Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Звіт про проходження організаційно-економічної практики на підприємстві
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Звіт
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Звіт про проходження організаційно-економічної практики на підприємстві
Зміст
Вступ……………………………………………………..….3
Історія створення ДП НЕК "Укренерго"…………….…5
Загальна характеристика підприємства і виробниче призначення………………………………………………7
Виробнича структура підприємства…………………...12
Аналіз споживання електроенергії в Україні у серпні
2010 р…...……………………………………………….18
Характеристика виробничої діяльності підприємства.22
Забезпечення виробництва трудовими ресурсами…...27
Забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами………………………………………………..30
Висновки і пропозиції………………………………….33
Список використаної літератури…………………………35
Вступ
Виробництво матеріальних благ і послуг становить основу життя і розвитку будь-якого суспільства. Воно не тільки забезпечує людей необхідними споживчими благами, а і є рушієм технічного прогресу й розвитку людини.
Виробництво має дві важливі сторони: воно одночасно є взаємодією людини з природою і сукупністю відносин між людьми.
У процесі виробництва люди також вступають у відносини між собою з приводу привласнення ресурсів, організації та управління. Такі відносини називаються виробничими. Розвиток суспільства – це одночасно й ускладнення та урізноманітнення виробничих відносин.
Елементами процесу виробництва є власне праця, предмети праці та засоби праці.
Праця, або цілеспрямована діяльність, передбачає застосування здібностей та трудових навичок людей, їхніх фізичних та розумових зусиль.
Предмети праці – це об′єкти цілеспрямованої діяльності людини. До предметів праці належать земля, сировина, матеріали тощо. Людина діє на предмети праці за допомогою засобів праці.
Засоби праці – це машини, інструменти обладнання, виробничі будівлі, нафто- та газопроводи, канали, мости, резервуари тощо.
У сукупності засоби та предмети праці становлять засоби виробництва.
Результатом виробництва є продукт. У ньому відображається праця: кваліфікована чи некваліфікована, продуктивна чи непродуктивна, а також стан засобів праці. Якщо праця, засоби та предмети праці були невисокої якості і до того ж погано організованими, то матимемо низькі кількісні та якісні показники продукту.
Підприємництво – це самостійна, ініціативна діяльність, яка спрямована на виробництво товарів та надання послуг з метою одержання прибутку і передбачає здійснення нововведень, використання власних коштів, а також готовність ризикувати.
Підприємницька діяльність – необмежене поле прикладання зусиль. Вона різноманітна як різноманітні людські потреби. Але нас цікавить саме виробниче підприємництво, так як призначенням об′єкту практики є виробництво продуктів споживання.
Отже, виробниче підприємництво є найважливішим видом підприємницької діяльності, спрямованим на виробництво товарів та надання послуг. Ця діяльність здійснюється підприємствами, що виготовляють різноманітну продукцію, виконують роботи, надають послуги, створюють духовні блага.
1. Історія створення ДП НЕК "Укренерго".
Історія НЕК "Укренерго" нерозривно пов'язана з історією об'єднаної енергетичної системи України. Формування основної мережі ОЕС України було почато у 30-ті роки. У 1940 р була введена в експлуатацію перша в СРСР лінія електропередачі 220 кВ Дніпро-Донбас.
При формуванні перших енергосистем для оперативного управління створювалися диспетчерські пункти. Об'єднана диспетчерська служба Півдня була створена в 1938 р. У 1988 р. ОДУ Півдня було перетворено в ОДУ України, а в 1993 р. - у Національний диспетчерський центр електроенергетики України (НДЦ України), до складу якого ввійшли 8 регіональних диспетчерських центрів.
У результаті реструктуризації виробничо-енергетичних об'єднань України в 1995 р. створена Державна електрична компанія "Укрелектропередача". У статутний фонд компанії ввійшли лінії електропередачі основної мережі напругою 220 кВ і вище, міждержавні лінії електропередачі всіх класів напруги, підстанції 220-330-400-500-750 кВ та їхня інфраструктура.
У 1998 р. на базі НДЦ України та ДЕК "Укрелектропередача" на підставі наказу Міністерства енергетики України від 15.04.1998 № 54 „Про створення державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго” створюється ДП НЕК "Укренерго".
Для експлуатації електроенергетичного господарства в складі НЕК "Укренерго" організовано 8 електроенергетичних систем (відособлених структурних одиниць), яким підпорядковані 32 структурні підрозділи по експлуатації магістральних і міждержавних електричних мереж. До складу НЕК "Укренерго" також входять відособлені структурні одиниці: "Головний інформаційно-обчислювальний центр", "Вінницяелектротехнологія", Пансіонат “Енергетик”, підрозділ громадського харчування “Енергетик”. Оперативне управління режимами роботи ОЕС України здійснюється з Центрального і восьми регіональних диспетчерських пунктів НЕК "Укренерго". Для реалізації оперативно-технологічного управління постійно розвиваються й удосконалюються засоби диспетчерського керування. Компанія не тільки впроваджує новітні технології, але й активно бере участь у їхній розробці.
2.Загальна характеристикаі виробниче призначення.
Західна ЕС була створена в процесі реформування електроенергетичної галузі, який тривав протягом 1995 – 2000 років і сформувалась в її сьогоднішньому вигляді в жовтні 1998 р. після об'єднання Західного регіонального диспетчерського центру електроенергетики України та Західних магістральних електромереж. Західна ЕС заснована на державній власності, підпорядкована НЕК "Укренерго" і охоплює своєю діяльністю регіональну енергосистему в межах п'яти західних областей України, - Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Рівненської загальною площею 88,7 тис.км2 з населенням 7,7 млн. чоловік, забезпечуючи її надійне і ефективне функціонування в складі ОЕС України.
Специфіки регіональній енергосистемі додає її географічне розташування, що межує з країнами Європи, які були і залишаються імпортерами української електроенергії, співпраця з якими має давні традиції і завжди була взаємовигідною.
Основними завданнями Західної ЕС є здійснення оперативно – технологічного управління регіональною енергосистемою, включаючи Рівненську атомну електростанцію (АЕС), теплові електростанції (ТЕС) енергогенеруючої компанії ВАТ "Західенерго" – Бурштинську і Добротвірську та системоутворюючу мережу 110кВ обласних енергопостачальних компаній, забезпечення надійної роботи магістральних і міждержавних електромереж напругою 220, 330, 400 і 750 кВ.
Західна ЕС експлуатує 20 підстанцій (ПС) із силовими трансформаторами загальною потужністю 10800,6 МВА і 3652 км (по колу) ЛЕП напругою 220, 330, 400 і 750кВ, в тому числі лінії, що з'єднують ОЕС України і ОЕС Європи: ЛЕП 750кВ ПС750кВ Західноукраїнська (Львівська обл.) – ПС750кВ Альбертірша (Угорщина), три ЛЕП 400кВ і дві ЛЕП 220кВ від ПС400кВ Мукачеве (Закарпатська обл.) в Угорщину, Словаччину і Румунію та одна ЛЕП 220кВ від Добротвірської ТЕС у Польщу.
Загальна встановлена потужність електростанцій, розташованих в зоні обслуговування Західної ЕС становить 6143,9 МВт, в тому числі:
• атомних - 2835 МВт
• теплових - 2900 МВт
• гідроелектростанцій - 32,5 МВт
• інших - 376,4 МВт
По електромережах, які експлуатує Західна ЕС здійснюється передача електроенергії від енергогенеруючих джерел регіону в мережі енергопостачальних компаній п'яти названих вище областей та на експорт в Угорщину, Словаччину і Польщу, а також обмін електроенергією з іншими енергосистемами ОЕС України. Середньорічний обсяг передачі електроенергії електромережами Західної ЕС становить близько 26 мільярдів кіловатгодин (млрд. кВт. год), в тому числі на експорт 4,6 млрд. кВт. год.
Найбільш значним досягненням у діяльності Західної ЕС слід вважати реалізацію програми інтеграції південно-західної частини ОЕС України, так званого "острова Бурштинської електростанції" в об'єднання енергосистем країн Європи – UCTE, розробка якої розпочалася в 1995 році спільно з європейськими енергосистемами та енергогенеруючою компанією ВАТ "Західенерго" і завершилась включенням "острова" на паралельну роботу з енергооб'єднанням UCTE 1 липня 2002 року.
Острів утворює Бурштинська електростанція (Івано-Франківська обл.) разом з електромережею, що прилягає до неї та власними споживачами електроенергії в межах Закарпатської і частково Івано-Франківської та Львівської областей і охоплює територію площею 27 тис.км2 з населенням біля 3 млн. чоловік.
Центральний офіс Західної ЕС розташований у древньому місті Львові.
Стародавнє місто вже восьме століття творить свою історію, зберігаючи європейські традиції. Львів може скласти звіт за кожне з цих століть, зберігши пам'ятки відповідної давнини. У Львові вас почастують запашною львівською кавою і смачними фірмовими солодощами, на охайних вулицях ви зустрінете доброзичливих інтелігентних львів'ян. У цьому місті завжди затишно, чому сприяє праця і львівських енергетиків.
Апарат управління Західної ЕС структурно складається з технічних та економічних служб і відділів за функціональним принципом і забезпечує організацію виконання завдань підприємства та його перспективний розвиток.
До складу Західної ЕС входять сім структурних підрозділів з експлуатації магістральних електричних мереж в областях регіональної енергосистеми, а саме – Волинські, Закарпатські, Івано-Франківські, Львівські, Рівненські та Стрийські, магістральні електромережі та підстанція 750 кВ "Західноукраїнська".
Всі ці підрозділи, до утворення в жовтні 1998 р. Західної ЕС, створювались і функціонували в складі регіонального філіалу Державної компанії "Укрелектропередача" - Західних магістральних електромереж на протязі 1995 – 1998 рр.
Основними завданнями цих підрозділів є забезпечення експлуатації, діагностики і ремонту обладнання ПС і магістральних ліній електропередачі напругою 220кВ і вище, пристроїв релейного захисту і протиаварійної автоматики, засобів диспетчерського і технологічного управління, обліку електроенергії і метрологічного забезпечення виробництва, створення безпечних умов праці і роботи обладнання в своїй зоні обслуговування. Для реалізації цих завдань підрозділи укомплектовані необхідними адміністративними і виробничими приміщеннями, технічними засобами і персоналом.
Загальний обсяг обслуговування в умовних одиницях обладнання Західної ЕС складає 90086, загальна чисельність персоналу становить 1590 чоловік.
Рівненська область
33009, вул. Млинівська 19а, м. Рівне
тел. (38-03622) 5-82-52
Експлуатацію електромереж напругою 220кВ і вище в області забезпечує підрозділ Західної ЕС – Рівненські магістральні електромережі (МЕМ).
Підрозділ експлуатує три підстанції напругою 330кВ (Рівне, Грабів, Радивилів) загальною встановленою потужністю силових трансформаторів 1580 МВА та 586,05 км ЛЕП напругою 220 і 330кВ, в тому числі:
§ ЛЕП 750кВ протяжністю 168,2 км;
§ ЛЕП 330кВ протяжністю 398,95 км;
§ ЛЕП 220кВ протяжністю 18,9 км.
Магістральні електромережі, які експлуатують Рівненські МЕМ, забезпечують зовнішнє електропостачання обласного центру та відповідальних споживачів області, серед яких, зокрема, Рівненське об'єднання "Азот", а також видачу потужності Рівненської АЕС.
3. Виробнича структура підприємства
Структура підприємства – це логічні взаємовідносини рівнів управління і функціональних областей, які побудовані в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягти цілей організації.
Оцінюючи фактори внутрішнього середовища підприємства, застосуємо метод оцінки сильних та виявлення слабких сторін його діяльності.
В першу чергу необхідно проаналізувати структуру підприємства.
Діяльність підприємства будується на поєднанні централізованого керівництва з його господарською самостійністю, ініціативою колективу. На чолі підприємства стоїть директор.
Таким чином, структура даного підприємства має невисокий рівень децентралізації.
Слід зауважити, що підприємство структуроване за галузевим принципом.
Як показав до недавній досвід, успіх організації залежить не тільки від технології і техніки менеджменту, організації та інших складових управління, але й від стилю управління й культури організації. Що є важливим фактором впливу на продуктивність і результативність організаційної структури підприємства. В даному випадку повна відповідальність покладається на керівника підприємства, як на головного носія культури та традицій підприємства.
Правильна підготовка, розстановка і використання кадрів має важливе значення в системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва. Плинність кадрів завдає великої шкоди виробництву. Новим працівникам, які прийшли на місце тих, що звільнилися, потрібен якийсь час для вивчення робіт, набуття досвіду.
Під цілями розуміють якісні та кількісні характеристики функціонування підприємства, на досягнення яких воно орієнтує свою діяльність. Цілі організації визначаються у вигляді ідеальної моделі стану системи в майбутньому, можливість досягнення якої оцінюється менеджерами з урахуванням різних чинників, починаючи від особистих (рівень професіоналізму, співвідношення мотивів і стимулів) і закінчуючи тими, які впливають і впливатимуть на функціонування системи з боку зовнішнього середовища. Останнє зумовлене ресурсними та інституційними обмеженнями, у рамках яких можливе досягнення цілей. Для того, щоб забезпечити досягнення цілей організації, необхідно відповідним чином координувати діяльність її елементів.
Зважаючи на поставлені цілі, організація вибудовує її структуру, яка показана на схемі. 1.
Суть даної структури управління полягає в тому, що очолює кожен виробничий підрозділ керівник, який здійснює всі функції управління. Кожен працівник підрозділу безпосередньо підпорядковується тільки цьому керівнику. В свою чергу, останній є підзвітний вищому органу. Підлеглі виконують розпорядження тільки свого безпосереднього керівника. Вищий орган (керівник ) не має права віддавати розпорядження робочим, минаючи їх безпосереднього керівника ( тобто реалізується принцип єдиності керівництва ). Окремі спеціалісти допомагають лінійному керівникові збирати та обробляти інформацію, аналізувати господарську діяльність, готувати управлінські рішення, але самі вказівок та інструкцій керованому об’єкту не дають. Така схема підпорядкування і звітності – основа лінійного управління.
На сучасному етапі фінансова політика підприємства в значній мірі відповідатиме корпоративній політиці та факторам зовнішнього середовища, але зі зміною стратегії розвитку підприємства, потрібно буде кардинально змінити і фінансову політику.
Фінанси – система грошових відносин, які відображають формування, розподіл і використання грошових фондів, доходів суб’єктів господарювання в процесі їх створення.
Організаційна структура управління (Схема 1.)
Можна позитивно виділити те, що підприємство має відповідні технології, які забезпечуватимуть досягнення певних цілей та реалізацію визначеної підприємством стратегії. Технологія є однією з важливих змінних у процесі перетворення вхідних елементів у вихідні, тобто у готову продукцію. До складу технологій на даному підприємстві входять основні фонди, прилади та обладнання, транспортні засоби. Підприємство постійно намагається впроваджувати передові технології по мірі своїх матеріальних можливостей, проте все рівно не все обладнання можна замінити більш сучасним, навіть якщо воно економічно вигідніше. Підприємство самостійно виконує деякі дослідницькі та конструкторські роботи.
Організаційна структура відноситься до функціональної організаційної структури.
Функціональну організаційну структуру іноді називають традиційною або класичною, оскільки вона була першою структурою, що піддалася вивченню і розробці. Функціональна організаційна схема широко використовується. Функціональна департаменталізація – це процес розподілу підприємства на окремі елементи, кожний з яких має своє чітко визначене завдання і обов‘язки. В принципі створення функціональної структури зводиться до групування персоналу по тим широким задачам, які вони виконують. Конкретні характеристики і риси діяльності того чи іншого підрозділу відповідають найбільш важливим напрямкам діяльності всього підприємства. Оскільки при функціональній департаменталізації воно ділиться на блоки, що мають чітко окреслені задачі, то на підприємствах оброблювальної промисловості це – розподіл по технологіям виробництва.
Традиційні функціональні блоки підприємства – це відділи виробництва, маркетингу і фінансів. Це - широкі області діяльності або функції, які є на кожному підприємстві для забезпечення досягнення його цілей. Проте конкретні назви таких відділів можуть варіюватись, і традиційні позначення не дають чіткого описання найважливіших функцій деяких напрямів підприємницької діяльності, особливо в сфері послуг.
Якщо розмір всієї організації або даного відділу великий, то основні функціональні відділи можна в свою чергу підрозділити на більш дрібні функціональні підрозділи. Вони називаються вторинними або похідними. Основна ідея тут полягає в тому, щоб максимально використовувати переваги спеціалізації і не допускати перевантаження керівництва. При цьому необхідно дотримуватися обережності з тим, щоб такий відділ (чи підрозділ) не ставив би свої особисті цілі вище загальних цілей всього підприємства.
Ідея вторинних підрозділів застосовується до будь-якої організаційної структури.
Переваги і недоліки функціональної структури показані в таблиці 1. Наявний досвід говорить про те, що функціональну структуру доцільно використовувати на тих підприємствах, які випускають відносно обмежену номенклатуру продукції, діють в стабільних зовнішніх умовах і для забезпечення свого функціонування вимагають вирішення стандартних управлінських задач. Прикладами такого роду можуть служить підприємства, діючі в металургійній і гумотехнічній промисловості, а також в галузях промисловості, що виготовляють сировинні матеріали. Функціональна структура не підходить для підприємств з широкою номенклатурою продукції, діючих в середовищі з швидко змінюваними споживчими і технологічними потребами, а також для підприємств, здійснюючих свою діяльність в широких міжнародних масштабах, одночасно на декількох ринках в країнах з різними соціально-економічними системами. Для підприємств такого типу найбільш відповідною буде дівізіональна структура.
Таблиця 1.
Переваги і недоліки функціональної структури організації
Переваги
1. Стимулює ділову і професійну спеціалізацію
2. Зменшує дублювання зусиль і споживання матеріальних ресурсів в функціональних областях
3. Покращує координацію в функціональних областях
Недоліки
1. Відділи можуть бути більш зацікавлені в реалізації цілей і задач своїх підрозділів, чим загальних цілей всієї організації. Це збільшує можливості конфліктів між функціональними областями.
2. На великих підприємствах ланцюг команд від керівника до безпосереднього виконавця становиться дуже довгим.
4. Аналіз споживання електроенергії в Україні у серпні 2010 р.
У серпні 2010 року споживання електричної енергії в Україні в цілому склало 14375,3 млн.кВтгод, що на 1518,8 млн.кВтгод, або на 11,8% більше ніж в аналогічному періоді минулого року.
Середня величина споживання електричної потужності в години контролю максимального навантаження ОЕС України становила 20779 МВт, що на 1974 МВт, або на 10,5% більше ніж в аналогічному періоді минулого року.
Середня температура зовнішнього повітря у серпні 2010 року становила +24,8°С, а у серпні 2009 року +19,6°С.
У цілому по Україні завдання з граничного споживання електричної енергії, яке встановлене відповідно до рівня розрахунків електропередавальних організацій з енергоринком, та завдання з граничного споживання електричної потужності за години контролю не перевищені.
Енергоємні підприємства, які знаходяться на контролі в Держенергонагляді, договірні величини з електроспоживання не перевищили.
Динаміку добового споживання електричної енергії протягом серпня 2009 та 2010 років, середнє споживання електричної потужності по годинах доби по Україні у серпні 2009 та 2010 років за робочі дні наведено нижче.
Фактичний баланс потужності за день максимуму електроспоживання липня 2010 р.
(МВт)
Липень
дата: 20.07.10 (вівторок)
мінімум
05:00
максимум
14:00
Споживання
16755
21768
Закачка ГАЕС
757
-
Покриття
17785
22260
- АЕС
8623
9343
- ТЕС, в т.ч.
ТЕС ГК
ТЕЦ блочні
Промст.та інші ТЕЦ
8948
7753
328
867
10881
9719
315
847
- ГЕС
214
2036
- ГАЕС
0
0
Сальдо зовнішніх перетоків
-273
-492
Кількість блоків ТЕС ГК в роботі
40
49
Середньодобова температура зовнішнього повітря склала 27,1°C.
Витрати вугілля склали 101,55 тис.т., мазуту – 0,34 тис.т., природного газу – 6,47 млн.куб.м. за добу.
У липні 2010 року надходження електричної енергії в мережі НЕК "Укренерго" напругою 750-220 кВ склало 10 325,2 млн. кВт.год.
Результати фінансово-господарської діяльності з передачі електроенергії НЕК "Укренерго"
Одиниця
виміру
7 місяців
Відхилення
%
2 009р.
2 010р.
Передано електроенергії
споживачам України
млн.
кВт.год.
65 590,753
72 562,898
6 972,145
110,6
Вартість послуг за передачу
електроенергії (товарна продукція)
млн.
грн.
1 227,234
1 386,584
159,350
113,0
Тариф на передачу електроенергії
(згідно постанови НКРЕ)
коп.
кВт.год.
1,871
1,911
0,040
102,1
Всього витрат
млн.грн.
758,978
876,186
117,208
115,4
в т.ч.витрати на ремонт
млн.грн.
84,633
92,215
7,582
109,0
Капітальні інвестиції
млн.грн.
507,670
426,916
-80,754
84,1
Надходження коштів ( з ОРЕ )
на оплату товарної продукції
поточногороку
за передачу електроенергії
станом на 01.08.2010 року
(без урахування ПДВ)
млн.
грн.
1 079,817
1 225,918
146,101
113,5
% фінансування
товарноїпродукції поточного року
%
87,99%
88,41%
0,42%
х
Недофінансування товарної продукції
поточногороку (без урахування ПДВ)
млн.
грн.
147,417
160,666
13,249
х
5. Характеристика виробничої діяльності підприємства
Отримання будь-якого виду продукції є результатом певного виробничого процесу.
Виробничим процесом називають сукупність дій пов’язаних з програмуванням, науково-технічними і конструкторськими розробленнями, проектуванням і зберіганням сировини, виготовленням проміжної (напівпродукції) та готової продукції, її випробуванням, пакуванням, обліком та зберіганням, ремонтом обладнання тощо.
До складу виробничого процесу входить виготовлення проміжної та готової продукції. А це належить до технологічного процесу. Отже технологічний процес є складовою частиною виробничого процесу.
Будь яку технологію можна уявити, як сукупність технологічних процесів.
Технологічним процесом називається логічно упорядкований набір послідовних завершених ланок переробки сировини, матеріалів у проміжну або кінцеву продукцію з наявними властивостями.
Технологічні процеси постійно вдосконалюють. Це зумовлено тим, що продукцію, яку виробляють на підприємстві, періодично поліпшують.
В ТП проміжними ланками є стадії та операції. Технологічні процеси відображають у вигляді текстових описів та графічних зображень (схем).
Основними складовими технологічних процесів є технологічні операції, кожну з яких розглядають як окремий технологічний процес.
Технологічною операцією називають закінчену частину технологічного процесу, яку виконують на одному робочому місці (праці) один або кілька працівників (робітників) над одним або кількома об’єктами, які одночасно обробляються.
Технологічну операцію теж можна розкласти на окремі складові елементи. В загальному випадку ТО розкладається на технологічні та допоміжні переходи.
Технологічним переходом називають завершену частину операції, що характерна сталістю інструментів, сталістю дій над предметом праці та сталістю предметів праці.
Терміну “технологія” у сучасному технократичному світі надають різні значення. У перекладі з грецької (“техно” – ремесло, а “логос” – наука), технологія означає науку про виробництво.
Класичне визначення технології розглядає її як науку про способи переробки сировини та матеріалів у предмети споживання та засоби виробництва, тобто сукупність виробничих процесів у певній галузі, направлених на зміну форми, будови, властивостей сировини або матеріалів.
В свою чергу виробничий процес базується на реалізації одного або декількох технологічних процесів.
Саме технологічний процес містить дії, які направлені на зміну стану предмета праці, наприклад форми, властивостей і перетворює сировину, напівфабрикати у готову продукцію.
Технологічний процес є характеристикою виробництва, вказує його направленість.
В свою чергу технологічний процес складається з окремих стадій – технологічних операцій.
Технологічна операція – це найпростіший процес, подальше спрощення якого веде до втрат характерних ознак технологічного процесу. Тобто операція – це закінчена частина технологічного процесу, яка виконується на одному робочому місці і характеризується постійністю предметів праці, знарядь праці і характером дії на предмет праці.
Вміння розділити виробничий процес виготовлення виробу на технологічні процеси, а технологічні процеси на прості операції, є важливим не тільки для технологів. Аналіз окремих операцій дозволяє відшукати найбільш економічно ефективні технології, скоротити витрати, підвищити рентабельність виробництва.
Розробка технологічних процесів є складовою частиною підготовки будь-якого виробництва. Принципи їх розробки викладені і регламентуються документом “Єдина система технологічної підготовки виробництва” та відповідними стандартами.
Для розробки технологічного процесу складається схема, в якій дається опис технологічних дій, прийомів у логічній послідовності переробки сировини або напівфабрикатів у готову продукцію. При складанні опису користуються встановленою у певній галузі термінологією, назвами, визначеннями, типовими операціями.
Для розробки технологічного процесу необхідно вивчити будову виробу, конструкцію і функцію складових частин, їх з’єднання між собою, проаналізувати технологічність конструкції, скласти робочі креслення.
Робочі креслення деталей і виробу в цілому повинні містити всі дані, необхідні для однозначного розуміння при виготовленні деталі та контролю її якості, відповідати діючим стандартам.
Контроль - це вид управлінської діяльності по забезпеченню процесу, з допомогою якого керівництво підприємства визначає, наскільки правильні його управлінські рішення, а також напрямки здійснення необхідних коректив.
Види контролю відрізняються часом його здійснення в процесі управління підприємством (організацією) і поділяються на: попередній; поточний; заключний.
Попередній контроль реалізується через правила, процедури, поведінку та ін. Його основні важелі закладені в процесі реалізації таких функцій менеджменту, як планування, організація взаємодії. Цей вид контролю використовується у відношенні до ресурсів: людських; матеріальних; фінансових.
Поточний контроль здійснюється через систему зворотного зв'язку, яка відрізняється наступним: носить характер управлінської необхідності; має ціль; використовує зовнішні ресурси, які перетворює в ресурси для внутрішнього споживання організації; коректує відхилення, які виникають в процесі управління, з метою забезпечення досягнення цілей організації.
При заключному контролі зворотний зв'язок використовується після виконання роботи. Він необхідний для врахування організацією можливих майбутніх ситуацій, з якими буде мати справу підприємство, а також для забезпечення мотивації (наприклад, при оплаті праці).
Процес контролю реалізується через наступні етапи:
1. Встановлення стандартів і критеріїв, які вимагають:
обмеження за часом;
конкретизації критеріїв;
забезпечення реальності показників;
забезпечення можливості прогнозування показників і результатів.
2. Співставлення реальних результатів з прийнятими стандартами та критеріями здійснюється за етапами:
встановлення масштабу допустимих відхилень і принципів виключення конкретних результатів;
вимірювання результатів;
передача і розповсюдження інформації про конкретні результати;
оцінка інформації про отримані результати;
обгрунтування висновків на засадах порівняння результатів і стандартів.
3. Здійснення необхідних коректуючих дій, які базуються на виборі наступних рішень:
не вживати заходів, тобто нічого не здійснювати;
усувати відхилення;
переглянути стандарти;
поєднати кілька попередніх підходів.
При розробці системи контролю на підприємстві необхідно врахувати, що вона створюється з метою здійснення єдиних, об'єктивних і дієвих методів підвищення ефективності виробництва. Вона бере участь в управлінні виробництвом і тому належить до апарату управління. Система контролю виробничих процесів є самостійним структурним підрозділом підприємства. Основним завданням системи в умовах розвитку ринкових відносин є забезпечення такого рівня якості продукції, який буде задовольняти споживача, вимагатиме мінімальних затрат і дозволить виконувати замовлення у встановлені строки.
6. Забезпечення виробництва трудовими ресурсами.
Обґрунтування виробничої програми підрозділів трудовими ресурсами обмежується, як правило, тими категоріями працівників, кількість яких залежить від обсягу і структури виробництва. Це переважно робітники.
Кількість робітників, потрібна для виконання запланового обсягу роботи, визначається різними методами залежно від специфіки виконуваних процесів і нормування праці: на основі трудомісткості робіт, норм виробітку, норм обслуговування, за робочими місцями тощо. Розрахунки проводяться окремо за професіями і кваліфікацією робітників.
Кількість робітників на роботах з нормованою трудомісткістю визначається за формулою:
Чоб=Тпл/Тп*kн
де Чоб – середньооблікова кількість робітників;
Тпл – планова трудомісткість робіт, нормованих людиногодин;
Тп — фонд робочого часу одного працівника в плановому періоді, год;
kн — коефіцієнт виконання норм.
Трудові ресурси металургії включають різні категорії працівників. Працівники, які безпосередньо виконують операції виробничого процесу, складають категорію робітників. За ціллю в виробництві робітників поділяють на основних і допоміжних. Основні працівники – це стернярки, формувальники, плавильники , обрубувачі і наждачники литва. Робітники цих професій здійснюють безпосередній технологічний процес виробництва металу. Кваліфікаційний рівень робітників цих професій досить високий.
В структурі чисельності основні працівники складають до 30%. До допоміжних робітників основного виробництва відносять транспортувальників литва і землі, малярів, вибивальників і інших працівників, які виконують допоміжні операції. До допоміжних робітників відносять працівників, зайнятих ремонтом і обслуговуванням обладнання і всіх працівників допоміжних дільниць і інших відділень.
По ролі в виробництві працівники поділяються на IV групи :
Виробничі працівники – ті, що безпосередньо здійснюють технологічний процес;
Черговий персонал –робітники, що підтримують обладнання в робочому стані в процесі його експлуатації;
Ремонтний персонал – робітники, що зайняті підготовкою і проведенням ремонтів;
Допоміжні працівники – робітники, зайняті збереженням матеріалів (комірники), прибиранням виробничих приміщень і т. д.
Інженерно-технічні працівники здійснюють технічне керівництво. Сюди відносять керівників, що відповідають за всі сторони діяльності підприємства чи окремих виробничих підрозділів(директори, начальники відділень, дільниць, змін, майстрів); осіб, що здійснюють керівництво окремими сторонами виробничо-технічної діяльності (механіки, технологи, менеджери і т.д.)
Правильна підготовка, розстановка і використання кадрів має важливе значення в системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва. Плинність кадрів завдає великої шкоди виробництву. Новим працівникам, які прийшли на місце тих, що звільнилися, потрібен якийсь час для вивчення робот, набуття досвіду.
Нормування та оплата праці проводиться на підставі чинного законодавства та Колективного договору, а також Положень, які розроблені та діють на підприємстві, з урахуванням гарантій нарахування заробітної плати згідно з кваліфікацією на основі тарифної сітки, міжкваліфікаційних та міжпосадових співвідношень.
Формування ФОП проводиться по діючій відрядній системі оплати праці, яка стимулює усі категорії працівників виконувати доведені виробничі завдання згідно бізнес – плану на рік та щомісячних виробничих планів, що передбачає беззбитковість роботи підприємства, зниження витрат на енергоносії, на брак і інші скриті витрати.
Відрядна система оплати праці, тобто оплата по кінцевому результату, стимулює кожного працівника бути зацікавленим у випуску більшої кількості ТП, що при реальному зростанні обсягів виробництва забезпечує пропорційне зростання ФОП. На протязі року здійснюються заходи щодо упорядкування діючих норм та розцінок:
проводиться аналіз діючих норм часу по кожній відливці, для всіх відділень і категорій працівників.
приводиться до відповідності норм часу фактичне виконання технічного процесу по кожній відливці.
На підприємстві проводиться перегляд розцінок по кожній відливці по категоріям працюючих при зміні розміру мінімальної зарплати та при зміні чинного законодавства. Також проводиться доплата та встановлюються надбавки:
за роботу у важких і шкідливих умовах праці;
за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці;
за роботу в нічний час;
Знижується кваліфікація робітника на 1 розряд за грубе порушення технічної дисципліни та інші серйозні порушення, що спричинили погіршення якості продукції, простої, чи завдали збитків підприємству. Поновлення розряду проводиться у загальному порядку, але не раніше 3 місяців після зниження.
7. Забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами
Для безперебійного функціонування виробництва необхідно добре налагодити матеріально-технічне забезпечення, яке на підприємстві здійснюється через відділ матеріально-технічного забезпечення.
Головним завданням служби забезпечення підприємства є своєчасне і оптимальне забезпечення виробництва необхідними ресурсами відповідно комплектності і якості.
Вирішуючи завдання забезпечення, працівники служб забезпечення повинні вивчати і враховувати попит і пропозиції на всі необхідні підприємству матеріальні ресурси, рівень і зміна цін на них і на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічну форму руху товарів, оптимізувати запаси, знижувати транспортно-заготівельні і складські витрати.
Служби забезпечення для своєї роботи керуються такими напрямками:
- Планування, яке вивчає:
внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства, а також ринок окремих товарів;
прогнозує і визначає потреби всіх видів ресурсів, планує оптимальні господарські зв’язки;
оптимізує виробничі запаси;
планує потреби матеріалів і встановлює їх ліміт на відпуск цехом;
оперативно планує забезпечення;
- Організація, яка включає:
збір інформації про потреби в сировині, участь в ярмарках, виставках-продажах, аукціонах;
аналіз всіх джерел задоволення потреби в матеріальних ресурсах з метою вибору найбільш оптимального;
укладання з постачальниками господарських договорів на поставку продукції;
отримання і організація завозів реальних ресурсів;
організацію складського господарства, яке входить в склад служб забезпечення;
забезпечення цехів, дільниць, робочих місць необхідними матеріальними ресурсами;
- Контроль і координація роботи в склад яких входять:
контроль за виконанням договірних зобов’язань постачальників, виконання ними строків поставки продукції;
контроль за розходом матеріальних ресурсів на виробництві;
вхідний контроль за якістю і комплектністю поступаючих матеріальних ресурсів;
контроль за виробничими запасами;
висунення претензії постачальникам, транспортним організаціям;
аналіз роботи служб забезпечення, розробка заходів по координації діяльності цих служб і підвищення її ефективності.
В умовах ринку підприємство саме вибирає постачальників, а значить і саме має право на вибір ефективних ресурсів. Це заставляє працівників МТЗ вивчати ринок, а також якість поставок, співпрацювати з різними постачальниками.
Для великих підприємств служби МТЗ можуть бути розширені і будуються по функціональному або матеріальному признаку. В першому випадку функція забезпечення (планування, заготовка, зберігання, відпуск) виконуються окремою групою працівників. В другому випадку окремі групи працівників виконують всі функції забезпечення по конкретному виду матеріалів.
Сировина, матеріали, паливо, запасні частини для ремонту, інструменти та інвентар – це все що необхідно для забезпечення безперебійної роботи підприємства.
Визначення згідно плану виробництв, потреб в сировині і матеріалах, обладнанні, паливно-мастильних матеріалів відбувається на базі встановлюваних норм витрат для виконання виробничої програми, ремонтно-експлуатаційних потреб виробництва, а також для створення необхідних виробничих запасів.
Своєчасне забезпечення якісними матеріалами є однією з головних пріоритетів служби матеріально-технічного постачання. Багато чого в організації матеріально-технічного постачання залежить від того наскільки чітко, обґрунтовано і своєчасно складена заявка на
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора