Вступ
В ринкових умовах заставою виживання та основою стабільного стану підприємства є його фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також витрати по його розширенню та оновленню.
Визначення фінансової стійкості підприємств відноситься до числа найбільш важливих економічних проблем в умовах переходу до ринку, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до відсутності у підприємства коштів для розвитку виробництва, їх неплатоспроможності і , в кінцевому підсумку, до банкрутства, а "надмірна" стійкість буде гальмувати розвиток, збільшувати витрати підприємства надлишковими запасами і резервами.
Для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідний аналіз його фінансового стану. Фінансовий стан являє собою сукупність показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів.
Мета аналізу полягає не тільки і не стільки в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства, а також і в тому, щоб постійно проводити роботу, спрямовану на його покращення. Аналіз фінансового стану показує, по яким конкретним напрямкам необхідно вести цю роботу. У відповідності з цим результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші засоби покращення фінансового стану підприємства в конкретний період його діяльності.
Разом з тим, фінансовий стан - це важливіша характеристика економічної діяльності підприємства в зовнішньому середовищі. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює, в якому ступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів по фінансовим та іншим відносинам. Тому система показників має мету показати його стан для зовнішніх споживачів, оскільки при розвитку ринкових відносин користувачів фінансової інформації значно збільшується. Умовно їх можна поділити на три групи:
а) особи, безпосередньо пов'язані з підприємництвом, тобто менеджери та працівники управління підприємством;
б) особи, які можуть не працювати безпосередньо на підприємстві, але мають пряму фінансову зацікавленість, - акціонери, інвестори, покупці та продавці продукції (послуг), різноманітні кредитори. Таким чином фінансовий стан підприємства є головним критерієм для банків при рішенні питання про доцільність або недоцільність надання йому кредиту, а при позитивному рішенні цього питання - під який відсоток та на який строк;
в) особи, які мають косвенний фінансовий інтерес,- податкові служби, різноманітні фінансові інститути (біржи, ассоціації та інші), органи статистики та інші.
Усі ці користувачі фінансової звітності ставлять собі завдання провести аналіз стану підприємства та на його основі зробити висновки про напрямки своєї діяльності по відношенню до підприємства
Розділ 1. Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства
1.1. Поняття фінансової стійкості підприємства та фактори, які її забезпечують
Умовою життєздатності підприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є стабільність ( стійкість ). На неї впливають різні причини– як внутрішні, так і зовнішні : виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит, міцне становище підприємства на ринку, високий рівень матеріально – технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій, налагодженість економічних зв’язків із партнерами, ритмічність кругообігу засобів, ефективність господарських і фінансових операцій, незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, - внутрішній і зовнішній аспекти.
Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально – речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально – речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.
Зовнішню щодо суб’єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.
Можливе й виділення так званої спадкової стійкості, яка визначається наявністю певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів.
Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов’язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов’язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень, здійснювати соціально – культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці. Тобто загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.
Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.
Один з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка може забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити свої зобов’язання перед бюджетом, банками та іншими підприємствами й організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміни його прогресивнішим. При цьому для досягнення і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат.
Найвища ознака фінансової стійкості підприємства – його здатність функціонувати й розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища, які істотно змінюються. Для цього підприємство повинно володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позичкові засоби, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство, що має передумови для одержання кредитних ресурсів і здатне своєчасне повернути одержану позику з виплатою належних процентів за рахунок прибутку та інших фінансових ресурсів.
Кредитоспроможність підприємства тісно пов’язана з його фінансовою стійкістю. Вона характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в повному обсязі та у встановлений строк ) підприємство розраховується з раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятих умовах тощо.Однак найістотніше, чим визначається кредитоспроможність, - це поточний фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані перспективи його зміни і в який бік.
У ринкових умовах діяльність підприємства становить комплекс взаємопов‘язаних господарських процесів, що залежать від численних і різноманітних факторів. Якщо якийсь із них випадає з аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих у розрахунок факторів, а також висновки ризикують виявитися спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість.
Розглянемо насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх чи невдача підприємницької діяльності багато в чому залежать від вибору складу й структури продукції чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно вирішити, що виготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва й управління. Від відповіді на ці запитання залежать фінансові результати і в кінцевому підсумку фінансова стійкість.
Інший істотний фактор фінансової стійкості підприємства, тісно пов‘язаний з видами продукції чи послуг, що виробляються, - це оптимальний склад і структура активів, а також ефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в чому залежать від якості поточних активів, від того, скільки задіяно обігових засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі тощо. Коли підприємство зменшує запаси і ліквідні засоби, то воно може більше задіяти капіталу увиробничому процесі і, таким чином, збільшити прибуток. Однак разом із тим зростає ризик неплатоспроможності підприємства і навіть його зупинки внаслідок недостатності необхідних напівфабрикатів, сировини чи матеріалів.
Значний внутрішній фактор фінансової стійкості – склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір тактики і стратегії управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, насамперед прибутку і фондів, що формуються на його рахунку, тим більша впевненість у збереженні ним фінансової стійкості. При цьому важливий не лише загальний обсяг прибутку,а й структура його розподілу і особливо та частка, яка спрямовується на розвиток виробництва. Також важливо проаналізувати використання прибутку в двох напрямках:
по-перше, для фінансування поточної діяльності – на формування обігових засобів, зміцнення платоспроможності, посилення ліквідності тощо;
по-друге, для інвестування в капітальні затрати і цінні папери.
Істотний вплив на забезпечення фінансової стійкості підприємства справляють кошти, що додатково мобілізується на ринку позичкових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим значніші його фінансові можливості. Водночас зростає і фінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.
При управлінні фінансовою стійкістю визначальними внутрішніми факторами є:
галузева належність суб‘єкта господарювання;
структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;
розмір оплаченого статутного капіталу;
величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами;
склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси й резерви, їхній склад і структуру.
На фінансову стійкість істотний вплив справляє фаза економічного циклу в якій перебуває економіка країни. У період кризи має місце відставання темпів реалізації продукції від темпів її виробництва, що спостерігається останніми роками в Україні, хоч і саме виробництво різко впало. Зменшується інвестиції в товарні запаси, що ше більше скорочує збут. Зменшується в цілому доходи суб‘єктів господарської діяльності, падають відносно і навіть абсолютно обсяги прибутку. Все це веде до зниження ліквідності підприємств, їх платоспроможності, що формує передумови для масових банкрутств.
Незадовільний платоспроможний попит, властивий кризовим явищам в економіці, призводить не лише до зростання неплатежів, а й до загострення конкурентної боротьби. Вона, в свою чергу, -- істотний зовнішній фактор фінансової стійкості підприємств.
Важливими факторами фінансової стійкості є податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв‘язків, використання порівняльних й абсолютних переваг міжнародного поділу праці.
1.2 Платоспроможність та ліквідність як складові фінансового стану підприємства
Аналіз фінансового стану підприємства найчастіше починається з визначення коштів підприємства, а також джерел їх виникнення – власних та позикових, що знаходяться в його розпорядженні. Велічина джерел власних коштів, особливо прибутку, залежить не тільки від комерційних результатів діяльності підприємства, але й від вартості його активного майна, яка змінюється в залежності від коливання ринкових цін на матеріальні ресурси, цінні папери, валютні кошти і таке інше.
Особливу роль відіграє оцінка фінансового положення. Стійкість фінансів підприємства є необхідною умовою діяльності при ринкових відносинах, тому від цього залежить своєчасність та повнота погашення його зобов’язань по оплаті праці робітників, розрахунках з бюджетом, банками та постачальниками матеріальних ресурсів, по виплаті дивідендів і таке інше.
Одним з найважливіших критерієв фінансового стану підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою розуміють здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі розраховуватись по своїм довгостроковим зобов’язанням. Слід, платоспроможним є те підприємство, у якого активи більше, ніж зовнішні зобов’язання. Здатність підприємства своєчасно та без затримки платити по своїм короткостроковим зобов’язанням називається ліквідністю. Тобто підприємство вважається ліквідним, якщо взмозі виконати свої короткострокові зобов’язання, реалізуючи поточні активи. Основні засоби (якщо тільки вони не придбаються з метою подальшого перепродажу) не є джерелами погашення поточної заборгованості підприємства , оскільки грають специфічну роль в процесі виробництва, а також через складні умови їх строкової реалізації. Для попередньої оцінки ліквідності підприємства використовуються дані бухгалтерського балансу. Інформація, що відображається в ІІ та ІІІ розділах активу баланса, характеризує велічину поточних активів на початок та кінець звітного року. Дані про короткострокові зобов’язання підприємства містяться в ІІІ розділі пасиву баланса.
Підприємство може бути ліквідним в тому чи іншому ступені, оскільки до складу поточних активів належать різноманітні оборотні кошти, серед яких є як ті, що швидко реалізуються, так і ті, що важко реалізуються в цілях погашення зовнішньої заборгованості.
В той же час у складі короткострокових пасивів виділяють зобов’язання різного ступеню строковості. Звідси одним із способів оцінки ліквідності на стадії попереднього аналізу є співставлення деяких елементів активу та пасиву між собою. З цією метою зобов’язання підприємства групуються по ступеню їх строковості, а його активи - по ступеню ліквідності (швидкості мржливої реалізації). Так, найбільш строкові зобов’язання підприємства (строк сплати яких наступає в поточному місяці) співставляються з велічиною активів, які мають максимальну ліквідність (грошові кошти, цінні папери, що швидко реалізуються). При цьому частина строкових зобов’язань, які залишаються незабезпеченими, повинна бути врівноважена менш ліквідними активами дебіторської заборгованості підприємств із стійким фінансовим станом, запасами товарно – матеріальних цінностей, що швидко реалізуються. Інші короткострокові зобов’язання співставляються з такими активами, як готова продукція, виробничі запаси і таке інше. В практиці оцінки фінансового стану, платоспроможності підприємства використовується ціла гама показників. Розглянемо найважливіші з них.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт строковості) розраховується як співвідношення грошових коштів та цінних паперів, що швидко реалізуються (ІІІ розділ активу) та короткострокової заборгованості (підсумок ІІІ розділу пасиву). Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату складання балансу або іншу конкретну дату.
Уточнений коефіцієнт ліквідності визначається як відношення грошових коштів, цінних паперів та дебіторської заборгованості (ІІІ розділ активу) до короткострокових зобов’язань (підсумок ІІІ розділу пасиву баланса). Цей показник характеризує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена не тільки за рахунок готівки, але і за рахунок очікуємих надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи або надані послуги. Слід мати на увазі, що ефективність висновків по результатам розрахунків вказаного коефіцієнта та його динаміки в значній мірі залежать від “якості” дебіторської заборгованості (фінансового стану боржника і таке інше). Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створити загрозу фінансової стійкості підприємства.
Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття) являє собою відношення всіх поточних активів (підсумок ІІ розділу + підсумок ІІІ розділу активу) до короткострокових пасивів (підсумок ІІІ розділу пасиву). Він дозволяє встановити, в якої кратності поточні активи покривають короткострокові зобов’язання. В загальному випадку нормальним вважається значення цього показника, що знаходиться в межах від 2 до 3. Якщо відношення поточних активів і короткострокових зобов’язань нижче, чим 1:1, то можна казати про високий фінансовий ризик, пов’язаний з тим, що підприємство не взмозі сплатити свої рахунки. Справа в тому, що співвідношення 1:1 передбачає рівність поточних активів та короткострокових зобов’язань. Приймаючи до уваги різний ступінь ліквідності активів, можна з впевненістю передбачити, що не всі активи будуть реалізовані в терміновому порядку, тобто в даній ситуацій буде загроза фінансовій стабільності підприємства. Якщо ж це значення коефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1:1, то можна бути впевненим в тому, що підприємство володіє значними вільними ресурсами, що формуються за рахунок власних джерел.
