Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Статистика
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів та економіки природокористування
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Статистика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра фінансів та економіки природокористування
Курсова робота
з дисципліни „Статистика”
(Варіант № 5, 31, 1, 8, 3, 7)
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………...…4
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА КУРСОВОЇ РОБОТИ
Статистика структури ВВП в Україні
Поняття, значення та завдання статистичного аналізу ВВП в Україні………………………………………………………………………6
Методи обчислення показників ВВП. Статистичні показники ВВП за 2000-2011 роки в Україні……………………………………………….…8
Статистичні показники ВВП в Україні за 1, 2 квартали 2012 року….13
Основи міжнародної статистики.
Завдання міжнародної статистики……………………………………....16
2.2. Зміст системи міжнародних національних рахунків. Основні рахунки СНР…………………………………………………………………………....19
2.3. Стан і організація статистики в зарубіжних країнах………………...26
РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА КУРСОВОЇ РОБОТИ
Завдання № 1…………………………………………………………..…29
Завдання № 2…………………………………………………………..…33
Завдання № 3……………………………………………………………..35
Завдання № 4……………………………………………………….…….37
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………41
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………..43
ДОДАТКИ………………………………………………………………..…47
ВСТУП
Статистика – це наука, яка вивчає кількісну сторону масових суспільних, соціально-економічних та інших явищ в нерозривному зв'язку з їх якісною стороною в певних умовах місця і часу.
Предметом статистики є розміри і кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв’язку.
У наведеному визначенні предмета статистики підкреслюються дві принципові його особливості. По-перше, статистика вивчає кількісний бік суспільних явищ, а по-друге, вона вивчає не поодинокі, а масові явища. Вивчаючи кількісний бік явищ, статистика відбиває його у числах-показниках, характеризуючи цим конкретну міру явищ. Водночас вона встановлює загальні властивості, виявляє схожість і різницю окремих властивостей досліджуваних об’єктів, групує їх, виявляючи певні типи процесів і явищ, які вивчаються. Вивчення кількісних аспектів суспільних явищ нерозривно пов’язане з їх якісними характеристиками. Адже кількісні співвідношення не існують без якісної їх визначеності.
Актуальність даної роботи обумовлена наявністю економічних та соціальних проблем в Україні та закордоном, що вимагають комплексного науково обґрунтованого аналізу, результати якого слугуватимуть базою для розробки відповідних політичних і економічних рішень.
Об’єкт дослідження: економічна статистика України та міжнародна статистика.
Предмет дослідження: показники структури ВВП в Україні та основи міжнародної статистики.
Мета дослідження полягає у проведенні аналізу, зведені та групуванні матеріалів статистичного спостереження.
Відповідно до мети були намічені наступні завдання дослідження:
проаналізувати наявну статистичну інформацію;
зробити статистичне зведення зібраного статистичного матеріалу за останні роки.
Для вирішення поставлених завдань були комплексно використанні статистичні методи, що складаються з трьох етапів:
збір первинної статистичної інформації;
статистичне зведення і обробка даних;
узагальнення інформації.
Джерелами інформації, розглянутої у курсовій роботі, є різноманітні підручники зі статистики, економічної статистики, також статистичні збірники та щорічники України.
Змістом курсової роботи є теоретична частина, яка складається з двох запитань та практична частина, яка включає чотири задачі.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА КУРСОВОЇ РОБОТИ
1.Статистика структури ВВП в Україні.
1.1. Поняття, значення та завдання статистичного аналізу ВВП в Україні.
З моменту здобуття незалежності Україна є ареною історичних змін, що пов'язано з її переходом від централізованої планової до соціально-орієнтованої ринкової економіки. Такі радикальні зміни потребують нового теоретичного обґрунтування закономірностей розвитку суспільного відтворення, а також їх дослідження та визначення особливостей в період трансформації економічної системи. Саме в цей час проблема стабілізації темпів росту ВВП є центральною проблемою економічного аналізу, оскільки стабільний його приріст гарантує підвищення добробуту всієї нації. Рівень добробуту характеризується стійким збільшенням реального ВВП, та його випуску на душу населення.[33]
ВВП - один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Проблеми стабілізації темпів росту ВВП України завжди знаходились в полі зору вітчизняної економічної науки. Дана проблема органічно переплітається з розвитком продуктивних сил нашого суспільства, з перспективами реформування соціально-економічних відносин.
В економічній науці тривалий час пріоритетне місце займали концепції, згідно з якими вважалося, що суспільний продукт може створюватись лише у сфері матеріального виробництва. На сучасному етапі ставлення економістів-теоретиків до цієї проблеми змінилося. Ці обставини вимагають нового підходу до вирішення даної проблеми. Слід зазначити, що подібні дослідження можуть визначити перспективи функціонування економічної системи України.
Досліджуються умови виробництва, розподілу та використання валового внутрішнього продукту (ВВП) України на новій методологічній основі (концепції системи національних рахунків - СНР). Під впливом науково-технічного прогресу економічне життя країни знаходиться у постійному розвитку, що сприяє постійному розвитку нових соціально-економічних форм та факторів відтворення ВВП. Це також відноситься і до нашої країни, яка робить спробу побудувати нову політичну і економічну систему.[35]
1.2. Методи обчислення показників ВВП. Статистичні показники ВВП за 2000-2011 роки в Україні.
Для проведення порівняльного та структурного аналізу соціально-економічного розвитку країни розраховується номінальний ВВП у фактичних (поточних) цінах. ВВП вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання. ВВП — сума валової доданої вартості (ВДВ) галузей плюс чисті податки на продукти (ПДВ) та імпорт (ЧПІ) не зараховані до неї:
ВВП = ∑ ВДВ + ПДВ + ЧПІ.
ВВП визначають, як суму первинних доходів, розподілених економічними одиницями-резидентами між виробниками товарів та послуг: оплата праці найманих працівників, чисті податки на виробництво та імпорт, валовий прибуток та валові змішані доходи. Використання ВВП — кінцеве споживання товарів та послуг, валове накопичення основного капіталу, зміна запасів матеріальних оборотних коштів, чисте надбання цінностей і сальдо експорту та імпорту товарів і послуг.
Розрахунки ВВП у постійних цінах (середніх цінах 2007року) здійснюються для оцінки реальних обсягів квартального ВВП.Необхідність макроекономічних розрахунків, зокрема, квартального валового внутрішнього продукту, обумовлена, насамперед, потребою в своєчасному виявленні змін та поворотних моментів в економіці з метою прийняття ефективних рішень і побудови прогнозів економічного та соціального розвитку країни.
Складання квартальних національних рахунків України, як і річних,
здійснюється на основі міжнародного стандарту Системи національних рахунків (СНР), схваленого у 1993 році міжнародними організаціями*, а також Європейської системи національних і регіональних рахунків (ESA’95).
У зв’язку зі стислими термінами розрахунків та обмеженою інформаційною базою використовується спрощена схема обчислення квартальних даних ВВП, яка передбачає застосування річних співвідношень та експертних
оцінок для окремих його показників.[14]
СНР як інструмент аналізу структури та динаміки ВВП дає можливість:
виявити пропорції і результати економічної діяльності в розрізі секторів і галузей економіки, окремих форм власності;
з’ясувати процес утворення, розподілу та перерозподілу доходів у економіці;
дослідити процеси утворення та використання доходів галузей та секторів економіки;
дослідити роль іноземних джерел інвестування вітчизняної економіки;
проаналізувати процес кінцевого споживання в економіці.
Згідно з міжнародними стандартами, розрахунки ВВП у постійних цінах здійснюються на основі методу ланцюгових індексів. Цей метод дає можливість представити квартальні дані у вигляді довгострокових динамічних рядів. Таким чином, є можливість визначити як структурні, так і короткострокові економічні зміни.[13]
Квартальний ВВП обчислюється трьома методами:
Виробничим (метод доданих вартостей)
за категоріями доходу (розподільний метод ).
за витратами (категоріями кінцевого використання);
ВВП виробничим методом визначається як вартість усіх товарів і послуг у ринкових цінах, створених на економічній території країни за той чи інший період, за винятком вартості проміжного споживання.
ВВП виробничим методом розраховується за наступною схемою:
випуск в основних цінах
– проміжне споживання
– оплата послуг фінансових посередників
= валова додана вартість в основних цінах
+ податки на продукти
– субсидії на продукти
= Валовий внутрішній продукт
Сума валових доданих вартостей галузей (видів економічної діяльності) і чистих податків на продукти та імпорт дає обсяг ВВП.
,
B.lg = P.1 – P.2,
де ВВП — обсяг валового внутрішнього продукту; B.lg — валова додана вартість; P.1 — випуск продукції; P.2 — проміжне споживання; D.2 — податки на виробництво та імпорт; D.3 — субсидії (–).
Результати аналізу ВВП виробничим методом свідчать що протягом 2001-2011 років мінімальне значення показник ВВП становив у 2001 році(у постійних цінах 2007р.) - це 468445 млн. грн., а максимальне у 2008 році-737336 млн. грн. (див. Додатки, табл. 1.).
ВВП можна розрахувати також шляхом виміру або сукупного доходу всіх економічних агентів, або загального обсягу витрат на виробництво товарів та послуг, тому що в масштабах економіки всі витрати на придбання продуктів є доходом для виробників цих продуктів. Метод «за доходами» базується на рівності ВВП і валового внутрішнього доходу. Сукупний доход визначається як сума доходів, що являють собою у тій чи іншій формі плату за використання факторів виробництва, за допомогою яких вироблено кінцевий продукт.
Розраховуючи ВВП за доходами, потрібно знайти суму таких його складових:
– заробітна плата найманих працівників
– рентні платежі
– чисті відсотки
– доходи некорпоративного сектору
– прибуток акціонерних підприємств
Наступні два елементи не являють собою доходи у прямому розумінні
цього слова, але вони входять у вартість продукції і тому є частиною ВВП:
– амортизаційні витрати
– чисті непрямі З економічної точки зору, це різниця між цінами, за якими купують товари споживачі, та продажними цінами фірм. Сумування вказаних складових дозволяє визначити ВВП за методом «за доходами».
ВВП за доходами = W + Рг + і + R + Am + IT,
де W – заробітна плата; Рг – прибуток; і – відсоток; R – рента; Am – амортизація; IT – непрямі чисті податки.
Зростання частки однієї категорії доходу у ВВП відбувається за рахунок зменшення частки інших категорій доходу. . Оплата праці займає найбільшу частку в структурі ВВП України.(див. Додатки. Рис.1) Останніми роками вона має чітку тенденцію до зростання у структурі ВВП. Це пов’язано з процесами перехідного періоду України до ринкової економіки, в основному з відставанням рівня заробітної плати від реальної вартості робочої сили й заморожуванням виплат за низкою статей бюджетних витрат. Податки на виробництво та імпорт, які є основним джерелом наповнення державного бюджету, мають зворотну тенденцію до зменшення. ВВП за витратами спирається на вихідне положення, згідно з яким вартість виробленого продукту дорівнює сумі всіх витрат на його створення, а самі витрати в рамках даного методу вдається розділити на витрати макроекономічних суб'єктів: домашніх господарств, фірм держави та зарубіжжя. Формула, що лежить в основі витратного підходу до визначення ВВП, має вигляд: ВВП за витратами = С + І + G + NE,
де С – споживчі витрати; I – приватні валові інвестиції; G – державні витрати; NE – чистий експорт.
Часто наведений метод називають методом кінцевого використання. Споживчі витрати – це особисті споживчі витрати всіх громадян країни, що включають витрати на предмети довгострокового та поточного споживання та на послуги. Тут ідеться про витрати на харчування, одяг, житло, товари культурно-побутового призначення, на всі види послуг, що надаються за
рахунок споживачів.
Інвестиційні витрати підприємств, що називаються приватними валовими інвестиціями, охоплюють основні види недержавних капіталовкладень у виробництво з боку фірм і підприємців. Це витрати на кінцеву закупку машин та обладнання, на виробничі будівлі, на збільшення запасів виробничих ресурсів, житлове будівництво, витрати на амортизацію. Державні витрати являють собою державні закупки товарів та послуг. В дану групу включають витрати федеральних, республіканських, місцевих державних органів на придбання кінцевої продукції підприємств, на закупку ресурсів для державних потреб і на оплату найманої робочої сили. В державні витрати не включають трансфертні платежі, які проводяться безкоштовно і не враховуються у складі ВВП.[9]
Чистий експорт є не що інше, як різниця між експортом та імпортом. Ця різниця показує, на скільки іноземні витрати на придбання товарів і послуг, вироблених в даній країні, перевищують витрати даної країни на придбання товарів і послуг, вироблених в інших країнах.[24]
Результати аналізу ВВП за компонентами кінцевого використання свідчать, що протягом 2005-2011 років питома вага валового нагромадження у ВВП України коливалася.(див. Додатки, табл. 2)
В умовах загальної реструктуризації економіки важливо досягти такого стану, щоб прибуток підприємств не втрачав інвестиційну сутність за рахунок повного чи часткового виключення з виробничого процесу. Ця вимога залишається непоміченою до того часу, поки сформовані диспропорції не набувають загрозливих масштабів, що вимагає радикального адміністративного втручання з боку держави.[16]
2.3.Статистичні показники ВВП в Україні за 1, 2 квартали 2012 року.
Для максимального зростання ВВП в Україні доцільно провести вертикальний аналіз із застосуванням експериментальної таблиці “витрати - випуск”, що дає можливість не тільки дослідження і виявлення особливостей вартісної структури ВВП за видами економічної діяльності, а й з’являється можливість у визначенні збиткових видів економічної діяльності.
Аналіз показників ВВП у 1 та 2 кварталах 2012 року показав , що питома вага ВВП зросла на 54807 млн.грн.( див. Додатки. табл. 3,4)
Аналіз ВВП по кожній із галузей дає можливість максимально ефективно розподіляти видатки на окремі галузі.[5]
Порівнявши валовий внутрішній продукт за 2011рік і 1 та 2 квартал 2012 року можна зробити наступні висновки. Так приріст реального ВВП у 2 кварталі поточного року порівняно з відповідним кварталом минулого року становив 3,0 %. В умовах падіння попиту на більшість товарів українського експорту на світових ринках підтримуючими чинниками зростання економіки було зростання внутрішнього попиту та прискорення динаміки сільськогосподарського виробництва. Пожвавлення внутрішнього споживчого попиту відображалось у зростанні обсягу роздрібної торгівлі, яке за перше півріччя 2012 року становило 16 % порівняно з відповідним періодом минулого року. Внутрішній споживчий попит підтримувався за рахунок стабільного зростання доходів населення. Зокрема, зростання реальної заробітної плати за січень –травень 2012 року становило 15,5 % порівняно з відповідним періодом минулого року.Приріст обсягу сільськогосподарського виробництва в першому півріччі 2012 року прискорився до 7,4 % порівняно з 3,2 % приросту за відповідний період минулого року, що зумовлювалося раннім початком збору врожаю через сприятливі погодні умови навесні. Приріст індексу промислового виробництва в першому півріччі 2012 року становив 0,4 % порівняно з відповідним періодом минулого року. У добувній промисловості обсяги виробництва зросли на 2,7 %. Сприятливим чинником розвитку промисловості було зростання попиту та відповідно світових цін на мінеральні добрива, що сприяло зростанню виробництва хімічної промисловості на 12,3 %. Додатковим фактором позитивної динаміки промисловості було збільшення експортних поставок електроенергії, у результаті чого зростання обсягів її виробництва становило 4,2 % з урахуванням газу та води.
Стримуючим чинником економічного зростання є низький рівень зовнішнього попиту в останні 9 місяців. Зростання обсягів виробництва машинобудування за перше півріччя 2012 року становило 0,3 %, а зниження обсягів металургійного виробництва – 2,2 %[38].
Терміни одержання Держстатом України даних статистичних спостережень та адміністративних даних, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.08.2001р. №341, обумовлюють поетапне уточнення квартальних розрахунків ВВП. Збалансоване поєднання оцінок різної періодичності є необхідною та важливою умовою при визначенні ВВП. Реалізація принципів перегляду квартальних і річних оцінок ВВП дає можливість отримати узгоджені та збалансовані макроекономічні показники.
Ряд квартальних даних ВВП завжди являється адитивним (сума квартальних даних дорівнює річним даним). Першою квартальною оцінкою ВВП є оперативна оцінка, яка розраховується виробничим методом і використовується лише для аналізу зміни реального обсягу ВВП. Оперативна оцінка ВВП визначається шляхом екстраполяції даних.
Попередня оцінка ВВП базується на даних статистичних спостережень та адміністративних даних (Звітів про виконання Державного та місцевих бюджетів, звітів Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, даних
Державної податкової адміністрації, Платіжного балансу тощо). Розрахунки проводяться виробничим методом, за доходами та за витратами.
Річні співвідношення остаточної оцінки минулого року використовуються
в уточненій оцінці ВВП для визначення тих показників, які відсутні в квартальних джерелах інформації. Крім цього, для розрахунку експорту та імпорту товарів і послуг використовуються уточнені квартальні дані Платіжного балансу, наданого Національним банком України.
Остаточна оцінка ВВП формується з урахуванням пропорцій та співвідношень відповідної кварталам остаточної річної оцінки [40].
2.Основи міжнародної статистики
2.1 Завдання міжнародної статистики.
Завдання міжнародної статистики полягають, насамперед, у вивченні стануі розвитку світового народного господарства, закономірностей різноманітних соціальних та економічних процесів, які відбуваються у світі, у контролі за ходом виконання цільових програм, що здійснюються як по лінії ООН, так і з допомогою колективних зусиль груп країн, наприклад, програм допомоги країнам, що розвиваються, діяльності миротворчих сил ООН.
Важливе значення має подальша діяльність щодо розробки єдиної для світу схеми розрахунку основних економічних показників, забезпечення порівнянності даних національних статистик.
Статистична служба, як будь-який більш-менш складний вид людської діяльності, вимагає наукового підходу до її розбудови, об'єктивного та глибокого аналізу ефективності роботи статистичних органів. Отже, складовою статистики є характеристика структури статистичної служби, раціоналізація функцій, які вона виконує. Збором, обробкою і аналізом інформації про масові явища та процеси займаються багато інших організацій і окремих людей, звідси необхідна класифікація і раціоналізація потоків інформації, пошук оптимального ступеня централізації цієї роботи, створення єдиного банку статистичних даних. До завдань міжнародної статистики належать розробка наукових основ організації і координації статистичної роботи в світі, забезпечення ознайомлення широких кіл громадськості з її результатами.[18]
Є багато закономірностей, які можна встановити тільки в світовому масштабі. Так, якщо б ми взяли до уваги тільки ситуацію в колишніх СРСР та Югославії, то можна зробити висновок, що міжнаціональні конфлікти поясняються розпадом імперії, болісним, але неминучим. Однак імперії розвалювалася і раніше. Навіть у цілком благополучних Канаді, Бельгії та інших країнах, які ніколи не були імперіями, міжнаціональні відносини останнім часом різко загострилися Тому можна зробити висновок про те, що діє інший фактор, недостатньо вивчений, можливо, вкрай небезпечний для долі людства. І, мабуть, не тільки розпадом імперій пояснюються події у колишніх Югославії та СРСР, а й дією цього фактора. Встановлення таких закономірностей - також завдання міжнародної статистики. Тільки на всепланетному рівні можна осягнути всю глибину екологічних потрясінь, ситуацію з не відновлюваними ресурсами.
Нашій планеті загрожують екологічна катастрофа, вичерпання ресурсів, демографічна криза, міжнаціональні, міжрелігійні та міждержавні конфлікти і багато чого ін. З цього випливає необхідність об'єднаних дій людей планети для відвернення катастроф. Доки йшла боротьба двох світових систем - соціалістичної і капіталістичної, спільні дії були неможливими. Поразка соціалістичної системи в цій боротьбі стане перемогою для всього людства лише в тому разі, якщо люди почнуть шукати спільний вихід із проблем і не ввійдуть у повий згусток конфліктів уже на новому грунті. Тепер, наприклад, дедалі загрозливішими для долі людства стають міжнаціональні чвари. Свій внесок у пошуки виходу з кризи повинна внести і статистика.
Міжнародні статистичні органи не можуть використовувати ті засоби збору інформації, які мала в своєму розпорядженні централізована статистика при пануванні командно-адміністративної системи к країнах колишнього соціалістичного табору. Але це не означає, що роль міжнародної статистики полягає у зведенні статистичних даних країн світу. Потрібна активізація статистичної роботи в напрямках вивчення стану і динаміки навколишнього середовища, обліку і пропаганди ресурсозберігаючих, кругооборотних та екологічно чистих технологій. Так, у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні, частина фермерів, окремі господарства навчились вирощувати екологічно чисті продукти сільського господарства, тобто, не застосовуючи мінеральних добрив, отрутохімікатів, гербіцидів. Завданням статистики є вивчення показників економічної ефективності нових технологій порівняно з традиційними, отримання інформації про кращий досвід.[29]
Завдання міжнародної статистики полягає і в сприянні прискоренню розвитку тих країн Азії, Африки і Південної Америки, економіка яких значно відстала від розвинених капіталістичних держав. Монографічні обстеження кращих фірм цих країн, статистична характеристика результатів їх роботи і факторів, що зумовлюють успіх, застосування вибіркових спостережень, зокрема малих вибірок для всебічного вивчення дії як позитивних, так і негативних факторів науково-технічного прогресу, можливо, дозволили б знайти нові резерви для росту темпів промислового і сільськогосподарського виробництва. А поки що прірва між багатими і бідними країнами все ще поглиблюється. Аналогічні дослідження не обов'язково повинні виконувати статистики ООН. На замовлення відповідних служб ООН їх можуть проводити економісти різних країн.
Не менш складні й важливі завдання стоять перед міжнародною соціальною статистикою. Ось, наприклад, міжнаціональні відносини: французько мовний Квебек не хоче бути разом із англомовною Канадою, міжнаціональні чвари мають місце в Бельгії, вже в США з'явились сепаратистські прагнення.
Враховуючи з розміщення і національний склад населення різних країн, статистика може дати прогноз, на скільки "карликових" незалежних держав розпадеться світова цивілізація, за скільки років це станеться, скільки людських життів це коштуватиме, на скільки століть буде відкинута наука, (адже тепер наука вимагає таких коштів, що видатних наукових результатів досягають, як правило, великі багаті країни), яка держава заволодіє світом, якщо США, Німеччина, Франція, Росія, Україна і т.д. перестануть існувати як держави[23].
2.2.Зміст системи міжнародних національних рахунків. Основні
рахунки СНР.
СНР — це система макроекономічних показників, побудована на основі стандартизованих класифікацій, зрозумілої і правил обліку, визнаних відобразити умови, процес і результати суспільного відтворення економіки, орієнтованої на ринкові механізми функціонування. СНР — це свого роду бухгалтерський облік не для кожного суб'єкта, що хазяює, а для країни в цілому (національне рахівництво). Для забезпечення погодженості показників у системі використовуються характерні для бухгалтерського обліку принципи подвійного запису.
Система національних рахунків являє собою всеосяжну інформацію у всіх економічних операціях, здійснюваних суб'єктами країни, що хазяюють, а також у наявності і русі всіх економічних активів і пасивів.
Національні рахунки припускають виділення наступних блоків макроекономічної інформації для:
• економіки в цілому (консолідовані рахунки);
• секторів економіки;
• видів економічної діяльності;
• окремих економічних операцій.
На основі взаємозалежної системи показників, об'єднаних у рахунки і складаються у визначеній послідовності, що відповідає етапам
відтворювального циклу, вдається одержати мовою цифр взаємозалежну комплексну характеристику економічних процесів і результатів функціонування економіки. Кожен рахунок, що входить у систему, являє собою баланс, тобто рівність між обсягом тих чи інших ресурсів і їхнім використанням, що досягається шляхом розрахунку балансуючої статті, за винятком рахунків, збалансованих по визначенню. Балансуюча стаття кожного рахунка має самостійне значення в характеристиці досліджуваних економічних уявлень; вона також використовується для зв'язування кожного попереднього рахунка з наступним.[22]
Центральна структура СНР складається з наступних блоків:
а) інтегровані економічні рахунки, що представляють повну послідовність рахунків інституціональних секторів і іншого світу, а також рахунка для операцій (і других потоків) і рахунка для активів і пасивів;
б) таблиці ресурсів і використання, що поєднують рахунки галузей але видам економічної діяльності і рахунки операцій з товарами і послугами в розрізі видів продукції;
в) тривимірний аналіз фінансових операцій і запасів фінансових активів і пасивів, що відбиває меж секторальна взаємодія;
г) функціональний аналіз, у якому визначені операції інституціональних секторів представлені відповідно до їхнього цільовим призначенням;
д) соціальні таблиці.
У структурі рахунків найбільш значиме місце займають інтегровані економічні рахунки, тому в дійсному підручнику пропонується обмежитися знайомством саме з ними.
Інтегровані економічні рахунки розбиті на три підгрупи:
• рахунка поточних операцій;
• рахунка нагромадження;
• баланси активів і пасивів.
Рахунка поточних операцій показують виробництво, розподіл і перерозподіл доходів, а також відбивають, як розташовуваний доход
використовується на кінцеве споживання. До цього виду рахунків відносяться:
1. Рахунок виробництва.
2. Рахунка розподілу і використання доходів:
а) рахунка первинного розподілу доходів:
• рахунок утворення доходів;
• рахунок розподілу первинних доходів;
б) рахунок вторинного розподілу доходів;
в) рахунок перерозподілу доходів у натуральній формі;
г) рахунка використання доходів:
• рахунок використання розташовуваного доходу;
• рахунок використаного скоректованого розташовуваного доходу.
Рахунка нагромадження відбивають усі зміни активів і пасивів і всі зміни чистої вартості капіталу в звітний період. До них відносяться:
1. Рахунок операції з капіталом.
2. Фінансовий рахунок.
3. Рахунка других змін в активах:
а) рахунок других змін в обсязі активів;
б) рахунок переоцінки:
• рахунок нейтрального холдингового прибутку (збитку);
• рахунок реального холдингового прибутку (збитку). Баланси активів і пасивів відбивають запаси активів і пасивів, а також різниця між ними за станом на початок і кінець звітного періоду. Вони містять у собі три блоки інформації.[4]
1. Вступний баланс активів і пасивів.
2. Зміни в балансі активів і пасивів.
3. Остаточний баланс активів і пасивів.
Тепер представляється доцільним показати склад показників рахунків, їхній взаємозв'язок і розглянути деякі особливості їхнього числення. Для простоти сприйняття всі рахунки приведені в послідовному порядку.
Однойменні показники в рахунках рівні між собою .
Систему поточних рахунків відкривають рахунок виробництва і рахунок утворення доходів. Вони складаються на всіх рівнях макроекономіки: галузі, інституціонального сектора економіки, національної економіки (як результат агрегованих секторальних рахунків).
У рахунку виробництва відбиваються операції, що характеризують виробничий процес.
Первісний показник, що характеризує обсяг виробничої діяльності, —випуск, тобто сумарна вартість усіх зроблених товарів і послуг. У рахунку виробництва геть складає ресурсну частину. Якщо з випуску відняти проміжне споживання (вартість товарів і послуг, перетворених чи цілком витрачених у процесі виробництва продукції), то залишок визначить валову додану вартість. (вартісна оцінка випуску може бути зроблена в різних системах цін: цінах виробників, основних цінах і цінах покупців.
Ціна виробника — це ціна, по якій виробник продає продукцію покупцю, без обліку будь-яких податків на продукти, що нараховуються на покупця.
Основна ціна — це ціна, по якій виробник продає свою продукцію покупцю, без обліку будь-яких податків на продукти, що нараховуються для покупця, але враховуючу підлягаючі одержанню на цю продукцію субсидії внаслідок її чи виробництва продажу. Іншими словами, це ціна виробника плюс субсидії на продукти.
Ціна покупця — це ціна, по якій покупець оплачує продукцію, що здобувається, з урахуванням податків на продукти за винятком субсидій на продукти і торгово-транспортні націнки.
При складанні рахунків виробництва по галузях економіки випуск відбивається в основних цінах. При складанні консолідованого рахунка виробництва в цілому по економіці випуск повинний бути показаний за ринковою ціною, що враховує сплачені на продукти податки за винятком отриманих на продукти субсидій. Якщо з випуску, розрахованого в основних цінах, відняти проміжне споживання, то в результаті вийде додана вартість в основних цінах. Якщо з випуску, розрахованого в ринкових цінах, відняти проміжне споживання, то в результаті вийде додана вартість у ринкових цінах. Сума доданої вартості галузей у ринкових цінах являє собою ВВП. У консолідованому рахунку ВВП розраховується як сума доданих вартостей галузей економіки плюс чисті податки на продукти.[25]
Величина доданої вартості відбивається як складової ресурсної частини в наступному кореспондуючому рахунку — у рахунку утворення доходів.
Призначення рахунка утворення доходів — показати розподіл валової доданої вартості на її складові елементи. За допомогою відрахування з доданої вартості показників «оплата праці» і інші чисті податки на виробництво» (податки на фактори виробництва — праця, і капітал, земля за винятком інших субсидій на виробництво) визначається валовий чи прибуток валовий змішаний доход (доход некорпорованих підприємств, у секторі домашніх господарств). Якщо з величини валового прибутку (чи валового змішаного доходу) відняти споживання основного капіталу, то в результаті вийде «чистий прибуток».
Рахунок розподілу первинних доходів відбиває як доходи, створені в одних секторах-виробниках доданої вартості, направляються в інші сектори- одержувачі у виді первинних доходів. Цей рахунок характеризує діяльність інституціональних одиниць по одержанню і виплатам доходів від власності.
Цей рахунок складається по інституціональних секторах і в цілому по економіці. У рахунку як ресурси розглядаються первинні доходи, одержувані інституціональними одиницями: валовий чи прибуток змішаний доход, чисті податки на виробництво й імпорт, оплата праці найманих робітників і другий вид доходів — доходи від власності, одержувані резидентами в результаті володіння фінансовими чи матеріальними не зробленими активами (земля, надра). Показники використання в цьому рахунку показують розміри платежів інституціональних одиниць кредиторам, акціонерам, землевласникам і т.д. (виплачені доходи від власності).
Балансуючий показник на рівні секторів економіки — сальдо первинних доходів — визначається шляхом вирахування із суми ресурсних показників рахунка розподілу первинних доходів величини виплачених доходів від власності. На рівні економіки в цілому цей показник називається національним доходом.
Варто мати на увазі, що, незважаючи на принципову погодженість рахунка розподілу первинних доходів з рахунком утворення доходів, є визначені відмінності, обумовлені функціональними особливостями першого з розглянутої пари кореспондуючих рахунків.
По-перше, у якості складової первинних доходів у рахунку розподілу первинних доходів розглядаються чисті податки на виробництво й імпорт, що є первинними доходами для інституціональних одиниць сектора державного керування. Це викликано необхідністю узгодження показників розподілу первинних доходів з такими макроекономічними показниками, як валовий внутрішній продукт і валовий національний доход, обчислювальні в цінах покупця.
По-друге, оплата праці в рахунку розподілу первинних доходів охоплює заробітну плату і відрахування підприємств (роботодавців) на соціальне страхування працівників-резидентів, що беруть участь у виробництві ВВП у даній країні і за рубежем. У рахунку утворення доходів оплата праці відноситься до виплат, здійсненим підприємствами як резидентам, так і нерезидентам, що беруть участь у виробництві ВВП даної країни.
У наступних поточних рахунках оцінюються перерозподіл, формування і використання розташовуваного доходу. Для деяких секторів економіки складаються два рахунки, що відбивають перерозподільні процеси, і два рахунки, що характеризують використання розташовуваного доходу.
Розглянемо рахунка, що відбивають перерозподільні процеси. До них відносяться на національному рівні і на рівні кожного сектора економіки рахунок вторинного розподілу доходів, а на рівні окремих секторів економіки — додатково рахунок перерозподілу доходів у натуральній формі. Формат і набір показників цих рахунків ідентичні, тому в приведеній вище схемі позначений їхній загальний вид. Відмінності полягають у відображенні форми доходів: грошової і натуральний.
Доходи перерозподіляються за допомогою економічних операцій, у результаті яких одні інституціональні одиниці передають іншим інституціональним одиницям товари, послуги, активи безоплатно. Такі економічні операції називаються трансфертами. Трансферти бувають поточними і капітальними, у грошовій і натуральній формі. У рахунку вторинного розподілу доходів знаходять висвітлення поточні трансферти в грошовій формі. Перерозподіл доходів за допомогою соціальних трансфертів у натуральній формі відбивається у відповідних рахунках, що складаються для секторів «Державне керування», «Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства», «Домашні господарства», між якими здійснюються зазначені економічні операції.
2.3. Стан і організація статистики в зарубіжних країнах.
Міжнародна статистика сьогодні представлена широкою мережею порівняно самостійних і незалежних одна від одної установ та організацій.
Існує два типи міжнародних організацій:
1) які розробляють статистичну методологію програми спостережень, (наприклад, Міжнародний статистичний інститут, статистична комісія ООН);
2) які збирають, обробляють і публікують дані (статистичне бюро ООН і її спеціалізовані установи, статистичні служби інших міжнародних організації).
В організації статистичної діяльності країни світу йдуть одим із двох шляхів - створення системи централізованої або децентралізованої державної статистики. Перший шлях обрали всі без винятку колишні країни соціалістичного табору, включаючи Україну, а також Німеччина, Канада та ін.
У цих країнах Існує центральний статистичний орган, який керує статистичною роботою усіх державних організації. В Україні - це Державний комітет статистики, в Німеччині - Федеральне статистичне управління, завдання якого визначені законом про статистику (1953 р.).
Основну роботу щодо збирання та обробки статистичної інформації у Німеччині виконують статистичні управління окремих земель. Офіційна статистика в цій країні побудована за принципом "спеціальної централізації", тобто статистичні органи займаються практично всіма сферами економічної і соціальної статистики. Поряд з офіційною статистикою великий обсяг робіт виконують науково-дослідні установи. Статистичні дослідження виконують також кон'юнктурні інститути (кон'юнктурний інститут в Мюнхені та ін.).
У багатьох країнах світу (США, Франція, Великобританія) державна статистика децентралізована, тобто немає єдиного керівного органу. Якщо ж формально такий орган існує (Центральне статистичне управління при Кабінеті Міністрів Великобританії, Національний інститут статистики та економічних досліджень Міністерства фінансів та економіки Франції"), то його основне завдання - координація роботи статистичних організацій та розробка рекомендацій. Наприклад, у СІНА існують понад 100 федеральних статистичних установ з власними програми. Федеральний уряд користується даними 45 установ, які або займаються збиранням статистичних даних, або розробляють програми спостережень та здінюють аналіз.
Усі статистичні установи США можна класифікувати так:
• цільові статистичні установи зі збирання даних (Бюро цензів,
Статистичне управління Міністерства праці. Відділ статистичних звітів Міністерства сільського господарства, Національний центр статистики освіти, охорони здоров'я і т.д.);
•аналітичні та дослідницькі установи (Рада економічних консультантів. Бюро економічного аналізу, інститут економіки споживання і харчування і т.д.);
• адміністративні та регулюючі установи (Управління соціального забезпечення. Управління кадрів, Соціальна служба та служба
працевлаштування, Служба внутрішніх бюджетних надходжень і т.д.);
•інші установи (Національний науковий фонд. Міністерство житлового та міського благоустрою).
Найбільші статистичні установи США - Бюро цензів та статистичне управління міністерства праці. Дані, що збирають для федерального уряду використовують як державний, так і приватний сектори.
Статистичною роботою у світі займаються, крім статистичного апарату ООН, такі міжнародні організації: Міжнародна організація праці, Продовольча та сільськогосподарська організація Об'єднаних націй. Організація ООН з питань освіти, науки та культури, Міжнародний валютний фонд, Всесвітня організація охорони здоров'я та ін.
Статистичне бюро ООН видає такі бюлетені:
Статистичний щорічник ООН";
Щорічний статистичний бюлетень";
Демограф...
27.02.2013 14:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора