Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра регіонального управління
Індивідуальна робота з дисципліни
«Основи маркетингу»
Варіант 41
Підготувала:
студентка МО- 33
Полюхович Н.А.
Перевірив:
Познаховський В.А.
Рівне ,2010
7. Назвіть найважливіші елементи маркетингу? Охарактеризуйте їх.
Найважливішими елементами маркетингу є так звані “4Р” маркетингу: product (продукт), price (ціна), place (місце, збут, розподіл), promotion (просування).
Ці чотири елементи у сукупності становлять комплекс маркетингу (marketing mix – маркетингова суміш). Таким чином, уміння правильно “змішувати” елементи маркетингу для вирішення практичного завдання є основою маркетингу.
Розглянемо кожен елемент маркетингу.
Продукт (якість, властивості, асортимент, упаковка, форма). Безумовно всі перераховані характеристики товару надто важливі, як засоби отримання певних благ та задоволення певних потреб покупців. Кожний продукт наділений певними властивостями, що представляють певний інтерес для споживача: дизайн, довговічність, надійність, тобто продукт наділений певною якістю.
Під якістю розуміють весь набір властивий продукту, за якими споживач робить висновки про його переваги чи недоліки в порівнянні з товарами конкурентів.
Часто інструментом, який сприяє продажу товару на ринку стає асортимент. Говорячи про асортимент розрізняють широту (кількість найменувань товару) та його глибину (кількість видів виробів на одне найменування продукції).
Сьогодні на ринку перемагає не той, хто завойовує нових споживачів, а хто зуміє утримати старих. Тому, на перший план у конкурентній боротьбі виходить сервіс, який поділяють на до продажний та після продажний. Основними елементами сервісного обслуговування є:
інструктаж та рекомендації до та після продажу товару;
установлення товару;
забезпечення комплектуючими деталями; технічне обслуговування товару;
підготовка торгівельного персоналу;
робота зі скаргами покупців;
гарантійне обслуговування товару.
Ціна (скидки, націнки, строки платежів).
Визначення ціни – найважливіша задача комплексу маркетингу. З одного боку вона повинна бути такою, щоб її зміг би заплатити потенційний покупець, а з іншого боку вона повинна забезпечити отримання максимального прибутку підприємством.
Основними чинниками під впливом яких формується ціна є:
собівартість продукції;
виняткові якості, відмінні особливості товару, що приваблюють покупця;
ситуація на ринку, де аналогічний товар пропонують конкуренти.
Для спонукання здійснення покупцем покупки підприємства-виробники та продавці товару вдаються до цілого ряду бонусів та знижок. У світовій практиці нараховують близько 20 видів різноманітних знижок. Наприклад, знижка „сконто” – практикується при розрахунках готівкою.
Так „2/10, нетто 30” означає, що платіж має бути здійснений протягом 30 днів, але покупець заплатить на 2% менше, якщо сплатить вартість товару протягом 10 днів.
Бонусна знижка надається покупцю за кількість, обсяг або серійність покупки.
Методику ціноутворення можна представити такою послідовністю:
підраховується собівартість продукції;
визначається можливий прогнозний попит на продукції при встановленій ціні;
перевіряється відповідність ціни нормативним актам;
прогнозується реакція конкурентів на даний рівень ціни.
Доставка товару. Головним змістом даного елементу маркетингу є вибір оптимальної схеми доставки товарів від виробника до споживача. Існує прямий, побічний і комбінований методи доставки товарів до споживача. Прямий, коли виробник товару самостійно через власну торгівельну мережу реалізує продукцію кінцевим споживачам. Побічний – збут продукції підприємства здійснюється через незалежних торгівельних посередників (збутових агентів, дистриб’юторів, оптову, роздрібну торгівлю тощо). Комбінований – збут продукції через власну торгівельну мережу та незалежних посередників з власним капіталом (вертикальний канал розподілу товарів).
Побічний метод збуту здійснюється через канали товароруху, яких маркетологи виділяють чотири – однорівневий, дворівневий, трирівневий, вертикальний.
Однорівневий канал розподілу продукції включає в себе одного незалежного торгового посередника, наприклад, оптову торгівлю або дистриб’ютора.
де В – підприємство виробник товару;
ОП – оптова торгівля (торговий посередник);
С – споживач товару.
Дворівневий канал включає в себе двох посередників. На ринку споживачів ними є гуртовий та роздрібний торговці, а на ринку ТВП – промисловий дистриб’ютор і дилер.
де РТ – роздрібна торгівля.
Підключення оптовика рекомендується коли:
- ринок горизонтальний і вимагає розгалуженої збутової мережі;
- ринок розпорошений географічно;
- часто виникає потреба у термінових поставках незначних партій товару;
- велика різниця між ціною продажу та собівартістю товару;
- можна значно заощадити на транспортних витратах.
Трирівневий канал товароруху включає вже трьох посередників.
де Д – дистриб’ютор.
Між гуртовим та роздрібним торговцями перебуває дрібний оптовик. Дрібні оптовики купують товар у великих гуртових торговців, а потім перепродають його невеликим підприємствам роздрібної торгівлі, яких великі оптовики не обслуговують.
Вертикальний канал розподілу товарів відбувається шляхом створення підприємством виробником спільних підприємств або дочірніх підприємств по збуту в тих країнах , в які підприємство експортує свою продукцію, наприклад:
де СП1 і СП2 – спільні підприємства зі збуту продукції підприємства в інших країнах.
Просування товару – передбачає ефективні контакти з продавцями посередниками товару виробника.
Просування товару (promotion) – це будь-яка форма повідомлення, використовувана підприємством виробником товару для інформації, переконування чи нагадування споживачам про свої товари, образи, ідеї, послуги, громадську діяльність чи вплив на суспільство.
Конкретними формами просування є:
створення позитивного іміджу підприємства та його продукції;
проведення виставок, ярмарок, надання торгівельних знижок, торгівля в кредит тощо;
проведення рекламної компанії;
персональний продаж.
Таким чином, для планування маркетингової діяльності підприємства необхідно в комплексі врахувати всі елементи маркетингу з метою задоволення потреб споживачів та отримання прибутку.
20. Назвіть та охарактеризуйте основні критерії результативності маркетингової діяльності підприємства.
Важко не погодитись із твердженням, що маркетингова діяльність підприємства повинна бути ефективною та результативною, що по своїй суті не є одним і тим самим.
Результативність – це показник, який вказує на досягнення в тій чи іншій мірі поставленого завдання, ступінь виконання якого може вимірюватись як в кількісному вимірі так і в площині «виконано/не виконано», «досягнуто/ не досягнуто».
Ефективність – це показник, який вказує на те – скільки ресурсів витрачено на досягнення результату. Адже результату можна досягти витрачаючи безліч ресурсів і не усвідомлюючи наскільки цінним є той результат, з точки зору, витрачених на його досягнення ресурсів.
Для оцінки ступеня досягнення стратегічних та тактичних цілей підприємства застосовують сім критеріїв результативності підприємства. Розроблені ті критерії Д. Сінком.
Дієвість – ступінь досягнення підприємством поставлених перед ним цілей. Для оцінки дієвості проводиться аналітична перевірками все з того, що планувалося, зроблено в потрібній кількості та необхідної якості.
Економічність – ступінь використання підприємством ресурсів. Визначається шляхом порівняння кількості продукції, запланованих для досягнення цілей і фактично витрачених.
Якість – ступінь відповідності продукції вимогам специфікацій та нормам.
Вимоги до якості продукції з кожним часом зростають, тому підвищення якості товару, послуг – забезпечує підприємству переваги над конкурентами.
Прибутковість – співвідношення між валовими прибутками та сумарними витратами. Прибуток – це один єдиний засіб, що забезпечує існування і подальший розвиток підприємства.
Продуктивність – відношення кількості продукції виробленої підприємством до загальних затрат на її виробництво.
Якість трудового життя – інтегральний показник того, якою мірою праця задовольняє потреби людини не лише в матеріальному виразі, а і в забезпеченні необхідних духовних, культурних, побутових потреб.
Впровадження новацій – творчий процес пристосування продукту, послуг до зовнішніх та внутрішніх вимог, запитів споживачів.
Завдання усіх менеджерів підприємств, керівників усіх рівнів полягає в тому, щоб забезпечити ефективний контроль результативності підприємства на всіх рівнях з метою вироблення і реалізації необхідних управлінських рішень.
При безперечній важливості всіх вище перелічених критеріїв оцінки результативності маркетингової діяльності без вирахування ефективності здійснення маркетингових заходів вони не можуть бути реалізованими.
22. В чому полягає суть маркетингових досліджень?
Необхідність маркетингових досліджень обумовлена тим, що керівництво будь-якої організації чи підприємства, приймаючи маркетингові рішення, має обрати найефективніші з них з погляду прибутковості та рівня ризику. Одержуючи заздалегідь відповідну інформацію, можна уникнути помилок, які дорого коштують, до того, як витрати стануть відчутними, вчасно відреагувати на дії конкурентів, припинити виробництво неперспективного або занадто дорогого товару тощо.
Характер самих маркетингових рішень обумовлюється великою низкою чинників, а визначення ступеня та інтенсивності їхнього впливу пов’язано і з кількістю чинників, і з труднощами передбачуваності дії більшості з них. Підпорядкування всіх аспектів діяльності підприємства завданням прибуткового бізнесу робить вивчення широкого спектру чинників ринку і проявів їхньої дії вихідним пунктом для прийняття будь-якого господарського рішення. Для зменшення ступеня невизначеності та ризику підприємство повинно мати в своєму розпорядженні надійну, своєчасну та достатню інформацію, одержання якої і забезпечують маркетингові дослідження. Своєчасне, професійно проведене маркетингове дослідження дає змогу підприємству об’єктивно оцінити свої ринкові можливості та обрати ті напрями діяльності, де досягнення поставлених цілей стає можливим з мінімальним ступенем ризику і невизначеності
Основними напрямами маркетингових досліджень є чинники:
1) макросередовища, а саме: демографічні, економічні, науково-технічні, природні, політико-правові, культурні;
2) мікросередовища – конкуренти, постачальники, посередники, споживачі;
3) комплекс маркетингу, тобто товарна, цінова, дистрибутивна та комунікативна політика – і самого підприємства чи організації, і наявних конкурентів.
Маркетингові дослідження – це систематизований процес збирання, накопичування, оброблення та аналізу інформації, яка відображає існуючу внутрішню і зовнішню ситуацію, з метою прийняття конкретних управлінських рішень для стабілізації, покращання чи розвитку виробничої діяльності та зменшення невизначеності і ризику при прийнятті цих рішень.
Таким чином, маркетингове дослідження виступає як початок і логічне закінчення будь-якого циклу маркетингової діяльності підприємства.
До маркетингових досліджень висуваються наступні вимоги:
дослідження повинні носити системний характер в цілях забезпечення їх більшої ефективності;
до досліджень необхідно проявляти науковий підхід, який базується на об’єктивності і точності;
дослідження повинно носити багатоступінчастий процес, який включає збір, реєстрацію і обробку даних;
дослідження повинно базуватись на різноманітності джерел інформації.
Для отримання повної і добротної інформації маркетингові дослідження повинні проводитись в наступних напрямках:
1. Аналіз тенденцій зміни економічних показників кон’юнктури ринку.
2. Аналіз ринку по товарних групах, аналіз секторів ринку, аналіз товарного асортименту.
3. Вивчення ємності ринку.
4. Вивчення можливостей виходу на нові ринки.
5. Вивчення реакції ринку на новий товар.
6. Аналіз споживачів і їх потреб, сегментація ринків за споживачами.
7. Стан справ з захистом прав споживачів.
8. Аналіз конкурентів на кожному ринку, по кожному товарі, вивчення властивостей конкурентоспроможних товарів.
9. Вивчення каналів товароруху.
10. Дослідження ефективності реклами і інших елементів просування.
11. Аналіз наявності на підприємствах інформації про ринки, конкурентів, споживчих властивостей товару, відгуках споживачів і можливостях вільного доступу до цієї інформації працівників всіх служб підприємства.
12. Аналіз довгострокових, середньострокових і короткострокових цілей підприємства і їх взаємне узгодження.
Основне призначення маркетингових досліджень – забезпечення маркетингового менеджера всією інформацією, необхідною йому для виконання своїх функціональних обов’язків у процесі управління маркетингом, а саме: аналізу, розробки маркетингових стратегій, планування, контролю й регулювання маркетингової діяльності.
Необхідність маркетингового дослідження зумовлена потребою зниження ризику прийняття неправильного рішення за рахунок кращого знання й розуміння стану та динаміки факторів навколишнього середовища.
Роль маркетингових досліджень полягає в оцінці потреб, запитів і попиту споживачів, яка допомагає створенню програми їх задоволення, ідентифікації та визначення як проблем, так і можливостей фірми здійснити та оцінити свою маркетингову діяльність.
Мета маркетингових досліджень – виявлення можливостей фірми посісти конкурентні позиції на ринку, знизити ризик і ступінь невизначеності, збільшити ймовірність успіху маркетингової діяльності.
Основні завдання маркетингових досліджень:
розрахувати величину попиту та пропозиції;
встановити умови досягнення оптимального співвідношення між попитом та пропозицією;
дослідити поведінку споживача;
оцінити діяльність фірми та її конкурентів;
визначити конкурентоспроможність продукції й фірми на ринку;
зорієнтувати виробництво на випуск товарів, збут яких забезпечено наявними на ринку умовами, що й дає можливість фірмі отримати запланований прибуток;
розробити та здійснити програму маркетингу.
Маркетингове дослідження ринку проводиться для визначення найбільш ефективних способів ведення конкурентної політики на ринку і можливості виходу на нову ринки. Здійснюється сегментація ринків, тобто вибір цільових ринків і ринкових ніш.
36. Які ситуації можуть виникнути при прийнятті рішення про покупку на індустріальному ринку?
На індустріальному ринку для покупців можуть бути три ситуації:
По-перше, покупець може замовляти товари, керуючись минулим досвідом та інформацією про поставки і якість, яку він має від своїх постійних постачальників за попередній період. В цьому випадку для економії часу можна використати автоматизовану систему замовлень.
По-друге, покупець може модифікувати специфікації продукту, ціни, інші параметри чи способи доставки товарів. У цьому випадку, як правило, зростає чисельність спеціалістів, керівників, які беруть участь у прийнятті рішень.
По-третє, покупець може замовляти принципово нові товари і послуги. Вирішення цієї проблеми, в основному, супроводжується великими витратами і великим ступенем ризику. Як правило, прийняття рішень щодо нових завдань пов'язане з великою кількістю учасників і більш складним пошуком інформації.
Процес прийняття рішення про покупку нових товарів проходить ряд стадій: усвідомлення, інтерес, оцінка, дослідження та адаптація. При цьому, якщо для першої стадії важливе значення мають засоби масової інформації, то для другої - професіоналізм продавців і агентів збуту продукції, а для третьої — певні технічні засоби.
49. Що розуміють під поняттям «етап життєвого циклу сім’ї».
Сегментація за демографічним фактором передбачає розподілення на групи за такими демографічними даними як стать, вік, склад сім’ї та етап її життєвого циклу, сфера діяльності, освіта, релігійні переконання, національність.
Життєвий цикл сім'ї - це певна послідовність зміни подій і стадій, які проходить будь-яка сім'я.
Етапи життєвого циклу сім’ї. Згідно з цією характеристикою використовують поняття:
молодих одинаків;
молоду сім’ю (2 особи);
молоду сім’ю з маленькими дітками;
молоду сім’ю з молодшою дитиною віком до 6 років;
молоду сім’ю з дитиною більше б років;
подружжя похилого віку з дітьми;
подружжя похилого віку без дітей;
одинаки похилого віку без дітей;
вдови та вдівці.
Особливий інтерес для підприємств, що виготовляють товари широкого використання, викликає молода сім’я. Оскільки в більшості випадків в нормальних економічних умовах молода сім’я обзаводиться новим житлом, меблями, побутовою технікою від телевізора до міксера. З появою дітей, зростають витрати, що пов’язані з життєзабезпеченням дітей та їх вихованням.
55. Основні принципи комерційного провалу нових товарів.
Що ж спричинює до комерційного провалу нових товарів, якщо практика іноземних промисловців свідчить, що із І0 введених до ринку виробів 8 не виправдовують пов'язаних з цим сподівань. Виявляється, на першому місці в списку «підводних каменів» стоїть помилкове визначення обсягу попиту (45%), далі йдуть дефекти товару (29 %), недостатня реклама та малі зусилля щодо просування товару (25%), завищена ціна (19 %), відповідні дії конкурентів (17 %), неправильно обраний час виходу на ринок (14 %), нерозв'язані виробничі проблеми (12%) .
Отже, при виборі концепції нового товару головну увагу слід приділяти не виробничим проблемам (хоч вони, поза всяким сумнівом, вагомі), а прогнозуванню попиту, тобто прогнозуванню потреб. Необхідно створити «товар ринкової новизни». Продукт може містити багато технічних новинок та водночас не мати ринкової новизни, оскільки задовольняє ті самі потреби і має те саме коло споживачів.
Приклад. Американський журнал «Рісерч менеджмент» провів дослідження 187 корпорацій, які повідомили про причини технічного характеру, що призводять до ускладнень при розробці нових товарів. На перше місце (37%) респонденти поставили погану взаємодію між конструкторами і відділом збуту (маркетингу), а також нерозуміння вищою адміністрацією ролі НДДКР для процвітання фірми. У 25 % випадків гальмом у розробці нових товарів виявилася недостатня творча активність наукових кадрів, «науковий баласт». Серйозної шкоди завдає відсутність довгострокових планів, чітких графіків та ясно окреслених цілей (14 % випадків). Погане фінансування («залишкове») і відсутність звітності про витрати — це 9% невдач; поганий добір проектів, невміння передбачити ситуацію в довгостроковому плані, незначна увага до нових ідей — усе це призводить до провалу у 8 % випадків.
Невдачі можуть визначатися в абсолютних та відносних поняттях. Абсолютний провал має місце у тих випадках, коли фірма не може покрити витрати на виробництво товару, зазнає відчутних фінансових втрат. Відносна невдача супроводжує фірму, якщо реалізований товар не приводить до досягнення намічених цілей та не найкращим чином відбивається на її репутації.
Найбільш значеннєвими чинниками абсолютного або відносного провалу вважають: 1) недостатньо якісну перевагу; 2) низький рівень планування; 3) прорахунки в періоді виходу до ринку; 4) суб'єктивні фактори.
62. Як впливають типи ринку на політику ціноутворення.
Цінова політика підприємства визначається яким є тип ринку, де вона реалізується (рис. 1).
Рис. 1 Типи ринків і політика ціноутворення
Цілком реальним буває явище, коли на ринку монополістом виступає одна державна організація, або підприємство з товаром-новинкою, аналога якому поки що. немає. Йдеться про чисту монополію. У цій ситуації підприємство поводить себе по-різному. Може відпускати продукцію за ціною нижчою за собівартість. При цьому держава покриває збитки підприємства. Це має місце при реалізації продуктів харчування. Допускається варіант, коли підприємство чи держава встановлює певну мінімальну ціну, при цьому підприємство отримує справедливу норму прибутку.
Зустрічається варіант, коли підприємство – монополіст встановлює найвищу ціну, яку сприймає ринок, при цьому отримуючи надприбутки. Буває це рідко, бо держава через податки обмежує ціну.
На олігополістичному ринку, де хазяйнують декілька конкурентів, ціна на товар досить стійка, бо як тільки один з конкурентів змінить її, інші одразу ж починають відповідні дії, щоб звести до мінімуму дисбаланс на ринку.
На ринку монополістичної конкуренції широкий діапазон цін, а також широкий вибір товару за технічними характеристиками, сервісом, упаковкою. Підприємства намагаються розробити різні плани маркетингової діяльності для різних сегментів ринку, щоб до запропонованого товару привернути увагу більшої кількості покупців.
Ринок чистої конкуренції передбачає велику кількість продавців та покупців аналогічного товару. Маркетингові витрати мають стабільний характер, або можуть трохи зменшуватись. Ціни, якщо змінюються, то у незначних межах. Підвищувати їх і розраховувати на додатковий прибуток не доводиться, оскільки ринок заповнений ідентичним товаром. Зниження ціни теж не виправдає виробника.
Отже, при встановленні ціни підприємство повинне чітко розробити методику розрахунку цін в залежності від типу ринку.
80. Що дає для організації чи підприємства аналіз та оцінка перспективного попиту?
Попит на більшість товарів характеризується нестабільністю, тому прогноз є одним з основних факторів успішної діяльності компанії на ринку. В умовах «ринку продавців» правильний прогноз зміни попиту дасть можливість уникнути дефіциту багатьох товарів. Прогнозуються умови розвитку ринку, обсяг продажу товарів на цьому ринку та обсяг продажу товарів конкретної компанії на ньому.
Аналіз та оцінка умов розвитку ринку дасть змогу вчасно спрогнозувати інфляцію, безробіття, тенденцію до збільшення доходів чи до зменшення їх, перспективи розвитку інвестицій у різні сфери; розвиток зовнішньої торгівлі та ін. Орієнтуючись на певні прогнозовані умови, кожна фірма може з урахуванням цього більш ефективно здійснювати прогноз і своєї діяльності.
До методів прогнозування перспективного попиту на товари конкретної компанії відносять: опитування намірів покупців; з'ясування сукупної думки торгових працівників; експертні оцінки; тестування ринку; аналіз даних минулих років (часові ряди); статистичний аналіз попиту.
Досвід показує, що найкращі результати опитування мають при аналізі перспективного попит на товари тривалого користуванню В країнах з розвиненим ринком спеціальні дослідницькі організації регулярно публікують відомості про наміри покупців зробити покупки автомобілів, будинків, меблів, електропобутових приладів. При опитуванні вони використовують так звану шкалу імовірності покупок .
Якщо проведення опитування неможливе чи пов'язане з великими труднощами, можна використати прогнозування перспективного опитування на основі оцінок думки торгових працівників, агентів з продажу. В багатьох фірмах у визначений час торговий персонал всіх філіалів заповнює спеціальні картки з прогнозом продажу на наступний рік. Такі картки складають для кожного товару, який продається. В них окремо відображається прогноз покупок постійних і нових покупців товарів. Однак широке використання цього методу одержання інформації для прогнозування попиту недоцільне через можливості непевності прогнозних оцінок. Використання експертних оцінок особливо доцільне у тих випадках, коли треба оцінити перспективи розвитку галузі чи імовірність настання будь-якої події, наприклад, поява нової технології, зміна кон'юнктури.
Експертні оцінки можна одержати різними способами. З одного боку, використання експертних оцінок має ряд переваг: прогноз можна зробити досить швидко і з невеликими витратами; у процесі спілкування експертів висловлюються і погоджуються різні точки зору. Але, з другого боку, слід враховувати, що думки, як правило, менш достовірні, ніж реальні факти; реальна, завищена і занижена оцінки враховуються однаково. Цей метод більш надійний для агрегованого прогнозування, ніж для оцінок за групами покупців, товарами.
Якщо покупці не планують свої покупки або непослідовні у здійсненні своїх намірів, якщо недостатньо кваліфікований торговий персонал і не дуже компетентні експерти, то бажано здійснювати ринкове тестування. Його мета — вивчення реакції покупців на новий товар, який компанія чи фірма збирається просувати на ринок, або з'ясування можливостей реалізації відомого товару через новий канал продажу.
Багато фірм прогнозують попит на товари, виходячи з аналізу даних минулих років. При цьому передбачається, що ці дані виражають постійні причинні зв'язки, які можна виявити завдяки статистичному аналізу. Тоді часовий ряд продажу товару за минулі роки можна аналізувати за чотирма основними компонентами.
Аналіз часових рядів включає методи розкладання початкових часових рядів (F) на компоненти (Т, С, S, Е). Згідно з однією моделлю ці компоненти перебувають між собою у лінійній залежності (Y=T+C+S+E), згідно з іншою вони впливають одна на одну мультиплікативно (Y=TCSE).
Для фірми, яка виробляє широкий асортимент продукції і бажає розробити короткостроковий прогноз, можна запропонувати метод аналізу часових рядів, що називається експоненційним згладжуванням.
Аналіз часових рядів характеризує перспективний попит як функцію часу, а не як функцію, значення якої залежить від факторів, що визначають цей попит. Тому вони найпоширеніші там, де фактори попиту сталі за часом. Якщо не додержувати цієї умови, то слід виявити безпосередній зв'язок між обсягом продажу і факторами, які впливають на попит.
Статистичний аналіз попиту дає змогу подати реалізацію товарів як змінну, що залежить від зміни окремих незалежних змінних попиту.
У літературі наводиться ряд цікавих досліджень щодо визначення попиту з використанням статистичного аналізу попиту. Досвід показує, що найефективніший статистичний аналіз попиту при застосуванні комп'ютера, який дає можливість дуже швидко обробляти великі масиви інформації. Проте дослідникам, фахівцям, які користуються цим методом, слід мати на увазі, що достовірність аналізованої інформації знижується, якщо кількість спостережень невелика, незалежні змінні надто скорельовані, порушений нормальний розподіл, фактори взаємозумовлені, з'явилися нові невраховані фактори.
86. Що розуміють під поняттям (ФОП) «формування попиту»
Покупець купує товар, якщо він має потребу в ньому та є платоспроможним. Тому попит і називають платоспроможним, що до потреби. Але така потреба не є потребою в конкретному товарі, бо товар – це економічна категорія: люди купують не річ або послугу „як таку”, а її функції, тобто здатність задовольнити деяку потребу або навіть спільні потреби (особисті, суспільні, виробничі тощо).
Перед купівлею товару споживач дізнається про його споживчі властивості. Тільки в разі зовсім нових виробів або послуг покупець таких знань не має, і тому не може сформуватись потреба в даному товарі. Крім того на ринку може бути кілька товарів, які задовольняють одну і ту саму потребу. Зрозуміло, що товар з невідомими властивостями не буде куплений, тим більше, що до новинок людина завжди ставиться з обережністю (перепона недовір’я).
Усунути таку перепону дозволяє служба формування попиту та стимулювання збуту ФОПСТИЗ, яка вирішує і багато інших комерційних питань.
ФОПСТИЗ створює комунікаційний (інформуючий) і комерційний ефекти. Завдяки комунікаційній дії потенційні покупці легко згадують під час опитувань назву підприємства – виробника, його товар, виділяють певні властивості.
Формування попиту (ФОП).
Формування попиту полягає в тому, що повідомити потенційного споживача про існування товару, сповістити його про потреби, які задовольняються товаром, довести якість задоволення цих потреб тобто описати споживчі характеристики товару, зробити як найменшою перепону недовір’я, для чого проінформувати про гарантії захисту інтересів покупців в разі незадоволення товаром. Для цього використовують заходи ФОП – реклами, виставки, ярмарки, прес-конференції тощо.
В уяві потенційного покупця поступово формується „образ товару”, що відіграє головну роль в прийнятті рішення про купівлю. А через те, що купівля товару найчастіше – результат колегіального обговорення, заходи ФОП мають вплив не тільки на осіб, котрі збираються купувати, але й на тих, хто може вплинути на це рішення.
Основними завданнями заходів ФОП є:
ввести на ринок товари ринкової новизни;
забезпечити початковий продаж;
завоювати певну частку ринку;
зняти всяку недовіру споживачів до товару;
створити імідж підприємства та його товару;
формувати попит на товар підприємства.
Коли це товари індивідуального споживання, то для створення ринкової новизни вони можуть зазнавати деяких змін: зовнішньої форми, упаковки та інших характеристик відповідно до вимог людини. Що стосується товарів виробничого призначення, то зовнішні зміни не є достатніми для створення товару ринкової новизни, тому потрібні значні покращання властивостей, чи зменшення ціни для його доступності новим сегментам ринку.
96. Особливості передпродажного та післяпродажного сервісного обслуговування.
З товарною політикою фірми пов'язана діяльність сервісної служби, головна мета якої — підтримувати працездатність випущеного виробу протягом усього періоду його експлуатації. А щоб посісти належне місце в конкурентній боротьбі, фірма заінтересована також у наданні споживачеві цілого комплексу сервісних послуг. Так, якщо йдеться про промислове устаткування, то серед факторів сервісу слід виділити надійність постачань, оперативність видачі пропозицій щодо цін, надання технічної консультації.
Розрізняють сервіс перед продажем і сервіс після продажу. У свою чергу, сервіс після продажу поділяється на гарантійний та післягарантійний. Передпродажний сервіс пов'язаний з вивченням вимог потенціальних покупців до запропонованого товару, співробітництвом з конструкторами, технологами при розробці товару, підготовкою технічної документації, проведенням монтажу, регулюванням устаткування. В гарантійний період фірма-виробник надає консультації з питань будівництва, організації шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, навчає персонал, контролює правильність експлуатації устаткування, здійснює необхідні профілактичні роботи, замінює спрацьовані частини. В післягарантійний період фірма-виробник веде планово-попереджувальні ремонти, капітальний ремонт, постачає запасні частини, модернізу, техніку, надає іншу допомогу, сприяючи постійному ефективному збутові товарів. Як правило, післяпродажний сервіс — справа надзвичайно вигідна, оскільки одержуваний прибуток при цьому більший, ніж від продажу самого товару. Тому фірма за допомогою проведення порівняльних закупівель, регулярних опитувань споживачів, створення системи роботи зі скаргами і претензіями намагається постійно стежити за тим, якою мірою якість наданих нею послуг у порівнянні з конкурентами відповідає сподіванням замовників.
Залежно від можливостей, а також бажань фірми-виробника і замовника існують і різні форми сервісного обслуговування. Це передусім: служба сервісу фірми-виробника; служба сервісу консорціуму фірм-постачальників окремих систем, вузлів, ліній, складного комплектного устаткування; спеціалізовані сервісні фірми, які обслуговують клієнтів на основі договору з фірмою-виробником; сервісні послуги дистриб'юторів і дилерів, що здійснюють продаж певного виду устаткування (трактори, інша сільськогосподарська техніка тощо); власна ремонтна служба. В усіх перелічених випадках на фірму виробника покладається відповідальність за безперебійну експлуатацію виготовленої техніки.
Структуру сервісної служби становлять центральний апарат і периферійні підрозділи. Функціями центрального апарату є збирання інформації, дослідження ринку, планування виробництва, технічне навчання обслуговуючого персоналу. Периферійний апарат відає станціями технічного обслуговування, сервісним транспортом, пересувними майстернями, складами запасних частин, а також стаціонарними і пересувними класами для навчання персоналу.
Список використаної літератури.
1. Басовский Л.Е., Маркетинг. - Москва: «Инфра-М», 2001. - 218с.
2. Гаркавенко С. С., Маркетинг. - Київ: "Лібра", 1996. - 378 с.
3. Герасимчук Б. Г., Маркетинг. Теорія і практика, Київ., "Вища школа", 1994,326с.
4. Карадаш В.Я. Маркетингова товарна політика. - Київ: КНЕУ, 1997. -155с.
5. Прауде В. Р. , Білий О. Б. , Маркетинг. - Київ: "Вища школа", 1994. -296с.
6. Шканова О.М. Маркетинг послуг. — К.: Кондор, 2003. - 302 с.
7. Турченюк М.О., Швець М.Д., Карпан Т.С. Маркетинг: Навчальний посібник. – Рівне: НУВГП, 2010. – 293 с.