З позиції кредиторів підприємства подібний варіант формування оборотних коштів є найбільш бажаним. З точки зору менеджера значне акумулювання запасів, відовлікання коштів в дебіторську заборгованість може бути пов’язане з невмілим управлінням активами.
При характеристиці ліквідності та платоспроможності фірми визначається величина власних оборотних коштів, яка характеризується часткою власного капіталу підприємства, який є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів з обертаємістю менше 1 року). Цей показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів . Він має важливе значення для підприємств , що займаються комерційною діяльністю та іншими посередницькими операціями. При інших рівних умовах зростання даного показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція.
Ще один показник – коефіцієнт покриття. Він надає загальну оцінку ліквідності активів, демонструє, скільки гривень поточних активів підприємства приходиться на одну гривню поточних зобов’язань. Якщо поточні активи перевищують поточні зобов’язання, підприємство може бути віднесено до успішно функціонуючих. Розмір перевищення характеризується коефіцієнтом покриття. Значення показника може суттєво змінюватися по галузям та видам діяльності, а його зростання в динаміці розглядається як сприятлива тенденція. Коефіцієнт покриття дорівнює сумі поточних активів, поділеної на поточні зобов’язання.
Практикується також коефіцієнт швидкої ліквідності, який розраховується по більш вузькому колу поточних активів, коли з розрахунку виключені виробничі запаси. В умовах ринкової економіки типічною є ситуація, коли при ліквідації підприємства виручають 40% і менш від облікової вартості запасів.
Розрахунок усіх коефіцієнтів наведен в частині 2.3.
1.3 Інформаційно – правове забезпечення аналізу власних фінансових ресурсів підприємства
Для регулювання фінансової діяльності підприємства існує багато нормативних актів.
Одним із важливих законів є Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р. №697-XII. Метою цього закону є забезпечення вільного економічного самовизначення громадян, використання природних, економічних, науково-технічних та культурних потенціалів республіки для підвищення рівня життя народу.
Наступним нормативним актом є Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991р. №698-XII, який визначає загально правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. Згідно із статею 5, одним із принципів підприємницької діяльності є залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством
Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991р. №887-XII, виділяє види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки. Підприємство користується банківським кредитом на комерційній договірній основі. Підприємство може надавати банку на договірній основі право використовувати свої вільні кошти і встановлювати проценти за їх використання. Розрахунки підприємств за своїми зобов’язаннями проводяться у безготівковому та готівковому порядку через установи банків, відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених НБУ.
З 1 січня 1995 року основним виглядом прямого податку на юридичних осіб в Україні став податок на прибуток, що був введений Законом України від 28 грудня 1994 року “Про оподаткування прибутку підприємств” (після чисельних змін і доповнень з 1.07.97 цей закон діє у редакції Закона України від 22.05.97 року). Стаття 3 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств” присвячена характеристиці об’єкту оподаткування і порядку обчислення оподатковуваного прибутку. Це дуже важливий закон. Оскільки основним джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства є прибуток.
Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та на суму амортизаційних відрахувань.
Ставка податку на прибуток підприємств закріплена у статті 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” - прибуток платників податку оподатковується за ставкою 30% до об’єкта оподаткування.
Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР визначає платників податку на додану вартість, об(єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподаткрвуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Згідно із статтею 2 об(єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. Згідно із статтею 4 база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів, за винятком податків на додану вартість, що включаються до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із Законом України з питань оподаткування.Об(єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20%. Згідно із статтею 7 продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
В залежності від правового статусу підприємства визначається мінімальний розмір статутного капіталу і порядок його формування. Розмір статутного капіталу оговорюється в засновницьких документах підприємства і вноситься в реєстраційну карту при здійсненні державної реєстрації підприємства. Мінімальний розмір статутного фонду регламентується діючим законодавством тільки для господарських товариств і деяких специфічних видів діяльності, як правило, пов’язаної з фінансовими операціями. Для підприємств всіх інших організаційно-правових форм господарювання його величина визначається засновником і залежить перш за все від виду і маштабу діяльності. Законодавчі акти, що регулюють мінімальний розмір статутного фонду – це Закон України “Про внесення змін і доповнень в Закон України “Про господарські товариства” від 16 грудня 1993р. №3709; Положення “Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії”, затверджене Указом Президента України від 19 лютого 1994р. №55/94; Декрет Кабінету Міністрів України “Про довірчі товариства” від 17 березня 1993 №23-93.
Порядок і джерела формування статутних фондів залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. В Україні права підприємств різних тинів і форм власності закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України «Про власність», «Про підприємство в Україні», «Про господарські товариства».
.З 1 січня 1995 р. в Україні скасовано порядок, що передбачав вилучення державою частини амортизаційних коштів державних підприємств до державного бюджету для створення централізованих фондів капіталовкладень, тобто вся сума амортизаційних відрахувань перебуває у розпорядженні підприємств для витрат за цільовим призначенням. Але не виключено, що, враховуючи інвестиційну ситуацію в країні, такий порядок може бути запроваджено знову.
Таким чином, беручи до уваги, що нормативні акти постійно змінюються та доповнюються, керівництву підприємства потрібно постійно цікавитися змінами у законодавстві.
1.4 Характеристика ПАТ «АЕС Рівнеобленерго»
ПАТ«АЕС Рівнеобленерго» — енергетична компанія України, що спеціалізується на передачі та постачанні електричної енергії на території міста Рівного та Рівненської області.
Наша місія – надання якісних послуг споживачам з надійного і безпечного постачання та передачі електроенергії за обґрунтованою ціною, створюючи при цьому свою унікальну цінність для наших людей, акціонерів та місцевих громад.
Історія компанії
Державне енергопостачальне підприємство „Рівнеобленерго” було засновано відповідно до Указу Президента України „Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України” від 4 квітня 1995 року №282/95 та наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31 липня 1995 року №137, набувши статус відкритого акціонерного товариства.
Згодом, 14 листопада 2001 року, за рішенням загальних зборів акціонерів підприємство змінило назву на „Відкрите акціонерне товариство «АЕС Рівнеобленерго», що було зумовлено зміною у складі акціонерів компанії — 15 травня 2001 року всесвітньо відома глобальна компанія AES придбала пакет простих іменних акцій підприємства. Більше ніж через два роки компанію за рішенням загальних зборів акціонерів було реорганізовано на закрите акціонерне товариство.
У зв’язку із приведенням діяльності Товариства у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" 07 квітня 2011 року загальні збори акціонерів ЗАТ "Ей-І-ЕС Рівнеенерго" прийняли рішення про зміну найменування Товариства на Публічне Акціонерне Товариство "АЕС Рівнеобленерго".
/12 квітня 2011 року внесені зміни в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України стосовно найменування Товариства та отримано нове свідоцтво про державну реєстрацію. ПАТ«АЕС Рівнеобленерго» — енергопостачальна компанія, що має ліцензії на здійснення передачі та постачання електричної енергії.
Підприємство, охоплюючи своєю діяльністю територію у понад 20 тисяч км2, обслуговує понад 400 тисяч споживачів — юридичних осіб і населення. Сьогодні до складу ПАТ«АЕС Рівнеобленерго» входять 16 районних дільниць (РД).
ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» — це одна з найуспішніших енергетичних компаній, яка завдяки вдалим і зваженим рішенням менеджменту, впровадженню сучасних технологій, використанню новітньої техніки за короткий час перетворилась зі збиткового на прибуткове, ефективне діюче підприємство. За цей період значно поліпшилась якість і надійність передачі і постачання електроенергії, зменшилась кількість відключень, відкрились сучасні центри з обслуговування споживачів. Компанія вчасно розраховується за спожиту електроенергію, сплачує реструктуризований борг, перебуваючи за регіональним позиціонуванням серед одних з найбільших платників податків у Рівненській області.
З 2004 року ПАТ«АЕС Рівнеобленерго» входить до загальноукраїнського рейтингу “ТОП-100. Найдинамічніші компанії”, що складається на основі результатів фінансових показників діяльності
1.5 Основні споживачі послуг на підприємстві
Категорії споживачів
Без ПДВ
ПДВ
З ПДВ
1. Електроенергія, що відпускається:
1.1. Населенню:
за обсяг, спожитий до 150 кВт·год електроенергії на місяць (включно)
23,35
4,67
28,02
за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год електроенергії на місяць
30,4
6,08
36,48
для багатодітних, прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу незалежно від обсягів споживання електроенергії
23,35
4,67
28,02
1.2. Населенню, яке проживає в сільській місцевості:
за обсяг, спожитий до 150 кВт·год електроенергії на місяць (включно)
21,6
4,32
25,92
за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год електроенергії на місяць
28,1
5,62
33,72
для багатодітних, прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу незалежно від обсягів споживання електроенергії
21,6
4,32
25,92
1.3. Населенню, яке проживає в житлових будинках, обладнаних у встановленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості):
за обсяг, спожитий до 250 кВт·год електроенергії на місяць (включно)
17,95
3,59
21,54
за обсяг, спожитий понад 250 кВт·год електроенергії на місяць
2
3,35
4,67
28,02
для багатодітних, прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу незалежно від обсягів споживання електроенергії
17,95
3,59
21,54
1,4 Населенню, яке проживає в багатоквартирних будинках населених пунктів (міст, сіл, селищ), не газифікованих природним газом і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання, незалежно від обсягів споживання електроенергії
17,95
3,59
21,54
2. Електроенергія, що відпускається:
2.1. Населеним пунктам, крім гуртожитків
30,4
6,08
36,48
Гуртожиткам
23,35
4,67
28,02
2.2. Населеним пунктам у сільській місцевості, крім гуртожитків
28,1
5,62
33,72
гуртожиткам у сільській місцевості
21,6
4,32
25,92
2.3. Населеним пунктам, що обладнані кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), крім гуртожитків
23,35
4,67
28,02
гуртожиткам, що розташовані в будинках, обладнаних кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості)
17,95
3,59
21,54
Примітка.
Електрична енергія, яка витрачається в багатоквартирних будинках на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів та замково-переговорних пристроїв, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності) та освітлення дворів, східців і номерних знаків, відпускається за тарифом 30,4 коп. за 1 кВт.год (без ПДВ).
Електрична енергія, яка витрачається в багатоквартирних будинках, розташованих у сільській місцевості, на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів та замково-переговорних пристроїв, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності) та освітлення дворів, східців і номерних знаків, відпускається за тарифом 28,1 коп. за 1 кВт.год (без ПДВ).Електрична енергія, яка витрачається в дачних та дачно-будівельних кооперативах, садових товариствах, гаражно-будівельних кооперативах на технічні цілі (роботу насосів) та освітлення території, відпускається за тарифом 30,4 коп. за 1 кВт.год (без ПДВ). Цінова політика фірми – це комплекс заходів до якого належать визначення ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги з метою задоволення потреб споживачів і забезпечення прибутку фірми.
Розділ 2. Аналіз та оцінка діяльності ПАТ «АЕС Рівнеобленерго»
2.1 Аналіз фінансових результатів ПАТ «АЕС Рівнеобленерго»
Табл. 2,1
Аналіз фінансових результатів
Найменування показника
2011
2010
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
819627
840429
Податок на додану вартість
136604
140071
Акцизний збір
-
-
Інші вирахування з доходу
-
-
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
683023
700358
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
600514
631359
Валовий :
- прибуток
82509
68999
- збиток
-
-
Інші операційні доходи
7526
6624
У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності
-
-
Адміністративні витрати
29486
24388
Витрати на збут
-
-
Інші операційні витрати
8601
8479
У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності
-
-
Фінансові результати від операційної діяльності:
- прибуток
51948
42756
- збиток
-
-
Доход від участі в капіталі
-
-
Інші фінансові доходи
2438
940
Інші доходи Дохід, пов'язаний з благодійною допомогою
5485
7378
Фінансові витрати
3604
5707
Втрати від участі в капіталі
-
-
Інші витрати
1034
1364
Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті
-
-
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування
- прибуток
55233
44003
- збиток
-
-
У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності
-
-
У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності
-
-
Податок на прибуток від звичайної діяльності
13413
9669
Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності
-
-
Фінансові результати від звичайної діяльності:
- прибуток
41820
34334
- збиток
-
-
Надзвичайні:
-
-
- доходи
-
-
- витрати
-
-
Податки з надзвичайного прибутку
-
-
Частка меншості
-
-
Чистий:
- прибуток
41820
34334
- збиток
-
-
Забезпечення матеріального заохочення
10210
5878
На основі поданої інформації можна зробити висновок, що виторг , тобто виручка від реалізації продукції в період з 2010 по перше півріччя 2011 р.р. постійно зростала, це свідчить про те, що підприємство постійно нарощувало обсяги виробництва продукції
Простежується тенденція до збільшення з кожним роком решти показників, які включені до даної таблиці. Отже, дане товариство набирає обертів для розвитку та покращення діяльності
2.2 Аналіз ліквідності балансу
Ліквідність підприємства – це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів. Найліквіднішою є готівка, наступним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки у разі необхідності їх можна швидко реалізувати. Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на такі групи:
Найбільш ліквідні активи – суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків.(А1)
Активи,що швидко реалізовуються – активи, для перетворення яких на гроші потрібний певний час.(А2)
Активи, що повільно реалізуються – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи.(А3)
Активи, що швидко реалізуються – активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду.(А4)
Пасиви групуються так:
Негайні пасиви – кредиторська заборгованість, розрахунки за дивідендами, своєчасно непогашені кредити.
Короткострокові пасиви – короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, векселі видані.
Довгострокові пасиви – довгострокові зобов’язання - 3 розділ пасиву.
Постійні пасиви – статті 1 розділу пасиву балансу («Власний капітал») – (ряд.380, а також ряд.430,630).
Аналіз ліквідності підприємства передбачає два такі етапи:
складання балансу ліквідності;
розрахунок та аналіз основних показників ліквідності
Тепер проаналізуємо структуру активів за ступенем ліквідності і пасивів за термінами погашення у валюті балансу (тобто проведемо вертикальний аналіз) і оформимо у вигляді таблиці:
Таблиця 2.2
Аналіз ліквідності балансу (активи), тис.грн.
Актив
Код рядка
2009
2010
2011
Платіжний надлишок або недостача
2010-2009
2011-2010
1.Найбільш ліквідні активи (А1)
230,240
76555
49564
41176
-26991
-8388
2.Активи що швидко реалізовуються (А2)
150,160,
170,180
210,220
46760
36058
53056
-10702
+16998
3.Активи що реалізуються (А3)
100,120
130,140
250,270
9023
8829
6990
-194
-1839
4.Активи що важко реалізуються (А4)
080
218773
231416
236932
12643
+5516
Баланс
280
328027
325883
311631
-2144
-14252
/
Рис.2.1 Аналіз ліквідності балансу (активи), тис.грн.
Таблиця 2.3
Аналіз ліквідності балансу (пасив), тис.грн.
Пасив
Код рядка
2009
2010
2011
Платіжний надлишок або недостача
2010-2009
2011-2010
1.Негайні пасиви (П1)
540-610
16705
19762
18432
+3057
-1330
2.Короткострокові пасиви(П2)
500-530
20514
50494
22110
+29980
-28384
3.Довгострокові пасиви (П3)
480
90689
80737
67232
-9952
-13414
4.Постійні пасиви (П4)
380,430,
630
400238
349780
407714
-50458
57934
Баланс
640
328027
325883
311631
-2144
-14252
/
Рис.2.2 Аналіз ліквідності балансу (пасив), тис.грн
За даними таблиць баланс підприємства