Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Основи промислових технологій і матеріалознавства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Експлуатації гідромеліоративних систем
Контрольна робота з дисципліни:
Основи промислових технологій та матеріалознавства
План
Теоретична частина:
Теоретичне питання №1: Якість сировини, її раціональне використання та вплив на якість продукції………………………………………………………………………………………………………………….3
Теоретичне питання №2: Технологія виготовлення виробів різанням………………………….4
Теоретичне питання №3: Сучасні технології будівельного виробництва………………………5
Практична частина:
Задача №1…………………………………………………………………………………………………………………………10
Задача №2…………………………………………………………………………………………………………………………11
Задача №3…………………………………………………………………………………………………………………………13
Список використаної літератури…………………………………………………………………………………………….15
Теоретичне питання №1: Якість сировини, її раціональне використання та вплив на якість продукції
Сировиною називають природні та штучні матеріали, котрі використовують для виробництва продукції. Це один з найважливіших елементів виробництва. Від якості та ефективності її використання залежить ефективність роботи підприємства. З розвитком промисловості розширюється сировинна база, з'являються нові види сировини. Все частіше в якості сировини використовують відходи виробництв. Для деяких виробництв використовують сировину, що уже піддавалась промисловій переробці. Це напівфабрикати. Іноді готова продукція одного виробництва стає сировиною для іншого (чавун, хімічні волокна, коксові гази та ін.). Сировину, яку використовують у технологічних процесах часто називають вихідними матеріалами. Сировину класифікують за такими ознаками:
3а агрегатним станом сировину поділяють на тверду (камінь, руда, вугілля та ін.), рідку (вода, нафта, кислоти, розчини солей та ін.) і газоподібну (повітря, природний, генераторний гази та ін.)
3а походженням сировину поділяють на природну, штучну і вторинну. Природна сировина (вугілля, нафта, руда, вовна, льон тощо.) - це речовини природного походження. Природна сировина в свою чергу поділяється на мінеральну, рослинну і тваринну. Мінеральну сировину видобувають із надр Землі або на її поверхні. Мінеральна сировина дуже різноманітна і залежно від галузі її використання поділяється на рудну, нерудну, горючу та хімічну. Вона містить як корисні елементи, так і пусту породу. Штучна сировина є продуктом певного технологічного процесу. Наприклад, чавун є продукцією доменного виробництва, а для отримання сталі він є сировиною. Вторинна сировина - це відходи і побічна продукція певних виробництв, котру використовують як сировину в інших процесах. Наприклад, при отриманні чавуну побічною продукцією є шлак, який використовують при виробництві цементу.
За цінністю під час переробки сировину поділяють на основну і допоміжну. Основна сировина становить матеріальну основу виготовленої продукції (текстильні волокна для тканин, метали і сплави для машин, деревина для меблів та ін.). Допоміжна сировина не є матеріальною основою вироблюваної продукції, вона надає їй відповідних властивостей, якості, забезпечує роботу обладнання, нормальний хід технологічного процесу. Спеції до м'яса, барвники до тканин, вода для охолодження в доменній печі тощо - приклади допоміжної сировини.
Якість сировини, її раціональне і комплексне використання
Якість сировини - це сукупність її властивостей, структури та складу. Це одна з основних характеристик сировини. Від якості сировини залежить характер технологічного процесу, режими роботи і продуктивність обладнання, якість і собівартість готової продукції. У структурі собівартості продукції 40-60% становить вартість сировини. Дуже важливе значення має якість сировини у формуванні якості готової продукції. Так, якість тканини залежить від якості волокна, чавуну - від якості залізної руди, сталі - від якості чавуну і т.д. При цьому не потрібно занижувати значення для формування якості продукції інших факторів - якість засобів виробництва, праці, вибір технологічних схем тощо. Роль сировини у формуванні якості продукції залежить від складності виробу. Для виробів простіших форм і конструкцій існує більш тісний зв'язок між якістю сировини, основних і допоміжних матеріалів та якістю виробів. Для підвищення ефективності виробництва, зниження собівартості продукції сировину необхідно використовувати економно, тобто раціонально. Це, насамперед, правильний вибір сировини, адже вона визначає вибір типу технологічного обладнання, технологічних схем, виробничих періодів і циклів, впливає на зниження собівартості. Особливе значення це має в тих процесах, де для виготовлення продукту можна використовувати різну сировину (із різної сировини отримують спирт, сірчану кислоту, деталі для машин та ін.). На раціональне використання сировини впливає її ретельна й ефективна підготовка до технологічного процесу. Важливе значення має комплексна переробка сировини. Часто із сировини вилучають один із цінних компонентів, решта йде у відходи. Сучасні підприємства мають бути такими, щоб була можливість вилучати із сировини всі цінні компоненти. На цих підприємствах скорочуються транспортні витрати, раціонально використовуються складські і допоміжні приміщення, впроваджуються мало відхідні і безвідхідні технології. В Україні такі комбіновані підприємства вже працюють. Розроблено нову технологію одержання глинозему, соди, поташу та портландцементу із нефелінової сировини. Експлуатаційні витрати на одержання цих продуктів на 10-15% менші від витрат на одержання їх кожного зокрема. За новою технологією із алуніту одержують глинозем, сірчану кислоту, сульфат калію, п'ятиокис ванадію та галію. Одним із напрямків раціонального використання сировини є заміна харчової сировини (для технічних потреб) продуктами хімічних виробництв. Так, спирт, ацетон, оліфу, мило, миючі засоби можна одержувати з рослинної та тваринної сировини, а можна й з хімічної.
Теоретичне питання №2: Технологія виготовлення виробів різанням
Різанням називають надання заготівці певної форми, розмірів і шорсткості поверхні за допомогою спеціальних інструментів. Різання проводять на верстатах за допомогою різальних інструментів, а також використовують нові способи: електроіскровий, анодно-механічний, хіміко-механічний, електрохімічний, ультразвуковий тощо. У процесі різання із заготівки зрізують шар матеріалу у вигляді стружки. Чим більша кількість матеріалу зрізується із заготівки, тим дорожчою стає деталь. Саме тому для виготовлення деталей використовують заготівки, які за формою нагадують деталі та мають малий припуск на різання. Такі заготівки отримують способами точного лиття, штампування тощо. Припуском на різання називають шар конструкційного матеріалу, який необхідно зрізати із заготівки, щоб надати їй форми та розмірів деталі. Отже, розмір заготівки відрізняється від розміру деталі на величину припуску. Заготівки, залежно від призначення деталі, виготовляють із металів, сплавів, пластмас та інших конструкційних матеріалів. Незважаючи на те, що способи отримання заготівок і їх різання за допомогою інструментів, постійно вдосконалюють, трудомісткість верстатних робіт у машинобудуванні становить 30-50% загальної трудомісткості виготовлення машин.
Основні способи різання
Поверхні майбутніх деталей можуть бути плоскими, циліндричними, а можуть мати і складну криволінійну форму. Для утворення поверхні потрібної форми, а також (у разі потреби) отворів у майбутній деталі використовують такі основні способи різання: точіння, свердління, фрезування, стругання, протягування, шліфування. Для виготовлення деталі певної форми, розмірів і шорсткості поверхні заготівку та інструмент закріплюють на верстатах. Рухи, які відбуваються на верстатах поділяють на основні та допоміжні. Основні рухи приводять до зрізання шару матеріалу із заготівки, який називають стружкою. У разі допоміжних рухів шар матеріалу не зрізують. Допоміжні рухи підводять інструмент до заготівки або, навпаки, відводять його.
Точінням називають спосіб оброблення поверхонь заготівки, яка обертається навколо своєї осі за допомогою різця. У процесі точіння головним рухом є обертання заготівки навколо своєї осі. Точінням оброблюють циліндричні, конічні та фасонні зовнішні і внутрішні поверхні, торцеві поверхні, а також нарізують різь. Процес точіння здійснюють на токарних, карусельних, револьверних, розточувальних верстатах, токарних і револьверних автоматах і напівавтоматах.
Свердлінням називають виготовлення отвору в заготовці за допомогою свердла. Це один з найпоширеніших способів виготовлення отворів різанням. Свердління проводять на свердлильних, токарних, револьверних, фрезерних верстатах, токарних і револьверних автоматах тощо. У процесі виготовлення отворів на верстатах токарної групи головним рухом є обертання заготівки, а рухом подання – переміщення свердла вздовж осі. Щоб зробити точнішим розмір, а також отримати відповідну шорсткість поверхні, отвори обробляють зенкеруванням, розточуванням.
Фрезуванням називають спосіб оброблення плоских і криволінійних поверхонь заготівки за допомогою фрези. Фрезування здійснюють на фрезувальних верстатах. На практиці застосовують два способи фрезування: зустрічне й однобічне. Однобічне фрезування має місце тоді, коли заготівку подають у напрямі обертання фрези. При цьому кожний зубець фрези зрізує стружку, товщина якої зменшується від найбільшої до нуля. Цей спосіб забезпечує більшу стійкість фрези, меншу шорсткість поверхні та затрати енергії.
Струганням називають спосіб оброблення плоских поверхонь заготівки за допомогою різця. Головним рухом у разі цього способу є зворотнопоступальне переміщення інструмента або заготівки.
Протягуванням називають спосіб оброблення зовнішніх і внутрішніх поверхонь заготівки за допомогою протяжки. Це дуже продуктивний спосіб різання, який забезпечує високу точність розміру та малу шорсткість обробленої поверхні. Головним рухом є поздовжнє переміщення інструмента, а рух подачі відсутній.
Шліфуванням називають спосіб оброблення поверхонь заготівки за допомогою шліфувальних кругів з метою досягнення точніших розмірів і зменшення шорсткості поверхні. Найпоширеніші способи шліфування: кругле зовнішнє, кругле внутрішнє (для оброблення отворів) і плоске(для оброблення площин). Головним рухом у ході шліфування є обертання інструмента. Рух подання переважно комбінований і складається з кількох рухів. Наприклад, у процесі круглого зовнішнього шліфування – це обертання заготівки навколо своєї осі, поздовжнє переміщення заготівки відносно інструмента та поперечне переміщення інструмента відносно заготівки.
Теоретичне питання №3: Сучасні технології будівельного виробництва
Є такі основні сучасні технології будівельного виробництва:
Технологія Royal Building System (RBS)
Монолітне будівництво та проектування монолітних будівель
Каркасні будинки ( канадська технологія будівництва дерев’яних будинків)
Технологія Hebel (Хебель), блоки хебель
Технологія Royal Building System (RBS)
Що ж таке будівельна технологія RBS? Це будівельні конструкції, які призначені для заливання бетоном. Вони не вимагають підгонки, мають прості і надійні кріплення. Коробка будинку будується з полімерних панелей, профілі яких бувають чотирьох видів. Панелі виготовлені з полівінілхлориду з високою ударною в’язкістю, які виготовляють екструзій ним способом. Потім через спеціальні отвори заливається швидкотверднучий бетон. Бетон забезпечує міцність і стійкість будівлі. Зовнішні стіни мають шар теплоізоляції, що складається з стіропора. Так само в панелях передбачені готові канали для телефонних, електричних кабелів і труб. При обробці фасаду можна використовувати:
цегла або фасадний клінкер
«дикий камінь» або фасадну плитку
структурні штукатурки
обробку під дерево або сайдінг
або інше за бажанням замовника
Внутрішнє оздоблення стін передбачало:
обробку гіпсокартонними плитами
обробку штукатуркою або забарвлення
обробку керамічною плиткою, шпалерами
та іншими традиційними матеріалами
Монтаж вікон і дверей досить простий. Існують спеціальні віконні і дверні профілі, які монтуються до бетонування. Міжповерхові перекриття зроблені з монолітного залізобетону, штампованого з насипу і з легких холодно гнутих металевих балок. В залежності від проекту та вимог клієнта перекриття можуть бути зроблені з: 1) монолітного залізобетону 2) дерев'яних балок 3) або ін.
У будинках RBS можна застосовувати будь-яку покрівельну конструкцію - кроквяну або граткову, з дерев'яних або сталевих елементів. Обробляти покрівлю можна: 1) натуральною черепицею 2) бітумною або металочерепицею 3) єврошифером, фальцем 4) або іншим покрівельним матеріалом
Дана технологія дозволяє будувати не тільки житлові будинки, але й: 1) спортивні об'єкти (криті корти, басейни, ковзанки та ін.) 2) торгові центри, офіси та магазини 3) складські комплекси та виробничі приміщення 4) медичні установи, готелі, школи 5) заправні станції та автомийки 6) а також інші об'єкти будівництва.
2. Монолітне будівництво та проектування монолітних будівель У наш час монолітне будівництво - найбільш перспективна і зручна техніка зведення житлових будівель (зокрема житлових висотних будівель). Основний принцип монолітного будівництва неймовірно простий і зрозумілий не тільки будівельникові, але і проектувальнику і навіть простому громадянинові. Такий же принцип використовується під час заливання фундаменту. Тільки тут "відливається вся будівля в цілому". Це виглядає як цілісний блок залізобетону, неймовірно міцного і довговічного. Принцип споруди монолітної будівлі Основний принцип - спорудження окремих конструктивних елементів з бетонної суміші при використанні спеціалізованої опалубки прямо на місці будівництва. Давайте розберемося, що таке монолітний будинок і чому так багато галасу навколо цих технологій. Поговоримо про переваги та перспективи такого роду будівництва. В Україні, як і в інших країнах пострадянського простору монолітне будівництво фактично не розвивалося через відносно велику складність і велику затрату коштів. Будівельники і проектанти віддавали перевагу швидкому, нехай і не настільки зручному, будівництву за допомогою панелей. Це дозволяє будувати швидко, багато, з мінімумом рухів тіла. Минуло небагато часу прийшли інші стандарти: потрібно було будувати якісно, надавати мешканцям змогу міняти планування квартир і просто дозволити жити в чудовому будинку, а не в квадратній сірій коробці. Та й тепер для споруди не потрібен був великий будівельний майданчик. Все це можна реалізувати в будівництві тільки монолітного будинку. Грамотне проектування монолітної будівлі дозволить додати ще одну перевага - хорошу звукоізоляцію. Адже в стінах порожнеч немає, як в цегляних або панельних. Звуку просто нікуди поширюватися. До того ж є ще один плюс - вся електропроводка планується спочатку, тому виключаються її пошкодження. Особлива властивість монолітної будівлі - міцність і жорсткість конструкції. Тут просто виключені тріщини, стики між плитами. Будинок всією своєю конструкцією перерозподіляє навантаження на фундамент, що дозволить уникнути проблеми з осіданням будинку. Слабких сторін немає. Часом кажуть, що монолітні будівлі шкідливі, тому що "Не дихають". Так, з дерев'яними будинками ніщо не зрівняється, але монолітні будівлі по суті зроблені з бетону. З того ж бетону, що і панельні. Але зараз використовуються сучасні технології, де шкідливих речовин куди менше, ніж у будівлях 10-15 річної давності. Так що боятися нічого. Монолітна житлова будівля не має ніяких швів, що позитивно позначається на звуконепроникності і теплозбереженні в холодну пору року. Незрівняна перевага монолітного будинку - його будівництво починається і закінчується на будівельному майданчику. Не потрібні масивні крани, важка техніка. Проектування будівлі і монолітне будівництво ведеться за чітко відпрацьованою схемою, зведення будинків здійснюється в дуже короткі терміни без шкоди якості. Слід зазначити, що якісно виконана робота при монолітному будівництві дозволяє прискорити "сушіння" будівлі. Фактично відразу після завершення будівництва стіни і стелі готові до фінішної обробки і безпосереднього заселення нових мешканців. У підсумку можна сказати, що завдяки своїм унікальним особливостям монолітні будинки найбільш стійкі до агресивного зовнішнього середовища, до впливу техногенних факторів. Вони менш схильні до землетрусів, хоч у нас в Україні сейсмоактивних регіонів фактично немає. Монолітні будівлі, безумовно, більш довговічні. Термін служби панельних будинків як правило не перевищує 50 років. Монолітні будівлі прослужать більше 200 років. І це не межа. 3. Каркасні будинки (канадська технологія будівництва дерев'яних будинків) Протягом багатьох століть дерево було і залишається основним будівельним матеріалом, найефективнішим і найбільш зручним у будівництві. У Росії та Скандинавії дерев'яні будинки будувалися в основному за принципом зрубу. Однак у XX столітті перед людством виникла і все більше загострюється проблема економії палива на обігрів будинку в зимовий період, особливо в холодних регіонах, до яких відносяться північні регіони України. Зруби з бруса або з колод не відповідають сучасним вимогам енергозбереження. В даний час в Європі і в Україні прийняті дуже жорсткі норми по теплозахисту будівель, які можна забезпечити тільки завдяки ефективним теплоізоляційним матеріалам. Для дотримання заданих вимог по теплоопору (для умов північного Українського регіону) зовнішня стіна повинна мати товщину: при будівництві з бруса - 20 см, з цегли - 50 см, а з дерев'яного каркасу - всього 15 см. Цю технологію будівництва будинків називають канадською . Перші будинки, побудовані в Україні за каркасною технологією, прийшли до нас із Канади. На початку 90 років виник ще один термін, що частково описує дану технологію - сандвіч - панельні будинки. Будинок, що найбільшою мірою відповідає сучасним вимогам і уявленням про енергозбереження, комфорт, екології і вогнезахисту, повинен будуватися за дерев'яно-каркасної технології з ефективним утеплювачем. Ця конструкція також є кращою по співвідношенню "ціна-якість". Сьогодні 80% населення США, Канади, Норвегії, Швеції, Фінляндії будують саме такі будинки. Основу каркасного будинку складає дерев'яний каркас з розмірних або струганих пиломатеріалів. Для збільшення прольотів приміщень можуть також використовуватися клеєні балки. Для теплоізоляції, як правило, використовуються мінеральна вата з скла або з кам'яних порід. 150мм шар теплоізоляції (при нормі 125 мм) повністю забезпечує цілорічне комфортне мешкання. Як вітровий захист використовуються обрізна дошка товщиною 25 мм, деревоволокнисті або деревостружкові плити. Внутрішня і зовнішня обробка залежить від побажань замовника. До переваг каркасних будинків можна віднести наступне: Відсутність усадки дозволяє проводити внутрішню обробку будинку відразу після будівництва; Каркасний будинок можна спокійно залишати без опалення в зимовий період і не боятися за стан внутрішньої обробки: вона не постраждає; У залежності від призначення і територіального розташування будинку індивідуально розраховується товщина стінки і система утеплення, яка забезпечує збереження тепла, а значить зниження експлуатаційних витрат на обігрів приміщень; Уніфіковані типорозміри несучих елементів каркасу дозволяють вибрати будь-який вид обробки як зовні, так і всередині. Завдяки цьому каркасні будинки можуть бути як "дерев'яними", так і "цегляними"; Конструктивні особливості не накладають жодних обмежень на дизайн будинку, тому будь-який вподобаний Вам будинок можна виготовити за каркасною технологією; Більш низька ціна в порівнянні з будинками з аналогічними теплотехнічними характеристиками досягається завдяки використанню сучасних теплоізоляційних матеріалів; Легкість конструкції значно знижує навантаження на ґрунти, що дозволяє застосовувати економніші типи фундаменту і економити засоби без збитку якості конструкції. Довговічність конструкції досягається за рахунок обробки і прихованого розміщення каркасу. Основа будинку - каркас із сухого дерева - збирається за принципом стільникової структури і являє собою дуже тверде й міцне спорудження. Каркас стін зовні обшивається негорючими цементно-плитами, всередині стіна заповнюється вогнестійкою базальтовою ватою. З внутрішньої сторони передбачені пароізоляція, що запобігає зволоженню утеплювача й дерев'яного каркаса випарами зсередини будинку. Зовні стіни покриваються вітрозахисною мембраною. Така схема забезпечує збереження дерев'яного каркаса й утеплювача в робочому стані на весь термін експлуатації будинку. Дерев'яно-каркасна технологія будівництва індивідуальних житлових будинків є оптимальною для широкого діапазону кліматичних і геологічних умов. Будинок, побудований за даною технологією, не тільки забезпечує тепловий комфорт у приміщеннях, знижує в кілька разів витрати на опалення, а й забезпечує сприятливу екологічну обстановку. 4. Технологія Hebel (Хебель), блоки хебель Газобетон (або автоклавний комірчастий бетон) складається з кварцового піску, цементу, негашеного вапна і води. Газобетон виготовляється в промислових умовах за допомогою автоклавів, в яких підтримуються певні тиск і температура. При змішуванні в автоклаві всіх компонентів з газоутворювачем - алюмінієвою пудрою - відбувається виділення водню. Газ (водень), який виникає внаслідок так званого процесу спучування / розширення (цей процес аналогічний процесу, який застосовується для приготування дріжджового тіста), збільшує в 5 разів обсяг сирої суміші. Мільйони найдрібніших повітряних вічок, які виникають в результаті цього процесу, надають бетону характерну пористу структуру. Звідси й походить його назва. Блоки Хебель застосовуються для зведення зовнішніх несучих стін малоповерхових будинків з перекриттями із залізобетонних пустотних плит (до 3-х поверхів), а також самонесучих стін і перегородок в монолітно-каркасних спорудах. Цей матеріал, що виробляють на обладнанні та за технологією фірми "Хебель" (Hebel), Німеччина, відповідає вимогам європейських стандартів. При відносно невеликій об'ємній вазі (400-500 кг/м3) блоки Хебель мають досить високу міцністю (до 40 кгс/см2). Це дозволяє при малоповерховому будівництві відмовитися від каркаса і, більше того, перекривати стіни звичайними залізобетонними (пустотними) плитами. Блоки з газобетону мають допуски на розміри + / - 1,5 мм. Одношарова стіна з ніздрюватобетонних блоків Hebel щільністю 400 - 500 кг/м3 при товщині в 40 см має величину опору теплопередачі рівну 2,70 - 3,50 м2 ос / Вт і укладається в норму. Теплопровідність сучасного пористого бетону дорівнює 0,12. Перемноживши величини, одержуємо, що достатньою товщиною стіни буде 37,8 см. Тому товщина стіни в 400 мм не вимагає додаткового утеплення. Завдяки структурі з відкритими порами, блоки Хебель є ефективним звукопоглинаючим матеріалом. За результатами випробувань стіна з блоку Хебель марки 500 товщиною 200 мм, відштукатурена з двох сторін, має звукоізоляцію 55 Дб, що відповідає сучасним вимогам для міжквартирних стін. Ніздрюватий бетон відноситься до негорючих будівельних матеріалів. Ніздрюватий бетон може використовуватися для утеплення будівельних конструкцій і теплоізоляції обладнання при температурі ізолюючої поверхні до +4000 С. Численні дослідження проведені у Швеції, Фінляндії і Німеччини показали, що при підвищенні температури до +4000 С міцність ніздрюватого бетону збільшується на 85%. Виробництво пористого бетону не вимагає великих витрат енергії, тому що бетон твердне під впливом пари при температурі всього лише 1800С. Вторинне застосування відпрацьованої пари і вторинна переробка забезпечують повернення енергії і води у виробничому кругообігу. Відходи виробництва можуть бути застосовані вдруге чи їх перетворюють на гранулят, що є великим внеском у справу охорони навколишнього середовища. Великою перевагою блоків Хебель є широка номенклатура розмірів. Блоки виготовляються товщиною від 50 мм до 500 мм, що задовольняє потреби будь-яких споживачів і дозволяє зводити стіни без використання додаткових утеплювачів. Це значно спрощує монтаж і суттєво здешевлює конструкцію. Стіна з ніздрюватого бетону за вартістю в 2-3 рази нижче, ніж стіна з цегли, а за якістю значно вище. Економічно використовуються транспортні потужності. Застосування вантажопідіймальнихмеханізмів мінімальне. Точні розміри і рівна поверхня блоків дає значну економію оздоблювальних матеріалів.
Практична частина
Задача №1
Виробнича програма підприємства складає 800 виробів, вагою 12,5 кг кожний. Скласти графік обробки виробів для партії із 8 штук, якщо тривалість операцій складає відповідно 2,5хв, 3хв, 1хв, 1,5хв. Розрахувати тривалість технологічного циклу на виготовлення партії та всієї програми; загальний час пролежування виробів та час виконання кожної операції.
Розв’язання
За кількістю виробів N=800 та масою одного (m=12,5кг) визначаємо тип виробництва – серійне.
Приймаємо вид сполучення операцій в партії – змішаний.
Розраховуємо тривалість технологічного циклу на партію:
Запишемо ряд операцій:
0-2,5-3-1-1,5-0
Сума більш тривалих -
Сума менш тривалих -
Розраховуємо тривалість технологічного циклу на програму:
Розраховуємо час пролежування виробів у партії:
Побудуємо графік виготовлення виробів в партії
n=8 шт.
Задача №2
Умова:
Питомі і поточні витрати, що припадають на одиницю продукції машинобудівного підприємства в першому ТП рівні a1, в другому процесі – a2. Одноразові капітальні витрати на виготовлення заданого об’єму випуску продукції за рік () технологічних процесів ТП1 і ТП2 відповідно складають b1 та b2. За параметрами ТП визначити собівартість заданого об’єму випуску продукції ТП1 та ТП2 і розрахувати критичний об’єм продукції рівноцінності порівнюваних ТП. Зробити економічне порівняння та оцінку двох ТП використовуючи графічні побудови. Визначити вартість одиниці продукції.
Дано:
Річна програма машинобудівного підприємства (задана партія продукції) складає 100; маса одної деталі 7 кг; вартість одного кілограму матеріалів 1,0 грн.; коефіцієнт використання матеріалу в ТП1 складає 0,63, в другому – 0,73; заробітна плата наладчиків в першому ТП 8300 грн., в другому 5300 грн.; вартість спеціальної технологічної оснастки відповідно 9300 грн. та 4300 грн.; норма штучного часу технологічних операцій в ТП1 – 50 год., в ТП2 – 46 год.; кількість технологічних операцій в ТП1 – 10 шт., в ТП2 – 8 шт.; тарифна ставка виконання операцій відповідно 2 грн./год. та 3 грн./год.; норма відрахувань на соціальні потреби 37 %; накладні витрати поточного характеру для ТП1 – 43%, для ТП2 – 58 %, коефіцієнт терміну використання оснастки в першому процесі дорівнює 0,8, в другому 0,6.
Розв’язання
Визначаємо масу початкового матеріалу
в ТП1:=
в ТП2:
Визначаємо вартість матеріалу
в ТП1:
в ТП2:
Визначаємо заробітну плату основних робітників
в ТП1:
в ТП2:
Визначаємо величину нарахування на заробітну плату
в ТП1:
в ТП2:
Визначаємо заробітну плату основних робітників з нарахуваннями
в ТП1:
в ТП2:
Визначаємо накладні витрати поточного характеру
в ТП1:
в ТП2:
Визначаємо поточні витрати на виготовлення заданої партії
в ТП1:
в ТП2:
Визначаємо одноразові поточні витрати створення технологічних ліній
в ТП1:
в ТП2:
Визначаємо розмір критичної партії продукції двох ТП
Будуємо графік порівняння собівартості виготовлення партій в ТП1 та ТП2
Висновки
За річного випуску продукції менше 46 штук економічно доцільно використовувати ТП2, при річній програмі від 47 і більше ТП1, бо S є найменшою. При випуску продукції 46 штук деталей процеси рівноцінні.
Визначаємо собівартість одної деталі в заданій партії
в ТП1:
в ТП2:
Задача №3
Умова:
Відповідно до плану будинку та вихідних даних розрахувати об’єми земляних робіт та потребу в основних матеріально-технічних ресурсах при проведенні будівельно-монтажних робіт по спорудженні каркасу будинку та представити розрахунки у формі відомості.
Вихідні дані:
Ділянка 30х35 м
Будинок 15х15 м
Висота будинку 7,6 м
Висота цегляної кладки 3,8 м
Товщина стін: - несучі 51 см; - поперечні 25 см
Грунт в основі – глинистий
Розділ1
Розрахунок об’єму земляних робіт
межа котловану
Розділ 2
Розрахунок кількості фундаментних блоків та фундаментних плит
За конструкцією фундамент збірний із плит ФЛ 24 - 12х3 та блоків ФБС 24 – 6х6.
Блоки розташовуються в два ряди.
Довжина плити складає
Тоді
Загальна потрібна кількість фундаментних блоків
Розділ 3
Розрахунок об’єму цегляної кладки
Розрахунок ведемо з врахуванням товщини, висоти, довжини стін, кількості віконних та дверних отворів. Для попереднього розрахунку застосовуємо коефіцієнт 1,25:
За будівельними нормами на 1 цегляної кладки з стандартної глиняної цегли необхідно 400 шт. цегли та 0,24 бетонного розчину:
Розділ 4
Розрахунок кількості плит перекриття
Перекриття будинку виконуємо пустотілими плитами ПК 4,8х1,0. Загальна потрібна кількість плит перекриття складає 90 штук.
Відомість
об’ємів земляних робіт та потреби в матеріально-технічних ресурсах
при спорудженні каркасу будинку
Показник
Одиниці виміру
Кількість
Глибина котловану
м
1
Ширина котловану
м
15
Довжина котловану
м
15
Об’єм виямки
225
Об’єм зворотного засипу
67,5
Об’єм транспортування
157,5
Периметр фундаменту
м
105
Довжина плити
м
2,4
Кількість плит
штук
44
Кількість фундаментних блоків
штук
88
Об’єм цегляної кладки
139,1
Кількість цегли
штук
60000
Об’єм бетонного розчину
34
Кількість плит перекриття
штук
90
Список використаної літератури
Колотило Д.М. Системи технологій і екологія промисловості – К., НМКВО, 1992 – 143 с.
Технологічні процеси галузей промисловості: Навч. посіб. / За ред.. Д.М. Колотила, А.Т. Соколовського – К, КНЕУ, 2008 – 372 с.
Сичов М.Г., Хміль С.А. «Виробничі технології: Текст лекцій». Мн.: НО ТОВ «БІП-С», 2002.-128с.
Виробничі технології: навч. Посібник / Д.П. Лісовська та ін.; під заг. ред. Д.П. Лісовської. – МН.: Вишейшая школа, 2005
Піддубний В.І. Будівництво та виробники будівельних матеріалів //Фондовый рынок,2011.-35. - С.20-27
04.03.2013 22:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора