Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного
господарства та природокористування
Павлов В.І., Борейко В.І., Меліхова Т.Л.
ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Інтерактивний комплекс
навчально-методичного забезпечення
Кредитно-модульна система організації навчального процесу
Для студентів галузі знань
0305 „Економіка та підприємництво”
Рівне 2007
УДК 333.13 (076.5)
ББК 65.290-2
П12
Затверджено вченою радою Національного університету водного господарства і природокористування. Протокол № __ від _________ 2007 року.
Павлов В.І., Борейко В.І., Меліхова Т.Л.
П12 Економіка природокористування. Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення. – Рівне, НУВГП, 2007. – 136 с.
Рецензенти:
Левицька С.О., доктор економічних наук, професор НУВГП
Лазаришина І.Д., доктор економічних наук, професор НУВГП
ББК 5.290-2
© В.І.Павлов,
В.І.Борейко,
Т.Л. Меліхова
© НУВГП, 2007
ВСТУП
На чільне місце в переліку проблем на межі тисячоліть вийшли проблеми взаємодії суспільства з природою, без вирішення яких неможливі подальше існування та розвиток життя на Землі. Людина усвідомила, що потрібно змінити підходи до використання природних ресурсів, з метою збереження „здорової” економіки в майбутньому. Як наслідок, порядком денним є концепція сталого розвитку, а чільне місце в процесі становлення концепції відведено проблемі природокористування.
Сьогодні в Україні є, певним чином, сформована нормативно-законодавча база регулювання природоохоронної діяльності, розроблені механізми регулювання природокористування і охорони довкілля. Зокрема, в 1991 році прийнято Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Земельний кодекс” (2001р.), „Водний кодекс”, „Кодекс України про надра” (1994р.), „Лісовий кодекс України” (1994р.), ряд інших документів. Враховуючи те, що природні ресурси є невід’ємною складовою будь-якого виробничого процесу, з метою пізнання процесів відтворення природних ресурсів, впливу процесів виробництва на навколишнє природне середовища і природний ресурсний потенціал країни та регіону, в навчальний план студентів, що навчаються за напрямком „Економіка і підприємництво” введено дисципліну „Економіка природокористування”.
“Економіка природокористування” є міждисциплінарною наукою, що вивчає особливості взаємодії суспільства та природи. Вона є теоретичною базою діяльності у сфері економічного регулювання соціально-економічного розвитку суспільства, раціонального використання ресурсів, розробки концепції сталого еколого-економічного розвитку.
1. СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
„ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ”
Опис предмета навчальної дисципліни
1.1.1. Спеціальності „Економіка і підприємництво”, „Облік і аудит”
Денна форма навчання
Курс:
підготовка бакалаврів
Галузь знань, напря-ми підготовки, освіт-ньо-кваліфікаційний рівень
Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів відповідних ЕСТS - 2,5
Модулів - 1,
Змістових модулів – 2
Загальна кіль-кість годин – 90
Тижневих годин:
- аудиторних - 2,
- СРС – 2
Галузь знань: 0305
„Економіка та підприємництво”
Напрями підготовки:
6.030504 „Економіка підприємства”
6.030509 „Облік і аудит”
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр
Вибіркова („Еконо-міка підприємства” - за вибором ВНЗ; „Облік і аудит – за вибором студентів”)
Рік підготовки: 3-й
Семестр: 6
Лекції - 20 год.
Практичні - 20 год.
Самостійна робота - 50год.
Вид контролю: залік
Примітка: співвідношення кількості аудиторних занять та індивідуальності і самостійності роботи становить 44,4 % до 55,6 %.
Заочна форма навчання
Курс:
підготовка бакалаврів
Галузь знань, напря-ми підготовки, освіт-ньо-кваліфікаційний рівень
Характеристика навчальної дисципліни
1
2
3
Кількість кредитів
Галузь знань: 0305
„Економіка та підприємництво”
Вибіркова („Еконо-міка підприємства” - за вибором ВНЗ;
1
2
3
відповідних ЕСТS - 2,25
Модулів - 2, Змістових модулів – 2,
Загальна кіль-кість годин – 90
Напрями підготовки:
6.030504 „Економіка підприємства”
6.030509 „Облік і аудит”
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр
„Облік і аудит – за вибором студентів”) Рік підготовки: 4-й Семестр: 7,8
Лекції - 6 год.
Практичні –2 год.
Самостійна робота – 70год.
Індивідуальна робота–12год.Вид контролю: залік
Примітка: співвідношення кількості аудиторних занять та індивідуальності і самостійності роботи становить 10 % до 90 %.
1.1.2. Спеціальність „Фінанси”
Денна форма навчання
Курс:
підготовка
бакалаврів
Галузь знань, напря-ми підготовки, освіт-ньо-кваліфікаційний рівень
Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів, відповідних ЕСТS - 2
Модулів - 1,
Змістових модулів – 2
Загальна кіль-кість годин – 72
Тижневих годин:
- аудиторних - 2,
- СРС - 2
Галузь знань: 0305
„Економіка та підприємництво”
Напрями підготовки:
6.030508 „Фінанси”
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр
Вибіркова (за вибором ВНЗ)
Рік підготовки: 3-й Семестр: 5
Лекції — 18 год.
Практичні - 14 год.
Самостійна робота — 40 год.
Вид контролю: залік
Примітка: співвідношення кількості аудиторних занять та індивідуальності і самостійності роботи становить 44,4 % до 55,6 %.
Заочна форма навчання
Курс:
підготовка бакалаврів
Галузь знань, напря-ми підготовки, освіт-ньо-кваліфікаційний рівень
Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів відповідних ЕСТS - 2
Модулів - 2,
Змістових модулів – 2,
Загальна кіль-кість годин – 72
Галузь знань 0305
„Економіка та підприємництво”
Напрями підготовки:
6.030508 „Фінанси”
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр
Вибіркова (за вибором ВНЗ)
Рік підготовки: 4-й Семестр: 7,8
Лекції - 6 год.
Практичні – 2 год.
Самостійна робота - 52 год.
Індивід. робота – 12 год.
Вид контролю: залік
Примітка: співвідношення кількості аудиторних занять та індивідуальності і самостійності роботи становить 10 % до 90 %.
2. МЕТА І ЗАВДАННЯ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ
Метою вивчення є надання студентам знань про теорію, методи концепції та підходи сучасного природокористування, проблеми раціонального використання природних ресурсів та шляхи їх вирішення, механізми організації та управління природоохоронною діяльністю на підприємствах, фінанси природокористування.
Основними завданнями навчальної дисципліни є: вивчення основних понять, методів і підходів, концепцій сучасного природокористування; набуття практичних навичок визначати доцільність та ефективність природоохоронних заходів, аналізувати механізм економічних витрат, проводити оцінку природних ресурсів та природоохоронної діяльності.
У результаті вивчення дисципліни “Економіка природокорис-тування” студенти повинні:
знати
- основні поняття, методи і підходи, концепції сучасного природокористування;
- структурний механізм управління природокористуванням і природоохоронною діяльністю;
класифікацію та основні види природних ресурсів;
джерела фінансування природоохоронних заходів;
шляхи екологізації виробництва.
вміти
аналізувати та оцінювати ефективність природоохоронних заходів;
- визначати збитки за основними видами порушення за-конодавства про охорону навколишнього природного середовища;
- розраховувати плату за використання природних ресурсів.
Навчальна програма розрахована на студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними програмами підготовки бакалаврів.
Програма побудована за вимогами КМСОНП та узгоджена з орієнтовною структурою змісту навчальної дисципліни, реко-мендованою Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ЕСТS).
3. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ
(денна форма навчання)
Модуль 1: Поточне тестування та СРС
Сума
Змістовний модуль 1
Змістовний модуль 2
Т1
Т2
Т3
Т4
Т5
Т6
Т7
Т8.1
Т8.2
Т9
100
10
10
10
10
10
10
10
10
10
10
(заочна форма навчання)
Модуль 1: Поточне тестування та СРС
Модуль 2
Сума
Змістовний модуль 1
Змістовний модуль 2
Виконання контр. роботи
Т1
Т2
Т3
Т4
Т5
Т6
Т7
Т8.1
Т8.2
Т9
30
100
7
7
7
7
7
7
7
7
7
7
Шкала оцінювання в КМСОНП та ECTS.
90-100 балів – зараховано (А);
82 – 89 балів – зараховано (В);
74-81бал – зараховано (С);
64 -73 бали – зараховано (D);
60-63 бали – зараховано (E);
35-59 балів – „незадовільно” з можливістю повторного складання (FX);
0-34 балів – „незадовільно” з обов’язковим повторним курсом (F).
4. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
4. 1.Тематичний план та розподіл навчального часу
Відповідно до „Освітньо-професійної програми підготовки бакалавра, спеціаліста, магістра напряму 0501 „Економіка і підприємництво” за спеціальністю 6.050100 „Економіка підприємства” та „Облік і аудит” на вивчення дисципліни „Економіка природокористування” передбачено 90 годин, за спеціальністю 6.050104 „Фінанси” – 72 години. З урахуванням зменшення аудиторного навантаження на студентів і збільшення обсягу самостійної роботи під керівництвом викладача, тематичний план та розподіл навчального часу для денної форми навчання наведений у таблиці 4.1., для заочної форми навчання - у таблиці 4.2., у таблиці 4.3. наведені завдання для самостійної роботи студента.
Таблиця 4.1.
Тематичний план та розподіл робочого часу для студентів денної форми навчання спеціальностей „Економіка підприємства”, „Облік і аудит” і „Фінанси”*
Змістові модулі
Кількість годин відведених на:
Всього
Лекції
Прак-тичні заняття
Самос-тійну роботу**
1
2
3
4
5
Змістовий модуль 1. Організаційно-методичні аспекти
економіки природокористування
1. Економіка природокористу-вання як особлива галузь науки
9/6
2/1
2/1
5/4
2. Природні ресурси та їх по-тенціал
9/6
2/1
2/1
5/4
Продовження таблиці 4.1.
1
2
3
4
5
3. Економічна оцінка природ-них ресурсів
9/8
2/2
2/2
5/4
4. Зміст і механізм формування економічних збитків від заб-руднення навколишнього при-родного середовища
9/8
2/2
2/2
5/4
5. Аналіз ефективності приро-доохоронних заходів
9/7
2/2
2/1
5/4
Змістовий модуль 2. Фінансово-економічні основи природокористування
6. Управління природокористу-ванням
9/7
2/2
2/1
5/4
7. Еколого-економічні іструмен-ти природокористування
9/8
2/2
2/2
5/4
8. Фінансові механізми охоро-ни навколишнього природного середовища
18/14
4/4
4/2
10/8
9. Екологізація суспільства, га-лузі, виробництва
9/8
2/2
2/2
5/4
Всього годин
90/72
20/18
20/14
50/40
*У чисельнику наведено розподіл робочого часу для студентів спеціальностей „Економіка підприємства”, „Облік і аудит”, у знаменнику - для студентів спеціальності «Фінанси».
** Підготовка до модульних КР – 15/12, підготовка до аудиторних занять – 20/16, ознайомлення з роботою еколого-небезпечних підприємств – 15/12.
Таблиця 4.2.
Тематичний план та розподіл робочого часу для студентів заочної форми навчання спеціальностей „Економіка підприємства”, „Облік і аудит” і „Фінанси”*
Змістові модулі
Кількість годин відведених на:
Всьо-го
Лек-ції
Прак-тичні заняття
Самос-тійну роботу
Індиві-дуальну роботу
Змістовий модуль 1. Організаційно-методичні аспекти
економіки природокористування
1. Економіка природокорис-тування як особлива галузь науки
9/6
1
-
7/4
1
2. Природні ресурси та їх потенціал
9/6
1
-
7/4
1
3. Еколого-економічна оці-нка природних ресурсів
9/8
1
-
7/5,5
1,5
4. Зміст і механізм форму-вання економічних збитків від забруднення навколиш-нього природного середо-вища
9/8
1
-
7/5,5
1,5
5. Аналіз ефективності при-родоохоронних заходів
9/9
2
-
7/5
2
Змістовий модуль 2. Фінансово-економічні основи природокористування
6. Управління природокори-стуванням
9/7
-
-
7/6
1
7. Еколого-економічні інст-рументи природокористува-ння
9/7
-
-
7/6
1
8. Фінансові механізми охо-рони навколишнього приро-дного середовища
18/14
-
2
14/10
2
9. Екологізація суспільства, галузі, виробництва
9/7
-
-
7/6
1
Всього годин
90/72
6
2
70/52
12
*У чисельнику наведено розподіл робочого часу для студентів спеціальностей „Економіка підприємства”, „Облік і аудит”, у знаменнику - для студентів спеціальності «Фінанси».
4.2. Самостійна робота студентів
Під час самостійної роботи студенти поглиблюють отримані знання та самостійно вивчають матеріали окремих тем (для заочної форми навчання) шляхом опрацювання відповідної літератури, інтерактивного комплексу, здійснюють підготовку до практичних та залікових модулів.
Таблиця 4.3.
Тематика і розподіл часу самостійної роботи студента
№ з/п
Тема самостійної роботи
Короткий зміст
Кількість годин*
Денна
форма навчання
Заочна форма навчання
1
2
3
4
5
1
Економіка природо-користування як ос-облива галузь науки
Міжнародні проблеми природокористування. Національні проблеми природокористування.
1,5/1
7/4
2
Природні ресурси: загальна характер-ристика і значення
Сучасна нормативно-правова база охорони навколишнього сереви-вища і раціонального природокористування.
1,5/1
7/4
3
Економічна оцінка природних ресурсів
Теорія диференційної ренти. Експертна оцін-ка природних ресурсів.
1,5/1,5
7/5,5
4
Економічна оцінка збитків від забруд-нення навколишньо-го природного сере-довища
Склад і порядок визна-чення економічних зби-тків від забруднення ат-мосфери, водних і земе-льних ресурсів.
1,5/1,5
7/5,5
Продовження таблиці 4.3.
1
2
3
4
5
5
Оплатність в сфері природокористуван-ня
Екологічні податки. Екологічне страхування. Екологічні інвестиції.
1,5/1,5
7/5
6
Управління приро-докористуванням
Законодавча влада еко- логічного контролю і управління. Виконавча влада екологічного кон-тролю і управління.
1,5/1
7/6
7
Еколого-економічні інструменти приро-докористування
Адміністративні інстру-менти управління. Фіна-нсово-кредитні іструме-нти природокористува-ння.
1,5/1
7/6
8
Фінансові механіз-ми охорони навко-лишнього природ-ного середовища
Методика визначення госпрозрахункової ефе-ктивності природокори-стування.
3/2,5
14/10
9
Екологізація суспі-льства, галузі, виро-бництва
Показники впливу при-родоохоронних заходів на фінансові результати діяльності підприємства (підприємство за вибо-ром студента).
1,5/1
7/6
Всього
15/12
70/52
*У чисельнику наведено розподіл робочого часу для студентів спеціальностей „Економіка підприємства”, „Облік і аудит”, у знаменнику - для студентів спеціальності «Фінанси».
4.3. Індивідуальна робота студентів
Індивідуальна робота студентами денної форми навчання виконується у вигляді рефератів, які враховуються при поточному оцінюванні знань, а заочної форми – у вигляді контрольної роботи.
Умови та завдання для виконання контрольної роботи студентами заочної форми навчання наведені на сторінках 114-123.
Реферати студентами денної форми навчання виконуються шляхом опрацювання теоретичних питань наведених на сторінках 114-119. Вибір варіанту і вимоги до оформлення рефератів аналогічні вимогам до виконання теоретичної частини контрольної роботи.
4.4. Програмний матеріал блоків змістовних модулів
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.
ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ
ЕКОНОМІКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Тема 1. Економіка природокористування як особлива галузь науки
1. Передумови виникнення дисципліни економіка природокорис-тування та сучасні тенденції розвитку.
2. Предмет, об’єкт, метод дисципліни.
3. Економічні механізми природоохоронної діяльності та приро-докористування в Україні.
Тема 2. Природні ресурси та їх потенціал
1. Економічна сутність та класифікація природних ресурсів.
2. Загальна характеристика мінерально-сировинних ресурсів.
3. Загальна характеристика земельних ресурсів.
4. Загальна характеристика водних ресурсів.
5. Природно-ресурсний потенціал України і Рівненської області.
Тема 3. Еколого-економічна оцінка природних ресурсів
1. Необхідність і сутність економічної оцінки природних ресур-сів, її об’єкти і критерії.
2. Методичні підходи до економічного оцінювання природних ресурсів.
3. Абсолютна та порівняльна економічні оцінки ПР.
Тема 4. Зміст і механізм формування економічних збитків від забруднення навколишнього природного середовища
1. Забруднення як прояв еколого-економічного збитку.
2. Суть економічних збитків від порушення НПС та їх класифі-кація.
3. Збитки як економічна категорія.
4. Розрахунок збитків від забруднення НПС.
Тема 5. Аналіз ефективності природоохоронних заходів
1. Природоохоронні заходи: суть і класифікація.
2. Абсолютна і порівняльна економічна ефективність впровад-ження природоохоронних заходів.
3. Еколого-економічна оцінка проектів.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Тема 6. Управління природокористуванням
1. Управління природокористуванням та його правові основи.
2. Органи управління та контролю за природокористуванням.
3. Система екологічних стандартів і нормативів.
Тема 7. Еколого-економічні інструменти природокористу-вання
1. Еколого-економічні показники: оцінка і ставки.
2. Економічний інструментарій: роль у системі товарно-грошо-вих відносин.
3. Еколого-економічні інструменти: принципи формування і ме-ханізми дії.
4. Форми еколого-економічних інструментів.
Тема 8. Фінансовий механізм охорони НПС
(4 години)
1. Фінанси природокористування: сутність і джерела фінансуван-ня.
2. Платежі (збори) за порушення природного середовища.
3. Збори за забруднення атмосфери.
4. Збори за забруднення водних об’єктів.
5. Збори за розміщення відходів.
6. Збори за завдання шкоди рослинам та тваринам.
7. Збори за використання природних ресурсів.
Тема 9. Екологізація суспільства, галузі, виробництва.
1. Екологічна безпека і екологізація виробництва галузі.
2. Інфраструктура екологічної безпеки виробництва.
3. Практичні процедури управління екологізацією економіки .
4. Комплексні послуги з екологічної модернізації підприємств
5. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ МОДУЛІВ ТА ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ
5.1 Тема 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД, ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
1. Передумови виникнення дисципліни економіка природокорис-тування та сучасні тенденції розвитку.
2. Предмет, об’єкт, метод дисципліни.
3. Економічні механізми природоохоронної діяльності та приро-докористування в Україні.
Література: [1,2,3, 15].
1. Згідно класичного тлумачення під природокористуванням розуміють сукупність всіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу як частини природних ресурсів Землі і прилеглих сфер, в тому числі космосу, які можуть бути використані в господарській діяльності людини за наявних технічних та соціально-економічних можливостей суспільства за умови збереження середовища життя людини.
Природокористування може бути:
- прямим;
- непрямим;
- ресурсним;
- комплексно-територіальним;
- загальним;
- спеціальним.
Природокористування з одного боку виступає як діяльність, з іншого – як наука. Оскільки природокористування виникло на перетині ряду наук, то діяльність можна розглядати в різних аспектах (економічних, екологічних, медичних тощо).
Науковою базою раціонального використання ПР виступає наука економіка природокористування.
Економіка природокористування як самостійної науки виникла в 70-ті роки минулого століття. Однією з причин її формування вважається загострення ресурсних та екологічних проблем людства у 50 – 60-ті роки минулого століття.
Основними проблемами сучасного природокористування є:
катастрофічне зростання масштабів природокористування;
зміна правового статусу об’єкта і суб’єкта природокорис-тування;
розробка альтернативних технологій;
розробка надійного механізму економіко-правового регулю-вання природокористування на рівні підприємства, регіону, держави.
Економіка природокористування (ЕП) це наука про вибір та прийняття рішень людиною щодо обмежених природних ресурсів та екологічних благ, про різноманітні аспекти взаємодії між якістю НПС і економічною діяльністю як окремої людини, так і людських спільнот, про сучасну систему стимулювання раціонального природокористування.
Економіка природокористування виникла на основі інтеграції економічних та екологічних наук щодо питань раціонального природокористування та охорони НПС.
2. У сучасних умовах екологічні задачі, а також задачі раціонального природокористування та відновлення природних ресурсів, включаючи і заходи щодо ресурсозбереження, стосуються всіх підприємств і галузей різної спеціалізації, багаточисельних виробників і споживачів (рис.1). Будь-яке виробництво розглядається у зв’язку із оточуючим середовищем, з позицій великої економіки.
1 блок – традиційне виробництво, утворене сукупністю природо господарських галузей (лісове, водне, рибне тощо). Їхніми головними задачами є: облік, оцінка і охорона природних ресурсів та екосистем, підготовка їх для наступного використання, відновлення ресурсів.
Рис. 1.Сфера природокористування, ОНС і сучасна економіка.
2 блок – розміщений всередині виробництва і представлений екологічними підрозділами (службами, цехами, відділами, лабораторіями). Їх діяльність спрямована на нейтралізацію і скорочення техногенного пресингу на природу в місцях утворення відходів, а також надходження викидів (скидів) шкідливих речовин в НПС і являє собою перший крок боротьби за екологічну чистоту і безпеку виробництва.
3 блок – сформований спеціалізованими підприємствами, які займаються нейтралізацією стоків, утилізацією і переробкою різноманітних відходів, що надходять від виробництв усього регіону або окремої галузі. Фактично цей блок закінчує виробничий процес і формує кінцеву ланку нейтралізації шкідливого впливу економіки на НПС.
4 блок – розвиток сфери природокористування і охорони НПС. На сучасному етапі його складовими є екобізнес і рециклінгова індустрія.
Об’єктом ЕП є еколого-економічні системи різного масштабу і рівня.
Предметом ЕП є дослідження еколого-економічних відносин, які виникають в процесі відтворення природних ресурсів (ПР).
Еколого-економічні відносини – це відносини, які виникають між людьми в процесі природокористування для відновлення і охорони екологічних систем, добування природної сировини, її переробки та екологізації виробництва. Іншими словами еколого-економічні відносини це такі відносини між людьми в процесі природокористування, які, з одного боку, не порушують екологічну рівновагу, з іншого, враховують економічний підхід (економічний ефект) до використання ПР.
Комплексний характер екологічних проблем обумовлює взаємозв’язок ЕП з економічними (планування, статистика, економіка праці, регіональна економіка, кібернетика) і природничими (географія, екологія, ґрунтознавство) науками.
ЕП безпосередньо зв’язана з технічними науками, тому що екологізація виробництва потребує впровадження новітніх досягнень науки і техніки.
Метою ЕП, як науки є формування теоретичних узагальнень та методичних концепцій забезпечення раціонального природокористування.
Головним завданням ЕП є дослідження природоохоронного механізму функціонування національного господарства в умовах ринкової економіки.
Розробка такого механізму повинна враховувати три взаємопов’язані стадії відтворення ПР: відновлення, експлуатація, переробка.
ЕП базується на таких основних принципах охорони навколишнього природного середовища (ОНПС):
- альтернативних витрат;
- забруднювач платить;
- принцип сталого розвитку;
- принцип попередження;
- принцип найкращої з доступних технологій.
Враховуючи складність об’єкту ЕП використовуються такі методи і підходи дослідження:
загальний метод (матеріалістичної діалектики);
історичний метод пізнання;
системний метод – досліджуються складові системи, а потім систему в цілому;
нормативний метод;
економіко-математичний метод;
статистичний метод;
аналітичний метод;
метод експертних оцінок;
економічний підхід.
Економічний підхід до оцінки антропогенних процесів (впливу людини на природне середовище) ґрунтується на зміні корисності (суспільної вартості) факторів природного середовища під дією суспільного виробництва (використання ПР людиною).
3. Еколого-економічна система – це інтеграція економіки і природи, які представляють собою взаємопов’язане і взаємообумовлене функціонування суспільного виробництва і природничих процесів.
Сучасна система природокористування включає дві взаємопов’язані підсистеми:
- матеріальне виробництво;
- екологічну сферу,
які взаємопов’язані і впливають одна на одну.
Еколого-економічна сутність природокористування полягає в направленні зусиль суспільства на охорону, відновлення, примноження і раціональне використання ресурсів природи для задоволення потреб людини. Реалізувати на практиці це можливо при наявності нормативно-правової бази і державної системи управління.
Система управління природоохоронною діяльністю в Україні була сформована протягом останніх десятиріч.
Розрізняють два головних періоди розвитку цієї системи:
Регулятивний з 60-их років до початку 90-их – прийняття ряду законодавчих актів з охорони НПС.
Еколого-економічний – починається з 1991 року із введення в дію ЗУ „Про охорону НПС”, яким було встановлено засади механізмів природокористування та природоохоронної діяльності.
Найважливішими функціональними елементами державної системи управління природоохоронною діяльністю є наступні складові економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності, а саме:
механізм зборів за забруднення НПС та за спеціальне вико-ристання природних ресурсів;
2) механізм відшкодування збитків, заподіяних в наслідок порушення законодавства про охорону довкілля;
3) система державного бюджетного фінансування природо-охоронних заходів.
Збір за забруднення НПС та збір за спеціальне використання ПР віднесені до загальнодержавних податків та зборів.
Економічні механізми природокористування та природоохоронної діяльності в Україні базується на таких головних засадах:
Платність за спеціальне використання ПР та шкідливий вплив на довкілля.
Цільове використання коштів, отриманих від збору за спеціальне використання ПР та забруднення довкілля, на ліквідацію джерел забруднення, відновлення та підтримання ПР в належному стані.
Питання гарантованого рівня знань.
1. Суть природокористування.
3. Предмет і об’єкт науки ”Економіка природокористування”.
4. Мета та завдання ЕП.
5. Методи дослідження ЕП.
6. Еколого-економічна сутність природокористування.
7. Основні принципи природокористування на сучасному етапі.
8. Обґрунтування поняття “Раціональне природокористування”.
9. Еколого-економічна система та еколого-економічні відносини.
11. Економічний підхід до оцінки антропогенного впливу на НПС.
Тема 2. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ ТА ЇХ ПОТЕНЦІАЛ
1. Економічна сутність та класифікація природних ресурсів.
2. Загальна характеристика мінерально-сировинних ресурсів.
3. Загальна характеристика земельних ресурсів.
4. Загальна характеристика водних ресурсів.
5. Природно-ресурсний потенціал України і Рівненської області.
Література: [1,2,3,4, 9, 14].
1. Під природними ресурсами розуміють тіла і сили природи, які використовуються і можуть бути використані людьми в процесі їхньої життєдіяльності. Вони складаються з власне природних ресурсів – елементи літосфери, гідросфери і атмосфери, що використовуються у виробничій діяльності, чи в сфері споживання, а також з природних умов, до яких належать сонячне випромінювання, тепло землі, рельєф місцевості, клімат, якщо останні безпосередньо залучаються людиною до виробничої діяльності.
Економічні межі між природними ресурсами і природними умовами – відносні. Природні умови і природні ресурси розрізняються не фізичним чи хімічним складом, а характером взаємозв’язків з людством. Тому одні і ті ж компоненти можуть бути тільки ресурсом (корисні копалини) або умовою (повітря), інші – умовою і ресурсом одночасно ( ліс, вода).
З часом все більше елементів природи переходить в клас ресурсу (сонячна енергія являлася раніше умовою, а зараз і ресурсом).
Природні ресурси відіграють значну роль в економіці будь-якої держави. Забезпеченість природними ресурсами – один з найважливіших економічних показників, що характеризує економічне положення країни. Поряд з працею і капіталом, природні ресурси є також фактором виробництва. Залучення природних ресурсів у суспільне виробництво означає перетворення їх у складову продуктивних сил суспільства, внаслідок чого природні продуктивні сили перетворюються в суспільні продуктивні сили.
Сьогодні розрізняють такі групи ПР як реальні та потенційні.
Реальні – використовуються у виробництві на певному рівні розвитку продуктивних сил суспільства.
Потенційні – ресурси, які хоча й потрібні суспільству, але не можуть бути залучені у господарський оборот з якихось причин (через недостатню технічну оснащеність).
За екологічними ознаками природні ресурси поділяються на вичерпні та невичерпні; Вичерпні у свою чергу - на відновні та невідновні(рис.2).
Рис. 2. Класифікація природних ресурсів
Крім того, існує природна класифікація за приналежністю до того чи іншого елементу природи:
- мінеральні ресурси;
- земельні ресурси;
- водні ресурси;
- рослинні і тваринні ресурси.
Невідновні ПР характеризуються обмеженими запасами, використовувати їх можна лише раз, оскільки поповнення їх на землі практично не можливе, через відсутність умов за яких вони виникли багато мільйонів років тому або відбувається дуже повільно.
До відновних належать ресурси, які можуть відтворюватись у природних процесах і підтримуватись у деякій мірі у постійній кількості, що залежить від рівня їх щорічного відтворення та споживання.
До невичерпних належать ресурси, які невичерпні як фізичне тіло.
Вичерпні і невичерпні ресурси можуть бути:
- замінними (наприклад: деревинні ресурси можна замінити металом, метал – пластмасами);
- незамінними (наприклад: атмосферний кисень для дихання, вода для пиття).
2. Мінерально-сировинні ресурси – основа функціонування значної кількості галузей світового господарства. Це сукупність усіх корисних копалин суші та світового океану, які використовуються у галузях енергетики, чорної та кольорової металургії, хімічній промисловості та будівництві. Вони є національним багатством кожної країни.
Виділяють такі групи мінерально-сировинних ресурсів:
паливно-енергетичні (нафта, газ, торф, уранові руди);
рудні ресурси (залізна, марганцева руди, боксити);
гірсько-хімічна сировина (фосфорити, солі, сірка);
природні будівельні матеріали і нерудні корисні копалини (мармур, граніт);
гідромінеральні ресурси (підземні прісні та мінералізовані води).
У межах України розвідано більше 900 видів корисних копалин, що зосереджені більше як у 8 тисячах родовищ. Найважливіші складові програми раціонального використання мінеральних ресурсів – це способи розробки місць залягання корисних копалин, прогресивність технологічних процесів їхнього видобування, збагачення та переробки. Проте, на жаль, сьогодні мінерально-сировинні ресурси використовуються малоефективно.
3. Земельні ресурси – це ресурси всіх сільськогосподарських угідь (орні землі, сіножаті, пасовища тощо) ґрунтового покриву незалежно від форм його використання.
Загальна площа території нашої держави становить 603,7 млн. га. Загальна земельна площа України становить 60 335 тис. га, у тому числі сільськогосподарські угіддя - 41 854 тис. га. Із загального об'єму сільськогосподарських угідь частка орних земель складає 32,2 млн. га (54,96%), сіножатей - 1 966 тис. га і пасовищ - 4 556 тис. га.
Найбільші площі сільськогосподарських угідь розташовані в Одеській, Дніпропетровській і Харківській областях, а найменші - в Чернівецькій, Закарпатській та Івано-Франківській. Найбільший об'єм орних земель має Дніпропетровська область, а найменший - Закарпатська.
Земельний фонд у відповідності до цільового призначення складається із земель, які знаходяться в користуванні: сільськогосподарських підприємств; населених пунктів; промисловості, транспорту, курортів, заповідників тощо; державного лісового і водного фондів, а також земель державного запасу.
Одним з найважливіших компонентів земельних ресурсів є ґрунти – поверхневі шари земної кори, основною якістю яких є родючість. Ґрунт - є відтворюваним природним ресурсом, але для його природного відновлення потрібні сотні років. Тому дуже важливо