Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Методи статистичного дослідження роздрібного товарообороту
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2004
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Статистика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота
з дисципліни «Статистика»
на тему:
«Методи статистичного дослідження
роздрібного товарообороту»
студента ІІ курсу,
ФЕіП, заочної
форми навчання
групи ЕП-
Ящука Романа
Васильовича
Перевірила:
Кузнєцова Тетяна
Володимирівна
Рівне - 2004
Завдання
Дані про роботу магазинів за рік :
№
Магазина
Товарооборот
млрд.грн
Середньоспискова
чисельнысть робітників
чол.
Прибуток. млн. грн.
Витрати обігу
млн. грн
Дані
Створ. дані
1
2
3
4
5
6
1
1650
1320
36
16
54,1
2
4050
3240
69
61
146,2
3
3300
2640
51
29,2
131
4
1350
1080
22
20,8
37,1
5
2700
2160
55
19,2
123,3
6
4950
3960
61
92,8
150,6
7
3600
2880
46
56
117
8
1950
1560
37
60,4
78
9
11100
8880
140
192,4
297
10
4500
3600
56
68
124,8
11
750
600
21
15,2
31,2
12
1350
1080
24
26,1
44,2
13
1500
1200
19
33,9
35,9
14
2100
1680
29
24,1
54,1
15
1200
960
20
19,9
45,8
16
2400
1920
40
46,8
78,4
17
1650
1320
3
8,8
87,2
18
2100
1680
30
36,4
57,2
19
1050
840
19
2,5
60,1
20
1500
1200
22
17,2
79,2
21
4200
3360
43
93,2
84,8
22
1200
960
20
10,6
114
23
3300
2640
45
56,1
79,2
24
450
360
12
10,3
15,7
25
1650
1320
18
20,2
47,2
26
3000
2400
37
47,6
80,5
27
900
720
11
2,1
30,5
28
450
360
13
8
24,1
29
2250
1800
43
20,1
102,4
30
7500
6000
107
121
211,2
Разом
79650
65040
1149
1235,9
2622
Зміст
Вступ........................................................................................................................4
І. Теоретична частина.............................................................................................5
ІІ. Практична частина............................................................................................15
Висновки................................................................................................................29
Список використаної літератури..........................................................................31
Вступ
Матеріальні блага, які створені в галузях матеріального виробництва, доводяться до споживача у процесі товарного обороту (товарообороту).
Розвиток і вдосконалення товарного обороту тісно пов`язані з економічною та соціальною ефективністю суспільного виробництва – відновленням у грошовій формі вартості виробленого продукту, задоволенням платоспроможного попиту населення, активним впливом на підвищення якості продукції та зниження її собівартості, скороченням витрат часу на обслуговування
Товарний оборот – це сукупність відносин та зв’язків з приводу обміну в умовах товарно-грошових відносин. Мета товарообороту – забезпечення процесу розширеного відтворення речовими елементами.
Першою і провідною функцією товарообороту є обмін результатів праці (продукції, послуг) на гроші, тобто реалізація виробленої споживної вартості.
Інша важлива функція товарного обороту – це доведення товарів з сфери виробництва у сферу споживання. Мається на увазі переміщення товарів в їх матеріально-речовій формі.
Наступною важливою функцією товарного обороту, яка випливає з його економічної суті, є здійснення зв’язків між галузями народного господарства і регіонами країни.
У функціональному плані ядро сфери товарообороту складають: оптова торгівля, посередництво у торгівлі та роздрібна торгівля.
Роздрібний товарооборот визначається як обсяг продажу споживчих товарів населленню через роздрібну торгіву мережу, мережу громадського харчування усіма діючими підприємствами незалежно від форм власності, а також промисловими, транспортними та іншими неторговими підприємствами безпосередньо населенню через касу підприємства.
Роздрібний товарооборот поділяється на:
роздрібний товарооборот торгівельних підприємств;
роздрібний товарооборот підприємств молового харчування;
роздрібний товарооборот міських ринків сільськогосподанрських продуктів, речових ринків, підприємств зв’язку.
Задачі статистики товарообороту зводяться до наступних:
зведення та обробка інформації про товарооборот на рівні підприємств, фірм, регіонів;
аналіз обсягу товарообороту, його товарної структури;
аналіз динаміки товарообороту;
аналіз товарообороту на душу населення та процесу задовільнення попиту споживачів;
регіональний аналіз товарообороту.
І. Теоретична частина.
Поняття про види товарообігу ,їх склад і соціально – економічне значення статистичного вивчнння роздрібного товарообігу.
Блага які створені у галузях матеріального виробництва, доводиться до споживача в процесі товарного обігу. Розвиток і удосконалення товарного обороту тісно пов’язане з економомічною і соціальною ефективністю суспільного виробництва - відновлення у грошовій формі вартості виробленого продукту , задоволення платоспроможного попиту населення ,активним впливом через договорну систему та підвищення якості продукції ,зниження її собівартості, скорочення витрат часу на обслуговування.
Сукупність актів купівлі – продажу товарів можна звести до таких типів товарних операцій за ознаками покупця і продавця :
продаж товарів одними торговими організаціями іншим організаціям для подальшого продажу ;
продаж товарів тими , що їх безпосередньо виробляють споживачам ;
На основі цієї схеми товарних зв’язків будуються основи комерції товарообороту.
Оптовий товарооборот – це оборот, що забезпечує рух товарних мас для подальшого продажу або їх переробки . Роздрібний тоапрооборот забезпечує рух товарних мас із сфери виробництва безпосередньо до споживача . Важливою формою скорочення кількості точок , через які проходять товари є розширення прямих зв’язків торгових підприємств з виробництвом , а також забезпечення надходження товарів від виробничих підприємств у торговельну мережу.
Щоб розрахувати необхідну кількість ланок через яку проходить товар треба знати валовий товарооборот, який дорівнює сумі роздрібного та оптового товарообороту , а також чистий товарооборот який обчислюють як суму роздрібного товарообороту і проданих товарів торговим організаціям інших торгових систем. Середня кількість ланок через які пройшов товар, характеризує коофіцієнт ланковості .Він дорівнює частці від ділення валового т товарообороту на чистий. Збільшення кількості ланок стримує рух товарів, збільшує час обороту і товарні запаси. Це збільшує потреби в складських приміщеннях , підвищує рівень витрат. Статистичний аналіз має намір виявити зайві ланки для розробки методів раціоналізації товаробігу, що в майбутньому повинно принести неабиякий успіх.
Посередницькі функції між підприємствами, які виробляють товари і роздрібною торгівлею виконує оптова торгівля. Основним її завданням є концентрація товарної маси для подальшої поставки роздрібним торговим організаціям відповідно з попитом населення .У ході виконання основного завдання оптової торгівлі – збалансування товарних ресурсів, тобто ринкових фондів з потребами народного господарства і найголовніше населення в товарах , і встановлення правильних міжгалузевих та внутрішньо галузевих пропорцій , а також пропорцій між виробництвом , платоспроможним попитом населення розміром ввозу та вивозу товарів, в результаті чого використовують систему матеріальних балансів. Вони складаються головним чином у натуральних показниках, а по деяких непродовольчих товарах – вартісному вираженні .По окремих платіжні баланси розробляються у натуральних та вартісних показниках.
Товарні ресурси формулюються у більшості випадках за рахунок надходження товарів від виробництва за лучок сільськогосподарських продуктів. У витратній частині балансів головне місце займають ринковий фонд та фонд промислової переробки. Ринковий фонд – є основою матеріального забепечення роздрібного товарообороту.
Фонд промислової переробки складається з товарів, які використовують як основну сировину для виробництва інших товарів, наприклад цукру для виробництва кондитерських виробів, тканини – для пошиття одягу.
Позаринковий фонд включає частину товарних ресурсів для постачання
споживачів державної торгівлі, до якої входять :
фонд промислового споживання - частина ресурсів яка направляється як сировина на допоміжні матеріали для виробництва інших матеріалів, а також для упакування готових виробів, наприклад тканину використовують для виробни -цтва меблів, обшивки салонів автомобілів та інше.
фонд держбюджетних організацій – призначений для задоволення непродовольчими товарами лікарень, санаторіїв ,будинків відпочинку,дитячих садочків та інших установ;
Фонд спецодягу та взуття – використовується для безплатного постачання робочим одягом робітників окремих професій за визначеними нормами.
Роздрібний товарооборот характеризує ту стадію, коли процес обігу товарів
закінчився і товар шляхом купівлі – продажу надходить до споживача. Цей
товарооборот у порівнянні з іншими формами продажу має найбільше народ
не господарське значення . При роздрібній реалізації товар та його споживна вартість одержують суспільне визнання.
Статистика вивчає види роздрібного товарообороту : роздрібної мережі та громадського харчуваня . Виручка торгових організацій у вигляді роздрібного тварообороту є найважливішим джерелом прибуткової частини плану закладів банку. Зростання роздрібного товарообороту супроводжується змінами його товарної структури , змінюється співвідношення між продовольчими та непродовольчими товарами , в результаті чого підвищується частина товарів культурно – побутового призначення ,а також цінних продуктів харчування.
У торгових організаціях обмін обсягу продажу окремих груп товарів не здійснюється . Тому цей обсяг визначають балансовим методом точної рівності: товарні запаси на початок звітнього періоду + Надходження товарів за звітний період = відпуск товарів у громадське харчування ,продаж оптом та інші документовані витрати , які не є роздрібним товарообігом + продаж у порядку роздрібного товарообороту , та інші не документовані витрати +Товарні запаси на кінець звітного періоду.
У структурі роздрібного товарообороту виділяється також оборот торговозакупівельних кооперативів і кооперативів громадського харчування по продажу продовольчих магазинів і непродовольчих товарів , виручка кооперативів по виробництві товарів народного споживання від продажу продукції населенню,продаж товарів які прийняті від кооперативів, громадян, що в свою чергу займаються індивідуальною трудовою діяльністю.
Статистика також аналізує дані про динаміку показників обсягів та структури роздрібного товарообороту в порівняних цінах відповідних років. Дані статистики роздрібного товарообороту широко використовують для вивчення попиту населення , що дає змогу краще зрозуміти покупця та його потреби.Аналіз структури товарообороту в об’єднанні з даними статистики сімейних бюджетів, демографічної та фінансової статистики, а також даними одержа - ними за допомогою обмежень дає можливість визначити закономірності та тенденції попиту населення.
Важливо визначити пропорції зміни попиту під впливом найважливіших факторів, особливо виробництва та рівня доходів населення. З цією метою застосовують різні методи і зокрема обчислюють коефіцієнти еластичності , які показують на скільки відсотків змінюється попит на конкретний товар при збільшені рівня доходів у середньому на душу населення, на один відсоток. Якщо рівень попиту товару позначити (Y),а рівень доходу (X), абсолютний приріст попиту ∆ Y, а доходу ∆ X то формула коефіцієнту еластичності буде мати такий вигляд :
E = ∆ Y/ ∆ Yo : ∆ X / ∆ Xo
У статистичному моделюванні попиту найчастіше застосовують рівняння регресії, які характеризують залежність покупки від особливих факторів. При цьому використовують залежність як від одного фактору, наприклад доходу так і від кількох – виробництва , доходу сім’ї , рівня забезпеченості . Ці дані використовують при вивчені стану ринків предметів, який відображає взає - модію виробництва і споживання товарів та послуг , також включаючи дослідження попиту та пропонуваня .
Вивчення обсягу і структури роздрібного товарообороту на торгових
підприємствах.
Ріст продажу товарів населенню - головне джерело збільшення об’єму і рівня особистого споживання , важливим джерелом для підтримання неперервності та розширення грошового обігу , інструмент відшкодуваня витрат на виробництво та обіг групи . Яке є передумовою росту надходжень фінансових засобів в державний бюджет.
Динамічний розвиток роздрібного товарообототу повинен відповідати концепції прискорення соціально – економічного розвитку країни. Постійне збільшення об’єму роздрібного товарообороту ґрунтується на поступовому розвитку матеріального виробництва і росту грошових доходів населення, що можна розглядати як основу закономірності товарного обороту.
Аналіз динаміки товарообороту роздрібної торгівлі як частини загальної задачі вивчення розвитку роздрібного товарообороту переслідує слідуючі головні цілі :
відобразити зміни і тенденції грошової виручки товарообороту роздрібної торгівлі , об’є му торгівельної маси яка реалізується через роздрібну торгівельну мережу. Щоб показати зміни об’єму проданих товарів потрібно включати вплив ціни. Такий показник носить назву індекс фізичного обсягу роздрібного товарообороту в співставлених цінах. До складу роздрібного товарообороту входить виручка від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для особистого споживання як за готівку, так і за розрахункові чеки установ банків, через організований споживчий ринок, тобто спеціально організовану торговельну мережу (магазини, аптеки, палатки, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани тощо) усіма діючими підприємствами незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності та господарювання, а також виручка, одержана через касу неторговельних підприємств, організацій, установ від продажу безпосередньо населенню товарів власного виготовлення, закуплених на стороні або одержаних за бартером (ураховується продаж поза торговельною мережею).
До складу роздрібного товарообороту включається також відпускання товарів за безготівковим розрахунком із роздрібної мережі та мережі громадського харчування окремим категоріям установ.
У період становлення ринкової економіки, коли відбувається розширення кола учасників торговельної діяльності, споживчий ринок набирає різноманітних форм, утворюються нові канали реалізації товарів населенню. Для повноти обліку роздрібного товарообороту виокремлюють такі його складові:
а) організований ринок;
б) міські ринки сільськогосподарської продукції;
в) неорганізований ринок.
Організований ринок охоплює реалізацію товарів через офіційно зареєстровану торговельну мережу магазинів, палаток, підприємств громадського харчування, комерційно-комісійну торгівлю (мережа невеликих магазинів, палаток, кіосків, секцій у магазинах і т. п.). До цієї категорії належить також реалізація товарів населенню безпосередньо виробничими підприємствами, організаціями, видавництвами і т. п.
Міські ринки охоплюють реалізацію селянами, фермерами, окремими громадянами, колективними господарствами та іншими підприємствами сільськогосподарської продукції, виробленої у своїх господарствах, а останнім часом і імпортної сільськогосподарської продукції.
Не організований ринок охоплює реалізацію приватними особами товарів як вироблених у країні, так і завезених із країн далекого і близького зарубіжжя (так званий неорганізований імпорт), у порядку вільної торгівлі у спеціально відведених місцях (на стадіонах, речових ринках і т. п., або на вулицях, площах та інших місцях).
Динаміка роздрібного товарообороту супроводжується змінами його товарної структури: змінюється співвідношення між продовольчими та непродовольчими товарами, іншими групами товарів.
Статистика аналізує дані про динаміку показників обсягу та структури роздрібного товарообороту в порівнянних цінах і цінах відповідних років.
Аналіз структури товарообороту в поєднанні з даними статистики сімейних бюджетів, демографічної статистики, а також даними, отриманими під час опитувань і обстежень, дає змогу визначити закономірності та тенденції попиту населення.
У статистичному моделюванні попиту населення широко застосовують рівняння регресії, що характеризують залежність купівлі від основних факторів. При цьому використовують залежність як від одного фактора, наприклад доходу, так і від кількох – виробництва, доходу, складу сім`ї, рівня забезпеченості (скажімо, товарами довгострокового користування).
На ці дані спираються, вивчаючи стан ринку предметів споживання, який відбиває взаємодію виробництва і споживання, попиту і пропозиції товарів. Критерієм тут є узгодженість структури виробництва зі структурою платоспроможного попиту, а звідси – соціальна орієнтація виробництва.
Для того щоб процес реалізації був безперервним, певна частина товарів має перебувати у вигляді товарних запасів.
Статистика вивчає потоварну структуру запасів у окремих ланках торгівлі, аналізує розподіл запасів за призначенням, розрізняючи такі їх види: поточного зберігання (призначені для нормального розвитку товарообороту); довгострокового зберігання (утворюються за рахунок товарів сезонного попиту – зимовий або літній одяг; сезонних продуктів – картопля, овочі, фрукти).
Період часу, протягом якого товар перебуває у сфері обігу, називають часом обігу. Він безпосередньо пов`язаний з розміром товарного запасу. Чим більший обсяг товарних запасів щодо товарообороту, тим тривалішим буде процес обігу, і навпаки. Економія часу у сфері обігу дає змогу прискорити весь процес відтворення.
Час обороту, або товарооборотності, обчислюють за формулою:
а швидкість обігу:
де З – середній запас; Д – кількість днів у періоді; ТО – товарооборот.
Різні товари здійснюють оборот з неоднаковою швидкістю, через що на швидкість обороту всіх товарів впливає зміна структури, тобто співвідношення між окремимим товарними групами. З огляду на це при аналізі динаміки середнього часу та середньої швидкості всього товарообороту важливо визначити, якою мірою вона змінюється за рахунок часу і швидкості обороту окремих товарних груп та структури відповідно до товарообороту та товарних запасів.
Для цього використовуються індекси середньої швидкості і часу обороту змінного фіксованого складу та структурн
Використання статистичних методів і моделей в аналізі складних соціально-економічних явищ.
Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства здійснюють за допомогою розрахунку абсолютних і відносних показників, до числа яких входять: робочий капітал, час обороту оборотних засобів, фондовіддача, час обороту запасів, маневреність робочого капіталу, коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт покриття, показник фінансового лівериджу, коефіцієнт забезпечення власними коштами тощо.
Інформаційною основою для розрахунків служить балансовий звіт, звіт про рух грошових коштів, звіт про прибутки та збитки.
Порівнюючи абсолютні показники фінансового стану підприємства за ряд років, визначають тенденцію у зміні основних характеристик його діяльності, а також виявляють фактори, які вирішально вплинули на кінцеві результати роботи підприємства.
Розрахунок відносних показників дає змогу оцінити фінансово-економічний стан підприємства з урахуванням нормативних значень певних величин.
Економічно встановлено, що загальна сума заборгованості підприємноства не повина перевищувати суму власних джерел фінансування. Оскільки коефіцієнт фінансової незалежної розраховується як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу, то критичним вважається значення коефіцієнта фінансової незалежності, що дорівнює 0,5. Чим вище значення коефіцієнта, тим кращим можна вважати фінансовий стан підприємства.
Аналогічно встановлені критичні межі для коефіцієнтів забезпечення власними коштами (>1), абсолютної ліквідності (>0.5), фінансової стабільності (<1).
Під фінансовим ризиком розуміється очікуваний розмір можливих збитків, який може виражатися в абсолютних або відносних величинах.
Для кількісної оцінки відносної величини ризику абсолютну величину ризику зіставляють із значенням певного показника, який називають базою порівняння. Такою базою порівняння може служити капітал (вартість основних фондів і оборотних засобів), загальний розмір витрат на здійснення ризикованої діяльності, розмір очікуваного доходу чи прибутку тощо.
Планування фінансової діяльності суб`єктів господарювання здійснюється за допомогою різних методів розрахунку планових значень показників (від досягнутого рівня, за середнім темпом зміни, вирівнювання ряду динаміки за плинною середньою, аналітичного вирівнювання тощо).
Водночас важливе місце у плануванні фінансової діяльності підприємства відводиться методу кореляційно-регресійного аналізу. Побудова регресійної моделі дає змогу встановити форму зв`язку та кількісно оцінити взаємозв`язок між фінансовим показником і факторами, які визначають його значення.
При побудові регресійної моделі першочергово слід встановити тривалість періоду, за який беруться початкові дані. Якщо число спостережень буде незначним, то це не дозволить виявити загальні закономірності досліджуваного явища. Якщо число спостережень буде надмірним, то через динамічність економічних процесів виявлення основної тенденції буде ускладненим. В практичних розрахунках при прогнозуванні можна орієнтуватися на звітні дані за півріччя протягом 5 – 8 років, а при поточному плануванні – на квартальні дані за 2 – 3 роки.
Показники статистики товарних запасів роздрібної торгівлі.
Швидкість обертання товарної маси. Моделі оптимізації товарних запасів.
Продаж товарів торгівельним організаціям і підприємствам, а також масовим споживачам називається оптовим товарооборотом, а продаж товарів населенню – роздрібним товарооборотом.
В товарообороті виділяються три основні форми:
товарооборот державної торгівлі;
товарооборот кооперативної торгівлі (в основному обслуговує сільську місцевість);
товарооборот колгоспної торгівлі.
За місцем продажи товароборот поділяється на сільський і міський.
Оптовий товарооборот відображає процеси формування і використання соціально-економічного потенуціалу товарного обігу і споживання.
В оптовому товарообороті в залежності від цільового призначення оптового продажу, що називається постачанням виділяються три групи. Серед них можна виділити ринковий фонд, призначений для наступної реалізації населенню, фонд промислової переробки, що використовується для постачання переробної промисловості продукцією, яка є для неї сировиною, і позаринкоий фонд, за рахунок якого забезпечується загальнодержавні потреби, експортні потреби різних закладів і відомств в товарах – предметах споживання.
Метод вивчення оптового товарообороту включає використання різних методів, таких як індексний, групування, показників варіації, статистичних методів моделювання, а також методу рядів динаміки.
Основним видом оптових балансів є тоіварний баланс чи баланс продуктів. В лівій частині його відображається створення товарних ресурсів в розподілі по всіх осередках, включаючи місцеві, і в правому – всі види їх використання: постачання до всіх трьох вищеназваних фондів, експорт, залишки і т.д. Цілям зв’язку оптової торгівлі з роздрібногослужить баланс товарного забезпечення роздрібного товарообороту, де в якості товарних ресурсів розглядаються постачання товарів ринкового фонду і використання (скорочення товарних запасів). Вартісний характер балансу заставляє пов’язувати в двох його розділах зміну цін, різні знижки і націнки роздрібних цін і цін громадського харчування.
Важливою функцією оптової торгівлі є теріторіальний розподіл і перерозподіл товарних ресурсів.
Показники статистики товарних запасів набувають соціально-економічне значення яке описується рядом ознак, які можуть набувати як кількісних, так і якісних значень. Дослідження подібних явищ зводиться до розв`язання задач багатовимірного аналізу . Розглянемо можливості використання ефективного методу аналізу складних явищ – методу поєднувального аналізу – на прикладі маркетингового дослідження ринку товарів промислового призначення.
Поєднувальний аналіз може використовуватися для сегментації ринку та оптимізації характеристик продукту. Методики маркетингового дослідження ринку товарів промислового призначення, переважно, базується на порівнянні економічних, технічних і експлуатаційних характеристик продуктів. При цьому характеристики споживачів (покупців) вважаються сталими. На відміну від цих методик метод поєднувального аналізу дає змогу дослідити взаємозв`язки між групами характеристик продукту та характеристиками його споживачів, які істотно впливають на прийняття рішення про купівлю продукту.
Найбільшого поширення набув метод поєднувального аналізу, який базується на побудові лінійного рівняння регресії, коефіцієнти регресії якого характеризують міру впливу кожної ознаки на загальну оцінку продукту споживачем. Відзначимо особливість встановлення загальної оцінки продукту. Експерти оцінюють характеристики не окремих ознак, а продукту загалом при заданих наборах ознак. Таких наборів (комбінацій) ознак може бути досить багато, тому для їх оптимального зменшення використовуються ортогональні масиви. Комбінації, які підлягають розгляду, вибираються так, щоб незалежні внески кожної з ознак у загальну оцінку були збалансованими. Встановлений мінімальний масив комбінацій ознак продукту впорядковується (ранжується) експертами у напрямку спадання пріорітету.
Поєднальний аналіз дає змогу оцінити різні рівні однієї ознаки або зіставити різні ознаки між собою, визначити відносну вагомість кожної ознаки для споживача або відносну вагомість ознак продукту при різних комбінаціях (поєднаннях) їх рівнів. Результати поєднувального аналізу можуть використовуватися для прогнозування частки ринку продуктів, які перебувають на різних стадіях життєвого циклу. Для цього достатньо проаналізувати варіацію оцінок характеристик продукту різними споживачами. Оскільки поєднувальний аналіз дає змогу отримати набір індивідуальних оцінок продукту, то моделювання сегментів ринку можна здійснити у будь-якому аспекті.
Поєднувальний аналіз можна використовувати і для оцінки впливу зміни однієї ознаки чи декількох у певній комбінації на загальну оцінку продукту, тим самим – на вибір споживачів.
Поєднувальний аналіз також дає змогу виявити напрямки пріорітетного розвитку ознак продукту за допомогою порівняння значень (максимальне значення розмаху вказує на пріоритетну ознаку).
Зауважимо принагідно, що процедура поєднувального аналізу у разі врахування лише двох ознак (і=1,2) істотно спрощується.
В такому випадку експерти отримують набір таблиць, в кожній з яких оцінена комбінація значень двох певних ознак. Експертні оцінки (ранги вагомості) проставляються в таблицях, причому найбільш привабливій комбінації присвоюється зачення 1. До переваг двофакторного поєднувального аналізу належить простота підготовки вхідних даних, однак оцінка продукту загалом за результатами аналізу двофакторних таблиць може викликати певні труднощі у експертів, оскільки впорядкування вагомості рівнів окремих ознак ще не означає впорядкування вагомості ознак продукту.
При практичному використанні поєднувального аналізу для статистичного дослідження продуктів промислового призначення потрібно враховувати такі застереження:
Множиною ознак продукту належить вважати такі ознаки, між якими не існує кореляції або вона незначна;
Диференціація рівнів ознак продукту має бути досить відчутною для експертів (респондентів), а кількість рівнів – мінімальною;
Кількість ознак досліджуваного продукту не повинна перевищувати шести, оскільки збільшення кількості ознак може призвести до втрати контролю за результатами.
Розглянемо методику статистичного дослідження факторів, які впливають на сегментацію ринку та оновлення продукції. Виділимо продукти двох типів: звичайні продукти з порівняльними фізичними характеристиками та диференційовані продукти можуть вироблятися лише окремими виробниками.
У виробничих умовах рішення про придбання продукту промислового призначення приймається групою осіб, що має назву “центр покупців”, яка наділена відповідними повноваженнями. На діяльність центру покупців відчутно впливають як зовнішні, так і внутрішні чинники, зокрема індивідуальне сприйняття ризику кожним членом “центру покупців”.
При дослідженні схильності “центру покупців” до придбання товару беруться до уваги певні гіпотези щодо впливу типу і виду продукту, а також зовнішнього середовища на прийняття рішення. Концептуально вибір можна розглядати як функцію від корисності продукту, бо рішення про придбання продукту формується з урахуванням його переваг. З позиції споживача продукту промислового призначення корисність продукту визначається відповідними характеристиками: ціною, доступністю і застосуванням.
Статистична продуктивність праці. Показники цін і витрат обігу в торгівлі:
Вимір продуктивності праці робітників торгівлі являється важливою задачею статистики праці. Хоча праця робітників торгівлі і не створює матеріальних
благ,а лише забезпечує їх реалізацію проте потрібно піклуватися про підвищення продуктивності праці.Основна маса робітників торгівлі зайнята
продажем товарів. Результати їх праці в кінцевому рахунку виражаються сумою товарообороту. Природно що основним показником який узагальнює продуктивність праці є середній товарооборот на одного робітника, який виходить якщо результати праці зрівняти з його затратами.
Ціна – багатофункціональне явище, ведуча ринкова категорія. Сума грошей, яку виплачують за одиницю товару, еквівалент обміну товару на гроші. У системі показників статистики цін та ціноутворення можна виділити так звані блоки показників: рівень цін; структура ціни; співвідношення цін; варіація цін; динаміка; відповідність ціни якості товару і думкам покупців; еластичність. Завдання статистики цін в торгівлі вирішується за допомогою конкретних функціональних задач, котрі вимагають
реєстрацію цін, нагляд за їх змінами;
аналіз рівня цін, його диференціації;
характеристику структури цін;
вивчення співвідношення цін різних товарів, і перехресної еластичності цін;
регіональний аналіз цін;
аналіз і моделювання динаміки цін;
вплив і моделювання факторів, котрі впливають на рівень, варіацію та динаміку цін;
прогнозування цін.
Грошові витрати населення на покупку товарів визначаються двома складовими: рівнем цін на окремі види товарів і структурою продажу. Розрізняють два види структурних зрушень у продажу: ті, що відображають зміни якості товару і викликають лише зміни середньої ціни. Статистика вивчає цей процес за допомогою системи індексу середніх споживчих цін:
ІІ. Практична частина
Завдання
Дані про роботу магазинів за рік : Таблиця1
№
Магазина
Товарооборот
млрд.грн
Середньоспискова
чисельнысть робітників
чол.
Прибуток. млн. грн.
Витрати обігу
млн. грн
1
2
3
4
5
6
1
1650
1320
36
16
54,1
2
4050
3240
69
61
146,2
3
3300
2640
51
29,2
131
4
1350
1080
22
20,8
37,1
5
2700
2160
55
19,2
123,3
6
4950
3960
61
92,8
150,6
7
3600
2880
46
56
117
8
1950
1560
37
60,4
78
9
11100
8880
140
192,4
297
10
4500
3600
56
68
124,8
11
750
600
21
15,2
31,2
12
1350
1080
24
26,1
44,2
13
1500
1200
19
33,9
35,9
14
2100
1680
29
24,1
54,1
15
1200
960
20
19,9
45,8
16
2400
1920
40
46,8
78,4
17
1650
1320
3
8,8
87,2
18
2100
1680
30
36,4
57,2
19
1050
840
19
2,5
60,1
20
1500
1200
22
17,2
79,2
21
4200
3360
43
93,2
84,8
22
1200
960
20
10,6
114
23
3300
2640
45
56,1
79,2
24
450
360
12
10,3
15,7
25
1650
1320
18
20,2
47,2
26
3000
2400
37
47,6
80,5
27
900
720
11
2,1
30,5
28
450
360
13
8
24,1
29
2250
1800
43
20,1
102,4
30
7500
6000
107
121
211,2
Разом
79650
65040
1149
1235,9
2622
Примітка: Магазини № 1,2,3,5,7,8,14,19 застосовують традиційні форми обслуговування,а решта працюють за методом самообслуговування.
1. Виконайте групування 30 продовольчих магазинів за розміром товарообороту ,виділив 3 групи з рівними інтервалами. Кожну групу охарактеризувати всіма техніко-економ. показ-
никами. Результати представте в табличній формі (таб.3) і зробіть висновки.
2. Виконайте групування за двома ознаками : розміром товарообороту і методом обслуго-
вування.Розрахуйте для кожної групи техніко – економ. показники.Зробіть висновки.
Примітка : Надалі всі розрахунки робитимуться в млн.грн.
1. Визначаємо величину інтервалу: I = Xmax – Xmin / n;
I = 11100 – 450 = 3550
2. Шукаємо межі інтервалів : I 450 - 4000
II 4000 - 7550
III 7550 - 11100
Групування магазинів за розміром товарообігу. Таблиця 1.2
Групи магазинів
за розміром
товарообо-
роту,
млн.грн
Кількість
магазинів
Середньо-
спискова
чисельні-
сть
робітників,
чол.
Товарооборот
Прибуток
Витрати обігу
Всього
млн.грн.
У % до
обсягу
товаро-
обороту.
Всього
млн.грн.
У % до обсягу
товаро-
обороту
Всього
млн..грн
У % до обсягу
товаро-
обороту
1
2
3
4
5
6
7
8
9
360-3200
24
673
34680
54,426
607,5
0,953
1607,4
2,523
3200-6040
5
336
20160
31,638
436
0,684
717,6
1,126
6040-8880
1
140
8880
13,936
192,4
0,302
297
0,466
Разом
30
1149
63720
100
1235,9
1,940
2622
4,115
Товарооборот
63720 – 100% X= 3468000 / 63720 =54,4
34680 – X
Далі аналогічно
Прибуток
63720- 100% X = 60750/63720=0,95
607,5– X
Далі аналогічно
Витрати
63720 – 100% X= 160740/ 63720 = 2,52
1607,4 - X
Далі аналогічно
Висновок: Найбільш типовою є перша група з величиною товарообороту від 360 до 3200 млн.грн, до неї входять 24 магазини , а якщо визначити середній прибуток, то на один магазин припадає близько 25 млн.грн., а в другій близько 87,2 млн. грн.. До третьої групи хоча й належить 1 магазин ,але він дає 15,5 % від загального прибутку.
Комбінаційне групуваня. Таблиця 1.3.
Товарооборот на 1 робітника : - 13080/273 = 47.9
Групи магазинів за
методом
обслуговування
Підгрупи
магазинів
за розміром
товарообороту.
млн.грн.
Кількість
магазинів
Середньо-
спискова
чисельність
робітників.
чол..
Товарооборот
Прибуток
Витрати обігу.тис.грн
Всього
млг.грн.
На 1 робіт-
ника.
Всього
млн.грн.
У % до обсягу
товарообо-
роту.
Всього
У % до обсягу
товарообо-
роту.
Традиційний
метод обслуговування
360-3200
7
273
13080
47,9
207,4
1,59
617,6
4,72
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора