Технічні параметри і принципи роботи АТС електро-механічного типу. Лабораторна робота з Інші. Робота № 520807

Перехід до торгівельного партнера Binance

Технічні параметри і принципи роботи АТС електро-механічного типу

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Кафедра Телекомунікації

Інформація про роботу

Рік:

2010

Тип роботи:

Лабораторна робота

Предмет:

Інші

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний університет “Львівська політехніка” Кафедра “Телекомунікації” Лабораторна робота № 2 Технічні параметри і принципи роботи АТС електро-механічного типу Львів 2010 1. АТС: етапи розвитку та класифікація. У своєму розвитку АТС пройшли чотири етапи. 1. Машинні й декадно-крокові (АТСДК). Декадно-крокови ми називають АТС, комутаційне поле яких складається з декадно-крокових шукачів (електромеханічних пристроїв), а керуючі пристрої — з електромагнітних реле. В АТСДК застосовується безпосереднє керування встановленням з’єднання, коли послідов ність імпульсів, що передаються під час набору номера, транслюється в електромагніти шукачів. Уперше такі АТС було створено у 1889 році в США братами Строуджер. Покращені системи з шукачами на 300—500 ліній з’явилися в 1910—1920 роках. У них використовувався машинний привід, тому вони й отримали назву машинних. У СРСР декадно-крокові АТС почали виробляти в 1947 році. АТС-47 і АТС-54 — для міських телефонних мереж, ємність таких АТС становила до 10 000 номерів з нарощуванням по 100 номерів;УАТС-49 — для автоматизації внутрішнього виробничого зв’яз ку, а СТС — для сільських телефонних станцій. Найбільше поширення отримали АТС-50/100 та АТС-500. 2. Релейні, координатні й механоелектронні. Головною особливістю координатних АТС є застосування комутаційних блоків, у яких комутація здійснюється за допомогою контактів тиску, а не ковзання, як в АТСДК, а також централізоване управління для вибору з’єднувального шляху в схемі. Перша система такого типу була побудована у Швеції 1926 року. У США — 1934 року. В СРСР координатні системи АТС почали виробляти лише в 1956 році. Найдосконаліші з них — АТСК-У — для міських систем, АТСК-50/200М — для сільської місцевості. Ще 1998 року на місцевих телефонних мережах України переважали АТС координатної системи — приблизно половина загальної ємності — 4 млн номерів, а в сільських мережах було близько 90% координатних АТС. Поява механоелектронних АТС стала перехідним періодом до застосування електронних систем. У Київській міській телефонній мережі широко використовувались механоелектронні АТС ARE-11. 3. Квазіелектронні й електронні аналогові. Особливістю квазіелектронних АТС є використання для побудови комутаційних полів швидкодіючих електромеханічних пристроїв, а для керуючих блоків — електронних пристроїв. 4. Електронні цифрові. Перша цифрова система була введена в дію у Франції 1972 року. А з 1978 року багато компаній у США почали впровадження цифрових систем. На сьогоднішній день в українській телефонній мережі функціонують АТС усіх чотирьох поколінь, причому повністю вітчизняного виробництва використовуються лише АТС першого покоління, а решта — здебільшого іноземного походження. 2. Типи комутаційних приладів та їхнє позначання Електромагнітні реле складаються із: -обмотки, намотуваної на магнітом’яке феритове осердя; - якоря, котрий при вмиканні струму до обмотки притягується до осердя під впливом магнітного потоку, створюваного обмоткою; - контактної групи, на котру впливає якір при переміщуванні під впливом магнітного потоку. У схемах позначають обмотку і контакти рис. 1. Рисунок 1 – Зображення реле в схемах Контакти реле у схемах зображуються в стані спокою, тобто струм до обмотки реле не увімкнено. Обмотка зображується прямокутником з відношенням сторін 1:2 у великі сторони якого вмикаються виводи, біля яких зазначаються номери штифтів, до яких підпаяно ці виводи. Усередині прямокутника зазнається опір обмотки постійному струмові в Ом. Для розпізнавання реле позначаються великими літерами (на схемі рис. 1 – реле А). Контакти цього реле також позначаються тією самою літерою. Контакти в групі можуть різнитися за типом. Контакт, який при вмиканні струму до обмотки замикає коло, називається контактом замикання (З), зворотний – називається контактом розмикання (Р), а контакт, який перемикає кола – контактом перемикання (П). Біля контактів записуються номери їхніх пружин. Номери вказують на розміщення пружин у пакеті. Перша цифра вказує на номер групи, а друга – номер пружини в групі. Рахунок груп провадиться в порядку зверху донизу, а пружин – від якоря. Приміром, пружину 32 розміщено в третій контактній групі другою від якоря. Реле можуть мати кілька обмоток з різним опором, але всі обмотки одного реле позначаються однією літерою. Окрім якірних реле, є також герконові реле, пружини яких розміщено в герметизованому балоні й виконано з магнітом’якого феридового матеріалу, на відміну від якірних реле, пружини яких виконано з магнітонейтральних матеріалів (рис. 2). Рисунок 2 – Геркон Усередині балон заповнено інертним газом, зазвичай аргоном. У магнітному полі контакти притягуються і замикаються. Для керування контактом на балон намотується обмотка. При вмиканні в обмотку струму створюється магнітне поле – і контакт замикається. Задля розмикання контакту треба струм з обмотки вимкнути. Якщо поруч з контактом розмістити постійний магніт, то контакт замикається. Геркон використовується у фериді, де магніт можна намагнічувати, розмагнічувати і перемагнічувати за допомогою зовнішнього магнітного поля, створюваного обмоткою, намотаною на магніт. Шукачі використовуються в декадно-крокових АТС. Є два типи шукачів – крокові та декадно-крокові. Крокові шукачі мають електромагніт, ротор, на якому розміщено щітки, і поле ємністю 10, 15, 25 чи 50 виходів. Водночас комутується 5, 6 проводів. У вихідному положенні щітки перебувають у вихідному стані (рис. 5.13). При надходженні струму до електромагніту ротор переміщує щітки на один крок. Номер виходу, з яким з’єднуються щітки, відповідає кількості імпульсів струму, які надходять до електромагніту. Рисунок 3 – Схеми крокового шукача Типи шукачів: КШ-11, КШ-17, КШ-25, КШ-50. У шукача КШ-11 використовуються 11 виходів, з яких 10 для вмикання розмовних ліній, один – для вмикання сигналу «Зайнято». У шукача КШ-17 – 15 виходів для розмовних ліній, один – для вмикання сигналу «Зайнято» і один – для вихідного стану. КШ-11 та КШ-17 використовуються в декадно-крокових АТС на ступені попереднього пошуку. Декадно-кроковий шукач має 100 виходів розбитих на 10 декад. Для керування використовуються два електромагніти: піднімальний та обертальний Рисунок 4 – Побудова ДКШ-100 При надходженні імпульсів до піднімального електромагніту щітки шукача за межами поля підіймаються на декаду у відповідності з кількістю імпульсів. При надходженні імпульсів до обертального електромагніту щітки шукача з’єднуються з виходом, який відповідає кількості імпульсів, котрі надходять до електромагніту. Отже номер виходу є двознаковий. Перша цифра відповідає номеру декади та кількості імпульсів, надісланих до піднімального електромагніту, а друга – номеру виходу в декаді та кількості імпульсів, надісланих до обертального електромагніту. У схемах використовується повертання поля на 90 градусів (рис. 5). Рисунок 5 – Зображення ДКШ-100 Багатократний координатний з’єднувач (БКЗ) – основний комутаційний пристрій координатних АТС, складається з окремих вертикальних блоків (вертикалей). Кожна вертикаль має один багатопровідний вхід та багато виходів (10 чи 20). Вертикаль характеризується ємністю поля і провідністю. Вертикалі збираються до пристрою по 10 чи 20 одиниць. Кожна вертикаль має утримувальний електромагніт. Для всіх вертикалей спільними є вибірні електромагніти. Вибірний електромагніт визначає номер виходу одночасно у всіх вертикалей, а утримувальний електромагніт вмикає лише в одній вертикалі одну точку комутації, яка відповідає номеру вибірного електромагніту. Вибірний електромагніт повертає лише рейку обирання. Після вмикання точки комутації вибірний електромагніт відпускає, а утримувальний електромагніт утримує точку комутації. На одній вертикалі можна одночасно утримувати лише одне з’єднання. Позначання в схемах БКЗ подано на рис. 6. Рисунок 6 – Зображення вертикалі в схемах: а) у функціональних схемах; б) координатним способом; в) символічним способом. 3. Обладнання кросу. Кросом називають одне з приміщень телефонної станції, в якому лінійні (магістральні) кабелі з'єднуються зі станційними. У кросі встановлений щит перемиканні, що представляє собою сталевий каркас, на одній стороні якого (станційної) укріплені рамки з штифтами, а на іншій (лінійної) - захисні смуги (зазвичай на 100 двопровідних ліній кожна). До висновків захисних смуг припаюють жили лінійних кабелів, а до штифтам рамок - жили кабелів, що йдуть від станції.Жили лінійних і станційних кабелів з'єднуються (кроссіруются) між собою гнучкими проводами (званими кросовими шнурами). На захисній смузі укріплені пружинні держателі, в яких розташовані термічні котушки ТК-0, 25 (запобіжники на 0,25 А) і вугільні розрядники УР-500, крім того, випробувальні гнізда, необхідні для підключення випробувального приладу, коли потрібно перевірити лінію і абонентські пристрою телефонної станції.Схема включення абонентської лінії через щит перемиканні зображена на малюнку. Вугільні розрядники УР-500 (див. рис.) Захищають станційні прилади від пошкоджень їх високою напругою, а термічні котушки ТК-0, 25 - від пошкоджень великим струмом. Вугільний розрядник складається з двох складених разом вугільних колодочек, між якими прокладена слюдяна прокладка з вирізом, що створює між колодочки повітряний проміжок в межах 0,06-0,08 мм. Коли колодочки вставлені в пружинний тримач захисної смуги, одна з них з'єднується з проводом абонентської лінії, а інша заземлюється. Якщо напруга між дротом і землею досягає 500 В, то повітряний проміжок пробивається і заряд йде в землю, не завдаючи шкоди станційним приладів. У корпусі 1 термічної котушки ТК-0, 25 (див. рис.) Знаходиться обмотка з декількох витків константанові дроти. Один кінець цієї обмотки з'єднаний з корпусом 1, а другий - з латунним штифтом 4, що проходить через центр корпуса. Штифт припаяний до корпусу сплавом, розм'якшуються при нагріванні до температури приблизно 68 ° С. На штифт 4 надіта спіральна пружина 6, яка одним кінцем впирається в корпус (з внутрішнього боку), а іншим-у виступ 5. Під дією цієї пружини штифт при розм'якшенні сплаву, яким він припаяний, зміщуватиметься ("йти") всередину корпусу. При установці термічної котушки в утримувач захисної смуги вона закріплюється в ньому своїм виступом 7. Якщо через прилади станції, а отже, і через обмотку термічної котушки проходить струм 0,25 А протягом 10 з, то обмотка нагрівається, і сплав, яким запаяний штифт 4, розм'якшується настільки, що під дією пружин 6 і 4 держателя він зміститься всередину термічної котушки. Внаслідок цього пружина 4 утримувача звільняється, відходить убік і розмикає ланцюг струму, небезпечного для приладів станції. При цьому замикається сигнальна пружина 3, у результаті чого спрацьовує сигналізація про перегорянні запобіжника. Слід мати на увазі, що в умовах експлуатації можуть зустрітися захисні смуги і термічні котушки, конструктивно дещо відрізняються від описаних, однак принцип дії пристроїв захисту абсолютно однаковий. Для випробування абонентських ліній (як за заявками, які надходять до бюро ремонту, так і планових) в кросах телефонних станцій невеликої ємності є випробувальні прилади, а в кросах станцій великої ємності - випробувально-вимірювальні столи.На ручної телефонної станції перевірочне пристрій вогнегасника, або випробувально-вимірювальний стіл, підключається до лінії за допомогою шнура зі спеціальним (особливої конструкції) чотирипровідних штепселем, що вставляється в випробувальні гнізда захисної смуги, а на автоматичних телефонних станціях - за допомогою спеціального пристрою ауд (прилад для автоматичної установки даних) шляхом набору останніх чотирьох знаків номери телефону, лінію якого потрібно перевірити. Вогнегасник, або випробувально-вимірювальний стіл, може служити для контролю окремо абонентської лінії, що йде тільки до телефону або тільки до станції. Під час таких випробувань є можливість перевірити: проходження розмови, проходження виклику, наявність обриву проводів або короткого замикання між ними і наявність повідомлення проводів лінії, що перевіряється з проводами іншої лінії. Крім того, на випробувально-вимірювальному столі можна виміряти: опір проводів лінії і телефонного апарату (при знятому з апарату мікротелефонні) і опір ізоляції кожного дроти по відношенню до землі, а також опір ізоляції між проводами.

Лабораторна робота Інші

77pazan77

04.03.2013 15:03-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись