Обґрунтування ефективності збільшення змінності використання основних виробничих фондів та її вплив на господарську діяльність підприємства. Курсова робота з Економіка підприємства. Робота № 520794

Перехід до торгівельного партнера Binance

Обґрунтування ефективності збільшення змінності використання основних виробничих фондів та її вплив на господарську діяльність підприємства

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Факультет економіки та підприємництва

Кафедра:

Кафедра економіки підприємств та інвестицій

Інформація про роботу

Рік:

2010

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Економіка підприємства

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра економіки підприємства КУРСОВА РОБОТА З дисципліни „Економіка підприємства ” на тему: “Обґрунтування ефективності збільшення змінності використання основних виробничих фондів та її вплив на господарську діяльність підприємства ” Оцінювання курсової роботи Показники Кількість балів у термін Здача курсової 10 - Зміст 15 - 50 Захист 0-40 \ Вихідні дані для курсової роботи (Варіант 51) № п/п Показники Одиниця Виміру Дані 1. Проектна потужність підприємства млн. грн. 8.50 2. Обсяг реалізації продукції млн. грн. 6.40 3. 3а. Первісна вартість основних виробничих фондів(ОВФ) з них, активна частина млн. грн. млн. грн. 4.20 3.00 4. Залишкова вартість основних виробничих фондів млн. грн. 3.40 5. 5а. 5б. 5в. Використання ОВФ: в першу зміну в другу зміну в третю зміну млн. грн. млн. грн. млн. грн. 3.60 2.80 2.00 6. 6а. Чисельність працівників з них робітників чол. чол. 350 280 7. 7а. 7б. 7в. Працювало працівників: в першу зміну в другу зміну в третю зміну чол. чол. чол. 200 80 70 8. 8а. 8б. Корисний фонд робочого часу: по плану фактично днів днів 218 168 9. Тривалість зміни годин 8 10. Внутрізмінні втрати робочого часу годин 1.4 11. Річний знос ОВФ % 8.1 12. Вибуло основних виробничих фондів млн. грн. 0.33 13. 13а Поступило ОВФ із них нових ОВФ млн. грн. млн. грн. 0.33 0.30 14. 14а Собівартість продукції в т. ч. матеріальні витрати млн. грн. млн. грн. 5.10 3.60 15. Витрати на утримання і експлуатацію ОВФ % від Соб-ті 17.0 16. Збільшення обсягу продукції у плановому році % 12.0 ТЕМА . ОБҐРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗБІЛЬШЕННЯ ЗМІННОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА МЕТА: формування економічного мислення, знань та практичних навичок з проблеми підвищення змінності використання основних виробничих фондів ЗМІСТ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ Вступ ………………………………………………………………………………….5 1. Теоретичні основи змінності використання основних виробничих фондів підприємства………………………………………………………………………….8 1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення………………………………………………………………………………9 2.Змінність використання основних виробничих фондів як економічна категорія……………………………………………………………………………… ………………………………………………………………………………………11 2.1.Механізм впливу змінності використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва ………………………………………………………………………………………..13 3. Заходи щодо підвищення збільшення змінності використання основних виробничих фондів…………………………………………………………………16 Практична робота…………………………………………………………………...20 Висновок………………………………………………………………………………. Список використаної літератури…………………………………………………..40 Вступ Перехід до ринкових відносин на даному етапі в Україні потребує глибоких зрушень в усіх сферах економіки - одній з найважливіших сфер людської діяльності. Ринкова економіка по своїй суті є засобом, що стимулює ріст продуктивності праці і збільшення ефективності виробництва. Щоб забезпечити свої потреби в їжі, одязі, житлі, люди повинні постійно виробляти різноманітні матеріальні блага. Успішно вирішити ці проблеми можна лише на основі раціонального використання природних та виробничих ресурсів, підвищення ефективності виробництва - це означає ефективніше використання наявних трудових ресурсів для збільшення випуску якісної і потрібної країні продукції, а також постійно спів ставляти затрати з отриманими результатами і вносити певні корективи для того, щоб вкладені кошти принесли максимальну віддачу. В умовах ринкової економіки підвищення ефективності виробництва на підприємстві невіддільно пов'язане із проблемою економіки всіх видів ресурсів, в тому числі і основних виробничих фондів, економічне значення основних фондів підприємства заключається в тому, що вони є матеріально-технічною базою підприємства, від обсягу якої залежить обсяг виробленої продукції, соціальне значення заключається в тому, що вони створюють відповідні умови праці є важливим фактором відтворення робочої сили, величина і підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в певній мірі визначають виробничі можливості підприємства загалові економісти відводять велику роль проблемі підвищення ефективності використання ОВФ, адже вони є важливим суб’єктом економіки країни , саме матеріально-технічна база в значній мірі визначає обсяг виробництва продукції. Проте, ефективність виробництва на підприємстві залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними фондами, але й ступеня їх використання у часі. Облік і планування основних фондів здійснюються не тільки в грошовому вираженні, але й у натуральних показниках у виді конкретних засобів праціЦе необхідно для того, щоб визначити технічний склад, виробничу потужність підприємств і галузей промисловості, установити завдання і шляхи ефективного використання виробничої потужності скласти баланс устаткування і т.д. Такі дані можна одержати за результатами інвентаризації основних фондів, що періодично проводяться в промисловості. Не всі елементи основних фондів відіграють однакову роль у процесі виробництва. Робочі машини й устаткування, інструменти, вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, технічні спорудження (гірські вироблення шахт і розрізів, нафтові і газові шпари) беруть безпосередню участь у виробничому процесі, сприяють збільшенню випуску продукції і тому відносяться до активно діючої частини основних фондів. Інші елементи основних фондів (виробничі будинки, інвентар) роблять лише непрямий вплив на виробництво продукції і тому їх називають пасивною частиною основних фондів, Тільки в умовах ефективного поєднання всіх чинників наше народне господарство може підвищити рівень життя людей. Підприємство - це основна народногосподарська ланка країни, від результатів функціонування якої залежить економічний розвиток держави. В умовах ринкових відносин підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і самофінансування і тому воно саме, в першу чергу, зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшення прибутковості. Поліпшення використання ОВФ підприємства є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частка витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов'язана із використанням ОВФ на підприємстві. Таким чином, підвищення ефективності використання ОВФ підприємства знаходять свій вираз у збільшенні обсягу виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі. Поліпшення використання ОВФ зменшує витрати на їх утримання і експлуатацію у собівартості одиниці продукції. Зменшення цих витрат відбувається за рахунок зменшення умовно-постійної частини у витратах по утриманню і експлуатації ОВФ - амортизаційних відрахувань, величина яких є умовно-постійною по відношенню до річного обсягу продукції. Внаслідок цього, чим більше буде вироблятися продукції, тим меншою буде питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції, а це веде і до збільшення прибутку підприємства, а також задоволення потреб населення на ринку у тій чи іншій продукції, адже воно залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від пропозиції. Проте, обсяг виробництва продукції на підприємстві залежить від того наскільки ОВФ повно використовуються. Крім того підвищення ефективності використання ОВФ також зменшує потреби підприємств у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази підприємства з метою зменшення обсягу виробництва продукції, тобто відбувається економія коштів на такі цілі. Як свідчить багаторічна практика господарювання, ефект від поліпшення використання ОВФ реалізується значно швидше, ніж від повних капітальних вкладень. Крім того, підвищення ефективності використання ОВФ зменшує витрати від їх морального зносу. Вирішальну частину приросту продукції в цілому по промисловості одержують з діючих основних фондів і виробничих потужностей, що в кілька раз перевищує нові фонди, що вводяться щорічно, і потужності. Таким чином, підвищення ефективності використання основних фондів у даний час, коли в країні спостерігається повсюдний і глобальний спад виробництва, має величезне значення. Підприємства, що розташовують основними фондами, що дісталися в спадщину від соціалістичної економіки, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але і максимально ефективно використовувати те що є, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів і виробничих інвестицій, коли відтворення ОВФ підприємства здійснюється за рахунок власних або позичених коштів, поліпшення використання цих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві і на цій основі забезпечення стабілізації виробництва. Мета даної курсової роботи - ознайомитися з методикою провадження заходів по підвищенню ефективності використання ОВФ на підприємстві. За допомогою розрахунків обґрунтувати доцільність впровадження цих заходів, а також набути досвіду у розрахунках величини ефекту від здійснення необхідних господарських операцій. Робота складається з вступу, трьох розділів та висновків. В першому розділі йдеться - економічну ефективність, основні фонди, дається їх економічна характеристика, пояснюється роль ОВФ у діяльності підприємства, а також про основні показники ефективності використання ОВФ на підприємстві. У другому розділі обраховуються показники, пов'язані з використанням ОВФ на підприємстві. У третьому розділі проводимо розрахунок заходів по підвищенню ефективності використання ОВФ на підприємстві, а також проводиться загальна порівняльна характеристика стану підприємства до і після впровадження запропонованих заходів. 1.1 Теоретичні основи змінності використання основних виробничих фондів підприємства Сьогодні одним з найбільш актуальних завдань, що стоять перед сучасним підприємством, яке має в своєму розпорядженні складне дороге в обслуговуванні обладнання, є необхідність забезпечення його безпеки та одночасно економічної ефективної роботи. Важливим моментом при вирішенні цього завдання стає впровадження систем управління виробничими фондами та активами підприємства, що складають невід'ємну частину виробничого процесу та дозволяють збільшувати виробничу потужність підприємства за рахунок використання сучасних інформаційних технологій, не вдаючись до закупівель нового обладнання. Управління основними фондами - це управлінська методологія, основною метою якої є підтримання робочої готовності виробничих активів за рахунок оптимізації технічного обслуговування, ремонтів, матеріально-технічного забезпечення та використання трудових ресурсів . Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку. Основні засоби - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). 1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби. Не належать до основних засобів: 1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості; Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності. Коефіцієнти оновлення та вибуття розраховуються за формулами: Ко = , (1.2) де Ко - коефіцієнт оновлення основних засобів; Фу - вартість введених основних засобів за звітний період. Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду. Таблиця 1.1 - Характеристика показників використання основних засобів Показник Формула розрахунку Характеристика 1 2 3 1. Фондомісткість Характеризує забезпеченість підприємства основними засобами 2. Фондоозброєність Показує величину основних засобів на одного працівника 3. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства Відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства 4. Коефіцієнт зносу основних виробничих засобів Показує ступінь зносу основних виробничих засобів 5.Коефіцієнт придатності основних виробничих засобів 1-Кз Відображає частину основних засобів, придатну для експлуатації 6.Коефіцієнт оновлення основних виробничих засобів Показує частку введених нових основних засобів у загальній вартості основних засобів 7.Коефіцієнт вибуття основних виробничих засобів Характеризує інтенсивність вибуття основних виробничих засобів 8.Коефіцієнт приросту основних виробничих засобів Показує ступінь збільшення основних засобів у звітному періоді проти минулого періоду 9. Фондовіддача Характеризує ефективність використання основних виробничих засобів. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих засобів 10.Рентабельність основних виробничих засобів Визначає ступінь використання основних виробничих засобів Фк -- балансова вартість основних виробничих засобів; Вп -- вартість виробленої продукції; Фз -- залишкова вартість основних виробничих засобів; М-- вартість майна підприємства; Зо-- сума зносу основних виробничих засобів; ч-- середньооблікова чисельність працівників; Фу -- вартість введених основних виробничих засобів; Фв-- вартість виведених основних виробничих засобів; Кз-- коефіцієнт зносу основних виробничих засобів; Пз-- загальний прибуток підприємства. Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для дальшого використання. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних засобів. Кр = (Фу - Фв) /Фк . (1.3) До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність основних засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів. 2.Змінність використання основних виробничих фондів як економічна категорія Найбільш загальним показником, який характеризує ефективність використання основних засобів, є фондовіддача. В 2008 р. з порівнянням з 2007 р. об'ємні показники експлуатації парку рухомого складу знизились: обсяг перевезень знизився на 48,2 тис. т (31,6 %), загальний пробіг знизився на 48,8 тис. км (15,7 %), вантажообіг знизився на 998,4 тис. ткм (36,0 %), автомобіле-години в роботі знизились на 4,0 тис. год (10,6 %). Динаміка складу та структури працівників ВАТ «Лубенське племпідприємство» представлена в табл. 1.5. Таблиця 1.5 - Динаміка чисельності працівників ВАТ «Лубенське племпідприємство» Категорія працівників Чисельність за роками, чол. 2004 2005 2006 2007 2008 Списочна кількість - всього 136 117 104 92 76 Персонал основної діяльності, 134 115 102 90 74 в тому числі: робітники 118 101 85 74 61 З них: - водії 69 56 47 48 40 - ремонтні робітники 34 31 27 20 17 - інші робітники 15 14 11 6 4 Адміністративно-управлінський персонал, всього 16 14 17 16 13 в тому числі: персонал, всього 16 14 17 16 13 керівники 5 4 5 5 4 спеціалісти 11 10 12 11 9 Інший персонал 2 2 2 2 2 Побудуємо діаграму динаміки чисельності працівників на ВАТ «Лубенське племпідприємство» (рис.1.8) Мінімальна заробітна плата забезпечується при умові виконання встановленої норми виробітку, нормативного завдання, своїх обов'язків. Показники по праці та заробітній праці працівників ВАТ «Лубенське племпідприємство» представлені в табл. 1.6. Таблиця 1.6 - Показники по праці та заробітній праці працівників Показники Значення за роками 2004 2005 2006 2007 2008 1 2 3 4 5 6 Дохід від реалізації продукції, тис.грн 1250,4 1389,6 1511,1 1602,8 1335,7 Фонд оплати праці, тис. грн 214,4 277,4 316,8 342,2 397,8 Среднесписочна чисельність працівників, чол. 136 117 104 92 76 Продуктивність праці,тис.грн. 9,19 11,88 14,53 17,42 17,6 Середньорічна заробітна плата робітників,грн 1576,5 2370,9 3046,2 3719,6 5234,2 Темп росту ,%: - продуктивність праці - 129,18 122,34 119,90 101,03 - заробітна плата - 150,40 128,48 122,11 140,72 процесі виробництва на підприємстві беруть участь три фактори:? засоби праці;? робоча сила;? предмети праці.Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва, що становлять матеріальний зміст виробничих фондів підприємства. У свою чергу, виробничі фонди — це суспільна праця і матеріальна основа виробництва. У цьому полягає схожість засобів праці та предметів праці. Проте вони також істотно різняться.Засоби праці беруть участь в утворенні продукту протягом ряду виробничих циклів. При цьому вони втрачають лише частку загальної вартості, зберігаючи споживну вартість та речову форму.На відміну від засобів праці предмети праці за один виробничий цикл втрачаються повністю.Іншими словами, засоби праці — це різні верстати, механізми, інструменти, двигуни тощо, тобто це засоби, за допомогою яких виготовляють продукцію і надають послуги.Предмети праці — це все те, до чого докладається людська праця, що полягає в обробці сировини, матеріалів у процесі виробництва з метою пристосування їх до особистого і виробничого споживання. Це все те, з чого виготовляється продукція (вугілля, метал, тканини, вовна, нафта, заготовки, дошки та ін.).Засоби праці відбиваються в основних фондах підприємства, а предмети праці — в оборотних. Проте слід зазначити, що засоби праці та предмети праці стають виробничими фондами підприємства лише тоді, коли беруть участь в утворенні вартості продукції. Отже, засоби виробництва складаються із засобів та предметів праці, а виробничі фонди — з основних і оборотних фондів.Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.Основну класифікацію виробничих фондів підприємства наведено на мал. 2. 2.1.Механізм впливу змінності використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва Усі основні фонди підприємства поділяються на дві групи:? невиробничого призначення;? виробничі.Кожна організація чи підприємство при створенні наділяються необхідними виробничими фондами, що з розвитком підприємства чи організації поповнюються та оновлюються.До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть участі у процесі виробництва, але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, що належать до соціальних умов виробництва, зокрема:• житлово–комунальні приміщення;• побутові, спортивні приміщення;• будинки та устаткування медичного призначення;• дитячі дошкільні заклади;• багаторічні насадження та ін.Усі ці заклади, приміщення, будинки є основними фондами невиробничого призначення лише тоді, коли перебувають на балансі підприємства, і саме підприємство відповідає за їх утримання, експлуатацію і ремонт.До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95–98% загальної вартості основних фондів підприємства.Оскільки елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини.До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів.Відношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає видову (технологічну) структуру використання засобів праці. За інших однакових умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більшою у їх складі є питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів:• виробничо–технологічних особливостей підприємства;• науково–технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва;• ступеня розвитку різних форм організації виробництва;• відтворюваної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів;• вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування;• територіального розміщення підприємства та ін.Звичайно, громадськості не байдуже, яким є співвідношення між різними видами основних виробничих фондів, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, або у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. З одного боку, здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної частини основних фондів, тим вищий рівень їх технічного оснащення та більше можливостей мають підприємства щодо збільшення обсягу випуску продукції при однаковому обсязі основних виробничих фондів. Проте, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для найефективнішого використання основних виробничих фондів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами. Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально–технічної бази, має галузевий характер. Залежно від належності до певної галузі народного господарства підприємство матиме різну питому вагу засобів, які відносять до активної чи пасивної частини. Наприклад, на транспорті транспортні засоби становлять 60–70%; будинки, споруди та передавальні пристрої — 20—25%; силові, робочі машини та устаткування — 3–5%; тоді як в інших галузях народного господарства питома вага транспортних засобів становить 2—4% загальної вартості основних виробничих фондів.За сукупністю промислових підприємств України в загальному обсязі основних фондів питома вага окремих їх видів останніми роками коливалась у межах: будівель і споруд — 45–47%; машин і устаткування — 40–42%; транспортних засобів — 2,5–3%.Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних амортизаційних сум згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" застосовують групову класифікацію, що охоплює засоби праці аналогічного виробничо–технологічного призначення з приблизно однаковим терміном експлуатації. Наведемо видову класифікацію основних виробничих фондів підприємства, що використовується в системах бухгалтерського обліку та статистики:I. Будівлі, до яких належать будинки, зайняті цехами, майстернями, складами, адміністративні корпуси та ін.II. Споруди, до яких належать мости, естакади, шляхи, шляхові споруди, погреби, споруди для зберігання сировини, заправні колонки, водонапірні башти та ін.III. Передавальні пристрої (електромережі, лінії електропередач, сигналізація, системи зв'язку, водопроводи, газопроводи виробничого призначення та ін.).IV. Силові машини та устаткування (підйомні крани, транспортери, механізми, вимірювальне і регулювальне устаткування та ін.).V. Транспортні засоби, до яких належать рухомий склад, тягачі, контейнери, платформи, вагони та ін.).VI. Інструменти, термін використання яких щонайменше один рік, а вартість регулюється законодавчо залежно від кількості неоподатковуваних мінімумів.VII. Виробничий інвентар (пристосування, підставки, шафи для зберігання продукції та ін.).VIII. Господарський інвентар (меблі, офісне устаткування, факси, телефони, комп'ютери та ін.).IX. Робоча і продуктивна худоба.X. Багаторічні насадження.XI. Капітальні витрати на покращання та рекультивацію земель.XII. Інші основні виробничі фонди. 3.Заходи щодо підвищення збільшення змінності використання основних виробничих фондів Підвищення ефективності використання річного робочого часу Величина робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства залежить від їх технічного стану протягом року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо. Ефективність використання робочого часу основних виробничих фондів характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу. Щоб підвищити його рівень і, відповідно, забезпечити підвищення ефективності використання основних виробничих фондів, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами за умови, що буде забезпечуватися збут продукції підприємства. Ці заходи дозволяють збільшити тривалість використання основних виробничих фондів в межах 5-30 відсотків, що вплине на рівень ефективності виробництва. Фондоємність, фондовіддача, матеріалоємність виробництва на підприємстві Основні фонди служать матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення й розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощування потенціалу основних фондів (екстенсивно), так і через підвищення ефективності їх використання (інтенсивно) [8, c. 254]. В умовах скорочення інвестицій і уповільнення, у зв’язку з цим, оновлення матеріально-технічної бази, актуального значення набуває проблема підвищення ефективності використання й відтворення наявних основних виробничих фондів. Для визначення рівня використання основних фондів застосовуються показники, виражені в натуральних і вартісних (грошових) одиницях що випускається продукції, а також в одиницях часу. Щоб обчислити використання виробничої потужності, застосовуються тільки показники випуску продукції в натуральному вираженні. Натуральні одиниці використання основних фондів застосовуються головним чином на підприємствах тих галузей промисловості, де випускається щодо однорідна продукція. Для загального аналізу господарської діяльності, планування капітальних вкладень, введення в дію основних фондів і виробничих потужностей усіх ланок промисловості усе більше значення набуває такий показник ефективності виробництва, як випуск продукції на 1 гр. основних фондів, що звичайно називають показником фондовіддачі. Застосовується також показник, зворотний фондовіддачі, - фондоємність. При визначенні показника фондовіддачі застосовуються як вартісні, так і натуральні одиниці виміру [1, c. 246]. Натуральні показники фондовіддачі поряд із вартісними застосовуються в електроенергетичній, металургійній і деяких галузях добувної промисловості. Наприклад, у чорній металургії таким показником є виплавка чавуна або стали на 1 гр. основних виробничих фондів відповідно доменного або сталеплавильного цеху. Показник фондовіддачі (як вартісний показник використання усієї сукупності основних фондів підприємства) визначається шляхом розподілу продукції на середньорічну вартість виробничих фондів. При цьому валова продукція враховується в незмінних цінах, а основні фонди – за повною первісною (або відбудовною) вартістю. Крім розглянутих вище загальних вартісних показників для оцінки ефективності використання окремих видів та груп основних tnmd3b торговельного підприємства можуть використовуватися окремі натуральні та спеціальні показники: Товаровіддача (доходовіддача) торговельної площі Обсяг товарообороту (доходу), грош. од. Обсяг торговельної площі, м2 Віддача складської площі: Обсяг складського обороту, грош. од. Обсяг складської площі, м2 Коефіцієнт використання складського об’єму: Середній фактичний обсяг зберігання товарних запасів, м3 Нормативна ємкість складу, м3 Коефіцієнт змінності роботи обладнання Кількість одиниць обладнання, що працює в першу та другу зміну Загальна кількість одиниць обладнання Коефіцієнт ефективного використання обладнання: Кількість годин роботи обладнання в день, год. Нормативна тривалість роботи обладнання (з врахуванням графіка роботи підприємства та тривалості планово-запобіжних ремонтів) Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання: Фактична продуктивність роботи обладнання, фіз. од. Нормативна продуктивність роботи обладнання, фіз. од. В практиці роботи підприємств застосовується також метод інтегральної оцінки, який дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання основних фондів підприємства. Розрахунок значення інтегрального показника зміни ефективності використання основних фондів Кеф здійснюється за формулою: , де Ірф - індекс зміни прибутковості основних фондів за аналітичний період; Іф - індекс зміни фондовіддачі основних фондів (або доходовіддачі) за аналітичний період [4]. Однієї з головних причин, що погіршують показник фондовіддачі, є повільне освоєння введених у дію підприємств. Основними факторами підвищення економічної ефективності використання основних фондів підприємств є раціоналізація експлуатації основних фондів, обґрунтування ремонтної політики підприємства, оптимізації термінів експлуатації основних фондів та збільшення обсягів товарообороту. Підвищення ефективності використання основних фондів на стадії їх експлуатації досягається за рахунок: здійснення раціонального розміщення основних фондів, підвищення коефіцієнта змінності, тривалості корисного використання роботи обладнання; покращення контролю за дотриманням правил експлуатації та технічне обслуговування обладнання; удосконалення добору та підготовки кадрів, що здійснюють експлуатацію та технічне обслуговування обладнання; впровадження систем матеріального стимулювання робітників за безаварійну роботу обладнання, подовження ремонтного циклу та періоду експлуатації тощо. Збереження споживчої вартості основних фондів та подовження можливого терміну їх корисної експлуатації визначається ефективністю ремонтної політики підприємства. Одним з важливих напрямів підвищення економічної ефективності використання основних фондів є визначення оптимальних термінів їх експлуатації. Скорочення термінів експлуатації дозволяє забезпечити прискорене оновлення основних фондів, зменшує рівень техніко-економічного старіння, підвищує технічний рівень підприємства, забезпечує зростання продуктивності праці та зниження ремонтно-експлуатаційних витрат. Проте негативним наслідком такої політики є зростання поточних витрат за рахунок амортизаційних відрахувань, зростання потреби в інвестиційних ресурсах, обтяження підприємства борговими зобов'язаннями. Подовження терміну експлуатації дозволяє зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих основних фондів, збільшити обсяги використання інвестиційних ресурсів для розширеного відтворення основних фондів, але обумовлює зниження продуктивності діючих основних фондів та зростання витрат на їх утримування та ремонт. Оптимальний (економічно доцільний) термін експлуатації може бути визначений як період експлуатації, в якому забезпечується максимізація нагромадження коштів для відновлення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань з врахуванням обсягів їх використання на проведення ремонтних робіт. Недоліки в постачанні, зменшенні об'ємів матеріалів у поточних запасах можуть у визначеній мірі компенсуватися їхньою економією в процесі виробництва. І навпаки, перевитрати матеріальних ресурсів і їхнє використання не за прямим призначенням сприяють невиконанню плану виробництва продукції при загальному задовільному матеріальному постачанні. Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і окремих показників. До узагальнюючих показників відносяться прибуток на гривню матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів зростання об'єму виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів. Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії і т.д.). Матеріалоємність продукції – відношення суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції – показує, яку кількість матеріальних витрат необхідно здійснити або яка кількість витрат фактично доводиться на виробництво одиниці продукції. Коефіцієнт співвідношення темпів зростання об'єму виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі й одночасно розкриває чинники її зростання. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріалоємності продукції. Коефіцієнт матеріальних витрат являє собою відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний об’єм випущеної продукції. Він показує наскільки ошадливо використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їхньої перевитрати в порівнянні з встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше 1, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше 1, то матеріальні ресурси використовувалися більш ошадливо. Окремі показники матеріалоємності застосовуються для u`p`jrephqrhjh ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (сировиноємність, металоємність, паливоємність, енергоємність і ін.), а також для характеристики рівня матеріалоємності окремих виробів. Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні (відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни), так і в натуральному або умовно-натуральному вираженні (відношення кількості або маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво одного виду продукції до кількості випущеної продукції цього виду). Основна увага приділяється вивченню причин зміни питомої витрати сировини на одиницю продукції і пошуку резервів її скорочення. Кількість витрачених матеріальних ресурсів на одиницю продукції може змінитися за рахунок якості матеріалів, заміни одного виду іншим, техніки і технології виробництва, організації матеріально-технічного постачання і виробництва, кваліфікації працівників, зміни норм витрати, відходів і втрат і т.д. Ці причини встановлюються по актах про впровадження заходів, повідомлень про зміну нормативів витрат від упровадження заходів і ін. Вартість сировини і матеріалів залежить також від їхньої якості, внутрішньогрупової структури, ринків сировини, зростання цін на них у зв'язку з інфляцією, транспортно- заготівельних витрат і ін. Вплив ефективності використання матеріальних ресурсів на об’єм виробництва продукції можна визначити з різним ступенем деталізації. Чинниками першого рівня є зміна суми використаних матеріальних ресурсів і ефективності їх використання: ВП = МВ * МВІ, ВП =

Курсова робота Економіка підприємства

oxana_

04.03.2013 00:03-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись