу і необхідності розроблення системи управління цим боргом. Боргові зобов'язання держави та органів місцевого самоврядування врегульовані Бюджетним кодексом. У ст. 2 подано визначення державного боргу. Державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) — загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. У Бюджетному кодексі визначено також граничний обсяг боргу. Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій установлюється на кожний бюджетний період відповідно до Закону про Державний бюджет України на поточний рік чи рішення про місцевий бюджет. Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 % фактичного річного обсягу валового
Антиботан аватар за замовчуванням

22.02.2013 12:02-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!
Нічого не вибрано
0%

Оголошення від адміністратора

Антиботан аватар за замовчуванням

Подякувати Студентському архіву довільною сумою

Admin

26.02.2023 12:38

Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!