Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Теоретичні основи ЦОС
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………2
1. Теоретичні основи ТНК…………………………………………………4
1.1. Суть, поняття, історія розвитку ТНК………………………………...4
1.2. Структура та типи і причини виникнення ТНК……………………..6
2. Особливості розвитку ТНК в сучасних міжнародних відносинах…..10
2.1. Значення ТНК в міжнародних економічних відносинах…………...10
2.2.Прямі іноземні інвестиції і валютно-кредитні аспекти функціонування ТНК………………………………………………………………………...17
2.3. Експансіоністична діяльність ТНК………………………………….23
3. Правове регулювання діяльності ТНК……………………………......27
3.1. Взаємовідносини ТНК і держави……………………………………27
3.2. Міжнародно-правове регулювання ТНК……………………………31
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….36
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………..39
ДОДАТКИ………………………………………………………………...40
ВСТУП
На рубежі XX – XXI ст. транснаціональним корпораціям (ТНК) приділяється багато уваги. Сьогодні немає жодного значного процесу в світовій економіці, що відбувався б без участі ТНК. Вони приймають як пряму, так і опосередковану участь у світових економічних, а також політичних процесах. Хоча ТНК здійснюють свою діяльність у системі світового господарства, їх вплив поширюються і на політичну сферу, що дозволяє розглядати ТНК поряд із державами і міжнародними організаціями.
Загалом дослідження даної теми у різних дослідників є досить суперечливим і неоднозначним, тому феномен ТНК і досі є дискусійним питанням як у спеціалістів, що займаються дослідженням сучасних міжнародних відносин, так і у керівників держав, а також і у політичних діячів.
Об’єктом дослідження курсової роботи виступають ТНК, оскільки вони відіграють одне з панівних положень у світовій економічній системі. Ще на стадії виникнення ТНК стали об’єктом бурхливих економічних дискусій, а на сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин вони займають панівне положення загалом завдяки своїй економічній могутності.
Метою даної курсової роботи є вивчення ТНК як суб’єкта світового економічного процесу, що зумовлений рядом як економічних, так і політичних факторів.
Предметом дослідження є специфіка функціонування, особливості діяльності ТНК у міжнародних відносинах, а також тенденції розвитку і їх вплив на світові економічні процеси.
Виходячи з мети курсової роботи сформовані наступні завдання: дослідити передумови виникнення і фактори розміщення, структуру і типи ТНК; проаналізувати вплив науково-технічної революції на їх діяльність; охарактеризувати ТНК у різних аспектах, насамперед у фінансовій, валютно-кредитній, інвестиційній, технологічній сферах, а також провести дослідження щодо впливу ТНК на окремі країни.
Завдання курсової роботи зумовили її структуру. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку літератури і додатків.
При написанні курсової роботи використовувались такі методи як економіко-математичний, порівняльний, системно-структурний, статистичний.
Курсова робота може бути використана при підготовці до практичних і семінарських занять з таких дисциплін як “Міжнародні економічні відносини”, “Зовнішня політика”, а також в економічних науках.
1. Теоретичні основи ТНК
1.1. Суть, поняття, історія розвитку ТНК
Незважаючи на загальновизначеність величезної ролі і значення ТНК у світі, відсутня єдність у визначенні самого поняття ТНК і критеріїв їхнього виділення. Тут існують різноманітні підходи.
Оскільки з моменту свого виникнення вони діяли як економічні організації, так і більшість підходів і визначень, особливо на ранніх етапах, були чисто економічними. У цих дослідженнях увага в основному приділялося участі цих корпорацій в економічній діяльності інших держав, що, безумовно, є головною умовою виділення ТНК. Але здійснити вимір ступеня цієї участі виявилося не такою легкою і простою справою. Наприклад, деякими дослідниками за основу приймалися такі фактори як загальний обсяг продажів на ринках інших країн, загальний обсяг прибутку, одержуваного в інших країнах або число зайнятих на підприємствах за рубежем, тобто чисто кількісні показники.
Основні ідеї і практика ТНК були виявлені в таких її джерелах як діяльність Ганзейських міст і Ост - Індійських компаній. Тому цілком доцільно в якості передісторії ТНК звернутися до дослідження діяльності цих об'єднань. Безперечно, що багато чого було запозичено в них, хоча є природно-пристосованими до принципово нових умов існування. Таким чином, ТНК можна розглядати як геніальний винахід, як геніальне досягнення.
Щодо самого поняття ТНК. Одним із перших, якщо не найпершим, є визначення багатонаціональної фірми, даної в 1960 році Лієнталем. Воно не містить характеристики структурних і організаційних сторін ТНК, але визначає ТНК як фірму, що діє більш ніж в одній країні. Проте, із самого початку виникнення ТНК учені не можуть прийти до загальної згоди щодо питання про кількість країн перебування в ТНК, що дозволило б кваліфікувати фірму як транснаціональну. Тому деякі вчені припустили, що для визначення ТНК цілком достатня діяльність фірми більш, ніж в одній країні.
Експерти ООН при аналізі 650 ТНК керувалися наявністю типових ознак ТНК і брали за вихідний критерій річний оборот не менше 300 млн. доларів.
Слід зазначити, що, хоча транснаціональний характер діяльності ТНК давно перейшов економічні межі і торкається з рішенням багатьох соціальних і політичних проблем, усе ж переважна частина визначень дотепер носить головним чином економічний характер.
Узагальнюючи чисто економічні критерії, серед факторів їхнього виміру можна виділити такі: число іноземних держав, у яких вони діють; відсоток грошової маси, виплачуваного за рубежем; відсоток іноземних капіталовкладень; число зайнятих за рубежем; відсоток прибутку, одержуваного з інших країн; процентне співвідношення продукції і прибутку, одержуваного в країнах базування і за рубежем; загальний рівень продажів за рубежем.
Таким чином, підводячи підсумок вищевикладеному, слід сказати, що, хоча і зроблена велика робота щодо дослідження визначення ТНК, проте проблема самої дефініції залишається, вона пов'язана з тим, що насамперед необхідно розділити поняття "багатонаціональна" і "транснаціональна" корпорація. На практику це, звичайно, здійснити дуже і дуже важко. Але існуючий рівень аналізу владно потребує це зробити. Мультинаціональні або багатонаціональні корпорації - це такі корпорації, що здійснюють певну діяльність в інших країнах, але вона не робить якісно великого впливу на індустріалізацію й інші процеси, насамперед політичні й економічні, що протікають у цих країнах. Транснаціоанальні корпорації - це такі підприємства, діяльність яких носить наднаціональний, наддержавний характер і ведуть до створення і управління зв'язків, що робить дуже активний вплив на процеси, що протікають в інших країнах.
ТНК можна визначити як інститут або організацію, що здійснює виробництво або послуги, не менше, ніж у шести країнах, у яких не менше 25 % іноземних працівників і не менше 25 % капіталовкладень за рубежем. Відмітною рисою ТНК є космополітизм їхніх інтересів, глобальність операцій, що відбиває специфіку міжнародних монополій. Незалежно від того, у якій країні була спочатку заснована корпорація, вона розглядає весь світ як єдине ціле, як арену своєї діяльності і проникає у всі кутки земної кулі в пошуках ринків, техніки, технології, людей, ідей, капіталів і т.д.
1.2. Структура та типи і причини виникнення ТНК
За організаційною структурою транснаціональні корпорації, як правило, являють собою багатогалузеві концерни. Головна материнська компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль над діяльністю іноземних компаній і філій.
Останнім часом у структурі транснаціональних корпорацій відбуваються істотні зміни, головні з яких пов'язані із здійсненням так званої комплексної стратегії.
Стратегія транснаціональних корпорацій заснована на глобальному підході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для об'єднання в цілому.
Регіональні системи управління розділяються на три основні види:
- головне регіональне управління , відповідальне за усі види діяльності ТНК у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами по координації і контролю діяльності усіх філій у відповідному регіоні (наприклад, головне регіональне управління американського концерна «General motors» по координації діяльності філій в Азії й Океанії розташоване в Сінгапурі);
- регіональне виробниче управління , що координує діяльність підприємств по лінії направлення продукту, тобто по відповідному виробничому ланцюжку. Таке управління відповідає за забезпечення ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонування всього технологічного ланцюжка, підпорядковане безпосередньо головному регіональному керуванню ТНК. Вони націлені на розвиток ефективних видів виробництва, нових моделей і товарів (наприклад, корпорація «Hewlett-Packard» на початку 90-х рр. із цієї причини перемістила свої виробничі управління лідируючих продуктів із США в Європу);
- функціональне регіональне управління забезпечуює специфічні види діяльності ТНК: збут, постачання, обслуговування споживачів після продажу їм товару, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи і т.д. Це управління відповідальне за результати діяльності усіх відповідних структур у регіональному або глобальному плані.
Виділяють такі типи транснаціональних корпорацій:
- горизонтально інтегровані корпорації з підприємствами, що випускають велику частину продукції. Наприклад, виробництво автомобілів у США або мережа підприємств «Fast Food».
- вертикально інтегровані корпорації, що об'єднують при однім власнику і під єдиним контролем найважливіші сфери у виробництві кінцевого продукту. Зокрема, у нафтовій промисловості видобуток сирої нафти часто здійснюється в одній країні, рафінування - в інший, а продаж кінцевих нафтопродуктів - у третіх країнах.
- диверсифіковані транснаціональні корпорації, що містять у собі національні підприємства з вертикальною і горизонтальною інтеграцією. Типовим прикладом корпорації такого типу є шведська корпорації Nestle, що має 95% свого виробництва за рубежем і зайнята ресторанним бізнесом, виробництвом продуктів харчування, реалізацією косметики, вин і т.д. Число таких компаній в останні роки швидко росте.
Проводити успішну стратегію глобальних операцій, бути лідером у багатьох галузях виробництва, сфері послуг, носієм передових технологій багато в чому дозволяє й організаційна структура ТНК. Для ТНК характерна трьохрівнева організація:
• головна компанія;
• підконтрольні філії;
• конкретні підприємства.
Головна компанія, як правило складається з холдингової й оперативної компанії. Холдингова компанія - компанія власниця контрольного пакета акцій дочірніх товариств THK. Оперативна компанія - компанія, що здійснює загальностратегічне керівництво, фінансове, бухгалтерське планування, наукові дослідження, розробки, ведення статистичного урахування, зв'язку з громадськістю.
Підконтрольні підрозділи тісно прив'язані до головної компанії у виробничому і технологічному спектрах - це:
1. філії і відділення, що не мають юридичної і фінансової самостійності;
2. дочірні акціонерні товариства, що є юридичними особами, що зберігають певну незалежність у фінансово-господарській і дослідницькій діяльності.
Третій рівень - це конкретні підприємства - первинні ланки організаційної структури ТНК, що займаються виробничою, збутовою, обслуговуючою, фінансово-кредитною, науково-дослідною діяльністю.
Економісти велику увагу звертають на стимули або мотиви, фактори, що спонукають фірми інтернаціоналізувати виробництво. З цього приводу існують різноманітні і дуже суперечливі погляди. Необхідність залучення іноземних інвестицій економісти пояснюють недосконалістю внутрішнього і зовнішнього ринків, конкуренцією з боку фірм і підприємств, що належать державі, бажанням реалізувати технологічні й організаційні переваги, управлінський і підприємницький досвід, використовувати розбіжності у валютних курсах, забезпечити доступ до джерел сировини і т.д.
Причини виникнення транснаціональних корпорацій дуже різноманітні, але усі вони в тій чи іншій мірі пов'язані з недосконалістю ринку, існуванням обмежень на шляху розвитку міжнародної торгівлі, монопольною владою виробників, валютним контролем, транспортними витратами, розбіжностями в податковому законодавстві.
2. Особливості розвитку ТНК в сучасних міжнародних відносинах
2.1. Значення ТНК в міжнародних економічних відносинах
Для сучасної світової економіки характерний навальний процес транснаціоналізації. У цьому процесі рушійною силою виступають ТНК. Вони являють собою господарські об'єднання, що складаються з головної (батьківської, материнської) компанії і іноземних філій. Головна компанія контролює діяльність вхідних в об'єднання підприємств шляхом володіння часток у їхньому капіталі. У іноземних філіях ТНК на частку батьківської компанії припадає більш 10% акцій або їхнього еквівалента.
Для головних промислово розвинутих країн саме іноземна діяльність їх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. Так, до 40% вартості майна 100 найбільших ТНК (включаючи фінансові) перебуває за межами їхньої країни базування. Якщо зіставити об’єм іноземного (міжнародного) виробництва ТНК з обсягом їхнього експорту, відмежованого від торгівлі в середині фірми, то наприкінці 80-х рр. це співвідношення для США, Японії і ФРН складало відповідно: 4,1:1; 2,6:1; 1,5:3.
У 90-і рр. у середньому 45% загального обсягу продажу ТНК припадає на експорт. ТНК охоплюють 90% світової торгівлі пшеницею, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, джгутом і залізною рудою, 85% - міддю і бокситами, 80% - чаєм і оловом, 75% - натуральним каучуком і сирою нафтою.
Роль постачання і послуг вітчизняних компаній своїм іноземним філіям також велика в експорті цих країн. В другій половині 80-х рр. на подібну торгівлю в середині фірми припадало від 14 до 20% експорту США, 23-29% - Японії і 24-28% - ФРН.
Протягом двох останніх десятиліть щорічно приблизно половина американського експорту охоплює американські й іноземні ТНК, у Великобританії ця частка досягає 80%, у Сінгапурі - 90%.
На рубежі XX-XXI ст. спостерігається надзвичайний ріст зовнішньоекономічної діяльності, у якій ТНК є продавцями, інвесторами, дослідниками сучасних технологій, стимулюють міжнародну трудову міграцію. ТНК відіграють головну роль в інтернаціоналізації виробництва, у процесі розширення і поглиблення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн. Основною формою експансії ТНК є вивіз капіталу. Міжнародна міграція довгострокового капіталу прискорила процес взаємопроникнення і переплетення фінансового капіталу, підсилила могутність ТНК. Усе зростаюча роль іноземних інвестицій як найважливішого і необхідного засобу забезпечення процесу відтворення є наслідками прискорення об'єктивного процесу усуспільнення продуктивних сил у міжнародному масштабі. Завдяки системі міжнародного виробництва, заснованої на вивозі капіталу, ТНК забезпечують собі значні прибутки навіть в умовах загострення кризових явищ у світовій економіці. У першій половині 80-х років темпи росту прямих іноземних інвестицій розвинутих країн , що експортують капітал, продовжували значно перевищувати темпи їхнього економічного росту, а також темпи світової торгівлі.
Основним чинником, що відбиває ефективну діяльність ТНК, є міжнародне виробництво товарів і послуг. Воно являє собою випуск продукції материнськими компаніями ТНК і їхніми іноземними філіями на базі інтернаціоналізації виробництва. До кінця 90-х рр. міжнародне виробництво товарів і послуг досягло 7% світового ВВП.
Майже всі найбільші ТНК по національній приналежності відносяться до «тріади» - трьох економічних центрів: США, країн ЄС і Японії.
Головну роль у світі відіграють ТНК США. По оцінці американського часопису "Форбс", у 1995 році 500 найбільших американських компаній загальною вартістю 8,1 трлн. дол. продали продукції на 3,6 трлн. дол. і мали прибуток у 179 млрд. дол.
Активно розвиваються західноєвропейські, японські, канадські ТНК. 500 найбільших іноземних (не американських) компаній загальною вартістю 21 трлн. дол. продали продукції на 6,5 трлн. дол. і мали прибуток у 113 млрд. дол. У цих компаніях зайнято 20,4 млн. працюючих. Ці дані також ілюструють масштаби і вплив ТНК у світовій економіці.
У 20 найбільших ТНК світу входять 7 американських ТНК, 3 японських, 2 німецьких, 2 англо-голландських, 2 швейцарських, по 1 із Великобританії, Нідерландів, Італії і Франції.
В останні роки активно розвивають свою діяльність на світовому ринку транснаціональні корпорації нових індустріальних країн. Галузева структура ТНК достатньо широка. 60% міжнародних компаній зайняті в сфері виробництва (насамперед вони спеціалізуються на електроніці, автомобілебудуванні, хімічній і фармацевтичній промисловості), 37% - у сфері послуг і 3% - у видобувній промисловості і сільському господарстві
( див. діаграму 1)
Чітко виділяється тенденція збільшення інвестицій у сферу послуг і технологічному виробництві. Одночасно знижується частка у видобувній промисловості, сільському господарстві і виробництві.
За даними американського часопису «Fortune», головну роль серед 500 найбільших ТНК світу грають чотири комплекси: електроніка, нафтопереробка, хімія й автомобілебудування. Дуже характерна регіонально-галузева спрямованість інвестицій ТНК. Як правило, вони роблять капіталовкладення в галузі обробної промисловості нових індустріальних та розвинутих країн. У цьому випадку йде конкурентна боротьба за інвестиції держав-одержувачів капіталу. Для найбідніших країн політика інша - ТНК вважають за доцільне здійснювати там капіталовкладення у видобувну промисловість, але головним чином вони нарощують товарний експорт. У цьому випадку розгортається жорстка конкурентна боротьба між ТНК за просування своїх товарів на місцеві ринки.
Організація внутрішньофірмового міжнародного виробництва дає для ТНК ряд переваг. Вона дає можливість:
використовувати пільги міжнародної спеціалізації виробництва окремих країн;
максимально використовувати податкові, інвестиційні й інші пільги, надані країнами для іноземних інвесторів.
маневрувати навантаженням виробничих потужностей, пристосовуючи свої виробничі програми відповідно до кон'юнктури світового ринку;
використовувати свої дочірні компанії в якості плацдарму для завоювання ринків;
продовжувати життєвий цикл продукту, налагоджуючи його виробництво в іноземних філіях у міру його морального застаріння в країні основного базування.
Крім цього, необхідно пам'ятати, що у торгівлі в середині ТНК, коли філії компанії знаходяться в різних країнах, використовуються трансфертні ціни. Трансфертні ціни можуть істотно відрізнятися від ринкових цін на аналогічну продукцію, оскільки встановлюються з таким розрахунком, щоб забезпечити одержання максимального прибутку всієї корпорації. Завищуючи або занижуючи ціни у обороті фірми з урахуванням розбіжностей у законодавствах різних країн про податки, охорону праці і навколишнього середовища, корпорація зменшує свої витрати і збільшує чистий прибуток.
Основа світового панування ТНК - вивіз капіталу і його ефективне розміщення. Сукупні іноземні інвестиції всіх ТНК у даний час грають більш істотну роль, чим торгівля. ТНК контролюють третину продуктивних капіталів приватного сектору усього світу, до 90% прямих інвестицій за рубежем. Прямі інвестиції ТНК за рубежем перевищили 3 трлн. доларів. При цьому прямі інвестиції зросли в три рази швидше, ніж інвестиції в цілому, хоча вони (прямі інвестиції) усе ще складають приблизно 6% річних капіталовкладень промислово розвинутих країн (див. діаграму 2).
Володіючи величезними капіталами, ТНК активно діють на міжнародних фінансових ринках. Сукупні валютні резерви ТНК у декілька разів більші, ніж резерви усіх центральних банків світу, разом узятих. Переміщення 1-2% маси грошей, що знаходяться в приватному секторі, цілком здатне змінити взаємний паритет національних валют.
Нові технічні можливості сприяли посиленню тенденцій до концентрації управління грошово-валютними операціями корпорацій. Корпорація "British Petroleum" є в цьому плані характерним прикладом: компанія перетворила своє центральне казначейство в Англії в банк із численними відділеннями для управління валютними позиціями по торгівлі нафтою, по податкових відрахуваннях на видобуток нафти в Північному морі, операціям хімічних і інших підприємств, покупці засобів виробництва і різноманітних матеріалів.
ТНК в усе більшому ступені стають визначальним чинником для вирішення долі тієї або іншої країни в міжнародній системі економічних зв'язків. Активна виробнича, інвестиційна, торгова діяльність ТНК дозволяє їм виконати функцію міжнародного регулювання виробництва і розподілу продукції. На думку експертів ООН ТНК сприяють економічній інтеграції у світі.
У доповіді ЮНКТАД (1993 р.) про транснаціональні корпорації експерти ООН роблять висновок, що ТНК вторгаються в сфери, що традиційно вважались областю державних інтересів. Водночас мова йде про прямування до повної інтеграції світової економіки під керівництвом ТНК. У дійсності діяльність ТНК веде до інтеграції, інтернаціоналізації тільки в тих рамках і межах, що визначені одержанням максимального прибутку.
Країна, що приймає, у цілому виграє від притоку інвестицій. Трудящі і постачальники, що обслуговують нові підприємства, поряд із місцевою владою, що одержують податки, виграють більше, ніж утрачають конкуруючі місцеві інвестори.
Переваги, що несуть за собою іноземні фірми, не вичерпуються кількісними показниками. Діяльність ТНК змушує адміністрацію місцевих компаній вносити корективи в технологічний процес, що склався, виділяти більше засобів на підготовку і перекваліфікацію робітників, більше уваги звертати на якість продукції, її дизайн, споживчі властивості.
Проте необхідно відзначити, що поряд із позитивними сторонами функціонування ТНК у системі світового господарства і міжнародних економічних відношень, існує і їхній негативний вплив на економіку тих країн, де вони функціонують. Спеціалісти вказують на: протидію реалізації економічної політики тих держав, де ТНК здійснюють свою діяльність; порушення законодавства країн перебування. Так, маніпулюючи політикою трансфертних цін, дочірні компанії ТНК, що діють у різноманітних країнах, уміло обходять національні законодавства, укриваючи прибутки від оподатковування шляхом перекачування їх з однієї країни в іншу; установлення монопольних цін, диктат умов, що ущемляє інтереси країн , що розвиваються.
В цілому в країн , що приймають, кілька причин обмежувати потік прямих інвестицій у порівнянні з країною базування (статистичні вигоди перекривають політичні небезпеки).
Слід виділити такі основні джерела ефективної діяльності ТНК:
використання переваг володіння природними ресурсами (або доступу до них), капіталом і знаннями;
можливість оптимального розташування своїх підприємств у різних країнах з урахуванням розмірів їхнього внутрішнього ринку, темпів економічного росту, ціни і кваліфікації робочої сили, цін і доступності інших економічних ресурсів, розвиненості інфраструктури, а також політико-правових факторів, серед яких найважливішим є політична стабільність;
можливість акумулювання капіталу в рамках усієї системи ТНК, включаючи позикові засоби в країнах розташування іноземних філій;
використання у своїх цілях фінансових ресурсів усього світу.
Джерелами їх фінансування виступають не стільки головні американські компанії, скільки фізичні і юридичні особи з третіх країн, що приймають. (див. діаграма 3)
/
Для цього іноземні філії ТНК широко використовують позики комерційних і фінансових інститутів держави , що приймає , і третіх країн, а не тільки країн базування материнської компанії; постійна проінформованість про кон'юнктуру в товарних, валютних і фінансових ринків у різних країнах; раціональна організаційна структура , що знаходиться під пильною увагою керівництва ТНК, постійно удосконалюється; досвід міжнародного менеджменту, включаючи оптимальну організацію виробництва і збуту, підтримка високої репутації фірми.
2.2 Прямі іноземні інвестиції і валютно-кредитні апекти функціонування ТНК
Частка американських ТНК у фонді міжнародних прямих інвестицій знизилася з 50,4% у 1997 р. до 25,9% в 2005 р. У той же час сумарна частка Японії і Німеччини збільшилася за той же період із 4,0% до 21,6%. Накопичення іноземних прямих інвестицій німецьких ТНК у 2005 р. досягли 155 млрд. дол.
Японія вийшла нині на перше місце по інтенсивності щорічного вивозу капіталу у формі прямих інвестицій, відкинувши на друге і третє місця відповідно Великобританію і США. За період 2003 - 2012 рр. Японія експортувала у формі прямих інвестицій капітал вартістю 126 млрд. дол., не рахуючи реінвестицій іноземних відділень. У ті ж роки іноземні прямі інвестиції Великобританії з урахуванням реінвестицій склали 94 млрд. дол., а США (також з урахуванням реінвестицій) - 72 млрд. Різко зріс річний експорт прямих інвестицій країн, що розвиваються, за рахунок головним чином нових індустріальних країн. Ще на початку 80-х на країни, що розвиваються, припадав усього 1% щорічного вивозу прямих інвестицій, а до 2005 р. ця частка збільшилася до 5%.
Основна частина міжнародних прямих інвестицій направлялася в ровинуті країни. Особливо привабливими в цьому відношенні були США і Західна Європа. За останні роки значення регіонів як імпортерів капіталу у формі прямих інвестицій ще більш зросло.
За станом на 31 березня 2006 р. на частку США і ЄС прийшлося 60% кумулятивної суми прямих інвестицій за рубежем японських ТНК, проти 35% десятьма роками раніше. В цілому для всіх ТНК в останні роки є типовим витрата 80% міжнародних прямих інвестицій для купівлі чинних підприємств або для злиття з ними. Відповідно тільки 20% міжнародних прямих інвестицій йде на створення нових підприємств.
Характерною рисою ситуації в області міжнародних інвестицій в останні роки для Західної Європи і США є вирівнювання їхніх позицій як експортерів та імпортерів прямих інвестицій. У 2005 р. накопичення країн Західної Європи як експортерів приблизно на 13% перевищували кумулятивну суму міжнародних прямих інвестицій у цьому регіоні, тоді як у 1997 р. експортні накопичення перевищували імпортні в 1,5 раза. Експортні накопичення прямих інвестицій США в 2005 р. усього на 7% перевищували суму завезеного капіталу, тоді як у 1997 р. перевищення було майже десятикратним, Японія на декілька десятиліть відстає від США за співвідношенням експорту й імпорту прямих інвестицій. Її експортні накопичення в 2005 р. у 20 разів перевищували імпортні.
Щодо розширення діяльності ТНК у сфері послуг спостерігається зниження частки інвестицій у видобувній і обробній промисловості базові галузі. Частка видобувних галузей у іноземних інвестиціях із промислово розвинутих країнах зменшилася з 22,7 % у 1997 році до 18,5 % у 2002 році і до 11, 3 % у 2007 році, частка промисловості відповідно - із 45,2 % до 43,8 %, і 38,7 % тоді як частка сфери послуг зросла з 31,4 % до 37,7 % і 50.1 %.
Аналогічна картина складається й у структурі іноземних вкладень: у промислово розвинуті країни - у загальній сумі іноземних інвестицій частка видобувних галузей знизилася з 16,2% у 1997 році до 9,1 % у 2007 році, промисловості - із 60,2% до 42,5%, тоді як частка сфери послуг зросла з 23, 7 % до 48,4%; країнах, що розвиваються - у 1997 - 2007 роках частка видобувних галузей зменшилася з 22,7 % до 21,9 %, промисловості - із 54,6% до 48,6 %, тоді як частка сфери послуг збільшилася з 22,7 % до 29,5%. Як очевидно в країнах, що розвиваються, структура іноземних інвестицій змінилася не настільки радикально.
Однією з причин зменшення частки інвестицій у видобувній й обробній галузях є відносне зменшення значення сировини в економіці. Тенденція до зниження в міру розвитку науково-технічного прогресу матеріало- і енергоємністі готової продукції протистоїть абсолютному збільшенню виробництва і споживання сировини і палива. Це призводить до скорочення "частки продукції найважливіших галузей і до зменшення витрати сировини й енергії на одиницю національного доходу і промислового виробництва.
Підводячи підсумок, можна сказати, що ТНК в усе зростаючому ступені перетворюються в двигуни економічного росту, оскільки вони створюють найкращі умови для розкриття можливостей підприємництва, розвитки передової технології і росту кваліфікації робочої сили. Задача національних урядів складається в тому, щоб використовувати ці можливості ТНК.
Найбільший вплив ТНК має на світовий кредитний ринок і ринок акцій. Вони не тільки активно використовують євродолари як позичальники, але і нарощують їхні резерви, будучи самими помітними власниками депозитів у євродоларах. Що стосується світового ринку акцій, то, по суті, більшість головних на фондових біржах компаній, - це ТНК. Продаючи на іноземних фондових ринках свої акції, випускаючи свої єврооблігації на євроринках і прибігаючи до єврокредитів, ТНК за рахунок цих фінансових джерел можуть фінансувати значну частину своїх капіталовкладень.
Транснаціональні корпорації перетворилися в найбільш активних учасників світового фінансового ринку, діючи на всіх його сегментах. Так, будучи головними експортерами й імпортерами товарів і послуг у світі, ТНК стали значними клієнтами на світовому валютному ринку. Хоча комерційні банки і проводять на цих ринках операції у своїх інтересах, основна маса валютних операцій здійснюється ними з доручення своїх клієнтів, насамперед ТНК.
З розвитком світового господарства на світовому валютному ринку з'явилися нові «чинні особи». Валютний ринок розширився за рахунок міжнародної торгівлі, більш активної участі банків у міжбанківському ринку. Для діяльності ТНК і інтеграційних угруповань знадобилися зміни у валютному режимі. Виник євроринок валют - сукупність операцій із валютами, що виступають на вільному світовому валютному ринку поза країною походження. ТНК і інші міжнародні компанії володіють значними сумами у вільно конвертованій валюті, можуть обміняти їх у будь-який час на будь-яку іншу валюту. Вкласти гроші в банк будь-якої країни. Маса цих грошей величезна, ТНК намагаються вкладати їх у найбільше стабільні валюти і при найменших змінах курсів ці гроші перетворюються в «гарячі». ТНК мають накопичення в різних валютах, це веде їхній ризик до мінімуму.
Євродолар, швейцарський франк і німецька марка - це європейські валюти, але на рахунках банків, що знаходяться не США, Швейцарії, Німеччини, не на батьківщині цих валют. Ці гроші швидко переміщаються з однієї країни в іншу ще й у залежності від розміру процентної ставки і співвідношення курсів. Джерела цих грошей - платежі по експортних і імпортних постачаннях міжнародних підприємств - частіше усього філій і субпідрядників ТНК.
У 90-і роки для послаблення валютних ризиків були створені декілька механізмів. Наприклад, «своп» - обмін деякої суми грошового капіталу разом із відсотками в одній валюті на відповідну суму з відсотками в іншій валюті. Своп містить у собі чотири моменти:
взаємний обмін фінансовими засобами за узгодженим валютним курсом;
обмін процентними виплатами, накопиченими за півроку або рік на основі узгодженої суми капіталу і процентної ставки;
обернений обмін початкових сум після закінчення визначеного терміну по початкового валютного курсу;
відсутність зв'язку з визначеною статтею активу або пасиву (загальний обсяг зобов'язань підприємств не змінюється).
Не слід також забувати, що хоча курси валют регулюються на урядовому і міжурядовому рівнях, найбільшою мірою від валютних ризиків захищені підприємства ТНК.
Одне з головних напрямків діяльності ТНК - вивіз капіталу. Формами вивозу капіталу є прямі і портфельні інвестиції, а також позики і кредити. Найбільш значимими є прямі інвестиції. Їхній глобальний обсяг зріс за період 1997 - 2005 рр. у чотири рази; за цей же період частка глобальних прямих інвестицій подвоїлася, досягнувши 9% в світовому ВВП. У 2008 р. обсяг прямих іноземних інвестицій у світі оцінювався в 3,2 трлн. доларів. Протягом 1998-2006 рр. за темпами росту він обганяв валові вкладення в основний капітал більш, чим удвічі, що свідчить про інтернаціоналізацію національних систем, що збільшується, виробництва.
У 2005 році глобальний обсяг вивозу прямих іноземних інвестицій досяг рівня 350 млрд. доларів і збільшився в порівнянні з 2004 роком на 10%. У 2006 році надходження прямих іноземних інвестицій досяг рекордних розмірів у 54 країнах, а їхній вивіз - у 20 країнах. У 2004-2005 рр. частка країн, що розвиваються, у глобальному обсязі інвестицій, що надходять, рівнялася 34%.
Транснаціональні корпорації мобілізують капітал, використовуючи різноманітні джерела усередині країни і за межею: комерційні банки, місцеві і міжнародні ринки акцій, державні організації і свої власні корпоративні системи у формі внутрішнього прибутку на цілі реінвестування. З урахуванням усіх цих джерел фінансування інвестиції в іноземні філії - інвестиційний компонент міжнародного виробництва - оцінювалися в 2008 році в 1,4 трлн. доларів. З цієї суми лише 350 млрд. доларів, тобто її чверть, фінансувалася за рахунок прямих іноземних інвестицій. З цього випливає, що питома вага міжнародного виробництва також значно вище: в світовому обсязі валових вкладень в основний капітал на іноземні філії припадала приблизно одна п'ята частина. (Цей показник не дозволяє відбити додаткові інвестиції, контрольовані ТНК через різноманітні неакціонерні канали, наприклад, по лінії спілок корпорацій).
Причиною іноземного інвестування часто стає інтерес до природних ресурсів різноманітних країн із метою забезпечити гарантоване постачання своїх підприємств сировиною. Так, на базі іноземних інвестицій США одержують всі імпортовані країною фосфати, мідь, олово, 75% марганцевої і залізної руди; Японія - 40% бокситів, 50% нікелю, 60% мідної руди. При цьому постачання з іноземних підприємств ТНК здійснюються за трансфертними цінами, рівень котрих нижче світових.
При освоєнні іноземних джерел сировини на основі прямих інвестицій враховуються розбіжності в екологічних нормах і стандартах між країнами.
Капіталовкладення в іноземну економіку - активний спосіб стимулювання попиту на вітчизняну продукцію. Це досягається за рахунок того, що, по-перше, за кордоном створюються нові ринки; по-друге, частина експорту ТНК постійно йде на адресу їхніх іноземних філій, і ця гарантована частка складає понад 1/3 експорту Канади, Німеччини, Франції, Швеції, до 1/2 експорту США.
Нарешті, інвестиції, будучи розміщеними усередині національної території іноземних держав, дозволяють фірмі обминути тарифні і нетарифні бар'єри.
Транснаціональні корпорації здійснюють свої капіталовкладення переважно для довгострокових цілей. Хоча вони часто швидко перекидають величезні фінансові ресурси з одного регіону земної кулі в іншу, що може дестабілізувати фінансові ринки в окремих регіонах, не можна забувати, що ТНК - це прямі інвестиції, вкладені в багаторічні проекти. Тому діяльність ТНК може бути оцінена як переважно сприятлива стабілізація світових ринків капіталу. Адже це великі компанії, яким потрібне стабільне господарське середовище, у тому числі фінансове.
2.3. Експансіоністична діяльність ТНК
Бурхливий ріст ТНК припадає на період 1960 - 70 років, коли наступила нова фаза в розвитку монополістичного капіталізму.
ТНК відносять до категорії міжнародних монополій, відомих уже декілька десятиліть і це не є щось випадкове і довільне. Проте, їхня діяльність істотно відрізняється від монополій, що виникнули у формі картелів, синдикатів, трестів і т.п. Вони, наприклад, не ставлять за ціль формальний поділ сфер впливу і ринків, не діють тільки в сфері обороту. Головна увага приділяється виробництву, орієнтації на іноземні філії і збутові підрозділи.
ТНК являють собою визначену форму прояву більш загальної тенденції -прагнення капіталу до зовнішньоекономічної експансії, пов'язаний з особливостями самого капіталізму останньої чверті XX сторіччя.
На ранньому етапі розвитку капіталізму переважною формою експансії була торгівля товарами (товарний експорт). Наприкінці XIX сторіччя за межами національних економік починає здійснюватися експансія у формі позичкового капіталу, тобто здійснюється експорт капіталу для одержання більш високого відсотка за рубежем, ніж це можливо усередині країни. У іноземній літературі такий експорт називається "портфельними інвестиціями". Наприклад, значним експортером капіталу на початку XX сторіччя була Великобританія. У 1913 році понад 90 % іноземних інвестицій припадали на портфельні інвестиції. Експорт капіталу в такій формі не дає експортеру право контролю над іноземними промисловими підприємствами.
Після Другої світової війни масштаби експорту капіталу за національні межі зростають, але відбувається це у формі прямих іноземних інвестицій. Закордонне виробництво, що раніше носило епізодичний характер, стало значним.
ТНК як міжнародна монополія - реальний показник того, що рівень концентрації капіталу і виробництва переріс національні межі, що вони стали займати пануючі позиції не тільки в національній, але й у світовій економіці.
У цьому плані ТНК можна розглядати як олігополістичну, у якій власність, управління , виробництво і продаж здійснюються в рамках юрисдикції кількох національних держав. Головна контора знаходиться в одній країні, а субсидії утворюються в інших країнах. Головною ціллю корпорації є забезпечення виробництва товарів для світового ринку з як найменшими витратами для одержання максимального прибутку. Ця ціль досягається або шляхом найбільш ефективно розташованого, найбільш наближеного до споживача розподілу виробництва або послуг, або шляхом мінімального оподатковування, що досягається за допомогою місцевого уряду. Все це реалізується у формі прямих іноземних інвестицій.
У цьому зв'язку виникає питання, коли стала можлива і необхідна подібна форма експансії капіталу, поширена у вигляді прямих іноземних інвестицій. Специфіка діяльності ТНК полягає в створенні і розширенні іноземних і дочірніх підприємств і встановленні контролю над їхньою діяльністю.
За допомогою іноземних ресурсів монополії більш вільно формують свою політику під час криз. Вони вдаються цілком спроможним заходам - не припускати тих перерв
01.03.2013 20:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора