МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет “Львівська політехніка”
Кафедра “Телекомунікації”
Лабораторна робота № 5
Дослідження кодів, що виявляють помилки, у каналах зі зворотнім зв’язком
Мета роботи
Порівняти два систематичні коди коди з виявленням помилок на каналах зв’язку з різними характеристиками, дослідити, як впливає довжина блоку коду і довжина пакету на ефективність використання певного коду в каналах з різними характеристиками.
Теоретичні відомості
В лабораторному макеті для контролю за правильністю передачі використовуються два види кодів – це код з однією перевіркою на парність і код Хемінга.
1. Код з однією перевіркою на парність.
Це код (n,n-1),незалежно від n, r=1. Перевірочний символ вибирається так, щоб його сума по модулю 2 з усіма інформаційними символами = 0, тобто кількість одиниць у коді була парна. Признак помилки - непарна кількість одиниць в прийнятій КК.
Цей код має d min = 2 і дозволяє виявляти всі помилки непарної кратності.
Надлишковість:
2. Код Хемінга.
Ці коди відносяться до найпоширеніших систематичних кодів.
Коди Хемінга можуть мати мінімальну кодову відстань:
dmin = 3, вони виправляють всі одиночні помилки або виявляють всі подвійні помилки;
dmin = 4 ,виправляють всі одиночні помилки і виявляють всі подвійні помилки, або ж виявляють всі потрійні помилки.
Код Хемінга є одним з небагатьох досконалих кодів, для яких виконується ідеальне співвідношення між довжиною коду n та кількістю перевірочних r (або інформаційних k ) розрядів, що випливає з виразу (10) для границі Хемінга:
n(2r-1
Досконалий код Хемінга має кодову відстань dmin = 3 і відповідає випадку, коли досягається крайнє значення границі Хемінга:
n=2r-1
Отже, його параметри
(n,k) = (2r-1 , 2r- 1 - r),
де r = 2, 3, ... - кількість перевірочних розрядів.
Ось деякі приклади досконалих кодів Хемінга:
r
(n, k)
R =
3
(7,4)
0,429
4
(15, 11)
0,267
5
(31, 26)
0,161
6
(63, 57)
0,095
7
(127, 120)
0,055
10
(1023, 1013)
0,0098
Характерною особливістю матриці перевірки Н досконалого коду Хемінга є те, що її стовбчики представляють собою будь-які різні ненульові комбінації довжиною r.
Отже ми, наприклад, можемо отримати матрицю Н для коду (7, 4) з r = 3 записавши у двійковому вигляді всі числа від 1 до (2r- 1) = 7 у вигляді стовбчиків матриці:
(1)
Розрахункова частина.
Хід роботи
Створюю пустий файл розміром 2048 біт і закодовую його кодом Хемінга.
Запустив модель телекомунікаційної системи зв’язку і передав закодований файл через канал з незалежними помилками для р0=0,01
Отриманий спотворений файл декодую за допомогою програми-декодера
Повторюю п.п. 2 - 3 для різних значень p0 = 0.002; 0.008.
Після декодування:
Підрахувюю кількість спотворених блоків та обчисляю імовірність невиявленої помилки для декодованого файлу.
p0 = 0.01 Р= 2 / 1024 = 0.00195
p0 = 0.008 Р= 1 / 1024 = 0.00097
p0 = 0.002 Р= 0 / 1024 = 0
Висновок: Проаналізувавши три види протоколів при різних параметрах передачі, я визначив, що ефективність використання протоколу "з зупинкою і очікуванням" є досить прийнятной та при збільшенні р ефективніст різко падає, протокол з «N- поверненням» має низьку еф. використання і вигідний для передачі тільки у системах з дуже низькими втратами, а протокол з «вибірковим повторенням» при різних параметрах передачі показав найвищу еф. використання.