Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
облік власного капіталу
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра обліку і аудиту
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Облік і аудит
Варіант:
21
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та сорту України
Національний університет водного господарства та природокористування та природокористування
Кафедра обіку і аудиту
Курсова робота
на тему :
«Облік власного капіталу»
Зміст
Зміст
Вступ……………………………………………………………………..………...3
РОЗДІЛ 1 (теоретична частина)
1.1. Економічна суть власного капіталу …………..…...………………………..5
1.2. Складові власного капіталу ………………………….……………….....…10
1.3. Поняття власного капіталу з погляду відомих авторів………………… ..12
1.4. Зарубіжний досвід обліку власного капіталу.…..…………..……………15
РОЗДІЛ 2 (практична частина)
Завдання 2.1: Скласти баланс на початок місяця………………………......…16
Завдання 2.2: Нарахувати заробітну плату працівникам підприємства .....…16
Завдання 2.3: Скласти журнал реєстрації господарських операцій…….....…20
Завдання 2.4: Відкрити реєстри бухгалтерського обліку (Т-рахунки)…...…..23
Завдання 2.5: Скласти оборотну відомість по синтетичним рахункам..….….28
Завдання 2.6: Скласти сальдовий баланс на кінець звітного місяця…........…29
Висновок………………………………………………………………………….29
Список використаної літератури…………………………….…………....…….31
Додатки…………………………………………………………………....……...32
ВСТУП
Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства. Законом передбачено:
1) державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою захисту інтересів користувачів та удосконалення бухгалтерського обліку і звітності;
2) застосування принципів та методів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та не суперечать міжнародним стандартам;
3) розробка галузевими міністерствами та іншими органами виконавчої влади методичних рекомендацій щодо застосування національних П(С)БО відповідно до галузевих особливостей;
4) напрямки діяльності Методологічної ради з бухгалтерського обліку тощо.
Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:
– створення єдиних правил ведення бухгалтерською обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів;
– удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Отже, актуальність теми дослідження полягає в тому, що запровадження в економічне життя України ринкових відносин, провокує до розвитку окремих фірм не державного характеру, що в свою чергу вимагає грамотної політики в галузях управління цими фірмами, це стосується і обліку результатів діяльності підприємств. Так як попередня вітчизняна наука розглядала вищезазначені проблеми з точки зору планової економіки, то й відповідно управлінські питання розглядались під призмою класового підходу, а отже, створення нового підходу – актуалізація та модернізація управлінських питань стоять відкритими. В курсовій роботі робляться спроби зробити аналіз методів та шляхів обліку власного капіталу у суспільстві з ринковою економікою, використовуючи передовий вітчизняний і зарубіжний досвід.
Метою курсової роботи є розгляд проблеми обліку власного капіталу.
Об’єктом дослідження даної курсової роботи є проблеми бухгалтерського обліку.
Предметом дослідження є облік власного капіталу.
РОЗДІЛ 1.
1.1. Економічна суть власного капіталу
Майно підприємства складається із різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів – носіїв прав власності окремих суб'єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначаються часткою і формою інвестованих коштів. Вони мають бути чітко відображені у бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів. Розкриття цих прав є одним із найважливіших завдань фінансової звітності.
Акціонерні товариства – надійна, визнана у всьому світі форма організації бізнесу, в якій захищені права як їх учасників, так і кредиторів. Гарантією цього виступає власний капітал, особливо зареєстрована його частина – статутний капітал.
Поняття „Капітал” звичайно асоціюється з поняттям „власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками) і представляє собою вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, основна облікова формула А = З + К набуває вигляду А = К, оскільки З = 0. Саме так трактується початковий статутний капітал Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 „Баланс” (табл. 1).
„Таблиця 1”
Порівняння визначень статутного капіталу [7, 32-39]
Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні № 250 (п. 65)
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”
Статутний фонд – сукупність внесків (у грошовому виразі) учасників (власників) в майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності у розмірах, визначених установчими документами
Статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства
Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.
Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями [7, 32-39]:
К = А – З.
Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.
Визнання і оцінка власного капіталу безпосередньо залежить від визнання і оцінки його з складових – активів і зобов'язань.
Слід зазначити, що сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.
Разом з тим, власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:
1) довгострокового фінансування – знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;
2) відповідальності і захисту прав кредиторів – відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;
3) компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;
4) кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.
5) фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;
6) самостійності і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;
7) розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.
Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.
Згідно з фінансовою концепцією збереження капіталу прибуток заробляється підприємством (а, відповідно, зберігається та нарощується його капітал) тільки за умови, що сума чистих активів на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.
Основний зміст поелементної розшифровки власного капіталу наведено в таблиці 2.
Характеристика складових власного капіталу. Основним елементом власного капіталу є статутний капітал – один із основних показників, що характеризує розміри і фінансовий стан підприємства. Він відображається в сумі, що зареєстрована в установчих документах як сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) підприємства. Виключенням є інвестиційні проекти, в яких статутний капітал відображається в бухгалтерському обліку і звітності в міру його сплати та в розмірах, що фактично склалися на звітну дату.
Формування статутного капіталу за рахунок внесків засновників (учасників) фіксується в засновницьких документах підприємства. Розмір статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення обов'язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць. Сума статутного капіталу за балансом підприємства та сума, зареєстрована в Державному реєстрі, повинні бути тотожними.
„Таблиця 2”
Зміст складових власного капіталу [3]
Стаття власного капіталу
Зміст
Статутний капітал
Зареєстрована вартість простих та привілейованих акцій для акціонерних товариств і сума оголошеного статутного капіталу для інших підприємств, зафіксовані в статутних документах
Пайовий капітал
Сума пайових внесків фізичних і юридичних осіб, якщо це передбачено статутними документами
Додатково вкладений капітал
Сума перевищення вартості продажу акцій над номінальною вартістю (емісійний дохід)
Інший додатковий капітал
Сума дооцінки позаоборотних активів, вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від фізичних або юридичних осіб, інші види додаткового капіталу
Резервний капітал
Сума резервів, створених підприємством відповідно до діючого законодавства або статутних документів
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
Прибуток, реінвестований у підприємство, або непокритий збиток
Неоплачений капітал
Заборгованість власників (учасників) по внесках до статутного капіталу
Вилучений капітал
Фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів
Сума, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками, представляє собою неоплачений капітал підприємства. Неукладені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу і в балансі відображаються зі знаком мінус.
Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Він складається з сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок та інших підприємств, а. також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) в сільському господарстві, одержаних в результаті розподілу на паї колективної власності.
Додатковий капітал складається із емісійного доходу, тобто доходу одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість дооцінки активів; безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового капіталу.
Суми вилученого капіталу відображають вартість акцій власної емісії, які на даний момент не розміщені серед акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу. Він показує, що капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною фізичною особою (акціонером). Вилучений капітал повинен бути перепроданий або анульований.
Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються відповідно до напрямків, передбачених в установчих документах: як правило, у випадку недостачі прибутку за рахунок резервного (страхового) капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації товариства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.
Статтею 14 Закону України „Про господарські товариства” передбачено створення в господарському товаристві резервного (страхового) капіталу у розмірі, встановленому установчими документами. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) капіталу передбачається установчими документами.
Нерозподілені прибутки – це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, які зменшені на суму прибутків використаних у звітному році, включаючи нарахування податку на прибуток. Нерозподілений прибуток є власністю акціонерів і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансові результати діяльності збиткові, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.
Хоча загальна сума власного капіталу може бути визначена за відомою формулою: К = А – З, користувачі фінансової звітності потребують більш детальної інформації про його стан та зміни, що відбулися протягом звітного періоду. Це забезпечить зацікавлених осіб даними про ефективність управління підприємством і надасть кредиторам та інвесторам відомості щодо динаміки та перспективи їх економічних прав. Виходячи з цього, фінансова звітність має надавати інформацію про:
джерела капіталу підприємства;
правові обмеження щодо розподілу інвестованого капіталу серед акціонерів;
обмеження щодо розподілу дивідендів серед теперішніх і майбутніх акціонерів;
пріоритетність прав на майно підприємства при його ліквідації.
Власний капітал утворюється двома шляхами:
1) внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;
2) накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.
Сума власного капіталу може збільшуватись внаслідок конвертування зобов'язань, а також збільшення вартості активів, непов'язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал).
Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії:
інвестований (вкладений або сплачений капітал);
нерозподілений прибуток.
Інвестований капітал – це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (об'явленою) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.
Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.
За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:
статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;
додатковий капітал (не реєстрований) – це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.
Статутний і додатковий капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал – це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового, він забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму.
Дані про власний капітал наводяться в окремому розділі балансу відповідно до вимог повного розкриття інформації, у розрізі його складників, які відображаються у розділів пасиву балансу.
Таблиця 3
Побудова розділу і пасиву в попередній та новій формах балансу [7, 32-39]
Баланс підприємства, затверджений Мінфіном України за погодженням з Держкомстатом України для річної звітності за 1998 рік
Код рядка
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”
Код рядка
1
2
3
4
1. Капітал, фонди 1 резерви
І. Власний капітал
Статутний фонд (капітал)
400
Статутний капітал
300
Додатковий капітал
405
Пайовий капітал
310
Резервний фонд
410
Додатковий вкладений капітал
320
Фінансування капітальних вкладень
420
Інший додатковий капітал
330
Спеціальні фонди і цільове фінансування
425
Резервний капітал
1340
Амортизаційний фонд
440
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
350
Доходи майбутніх періодів
450
Резерви наступних витрат і платежів
460
Неоплачений капітал
360
Нерозподілений прибуток:
Вилучений капітал
370
минулих років
475
Усього за розділом 1
380
звітного року
480
Збитки:
минулих років
485
звітного року
490
Всього по розділу 1
495
1.2 Складові власного капіталу
При створенні підприємства інвестується капітал у придбання майна (матеріальних цінностей, основних засобів, необоротних і нематеріальних активів) та фінансові ресурси, які у сукупності становлять статутний капітал. Крім нього в процесі діяльності підприємства нагромаджується інший капітал. У сукупності сума різних капіталів має назву власного капіталу.
Утворення власного капіталу дає гарантію для інвесторів, кредиторів, постачальників, позичальників, що підприємство є кредитоспроможним і йому можна довіряти, мати з ним ділові й партнерські стосунки.
Інвестований капітал – це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.
Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами [5, 456 – 470].
Основними складовими власного капіталу є статутний (пайовий) капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток. Іншими складовими, які можуть коригувати власний капітал у бік збільшення чи зменшення, є додатковий, неоплачений та вилучений капітал. Деякі суб'єкти господарювання також можуть мати в складі власних ресурсів кошти цільового фінансування, отримані в безстрокове й безоплатне користування з бюджету або інших джерел, благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян.
Статутний (пайовий) капітал — це внески засновників (учасників) до капіталу підприємства для забезпечення його функціонування. Величину зареєстрованого статутного капіталу зазначають в установчих документах і в балансі підприємства. Вона визначає в грошовому вираженні загальну вартість активів, які мають бути внесені засновниками до статутного капіталу. Сума заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу відображується в неоплаченому капіталі і вираховується із зареєстрованого статутного капіталу при визначенні власного капіталу підприємства.
Збільшення або зменшення статутного капіталу відбувається тільки за згодою учасників і має бути відображено в установчих документах. Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством та установчими документами. Так, законодавством встановлено мінімальний розмір статутного капіталу для багатьох господарюючих суб'єктів. Зокрема, для товариств з обмеженою відповідальністю (TOB) та акціонерних товариств (AT) мінімальний розмір статутного капіталу встановлено відповідно на рівні 625 та 1250 мінімальних розмірів заробітної плати, рівень якої встановлено на момент створення й реєстрації товариства.
Як внески до статутного (пайового) капіталу крім грошових коштів можуть бути зараховані основні засоби, інші матеріальні та нематеріальні активи, в тому числі права користування, патенти тощо. Вартість внесків, здійснених у матеріальній чи нематеріальній формах, оцінюється загальними зборами учасників. При передачі активу до статутного капіталу право власності на нього переходить до господарюючого суб'єкта. У разі ліквідації товариства або виходу учасника з нього останній має право лише на компенсацію своєї частки в межах наявного майна, а не на сам переданий актив.
Якщо господарюючий суб'єкт створюється на пайових засадах, сума пайових внесків засновників визначає пайовий капітал. В інших випадках, зокрема при створенні акціонерного товариства, за рахунок внесків учасників формується статутний капітал, а передача внесків до статутного капіталу оформляється акціями.
Статутний капітал акціонерного товариства поділяють на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, тобто він дорівнює су марній номінальній вартості акцій. Якщо акції розміщуються за ціною, що перевищує номінальну вартість, сума перевищення відображується в додатковому капіталі і збільшує загальну величину власного капіталу. Додатковий капітал може бути використаний для погашення збитків поточного року, при зменшенні вартості майна підприємства в результаті його переоцінки тощо.
Акціонерне товариство, як і товариство з обмеженою відповідальністю, несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями АТ у межах належних їм акцій, а учасники ТОВ — у межах внесків до статутного капіталу.
Обов'язковою складовою власного капіталу для багатьох господарюючих суб'єктів є резервний капітал. Відповідно до Закону України "Про господарські товариства" резервний капітал господарських товариств (ТОВ, АТ) створюється у розмірі, встановленому установчими документами. Джерелом формування резервного капіталу є прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та виплати дивідендів. Розмір щорічних відрахувань до резервного капіталу встановлюється установчими документами.
Резервний капітал формується на випадок припинення діяльності підприємства для виконання зобов'язань перед кредиторами. Він не підлягає використанню чи розподілу в разі звичайної діяльності підприємства. Кошти резервного капіталу можуть бути використані в окремих випадках, зокрема для виплати дивідендів за привілейованими акціями в акціонерному товаристві, якщо отриманий прибуток є недостатнім для здійснення таких виплат.
Основним фінансовим результатом підприємства, яке успішно функціонує, є прибуток. Частина прибутку, реінвестована в підприємство, може бути спрямована на збільшення резервного чи статутного капіталу або залишитись нерозподіленою. В обох випадках ця частина прибутку збільшує власний капітал підприємства і називається – капіталізованим прибутком.
До вилученого капіталу зараховують акції власної емісії, викуплені АТ, або частки, викуплені товариством у його учасників. Ці суми вираховуються із загального підсумку при обчисленні власного капіталу господарюючого суб'єкта.
При ліквідації підприємства в першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетами та компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому завдало шкоди ліквідоване підприємство. Майно, що залишилось після задоволення претензій кредиторів і членів трудового колективу, розподіляється серед власників підприємства пропорційно до їх частки в статутному капіталі. Претензії кредиторів та інших осіб, не задоволені за браком майна підприємства, вважають погашеними.
1.3. Поняття власного капіталу з погляду відомих авторів
Розглянемо поняття власного капіталу з погляду деяких авторів. Так наприклад професор М.Т. Білуха відмічає, що власний капітал визначається вартістю майна суб'єкта господарювання, тобто чистими активами (різниця між вартістю майна і позиковим капіталом) і складається зі статутного, додаткового й резервного капіталу, нерозподіленого прибутку та цільових (спеціальних) фондів. Професор Ф. Ф. Бутинець вважає що джерелами формування активів підприємства є власні та позикові кошти. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками) , і представляє собою вартість майна підприємства. Здійснюючи підприємницьку діяльність , підприємство також користується залученими коштами , в результаті чого виникають борги. Боргові зобов’язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А=З+К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому власний капітал визначається як різниця між вартістю майна і борговими зобов'язаннями – К=А-З. Власний капітал – це загальна вартість засобів підприємства які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в них власного капіталу і представляють собою чисті активи підприємства. Тобто до власного капіталу належать: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал. Таке розгорнуте, повне визначення власного капіталу не потребує, на погляд автора, допоміжних трактувань щодо його сутності. Із вище наведеного можливо зробити висновок, що актив і власний капітал це одне і теж , тобто актив як би переклали у пасив. Пасив не що інше як дзеркальне відображення активу.
Тлумачення пасиву вперше дає професор В. В. Сопко: пасив — це капітал, тобто власність відповідної фізичної або юридичної особи на активи — майно і об'єкти (ресурси), які є на підприємстві і які контролюються ним у результаті попередніх (минулих) подій, та використання яких забезпечує збільшення капіталу. Тоді як можливо стверджувати, що формування активів підприємства є пасив якщо це теж саме. Власний капітал не можна називати джерелом покриття, тому що головним носієм вартості є тільки готова продукція. Основою для створення джерела є готова продукція яка реалізована і підприємство отримало від її реалізації грошові кошти на розрахунковий рахунок. Тобто джерелом можуть бути тільки реальні кошти отримані від поточної діяльності підприємства, якими воно може розрахуватися за своїми зобов’язаннями. Господарюючий суб'єкт може мати у балансі власний капітал , але якщо зупинити його діяльність, то він не зможе розрахуватись по своїх зобов’язаннях. Таким чином власний капітал це не фінансовий ресурс і не в якому разі не джерело формування активів як наприклад вважає професор Ф. Ф. Бутинець. І тільки при банкрутстві , коли підприємство не може виконати свої грошові зобов’язання не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (коли розпродається власність банкрута) тоді власний капітал можна назвати джерелом.
Доход, в який входить і прибуток, є основним і єдиним джерелом покриття усіх зобов’язань. Діло в тому, що не завжди усі доходи у повному обсязі забезпечення реальними грошовими коштами. До доходів незабезпеченими грошовими коштами відносяться: доходи від інвестицій, враховуємо методом участі в капіталі , за відрахуванням отриманих дивідендів за цім видом діяльності; сума дооцінки необоротних активів після їх уцінки; вартість необоротних та оборотних активів, виявлених при інвентаризації; сума дооцінки оборотних активів; позитивна курсова різниця необоротних та оборотних активів; доходи від бартерних операцій та інші доходи не зв’язані з безпосереднім реальним рухом грошових коштів.
Можна зробити висновок, що існують доходи під які підприємство не отримає грошові кошти , тобто доходи не забезпечені реальними грошовими ресурсами. На багатьох підприємствах ситуація така ,що доходне забезпечення реальними коштами на 40%-50%, таким чином , можна сказати, що чистий дохід – це величина фіктивна (тільки на папері). Процес визначення прибутку чи збитку від реалізації продукції складається з двох етапів. На першому етапі визначається дохід від реалізації продукції, який зменшується на суму податку на додану вартість (акцизного збору). На другому етапі чистий дохід за мінусом ПДВ (акцизного збору) списується на фінансовий результат. Потім на фінансовий результат списується собівартість реалізованої готової продукції, адміністративні витрати. Витрати на збут та нараховані податки. Різниця між чистим доходом і перерахованими вище затратами буде складати нерозподілений прибуток або непокриті збитки. Отже, нерозподілений прибуток після сплати податків і елементом власного капіталу. Тобто це є власний капітал. Хоча не зареєстрований в засновницьких документах і не персоніфікований. Остаточний фінансовий результат – нерозподілений прибуток (непокритий збиток) визначається як різниця між нерозподіленим прибутком і прибутком, використаним у звітному періоді. Нерозподілений прибуток звітного року – це різниця між кінцевим (прибутком ) і сумою , що спрямована на виплату податків та інших платежів до бюджету за відповідними розрахунками. За рахунок нерозподіленого прибутку нараховуються дивіденди за рішенням збору учасників, а також нерозподілений прибуток може бути використовуватися для покриття збитків поточного року. Підприємство може спрямувати прибуток на формування резервного капіталу, на збільшення статутного капіталу. Резервний капітал – це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Якщо прибуток підприємства повністю не забезпечений реальними фінансовими ресурсами , то і резервний капітал буде частково „фіктивний” і буде покривати також „фіктивні” збитки.
Статтею 14 Закону України „Про господарські товариства” передбачено створення у господарському товаристві резервного (страхового) капіталу у розмірі, встановленому установчими . Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) капіталу передбачається установчими документами. Резервний капітал є страховим капіталом, призначеним, переважно для покриття збитків , а також для виплати доходів інвесторам і кредиторам у випадках, якщо отриманого у поточному періоді прибутку не вистачає. Резервний капітал займає особливе місто в реалізації гарантії захисту кредиторів, головна задача якого стоїть у покритті збитків і зниженню ризику кредиторів у випадку погіршення економічної кон’юнктури. Чим більше резервний капітал, тим більша сума збитків може бути компенсована і тим більшу свободу маневру отримає начальство підприємства при подоланні збитків. Функція покриття збитків, побудована за принципом пріоритетності прав кредиторів і долає увесь ризик виробничо-комерційної діяльності на власників , призводить до обмеження їх майнових прав , що, у свою чергу, компенсується участю у прибутку і управлінні підприємством. На відміну від кредиторів чиї претензії на активи, як провило , зафіксовані, власники мають право на весь прибуток який залишається в розпорядженні підприємства. Серед окремих керівників та зовнішніх користувачів бухгалтерської звітності існує помилкова думка про те , що резервний капітал представляє собою вільні грошові кошти , які зарезервовані на певних рахунках підприємства, звідки у випадку необхідності вони можуть бути вилучені. Резервний капітал як і будь-яка стаття пасиву, покривається сукупністю усіх майнових об’єктів підприємства. Чим більше величина створення резервного капіталу, тим при інших рівних умовах вище величина чистих активів і , тим далі відходить необхідність зменшення статутного капіталу у випадку збитків.
Інформація в розмірі резервного капіталу у балансі підприємства повинна мати надзвичайно важливе значення для зовнішніх користувачів бухгалтерської звітності , котрі розглядають резервний капітал , як запас фінансової міцності підприємства. Відсутність резервного капіталу або його недостатня величина є фактором додаткового ризику вкладення коштів у підприємства , оскільки свідчить або про недостатність прибутку , або про використання резервного капіталу на покриття збитків. І той, і інший факти для кредиторів є неготовими при оцінки потенціального партнера.
Бухгалтерський облік формування і використання резервного капіталу повинен забезпечити отримання інформації , необхідної для контролю за дотриманням його верхньої та нижньої межі. Статутний капітал є майновий підставою діяльності підприємства, він визначає долю кожного учасника в управлінні підприємством і гарантує дотримання інтересів його кредиторів. Статутний капітал – це стартовий капітал, необхідний підприємству для здійснення фінансово – господарської діяльності з метою отримання прибутку , і є основою його власного капіталу.
1.4 Зарубіжний досвід обліку власного капіталу
Є кілька міжнародних стандартів, котрі стосуються обліку капіталу, зокрема стандарт 5 „Інформація, яка повинна бути розкрита у фінансовій звітності”, стандарт 32 „Фінансові інструменти: розкриття і представлення інформації”. Інші міжнародні стандарти визначають капітал як залишок частини активів після відрахувань усіх зобов’язань.
В США капітал зазвичай розуміється – чисті активи підприємства (активи за вирахуванням зобов’язань).
Власний капітал США складається з двох частин:
1. вкладеного – інвестицій, які проведені акціонерами;
2. нагромадженого нерозподіленого чистого прибутку – прибутку підприємства, що не розподіляється між акціонерами, а реінвестований бізнес. Від’ємна величина нагромадженого нерозподіленого чистого прибутку є збитком і відображається з мінусом у розділі власного капіталу.
Капітал у балансі поділяється на кілька складових:
1. капітал вкладений акціонерами;
2. капітал додатковий, що отриманий понад номінал акцій, або емісійний дохід;
3. резерви;
4. нагромаджений нерозподілений чистий прибуток;
5. резерви, що утворилися шляхом розподілу нагромадженого чистого прибутку;
6. резерви, що є результатом корегування для підтримки капіталу;
7. додатковий капітал від переоцінки;
8. деякі курсові різниці.
При реєстрації статуту корпорації обов’язково вказується максимальна кількість акцій, які дозволено випускати цій компанії. Коли відразу випускається кількість акцій, що дозволена до випуску, то за необхідності проведення нового випуску компанія зобов’язана змінити статут і подати заявку на збільшення кількості акцій.
РОЗДІЛ 2
Завдання 2.1.
Скласти баланс на початок місяця (див. додаток 1)
Залишкову вартість основних засобів розраховуємо так : (2.1.1.)
170000-12000 = 158000грн = 158 тис.грн.
Залишкову вартість нематеріальних активів розраховуємо як різницю первісної вартості та накопиченої амортизації нематеріальних активів:
2000 – 500 = 1500 грн = 2 – 1 = 1 тис. грн (2.1.2.)
Нерозподілений прибуток визначаємо як різницю між прибутком нерозподіленим та прибутком, використаним у звітному періоді:
грн = 121 – 5 = 116 тис.грн (2.1.3.)
По номеру рахунку вносимо суми до балансу і підраховуємо залишки. Баланс становити 374600грн.= 375 тис.грн.
Завдання 2.2.
Розрахунки по заробітній платі
Нараховуємо заробітну плату працівникам підприємства з усіма необхідними розрахунками та поясненнями з обов’язкових платежів, базою обчислення яких є сума коштів, яку спрямовано на оплату праці, а також утримань із заробітної плати, які передбачені чинним законодавством України.
Середньоденний заробіток за 6 останніх місяців у О.І. Іванченка становить 118 грн., у Л.С. Лучка – 115 грн., страховий стаж у обох працівників більше 8 років.
Результати розрахунків оформити у розрахунково-платіжній відомості (зведеній) (ф. № П-7). затвердженій наказом Держкомстату України від 5 грудня 2008 р. № 489 (див. додаток 2).
Таблиця 2.2.1.
Інформація для нарахування заробітної плати за звітний місяць
№
П.І.П.
Посада
Посадовий оклад,
грн.
Нарахований відрядний заробіток,
грн
Використання робочого часу,
днів
Відп-рацьо-
вано
Не-
виходи
Підстава
невиходу
1
2
3
4
5
6
7
8
Адміністративний персонал
1
Іванченко
О.І.
Директор
3600
20
2
лікарняний
лист
2
Лозинський
В.В.
Головний
бухгалтер
2550
22
3
Лаврик
К.С.
секретар
1250
22
Загальновиробничий персонал
4
Петренко
А.О.
Інженер-
технолог
1580
22
5
Павленко
М.Ю.
Майстер
1430
22
6
Клименко
О.В.
Комірник складу
1280
22
Робітники виробництва
7
Федоренко
Т.С.
оперетор
2400
22
8
Дмитрєв
О.О.
оперетор
2410
22
9
Лучко
Л.С.
оперетор
2350
18
4
лікарняний
лист
10
Алєксєєнко
Ю.Д.
оперетор
2320
22
11
Іванюк
В.А.
оперетор
2380
22
Нараховуємо тарифну ставку і посадовий оклад.
Нараховуємо посадовий оклад Іванченко О.І. без лікарняних за наступною залежністю:
Отже, посадовий оклад Іванченко О.І. за 20 відпрацьованих робочих днів без лікарняних становить 3272,73грн.
Нараховуємо заробітну плату Лучко Л.С. без лікарняних за наступною залежністю:
Отже, заробітна плата Лучко Л.С. за 18 відпрацьованих робочих днів без лікарняних становить 1922,73грн.
Нараховуємо оплату лікарняних працівників Іванченко О.І. та Лучко Л.С. за формулою:
Для Іванченко О.І.:
Для Лучко Л.С.:
Заробітна плата по видам персоналу:
1. Заробітна плата адміністративному персоналу:
грн.- включаючи лікарняні
грн.- без лікарняних
2. Заробітна плата загальновиробничому персоналу:
грн.
3. Заробітна плата робітникам виробництва:
грн.- включаючи лікарняні
грн.-без лікарняних
4. Оплата 5 днів тимчасової непрацездатності:
грн.
5. Загальний фонд оплати праці:
грн.- включаючи лікарняні
грн.- без лікарняних
грн.
Згідно нарахованої заробітної плати проведено утримання:
Єдиний соціальний внесок:
із заробітної плати : 22794 * 3,6 % = 820,63 (грн).
із лікарняних : 696 * 2% = 13,92 (грн).
Податок з доходів фізичних осіб (15%):
із заробітної плати : (22795 – 820,63) * 15%= 3296(грн).
із лікарняних : (696 – 13,92) * 15% = 102,31
Всього утримано:
- із заробітної плати : 820,63 + 3296 = 4116,63(грн).
- із лікарняних : 13,92 + 102,31 = 116,23(грн).
Нарахування ЄСВ на фонд заробітної плати становить: 36,76%
Адміністративний персонал:
ЄСВ=(3272+2550+1250+236)*36,76%=2686,42(грн).
Загальновиробничий персонал:
ЄСВ=(1580+1430+1280)*36,76%=1577(грн).
Робітники основного виробництва:
ЄСВ=(2400+2410+1922,7+2320+2380+460)*36,76%=4361(грн).
На основі даних розрахунків складаємо розрахунково-платіжну відомість.
Таблиця 2.2. 2.
Нарахування та утримання по заробітній платі
Прізвище
Нарахування
ЗП
Лікар-няні
всього
Єдиний соціаль-ний вне-сок
Податок з доходів фізичних осіб
Видано працівнику з каси
04.03.2013 00:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора