Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Розробка системи менеджменту в організації ВАТ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Основи менеджменту
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства і природокористування
Кафедра менеджменту
Курсова робота
з дисципліни "Основи менеджменту"
на тему:
"Розробка системи менеджменту в організації
ВАТ "Будівельне підприємство " МАЙСТЕР-БУД " "
ЗМІСТ
Вступ
Вибір організаційної форми підприємств з обґрунтуванням…………………..5
Оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища
Структура організації.........................................................................................7
Ресурси і сфера діяльності…………………………………………………….8
Зовнішнє середовище: вплив та можливості………………………………..16
Життєвий цикл товару та визначення точки беззбитковості…………………...22
Формування функцій менеджменту в ВАТ " МАЙСТЕР-БУД "
Обґрунтування стратегії підприємства і підрозділів………………………..28
Визначення виробничої програми і кількості персоналу………………...... 29
Аналіз організаційної структури підприємства……………………………...31
Матеріальне і моральне стимулювання працівників………………………...33
Основи операційного менеджменту…………………………………………........38
Організація комунікаційного процесу…………………………………………….42
Організація управлінської праці
Організація робочого місця працівників апарату управління……………….46
Забезпечення умов техніки безпеки та охорони праці……………………….48
Механізація і автоматизація управлінської праці…………………………….51
Витрати на управління підприємством та ефективність управління………..53
Висновки
Список літератури
ВСТУП
В умовах створення ринкової економіки України, розвитку підприємництва, модернізації державного сектору суттєво змінюється зміст організаційних, управлінських, соціально-економічних відносин як у системі державного управління, так і на рівні окремого підприємства.
Поширення корпоративних форм управління, зміна психології управляючого, стилю господарської поведінки, переоцінка керівниками своєї ролі й місця в системі господарювання викликали величезний інтерес до менеджменту – теорії і практики управління сучасним підприємством. Новий підхід до управління полягає в тому, що будь-яке підприємство розглядається як відкрита соціально-економічна система, котра діє в межах ситуаційного підходу. Тому форми, методи, системи, стилі керівництва мають істотно змінюватися залежно від об’єктивних умов первісних перемінних організацій (зовнішнього середовища, цілей, стратегії, технології тощо).
Сучасний менеджмент – гнучка організаційна система управління й водночас складний соціально-економічний, інформаційно-технологічний процес, що використовуються для зміни станів і особливостей об’єкта управління.
Системний підхід до створення сучасної організації за принципами менеджменту на вітчизняних підприємствах, на жаль, упроваджується повільними темпами, а в деяких випадках ігнорується зовсім (через незнання та відсутність методології застосування). Зміни в системі менеджменту пов’язані з глибокими кризовими явищами у сфері управління. Ефективно працювати заважає невміння керівників усіх ланок виробництва по-новому мислити. Та жорстка система „раціонального управління”, яка мала на меті гранично впорядковувати й регламентувати організацію і ті процеси, що в ній відбуваються, стала заважати досягненню стабільності і стійкості в діяльності виробничих одиниць.
Розгляд менеджменту організацій як складної системи багатофункціонального управління дає змогу усвідомити внутрішні й зовнішні важелі регулювання всієї виробничої діяльності в цілому і таким чином досягти їх збалансованості за умов мінливого ринкового оточення.
Для створення сучасної системи менеджменту вітчизняних підприємств необхідний чіткий, науково обґрунтований методологічний апарат, ядром якого має стати стратегія підприємства, створена на основі поглибленого економічного аналізу та прогнозуванні з обов’язковою побудовою різноманітних моделей поведінки як усієї системи в цілому, так і окремих її підсистем.
В умовах реформування економіки України, впровадження ринкових відносин, важливе значення набуває постійне вдосконалення управління виробництвом як матеріальної основи розвитку суспільства. Процес реформування торкнувся підприємств усіх галузей економіки. Ускладнилися економічні відносини між підприємствами, посилилась конкуренція, виявились недоліки в роботі, які породжені незвичними для сучасного виробника процесами ринкового змісту.
З’явилась необхідність в удосконаленні методів управління діяльністю підприємства , удосконалення методів планування як однієї із головних функцій управління.
Досвід управління свідчить, що в сучасних умовах остаточно не розроблені, теоретично не обґрунтовані усі аспекти планування діяльності підприємства в період трансформації суспільства в Україні, в умовах перетворення суспільних відносин, зміни форм власності, приватизації державних підприємств.
Останнім часом до поняття “планування” інколи почали відноситися прискіпливо, з критикою у зв’язку з тим, що під цим поняттям розуміють директивне планування, що примушує підприємство виходити у своїй діяльності на визначено - запрограмований рівень виробничо – господарської та економічної діяльності.
Процес директивного планування здійснюється державою без врахування інтересів колективів підприємств. За державними органами влади було закріплено право не тільки на визначення обсягів виробництва, але й на здійснення усіх процесів, що пов’язані з продажем продукції, її реалізацією.
Нові умови господарювання змінюють застаріле стереотипне відношення до планування, як до процесу, що в повній мірі керований державними установами. На перший план виходить необхідність нового розумного планування, визначення розвитку підприємства, формування його стійкого становища на ринку завдяки виробництва конкурентноздатної продукції.
Одним із найважливіших факторів функціонування і розвитку фірм на сучасному етапі є управлінська діяльність. Менеджмент представляє високий ступінь свободи керівників і підлеглих в умовах невизначеності ситуації. Саме цим він і відрізняється від звичайного управління.
Ринкова економіка ставить значно вищі вимоги до кваліфікації керівників і фахівців, ніж планово. Тому основним завданням менеджменту є створення такої організаційної культури, творчого клімату, які б стимулювали працівників до творчого мислення.
Найважливіша складова успіху – безперервне теоретичне й практичне навчання керівників нового типу: високопрофесійних і компетентних у вирішені економічних, соціальних, технологічних питань У цих керівників має бути розвинута висока відповідальність за результати діяльності фірми.
Як відомо, ситуація на ринку постійно змінюється. Відбуваються зміни в умовах і формах фінансування, умовах торгівлі на світових товарних ринках, стані господарської кон’юнктури в галузях або по країні в цілому, в становищі на ринку конкурентів, тобто присутність ризику відчувається постійно.
Постійне переборювання ризику чи ризикових ситуацій не тільки тепер, а й у перспективі – мета менеджменту. Організація виробництва товарів і послуг з урахуванням потреб споживачів на основі наявних матеріальних і людських ресурсів, забезпечення рентабельності діяльності підприємства та його стабільного стану на ринку – найважливіше завдання менеджменту.
В даній курсовій роботі розглядається розробка системи менеджменту на прикладі ВАТ "МАЙСТЕР-БУД".
1. Вибір організаційно-правової форми будівельного підприємства
ВАТ – це господарське товариство, яке має статутний фонд поділений на визначену кількість акцій, однакової номінальної вартості, які можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати й купівлі-продажу як на біржах так і безпосередньо між будь-якими особами шляхом переоформлення у реєстратора цінних паперів.
Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни. Форма власності – приватна. Цей вибір зумовлений бажанням діяти відповідно до ринкових умов і спробувати себе у незалежному середовищі.
Вищим органом управління ВАТ є загальні збори акціонерів. Безпосереднє управління товариством здійснює правління, яке складається з акціонерів у яких найбільша кількість акцій. Контроль за фінансовою діяльністю товариства здійснює спостережна рада і ревізійна комісія, вони контролюють правління. Установчим документом є статут.
Здійснення підписки на акції дозволить сформувати необхідний для початку діяльності статутний капітал.
Якщо ВАТ створюється кількома особами, першим кроком для засновників, насамперед, є заснування простого товариства для створення акціонерного товариства. Товариство виникає і діє у формі договору про спільну діяльність щодо створення акціонерного товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Договір укладають засновники товариства в письмовій формі. Якщо товариство створюється фізичними особами, то такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Змістом договору є розподіл функцій сторін, визначення порядок здійснення ними, засновниками, дій, направлених на створення товариства: організація проведення зборів засновників, формування статутного капіталу та інше.
Форма ВАТ обрана через можливість наочно демонструвати ефективність діяльності підприємства шляхом оформлення якісних будинків. Така реклама дозволить збільшити кількість акціонерів перспективного будівельного підприємства і дозволить створити ресурсну базу для вдосконалення основних фондів і розширення обсягів виробництва.
На підприємства працюватиме приблизно 429чол., тобто воно буде відноситись згідно української класифікації до категорії середніх підприємств. Вестиметься бухгалтерська звітність згідно ПСБО, статистична і фінансова звітності.
Нормативними документами які регулюють діяльність товариства є: Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, ЗУ «Про підприємництво», ЗУ «Про господарські товариства», технологічні умови виробництва, стандарти, правила оформлення будівельних креслень. Особливе місце тут займають спеціалізовані будівельні документи, вони вживатимуться у діяльності підприємства найбільше.
Таблиця 1.1
Загальна характеристика ВАТ "МАЙСТЕР-БУД"
№
п/п
Параметри
Зміст та особливості
Основні відмінності
1
Форма підприємства
ВАТ
статний фонд формується від продажу акцій
2
Профіль
Надання послуг
Потрібно закуповувати матеріали, вони формуватимуть основу собівартості послуг
3
Види діяльності
Прокладення комунікацій і оздоблювальні роботи
Надзвичайно висока трудоємність, постійна робота "на виїзді"
4
Форма власності
Приватна колективна
Прибуток іде на сплату дивідендів
Розділ 2. Оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища організації
2.1 Структура організації
Структура організації – це логічні взаємовідношення рівнів управління та функціональних сфер, побудовані в такій формі, яка дає змогу найефективніше досягти цілей організації.
Завдання структури організації:
ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем;
продуктивно і доцільно розподіляти і спрямовувати зусилля своїх працівників;
задовольняти потреби клієнтів;
сприяти досягненню мети організації з високою ефективністю.
Рисунок 3.1 Основні компоненти структури організації
Прийняття рішень відбувається децентралізовано. Структурування організації проведено за комбінацію функціонального і географічного принципів. Структура організації побудована відповідно виробничих потреб, вона розуміється працівниками і забезпечує ефективну взаємодію всіх підрозділів. Корпоративна культура у будівельній організації відіграє дуже важливу роль: оскільки ця галузь є надзвичайно трудомісткою, товариський клімат у колективі дозволить ефективніше працювати. Важка фізична праця гуртує людей, сприяй створенню дружніх стосунків.
2.2 Ресурси і сфера діяльності
Програмою підприємства по управлінню персоналом буде підвищення продуктивності праці. Відповідно до цього стратегією є постійне вдосконалення графіків роботи і змін, оптимізація режимів праці і відпочину робітників. Виходячи з стратегії можна встановити наступні поточні цілі:
Визначення оптимального часу роботи зміни який забезпечить найвищу продуктивність
Скорочення непродуктивних витрат робочого часу
Підвищення кваліфікації працівників
Використання сучасного обладнання і інструментів
Налагодження системи зворотного зв’язку із виробництвом
Плинність кадрів – рух кадрів на виробництві, який обумовлений незадоволеністю працівників якими-небудь елементами виробничої ситуації або незадоволеністю власника (адміністрації) виробничою поведінкою працівника. Плинність кадрів характеризується коефіцієнтом, який визначається як співвідношення чисельності чи кількості працівників, звільнених за прогули та інші порушення трудової дисципліни і за власним бажанням до середньоспискової чисельності працівників.
Безперечно, плинність кадрів негативно впливає на ефективність роботи підприємства, спричинює додаткові витрати на навчання персоналу, витрати часу на адаптацію нового співробітника. Так само негативно впливають страйки і звільнення. Завдяки успішній кадровій політиці, коефіцієнт плинності кадрів доволі низький, страйків не відбувається.
Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.
Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.
В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром - прибутком.
Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організацію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами - з допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.
Суб'єкт господарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати, що і як виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавче закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.
Фінансова політика підприємства спланована виходячи з умов зовнішнього середовища і особливостей стратегії компанії. Вона адекватно відповідає існуючій макро- і мікроекономічній ситуації, дозволяй підтримувати високу ефективність і рентабельність підприємства. Постійно вносяться зміни і корекції з метою реагування на зміни у макросередовищі.
Достатніми показниками для уявлення про ефективність роботи підприємства є наступні:
Платоспроможність
Прибутковість
Фінансова стабільність
Продуктивність праці
Ліквідність запасів
Оборотність запасів
Термін обороту дебіторської заборгованості
Термін обороту кредиторської заборгованості
Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність.
Коефіцієнт прибутковості визначається відношенням прибутку до капіталу, що інвестується, і розраховується за формулою:
де : КП- коефіцієнт прибутковості;
П – прибуток;
К – капітал.
Коефіцієнт фінансової незалежності (його ще називають коефіцієнтом автономності , коефіцієнтом власності). Він розраховується як відношення власного капіталу до загального капіталу (валюти балансу):
де : Кфн - коефіцієнт фінансової незалежності;
ВК – власний капітал ;
ВБ – загальний капітал (валюта балансу).
Продуктивність праці є одним з основних показників для виробничих підприємств, він відображає ефективність кадрової політики і ефективність їх виробничої діяльності. Він може визначатись в вартісному чи натуральному еквіваленті, за різні проміжки часу. Розраховується як відношення обсягів виробленої продукції (чи вартості цієї продукції) за певний період до середньоспискової чисельності працюючих.
Ліквідність у широкому сенсі означає спроможність створення необхідної суми грошових коштів у розмірах, необхідних для покриття інвестиційних та операційних витрат. При цьому використовуються всі можливі джерела: банківський кредит, продаж зайвих активів і власна виробничо-комерційна діяльність. Коефіцієнт ліквідності запасів визначається як відношення вартості запасів до сукупної вартості поточних зобов’язань:
Кл=З/ЗБ
Кл відображає залежність підприємства від наявності матеріально-виробничих запасів, що забезпечують можливість мобілізації коштів для погашення короткострокових зобов'язань. Позитивним є збільшення цього показника. Чим вищий він – тим більше коштів зможе мобілізувати підприємство. Якщо він менше 1, то запасів підприємства не вистачить на погашення навіть існуючої заборгованості.
Коефіцієнт оборотності запасів Ко.з. визначається відношенням виручки від реалізації без врахування ПДВ і акцизів до середньої вартості запасів:
КОЗ=ВР/З
З - середнє арифметичне вартості запасів на початок і кінець звітного періоду.
Для всіх підприємств одразу не можна назвати оптимальне значення цього показника. Багато залежить від організаційних факторів: видів діяльності, тривалості виробничого циклу і т.ін. У одних підприємств запаси обертаються 20 разів на рік, і це не здається їм багато, для інших - і 2 рази за цей же період буде добре. Чим вище показник оборотності запасів, тим менше коштів потрібно відволікати на створення запасів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні кошти і тем стійкіше фінансове становище підприємства.
Коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості (Кодз) визначається як відношення виручки від реалізації до середньої за період дебіторської заборгованості (ДЗ):
КОДЗ=ВР/ДЗ
Коефіцієнт свідчить про розширення або зниження кількості послуг які підприємство надає в кредит. Зростання означає збільшення швидкості сплати заборгованості підприємству , зменшення продажу в кредит. Зниження показника свідчить про збільшення обсягу кредиту , що надає підприємство, тобто зростання надання послуг в кредит покупцям.
Середній термін обороту дебіторської заборгованості (тривалість періоду обороту в днях ) (Тобд) як відношення календарного фонду часу за певний період (наприклад, за рік – 365 днів) до коефіцієнту оберненості дебіторської заборгованості (Кодз):
ТОБД=365/КОДЗ
Цей показник характеризує середній термін погашення дебіторської заборгованості. Зниження цього коефіцієнта свідчить про пришвидшення термінів повернення коштів за надані послуги.
Коефіцієнт оберненості кредиторської заборгованості (Кокз) як відношення виручки від реалізації до середньої за період кредиторської заборгованості (КЗ):
КОКЗ=ВР/КЗ
Зменшення коефіцієнту свідчить про збільшення заборгованості перед постачальниками. Підвищення коефіцієнту говорить про зростання можливості підприємства погасити отримані кредити.
Середній термін обороту кредиторської заборгованості (Тобк) розраховується аналогічно до ТОБД :
ТОБК=365/КОКЗ
Маркетинг
Для досягнення своєї мети на ринку підприємство розробляє стратегію і тактику маркетингу.
Маркетинг – це виробничо-комерційна діяльність підприємства, спрямована на виявлення та задоволення потреб у його послугах на ринку з метою одержання прибутку.
Стратегія маркетингу включає такі основні рішення та обґрунтування: ринок, на якому виступає підприємство; особливості поведінки на ньому; види послуг; форми і методи реклами; ціни на послуги.
Стратегія і тактика маркетингу ґрунтуються на вивченні ринку, його постійному аналізі та структуризації.
Оцінивши показники прибутковості товариства, можемо зробити висновок, що положення компанії на ринку є стійким. Конкурентна позиція фірми базуються на постійному використанні нововведень; поліпшенні якості наданих послуг на всіх етапах; встановленні доступних цін на послуги; сервісному обслуговуванні постачальників, споживачів ВАТ"МАЙСТЕР-БУД" залишається конкурентноспроможним, оскільки вчасно обирає ту чи іншу стратегію поведінки, плавно маневруючи в океані ринкових відносин, і завжди йде на крок попереду конкурентів.
Технологія
Технологія – це засіб перетворення матеріалів, сировини у продукт чи виріб.
На підприємстві наявне новітнє обладнання, яке полегшує роботу працівників, але все таки деяку роботу приходиться робити власноруч. А в середині фірми діє комп’ютерна мережа й інтернет.
Технологія нашого підприємства не є унікальною, адже будівництво житла не є засекреченою інформацією. Головна наша унікальність в тому, що ми завжди здаємо роботу вчасно і якісно виконуємо поставлену задачу.
Технологічний процес будівництва житла показаний на рис.2.1.
ТП1 – Підготовчі роботи
ТП2 – Закладка фундаменту
ТП3 – Зведення житла
ТП4 – Оздоблювальні роботи
ТП5 – Здача житла
Рис.2.1 Технологічний процес будівництва житла
Цілі
Ціллю організації є прагнення підприємства до великого розвитку і популярності на ринку.
Основною ціллю організації є отримання прибутку.
Фонди підприємства — це матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвитку виробництва, створення продукції (послуг)
Виробничі фонди включають продуктивні фонди і фонди обігу. Продуктивні фонди поділяються на основні та оборотні. З допомогою саме цих фондів виробляється продукція (послуги). Фонди обігу — це готова продукція, що перебуває на складі підприємства, а також відвантажена, але ще не оплачена покупцями продукція, кошти на рахунку підприємства, які необхідні для придбання предметів праці та виплати заробітної плати. Фонди обігу не входять до продуктивних фондів: вони не беруть участі в процесі виробництва. Проте вони входять до складу виробничих фондів. Це пов'язано з тим, що на підприємстві є ще фонди невиробничого призначення. Вони використовуються для невиробничих потреб (житлові будинки, спортивні споруди, будинки культури, бази відпочинку, дитячі садки і ясла тощо). Фонди обігу в кінцевому підсумку мають виробниче призначення, навіть продукція, яка знаходиться на складі, після реалізації дає кошти, що спрямовуються на виробничі цілі. Через це фонди обігу не можна включати до фондів невиробничого призначення[3].
Виробничі фонди підприємства мають наступну суть:
Виробництво здійснюється тільки при наявності фондів, передусім виробничих. Фонди є важливим чинником виробництва. При цьому мова йде не про якесь абстрактне поняття, а про конкретні засоби виробництва.
Якість фондів демонструє рівень використання досягнень науково-технічного прогресу.
Фонди підприємств — це основна частина національного багатства країни.
Ефективне використання фондів — це нагальна проблема економічного розвитку суспільства і кожного підприємства. Багато показників ефективного використання засобів виробництва ґрунтуються на понятті «фонди». Досить сказати, що фонди є складовою частиною таких показників, як фондовіддача, фондомісткість, фондооснащеність.
З поняттям «фонди» пов'язано багато важливих економічних категорій — фізична і моральна зношеність фондів, амортизація основних фондів, кругооборот і оборот фондів тощо[4].
На підприємствах України відсоток ручної праці значний, особливо на допоміжних процесах – транспортних, вантажно-розвантажувальних, ремонтних, на контролі тощо.
Сукупність матеріально-технічних факторів та їх вплив на рівень продуктивності праці можна характеризувати певними показниками.
Енергоозброєність праці – споживання всіх видів енергії на одного робітника за певний період.
Фондоозброєність – це показник оснащеності праці виробничими основними фондами. Визначається відношенням середньорічної балансової вартості виробничих основних фондів до середньооблікової чисельності ворітників або працівників.
Фондовіддача – загальний показник використання всієї сукупності основних виробничих фондів. Визначається відношенням річного обсягу випуску продукції у грошовому вираженні до середньорічної(без урахування зносу) балансової вартості основних виробничих фондів[4].
Інформаційні технології
Інформаційні системи застосовуються лише для автоматизації обліку і створення зв’язку між адміністративними підрозділами підприємства. В офісній частині будівлі створена комп’ютерна мережа і підключено інтернет. Це підвищує швидкість отримання і обробки замовлень а також повідомлення постачальників про потребу у сировині. Специфіка виробництва не потребує широкого впровадження інформаційних технологій.
2.3 Зовнішнє середовище: вплив та можливості
Межі між організацією як системою та навколишнім середовищем визначаються сукупністю організаційних можливостей її діяльності. Навколишнє середовище має надзвичайно важливе значення для організації, оскільки значною мірою визначає ефективність діяльності.
Зовнішнє середовище - це економічні, соціальні, технологічні, політичні й етичні елементи (чинники), які перебувають поза межами організації.
Зовнішнє середовище підприємства поділяється на середовище прямого та опосередкованого впливу.
Середовище прямого впливу, тобто таке, що активно, реально та негайно впливає або може вплинути на діяльність організації, містить у собі такі сили, як конкуренти, покупці та постачальники, ор гани державного регулювання, власники підприємств і ділові партне ри, інвестори, маркетингові посередники, контактні аудиторії, проф спілки, масс медіа, аудитори та ін.
Неконтрольовані фактори розвитку підприємства впливають на поведінку виробника на ринку. Такі фактори відстежуються і вив чається динаміка їх розвитку з метою пристосування до умов, спричи нених неконтрольованими факторами.
Слід відзначити, що в науковій літературі по-різному визнача ються неконтрольовані фактори, існують розбіжності в їх кількості та назві. Відомо, що різні автори однозначно назива ють лише два неконтрольованих чинники - споживачів і конкурентів, далі йдуть такі фактори, як споживачі і держава (у трьох авторів), нові то вари, потенційні конкуренти та стан економіки (у двох авторів), а решта факторів поодинці зустрічається в ок ремих авторів. Розбіжність у кількості неконтрольованих факторів конку рентного середовища свідчить про складність аналізу такого явища і не однозначність поглядів дослідників на проблему його вирішення.
Середовище непрямого впливу лише формує загальні перспек тиви розвитку, сприятливі чи не зовсім тенденції, проблеми, пастки, кон'юнктуру ринку тощо; його вплив відчувається згодом, з плином часу, воно лише визначає напрями процесів у економіці, формує за гальні тенденції розвитку галузі на віддалену перспективу. Сюди на лежать політичні та соціокультурні фактори впливу, стан економіки, НТП, технологічні зміни та законодавчий вплив уряду, міжнародні відносини та стосунки з місцевим населенням, вплив групових інтересів, деякі макроекономічні явища (зокрема інфляцію, кризу над виробництва, безробіття та ін.). Існують також інші сили, що вимага ють врахування їх впливу на діяльність фірми.
Для ефективності діяльності в організації створено центр зв’язків із зовнішнім середовищем, який займається різноманітними питаннями, що стосуються різних сфер навколишнього середовища. Функціонує він залежно від претензій зовнішніх і внутрішніх груп, може вирішувати і ринкові, і внутрішні господарські проблеми. При необхідності управління товариства вдається до послуг зовнішніх консультантів.
Управлінські процеси впливу на зовнішнє середовище здійснюються в широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні орієнтовані на зв’язки з навколишнім середовищем управлінські процеси охоплюють окремі елементи, пов’язані з різноманітними аспектами цього середовища (інвестиційні процеси, методи планування та ін.). У вузькому – до них зараховують проблемний менеджмент, політику й стратегію організації, управління комунікаціями.
Основою формування системи зв’язків із навколишнім середовищем є політика нашої організації, яка охоплює:
систему (організація, економіка, суспільство, екосистема);
інститути (внутрішні, загальногосподарські, суспільні групи претензій, організація захисту прав споживачів);
тематику (внутрішньоорганізаційні, загальногосподарські, суспільні, екологічні питання).
Система зв’язку гарантує надходження найважливішої інформації про навколишнє середовище, необхідної для планування і прийняття рішень. Для адаптації до зовнішнього середовища товариство знає і має чітку класифікацію чинників соціально-економічного середовища, які зумовлюють його життєздатність на даний момент і розвиток у майбутньому. До таких чинників відносять розмір і структуру потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін на ринку, можливість одержання споживчого кредиту, політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики держави, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, вплив постачальників, технології, законодавства, соціальні та культурні зміни в суспільстві.
Аналіз зовнішнього середовища проведено за факторами, розміщеними у таблиці 2.6, де визначається позиція підприємства ВАТ "МАЙСТЕР-БУД".
Таблиця 2.6
Аналіз факторів зовнішнього середовища
Група факторів
екстремальне значення
дуже непривабливо
не дуже привабливо
нейтрально
певна привабливість
дуже привабливо
екстремальне значення
1
2
3
4
5
6
7
8
Ринкові фактори
Розмір ринку
малий
+
великий
Темпи росту ринку і потенціал
низькі
+
високі
Циклічність попиту
висока
+
низька
Сезонність попиту
висока
+
низька
Чутливість цін
низька
+
висока
Прибутковість виробництва
низька
+
висока
Диференціація продукту
низька
висока
Фактори конкуренції
Наявність рівних конкурентів
багато
+
мало
Інтенсивність конкуренції
висока
+
низька
Ступінь спеціалізації конкурентів
низька
+
висока
Труднощі виходу в галузь нових фірм
великі
+
малі
Труднощі виходу з галузі фірми
великі
+
малі
Динамічність частки ринку
висока
+
низька
Рівень інтеграції (вертикальної, горизонтальної)
високий
низький
Наявність послуг-змінників
багато
+
мало
Завантаження потужностей
низька
+
висока
Бар’єри входу в галузь
Ефект масштабу (економія на витратах)
низький
+
високий
Потреба в інвестиціях
мала
+
велика
Зв’язок споживачів з постачальниками
низька
+
висока
Наявність каналів розподілу
багато
+
мало
Доступність каналів розподілу
висока
+
низька
Доступ до сировини
легкий
+
важкий
Державний протекціонізм
слабкий
+
сильний
Соціальні, культурні, організаційні бар’єри
слабкі
+
сильні
Бар’єри виходу з галузі
Державні соціальні обмеження
сильні
+
слабкі
Небезпека соціальних проблем
висока
+
низька
Спеціалізація обладнання
висока
+
низька
Залежність від стратегічних взаємовідносин
висока
+
низька
Взаємовідносини з постачальниками
Місцеві постачальники
мало
+
багато
Матеріали-замінники
мало
+
багато
Інтенсивність конкуренції серед постачальників
низька
+
висока
Доступ до іноземних постачальників
важкий
+
легкий
Формування стратегічних альянсів
мало
+
багато
Рівень вертикальної інтеграції з постачальниками
низький
+
високий
Технологічні фактори
Рівень технічних нововведень
високий
+
низький
Складність продукції, виробництва
висока
+
низька
Патенти. Інтелектуальна власність
багато
+
мало
Капіталомісткість та наукоємність продукц
висока
+
низька
Макроекономічні фактори
Інфляція
висока
+
низька
Валютна стабільність
низька
+
висока
Рівень соціальної компенсації
високий
+
низький
Кваліфікація робочої сили
низька
+
висока
Законодавчі загрози
багато
+
мало
Ступінь державного регулювання
висока
+
низька
Оподаткування
високе
+
низька
Іноземні інвестиції і приватна власність
обмеж.
+
необмеж.
Підтримка і субсидії держави
+
Соціальні фактори
Дисципліна працівників
погана
+
хороша
Демографічні зміни
багато
+
мало
Ступінь охоплення профспілками
висока
+
низька
Відносини працівників з керівництвом
погані
+
хороші
Оцінювання факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, які визначають напрям діяльності та успіх організації зводимо до підсумкової таблиці 2.1, де визначені сильні і слабкі сторони діяльності організації .
Таблиця 2.1
Сильні та слабкі сторони діяльності ВАТ "МАЙСТЕР-БУД".
№ п/п
Переваги
Недоліки
1.
Хороша дисципліна в колективі, висока духовна культура, ефективні комунікації між керівником і підлеглими
Робота лише у західному регіоні
2.
Висококваліфікований персонал
Низький рівень матеріального стимулювання працівників
3.
Чітке визначення цілей та доведення їх до працівників
Незначний вибір постачальників вхідної сировини та матеріалів
4.
Якісна управлінська робота по організації робочих місць та створенню сприятливих умов праці та техніки безпеки на робочому місці
Слабкий контроль стану матеріально-технічного забезпечення, що призводить до періодичних збоїв у виробництві
5.
Великі розміри виробничих замовлень
Недостатньо площ
6.
Якісний контроль процесів виробництва за допомогою системи контролювання
Невизначеність зовнішнього середовища
7.
Великий попит
Велике навантаження роботою
8.
Співпраця з іноземними партнерами
Заборгованість споживачів по оплаті за послуги
9.
Децентралізації влади
Застарілість обладнання
10.
Вчасна здача роботи
Відсутність резервного запасу сировини
Як видно з таблиці 2.1 на підприємстві наявні певні недоліки, а щоб їх вирішити, то потрібно прийняти ряд управлінських рішень для покращення теперішнього становища фірми.
Управлінське рішення – це пошук найбільш ефективних і раціональних або оптимальних дій керівника, які покращують становище організації.
Управлінські рішення:
потрібно побудувати склад для того, щоб ми мали змогу наперед закупити сировину і зберігати її там;
для того, щоб вийти на східний регіон можна відкрити там філію;
при можливості купити нове обладнання або взяти її під лізинг;
провести рекламу щодо зацікавлення нових потенційних робітників;
потрібно залучати інноваційні розробки, тобто шукати унікальні ідеї, які полегшали б роботу працівникам, при цьому не змінили якість, а при можливості навіть покращили.
3. Життєвий цикл товару
Життєвий цикл товару — час, який характеризує розвиток обсягів збуту і прибуток від реалізації товару, також це період протягом якого товар життєздатний на ринку і забезпечує досягнення цілей продавця.
Впровадження товару на ринок;
Зростання обсягу продажу внаслідок визнання товару покупцями;
Стадія зрілості, яка характеризується максимальною прибутковістю;
Насичення ринку товаром;
Спад обсягу продажу і прибутку[6].
Життєвий цикл товару визначає послідовність періодів існування товару фірми на ринку та характеризує зміну обсягів продажу та прибутку від його реалізації і визначає маркетингові стратегії від моменту виведення товару на ринок до його зняття з ринку відповідно до поведінки споживачів і конкурентів.
Традиційну модель життєвого циклу зображено на рисунку 3.1, який ілюструє динаміку обсягів продажу і прибуток від реалізації за весь час перебування товару на ринку.
Рис. 3.1. Концепція життєвого циклу товару[6]
І — дослідження та розроблення товару;
ІІ — запровадження товару на ринок;
ІІІ — розширення ринку збуту;
IV — використання переваг;
V — зрілість товару;
VI — насичення ринку;
VII — витискування товару з ринку.
Побудований графік являє собою більш розширену модель життєвого циклу товару. Різні автори виділяють різні частини життєвого циклу, але в загальному їх класифікацію можна звести до чотирьох елементів: впровадження, зростання, зрілість і спад.
Етап впровадження – період надходження у продаж нового товару на ринку і поступового збільшення обсягу продажу.
Підприємство намагається зацікавити покупця у новому товарі. Витрати на стимулювання збуту значні, а отже фірма зазнає збитків або має незначний прибуток.
Вибір тієї чи іншої стратегії з метою досягнення маркетингових цілей (проникнення на новий ринок, збільшення частки ринку) залежить від обраної позиції нової марки. При цьому залежно від обраної стратегії просування розглядають чотири стратегії: стратегія повільного зняття вершків (високі ціни і обмежена реклама), стратегія швидкого зняття вершків (висока ціна і значні витрати на просування товару – реклама в засобах масової інформації, заходи щодо стимулювання збуту), стратегія швидкого проникнення на ринок (низькі ціни і активна реклама нового товару) і стратегія повільного проникнення на ринок (низькі ціни і обмежені витрати на просування товару).
Для того щоб зацікавити потенційних клієнтів фірма вдається до:
безплатні зразки товару;
публічна демонстрація продукції;
Етап зростання відбувається з моменту, коли фірма починає отримувати прибуток, що супроводжується швидким зростанням обсягу продажу і свідчить про те, що товар схвалено споживачами. Базова стратегія цього періоду називається “Переваги”, оскільки вона побудована на урахуванні дій конкурентів, чисельність яких збільшується. Основна мета маркетингу на цьому етапі – “максимізація частки ринку”.
Зростаюча активність конкурентів вимагає модифікації окремих характеристик послуг, вихід на нові канали розподілу, організація реклами, сервісу. Ціни продовжують залишатися високими, хоча і трохи нижчими від цін на етапі впровадження. Розподіл набирає інтенсивного характеру і здійснюється через канали масового збуту. Витрати на рекламу значні, хоча їх відсоток від загального обсягу порівняно з попереднім етапом зменшується. Змінюється характер реклами: з інформативної вона набирає переконувального, а подекуди порівняльного характеру, оскільки основна ціль просування на цьому етапі – переконати
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора