Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Страхування
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ПЛАН
Вступ
Розділ 1 Фінансова надійність і фінансова стійкість страховиків
Фінансова стійкість. Платоспроможність. Ліквідність. Чинники впливу.
Надійність страховика.
Розділ 2. Перспективи розвитку страхування фізичних осіб в Україні
Розділ 3. Соціальне страхування — в інтересах громадян
Розділ 4. Страховий ринок україни: погляд у майбутнє
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Становлення України як суверенної держави супроводжується здійснен ням масштабних суспільно-економічних реформ. Торкнулися зміни й соціаль ного страхування, адже саме воно має передбачати усі можливі обставини, за яких людина не може заробляти собі на прожиття працею і на допомогу повинна прийти держава.
Способи нагромадження і заощадження грошових коштів завжди турбували людство. Найбільш звичними і традиційними в цьому сенсі для більшості наших громадян, безумовно, є банківські послуги. Однак у банків у найближчій перспективі може з'явитись новий потужний конкурент - страхові компанії. Саме страхові послуги останнім часом набувають все більшої популярності серед населення.
Об'єктивна потреба у страховому захисті великою мірою визначається ризиковою ситуацією. Особливістю сучасного етапу роз витку суспільства є той факт, що ризикова ситуація стає одним з найважливі ших його чинників. Ризикові ситуації формуються під впливом природних явищ, науково-технологічної революції, розвитку економіки, зносу устатку вання, соціально-економічної нестабільності суспільства. Так, за останні де сять років збитки від природних катастроф у світовому масштабі зросли у 9 ра зів і зараз становлять 150 млрд. дол. США за рік. Загальний обсяг збитків за ос танні десять років — 676 млрд. дол. США. За прогнозами до 2050 р. збиток від природних катастроф очікується на рівні 300 млрд. дол. США на рік. За та ких умов захист суспільства неможливий без допомоги страхування.
Ринкова трансформація економіки України зумовлює появу багатьох страхових компаній, підвищення ролі страхової діяльності, удосконалення методології оцінки результатів діяльності страхових компаній, серед яких най важливіше місце посідає фінансова надійність.
У сучасних умовах ринкових відносин підвищуються вимоги до фінансової надійності страхової компанії. Тому пріоритетним стає не тільки облік гро шових потоків компанії, а й комплексне дослідження її фінансово-економіч ного стану, фінансової надійності та фінансової стійкості.
В Україні майже немає комплексних спеціальних досліджень, присвячених проблемам фінансової надійності страхової компанії та методам її підви щення. Часто автори застосовують дефініції «фінансова стійкість» і «фінансова надійність», фактично не розмежовуючи ці неадекватні за економічним змістом поняття. Тому аналіз фінансової надійності та фінансової стійкості страхових компаній стає актуальним питанням дослідження.
РОЗДІЛ 1. ФІНАНСОВА НАДІЙНІСТЬ І ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ СТРАХОВИКІВ
Зацікавленість людей у страховому захисті - це основа існування страхових компаній, які пропонують різноманітні види страхових послуг і виступають на ринку їх продавцями, маючи на меті одержання прибутку. Якщо немає зацікавленості з боку страхувальників у придбанні страхових послуг, страховик не в змозі існувати. Адже тільки за умови реалізації свого специфічного товару компанія створює страхові резерви, здійснює інвестування, накопичує доходи. Таким чином, страхувальникові у відносинах із страховиком належить вирішальна роль.
Особливістю діяльності страховика є забезпечення страхового захисту за умови акумулювання коштів у вигляді надходжень страхових премій до страхових резервів. Страхові резерви є коштами страхувальників, які тимчасово перебувають у розпорядженні страховика. Використання коштів страхових резервів має цільове призначення. Страховик у змозі їх використовувати тільки у разі настання страхового випадку за укладеними ним договорами страхування. Інакше кажучи, особливість організації діяльності страховика визначається своєрідністю страхового процесу, на вході і на виході якого знаходяться гроші, які лише тимчасово затримуються у страховика.
Страховик, на відміну від промислових і комерційних підприємств, приймає від страхувальника гроші не в обмін на суто матеріальний товар або послуги, а в обмін на послугу, яка забезпечує страховий захист у вигляді майбутніх страхових виплат тільки тим страхувальникам, які зазнали збитків і потребують фінансової допомоги. Ця особливість (тобто "плата наперед") потребує певних гарантій щодо здатності страхової компанії відповідати за своїми зобов'язаннями перед страхувальниками. Однією з гарантій є фінансова надійність страховика. Вона постійно перебуває в центрі уваги як страховика, так і страхувальника та пов'язана з тарифною, фінансовою, інвестиційною, перестрахувальною політикою страховика. При оцінці фінансової надійності страховика постає потреба застосовувати кілька критеріїв:
* розмір власних коштів;
* правильність розрахованих тарифних ставок;
* наявність збалансованого страхового портфеля;
* величину страхових резервів, адекватних сумі взятих страховиком на себе зобов'язань;
* ефективність розміщення страхових резервів;
* перестрахувальницькі операції.
Фінансова надійність страховика - це спроможність страховика виконати страхові зобов'язання, прийняті за договорами страхування та перестрахування у випадку впливу несприятливих чинників. Тому стійка фінансова надійність страхових операцій дає змогу страховикові виконати усі зобов'язання за будь-яких несприятливих обставин.
Існують законодавчі вимоги до власних коштів страховика, які мають бути сформовані за рахунок вкладів засновників і прибутку. Статутний фонд - головний елемент функціонування будь-якого суб'єкта господарської діяльності незалежно від форми власності. Він є сумою вкладів засновників для забезпечення життєдіяльності компанії. Порядок формування статутного фонду регулюється чинним законодавством та статутними документами.
Страховик у ході діяльності повинен мати не тільки статутний фонд, а й значний обсяг власних коштів, вільних від зобов'язань. Такими коштами є гарантійний фонд та вільні резерви. До гарантійного фонду страховика належать спеціальні та резервні фонди, а також сума нерозподіленого прибутку. Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення фінансової надійності.
Фінансова надійність страховика залежить від правильного розрахунку тарифних ставок, які є ціною за страхову послугу. Цей розрахунок не може бути зроблений без урахування збитковості страхової суми страховиком. Виходячи з обсягу та рівномірності розподілу ризику, частоти настання страхових випадків, обсягу доходу компанії на основі статистичних даних за кілька років страховиком розраховується тарифна ставка. Але не завжди об'єктивні виміри доступні страховику хоча б з тієї причини, що він не володіє потрібною інформацією. Тоді йому не залишається нічого іншого, як тільки покладатися на свій суб'єктивний погляд щодо вірогідності настання негативних подій і можливих збитків. За добровільними видами страхування страховик самостійно розраховує страхові тарифи і затверджує їх в уповноваженому органі зі страхової діяльності. Крім того, існує розвинута система знижок до базових тарифів, яка застосовується для поновлення договору страхування при закінченні його дії, та для корпоративних клієнтів. Також страховий ринок України характеризується демпінговими тенденціями та необгрунтованими низькими цінами на деякі види страхування. Відхилення страхового тарифу від об'єктивних обгрунтувань може призвести до зниження фінансової надійності страховика та невиконання страховиком своїх зобов'язань перед страхувальниками.
Ще один критерій фінансової надійності страховика - достатність страхових резервів, які відображають обсяг страхових зобов'язань за укладеними договорами страхування. Розмір страхових резервів має бути адекватний прийнятим страховим зобов'язанням. Виконання страхових зобов'язань в першу чергу має здійснюватися за рахунок коштів страхових резервів, а їх достатність обумовлено правильно визначеною тарифною ставкою. Акумульовані у страхові резерви премії деякий час перебувають у розпорядженні страховика і можуть бути інвестовані з метою одержання додаткового доходу. Проте тимчасово вільні кошти страхових резервів, інвестовані страховиком, підлягають регулюванню з боку держави, бо вони є коштами страхувальників і мають бути повернуті їм при настанні страхової події. Активи страховика, сформовані за рахунок страхових резервів, є гарантією виконання його зобов'язань та повинні розміщуватися з метою забезпечення ліквідності, диверсифікації, надійності та прибутковості. Такі вимоги дають змогу забезпечити своєчасні і в повному обсязі страхові виплати. Крім того, при розміщенні тимчасово вільних коштів страхових резервів необхідно враховувати характер розподілу ризику; термін страхування; обсяг акумульованих коштів; необхідність у інвестиційному доході.
Фінансова надійність страховика забезпечується і таким інструментом, як перестрахування. Висока вартість об'єктів, які можуть бути прийняті на страхування, незбалансований страховий портфель, коливання результатів діяльності страховика можуть негативно вплинути на його фінансову надійність. Проте при перестрахуванні страховик, приймаючи на страхування крупний ризик, не тільки передає його частку перестраховику, а й продовжує нести відповідальність перед страхувальником у повному обсязі. Тому страховик має правильно визначити розмір власного утримання зобов'язань. Справді, якщо розмір зобов'язань буде надто високим, то в разі настання страхового випадку в страховика може бути недостатньо коштів для покриття збитків страхувальників.
Розмір власного утримання має бути залежним від галузі страхування, а також від характеру та ймовірності ризику, ступеня схильності до нього, можливого максимального розміру збитку, обсягу власних коштів страхової компанії. Одним із найважливіших моментів визначення розміру власного утримання є залежність від обсягу власних коштів: чим більше розмір власних коштів страховика, тим надійніше виконання його страхових зобов'язань. З метою захисту виконання зобов'язань страховика перед страхувальниками Законом України "Про страхування" передбачається в обов'язковому порядку укладання угоди перестрахування у випадку, коли страхова сума за окремою угодою страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів. Страховики, які взяли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні застрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків.
Дотримання страховиком перелічених критеріїв фінансової надійності є гарантією для страхувальників, які в обмін на сплачені гроші отримують від страховика запевнення щодо страхового захисту.
1. 1. Фінансова стійкість. Платоспроможність. Ліквідність. Чинники впливу.
Термін «фінансова стійкість» походить з англійської мови (financial stability) і перекладається як фінансова стабільність або фінансова стійкість. В еконо мічній літературі терміни «фінансова надійність» і «фінансова стійкість» ото тожнюються. Можна констатувати суб'єктивність поглядів авторів і відсут ність загальноприйнятого підходу до понять «фінансова надійність» і «фінан сова стійкість». Дослідження автора показали, що названі поняття вживають ся у різних значеннях. Фінансова стійкість трактується як синонім фі нансового стану або як максимальна адаптація кількості і якості фінансових ресурсів страховика до середовища, в якому існує компанія. Перше значення (фінансового стану) свідчить про високу фінансову стійкість, низьку фінансо ву стійкість, нестійкість тому, що еквівалентно визначенню значень показни ків діяльності. При цьому фінансова стійкість фактично розглядається як си нонім платоспроможності і ліквідності. Таке ототожнення понять не є корект ним. Щодо другого значення (адаптація), фінансова стійкість не може бути ототожнена з поняттям платоспроможності, вона стає незалежною від плато спроможності характеристикою поведінки системи в умовах змінних чинників.
Інші розглядають фінансову надійність і стійкість як платоспроможність у часі, постійне балансування, перевищення доходів над витратами або як постійне в часі співвідношення між залученим і власним капіталом. Із позицій ризик-менеджменту таке питання визначене як питання фінансової безпеки.
Окреслене питання також досліджують у контексті діагностики банкрутства підприємств. Дослідники пропонують моделі, які дають можливість порівнювати фактичні значення показників фінансового стану підприємства з їхніми нормативними значеннями або використовують методики, які дають змогу з достатнім рівнем достовірності прогнозувати ймовірність банкрутства підприємства. У теорії і практиці такий аналіз називають також дискримінантним (факторним) аналізом.
Отже, фінансова надійність страховика - це його здатність виконати стра хові зобов'язання, прийняті за договорами страхування і перестрахування в разі, впливу несприятливих чинників. Тому стійка фінансова надійність стра хових операцій дає можливість страховикові виконати всі зобов'язання за будь-яких несприятливих обставин. У наведеному визначенні не врахо вуються види діяльності страховика, які не пов'язані зі страхуванням. Тому вважаємо за доцільне визначати фінансову надійність страховика з урахуван ням фінансової та інвестиційної видів діяльності.
Виділяють кількісні характеристики на основі чинників впливу і показників діяльності страховика з метою форму лювання понять фінансової стійкості та фінансової надійності.
В економічній літературі виділяють чинники (як причину) і показники діяльності (як результат якості або наслідок діяльності). Чинники є ру шійними силами, умовами, причинами, які визначають той чи інший показ ник. Розрізняють внутрішні (якими може управляти сама компанія) і зовнішні (які диктуються ззовні і вплив яких компанія вимушена враховувати в процесі своєї діяльності) чинники. Такий розподіл багато в чому умовний, оскільки один і той же чинник у різних умовах може бути як внутрішнім, так і зовніш нім. Будь-який показник діяльності компанії є результатом взаємодії відразу декількох чинників і характеризує фінансово-економічний стан компанії.
Проблема шляхів забез печення фінансової стійкості страхової компанії є багатофакторним завдан ням і вимагає комплексної оцінки. У праці автор за власною методикою дослідив основні чинники фінансового стану страхової компанії, які суттєво впливають на фінансову стійкість. Вперше виконано систематизацію чинни ків і здійснено упорядкування за можливістю управління ними.
Надійність, з технічної точки зору, — це "здатність виробу виконувати задані функції, зберігати свої експлуатаційні показники в заданих межах за визначених режимів роботи та умов використання, технічного обслуговування, ремонту і транспортування". Таким чином з фізичної точки зору поняття "надійність", на відміну від поняття "стійкість", характеризує властивість системи зберігати в часі у встановлених межах значення всіх параметрів, які характеризують здатність ви конувати потрібні функції в заданих режимах і умовах функціонування.
Фінансова надійність виявляється лише в момент урегулюван ня фінансових зобов'язань страховиком, за умов стабільного середовища, в яко му внутрішні та зовнішні фактори впливу заздалегідь відомі й не змінюються впродовж певного проміжку часу. Те, що поняття "фінансова надійність" підпо рядковане поняттю (або, іншими словами, включене у поняття) "фінансова стій кість", тобто є вужчим за нього, на наш погляд, ілюструє така ситуація.
Отже, фінансова стійкість страхової компанії — це її здатність покращувати або не погіршувати значення своїх показників діяльності за змі ни чинників. Отже, фінансовий стан буде стійким, якщо компанія може по кращувати або не погіршувати значення своїх показників діяльності за зміни чинників Тому для фінансово стійкої компанії (в результаті системи адекватного реагування), стан компанії та відповідний показник повинен відновитися або покращи тися (що і є по суті стійкістю).
Потрібно також чітко розрізняти ліквідність, платоспро можність, фінансову стійкість і фінансову надійність. Зважаючи на це, ліквід ність — це здатність підприємства розрахуватися за невідкладними зобов'язан нями, яка є частковим проявом платоспроможності. Платоспроможність — це здатність страхової компанії розрахуватися за всіма зобов'язаннями (як страховими, так і не страховими) у будь-який момент часу.
Фінансова стійкість не може бути ототожнена з поняттям платоспроможності. На практиці трапляються випад ки, коли страхова компанія є неплатоспроможною, але фінансово стійкою щодо змін зовнішнього середовища (і навпаки, є платоспро можною, але фінансово не стійкою (бути не стійкою за високих показників діяльності).
1.2. Надійність страховика.
Попередній аналіз свідчить, що фінансова стій кість як стан і фінансова стійкість як максимальна адаптація страховика до змінного середовища поодинці не дають повної картини фінансово-економіч ного стану компанії. Можна сказати, що фінансова стійкість страховика і плато спроможність є частковими виявами фінансової надійності страхової компа нії. Тому наведені вище загальні визначення платоспроможності, фінансової стійкості слід узагальнити у поняття фінансової надійності, що дасть змогу поглибити аналіз фінансово-економічного стану страховика.
З урахуванням ролі, цілей і стратегії на ринку фінансову надійність страхо вої компанії необхідно трактувати як стан фінансових ресурсів, за якого стра ховик: по-перше, здатний своєчасно виконувати всі взяті зобов'язання про тягом всього терміну дії укладених договорів (тобто бути платоспроможним), по-друге, мати задовільні показники діяльності, по-третє, сприятливо реагувати на зміну зовнішніх і внутрішніх чинників фінансового стану (тобто бути фінансово стійким).
Таким чином, фінансова стійкість є необхідною умовою фінансової на дійності страхової компанії. Тобто для фінансової надійності повинні виконуватися відразу три умо ви: умова задовільності показників діяльності страховика, умова платоспро можності та умова стійкості фінансового стану страхової компанії.
РОЗДІЛ 2. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СТРАХУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ
Вітчизняний страховий ринок порівняно зі світовими тенден ціями має дуже скромні показники, на Україну припадає менш ніж 1 % страхових премій, отриманих у світі. Разом із тим страховий ринок України упродовж останніх років демонстрував найвищі у світі показники розвитку. Наприклад, темпи зростання українського стра хового ринку у 2003 та 2004 роках становили 105.7 та 112.7 %, відповідно, і були найвищими у світі. Однак вже у 2005 р. тенденція до зростання була призупинена й вітчизняний ринок скоротився майже на 34.0 %, головним чином за рахунок зменшення обсягів страхування фінансових ризиків, добровільного страхування відповідальності, внутрішнього перестрахування та перестрахування у нерезидентів. Слід зазначити, що таке значне скорочення було зумовлено, перш за все, діями держави, спрямованими на боротьбу з так званим "схемним" страхуванням, що в цілому може розглядатись, як позитивна тенденція на шляху розвитку національного страхового ринку.
Сьогодні більшість експертів сходяться на думці, що український ринок страхування має багато резервів для свого подальшого зрос тання, одним з яких є саме розвиток сегменту страхування фізичних осіб. На думку фахівців, ринок постійно зростатиме і в 2013 р. страхові платежі можуть становити понад 40 млрд грн. Понад 50 % надходжень у страхових платежах компаній будуть складати платежі від насе лення.
За останні п'ять років витрати населення на страхування зросли більше ніж у 9 разів :
Показники
2001
2002
2003
2004
2005
2006
Обсяг страхових платежів від стра хувальників - фізичних осіб, млн грн
318.0
437.8
692.3
1046.2
1616.2
2945.8
Темп приросту, %
-
37.7
58.1
51.1
54.5
82.3
Частка сегменту страхування фізичних осіб у загальній струк турі страхового ринку України, %
10.5
9.9
7.6
5.4
12.6
21.3
Рівень страхових виплат у сегменті страхування фізичних осіб, %
-
54.7
43.8
44.9
38.2
34.4
Рівень страхових виплат, середній по ринку, %
14.0
12.2
9.4
7.9
14.7
18.8
Слід звернути увагу на те, що тенденція до зростання цього сегменту ринку спостерігалася і в 2005 р., коли відбулося скорочення загального обсягу національного страхового ринку майже на 34 %. Однак частка сегменту страхування фізичних осіб у загальній струк турі страхового ринку України на початку 2000-х років залишалася доволі низькою. З 2001 р. до 2004 р. вона скоротилася з 10.5 до 5.4 %, однак у 2005 р. цей показник знов почав зростати й у 2006 р. вже становив 21.3 %. Якщо у 2004 р. страхові платежі від населення складали лише 197 млн доларів СІЛА, у 2005 р. - 324, у 2006 р. - 583, то в 2007 р. досягли у 1024 млн доларів США.
Потрібно зауважити, що рівень страхових виплат (відношення страхових виплат до страхових платежів) у сегменті страхування фізичних осіб у 2-5 разів перевищує середній показник по ринку. Безумовно, це позитивна тенденція, адже високий рівень страхових виплат є одним із факторів підвищення довіри населення до страхових інституцій.
Саме низький рівень довіри населення до страхових компаній є головною перешкодою, що стримує розвиток страхового ринку Укра їни. В Україні найменше населення довіряє саме страховим компаніям (15.9 %), а найбільше - банкам (26.9 %). Це пояснюється тим, що українські громадяни вже звикли до банків, майже 77 % населення користується банківськими послугами - від сплати комунальних платежів до кредитів на придбання нерухомості чи товарів. Лише 12 % українців мають поліси страхових компаній, а 23 % громадян взагалі не знають назви жодної страхової компанії. Саме тому, зі зростанням рівня обізнаності населення про страхові компанії та їх послуги буде збільшуватися і рівень довіри до них.
Подальше зростання ринку страхових послуг для населення буде пов'язане з розвитком чотирьох видів страхування.
Страхування заставленого майна фізичних осіб. Однією з найпопулярніших банківських послуг серед населення є банківське креди тування. Обсяги кредитування комерційними банками фізичних осіб за останні 7 років зросли більше ніж у 163 рази: з 941 млн грн у 2000 р. до 153.6 млрд грн у 2007 р..
Загально відомо, що банки тісно співпрацюють зі страховими компаніями при кредитування фізичних осіб, адже отримання більшості кредитів потребує оформлення цілої низки страхових полісів, найпо ширенішими серед яких є поліси страхування заставленого майна. За даними Міністерства юстиції України у 2007 р. майже півмільйона українців заставляли своє майно для отримання позик. Найбільшою популярністю користувалися позики у формі іпотечних кредитів - під заставу квартир та житлових будинків. Упродовж 2007 р. банками України було видано майже 216 тис. таких кредитів.
Станом на 1 січня 2008 р. загальний іпотечний портфель комер ційних банків України досяг 57.2 млрд грн, що на 110 % більше показ ника милого року [9]. Оскільки середній тариф на страхування застав леної нерухомості становить близько 1 % від страхової суми, можна вважати, що у 2007 р. страхові компанії отримали від позичальників близько 572 млн грн.
Слід зазначити, що ринок іпотеки в Україні тільки почав форму ватися, однак розвивається він дуже стрімкими темпами. За чотири останні роки його частка збільшилась з 2 до 9 % ВВП. При цьому в країнах Європейського Союзу на іпотечне кредитування припадає близько 50 % ВВП, отже, вітчизняний ринок іпотечного кредитування має значний потенціал для свого подальшого розвитку.
Ще одним розповсюдженим різновидом забезпечення позик в Україні є застава транспортних засобів. У 2007 р. нотаріусами було офор млено понад 201 тис. таких договорів, водночас загальна фінансова ємність ринку автокредитування становила близько 25 млрд грн.
Беручи до уваги той факт, що вартість автотранспортного страхування становить близько 5 % від страхової суми, можна підрахувати, що у 2007 р. вітчизняні страхові компанії отримали від клієнтів банків за цим видом страхування близько 1.2 млрд грн.
Сьогодні в Україні близько 50 % усіх автомобілів купується в кредит, на думку фахівців, цей показник може збільшитись у май бутньому до 60-65 %, тобто є значний потенціал збільшення авто транспортного страхування в нашій країні.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності влас ників наземних транспортних засобів. 1 січня 2005 р. набув чинності Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відпо відальності власників наземних транспортних засобів", згідно з яким особа, що керує транспортним засобом зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат).
За даними Моторного транспортного страхового бюро України у 2007 р. страховими компаніями за цим видом страхування було реалі зовано 4.3 млн полісів та отримано 797.1 млн грн страхових плате жів, що становить лише 40 % від загального обсягу. Таке станови ще склалося через те, що відсутній жорсткий контроль з боку пра цівників Державтоінспекції України за наявністю у водіїв полісів стра хування.
Таким чином, цей вид страхування, поряд зі страхуванням застав леного майна, є сьогодні одним із найбільш пріоритетних напрямів розвитку ринку страхових послуг для населення.
Накопичувальне страхування життя. Одним із найбільш розпов сюджених видів страхування в країнах Західної Європи, США та Япо нії є довгострокове накопичувальне страхування життя. У 2006 р. його частка в загальній структурі страхових премій становила в Японії - 79 %, у Великій Британії - 75 %, у Франції - 71 %, у США і Німеччині -46 %.
Слід зазначити, що цей вид страхування в Україні тільки починає розвиватися. За даними Державної комісії з регулювання ринків фінан сових послуг України, частка страхування життя в загальній струк турі страхових премій до 2004 р. включно становила в нашій країні менше 1 %. Починаючи з 2005 р. намітилась тенденція до зростання цього показника. У 2005 р. він становив 2.5 %, а у 2006 р. вже 3.3 %.
Можна вважати, що український ринок страхування життя має значні перспективи для свого подальшого зростання і в довгостроковій перспективі його частка може досягти 50 % від загального обсягу страхових премій по ринку.
У всьому світі більша частка страхових премій зі страхування життя припадає на сегмент індивідуальних, а не корпоративних клієнтів. Однак в Україні першими оцінили переваги цього виду страхування саме суб'єкти господарювання, використовуючи його як елемент системи мотивації персоналу або як механізм для оптимізації оподаткування. Фізичні ж особи поки що не поспішають страхувати своє життя. Це пов'язано в першу чергу з тим, що доходи населення залишаються доволі низькими і більшість громадян просто не мають у своєму розпорядженні вільних грошових коштів, які б вони могли використати на страхування.
На початковому етапі розвитку ринку така тенденція є прийнят ною. Оскільки в більшості країн світу зацікавленість у страхуванні життя серед населення з'явилася саме завдяки банкам, які поліс стра хування життя вважають обов'язковою умовою для отримання кре диту, можна припустити такий шлях розвитку цього виду страхування і в нашій країні. Однак для його динамічного розвитку необхідний поштовх з боку держави. Це можуть бути як програми обов'язкового страхування, так і податкові пільги для громадян та юридичних осіб, зацікавлених у страхуванні життя.
Загальнообов'язкове соціальне державне медичне страхування. За показником тривалості життя Україна посідає одне з останніх місць у Європі. Головною причиною такої ситуації є недостатній рівень медичного обслуговування населення, що у свою чергу, зумовлюється недостатнім фінансуванням сфери охорони здоров'я. Відповідно до річного звіту Всесвітньої організації охорони здоров'я, в Україні витрати на охорону здоров'я складають лише 6.5 % ВВП, а, наприклад, у США цей показник становить 15.4 %, у Німеччині - 10.6 %, у Франції - 10.5 %. Зрозуміло, що існуючий сьогодні рівень витрат на охорону здоров'я в Україні є недостатнім. Саме тому, для забезпе чення розвитку цієї галузі до її фінансування необхідно залучати і позабюджетні джерела, одним із яких є медичне страхування.
Нині в Україні функціонує тільки система добровільного медич ного страхування, популярність якого серед населення з кожним роком постійно зростає. За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, обсяг валових страхових платежів з медичного страхування (безперервного страхування здоров'я) склав 254.9 млн грн у 2005 р. й 485.1 млн грн у 2007 р.. Аналогічна динаміка зростання валових страхових платежів спостерігається й зі страхування здоров'я на випадок хвороби (84 млн грн у 2005 р. та 116.5 млн грн у 2007 р.).
Системи обов'язкового медичного страхування в Україні досі не існує. Про необхідність його впровадження почали говорити ще на початку 90-х років XX ст. З того часу на розгляд до Верховної Ради України було подано вже вісім законопроектів, присвячених цьому питанню. Однак всі вони так і залишилися лише проектами. Прийнят тя закону "Про обов'язкове державне медичне страхування" може ста ти одним із головних факторів зростання вітчизняного страхового ринку.
На шляху розвитку страхування фізичних осіб в Україні існують такі проблеми:
демографічні - постійне скорочення чисельності населення;
економічні - низький рівень доходів громадян, що обумовлює відсутність платоспроможного попиту на страхові послуги;
психологічні - відсутність довіри населення до страхових інституцій;
соціальні - відсутність культури страхування та інформованості про страхові послуги серед населення;
законодавчі - недостатньо розвинена законодавча база, що пе решкоджає розвитку деяких видів страхових послуг для населення.
Разом із тим, страхування фізичних осіб в Україні має і багато перспектив для свого подальшого зростання. У найближчі роки до головних факторів розвитку цього сегменту страхового ринку можна віднести зростання обсягів кредитування комерційними банками фі зичних осіб і встановлення повноцінного контролю з боку Державтоінспекції за наявністю полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в автовласників.
Слід наголосити на необхідності активізації діяльності страхових компаній на роздрібному ринку в цілому й у сегменті медичного страхування, зокрема, адже одним із пріоритетних завдань для охорони здоров'я є вирішення фінансово-економічної проблеми за участю різних установ, у тому числі й страхових компаній. У довгостроковій перспективі зростання страхування населення України буде пов'язане саме з розвитком накопичувального страхування життя і прийняттям Закону "Про обов'язкове державне медичне страхування".
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ — В ІНТЕРЕСАХ ГРОМАДЯН
Першим кроком до створення на ціональної законодавчої бази у цій сфе рі стала схвалена Верховною Радою Ук раїни в грудні 1993-го Концепція соці ального забезпечення населення, що врахувала перехід до ринкової економі ки, оскільки існуючі механізми системи соціального захисту вичерпали себе й обумовили негативні тенденції: зростан ня заборгованості по виплатах, випадки нецільового використання страхових коштів тощо.
Рамковий закон — Основи законо давства про загальнообов'язкове дер жавне соціальне страхування — Вер ховна Рада схвалила в 1998 році. А зго дом і низку профільних законів, які зак лали фундамент страхової системи, що відповідає вимогам Європейського ко дексу соціального забезпечення, кон венціям та рекомендаціям МОП.
Так, у 2001 р. було запроваджено три види загальнообов'язкового державно го страхування — на випадок безробіт тя, у зв'язку з тимчасовою втратою пра цездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, від не щасного випадку на виробництві та профзахворювання. А з січня 2004-го почав діяти Закон "Про загальноо бов'язкове державне пенсійне страху вання".
Для формування коштів страхових фондів визначено кілька джерел: внес ки страхувальників-роботодавців і зас трахованих осіб (крім Фонду соціально го страхування від нещасних випадків, до якого внески сплачують лише робо тодавці та добровільно застраховані); бюджетні асигнування; фінансові сан кції за порушення порядку сплати внес ків та використання коштів і адміністра тивні штрафи, накладені на посадових осіб та громадян за такі порушення; прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів фондів; благодійні внес ки тощо. Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Дер жавного бюджету України.
З переходом до ринкових відносин необхідним стало залучення працівни ків до наповнення фондів соціального страхування, що дає їм можливість впливати на рівень свого соціального захисту в разі настання страхових ви падків.
А відкритість у роботі фондів забез печується тристоронньою участю в уп равлінні ними представників держави, роботодавців і профспілок.
Сказане, зокрема, підтверджується закладеними в основу соціального страхування від безробіття принципа ми. Так, розмір допомоги тут безпосе редньо залежить від сплачених праців ником внесків та його страхового стажу.
Демонструють можливість впливу з боку працюючого на процеси розподілу коштів і норми Закону "Про загальноо бов'язкове державне соціальне страху вання від нещасного випадку на вироб ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Так, постраждалому (його довіреній особі) гарантується участь у розсліду ванні страхового випадку.
Вагомими є зміни і у страхуванні з тимчасової втрати працездатності, де перейшли від галузевого принципу уп равління до регіонального: якщо раніше ці функції забезпечував загальнодер жавний Фонд соцстраху та профспілки, то нині на місцях її провадять виконавчі дирекції.
Запровадження системи соціального страхування — одне з головних здобут ків десятирічної діяльності Мінпраці. Це відіграло позитивну роль у підвищенні рівня соціального захисту громадян у разі повної, часткової та тимчасової втрати працездатності, втрати годуваль ника, безробіття з незалежних від них обставин, а також старості.
Тепер своєчасно та в повному обсязі забезпечуються виплати потерпілим на виробництві, гарантується матеріальне забезпечення безробітних, надаються допомоги по тимчасовій втраті працез датності, вагітності та пологах, на похо вання. Мінімальні розміри страхових виплат наближаються до рівня прожит кового мінімуму.
Проте законодавство про соціальне страхування потребує подальшого роз витку і вдосконалення. Зокрема, пробле мою є те, що на сьогодні внески сплачу ються окремо на 4 види соціального страхування, різними нині є й бази нара хування внесків.
Аби зробити ці механізми прозоріши ми та ефективнішими, Мінпраці разом з іншими органами влади та страховими фондами у 2006 році розробили законопроект "Про систему збору та обліку єдиного соціального внеску на загальнообов'яз кове державне соціальне страхування".
Тоді ж має відбутися перерозподіл страхових внесків між роботодавцями та застрахованими особами, причому внески роботодавців, які вивільняти муться при запровадженні накопичу вальної пенсійної системи, пропону ється спрямувати на медичне страху вання.
РОЗДІЛ 4. СТРАХОВИЙ РИНОК УКРАЇНИ:
ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ
За 5 останніх років загальний обсяг страхового бізнесу в Україні виріс на 43%, чисті премії збільшилися практично в 2 рази, а виплати - в 7,5 разів. Проте, криза 2009 вплинула на розвиток ринку
За підсумками 9 місяців 2009 року:
• валові премії зменшилися на 18,4%, обсяг бізнесу з класичних видів страхування знизився більш ніж на третину;
* рівень виплат виріс до рекордних 66%, що пояснюється наявністю демпінгових стратегій у великих компаній в 2008-2009 роках.
В 2010 році падіння в сегменті класичного страхування збережеться, загальний обсяг бізнесу може знизитися ще, як мінімум, на 10%.
За 9 місяців 2009 року ва лові страхові премії по Автокаско знизилися більш ніж на 33%. В результаті від кризи більшою мірою постраждали компанії, які залучені до кла сичного страхування і раніше орієнтувалися на роздрібний бізнес.
Зрозуміло, що просідання ринку Автокаско на трети ну в гривневому еквіваленті викликано стресовим станом продажів і виробництва автомобілів. За підсумками пер шого півріччя 2009 виручка найбільших українських автовиробників у гривневому екві валенті істотно знизилася: Автозаз (-81%), Єврокар (-78%), Українська автомобільна кор порація (-71%) і т.д. Продажі автодилерів впали, приблизно, на 50%. Оскільки в першій по ловині 2010 не прогнозується суттєвого зростання реальних доходів населення, а значить, і продажів автомобілів, не мож на говорити й про збільшення обсягів ринку Автокаско.
Другою проблемою стра хового ринку залишається різке зростання рівня валових виплат (табл. 1), яке відбулося саме завдяки наявності демпінгових стратегій, традиційно орієнтованих на прогнози рос ту страхування, спрямованого на роздрібний сегмент. Ме неджмент більшості демпінгуючих компаній очікував, що збитки від закладених у 2008 низьких тарифів будуть пок риті за рахунок припливу ново го бізнесу, але надії не справди лися. Більше того, страховики постраждали від девальвації гривні, оскільки позаминулого року в тарифи по Автокаско закладався інший курс, що мав забезпечувати виплати по ім портних автомобілях, ніж той, який з'явився у 2009 році.
Таблиця 1
Дані про розвиток страхового ринку за 9 місяців 2005-2009 роки (млн.грн,%)
Назва показника
2009
2008
2007
2006
2005
Темп приросту за 2008-2009
Темп приросту за 2005-2009
Валові премії
14183
17379
12341
9752
9909
-18,4%
43,1%
Чисті премії
10687
11840
8553
6181
5427
-9,7%
96,9%
Частка валових премій, що належать перестрахувальникам
24,6%
31,9%
30,7%
36,6%
45,2%
-
-
Валові виплати
9366
5081
2850
1556
1253
84,3%
647,5%
Рівень валових виплат
66,0%
29,2%
23,1%
16,0%
12,6%
-
-
Активи
41754
37307
29650
22499
20920
11,9%
99,6%
Активи, у які дозволено розміщати страхові резерви
23101
22170
17533
16403
12346
4,2%
87,1%
Частка дохідних активів у загальному обсязі активів
55,3%
59,4%
59,1%
72,9%
59,0%
-
-
Зростання рівня валових виплат сьогодні, мабуть, найгостріша проблема, що сигналізує про зниження прибутковості страхових операцій в Україні і поставила деякі страхові ком панії на межу банкрутства. І хоча дефолтів у страховому секторі не так вже й багато, кількість збиткових компаній продовжує збільшуватися. За нашими оцінками, навіть серед ТОП-50 компаній за розміром премій, приблизно, кожна дру га за результатами 2009 вия виться збитковою. При цьому не всі акціонери страховиків готові нести відповідальність перед клієнтами і забезпе чувати платоспроможність компаній. Ось чому різкий стрибок рівня виплат можна забезпечувати виплати по ім портних автомобілях,
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора